Перинатальні гіпоксичні ураження центральної нервової системи плода у вагітних високого ризику

Оцінка стану новонароджених показала, що стан здоров'я новонароджених у вагітних високого ризику, у яких не було виявлено ознак ураження ЦНС плода, практично не відрізнявся за показниками, що аналізувалися, від контрольної групи. Проте при дослідженні рН крові новонародженого у деяких випадках визначалися явища метаболічного ацидозу, які вказували на наявність хронічної гіпоксії плода у цій групі вагітних, які, однак, не досягали критичних значень і були компенсованими.

У деяких випадках у новонароджених цієї групи вагітних діагностувалися транзиторні функціональні неврологічні порушення (синдром гіперзбудливості і пригнічення ЦНС) при незмінних даних МРТ ЦНС плода. Ці транзиторні неврологічні порушення не вимагали призначення спеціального лікування і зникали до 2-3 дня неонатального періоду. Статистично значущі відмінності параметрів, що аналізувалися, відзначалися у групах новонароджених з МРТ встановленими ознаками гіпоксичних уражень ЦНС плода. У цих групах були виявлені нижчі показники гестаційного віку, маси тіла при народженні, нижча оцінка стану новонароджених за шкалою Апгар. Показники кислотно-лужного стану у цих групах новонароджених підтверджували їх гіпоксичний характер, вказуючи на наявність у цих групах новонароджених виражених явищ як метаболічного, так і дихального ацидозу. Привертало увагу значне збільшення кількості недоношених дітей і новонароджених з внутрішньоутробною гіпоксією, наявністю стійких порушень неврологічного і соматичного статусу. Причому ступінь враженості цих показників (зниження гестаційного віку, кількість недоношених і новонароджених з внутрішньоутробною гіпоксією, нижчі оцінки за шкалою Апгар, враженість неврологічних і соматичних порушень) збільшувався з наростанням тяжкості гіпоксичних уражень ЦНС плода. Характер неврологічних і соматичних порушень у новонароджених зі середньотяжкими і тяжкими гіпоксичними ураженнями ЦНС плода вимагав застосування методів інтенсивної терапії новонароджених відразу після народження. Була розроблена наступна схема лікування новонароджених з тяжкими формами гіпоксичних уражень ЦНС. Вона включала корекцію як екстрацеребральних порушень - дихальної і серцево-судинної систем, недостатності функції надниркових залоз, метаболічних порушень (гіпо- і гіперглікемії, гіпокальцемії, гіпомагнемії, ацидозу і алколозу), так і інтрацеребральних (набряку мозку, інтрацеребральних ішемій, крововиливів, змін клітинного метаболізму).

Особливої уваги потребувала терапевтична тактика коматозних станів у новонароджених, обумовлених гіпоксичними ураженнями ЦНС тяжкого ступеня. Принциповим підходом до лікування коми було запобігання набряку-набуханню мозку і профілактика вторинної гіпоксії, підвищення внутрішньочерепного тиску.

Для цих цілей використовувалися медикаментозні церебральні стимулятори (церебролізин, пірацетам, ГАМК, пантогам, енцефобол, когітум, трентал). Ці препарати, покращуючи місцевий захват кисня і глюкози, нормалізували метаболізм головного мозку, поліпшували його мікроциркуляцію, підвищували репаративні процеси у мозку.

Порівняльний аналіз вихідного стану ЦНС плода і новонароджених (на основі проведених у них МРТ досліджень, ЕЕГ досліджень, вивчення вмісту антигенів нейро-специфічних білків у новонароджених, дослідження реологічних властивостей крові новонароджених) показав надзвичайно важливу роль способу розродження для виходів перинатальних гіпоксичних уражень ЦНС плода. Наростання у групі новонароджених кількості тяжких форм гіпоксичних уражень ЦНС, що відмічалося у порівнянні з діагностованими формами уражень ЦНС плода, відбувалося в основному за рахунок дуже високого відсотка довільних пологів у групі вагітних з антенатально діагностованими гіпоксичними ураженнями ЦНС плода, а також використання акушерських щипців і екстреного кесарева розтину.

У той же час, використання планового кесарева розтину як способу розродження у групах вагітних високого ризику з різними варіантами гіпоксичних уражень ЦНС плода, в жодному випадку не погіршало стану ЦНС плода, а у більшості випадків поліпшило його. Це дозволяє обґрунтовано розширити показання до планового кесарева розтину у вагітних високого ризику з гіпоксичними ураженнями ЦНС плода, особливо при їх середньотяжких і тяжких формах. При цьому оптимальні строки розродження за допомогою планового кесарева розтину повинні визначатися за даними комплексного антенатального моніторинга.

З метою оцінки значущості різних перинатальних факторів для розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода та рішення задач найближчого та віддаленого прогнозу виходив гіпоксичних уражень ЦНС усі проаналізовані у даному дослідженні фактори ризику розвитку перинатальних гіпоксичних уражень ЦНС плода і їх виходів у період новонародженості були розкласифіковані на непрямі і об'єктивні. До непрямих показників віднесені вік вагітної, стан здоров'я вагітної, наявність хронічної соматичної патології (пієлонефрит, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, вади серця, ожиріння та ін.), наявність гінекологічних захворювань (кіста яєчників, міома, запалювальні захворювання, безпліддя та ін.), указання на патологію минулих та теперішньої вагітностей (загроза переривання, звичне невиношування, гестози, анемія та ін.), указання на пато-логічні характеристики минулих і теперішніх пологів (швидкі пологи, тривалі пологі, відшарування плаценти, гостра гіпоксія плода у пологах).

До об'єктивних показників відносили характеристики метаболічного ацидозу у вагітних, стан оксилювально-відновлювальних процесів, показники стану обмінних процесів, стан реологічних властивостей крові вагітних і новонароджених, дані МР-томографічних досліджень стану ЦНС плода і новонароджених, ЕЕГ дослідження новонароджених у ранньому неонатальному періоді, рівні вмісту нейроспецифічних білків у сироватці крові новонароджених, показники стану гемодинаміки у системі мати-плацента-плід, показники БФП плода.

Виявлено чітку залежність перинатального ризику розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода від ступеня насиченості факторів ризику перебігу вагітності і перевищення величин патологічно змінених об'єктивних показників бар'єру їх “фізіологічної переносимості” та “керованості” (нормалізація під впливом лікувальних заходів).

Отримані дані дозволили також розробити систему найближчого і віддаленого прогнозів розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода і їх клінічних проявів у період новонародженості. Найближчий прогноз враховував тільки дані обстеження вагітних високого ризику. Віддалений прогноз враховував, крім даних обстеження вагітних високого ризику, і дані стану їх новонароджених.

Система найближчого прогноза визначає низький, середній і високий ступені ризику розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода.

При відсутності соматичних і гінекологічних захворювань у вагітної, неускладненому перерізі вагітності в усіх триместрах, рН крові вагітної >7,2, рО2<77 мм рт.ст, рСО2>39 мм рт.ст, значеннях МПК до 2,5, ППК- до 2,7 МКН - до 4,0, відсутності МРТ ознак ураження ЦНС плода, БФП плода 10 балів прогнозується низький ступінь ризику розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода.

При наявності у вагітної хронічної соматичної патології, обтяженому акушерському анамнезі, патологічному перебізі вагітності (але при цьому відмічається менш ніж 7 одночасно діючих факторів ризику), рН крові вагітної <7,2, рО2<75 мм рт.ст., рСО2> 42 мм рт.ст., значеннях МПК до 2,9, ППК - до 3,7, МКП - < 4,0, БФП плода 7-8 балів, МРТ ознаках ураження плода середньої тяжкості прогнозують середній ступень ризику розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода.

При наявності у вагітних тяжкої соматичної патології, гінекологічних захворювань, БФП плода 6 балів, МПК та ППК до 1,5, МКП<3,0, МРТ ознак ураження ЦНС тяжкого ступеня прогнозують високий ступень ризику розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода.

Інша система прогнозу окрім визначення розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода дозволила прогнозувати їх віддалені клінічні прояви у період новонародженості.

Розробка шляхів зниження частоти розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода і їх подальших ускладнень включала проведення профілактичного лікування гіпоксії плода, починаючи з початкових етапів вагітності, і вибору адекватного способу розродження у кожному конкретному випадку.

Організація профілактики і лікування гіпоксії плода передбачала такі заходи:

Терапію екстрагенітальних і акушерських ускладнень, які обумовлюють розвиток гіпоксії плода.

Нормалізацію метаболічних порушень, що розвиваються в організмі вагітної у відповідь на гіпоксію.

Корекцію порушень кровообігу у системі мати-плацента-плід у поєднанні із заходами, спрямованими на поліпшення реологічних властивостей крові.

Профілактику гіпоксії плода у вагітних високого ризику потрібно розпочинати вже у жіночій консультації. Вона має бути спрямована на виявлення і взяття на диспансерний облік вагітних груп ризику, з врахуванням провідних факторів ризику стосовно даної патології, що були виявлені у роботі. Цим жінкам, незалежно від того, чи буде у них у наступному діагностована гіпоксія плода, у першому (до 12 тижнів), другому (20-23 тижні) і третьому (30-32 тижні) триместрах, з профілактичною метою необхідно призначати комплекс препаратів (глюкоза, аскорбінова кислота, кокарбоксилаза, еуфіллін, оротат калія, метіонін, фолієва кислота та ін.). Доцільним є використання сучасних збалансованих полівітамінних комплексів з мікроелементами, які були розроблені для вагітних. Порушення ліпідного обміну (виражене зниження поліненасичених жирних кислот) і зміни реологічних властивостей крові, що виявляються у вагітних високого ризику, дозволяють рекомендувати доповнити загальноприйняті схеми лікування включенням до них прийому аспірина у малих дозах і препаратів щ-3-поліненасичених жирних кислот.

Усім обстеженим вагітним проводилася терапія, спрямована на профілактику і лікування гіпоксичних уражень ЦНС плода. Загальна тривалість терапії варіювала від 4 до 8 тижнів, тривалість курсу складала 8-15 днів. Ефективність терапії, що проводилася, оцінювалася за показниками поліпшення гемодинамічних і метаболічних порушень. Набір препаратів і їх дозування підбиралися індивідуально, з врахуванням віку, строків вагітності, характера її ускладнень, поєднання з тією чи іншою екстрагенітальною патологією.

Проведена терапія у 149 (60,8 %) вагітних високого ризику з гіпоксичними ураженнями ЦНС плода показала позитивний ефект, при якому, поряд з поліпшенням показників гемодинаміки у системі мати-плацента-плід і показників метаболізму, відмічалася і позитивна динаміка вираженості проявів акушерської патології (загроза переривання вагітності, синдром затримки розвитку плода, ступінь гестоза та ін.).

Як правило, поліпшення гемодинамічних і метаболічних показників відмічалося на 8-14 добу після початку терапії, що проводилася.

Встановлено пряму залежність між ступенем тяжкості гіпоксичних уражень ЦНС плода і ефективністю профілактичної терапії, що проводилася: з наростанням ступеня тяжкості гіпоксичних уражень ЦНС плода ефективність терапії знижується (88,9 % при гіпоксичних ураженнях легкого ступеня і лише 16,8 % при гіпоксичних ураженнях тяжкого ступеня). Велике значення для досягнення позитивного ефекту від проведеної терапії має часовий фактор її початку.

Кращі результати лікування стосовно нормалізації гемодинамічних і метаболічних порушень відзначені при проведенні першого курсу лікування у строки до 34 тижнів вагітності. Якщо лікування було розпочате у строки після 34 тижня вагітності, то його ефективність значно знижувалася. Особливо важливими є строки початку проведення терапії для вагітних високого ризику з гіпоксичними ураженнями ЦНС плода среднього і тяжкого ступеня. У цих випадках комплексна терапія, що проводилася після 34 тижнів гестації, у 83,4 % та 89,2 % випадків відповідно не мала суттєвого позитивного впливу на плід. Якщо ж лікування проводилося у строки до 34 тижнів вагітності, у цих же групах вдавалося досягти позитивного ефекту від лікування, навіть при порушеннях в усіх ланках системи матково-плацентарно-плодового кровоплину, що дозволяло пролонгувати вагітність до 36-37 тижнів. Найбільша ефективність терапії відзначена при використанні комплексної терапії у вагітних високого ризику з гіпоксичними ураженнями ЦНС плода легкого ступеня, при цьому вона суттєво не залежала від строків її початку.

Узагальнений аналіз отриманих у процесі дослідження даних дозволив розробити алгоритм тактики ведення вагітності і пологів у вагітних високого ризику з гіпоксичними ураженнями ЦНС плода (Рис. 2).

З наведеної схеми алгоритму тактики ведення вагітності і пологів вагітних високого ризику з гіпоксичними ураженнями ЦНС плода різного ступеня тяжкості видно, що, передусім, усі вагітні високого ризику з діагностованими гіпоксичними ураженнями ЦНС плода, перебуваючи у стаціонарі, підлягають динамічному спостереженню, яке включає оцінку біофізичного профіля плода і допплерографічну оцінку стану гемодинаміки у системі мати-плацента-плід. При легкому ступеня тяжкості гіпоксичних уражень ЦНС такий контроль можливо проводити з інтервалом у 5-7 днів, при середньому ступені - не рідше 1 рази на 2 дні, і при тяжкому ступені - щоденний контроль. Перелічені показники дозволяють оцінити ефективність терапії, що проводиться, а також визначити перехід стану плода з одного ступеня тяжкості до іншого.

Практично, вони є опорними і при виборі тактики ведення пологів. Так, виявлена стабілізація показників БФП, МПК, ППК під впливом комплексної терапії, що проводиться, дозволяє здійснювати розродження через природні пологові шляхи. Якщо ж терапія, що проводиться, не переводить стан плода з середнього і тяжкого ступенів тяжкості до легкого, то перевага надається оперативному розродженню, причому вона надається плановому кесареву розтину.

Впровадження у практику розроблених діагностичних і прогностичних критеріїв гіпоксичних уражень ЦНС плода у вагітних високого ризику, оптимальних тактик ведення вагітності і пологів дозволило вдвічі знизити частоту їх розвитку і більш, ніж у три рази - частоту подальших неврологічних ускладнень у новонароджених. Таке суттєве поліпшення показників перинатальної захворюваності у вагітних високого ризику з гіпоксичними ураженнями ЦНС плода дозволяє рекомендувати отримані результати для широкого впровадження у практику акушерських стаціонарів і перинатальних центрів різних регіонів України.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації подано теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової задачі, суть якої міститься у встановленні основних патогенетичних ланок формування перинатальних гіпоксичних уражень ЦНС плода у вагітних високого ризику, їх діагностиці, прогнозі розвитку і виходів у ранньому неонатальному періоді, а також у оптимізації ведення вагітності і пологів, що визначає шляхи зниження їх частоти і подальших ускладнень.

2. При вагітності високого ризику весь період внутрішньоутробного розвитку плода триває на тлі впливу на нього мультифакторних негативних чинників ризику, кожний з яких, окремо або у комплексі з іншими, здатний порушити фізіологічний або анатомічний зв'язок вагітної і плода. Найчастішим патологічним проявом при цьому є гіпоксія плода. Встановлено залежність розвитку гіпоксії плода від ступеня насиченості шкідливими впливами на плід в антенатальному періоді. Шість та більше негативних впливів на плід, що діють одночасно, можуть розцінюватися як маркер підвищеного ризику виникнення гіпоксії плода.

3. Найбільш чутливою до гіпоксії є ЦНС плода. Вивчення об'ємного траснпорта кисня показало, що гіпоксія - центральний патогенетичний синдром, який призводить до різних функціональних і структурних уражень ЦНС плода. Вивчення кислотно-основного стану, активності окислювально-відновлювальних ферментів, станів ліпідного обміну, вільнорадикального окислення показали, що невід'ємними супутниками гіпоксії плода є метаболічний ацидоз, коливання рівня окислювальних процесів, порушення ліпідного обміну, активація процесів вільнорадикального окислення, які і є безпосередніми пошкоджуючими чинниками ЦНС плода.

4. Проведені допплерометричні дослідження показали, що реалізація пошкоджуючого впливу гіпоксії на ЦНС плода не є специфічною, а пов'язана, передусім, з порушенням функції фетоплацентарної системи, яке розвивається за рахунок змін кровообігу у системі мати-плацента-плід, при цьому ускладнення для плода проявляються переважно у ІІІ триместрі вагітності. Первинне порушення кровообігу, як правило, виникає у системі матково-плацентарного кровоплину, потім, при прогресуванні патології, додаються гемодинамічні порушення у системах плодово-плацентарного і мозкового кровоплину плода.

5. Вперше для антенатальної діагностики гіпоксичних уражень ЦНС плода використаний метод магнітно-резонансної томографії. Показано, що МРТ діагностика стану ЦНС плода є можливою, починаючи з 28-32 тижня гестації. Визначено нормативні МРТ параметри стану ЦНС плода при вагітності, що триває фізіологічно. Виділено оптимальні проекції отримання зображення для вивчення стану ЦНС плода. Описана семіотика патологічних змін гіпоксичних уражень ЦНС плода, на основі чого розроблено робочу класифікацію гіпоксичних уражень ЦНС плода (функціональні, ішемічні, геморагічні, поєднані). Розроблено МРТ спосіб діагностики гідроцефалії плода, яка трапляється значно частіше, ніж це було визначено раніше. МРТ дослідження вагітних високого ризику дозволяє також виявити численні варіанти норми та патології плаценти і навколоплідних вод (передчасне достигання плаценти, відшарування плаценти, інфаркт плаценти, маловоддя, багатоводдя).

6. Діагностика гіпоксичних уражень ЦНС плода, окрім МРТ дослідження, повинна базуватися і на аналізі комплексу показників, які характеризують умови внутрішньоутробного розвитку (дані ультразвукової фетометрії, стану матково-плацентарного і фетоплацентарного кровоплину) і безпосередньо відбивають функціональний стан ЦНС плода (біофізичний профіль плода і плодова гемодинаміка). Ці ж параметри можуть успішно використовуватися і для поточного моніторинга стану плода.

7. Аналіз показників гемодинаміки у системі мати-плацента-плід при різних варіантах гіпоксичних уражень ЦНС плода за даними МРТ дозволив визначити їх ступінь тяжкості у такій послідовності: функціональні - легкий ступінь; ішемічні - середній ступінь; геморагічні та поєднані - тяжкий ступінь пошкодження ЦНС плода. При цьому при легкому ступені тяжкості порушення кровоплину у системі мати-плацента-плід ніколи не досягають критичних значень, БФП дорівнює 9,6±0,04 бала, при середньому ступені тяжкості порушення кровоплину мають також компенсований, хоча і більш виражений характер, БФП дорівнює 7,6±0,3 бала. При тяжкому ступені відмічаються порушення усіх видів кровоплину, причому вони нерідко досягають критичного рівня, БФП дорівнює 5,7±0,5 бала.

8. Оцінка новонароджених вагітних високого ризику з гіпоксичними ураженнями ЦНС плода показала, що вираженість неврологічної симптоматики залежить від характеру і ступеня вираженості уражень ЦНС плода. Найбільш несприятливими у цьому плані є геморагічні і поєднані варіанти гіпоксичних уражень ЦНС. Більш сприятливий вихід властивий функціональним та ішемічним гіпоксичним ушкодженням ЦНС плода.

9. У роботі вирішене одне з основних завдань акушерства - визначені величин (межі безпеки) різних перинатальних факторів, що обтяжують перебіг вагітності високого ризику, і ступінь їх насиченості, які визначають розвиток гіпоксичних уражень ЦНС плода. Виділення таких значень дозволило розробити систему найближчого і віддаленого прогнозу розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода і їх клінічних проявів у ранньому неонатальному періоді. Розроблена система дозволяє прогнозувати низький, середній і високий ризик розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода і їх клінічних проявів у ранньому неонатальному періоді.

10. Згідно отриманих даних розроблено тактику ведення вагітності і пологів вагітних високого ризику з гіпоксичними ураженнями ЦНС плода, яка спрямована як на зниження частоти їх виникнення, так і на запобігання розвитку тяжких форм клінічного прояву у ранньому неонатальному періоді. Вона передбачає профілактичне лікування вагітних високого ризику, яке включає терапію екстрагенітальних і акушерських ускладнень, нормалізацію метаболічних порушень, корекцію порушень кровообігу у системі мати-плацента-плід. Виявлені у цієї групи вагітних порушення ліпідного обміну (виражене зниження поліненасичених жирних кислот) і зміни реологічних властивостей крові дозволяють рекомендувати включення до профілактичного лікування препаратів щ-3-поліненасичених жирних кислот. При визначенні вибору тактики ведення пологів необхідно враховувати як акушерську ситуацію, так і, особливо, преморбідний стан плода. При гіпоксичних ураженнях легкого ступеня припускається проведення довільних пологів, при середньому і тяжкому ступені перевага надається плановому кесареву розтину, яке, суттєво не впливаючи на частоту перинатальних гіпоксичних уражень ЦНС плода, у значній мірі запобігає розвитку тяжких форм їх клінічного прояву у новонароджених.

11. Впровадження у практику об'єктивних діагностичних критеріїв, оцінкових значень факторів ризику і їх поєднань для розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода, удосконалення методів лікування ускладнень вагітності, правильний вибір методів і термінів розродження, відповідне розширення показань до кесарева розтину дозволили знизити частоту розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода більш, ніж у 2 рази і більш, ніж у 3 рази - частоту виникнення тяжких форм їх клінічного прояву у період новонародженості.

Практичні рекомендації

1. Діагностика гіпоксичних уражень ЦНС плода повинна базуватися на МРТ дослідженнях та на аналізі комплексу показників, які характеризують умови внутрішньоутробного розвитку і безпосередньо відбивають функціональний стан ЦНС плода (дані ультразвукової фетометрії, стану матково-плацентарного, фетоплацентарного кровоплину, біофізичного профіля плода, плодової гемодинаміки). Ці ж параметри можуть успішно використовуватися і для поточного моніторинга стану плода.

2. Визначені величини різних перинатальних факторів і ступінь їх насиченості, що обтяжують перебіг вагітності високого ризику і визначають розвиток гіпоксичних уражень ЦНС плода. Виділення таких значень дозволило розробити систему найближчого і віддаленого прогнозу розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода і їх клінічних проявів у ранньому неонатальному періоді. Розроблена система дозволяє прогнозувати низький, середній і високий ризик розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода і їх клінічних проявів у ранньому неонатальному періоді.

3. Організація профілактики і лікування гіпоксії плода передбачає такі заходи: терапію екстрагенітальних і акушерських ускладнень, які обумовлюють розвиток гіпоксії плода; нормалізацію метаболічних порушень, що розвиваються в організмі вагітної у відповідь на гіпоксію; корекцію порушень кровообігу у системі мати-плацента-плід у поєднанні із заходами, спрямованими на поліпшення реологічних властивостей крові.

4. Для лікарів практичних закладів охорони здоров'я розроблено алгоритм тактики ведення вагітності і пологів вагітних високого ризику з гіпоксичними ураженнями ЦНС плода різного ступеня тяжкості. При визначенні вибору тактики ведення пологів необхідно враховувати як акушерську ситуацію, так і, особливо, преморбідний стан плода. При гіпоксичних ураженнях легкого ступеня припускається проведення довільних пологів, при середньому і тяжкому ступені перевага надається плановому кесареву розтину, який суттєво не впливаючи на частоту перинатальних гіпоксичних уражень ЦНС плода, у значній мірі запобігає розвитку тяжких форм їх клінічного прояву у новонароджених.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мерцалова О.В. Перинатальні ураження центральної нервової системи та шляхи їх профілактики // Врачебная практика. - 1998. - № 5-6. - С. 63-64.

2. Грищенко В.И., Грищенко О.В., Мерцалова О.В., Железняков А.Ю. Магнитно-резонансная томография и допплерометрия в акушерстве и гинекологии // Международный мед. журн. - 1998. - Т.4. - № 3. - С. 23-26. (Дисертантом виконаний набір матеріалу, обробка та інтерпретація результатів).

3. Мерцалова О.В. Роль і значення електроенцефалографічних досліджень для діагностики та прогнозу перебігу уражень головного мозку у ранньому неонатальному періоді // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1998. - Т.6. - Вип. 3(18). - С. 110-111.

4. Мерцалова О.В. Діагностика перинатальних уражень ЦНС плода методом магнітно-резонансної томографії // Укр. радіологічний журн. - 1998. - № 4. - С. 409-411.

5. Мерцалова О.В. Предиктори гіпоксичних уражень центральної нервової системи плода // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1998. - № 6. - С. 74-78.

6. Грищенко В.І., Щербина М.О., Мерцалова О.В. Фармакологічна корекція перинатальних уражень центральної нервової системи плоду і новонароджених // Клінічна фармація. - Харків, 1999. - Т. 3. - № 1. - С. 68-71. (Дисертантом виконаний набір матеріалу, обробка та інтерпретація результатів).

7. Мерцалова О.В. Характер метаболічних порушень при гіпоксичних ураженнях центральної нервової системи плоду у вагітних високого ризику і методи їх корекції // Галицький лікарський вісник. - 1999. - Т. 6. - № 4. - С. 79-81.

8. Мерцалова О.В. Імунохімічні аспекти вивчення резистентності гематоенцефалічного бар'єру при перинатальних ураженнях ЦНС у новонароджених у ранньому неонатальному періоді // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1999. - Т. 7. - Вип. 1 (19). - С. 84-85.

9. Мерцалова О.В. Кислотно-лужний стан крові та об'ємний транспорт кисню при гіпоксичних ураженнях ЦНС плоду у вагітних високого ризику // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1999. - Т. 7. - Вип. 2 (20). - С. 33-35.

10. Мерцалова О.В. Фактори ризику перинатальних уражень ЦНС // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 1999. - Т. 7. - Вип. 3 (21). - С. 55-58.

11. Мерцалова О.В. Клініко-магнітнорезонансно-томографічне дослідження впливу несприятливих факторів антенатального періоду на стан лікворовміщуючих просторів головного мозку плода // Укр. радіологічний журн. - 1999. - Т. 7. - №3. - С. 241-243.

12. Мерцалова О.В. Магнітнорезонансна томографічна діагностика патології плаценти у вагітних високого ризику // Укр. радіологічний журн. - 1999. - Т. 7. - № 4. - С. 368-370.

13. Мерцалова О.В. Пологова діяльність і перинатальні ураження ЦНС // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999. - № 3. - С. 87-90.

14. Мерцалова О.В. Показники біофізичного профілю плода при різних варіантах перинатальної патології ЦНС гіпоксичного генезу у вагітних високого ризику // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999. - № 4. - С. 194-196.

15. Мерцалова О.В. Акушерські фактори ризику перинатальних гіпоксичних уражень центральної нервової системи плода та оптимізація способів розродження // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999. - № 5. - С. 75-78.

16. Мерцалова О.В. Діагноз та прогноз віддалених клінічних проявів перинатальних гіпоксичних уражень центральної нервової системи плода та новонароджених // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999. - № 6. - С. 83-85.

17. Мерцалова О.В. Допплерометричні та ехокардіографічні дослідження у ком-плексній оцінці ступеня тяжкості гіпоксичних уражень ЦНС плода // Укр. радіологічний журн. - 2000. - Т. 8. - № 1. - С. 42-44.

18. Мерцалова О.В. Допплерометрична оцінка кровообігу у системі мати-плацента-плід у діагностиці гіпоксичних уражень ЦНС плода у вагітних високого ризику // Укр. радіологічний журн. - 2000. - Т. 8. - №2. - С. 142-145.

19. Грищенко В.І., Мерцалова О.В., Божко Г.Х. Перерозподіл фракцій ліпопротеїнів сироватки крові у жінок з фізіологічною вагітністю та з вагітністю високого ризику // Укр. мед. часопис. - 2000. - № 3 (17). - С. 114-117. (Дисертантом виконаний набір матеріалу, обробка та інтерпретація результатів).

20. Мерцалова О.В. Корекція процесів вільнорадикального окислення ліпідів у комплексному лікуванні та профілактиці гіпоксичних уражень ЦНС плоду у вагітних високого ризику // Клінічна фармація. - Харків, 2000. - Т. 4. - № 1. - С. 11-14.

21. Грищенко В.И., Мерцалова О.В. Современные диагностические технологии в акушерстве (опыт использования магнитно-резонансной томографии для оценки состояния центральной нервной системы плода) // Акушерство и гинекология. - Москва, 2001. - № 3. - С. 17-22. (Дисертантом виконаний набір матеріалу, обробка та інтерпретація результатів).

22. Мерцалова О.В. Особливості неврологічних виходів перинатальних гіпоксичних уражень ЦНС плода у період ранньої новонародженості // Укр. вісник психоневрології. - Харків, 2002. - Т. 10. - Вип. 1 (30). - С. 159-161.

23. Мерцалова О.В. Діагностика перинатальних уражень ЦНС плода і новонароджених (порівняння ефективності методів нейросонографії та магнітно-резонансної томографії) // Укр. радіологічний журн. - 2002. - Т. 10. - № 1. - С. 74-76.

24. Мерцалова О.В. Перинатальні гіпоксичні ураження ЦНС плода у вагітних високого ризику // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2002. - № 2. - С. 88-91.

25. Мерцалова О.В. Магнітно-резонансна томографія плоду (розрізнювання анатомії, діагностика патології плаценти, визначення аномалій ЦНС плоду) / У кн.: Лучевая диагностика, лучевая терапия. Сб. науч. работ Ассоциации радиологов Украины. - Киев, 1999. - Вып. 7. - С. 107-109.

26. Мерцалова О.В. Медикаментозне лікування і профілактика вагітних високого ризику як складова частина заходів, спрямованих на зниження частоти розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода та їх подальших ускладнень / У кн.: Збір. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2001. - Вип. 10. - Кн. 3. - С. 778-779.

27. Грищенко В.І., Щербина М.О., Мерцалова О.В. Актуальні проблеми сучасної перинатології // Матеріали. - Чернівці, 2001. - Буковинський мед. вісник. - 2001. - № 2-3. - С. 3-7. (Дисертантом виконаний набір матеріалу, обробка та інтерпретація результатів).

28. Патент на винахід №26887 Україна. - Мерцалова О.В. Спосіб діагностики гідроцефалії плода у вагітних високого ризику. Заяв. 28.08.1998. Опубл. 29.12.1999. - Бюл. № 8. - 3 с.

29. Патент на винахід №27095 Україна. - Мерцалова О.В. Спосіб диференційної діагностики анте- і інтранатального церебральних ушкоджень у плода і новонародженого. - Заяв. 25.02.1999. Опубл. 28.02.2000. - Бюл. № 1 - 3 с.

30. Патент на винахід №27160 Україна. - Мерцалова О.В. Спосіб діагностики ступеня ризику гіпоксичних уражень центральної нервової системи плоду. - Заяв. 28.08.1998. Опубл. 28.02.2000. - Бюл. № 1. - 3 с.

31. Грищенко В.І., Щербина М.О., Мерцалова О.В. Перинатальні гіпоксичні ураження центральної нервової системи плода у вагітних високого ризику. - Методичні рекомендації для студентів та лікарів-інтернів. - Харків, 2002. - 24 с. (Дисертантом виконаний набір матеріалу, обробка та інтерпретація результатів).

32. Грищенко В.І., Мерцалова О.В. Лікування і профілактика розвитку гіпоксичних уражень ЦНС плода у вагітних високого ризику. - Методічні рекомендації для студентів та лікарів-інтернів. - Харків, 2002. - 13 с. (Дисертантом виконаний набір матеріалу, обробка та інтерпретація результатів).

33. Merzalova O.V. KMR Untersuchung in der Diagnostik der Organisches Stцrungen der YNS der Yeibesfrucht // 4. Bayerisches-Ukrainisches Symposium fьr Kinderдrzte, Kinderneurologen, Neonatologen. - Kiew. - 1998. - S. 18.

34. Mertsalova O.V. Clinical manifestation of CNS hypoxic lesions in early neonatal period and pregnancy risk factors // J. Neurootology Newsletters. - 1999. - Suppl. 2. - P. 75-77.

35. Грищенко В.І., Мерцалова О.В. Перинатальні гіпоксичні ураження центральної нервової системи плода. Порівняльний аналіз стану новонародженого у ранній неонатальний період залежно від методу розродження // Вісник Асоціації акушерів-гінекологів України. - 1999. - № 2. - С. 29-32. (Дисертантом виконаний набір матеріалу, обробка та інтерпретація результатів).

36. Мерцалова О.В. Межі безпеки перинатальних чинників гіпоксії у вагітних з високим ризиком стосовно розвитку уражень ЦНС плода. Оптимізація ведення вагітності та пологів // Вісник Асоціації акушерів-гінекологів України. - 1999. - № 5-6. - С. 28-33.

37. Мерцалова О.В. Аналіз клінічних проявів перинатальних гіпоксичних уражень центральної нервової системи плода на ранніх етапах періоду новонародженості // Матеріали 10-го з'їзду педіатрів України. - Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1999. - № 4. - С. 21.

38. Мерцалова О.В. Пренатальная ЯМР-диагностика состояния ЦНС плода у женщин с беременностью высокого риска // Материалы научно-практической конф. “Современные возможности магнитно-резонансной томографии”. - Москва, 1998. - С. 92.

39. Грищенко В.І., Грищенко О.В., Мерцалова О.В., Грищенко М.Г. Новітні діагностичні технології перинатальних уражень центральної нервової системи / У кн.: Актуальные вопросы репродуктологии и криомедицины. - Харьков, 1998. - С. 10-14. (Дисертантом виконаний набір матеріалу, обробка та інтерпретація результатів).

40. Мерцалова О.В. Характеристика реологічних властивостей крові у вагітних з високим ризиком перинатальних уражень центральної нервової системи плоду // Матеріали Української наукової конференції з міжнародною участю “Мікроциркуляція та її вікові зміни”. - Київ, 1999. - С.81.

41. Мерцалова О.В. Клініко-порівняльний аналіз перебігу вагітності і пологів у діагностиці гіпоксичних уражень центральної нервової системи плоду / У кн.: Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ, 1999. - С. 348-350.

42. Мерцалова О.В. Реологічні властивості крові у вагітних з пізнім гестозом та їх новонароджених і значення цих показників для диференційної діагностики анте- та інтранатальної гіпоксії плоду і новонароджених / У кн.: Збір. наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ: Абрис, 2000. - С. 49-51.

43. Мерцалова О.В. Гіпоксичні ураження ЦНС плода в структурі порушень репродуктивної функції у вагітних високого ризику (діагностика, прогноз виходів, шляхи зниження частоти розвитку і подальших ускладнень) / У кн.: Збір. наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України. -Київ: Фенікс, 2001. - С. 431-434.

44. Мерцалова О.В. Антенатальні гіпоксичні ураження ЦНС плода і принципи їх реабілітаційної терапії у ранньому періоді новонародженості / У кн.: Соціальна педіатрія. Медико-соціальні аспекти реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи. - Вип. 1. - Київ, 2001. - С. 82-85.

Размещено на Allbest.ru