Поряд з тим, відзначено тенденцію до більш широкого впровадження мініінвазивних втручань. Саме після таких втручаннь найбільш ефективно уповільнюється прогресування ОА.

Нами проведено лікування 43 хворих на ОАКС ІІ стадії з варусною деформацією, у яких було виконано коригувальну остеотомію ВГК "Opening Wedge". Всім хворим здійснено артроскопію суглоба, 14 ? одномоментно виконано артроскопічну пластику ПХЗ, 17 - артроскопічну хондропластику дефектів суглобової поверхні внутрішнього виростка ДЕ СК, 12 - артроскопічний дебридмент суглоба, в 24 ? виконано парціальну меніскектомію.

Клінічні результати оцінені через 3 роки після операцій. Функція КС збільшилась в усіх пацієнтів у середньому з 59,7±3,4 до 85,1±4,1 бала (Р<0,01). За даними рентгенологічного дослідження стегново-великогомілковий кут оцінений до операції у середньому як 185,9?, після операції ? як 170,3?. Це свідчило, що доопераційна варусна деформація усунута з гіперкорекцією.

Проведений кореляційний аналіз результатів остеотомії та величини артроскопічного індекса, при показниках артроскопічної шкали в латеральному відділі суглоба близьких до норми (10 ? 12 балів), переважали відмінні та добрі показники функції КС після остеотомії (r = 0,72). За низьких (9 балів і менше) показників до операції результати остеотомії оцінені як задовільні та незадовільні.

Тотальне ендопротезування колінного суглоба (ТЕПКС) - метод лікування хворих за виражених деструктивних змін КС, його високий успіх зумовлений 120 - річним досвідом розвитку хірургічної техніки, біомеханічних і матеріалознавчих досліджень.

Метою методу є повна реконструкція функції КС, а саме рухів, стабільності і, звичайно, безболістності. За результатами досліджень, опублікованих за останні 10 років, анатомічне ТЕПКС широко застосовують в клінічній практиці, ефективність її становить 95% при тривалості спостережень 5 ? 10 років після операції (V. Rybka та співавт., 1993).

Як свідчить наш досвід, втрата крові під час заміни КС становить приблизно 700 мл. Виникнення кровотечі можливе наприкінці операції при звільненні кінцівки від джгута, а також у післяопераційному періоді ? через дренажі.

Перший метод компенсації крововтрати ? керована гемодилюція, у хворого забирають приблизно 500 мл крові безпосередньо перед виконанням операції і відновлюють об?єм циркулюючої крові з використанням розчинів ? замінників. Кров використовують для компенсації втрати після операції.

Другий метод ? планове взяття двічі по 500 мл крові у хворого за кілька тижнів до операції. За більш тривалого періоду між взяттям крові та виконанням операції забезпечується у більшості хворих відновлення нормальних показників крові.

Третій метод повернення втраченої крові ? реінфузія дренованої крові, який забезпечує найкращі результати.

Реінфузія дренованої крові здійснена у 37 пацієнтів з групи спостереження, у яких крововтрата перевищувала звичайну. Об?єм втраченої крові визначали шляхом обліку об'єму рідини, аспірованої з рани за відліком об'єму промивного розчину.

Хворі добре переносили реінфузію, ускладнень при її проведенні не було. Повернення дренованої крові дозволило значно зменшити використання гомологічної крові та плазми.

Ризик виникнення ускладнень при гемотрансфузії донорської крові зумовив введення більш жорстких критеріїв вибору донора, а нестача донорів зробила кров об'єктом дефіциту, що збільшується. Апаратна аутогемотрансфузія не тільки дозволяє зберегти цей цінний ресурс, а є безпечною альтернативою донорству.

Спостереження проведене за 16 пацієнтами, у яких під час ТЕПКС був використаний метод апаратної інтраопераційної реінфузії відмитих еритроцитів. Всі хворі добре перенесли процедуру, ускладнень при проведенні операції не було.

Використання методу дозволило у 14 хворих уникнути застосування донорських еритроцитів. Повернення власних відмитих еритроцитів дозволило зменшити об'єм використаних кристалоїдів, скоротити загальний об'єм інфузійної підтримки. Цей фактор дуже важливий у пацієнтів з віковими, атеросклеротичними та супутніми кардіологічними захворюваннями, зменшеними компенсаторними можливостями.

На основі досвіду здійснення ТЕПКС з приводу ОА нами сформульований алгоритм рентгенологічного дослідження у таких пацієнтів.

Під час обстеження застосовували: стандартну рентгенографію КС у передньо-задній і бічній проекціях, аксіальну рентгенографію наколінка при згинанні КС 30?, за показаннями - при згинанні КС 60? і 90?, рентгенографію всієї кінцівки у передньо-задній проекції в положенні хворого стоячи.

Рентгенографію КС в передньо-задній і бічній проекціях здійснювали з використанням рентгенографічного маркера. У подальшому, під час аналізу рентгенограм, використовували рентгенографічну лінійку, за допомогою якої визначали дійсні розміри епіметафізів кісток. Це дозволяло визначити до операції необхідні розміри компонентів ендопротеза. Інших особливостей виконання рентгенографії у прямій, бічній та аксіальній проекціях не було. Рентгенологічне дослідження у хворих, яким здійснювали ТЕПКС, проводили до операції, після операції та за наявності ускладнень.

Поточне післяопераційне дослідження проводять для перевірки безпосереднього результату втручання, подальшого спостереження за станом кісткової тканини в ділянці імплантата, контролю положення його компонентів.

Залежно від строків з моменту виконання операції виділяємо дослідження: безпосередньо після операції, за початку часткового навантаження, при переході на повне навантаження, контрольне.

Основний рентгенологічний контроль проводимо через 3 місяці після операції. Дослідження у стандартній передьо-задній і бічній проекціях доповнюємо контролем положення наколінка в аксіальній проекції при згинанні КС 30?. В цей період проводимо другу, за неускладненого післяопераційного перебігу - останню рентгенографію усієї нижньої кінцівки у форматі 90х30 см з використанням одного з зазначених методів.

У стандартних проекціях контролюємо зміни якості кістки під імплантатом, можливе виникнення і перебіг перебудовних змін, оцінюємо їх якість і обсяг. На підставі результатів цих досліджень приймається рішення про можливість повного навантаження кінцівки.

При нормальній функції імплантата бажано зробити контрольну рентгенографію через 1 рік і далі ? через кожних 3 роки після операції з використанням стандартних передньо-задньої та бічної проекцій. Необхідно контролювати насамперед перебудовні зміни кістки, прогресування яких може свідчити про необхідності заміни одного з компонентів імплантата.

В клініці здійснена у 66 хворих операція ТЕПКС. В однієї хворої імплантований протез "Aesculap MUL-II" безцементного кріплення, у 6 - "Richards-Trigon-C" (цементне кріплення), у 25-"Richards-Genesis" (цементне кріплення), у 11 - "Ziммer MG-II" (комбіноване кріплення), в 1 - "Ziммer IB-II" (цементне кріплення), у 22 - "Ziммer Next-Gen" (цементне кріплення).

Результати ТЕПКС оцінені в строки від 1 року до 4 років. До операції стан КС оцінений від 10 до 60 балів, у середньому 41 бал, після операції становив від 40 до 100 балів, у середньому 90 балів. Обсяг рухів у КС до операції становив 87?, після неї - 105? (Р<0,05). В усіх пацієнтів обсяг рухів у КС після операції збільшився. Під час післяопераційного обстеження у 48,48 % пацієнтів результат операції оцінений як відмінний, у 42,42 % - добрий, у 3,04 % - задовільний, у 6,06% - незадовільний. Суттєвої різниці в оцінці функції КС після операції залежно від виду імплантованого ендопротеза не було.

Нами проаналізовані результати операцій ТЕПКС у хворих з різним ступенем ризику тромбоемболічних ускладнень. Для їх профілактики пацієнтам за помірного ризику призначали клексан у дозі 20 мг (0,2 мл) чи фраксипарин 30 мг (0,3 мл) 1 раз на добу підшкірно, за високого ризику тромбоутворення ? відповідно 40 мг (0,4 мл) чи 60 мг (0,6 мл) 1 раз на добу підшкірно. Перший раз препарат вводили за 12 годин до операції, у подальшому ? у тій же дозі 1 раз у добу протягом 12?14 діб. Критерієм ефективності застосування препарату була відсутність ознак тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок (набряку, зміни забарвлення шкіри, спонтанного болю, ущільнення по ходу вен та відсутність ознак тромбоемболії легеневої артерії. Ступінь зсідання крові оцінювали за даними коагулограми, кількістю тромбоцитів, показниками часу згортання крові, активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ).

У хворих за помірного ризику після введення гепаринів низької молекулярної маси (ГНММ) не спостерігали значних змін показників зсідальної системи крові. Показники коагулограми, часу зсідання, АЧТВ змінювалися незначно в порівнянні з вихідними. У хворих з високим ризиком виникнення тромбоемболічних ускладнень після введення ГНММ виявляли помірне зниження активності зсідальної системи крові, особливо за вихідної тенденції до гіперкоагуляції. Значні зміни АЧТВ та часу зсідання крові не спостерігали.

Проведені нами дослідження показали, що показники коагулограми, часу зсідання крові, АЧТВ змінюються незначно при зниженні частоти ускладнень в оперованих хворих.

Складне ендопротезування. Проблема відновлення функції КС при ОА за наявності деформації проксимального відділу ВГК і дистального відділу СК складна і вимагає розробки нових способів її вирішення.

Ми розділили хворих, у яких здійснене складне ендопротезування КС, на чотири групи залежно від виду деформації виростків та шляхів її усунення.

За незначних дефектів виростка вирівнювання плато ВГК можливе шляхом резекції ВГК через його найбільш дистальну точку, яку визначали з використанням спеціального щупа. Після імплантації тибіального компонента дефіцит кісткової тканини компенсується товщиною тибіальної поліетиленової вставки. Цей варіант хірургічного втручання можливий за умови, коли розмір плато ВГК після резекції суглобової поверхні більший, ніж розмір мінімального тибіального імплантата. Якщо після резекції розмір плато ВГК стане меншим розміру мінімального тибіального компонента, імплантація його стане неможлива.

Така ситуація потребує іншого вирішення - пластики дефекту. Пластика дефекту може бути здійснена шляхом кісткової аутопластики, заміщення дефекту штучними матеріалами, зокрема блоком керамічного гідроксиапатиту або спеціальними доповненнями до первинного імплантату. Цей шлях найбільш простий для хірурга, проте він найбільш дорогий, оскільки вартість цих доповнень може дорівнювати вартості самого первинного імплантата.

За невеликих дефектів (до 1/3) виростка ми заповнюємо їх кістковою аутопластикою, пластичний матеріал виготовляємо із кісткової тканини, одержаної під час стандартної резекції суглобових поверхонь.

При значних дефектах кісткової тканини виростків СК чи ВГК (понад 1/3 їх розмірів) виконати наведений спосіб операції технічно дуже складно.

Нами вдосконалений спосіб ендопротезування КС, у якому використання блокy керамічного гідроксиапатиту як трансплантата, виготовленого з суміші цієї речовини у різних агрегатних станах з пороутворювачем і висушеного за певного режиму температури і вологості, забезпечує його високу міцність і надійність, що дозволяє заміщувати великі обсяги змінених суглобових кінців кісток, надійно кріпити до них частини ендопротеза, повністю відновити обсяг рухів і функцію КС, скоротити тривалість лікування й реабілітації хворих.

Інша проблема, з якою зустрічається ортопед-травматолог під час ендопротезування - це задня нестабільність КС при ОА. Нами розроблена операція, що застосована при хірургічному лікуванні ОАКС при деструкції ЗХЗ.

Для вирішення завдання запропонований спосіб ендопротезування КС, що включає здійснення переднього доступу до суглоба, обробку суглобових поверхонь, встановлення тотального ендопротеза КС без задньої стабілізації, додаткового виконання аутотенопластики ЗХЗ: формування у виростках СК та ВГК каналів, анатомічно-відповідних пошкодженій ЗХЗ та фіксації в них аутотенотрансплантату.

Завдяки запропонованому способові підвищується ефективність лікування ОАКС у випадку деструкції ЗХЗ. Відновленням цілістності пошкодженої ЗХЗ забезпечується задня стабільність ендопротеза. Перевагами способу є забезпечення задньої стабільності ендопротеза при відсутності додаткових коштовних імплантатів та інструментів, які спеціально розроблені для виконання цього завдання.

Виконання первинного ендопротезування КС зумовлює в подальшому необхідність здійснення ревізійного ТЕПКС у частини хворих. Досвід ортопедів країн, в яких ТЕП стало повсякденною операцією, свідчить, що майже 7 % пацієнтів протягом 10 років потребують ревізійного втручання на КС. Однією з причин, що потребує виконання ревізійного втручання на КС, є попереднє одновиросткове (унікондилярне) ендопротезування. Після його здійснення спостерігають або прогресування ОА в інших ділянках суглоба, або виникнення недостатності імплантованого протеза. До 28% пацієнтів цієї групи потребують ревізій у строки до 9 років після первинного ендопротезування. У таких пацієнтів використовують спеціальні ревізійні імплантати, за їх відсутності хірург має вирішувати питання про кісткову пластику дефекту. За такої ситуації оперативне втручання полегшиться при наявності кількох систем ендопротезування, оскільки їх конструктивні особливості дозволяють маневрувати під час вибору хірургічного рішення.

Для виконання ревізійного ендопротезування потрібне відповідне обладнання, кілька систем імплантатів. Це дозволяє обрати для хворого оптимальну систему і, використовуючи різні варіанти кісткової пластики, уникнути застосування дорогої ревізійної системи.

Реабілітація після операцій на КС є другим важливим етапом лікування хворого. Основними принципами реабілітації є: відновлення обсягу рухів; відновлення сили мязів; відновлення виносливості мязів, поліпшення внутрішньосуглобового середовища.

Реабілітацію треба розпочинати відразу після операції. Проте рання активізація хворого потребує адекватного знеболювання в післяопераційному періоді. Це змусило активізувати дослідження з розробки ефективних знеболюючих засобів.

Питання післяопераційного знеболювання в ортопедичній клініці вивчене недостатньо. Нами обстежені пацієнти двох груп після здійснення ортопедичних операцій.

До 1-ї групи включені 54 хворих, яким виконані артроскопічні операції на КС, до 2-ї - 39 хворих, яким здійснене ТЕПКС. В кожній групі хворі розподілені на три підгрупи, в одій з них пацієнтам вводили 2 мл 50% розчину анальгіну на вимогу останніх, в другій - трамадол, в третій - трамадол та наклофен.

Ефективність знеболювання оцінювали за загальноклінічними параметрами (артеріальний тиск, частота пульсу) та психологічними (візуально-аналогова шкала визначення інтенсивності болю, індекс відчуття) (В.В. Кузьменко та співавт., 1986).

Проведений аналіз засвідчив високу ефективність трамадолу в післяопераційному знеболюванні. У хворих, яким призначали трамадол та наклофен, встановлений найбільш виражений знеболюючий ефект.

Реабілітацію після операцій на КС розділено на 4 періоди.

Ранній післяопераційний період, під час якого хворим рекомендували постільний режим, іммобілізацію, холод, тренування чотириголового мяза стегна; цей період може тривати від кількох годин до 3 діб.

Період початкового навантаження, під час якого рекомендували лікувальну фізкультуру (ЛФК), шину з шарнірами з обмеженням обсягу рухів, заняття на моторній шині, ходьба з милицями.

Віддалений реабілітаційний період, під час якого рекомендували ЛФК, вправи з посиленим навантаженням на мязи, заняття на моторній шині, ходьбу з милицями з частковим навантаженням оперованої кінцівки.

Тренувальний період.

Залежно від виду операції тривалість кожного періоду може різнитися, проте основні його принципи присутні в кожному періоді.

Функціональне відновлення пошкодженого рухового апарату вимагає стабільного загоєння, рухливості суглобів, поліпшення сили м?язів, координації їх дії. Нами опрацьовано методику реабілітації після артроскопічної пластики ПХЗ КС.

Рання реабілітаційна фаза (1-14 діб після операції) Реабілітацію після реконструкції ПХЗ розпочинають відразу після операції: проводять заходи, спрямовані на зменшення вираженості набряку, активне тренування м?язів після видалення дренажу.

Пасивні рухи на моторній шині здійснюють, беручи до уваги больові відчуття, до повного розгинання і до 90° згинання протягом першого тижня. На 2-му тижні можна обсяг рухів на згинання повільно нарощувати до 120? і цей обсяг бажано досягти до 4-го тижня, щоб кісткові блоки трансплантата не розрихлялися. Важливим моментом реабілітації є мобілізація наколінка.

Віддалена реабілітаційна фаза (2?6 тижні після операції). В цю фазу інтенсифікується тренування м?язів. Необхідне застосування функціональних шин з шарнірами на рівні КС, які, дозволяючи необхідні рухи у фронтальній площині, повністю обмежують рухи в інших напрямках, що запобігає пошкодженню трансплантата. Рухливість, обсяг якої досягає 0/0?/120?, стає стійкою.

Тренувальна фаза (з 6 тижня до 3 місяців). В цю фазу необхідно поступово досягти повного відновлення рухів у КС. Відновлення м'язів здійснюється за допомогою вправ з навантаженням маси тіла, проти опору з еластичними тренувальними засобами. Розтягування КС до цього моменту не дозволяється. Слід виконувати безпечні вправи за програмою реабілітації (за домовленістю з фізіотерапевтом).

Фаза відновлення спортивних занять (з 3-го місяця). Безпечні види спорту (біг, їзда на велосипеді) можна розпочинати через 3 місяці, заняття тенісом ? через 3 місяці з підготовчого тренування. Такі види спорту, як спортивна боротьба, ігрові (футбол), дозволяються мінімум через 6 місяців.

Реабілітаційний період є так само важливим в програмі ТЕПКС як і операційний.

Програму реабілітації хворих, яким здійснюють ТЕПКС, поділено на три періоди.

Передопераційна підготовка.

Рання реабілітація після операції.

Реабілітація після виписування зі стаціонару.

В період передопераційної підготовки зосереджуємо увагу на тренуванні глибокого дихання, відкашлювання, вправ на посилення ослаблених м'язів, зокрема ізотонічних вправ чотириголового м'яза стегна, зменшення вираженості суглобової контрактури, тренування верхніх кінцівок для ходьби на милицях, тренування позиціювання і ходьби на милицях без навантаження на оперовану кінцівку.

Рання післяопераційна реабілітація може бути розподілена на дві частини. Перша триває від моменту виконання операції до 3-ї доби, коли оперовану кінцівку розміщують у положенні 90? згинання в КС і повного розгинання. В другій частині, тобто з 3-ї доби здійснюємо активну розробку оперованої кінцівки і навчаємо ходьбі на милицях без її навантаження.

Після виписування з ортопедичного відділення реабілітація продовжується в домашніх умовах під наглядом ортопеда поліклініки чи в реабілітаційній установі.

Навантаження на оперовану кінцівку здійснюємо в такий спосіб: протягом 1-го місяця після операції ? без навантаження; через 1 місяць після операції ? навантаження в обсязі 1/2 ваги тіла; починаючи з 3-го місяця після операції ? після рентгенологічного контролю ? повне навантаження.

З 3-го місяця після операції хворий може ходити, спираючись на ціпок, після набуття впевненості під час ходьби ? перейти до ходьби без опори, спочатку на короткі відстані, поступово їх збільшувати.

На основі проведеного аналізу результатів лікування хворі розділені на чотири групи в кожній стадії: а) без порушення осі і стабільності КС, б) з нестабільністю КС, в) з порушенням осі КС, г) з порушенням осі суглоба і його нестабільністю. Для кожної стадії та групи сформульований лікувальний алгоритм.

У хворих на ОАКС І стадії без порушення осі та стабільності функція суглоба до лікування оцінена в середньому 85±3 бала. У 211 пацієнтів через 1 рік і більше після лікування вона становила 100 балів (Р<0,05).

У хворих на ОАКС І стадії з порушенням осі кінцівки функція суглоба до лікування становила у середньому 70±3 бала, після здійснення коригувальної остеотомії вона оцінена в середньому в 95±2 бала (Р<0,05).

У хворих на ОАКС І стадії з порушенням стабільності суглоба функція його до лікування оцінена в 70±4 бала, після лікування ? в 95±1,5 бала (Р<0,05). У хворих на ОАКС І стадії з порушенням осі кінцівки та стабільності суглоба функція його до лікування оцінена в 65±3,5 бала, а після лікування - 95±1,5 бала (Р<0,05).

Через 1 рік і більше після проведеного лікування оглянуті 189 пацієнтів з ОАКС ІІ стадії. У хворих без порушення осі та стабільності КС функція його до лікування оцінена в 75 балів, після лікування ? 90 балів (Р<0,05); у хворих з порушенням осі кінцівки ? відповідно 42 та 85 балів (Р<0,05); у хворих з порушенням стабільності КС ? 52 та 90 балів (Р<0,05); у хворих з порушенням стабільності суглоба та осі кінцівки ? 42 та 65 (Р<0,05).

Із 241 хворого на ОАКС ІІІ стадії, яким проведено консервативне лікування, стабільне поліпшення функції суглоба не виявлене, у 12 хворих після артродезу КС функція його оцінена в 75 балів (до операції ? 20 балів). Найбільш повне відновлення функції КС спостерігали після ТЕПКС у 66 пацієнтів (функція суглоба оцінена відповідно в 20 та 85 балів) (Р<0,01).

Ефективність запропонованого лікуваня хворих на ОАКС оцінювали за допомогою інтегральних показників, оскільки неможливо співставити ефективність, наприклад, артроскопічної операції з приводу ОА І стадії та ендопротезування при ОА ІІІ стадії. Тому ми співставили такі показники, як тривалість періоду досягнутої після лікування ремісії та тривалість лікування у стаціонарі хворих дослідної та контрольної груп. До дослідної групи включені хворі, яких пролікували у клініці у 1997 ? 2001 роках з використанням запропонованого нами діагностично-лікувального алгоритму; до контрольної ? хворі, яких лікували у 1983 ? 1996 роках без застосування запропонованого діагностично-лікувального алгоритму та сучастих лікувальних технологій.

Внаслідок впровадження діагностично-лікувального алгоритму тривалість періоду ремісії у хворих на ОАКС І стадії збільшилась з 11,2±0,5 до 13,4±0,6 місяців (Р<0,05), ІІ стадії ? з 10,9±0,4 до 12,4±0,5 місяців (Р<0,05), ІІІ стадії ? з 3,4±0,5 до 35±1,5 місяців (Р<0,001); тривалість лікування у стаціонарі зменшилася при І стадії - з 18,3±1,1 до 11,2±0,8 дня (Р<0,01), при ІІ стадії - з 23,0±1,2 до 13,2±0,9 дня (Р<0,01), при ІІІ стадії - з 28,1±1,3 до 16,3±1,1 дня (Р<0,01).

Лікувальна тактика у хворих на ОАКС повинна будуватись з огляду на стадію захворювання та вираженість біомеханічних змін у суглобі. Артроскопічні операції слід широко застосовувати при ОА І та ІІ стадій для дебридменту суглоба та відновлення зв?язкового апарату. Коригувальна остеотомія показана при осьовій деформації КС в І та ІІ стадіях. ТЕПКС доцільно здійснювати при ОА ІІІ стадії, а також ІІ стадії за наявності нестабільності суглоба та осьової деформації, ознак прогресування деструкції кісткової та хрящової тканини в латеральному й медіальному відділах за даними ЛКС та біохімічних досліджень, артроскопії.

Висновки

Дисертаційна робота містить новий підхід до розв?язання наукової проблеми, що передбачає поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на остеоартроз колінного суглоба. На підставі визначення тяжкості перебігу остеоартрозу колінного суглоба запропонований диференційований підхід до його діагностики й лікування ? на основі кореляційного аналізу результатів клінічного, рентгенологічного, біохімічного методів, лазерної кореляційної спектроскопії, артроскопії вдосконалена діагностика остеоартрозу колінного суглоба, обґрунтовані показання для різних видів хірургічного лікування (артроскопія, коригувальна остеотомія, тотальне ендопротезування), визначена їх ефективність, запропонований диференційований підхід до застосування оперативних методів лікування остеоартрозу колінного суглоба залежно від стадії захворювання, вираженості біомеханічних порушень, структурно-функціональних змін.

1. Остеоартроз колінного суглоба супроводжується порушенням метаболізму сполучної тканини, про що свідчить інтенсивна деструкція її органічного компонента.

Зміни біохімічних параметрів (активність колагенази, вмісту глікозаміногліканів, гідроксипроліну) відображають стадійність патологічного процесу та дозволяють прогнозувати його подальший перебіг.

2. Використання лазерної кореляційної спектроскопії дозволяє визначити ступінь деструкції тканин у хворих на остеоартроз колінного суглоба, прогнозувати тяжкість перебігу захворювання.

При погіршенні клінічного перебігу остеоартрозу спостерігали перерозподіл часток плазми крові, в основному зміни в центральній частині спектра. При остеоартрозі І стадії характерний двомодальний тип кривої - виділяли два піка по 40% часток (відповідно 158 і 31 нм); при остеоартрозі ІІІ стадії - одномодальний тип кривої з абсолютним переважанням часток з модальним числом 40,6 нм (інтервал 15-212 нм).

3. Доведена висока чутливість та специфічність магніторезонансної томографії у порівнянні з артроскопією, що дозволило адекватно оцінювати патологічно-змінені та неуражені структури колінного суглоба. Застосування магніторезонансної томографії в комплексній діагностиці остеоартрозу колінного суглоба дозволило більш точно планувати характер і обсяг хірургічного втручання.

4. Артроскопія колінного суглоба є ключовим високоефективним методом діагностики остеоартрозу колінного суглоба (коефіцієнт детермінації 47,61%) та вибору методу хірургічного лікування, оцінка за даними артроскопії внутрішньосуглобових структур дозволяє планувати подальше лікування та контролювати його ефективність, в тому числі встановлювати показання і визначати протипоказання до коригувальної остеотомії та тотального ендопротезування.

5. Запропоноване поєднане використання прогностичних коефіціентів дозволяє оцінити прогностичну цінність діагностичних результатів у хворих на остеоартроз колінного суглоба. Використання вірогідностного аналізу дозволило диференціювати інформативність окремих діагностичних критеріїв. Найбільш вагомими критеріями діагностики остеоартрозу колінного суглоба є артроскопія (коефіцієнт інформативності 8,7) та магніторезонансна томографія (коефіцієнт інформативності 6,8). Інші діагностичні параметри менш інформативні.

6. Мініінвазивні артроскопічні операції (реконструкція передньої хрестоподібної звязки, зашивання пошкодженого меніска, аутохондропластика дефектів хряща) є методом вибору при остеоартрозі колінного суглоба, порівняно з відкритими втручаннями, оскільки після них менш виражені прояви прогресування остеоартрозу відповідно у 16 та 38% спостережень, функціональний стан колінного суглоба оцінюється як кращий відповідно 88 та 75%.

7. Мініінвазивні поєднані реконструктивно-відновні оперативні втручання з приводу остеоартрозу колінного суглоба ефективні при захворюванні І та ІІ стадії з порушенням осі, або осі та стабільності суглоба. Поєднання остеотомії велико гомілкової чи стегнової кістки та артроскопічних втручань на колінному суглобі дозволяє одномоментно усунути внутрішньосуглобові та позасуглобові чинники прогресування остеоартрозу і поліпшити функцію суглоба.

8. Тотальне ендопротезування є методом вибору при остеоартрозі колінного суглоба ІІІ стадії. Завдяки застосуванню тотального ендопротезування колінного суглоба у хворих на остеоартроз ІІІ стадії функція суглоба поліпшилась в середньому з 41 до 90 балів, при цьому відмінний та добрий результат операції досягнутий у 93,75% пацієнтів.

9. Впроваджена система комплексної діагностики остеоартрозу колінного суглоба, диференційованої лікувальної тактики, відновного лікування дозволила підвищити ефективність лікування (тривалість періоду ремісії у хворих на ОАКС І стадії збільшилась з 11,2±0,5 до 13,4±0,6 місяців (Р<0,05), ІІ стадії ? з 10,9±0,4 до 12,4±0,5 місяців (Р<0,05), ІІІ стадії ? з 3,4±0,5 до 35±1,5 місяців (Р<0,001); тривалість лікування у стаціонарі зменшилася при І стадії - з 18,3±1,1 до 11,2±0,8 дня (Р<0,01), при ІІ стадії - з 23,0±1,2 до 13,2±0,9 дня (Р<0,01), при ІІІ стадії - з 28,1±1,3 до 16,3±1,1 дня (Р<0,01)). Лікувальна тактика у хворих на остеоартроз колінного суглоба повинна будуватись на основі оцінки стадій захворювання, вираженості біомеханічних змін у суглобі та результатів комплексних діагностичних досліджень (біохімічних, лазерної кореляційної спектроскопії, магніторезонансної томографії, артроскопії).

Виконання артроскопічних операцій показане при остеоартрозі колінного суглоба І та ІІ стадії для дебридменту суглоба, відновлення зв?язкового апарату, менісків, пластики дефектів суглобової поверхні.

Коригувальна остеотомія показана при осьовій деформації суглоба у хворих на остеоартроз І та ІІ стадії. Поєднання остеотомії та артроскопічного втручання є високоефективне, бо дозволяє одночасно усунути внутрішньосуглобові та позасуглобові чинники прогресування остеоартрозу колінного суглоба.

Тотальне ендопротезування показане у хворих на остеоартроз колінного суглоба ІІІ стадії, а також ІІ стадії за нестабільності суглоба та осьової деформації його за наявності ознак прогресування деструкції кісткової та хрящової тканин в латеральному та медіальному відділах за даними лазерної кореляційної спектроскопії, біохімічних досліджень та артроскопії.

Список робіт, опублікованих по темі дисертації

1. Зазірний І.М. Артроскопічні втручання в комплексному лікуванні остеоартрозу колінного суглоба // Укр. журн. малоінвазив. та ендоскоп. хірургії. - 1998. - Т.2, №3. - С.59 - 61.

2. Зазірний І.М. Ендопротезування колінних суглобів: розвиток техніки та хірургічної думки // Вісн. наук. досліджень. - 1999. - Т.14, №1. - С.16 - 18.

3. Зазирный И.М. Анатомия коленного сустава с позиций имплантации эндопротеза // Клін. хірургія. ? 1999. - №2. - С.34 - 38.

4. Зазірний І.М. Ведення хворих в ранній післяопераційний період після операції тотального ендопротезування колінного суглоба // Вісн. наук. досліджень. - 1999. - Т.15,№2. - С.100 - 101.

5. Зазірний І.М. Сучасні погляди на етіологію і патогенез остеоартрозу // Лік. справа. - 1999. ? № 2. - С.7 - 12.

6. Терновий М.К., Зазірний І.М. Проблеми тотального ендопротезування колінних суглобів // Журн. практ. лікаря. - 1999. ? № 3. - С.36 - 39.

Дисертант провів збір та аналіз літературного матеріалу, сформулював висновки.

7. Зазірний І.М. Реабілітація після тотального ендопротезування колінного суглоба // Вісн. наук. досліджень. - 1999. - Т.16,№3. - С.23 - 25.

8. Терновий М.К., Зазірний І.М. Остеопороз і тотальне ендопротезування колінного суглоба // Пробл. остеології. - 1999. - Т.2,№4. - С.67 - 69.

9. Дисертант провів лікування хворих як хірург або асистент та проаналізував отримані результати.

10. Терновий М.К., Зазірний І.М. Ендопротезування колінного суглоба // Клін. хірургія. ?1999. - №8. - С.28 - 31.

Дисертант провів лікування хворих як хірург або асистент та проаналізував отримані результати, сформулював висновки.

11. Зазірний І.М. Організаційні і технічні умови імплантації ендопротезів колінного суглоба // Вісн. наук. досліджень. - 1999. - Т.14,№1 - С.96 - 98.

12. Зазірний І.М. Застосування артроскопії в лікуванні розгинальних контрактур колінного суглоба // Укр. журн. малоінвазив. та ендоскоп. хірургії. - 2000. - Т.4,№4. - С.4 ? 6.

13. Терновий М.К., Косяков О.М., Зазірний І.М., Євсєєнко В.Г. Аналгезія після виконання ортопедичних втручань // Клін. хірургія. ? 2000. ? № 3. - С.33 - 35.

Дисертант провів лікування хворих з остеоартрозом колінного суглоба, проаналізував отримані результати, сформулював висновки щодо цієї групи хворих.

14. Зазірний І.М. Функціональна анатомія міжвиросткової ямки дистального епіметафіза стегневої кістки // Укр. журн. малоінвазив. та ендоскоп. хірургії. - 2000. - Т.4,№4. - С.11 - 14.

15. Терновой Н.К., Зазирный И.М. Эндопротезирование коленного сустава // Клін. хірургія. ? 2000. ? № 4. - С.53 ? 56.

Дисертант провів збір та аналіз літературного матеріалу, сформулював висновки.

16. Терновой Н.К., Зазирный И.М., Косяков А.Н., Дубок В.А., Ульянчич Н.В., Лихнякевич Т.Г., Евсеенко В.Г. Тотальное эндопротезирование коленного сустава по поводу выраженной деформации мыщелков бедренной и большеберцовой костей // Клін. хірургія. ? 2000. ? № 6. - С.38 - 40.

Дисертанту належить ідея застосування керамічного гідроксиапатита при ендопротезуванні колінного суглоба, він приймав участь в лікуванні хворих як хірург чи асистент, провів аналіз отриманих результатів.

17. Терновий М.К., Косяков О.М., Зазірний І.М., Булич П.В., Євсєєнко В.Г. Реінфузія дренованої крові при ендопротезуванні колінного та кульшового суглобів // Клін. хірургія. ? 2000. ? № 10. - С.46 - 47.

Дисертант провів лікування хворих з остеоартрозом колінного суглоба, проаналізував отримані результати, сформулював висновки щодо цієї групи хворих.

18. Зазірний І.М. Артроскопічні втручання на колінному суглобі // Зб. наук. праць співробітн. КМАПО ім.П.Л. Шупика. - К., 2000. - Вип.9, кн.3. - С.124 - 126.

19. Терновий М.К., Зазірний І.М. Застосування артроскопічної техніки в лікуванні розгинальної контрактури колінного суглоба після тотального ендопротезування // Лік. справа. - 2001. ? № 3. - С.99 - 101.

Особистий внесок здобувача полягає в проведенні артроскопічних втручань, аналізі отриманих результатів.

20. Терновой Н.К., Самохин А.В., Косяков А.Н., Булыч П.В., Зазирный И.М., Гребенников К.А., Кравченя Д.В., Евсеенко В.Г. Профилактика нарушений свертывающей системы крови у больных после ортопедических операций // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2001. ? № 2. - С.67 - 69.

Дисертант провів лікування хворих з остеоартрозом колінного суглоба, проаналізував отримані результати, сформулював висновки щодо цієї групи хворих.

21. Терновий М.К., Зазірний І.М., Косяков О.М., Дроботун О.В., Лінько Я.В., Ставинський Ю.О. Ревізійне тотальне ендопротезування колінного суглоба // Клін. хірургія. ? 2001. ? № 2. - С.62 - 63.

Дисертанту належить ідея виконання втручання, він прийняв участь в операції як асистент, провів аналіз результатів.

22. Терновий М.К., Зазірний І.М. Наш досвід тотального ендопротезування колінного суглоба при остеоартрозі та ревматоїдному артриті // Травма. - 2001. - Т.2,№2. - С. 209 - 212.

Особистий внесок здобувача полягає в лікуванні хворих, аналізі отриманих результатів.

23. Орлянськи В., Кутахов А., Шурц М., Зазірний І.М., Шабус Р. Малоінвазивна реконструкція передньої схрещеної звязки - профілактика розвитку остеоартрозу колінного суглоба // Укр. журн. малоінвазив. та ендоскоп. хірургії. - 2001. - Т.5,№2. - С.10 - 13.

Здобувач приймав участь в лікуванні хворих, провів аналіз результатів.

24. Терновий М.К., Зазірний І.М. Сучасне хірургічне лікування остеоартрозу колінного суглоба у пізніх стадіях // Вісн. ортопедії, травматології та протезування. - 2001. - № 3. - С.24 - 26.

Здобувач приймав участь в лікуванні хворих, провів аналіз результатів.

25. Терновой Н.К., Зазирный И.М. Рентгенологическое обследование при тотальном эндопротезировании коленного сустава // Променева діагностика, променева терапія: - Зб. наук. робіт Асоціації радіологів України. - К., 2001. - Вип.9. - С.81 - 88.

Дисертант приймав участь в лікуванні хворих, провів аналіз результатів, сформулював висновки.

26. Булич П.В., Косяков О.М. Терновий М.К., Зазірний І.М. Застосування апаратної аутогемотрансфузії при ендопротезуванні великих суглобів // Клін. хірургія. ? 2001. ? № 11. - С.39 ? 41.

Дисертант провів лікування хворих з остеоартрозом колінного суглоба, проаналізував отримані результати, сформулював висновки щодо цієї групи хворих.

27. Зазірний І.М. Лікувальна тактика при остеоартрозі колінного суглоба // Лік. справа. - 2002. ? № 1. ? С.77 - 80.

28. Терновой Н.К., Булыч П.В., Зазирный И.М. Возможность применения лазерной корреляционной спектроскопии для функциональной характеристики плазменного гомеостаза у больных с остеоартрозом коленного сустава // Буковин. мед. вісник. - 2002. - Т.6,№ 1. - С.118 - 121.

Здобувач провів збір матеріалу та аналіз отриманих даних, сформулював висновки.

29. Терновий М.К., Зазірний І.М. Малоінвазивні (артроскопічні) втручання на колінному суглобі як профілактика остеоартрозу // Вісн. ортопедії, травматології та протезування. - 2002. ? № 2. - С.81 - 82.

Здобувач провів оперативне лікування хворих, аналіз результатів.

30. Зазірний І.М., Орлянськи В., Шабус Р. Використання проксимальної коригуючої остеотомії великогомілкової кістки в лікуванні остеоартрозу колінного суглоба // Клін. хірургія. - 2002. ? № 3. - С.41 - 44.

Здобувач приймав участь в лікуванні хворих, провів аналіз результатів.

31. Орлянськи В., Зазірний І.М., Шабус Р. Реабілітація після оперативного артроскопічного лікування розриву передньої хрестоподібної звязки колінного суглоба // Укр. журн. малоінвазив. та ендоскоп. хірургії. - 2002. - Т.6, № 1?2. - С.5 - 8.

Здобувач приймав участь в лікуванні хворих, провів аналіз результатів.

32. Терновой Н.К., Зазирный И.М., Евсеенко В.Г. Пластика костных дефектов при тотальном эндопротезировании коленных суставов // Зб. наук. праць співробітн. КМАПО ім.П.Л. Шупика. - К., 2002. - Вип.11, кн.1. - С.310 - 317.

Здобувачеві належить ідея втручань, він приймав участь в операціях як хірург чи асистент, провів аналіз результатів.

33. Aghaev E., Orljanski W., Millenkovics H., Zazirnyj I., Schabus R. Treatment of focal artiсular cartilage lesions of the knee with autogenous osteochondral grafts // Літопис травматології та ортопедії. - 2003. ? № 1 ? 2. - С.36-39.

Здобувач приймав участь в лікуванні хворих, провів аналіз результатів.

34. Зазірний І.М., Рогожин В.О., Терновий М.К. Співвідношення даних артроскопічного та магніторезонансного томографічного досліджень колінного суглоба // Укр. радіол. журн. - 2002. ? № 4. - С.362-365.

Здобувач провів артроскопічні дослідження, аналіз результатів.

35. Магомедов С., Зазирный И.М., Кузуб Т.А. Биохимические изменения в биологических жидкостях при развитии остеоартроза коленного сустава // Вісн. ортопедії, травматології та протезування. - 2003. ? № 1. - С.33?38.

Здобувач провів збір матеріалу та аналіз отриманих даних.

36. Orljanski W, Aghayev E, Zazirnyj I., Schabus R. Reconstruction of the ACL and high tibial osteotomy as a combined procedure in anterior instability and medial compartment osteoarthritis // Вісн. ортопедії, травматології та протезування. - 2003. ? № 3. - C.56-60.

Здобувач приймав участь в лікуванні хворих, провів аналіз результатів.

37. Патент № 35494 А Україна, А 61В17/56. Спосіб ендопротезування колінного суглоба / М.К. Терновий, І.М. Зазірний, О.М. Косяков, В.А. Дубок, Н.В. Ульянчич, Т.Г. Лихнякевич, В.Г. Євсєєнко (Україна). - Заявлено 19.10.1999; Опубл.15.03.2001 // Бюл. №2.

Дисертанту належить ідея застосування керамічного гідроксиапатита при ендопротезуванні колінного суглоба, він приймав участь в лікуванні хворих як хірург чи асистент, провів аналіз отриманих результатів.

38. Патент № 47082 А Україна, А 61В17/56. Спосіб ендопротезування колінного суглоба / М.К. Терновий, І.М. Зазірний, А.В. Самохін, К.О. Гребенніков (Україна). - Заявлено 18.07.2001; Опубл.17.08.2002 // Бюл. №6.

Дисертанту належить ідея виконання пластики задньої хрестоподібної зв?язки при ендопротезуванні колінного суглоба, він приймав участь в лікуванні хворих як хірург, провів аналіз отриманих результатів.

39. Терновий М.К., Косяков О.М., Зазірний І.М., Дроботун О.В., Вовк В.В. Артроскопія при деформуючому артрозі колінного суглоба // Матеріали 12 зїзду травматологів - ортопедів України. - К., 1996. - С.334.

Дисертант провів оперативні втручання, провів аналіз результатів.

40. Терновий М.К., Зазірний І.М. Ендопротезування колінних суглобів: стан справ, перший досвід // Матеріали пленуму ортопедів-травматологів України. - Київ і Одеса, 1998. ? Розділ 1. - С.165 - 167.

Дисертант провів аналіз літератури та результатів лікування хворих.

41. Терновий М.К., Зазірний І.М. Артроскопічний дебридмент при остеоартрозі колінного суглоба // Матеріали пленуму ортопедів-травматологів України. - Київ і Одеса, 1998. ? Розділ 1. - С.57 - 60.

Дисертант провів оперативні втручання, провів аналіз результатів.

42. Терновий М.К., Зазірний І.М. Особливості тотального ендопротезування колінного суглоба при ревматоїдному артриті // Пробл. остеології. - 1999. - Т.2., № 3. - С.127 - 128.

Дисертант приймав участь в лікуванні хворих, провів аналіз результатів.

43. Терновий М.К., Зазірний І.М. Артроскопічні маніпуляції в лікуванні розгинальних контрактур колінного суглоба // Укр. журн. малоінвазив. та ендоскоп. хірургії. - 1999. - Т.3,№3. - С.81.

Дисертант виконав артроскопічні втручання, проаналізував результати.

44. Терновий М.К., Зазірний І.М. Остеопороз і тотальне ендопротезування колінного суглоба // Пробл. остеології. - 2000. - Т.3., № 2 - 3. - С.83.

Дисертант приймав участь в лікуванні хворих, провів аналіз результатів.

45. Орлянськи В., Зазірний І.М., Шабус Р. Артроскопічна пластика передньої хрестоподібної звязки колінного суглоба // Укр. журн. малоінвазив. та ендоскоп. хірургії. - 2001. - Т.5,№5. - С.41.

Здобувач приймав участь в лікуванні хворих, провів аналіз результатів.

46. Zazirny I. Bone graft and total knee arthroplasty // Kniha abstrakt 5 narodni kongres CSOT. - Praha, 2001. - Р.114.

47. Терновой Н.К., Зазирный И.М., Евсеенко В.Г., Терновой К.С. Отдаленные результаты шва мениска коленного сустава с точки зрения прогрессирования остеоартроза // Сб. материалов 4 конгр. Рос. артроскопич. об-ва. - М., 2001. - С.95.

Дисертант провів артроскопічні втручання, проаналізував результати.

48. Zazirny I. M., Magomedov A. M., Ternovoj N. K. Bone graft and total knee arthroplasty // Europ. J. Trauma. ? 2002. - Vol.28, № 1. - Р. 199.

Здобувач прийняв участь в лікуванні хворих, запропонував варіанти втручань, проаналізував результати.

Анотації

Зазірний І.М. Хірургічне лікування остеоартрозу колінного суглоба. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.21 ? травматологія та ортопедія. Інститут травматології та ортопедії АМН України, Київ, 2003.

Дисертаційна робота містить новий підхід до розв?язання наукової проблеми, що передбачає поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на остеоартроз колінного суглоба шляхом розробки та впровадження методів комплексної діагностики, оригінальних та вдосконалених хірургічних технологій, обґрунтування диференційованого підходу до виконання оперативних втручань.

На основі використання узагальнення результатів кореляційного аналізу обґрунтований взаємозвязок між особливостями перебігу захворювання та даними рентгенографії, біохімічних досліджень, артроскопії, лазерної кореляційної спектроскопії, магніторезонансної томографії, що дозволило удосконалити діагностику, розробити прогностичні критерії і обґрунтувати діагностичний алгоритм при остеоартрозі колінного суглоба.

Впровадження системи комплексної діагностики остеоартрозу колінного суглоба, диференційованої лікувальної тактики, відновного лікування дозволило підвищити ефективність лікування (зменшення тривалості лікування хворого у стаціонарі, збільшення періоду ремісії). Лікувальна тактика у хворих на остеоартроз колінного суглоба повинна грунтуватись на основі оцінки стадій захворювання, вираженості біомеханічних змін у суглобі та результатів комплексних діагностичних досліджень.

Ключові слова: колінний суглоб, остеоартроз, діагностика, хірургічне лікування.

Зазирный И.М. Хирургическое лечение остеоартроза коленного сустава. ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.21 ? травматология и ортопедия. Институт травматологии и ортопедии АМН Украины, Киев, 2003.

Диссертационная работа содержит новый подход к решению научной проблемы, которая предусматривает улучшение результатов хирургического лечения больных с остеоартрозом (ОА) коленного сустава (КС) путем разработки и внедрения системы комплексной диагностики, оригинальных и усовершенствованных хирургических технологий, обоснования дифференцированного подхода к выполнению оперативных вмешательств.

Целью диссертационной работы является повышение эффективности хирургического лечения больных с остеоартрозом коленного сустава путем разработки и внедрения системы комплексной диагностики заболевания, патогенетически обоснованных хирургических технологий и мероприятий реабилитации.

Впервые установлено, что у больных с ОАКС активность коллагеназы в сыворотке крови повышается до 440% ? в І стадии, до 490% ? во ІІ стадии и до 600% ? в ІІІ стадии заболевания, содержание гликозаминогликанов увеличивается до 390% в І стадии, до 1400% ? во ІІ и ІІІ стадиях, и после проведенного лечения эти показатели не нормализируются.

Впервые определенны возможности лазерной корреляционной спектроскопии в диагностике степени вираженности дегенеративно-дистрофических изменений при ОА КС. Доказано, что увеличение в плазме крови количества частиц со средним модальным числом 40,6 нм является прогностическим признаком прогрессирования деструктивных изменений при ОАКС.

Впервые установлена взаимосвязь между данными магниторезонансной томографии (МРТ) и артроскопии при ОАКС: выяснена и обоснована достоверность результатов МРТ на основании анализа артроскопической картины КС.

Установлено, что артроскопия является ключевым высокоэффективным методом диагностики ОА КС (коэффициент детерминации 47,61%) и выбора метода хирургического лечения, оценка по данным артроскопии внутрисуставных структур позволяет планировать дальнейшее лечение и контролировать его эффективность, в том числе устанавливать показания для корригирующей остеотомии и тотального эндопротезирования.

Использование вероятностного анализа позволило дифференцировать информативность отдельных диагностических критериев. Наиболее весомыми критериями диагностики ОАКС является артроскопия (коэффициент информативности 8,7) и МРТ (коэффициент информативности 6,8). На основании оценки результатов корреляционного анализа обоснована взаимосвязь между особенностями течения ОАКС и данными рентгенографии, биохимических исследований, артроскопии, лазерной корреляционной спектроскопии, МРТ, что позволило усовершенствовать методы диагностики, разработать прогностические коэффициенты и обосновать диагностический алгоритм при ОА КС.

Доказано, что миниинвазивные артроскопические операции (реконструкция передней крестообразной связки, зашивание поврежденного мениска, аутохондропластика дефектов хряща) являются методом выбора при лечении ОАКС, поскольку после них в меньшей степени выражены признаки прогрессирования ОА, чем при выполнении открытого вмешательства ? соответственно в 16 и 38% наблюдений, функциональное состояние коленного сустава оценивается как лучшее ? в 88 и 75%.

Установлено, что миниинвазивные сочетанные реконструктивно-восстановительные оперативные вмешательства по поводу ОАКС эффективны при заболевании в І и ІІ стадии с нарушением оси, или оси и стабильности КС. Сочетание остеотомии большеберцовой или бедренной кости и артроскопических вмешательств на КС позволяет одномоментно устранить внутрисуставные и внесуставные факторы прогрессирования ОА и улучшить функцию КС.

Доказано, что тотальное эндопротезирование является методом выбора при ОАКС ІІІ стадии. Благодаря применению тотального эндопротезирования КС у больных с ОА ІІІ стадии функция сустава улучшилась в среднем с 41 до 90 баллов, при этом отличный и хороший результат операции достигнут у 93,75% пациентов.

Внедрение предложенной системы комплексной диагностики ОАКС, дифференцированной лечебной тактики, реабилитации позволило повысить эффективность лечения: продолжительность периода ремисси у больных с ОАКС І стадии увеличилась с (11,2±0,5) до (13,4±0,6) мес. (Р<0,05), ІІ стадии ? с (10,9±0,4) до (12,4±0,5) мес. (Р<0,05), ІІІ стадии ? с (3,4±0,5) до (35±1,5) мес. (Р<0,001); продолжительность лечения в стационаре уменьшилась при І стадии - с (18,3±1,1) до (11,2±0,8) дня (Р<0,01), при ІІ стадии - с (23,0±1,2) до (13,2±0,9) дня (Р<0,01), при ІІІ стадии - с (28,1±1,3) до (16,3±1,1) дня (Р<0,01). Лечебная тактика у больных с ОАКС должна строиться на основе оценки стадии заболевания, выражености биомеханических изменений в суставе и результатов комплексных диагностических исследований (биохимических, лазерной корреляционной спектроскопии, магниторезонансной томографи, артроскопии).

Ключевые слова: коленный сустав, остеоартроз, диагностика, хирургическое лечение.

Zazirny I.M. Surgical treatment of the osteoarthrosis of the knee. - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of the doctor of medical sciences on a speciality 14.01.21 - traumatology and orthopedics. Institute of Traumatology and Orthopedics of Medical Sciences Academy of Ukraine, Kiev, 2003.

The dissertation is dedicated to a new method of attack of the solution of the scientifical problem, which contemplates the improvement of the results of the surgical treatment of the patients with knee osteoarthrosis by means of elaboration and application of the complex diagnostics, original and perfected surgical technologies, grounded of varied approach to realization of surgical operations.

On the basis of use of the method of corellative analysis lies the grounded interrelation between the peculiarities of the course of the knee osteoarthrosis and of the data of the radiographic analylis, biochemical researches, arthroscopy, magnet-resonance imaging, laser-corellative spectroscopy. It allowed to perfect the diagnostics and to ground the diagnostical algorhythm in case of knee osteoarthrosis.

The introduced system of complex diagnostics of the knee osteoarthrosis, varied treatment tactics and recovering treatment allowed the increasing the treatments efficiency (the decrease of duration of the patients treatment in hospital, the increase of the remission period). The tactics of the treatment of a patient with knee osteoarthrosis should be based on the evaluation of the diseases phase, of the expressiveness of the biomechanical changes in the knee and of the results of comlex diagnostical researches.

Key words: knee joint, osteoarthrosis, diagnostics, surgical treatment.

Размещено на Allbest.ru