Обґрунтування використання детоксикації у комплексному лікуванні онкологічних хворих

Дослідження найбільш чутливих лабораторних показників інтоксикації (концентрації СМП та ЦІК) виявило відмінності динаміки їх змін в процесі ентеросорбції і після плазмаферезу впродовж 1-21 доби (рис.).

В результаті ентеросорбції рівень СМП повільно знижується майже вдвічі (з 8,40,9 мг/мл до 4,7 мг/мл; p<0,05), а концентрація ЦІК зменшується незначно, що зумовлено, очевидно, обмеженою здатністю ентеросорбенту елімінувати ЦІК. Після плазмаферезу негайно наступало значне зниження рівня СМП та ЦІК, яке, проте, було недовготривалим. Починаючи з 7 доби, їх концентрація поступово зростала. Така динаміка змін рівня СМП та ЦІК після сеансу плазмаферезу спричинена, очевидно, поступовим вимиванням з поверхні пухлини та міжклітинного простору токсинів і поступленням їх в кровообіг (И.Л. Симахин, 1994).

Результати цих досліджень послужили мотивацією для поєднаного використання плазмаферезу та ентеросорбції в процесі циклової хіміотерапії хворих на РЛ. Детоксикацію ентеросорбентом доцільно розпочинати на 3 добу після проведення плазмаферезу. Такий режим застосування плазмаферезу та ентеросорбенту приводить до швидкого зниження концентрації СМК та ЦІК, причому до 21 доби не спостерігалось суттєвого зростання їх рівня (рис.).

Проведено рандомізоване дослідження впливу ентеросорбції на клінічні та лабораторні прояви ендогенної інтоксикації в процесі променевого лікування 35 хворих на РЛ з І-ІІІ стадіями хвороби, причому у 14 осіб встановлено ІІ ступінь, у 17 - ІІІ ступінь інтоксикації. До початку променевої терапії у хворих спостерігали типові лабораторні ознаки інтоксикації (підвищений рівень СМП, зростання концентрації МДА при низькій активності СОД, що приводило до зменшення коефіцієнту інтоксикації, висока концентрація гаптоглобіну і ЦІК).

У групі хворих на РЛ (17 осіб), яким променеву терапію проводили без ентеросорбції, наступали зміни всіх показників, особливо підвищення рівня СМП і МДА, які вказували на посилення інтоксикації. Це свідчить, що променеве лікування, як і хіміотерапія, супроводжується зростанням ендогенної інтоксикації (А.В. Стариков и соавт., 1992; В.И. Легеза и соавт., 1994; В.А. Лисецкий и соавт., 1994). Застосування ентеросорбенту під час променевого лікування (18 хворих) приводило до менш виражених змін лабораторних ознак інтоксикації, зокрема, суттєво не зросла концентрація СМП (7,90,8 мг/мл проти 9,20,9 мг/мл у хворих, що не приймали ентеросорбенту, і початковому рівні СМП 7,40,7 мг/мл).

Результати променевої терапії не залежали від використання детоксикації ентеросорбентом, хоча якість життя хворих була кращою і частота лейкопенії при його застосуванні була нижчою.

Поряд з обгрунтуванням доцільності використання різних методів детоксикації у процесі хірургічного, хіміотерапевтичного та променевого лікування хворих на РЛ, проведено дослідження ступеня інтоксикації і її лабораторних показників у 38 хворих на РЛ ІІ-IV стадій до початку спеціального лікування та з'ясовано необхідність у детоксикаційній терапії. У 10 хворих встановлено ІІ ступінь, у 28 - ІІІ ступінь інтоксикації. У цих хворих, незалежно від ступеня інтоксикації, спостерігали вірогідні зміни біохімічних ті імунологічних показників (високий рівень СМП, МДА, гаптоглобіну та ЦІК, знижену активність СОД, низький коефіцієнт інтоксикації). У хворих з ІІІ ступенем інтоксикації виявлено істотно вищу концентрацію СМП та гаптоглобіну порівняно з групою пацієнтів з ІІ ступенем.

Для підготовки до спеціального лікування хворим був проведений курс ентеросорбції, який викликав суттєве зниження концентрації СМП, МДА і підвищення співвідношення СОД/МДА (останнє тільки при ІІІ ступені інтоксикації), зменшення концентрації ЦІК. Поєднане застосування комплексу антиоксидантних препаратів та ентеросорбенту у 18 хворих на РЛ спричинялося до більш суттєвих змін показників балансу про- і антиоксидантних процесів. У цих хворих, поряд зі зниженням вмісту СМП і ЦІК, виявлено значне зменшення концентрації МДА та підвищення активності СОД, яке призвело до зростання величиникоефіцієнту СОД/МДА (з 0,90,2 до 1,30,2; p<0,05).

Для вияснення особливостей ендогенної інтоксикації в онкологічних хворих ми провели порівняння лабораторних, біохімічних та імунологічних її проявів при РЛ та гнійних процесах (емпіємі плеври у 17 радикально прооперованих онкологічних хворих). Особливостями ендогенної інтоксикації у хворих на емпієму плеври є значне підвищення ЛІІ, скорочення життя парамецій, нижчий рівень гаптоглобіну, помітно знижена відповідь Т-клітин у РБТЛ на ФГА, висока концентрація сироваткового IgG, порівняно з загальною групою хворих на РЛ. Все це свідчить про відмінності в механізмах виникнення ендогенної інтоксикації при онкологічній та гнійній патології (А.И. Рахматуллина и соавт., 1994).

Застосування антибактеріальної терапії та плазмаферезу з метою детоксикації у комплексному лікуванні хворих на емпієму плеври приводить до різної тривалості сприятливого впливу на клінічні прояви інтоксикації, поліпшення показників парамеційного тесту, концентрації СМП і ЦІК.

У чотирьох хворих на РЛ з паранеопластичним синдромом застосування плазмаферезу дозволило зменшити або й ліквідувати клінічні симптоми цього ускладнення, впливаючи на клінічні, біохімічні та імунологічні прояви інтоксикації, і дало можливість завершити курс хіміо - чи променевої терапії.

Важливою проблемою сучасної онкології є лікування місцево - розповсюдженого раку стравоходу (Т4 N0-1 М0), оскільки провести радикальну хірургічну операцію часто буває технічно неможливо, а ефективність променевого та хіміотерапевтичного методів залишається невисокою. Тому переведення нерезектабельного процесу в резектабельний за допомогою агресивних хіміо-променевих методів лікування є надзвичайно перспективним підходом. Однак використання комбінованої хіміо-променевої терапії дуже часто приводить до таких серйозних токсичних ускладнень, що проведення другого етапу лікування - операції, буває проблематичним і змушує відмовитись від хірургічного втручання. У зв'язку з цим, досліджено можливість використання детоксикаційної терапії для подолання синдрому ендогенної інтоксикації у цієї категорії хворих з метою отримання максимального ефекту від лікування зі збереженням високої якості життя.

У 62 хворих на рак стравоходу III стадії морфологічно верифіковано плоскоклітинний рак. На основі даних клінічного, рентгенологічного, ендоскопічного дослідженнь, комп'ютерної томографії та ультразвукової діагностики встановлено розповсюдженість пухлини. У випадку переходу процесу на суміжні органи та структури процес визначався як нерезектабельний, що було показом до проведення хіміо-променевого лікування за схемою: 5-фторурацил 250 мг щоденно з 1 до 5 дня кожного тижня протягом одного місяця, променева терапія в сумарній дозі 46-56 Гр.

З метою вивчення ефективності детоксикаційної терапії хворі були поділені на 2 групи: 1 група (30 хворих) отримувала традиційну детоксикаційну (інфузійно-медикаментозну) терапію, в 2 групі (32 хворих) лікування проводилось на фоні запропонованої детоксикації. Загальний стан хворих за шкалою Karnofsky/Zubrod знаходився в межах 60-90%. Комплексну детоксикацiю в 2 групі пацієнтів проводили протягом всього курсу спеціального лікування зі застосуванням антиоксидантних препаратів, ентеросорбції, плазмаферезу, при необхідності - гемодилюції зі стимульованим діурезом, парентеральне харчування. Наявність дисфагії, характерної для цієї категорії хворих, не була протипоказом для проведення ентеросорбції. Детоксикаційне лікування, традиційне чи запропоноване, призначалось рандомізовано.

Проведення хіміо-променевого лікування у 30 хворих на рак стравоходу на фоні традиційної детоксикаційної терапії (1 група) дозволило завершити його у повному об'ємі у 21 (70,0%) хворого. Часткову ремісію отримано у 11 (36,7%) пацієнтів, стабілізацію процесу - у 10 (33,3%); 9 (30,0%) хворих лікування не закінчили. Основною причиною відмови від продовження лікування стало прогресування процесу та погіршення стану хворих: схуднення, слабкість, наростання дисфагії та диспепсії, лейкопенія, перфорація пухлини, утворення нориці.

Застосування дрібнофракційної гамма - та хіміотерапії на фоні опрацьованої детоксикації у хворих 2 групи (32 хворих) дало можливість закінчити лікування в запланованому об'ємі у 30 (93,8%) хворих. У 25 (78,1%) хворих вдалося досягнути часткової регресії пухлини і у 7 (21,9%) з них виконати радикальну операцію, у 5 (15,6%) хворих отримана стабілізація процесу. У 2 (6,2%) випадках лікування не закінчено у зв'язку з прогресуванням хвороби.

До лiкування в обох групах пацієнтів бiохiмiчнi та імунологічні показники були істотно змінені, порівняно з контрольною групою без суттєвої рiзниці мiж групами хворих (табл. 2).

Таблиця 2. Зміни бiохiмiчних та імунологічних показників у хворих на рак стравоходу у процесі хіміо-променевого лікування залежно від застосування комплексної детоксикації (M±m)

Проведення хіміо-променевої терапiї в групi хворих з традиційною детоксикацiєю супроводжувалось вірогідним зростанням концентрацiї СМП; суттєво підвищувався рівень МДА і знижувалась активність СОД, що приводило до зменшення співвідношення СОД/МДА з 0,9±0,2 до 0,5±0,1 (p<0,05), яке свідчить про наростання порушення балансу про - та антиоксидантних процесів. В результаті хіміо-променевої терапії зростала концентрація гаптоглобіну і особливо значно підвищувався вміст ЦІК.

Застосування комплексу детоксикаційного лікування в процесi хіміо-променевої терапiї хворих на рак стравоходу супроводжується менш значними змінами бiохiмiчних та імунологічних показників (табл. 2). Після закінчення лікування не зростає концентрацiя СМП. Підвищення вмісту МДА на фоні нормалізації активності СОД приводить до збереження співвідношення СОД/МДА на рівні, який був до лікування. Отже, запропонована комплексна дезінтоксикаційна терапія дозволяє зберегти початковий баланс про - та антиоксидантних процесів. Не міняється концентрація гаптоглобіну та рівень ЦIК.

Комплексна детоксикація хворих на рак стравоходу в процесі хіміо-променевої терапії, на відміну від традиційної, має суттєвий вплив на біохімічні та імунологічні показники інтоксикації (табл. 2). У 2 групі хворих, порівняно з 1 групою з традиційною детоксикацією, після лікування спостерігається вірогідно нижчий рівень СМП, МДА і вища активність СОД, а також менша концентрація ЦІК.

Аналiз гематологічних проявiв iнтоксикацiї в обох групах хворих показав, що в 1 групi хворих з традиційною детоксикацiєю в 4 (13,3%) випадках виникла лейкопенiя I ступеня, в той час як у пацієнтів, якi отримували запропоновану комплексну детоксикаційну терапію, гематологічних порушень не спостерігалось. В 1 групі хворих шлунково-кишкові розлади І ступеня виявлено у 7 (23,3%) хворих, ІІ ступеня - у 1 (3,3%) хворого. У 2 групі хворих на фоні запропонованої детоксикації шлунково-кишкових ускладнень не діагностовано. Таким чином, внаслідок використання комплексної детоксикаційної терапії в процесi хіміо-променевого лiкування знижується частота гематологiчних та шлунково-кишкових ускладнень i тим самим зменшуються побiчнi прояви хіміо-променевої терапiї.

Оцінюючи стан хворих після хіміо-променевого лікування за шкалою Karnofsky/Zubrod виявлено, що в 1 групі серед хворих, які закінчили лікування, у 7 (33,3%) індекс складав 80-90%, у 14 (66,7%) - 60-70%. У 2 групі у 19 (63,3%) осіб індекс становив 80-90%, у 11 (37,7%) - 60-70%. Таким чином, якість життя в групі хворих, які отримували запропоновану детоксикаційну терапію в процесі хіміо-променевого лікування, краща.

Використання комплексної детоксикаційної терапії дозволило отримати значно кращі результати від хіміо-променевого лікування у 2 групі хворих на рак стравоходу: часткова регресія пухлини отримана у 25 (78,1%) хворих проти 11 (36,7%) хворих з 1 групи. Крім того, загальний стан хворих 2 групи був істотно кращим, що дало можливість у 7 з них виконати радикальну операцію. Важливим завданням застосування комплексної детоксикації під час хіміо-променевого лікування є не лише переведення пухлини з нерезектабельної в резектабельну, але й поліпшення загального стану настільки, що дозволило б виконати радикальну операцію. Аналіз 5-річного виживання показав, що саме в цій групі хворих троє (60%) осіб пережили 5 років.

Таким чином, синдром ендогенної інтоксикації, незважаючи на свою малу специфічність, є важливим проявом онкологічної хвороби. Час появи та інтенсивність ознак синдрому ендогенної інтоксикації залежить від локалізації пухлини, стадії процесу та компенсаторних можливостей організму. Розроблений комплекс клінічних, лабораторних, біохімічних та імунологічних критеріїв для оцінки ступеня інтоксикації дозволяє докладніше оцінити загальний стан онкологічних хворих як перед початком лікування, так і в процесі спеціального лікування. Важливою особливістю синдрому ендогенної інтоксикації при раку є його наростання у міру прогресування пухлини та вплив хіміотерапевтичного та променевого лікування на його вираженість, що відзначали і інші автори (М.Г. Кожедуб, 1992).

Корекція проявів ендогенної інтоксикації є важливою передумовою ефективності спеціального лікування пухлини та доброї якості життя хворих. Залежно від ступеня ендогенної інтоксикації доцільно підходити диференційовано до вибору інвазивних чи неінвазивних методів детоксикації. Ми дослідили дію різних методів детоксикації на загальний стан хворого та ефективність лікування залежно від ступеня інтоксикації.

Детоксикацію проводили трьома різними способами: комплексна детоксикаційно-антиоксидантна терапія, ентеросорбція полісорбом; плазмаферез. Перші два способи детоксикації є неінвазивними, не потребують спеціального обладнання, тому їх використання є легкодоступним не лише в умовах спеціалізованої онкологічної клініки. Ці методи детоксикації призначали як хворим після хірургічних втручань, так і в процесі хіміотерапевтичного та променевого лікування.

Найменшу ефективність має звичайна детоксикаційно-антиоксидантна терапія, яка включає гемодилюцію зі стимульованим діурезом на фоні антиоксидантної терапії. Вона показана онкологічним хворим лише з помірною інтоксикацією (І-ІІ ступеня), зокрема, у післяопераційному періоді. Застосування ентеросорбції кремнієвим сорбентом дозволяє отримати більш виражений детоксикаційний ефект за коротший термін і з меншими матеріальними затратами. Це зумовлює перевагу ентеросорбції перед традиційною детоксикацією. Особливе значення має використання кремнієвого ентеросорбенту для корекції ендогенної інтоксикації перед початком спеціального лікування, а також з метою попередження розвитку інтоксикації в процесі хіміотерапевтичного та променевого лікування. У випадках вираженої інтоксикації перевагу має інвазивний метод детоксикації - плазмаферез, який дає швидкий детоксикаційний ефект. У зв'язку з короткотривалістю дії плазмаферезу часто доцільним є поєднане застосування плазмаферезу та ентеросорбції. Використання детоксикації у комплексному лікуванні онкологічних хворих представляє собою важливий аспект сучасних підходів до лікування злоякісних новоутворень.

Висновки

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми про патогенез, клінічні, лабораторно-біохімічні, імунологічні прояви і шляхи подолання ендогенної інтоксикації в онкологічних хворих, що дозволяє підвищити ефективність лікування злоякісних пухлин і поліпшити якість життя цих хворих.

Прогресування раку грудної залози, легені, стравоходу та кардіального відділу шлунка супроводиться розвитком синдрому ендогенної інтоксикації, який характеризується комплексом суб'єктивних скарг, неспецифічних клінічних проявів, порушень лабораторно-біохімічних та імунологічних показників. Швидкість появи та інтенсивність ознак інтоксикації залежить від локалізації пухлини, стадії (поширеності) процесу і методу лікування. Радикальна операція зменшує або ліквідує прояви інтоксикації, що підтверджує їх зв'язок з новоутворенням.

Найбільш чутливими і ранніми біохімічними показниками ступеня інтоксикації є підвищення концентрації середньомолекулярних пептидів, рівня циркулюючих імунних комплексів та, особливо, співвідношення активності супероксиддисмутази і вмісту малонового діальдегіду, яке може слугувати коефіцієнтом ендогенної інтоксикації.

Виявлено корелятивний зв'язок між концентрацією середньомолекулярних пептидів та рівнем малонового діальдегіду (r= +0,82) і вмістом циркулюючих імунних комплексів (r= +0,77), а також між рівнем циркулюючих імунних комплексів і відсотком Т-лімфоцитів (r= -0,52) та їх відповіддю на мітоген ФГА (r= -0,46), який свідчить, що наростання ендогенної інтоксикації призводить до порушення балансу про - та антиоксидантних процесів та до зниження клітинного імунітету.

Опрацьовано систему детоксикаційного лікування онкологічних хворих, яка включає комплексну детоксикаційно-антиоксидантну терапію, ентеросорбцію кремнієвим сорбентом і плазмаферез; встановлено особливості впливу кожного способу на клінічні і лабораторні прояви інтоксикації, розроблено покази до їх застосування у комплексній протипухлинній терапії.

Комплексна детоксикаційно-антиоксидантна терапія, яка включає плазмозамінні розчини, гемодилюцію, форсований діурез та антиоксидантні препарати, ефективна у хворих на рак легені з явищами інтоксикації І-ІІ ступеня у післяопераційному періоді і призводить до зниження її біохімічних показників. Особливо сприятливо на прояви інтоксикації та на про- і антиоксидантні процеси впливає поєднане застосування детоксикаційно-антиоксидантної терапії і ентеросорбції перед початком спеціального лікування.

Застосування ентеросорбції в період між циклами хіміотерапії у хворих на рак легені сприяє зменшенню клінічних проявів інтоксикації (шлунково-кишкових розладів і лейкопенії у 2 рази), поступовому зниженню рівня середньомолекулярних пептидів і, меншою мірою, циркулюючих імунних комплексів. Ентеросорбція під час променевої терапії раку легені запобігає зростанню біохімічних та імунологічних показників інтоксикації, виникненню лейкопенії.

Плазмаферез при інтоксикації, зумовленій хіміотерапією у хворих на рак легені, виявляє негайну детоксикаційну дію, приводить до швидкого припинення її клінічних проявів (нудоти, блювання), до появи апетиту, зниження концентрації середньомолекулярних пептидів, гаптоглобіну і циркулюючих імунних комплексів. Плазмаферез не має негативного впливу на гемограму, зсідання крові, концентрацію білків і електролітів плазми. Найбільш швидкий і довготривалий детоксикаційний ефект дає комбіноване використання ентеросорбції та плазмаферезу.

При хіміотерапії раку легені застосування детоксикаційної терапії (ентеросорбції і плазмаферезу) дозволяє у 84,0% хворих (проти 52,6% у контрольній групі) закінчити заплановане лікування; у цих хворих рідше виникають шлунково-кишкові розлади і лейкопенія (після ІІІ циклу відповідно у 35,6% і 28,6% хворих проти 70,0% і 30,0% в контрольній групі); часткова ремісія і стабілізація процесу спостерігається у 88,0% хворих (проти 52,6% в контрольній групі).

Використання комплексної детоксикаційної терапії, яка включає ентеросорбцію, плазмаферез і антиоксидантні препарати, під час хіміо-променевого лікування хворих на місцеворозповсюджений рак стравоходу, дозволяє збільшити частоту ремісії з 36,7% до 78,1%, перевести процес з нерезектабельного у резектабельний і на фоні задовільного стану у 22,0% хворих виконати радикальну операцію.

Практичні рекомендації

Для оцінки ступеня ендогенної інтоксикації в онкологічних хворих запропоновано використовувати комплекс клінічних (скарги, стан хворого за шкалою Karnofsky/Zubrod), лабораторних (лейкоцитарний індекс інтоксикації, парамеційний тест), біохімічних (концентрація середньомолекулярних пептидів, показники про - та антиоксидантної системи, рівень гаптоглобіну) та імунологічних (популяція Т-лімфоцитів, їх відповідь на мітоген, концентрація циркулюючих імунних комплексів, імуноглобулінів) тестів.

У комплексному лікування хворих на злоякісні пухлини рекомендовано диференційовано підходити до призначення неінвазивних та інвазивних методів детоксикації залежно від ступеня інтоксикації, швидкості її зростання, наявності шлунково-кишкових розладів, виду протипухлинної терапії з урахуванням фармакодинаміки хіміотерапевтичних препаратів. Поєднане чи комбіноване використання різних способів значно посилює ефективність детоксикації.

Перед початком спеціального лікування онкологічних хворих для корекції ендогенної інтоксикації треба застосовувати кремнієві сорбенти у поєднанні з гемодилюцією, форсованим діурезом та антиоксидантними препаратами. У післяопераційному періоді у хворих з І-ІІ ступенем інтоксикації переважно достатньо комплексної детоксикаційно-антиоксидантної терапії.

Променеву терапію в онкологічних хворих доцільно супроводжувати детоксикацією ентеросорбентом.

Під час циклової хіміотерапії злоякісних пухлин показано застосування плазмаферезу для швидкої детоксикації та ентеросорбенту у перерві між циклами, або їх комбінацію.

Для підвищення ефективності хіміо-променевого лікування місцево-розповсюдженого раку стравоходу і переведення процесу із нерезектабельного у резектабельний рекомендовано використовувати посилену детоксикацію із застосуванням плазмаферезу, ентеросорбції та антиоксидантних препаратів.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

1. Фецич Т.Г. Детоксикаційна терапія в комплексному лікувані онкологічних хворих. - Львів: Вертикаль, 1998. - 261 с.

2. Білинський Б.Т., Фецич Т.Г., Тимочко М.Ф., Шлемкевич М.П. Зміни перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної активності в сироватці крові хворих раком легені в процесі лікування // Эксперим. онкология. - 1992. - Т.14, №6. - С. 65-68.

Дисертант здійснив підбір хворих, верифікував діагноз і стадію процесу, проводив хіміотерапевтичне лікування, забирав матеріал для біохімічних досліджень, провів аналіз і встановив клінічне значення змін про- і антиоксидантних процесів.

3. Касьяненко И.В., Асляев Л.А., Билынский Б.Т., Гешелин С.А., Голотюк И.А., Голотюк С.И., Грицяк Е.С., Жеро С.В., Койфман О.Г., Сидорик Е.П., Степула В.В., Таварткиладзе Н.А., Фецич Т.Г. Комбинированная химиотерапия с платином неоперабельных больных немелкоклеточным раком легкого // Вопр. онкологии. - 1992. - Т.38, №6 - С. 736-743.

Здобувач здійснив підбір хворих, проводив їх хіміотерапевтичне і детоксикаційне лікування, оцінював ефективність терапії.

4. Федорович І.П., Тимочко М.Ф, Федевич Н.М., Фецич Т.Г., Коробов В.М., Шламкевич М.П. Гаптоглобін сироватки крові при захворюванні раком легень // Укр. біохім. журнал. - 1995. - Т.67, №2. - С. 78-81.

Дисертант проаналізував зміни концентрації гаптоглобіну у хворих на рак легені під час проведеного ним хіміотерапевтичного лікування, вивчив зв'язок цього показника з проявами інтоксикації.

5. Іванків О.Л., Тимочко М.Ф., Огорчак М.А., Фецич Т.Г., Шлемкевич М.П. Перекисне окислення ліпідів у хворих на рак в процесі лікування // Львівський медичний часопис. Acta medica Leopoliensia. - 1996. - Т.2, №2. - С. 14-16.

Здобувач на основі аналізу показників балансу про - та антиоксидантних процесів встановив їх зв'язок з інтенсивністю проявів ендогенної інтоксикації.

6. Вовк І.В., Фецич Т.Г., Петрів Р.М. Хірургічне лікування раку кардії // Львівський медичний часопис. Acta medica Leopoliensia. - 1996. - Т.2, №2. - С. 35-38.

Дисертант проводив лікування місцево-розповсюдженого раку стравоходу та кардіального відділу шлунку на фоні комбінованої детоксикаційної терапії (застосування антиоксидантів, ентеросорбції, плазмаферезу), оцінив ефективність такого лікування, виконав оперативні втручання.

7. Фецич Т.Г. Синдром ендогенної інтоксикації у онкологічних хворих // Практична медицина. - 1997. - №3-4. - С. 46-52.

8. Шлемкевич М., Тимочко М., Федорович І., Фецич Т., Федевич Ю., Іванків О. Визначення ступеня інтоксикації у хворих на рак легенів // Праці наукового товариства імені Тараса Шевченка. - 1997. - Т.1. - С. 317-320.

Здобувач провів порівняльний аналіз клінічних проявів та лабораторних показників інтоксикації, виділив етапи її розвитку та стадії.

9. Фецич Т.Г. Особливості перебігу інтоксикації при онкологічних та гнійних процесах // Експерим. та клін. фізіологія та біохімія. - 1998. - Т.3, №3-4. - С. 44-48.

10. Фецич Т.Г., Червінська М.Є. Особливості перебігу ендогенної інтоксикації в процесі хірургічного лікування хворих раком легень // Актуальні проблеми медицини, біології, ветеринарії. - Львів: Віче, 1998. - Кн.4. - С. 264-267.

Дисертант провів порівняльний аналіз клінічних проявів та лабораторних показників інтоксикації у хворих на рак легені після радикальної операції і торакотомії, вивчив вплив детоксикаційно-антиоксидантної терапії у післяопераційному періоді.

11. Михайлович Ю.Й., Фецич Т.Г., Данилейченко В.В. Використання нових режимів антибактеріальної терапії з метою попередження до- і післяопераційних ускладнень у хворих на рак легень та кардіального відділу шлунка // Практична медицина. - 1998. - №5-6. - С. 153-157.

Здобувачем з'ясовано особливості ознак інтоксикації у хворих з гнійними процесами легень порівняно з пухлинами легені, вивчено вплив лікування.

12. Фецич Т.Г. Особливості ендогенної інтоксикації в процесі хірургічного лікування хворих на рак легень // Практична медицина. - 1999. - №3-4. - С. 104-106.

13. Фецич Т.Г. Оцінка синдрому ендогенної інтоксикації у онкологічних хворих // Львівський медичний часопис. Acta medica Leopoliensia. - 1999. - Т.5, №2. - С. 79-82.

14. Фецич Т.Г. Вплив хірургічного лікування на прояви синдрому ендогенної інтоксикації у хворих раком легень // Онкологія. - 1999. - Т.1, №1. - С. 1-3.

15. Фецич Т.Г. Використання ентеросорбції з метою детоксикації в процесі променевого лікування // Практична медицина. - 1999. - №3-4. - С. 107-109.

16. Фецич Т.Г. Застосування ентеросорбентів та антиоксидантів з метою корекції синдрому ендогенної інтоксикації у хворих на рак легень // Онкологія. - 1999. - Т.1, №2. - С. 109-112.

17. Фецич Т.Г. Застосування ентеросорбції та плазмаферезу в процесі хіміотерапії хворих на рак легенів // Лікарська справа. - 1999. - №3. - С. 137-140.

18. Михайлович Ю.Я., Фецич Т.Г. Обгрунтування проведення периопераційної профілактичної антибактеріальної терапії у хворих на рак кардіального відділу шлунка // Онкологія. - 2000. - Т.2, №3. - С. 198-200.

Дисертант встановив клінічні, лабораторні і біохімічні прояви інтоксикації у хворих на рак стравоходу і кардії, обгрунтував застосування дезінтоксикаційної терапії до проведення спеціального лікування.

19. Орлик В.В., Новак В.Л., Фецич Т.Г. Досвід застосування нового поліфункціонального кровозамінника «Реосорбілакта» в онкогематології // Гематологія і переливання крові (міжвід.зб.). - К.: Нора-прінт, 2001. - Вип. 30. - С. 170.

Здобувач довів можливість використання Реосорбілакта у комплексній детоксикаційно-антиоксидантній терапії онкологічних хворих.

20. Bilynskyj B., Fecytsch T., Iwanciw R., Ciolko R. Desintoxikationsmassnahmen in der Behandlung der boesartigen Tumoren. // Multiorganversagen. - Wien. - 1992. - P. 17-18.

Здобувач представив методи детоксикації в онкологічних хворих, покази до їх застосування та значення у комплексній терапії пухлин.

21. Fetsych T.H. Changes in peroxidation and antioxidant activity in the blood serum of patients with lung cancer // Lung cancer. Biology and clinical aspects. - Ljubljana, Slovenia. - 1994. - P. 27-28.

22. Fetsych T.H., Bilynsky B.T., Ciolko R.M. Problem of Cancer Toxicosis // Acta Chirurgica Austriaca. - 1995. - V. 27, Suppl. 113. - P. 7.

Дисертант сформулював погляди на причини, клінічні і лабораторні прояви ендогенної інтоксикації при раку.

23. Фецич Т.Г., Михайлович Ю.Й., Тимочко М.Ф. Метод діагностики ендогенної інтоксикації // Держпатент України №96020424 від 27.05.1997.

24. Билынский Б.Т., Фецич Т.Г., Олийнык Ю.Ю., Цьолко Р.Н. Циркулирующие иммунные комплексы у онкологических больных и возможность их элиминации путем гемосорбции // Тез. докл. IV Всесоюзного съезда онкологов. - Л. - 1986. - С. 491-495.

25. Билынский Б.Т., Фецич Т.Г., Олийнык Ю.Ю., Цьолко Р.Н. Модифицирующее действие сорбционных методов в терапии опухолей // Тез. докл. респ. конф. «Комплексная терапия злокачественных опухолей с применением модифицирующих методов лечения». - Днепропетровск. - 1986. - С. 9-10.

26. Билынский Б.Т., Фецич Т.Г., Олийнык Ю.Ю., Цьолко Р.Н. Сорбционная терапия как иммуномодулятор при лечении злокачественных опухолей // Тез. докл. Всесоюзного симпозиума. «Актуальные вопросы иммунотерапии». - Рига. Часть 1. - 1988. - С. 132-133.

27. Фецич Т.Г., Олийнык Ю.Ю., Цьолко Р.Н. Сорбционная терапия в онкологии // Тез. докл. респ. конф. «Диагностика и лечение опухолей органов пищеварения». - Уфа. - 1988. - С. 132-133.

28. Билынский Б.Т., Фецич Т.Г. Перспективы детоксикационной терапии в комплексном лечении онкобольных // Тез. докл. республиканской научной конференции «Механизмы канцеро- и лейкозогенеза». - Киев. - 1990. - С. 55-56.

29. Билынский Б.Т., Фецич Т.Г., Олийнык Ю.Ю. Использование сорбционных методов детоксикации у онкологических больных // Тез. докл. VIII съезда онкологов УССР. - Донецк. - 1990. - С. 567-568.

30. Билынский Б.Т., Фецич Т.Г., Олийнык Ю.Ю. Использование аэросила в качестве антиэметика в процессе химиотерапии онкологических больных (информационное письмо). - Львів, 1990. - 2 с.

31. Білинський Б.Т., Фецич Т.Г. Проблеми детоксикації у онкологічних хворих // Матеріали республ. конф. онкологів України. - Хмельницький. - 1991. - С. 56-61.

32. Фецич Т.Г., Білинський Б.Т., Вовк І.В. Перспективи використання детоксикації в комплексному лікуванні онкологічних хворих // Тез. доповідей IV конгресу СФУЛТ. - Харків. - 1992. - С. 332-333.

33. Билынский Б.Т., Фецич Т.Г., Олийнык Ю.Ю. Применение полисорба в процессе химиотерапии у онкологических больных // Материалы конференции «Кремнеземы в медицине и биологии». - Ставрополь. - 1993. - С. 162-165.

34. Білинський Б.Т., Фецич Т.Г., Шлемкевич М.П. Оцінка ступеня інтоксикації у онкологічних хворих (методичні рекомендації). - Львів, 1993. - 7 с.

35. Фецич Т.Г. Обгрунтування використання методів детоксикації в комплексному лікуванні онкологічних хворих // Матеріали науково-практичної конференції онкологів України. - Керч. - 1993. - С. 78-79.

36. Фецич Т.Г., Білинський Б.Т. Використання детоксикації в комплексному лікуванні онкологічних хворих // Матеріали науково-практичної конференції онкологів України «Шляхи впровадження найбільш ефективних методів обліку та лікування онкохворих». - Донецьк. - 1993. - С. 203-204.

37. Фецич Т.Г., Філіпчук Л.І. Застосування детоксикації в комплексному лікуванні хворих раком легені // Тези доп. II Національного конгресу молодих вчених-медиків України. - Київ. - 1994. - С. 63-64.

38. Фецич Т.Г. Сучасні аспекти лікування раку стравоходу і кардії (методичні рекомендації). - Львів, 1995. - 8 с.

39. Фецич Т.Г. Сучасні підходи до діагностики та лікування раку легені (методичні рекомендації). - Львів, 1995. - 11 с.

40. Білинський Б.Т., Фецич Т.Г., Шлемкевич М.П. Визначення стану перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної активності в крові у хворих на рак легені // Тези доп. ІХ з'їзду онкологів України. - Вінниця. - 1995. - С. 221.

41. Шлемкевич М.П., Фецич Т.Г., Федорович І.П. Гаптоглобін сироватки крові при захворюванні на рак легені // Тези доп. ІХ з'їзду онкологів України. - Вінниця. - 1995. - С. 243-244.

42. Олійник Ю.Ю., Фецич Т.Г. Ентеросорбція як метод детоксикуючої та імунокоригуючої терапії хворих на рак молочної залози // Тези доп. ІХ з'їзду онкологів України. - Вінниця. - 1995. - С. 256-257.

43. Fetsych T. The problem of resectability in patients with locally-spread esophageal, lung and breast cancer // Тезисы II съезда онкологов стран СНГ. - Киев. - 2000. - 547.

44. Фецич Т.Г., Добрянський О.А., Михаськів І.М. Рецидиви у хворих раком шлунка та стравоходу після хірургічного лікування // Матеріали VIII конгресу СФУЛТ.-Львів. - 2000. - С. 411.

Размещено на Allbest.ru