Особливості перебігу запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, зумовлених дифтероїдами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія медичних наук України

Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського

УДК 616.2-002-036-02:579.871

14.01.13 - інфекційні хвороби

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Особливості перебігу запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, зумовлених дифтероїдами

Митус Наталія Володимирівна

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий керівник - член-кореспондент АМН України, Заслужений діяч науки і техніки, Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Возіанова Жанна Іванівна, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Дикий Богдан Миколайович, Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб;

- доктор медичних наук, професор Мостюк Агнета Іванівна, Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб.

Провідна установа - Одеський державний медичний університет, кафедра інфекційних хвороб, МОЗ України, м. Одеса.

Захист відбудеться 01.07.2002 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України за адресою: 01015, м. Київ-15, вул. Січневого повстання, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського за адресою: 03038, м. Київ-38, узвіз Протасів яр, 4.

Автореферат розісланий 31.05.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клименко Ж.Б.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Зростаюча з кінця 80-х років захворюваність на дифтерію (Наркевич М.И. и соавт., 1991) знову привернула увагу до призабутого роду мікроорганізмів - коринебактерій (Пеннер Л.Д. и соавт., 1992; Ряпис Л.А. и соавт., 1997), що створений за ознакою токсиноутворення майже століття тому. Ген дифтерійного токсину міститься у хромосомі кориневірусів (tox+), які можуть лізогенізувати інші види цього роду, надаючи коринебактеріям здатності синтезувати токсин (Крылова М.Д., 1977).

Ще 1966 року найбільш значущими серед дифтероїдів були визнані С.ulcerans та C.pseudotuberculosis, а клінічне значення інших заперечувалося (Tomlinson A.J.). Проте кількість повідомлень про дифтероїди як патогенні мікроорганізми зростала (Lipsky B.A. et al., 1982; Weiss K. et al., 1996). Сьогодні ще дискутується питання про спроможність нетоксигенних С.d. спричинювати дифтерію (Шестакова И.В., 1993; Печінка А.М., 1995), але вже з'явилися повідомлення про дифтерієподібні та інші захворювання, спричинені дифтероїдами (Кочеровец В.И. и соавт., 1990; Santos M.R. et al., 1996). Це пов'язано з наростаючою кількістю імуносупресивних пацієнтів та потребою дослідити патогенний потенціал коринеформних бактерій для удосконалення їх таксономії (Funke G. et al., 1997).

Дифтероїди - сапрофіти шкіри та слизових оболонок (Manzel - la J.P., 1995), які розповсюджені у воді, грунті, а також в рослинах та організмах тварин всіх континентів (Washington G.A., 1981). Їх виділяють разом з С.d. (Simmons L.E. et al., 1980; Пархоменко Н.Б. и соавт., 1996). Знаходження дифтероїдів у макрофагах свідчить про їх патогенні властивості (Ahmed K. et al., 1994), тому патогенні для тварин види коринебактерій можуть стати причиною нового зоонозу чи опортуністичної інфекції у людини.

Вже доведена роль дифтероїдів у розвитку фарингітів, пневмоній, абсцесів, ендокардитів, септицемії, патології нирок і статевих органів тощо (McDonald S. et al., 1997; Izurieta H.S. et al., 1997). Наявність інших факторів патогенності - нейрамінідази, гіалуронідази, гемолізину, плазміди, адгезину, сфінгомієлінази D (Katsaras K. et al., 1978; Bergin I.L., 2000) обумовлює патологічні стани не тільки у імуносупресивних, але і у імунокомпетентних пацієнтів (Тренин А.С., 1986; Wood S.A. et al., 1994).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом НДР і є фрагментом наукової роботи кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України на 1994-1998 рр. "Клініка, діагностика та лікування сучасної дифтерії", номер державної реєстрації 48-315/6.

Мета і задачі дослідження: шляхом вивчення особливостей клінічного перебігу запальних захворювань верхніх дихальних шляхів (ВДШ), зумовлених дифтероїдами, їх ускладнень та наслідків, з'ясувати здатність дифтероїдів обумовлювати дифтерієподібне захворювання.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

1. Вивчити спектр збудників, що обумовлюють запальні захворювання ВДШ, з метою визначення можливої участі дифтероїдів у патологічному процесі.

2. Вивчити особливості клінічного перебігу, характер та частоту виникнення ускладнень, а також наслідки запальних захворювань ВДШ, спричинених дифтероїдами.

3. Вивчити особливості клінічного перебігу, характер та частоту виникнення ускладнень, а також наслідки захворювань при ангінах, спричинених стафілококами та стрептококами.

4. Порівняти параметри, що вивчались у групах запальних захворювань ВДШ, зумовлених дифтероїдами, стафілококових і стрептококових ангін, дифтерійної інфекції, спричиненої (C.d.tox+) та (C.d.tox-), встановити вірогідну частоту подібності та різницю ознак між групами.

5. Розробити критерії діагностики та обґрунтувати доцільність диспансерного спостерігання за хворими з запальними захворюваннями ВДШ, зумовленими дифтероїдами.

Об'єкт дослідження. Хворі з клінічними ознаками дифтерії верхніх дихальних шляхів.

Предмет дослідження. Ангіна та дифтерієподібні захворювання, при яких були виділені дифтероїди.

Методи дослідження: загальноклінічні, бактеріоскопічний та бактеріологічний (виявлення C.d., дифтероїдів, інших бактерій та їх здатності до токсиноутворення), серологічні, біохімічні, інструментальні (ЕКГ, Ехо-КС) методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на великому клінічному матеріалі (378 хворих) проведене вивчення особливостей клінічного перебігу запальних захворювань ВДШ, зумовлених дифтероїдами, ускладнень, наслідків та відмінностей цих запальних захворювань від дифтерійної інфекції (C.d.tox+) і (C.d.tox-), доведена здатність дифтероїдів спричинювати дифтерієподібне захворювання.

Доведена можливість існування тяжких форм запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, спричинених дифтероїдами, з типовими для дифтерійної інфекції ускладненнями.

Виявлена суттєва роль дифтероїдів в епідемічному процесі. Показана необхідність комплексного бактеріологічного дослідження дифтероїдів при запальних захворюваннях ВДШ і введення їх реєстрації як у період розпалу епідемії дифтерії, так і в міжепідемічний період.

Обґрунтована необхідність диспансерного спостерігання за реконвалесцентами, що мали ускладнення після запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, зумовлених дифтероїдами, як за такими після дифтерійної інфекції.

Практичне значення одержаних результатів. На значному клінічному матеріалі подана характеристика клінічного перебігу запальних захворювань ВДШ, спричинених дифтероїдами. Доведено, що останні мають клінічні ознаки, які суттєво не відрізняються від таких при дифтерійній інфекції (C.d.tox+) та (C.d.tox-), стафілококових і стрептококових ангінах. Виникають такі ж ускладнення, як і у хворих при дифтерійній інфекції, проте рідше та з легшим перебігом.

Результатами роботи обґрунтована доцільність обстеження на наявність дифтероїдів та їх реєстрації з метою організації відповідних протиепідемічних заходів, що дозволить локалізувати осередок інфекції.

Результатами дослідження показана можливість розвитку різноманітних ускладнень у досліджуваних хворих і обґрунтована доцільність диспансерного спостерігання за реконвалесцентами, як за такими після дифтерійної інфекції.

Викладені в роботі положення включені в лекційний курс та знаходять застосування при проведенні практичних занять на кафедрі інфекційних хвороб НМУ ім. О.О. Богомольця.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки, практичні рекомендації, які висуваються на захист, є результатом самостійних досліджень автора. Дисертантом особисто проведені інформаційний пошук і обґрунтування вибраного напрямку досліджень, аналіз літератури за темою, опрацьовані та статистично оброблені 413 історій хвороб. Здійснена інтерпретація отриманих даних та проведені їх статистична обробка і аналіз, узагальнені результати.

У співавторстві за темою дисертації автором опубліковано 4 роботи, де дисертанту належать клінічні спостереження, аналіз, узагальнення отриманих результатів, статистична обробка, оформлення.

Апробація результатів дисертації. Окремі розділи та основні положення дисертації оприлюднені на V з'їзді інфекціоністів України (Тернопіль, 1998); міжнародній науково-практичній конференції інфекціоністів та епідеміологів ЗС України (Київ, 1998); засіданні Київських міського та обласного товариств інфекціоністів (Київ, 2002) та на науково-методичних засіданнях кафедри інфекційних хвороб НМУ.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових робіт, у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 2 тезів у збірниках наукових праць, подано до друку 1 інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 140 сторінках машинопису та складається зі вступу, 6 розділів, висновків, практичних рекомендацій. Робота містить 27 таблиць та 26 рисунків. Бібліографія складає 320 найменувань, з них іноземних - 196.

Основний зміст роботи

Для вирішення поставлених задач проведено статистичний аналіз 660 історій хвороб (1991-2000 рр.) за матеріалами ІІ інфекційного відділення ЦМКЛ м. Києва, з них 413 (62,6%) - власні спостереження (378 хворих, у яких виділені дифтероїди, та 35 хворих на стафілококову чи стрептококову ангіни). З метою порівняння отриманих результатів були використані дані про хворих з дифтерійною інфекцією (C.d.tox+) та (C.d.tox-) (відповідно 152 та 95 історій хвороб), отримані Печінкою А.М. (1996 р.) та наведені у нашій роботі. Хворі були обов'язково оглянуті ЛОР-лікарем, кардіологом, невропатологом (за потреби) тощо. Статистичні розрахунки були проведені на персональному комп'ютері.

Першу основну групу склали 378 (57,3%) хворих, при обстеженні яких виділені дифтероїди, причому у 116 (30,7%) з них (Ia підгрупа) дифтероїди виділені у сукупності з (С.d.tox+), у 57 (15,1%) (Iв підгрупа) - у сукупності з (C.d.tox-) та у 205 (54,2%) (Іc підгрупа) - окремо. Другу контрольну групу склали 35 (5,3%) хворих на стафілококову чи стрептококову ангіни, третю - 152 (23,0%) хворих з дифтерійною інфекцією (С.d.tox+), четверту - 95 (14,4%) хворих з дифтерійною інфекцією (С.d.tox-).

В усіх групах переважали жінки: 223 (68-58,6%, 30-52,6%, 125-61,0%) та 19 (54,3%), 93 (61,2%), 52 (54,7%) відповідно вищезазначеним групам, що може бути пов'язане з більшістю жінок у популяції чи особливостями гормонального фону.

Порівняння між групами проводилося у хворих з середньотяжким перебігом захворювань з-за того, що хворі на ангіну з легким перебігом лікуються амбулаторно або не звертаються по медичну допомогу, серед хворих з дифтерійною інфекцією (C.d.tox-) було лише 5 пацієнтів з тяжким перебігом, що виключає можливість вірогідності порівняння (схожі дані отримані при вивченні Ic підгрупи: при ангінах тяжкий перебіг спостерігався лише y 5 хворих).

Вивчаючи заключні діагнози у хворих з патологією верхніх дихальних шляхів при виділенні дифтероїдів (Іс підгрупа), було помічено, що у 97 (47,3%) хворих діагностовано ангіну, у 108 (52,7%) - дифтерієподібне захворювання, тому подальше вивчення спричинюваних дифтероїдами запальних захворювань ВДШ було проведене окремо.

Вивчено перебіг захворювання в обох підгрупах Іс групи залежно від ступеня тяжкості: при дифтероїдній ангіні (ДА) легкий перебіг діагностований у 13 (13,4%) хворих, середньотяжкий - у 79 (81,4%) (p<0,05), тяжкий - у 5 (5,2%); а при дифтерієподібному захворюванні, спричиненому дифтероїдами (ДЗ) - відповідно у 14 (13,0%), 76 (70,4%) (p<0,05) та 18 (16,7%) хворих. Всі хворі госпіталізовані у гострому періоді захворювання.

В Іс підгрупі супутні захворювання спостерігались у 124 (60,5%) хворих, переважно патологія ЛОР-органів, супутньої патології нервової системи у цій підгрупі не було. Дані про локалізацію та розповсюдженість запального процесу у хворих Ic підгрупи зображені на рис. 1.

Рис. 1. Клінічні варіанти перебігу ДА та ДЗ верхніх дихальних шляхів

Серед хворих з ДА при всіх ступенях тяжкості переважала (p<0,05) лакунарна форма, а з ДЗ (згідно класифікації дифтерії) при легкому перебігу спостерігалися лише локалізовані форми ураження (p<0,05), при середньотяжкому - вони склали меншість (26-34,2%) (p<0,05), а при тяжкому - не були зареєстровані.

Клінічна характеристика симптомів запальних захворювань ВДШ, зумовлених дифтероїдами, наведена у таблицях 1 та 2.

Як показано у табл. 1, при ДА загальнотоксичні симптоми зростають з підвищенням ступеня тяжкості, а основними, незалежно від тяжкості, були біль у горлі та у підщелепних лімфовузлах при пальпації. При тяжкому перебігу, навіть за малої кількості спостережень, всі зазначені симптоми виражені сильніше, що свідчить про значний токсикоз при загальних запальних змінах у ротоглотці.

При легкому перебігу ДЗ зберігається та ж тенденція: переважав біль у горлі та лімфовузлах, у половини хворих були підвищена температура тіла та загальна слабкість, а головний біль, як і при ДА, був у меншості хворих. При середньотяжкому перебігу ДЗ частота виявлення вищезазначених симптомів зростає, з'являються озноб, міалгії, біль у серці; серцебиття, поперхування при ковтанні. І, якщо на набряк шиї у підщелепній ділянці скаржилися хворі при всіх ступенях тяжкості ДЗ, то при середньотяжкому перебігу він сягав середини шиї і ключиць.

При тяжкому перебігу ДЗ додатково з'явилися порушення ковтання та вибігання рідини через ніс, спостерігався набряк шиї нижче ключиць.

Як показано у табл. 2, гіперемія слизової оболонки ротоглотки була при всіх ступенях тяжкості ДА та ДЗ, а гіпертрофія мигдаликів - у більшості хворих. Ціаноз при ДА був у меншості хворих і незначний, а при ДЗ - у більшості помірний та значний. Те ж стосується і набряку слизової ротоглотки.

Найсуттєвіші відмінності виявлені у обох підгрупах хворих за характером та розповсюдженістю нашарувань у ротоглотці, а саме: при ДА переважали гнійні нашарування на мигдаликах, при ДЗ - сірі фібринозні щільні та спаяні зі слизовою оболонкою нашарування, що супроводжувалися кровотечею при спробі їх зняти.

Схожим на дифтерійну інфекцію ДЗ робить розповсюдженість нашарувань та наявність їх поза мигдаликами, що спостерігалося при середньотяжкому та тяжкому перебігах останнього, як і ураження сусідніх органів: носу 3 (3,9%) та 4 (22,2%) і гортані 8 (10,5%) та 6 (33,3%) відповідно вищезазначеним ступеням важкості.

Таблиця 1. Характеристика клінічних симптомів запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, зумовлених дифтероїдами

Симптоми	Гострий період за формами хвороби та ступенями тяжкості, n=205
	Ангіна дифтероїдна, n=97	Дифтерієподібне захворювання, n=108
	Легкий, n=13	Середній, n=79	Тяжкий, n=5	Легкий, n=14	Середній, n=76	Тяжкий, n=18
	аб.	%	аб.	%	аб.	%	аб.	%	аб.	%	аб.	%
Температура: до 37,0С	9	69,2	-		-	-	7	50,0	-	-	-	-
37,1-37,9С	3	23,1	31	39,2	-	-	6	42,9	38	50,0	4	22,2
38,0-38,9С	1	7,7	39	49,4	-	-	1	7,1	27	35,5	6	33,3
39,0С та вища	-	-	9	11,4	5	100,0	-	-	11	14,4	8	44,4
Озноб	1	7,7	18	22,8	2	40,0	-	-	8	10,5	4	22,2
Міалгії, артралгії	1	7,7	2	2,5	2	40,0	-	-	7	9,2	7	38,9
Загальна слабкість: незначна	3	23,1	26	32,9	1	20,0	5	35,7	20	26,3	2	11,1
Помірна	3	23,1	23	29,1	4	80,0	2	14,3	25	32,9	11	14,5
Сильна	-	-	3	3,8	-	-	-	-	4	5,3	5	27,8
Головний біль: незначний	2	15,4	13	16,5	1	20,0	1	7,1	9	11,8	6	33,3
Помірний	-	-	20	25,3	1	20,0	1	7,1	26	34,2	7	38,9
Сильний	-	-	1	1,3	3	60,0	-	-	13	17,1	3	16,7
Нудота, блювота	-	-	3	3,8	1	20,0	1	7,1	2	2,6	5	27,8
Зниження апетиту	3	23,1	27	34,2	1	20,0	4	28,6	24	31,6	13	72,2
Закладення носу	1	7,7	8	10,1	-	-	1	7,1	10	13,2	5	27,8
Виділення з носу	-	-	1	1,3	-	-	-	-	3	3,9	1	5,6
Кашель	1	7,7	10	12,7	1	20,0	2	14,3	16	21,1	4	22,2
Біль у горлі: незначний	5	38,5	16	20,3	-	-	7	50,0	19	25,0	1	5,6
Помірний	6	46,2	41	51,9	2	40,0	6	42,9	43	56,6	7	38,9
Сильний	1	7,7	22	27,8	3	60,0	1	7,1	14	18,4	10	55,6
Поперхування	-	-	-	-	-	-	-	-	3	3,9	2	11,1
Біль у серці	-	-	11	13,9	4	80,0	1	7,1	14	18,4	5	27,8
Серцебиття	-	-	-	-	1	20,0	-	-	2	2,6	1	5,6
Блідість шкіри	1	7,7	6	7,6	2	40,0	1	7,1	24	31,6	8	44,4
Збільшення та біль у лімфовузлах	11	84,6	73	92,4	5	100,0	12	85,7	72	94,7	17	94,4
Зміна тембру голосу	1	7,7	22	27,8	3	60,0	2	14,3	36	47,4	13	72,2
Порушення ковтання	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	2	11,1
Набряк шиї: під щелепами	1	7,7	8	10,1	1	20,0	1	7,1	11	14,5	6	33,3
До середини шиї	-	-	-	-	-	-	-	-	2	2,6	-	-
До ключиць	-	-	-	-	-	-	-	-	2	2,6	-	-
Нижче ключиць	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	1	5,6
Задишка	-	-	4	5,1	-	-	1	7,1	10	13,2	7	38,9
Акроціаноз	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	3	16,7

запальний захворювання дихальний дифтероїд

Таблиця 2. Характеристика симптомів запалення слизової оболонки ротоглотки, носа та гортані у хворих з запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, зумовленими дифтероїдами

Симптоми	Гострий період хвороби за формами та ступенями тяжкості, n=205
	Ангіна дифтероїдна, n=97	Дифтерієподібне захворювання, n=108
	Легкий, n=13	Середній, n=79	Тяжкий, N=5	Легкий, n=14	Середній, n=76	Тяжкий, n=18
	аб.	%	аб.	%	аб.	%	аб.	%	аб.	%	аб.	%
Ротоглотка: гіперемія незначна	4	30,8	10	12,7	-	-	8	57,1	30	39,5	6	33,3
Помірна	2	15,4	36	45,6	1	20,0	4	28,6	28	36,8	5	27,8
Яскрава	7	53,8	33	41,8	4	80,0	2	14,3	18	23,7	7	38,8
Ціаноз: незначний	1	7,7	11	13,9	2	40,0	7	50,0	7	9,2	2	11,1
Помірний	-	-	-	-	-	-	2	14,3	27	35,5	7	38,8
Виражений	-	-	-	-	-	-	-	-	11	14,5	4	22,2
Набряк	4	30,8	25	31,6	2	40,0	7	50,0	46	60,5	15	83,3
Гіпертрофія мигдаликів: І ст.	2	15,4	22	27,8	2	40,0	2	14,3	22	28,9	3	16,7
ІІ ст.	5		36	45,6	1	20,0	7	50,0	37	48,7	9	50,0
ІІІ ст.	3	23,1	16	20,3	2	40,0	1	7,1	10	13,2	4	22,2
Нашарування: Фібринозні	-	-	-	-	-	-	9	64,3	72	94,7	18	100,0
Гнійні	10	76,9	61	77,2	5	100,0	-	-	1	1,3	-	-
гнійні фолікули	3	23,1	13	16,5	-	-	-	-	-	-	-	-
вихід за мигдалики	-	-	-	-	-	-	-	-	38	50,0	16	88,9
наявність поза мигдаликами	-	-	-	-	-	-	-	-	6	7,9	4	22,2
Колір: сірий	4	30,8	17	21,5	4	80,0	8	57,1	54	71,1	17	94,4
Білий	7	53,8	48	60,8	1	20,0	1	7,1	19	25,0	1	5,6
Жовтий	2	15,4	9	11,4	-	-	-	-	-	-	-	-
Щільність	-	-	-	-	-	-	9	64,3	70	92,1	18	100,0
Спаяність	-	-	-	-	-	-	8	57,1	58	76,3	16	88,8
Кровотеча	-	-	-	-	-	-	8	57,1	58	76,3	16	88,8
Ніс: гіперемія	-	-	-	-	-	-	-	-	3	3,9	4	22,2
Набряк	-	-	-	-	-	-	-	-	3	3,9	4	22,2
Нашарування	-	-	-	-	-	-	-	-	3	3,9	4	22,2
Гортань: гіперемія	-	-	-	-	-	-	-	-	8	10,5	6	33,3
Набряк	-	-	-	-	-	-	-	-	8	10,5	6	33,3
Нашарування	-	-	-	-	-	-	-	-	5	6,6	5	27,8

Характеристика ускладнень, що розвивалися у хворих з порівнюваних груп, наведена у табл. 3.

Таблиця 3. Характеристика ускладнень, що розвинулися при середньотяжкому перебігу захворювань у порівнюваних групах

Вид ускладнень	Ангіна, n=35 (ІІ гр.)	ДА n=79 (Іс гр.)	ДЗ n=76 (Іс гр.)	# Дифтерія (C.d.tox-) n=42, (ІV гр.)	# Дифтерія (C.d.tox+) n=75,(ІІІ гр.)
	абс.	%	абс.	%	абс.	%	абс.	%	абс.	%
Міокардит	-	-	5	6,3	15*	19,7	16*	38,1	35*	46,7
Поліневрит: Бульварний синдром	-	-	-	-	-	-	1	2,4	-	-
полінейропатія	-	-	-	-	-	-	1	2,4	-	-
Токсична енцефалопатія	-	-	-	-	1	1,3	-	-	-	-
Нефроз	-	-	-	-	-	-	-	-	1	1,3
Круп: І ст.	-	-	-	-	1	1,3	-	-	-	-
ІІ ст.	-	-	-	-	1	1,3	-	-	-	-
ІІІ ст.	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-
Паратонзиліт	2	5,7	7	8,9	2	2,6	-	-	-	-
Паратонзилярний абсцес	1	2,9	5	6,3	-	-	-	-	-	-

Примітки:

1. # - групи, що взяті з метою порівняння з роботи Печінки А.М.

2. * - вірогідність різниці (p<0,05).

Як показано у табл. 3, для ДА характерні типові для стафілококових та стрептококових ангін ускладнення - паратонзиліт та паратонзилярний абсцес, але у 5 (6,3%) хворих ми спостерігали розвиток міокардиту, чого не було у хворих на ангіну, де дифтероїди не були виділені. Це є особливістю перебігу дифтероїдних ангін.

Для хворих з ДЗ характерні ті ж ускладнення, що і для хворих з дифтерійною інфекцією (C.d.tox+) та (C.d.tox-), провідна роль серед яких належить міокардиту. Розвиток поліневриту спостерігався тільки при тяжкому перебігу у 3 (16,7%) хворих, у 1 (5,6%) з них бульбарний синдром був комбінованим з ураженням верхніх та нижніх кінцівок. Розвиток крупу спостерігався при всіх ступенях тяжкості, але ІІІ ст. він був лише при тяжкому перебігу.

У ІІ контрольній групі лакунарна ангіна була у 29 (82,9%) хворих, фолікулярна - у 6 (17,1%). При бактеріологічному обстеженні у них не були виявлені С.d. чи збудники ангіни Сімановського-Плаута-Венсана, також не було росту титрів протидифтерійних антитіл у динаміці. Характеристика клінічних симптомів при середньотяжкому перебігу стафілококової та стрептококової ангін наведена у таблицях 4 та 5.

При застосуванні антибактеріальної терапії у всіх хворих ІІ групи спостерігалась позитивна динаміка хвороби, проте у 6 (17,1%) розвинулися ускладнення: паратонзиліт - у 5 (14,2%) хворих та паратонзилярний абсцес, що був санований, - у 1 (2,9%).

Характеристика клінічних симптомів у хворих з дифтерійною інфекцією (C.d.tox+) та (C.d.tox-) при середньотяжкому перебігу наведена у таблицях 4 та 5.

Ряд авторів надають належне місце в патології людини дифтероїдам та вважають їх збудниками запальних захворювань також і верхніх дихальних шляхів, тому вирішено було порівняти середньотяжкий перебіг стафілококових та стрептококових ангін та дифтерійної інфекції (C.d.tox+) та (C.d.tox-) з таким же за ступенем тяжкості перебігом запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, спричинених дифтероїдами (таблиці 4, 5).

Незважаючи на значну схожість клінічних симптомів у групах стафілококової та стрептококової і дифтероїдної ангін, між ними виявлені також відмінності: для перших характерні сильний біль у горлі, яскрава гіперемія слизової ротоглотки та головний біль, що утримуються довше, ніж при дифтероїдних ангінах. Навпаки, при ДА переважав помірний біль у горлі та помірна гіперемія слизової оболонки ротоглотки. Про ускладнення, що розвинулись у групах ангін, зазначалося вище.

При порівнянні груп дифтерійної інфекції (С.d.tox+) та ДЗ, між ними виявлена різниця у віковій структурі: основну частку у ІІІ групі склали хворі 30-49 років, а при дифтерїєподібному захворюванні - 15-29 (p<0,05). Супутня хронічна патологія частіше спостерігалася при ДЗ. Більша кількість хворих з цієї групи госпіталізувалася у перші три дні хвороби, бо амбулаторно у них діагностувалася дифтерія за клінічними ознаками частіше.

ДЗ загалом мало легший перебіг, ніж дифтерійна інфекція (C.d.tox+). При ньому переважали субфебрильна температура, незначний головний біль, незначний та помірний біль у горлі, гіпертрофія мигдаликів, зміна тембру голосу, кашель, незначний ступінь гіперемії слизових оболонок.

Для дифтерійної інфекції (С.d.tox+) характерні фебрильна температура, озноб, помірна та значна загальна слабкість, нудота та блювота, більш яскрава гіперемія слизових оболонок та їх ціаноз.

Суттєвої різниці в тривалості основних клінічних симптомів по жодному з них в обох групах не виявлено (p>0,05).

Таблиця 4. Характеристика клінічних симптомів при середньотяжкому перебігу захворювань у порівнюваних групах

Симптоми захворювання	Захворювання з середньотяжким перебігом
	Ангіна n=35 (ІІ гр.)	ДА n=79 (Іс гр.)	ДЗ n=76 (Іс гр.)	# Дифтерія (C.d.tox-) n=42, (ІV гр.)	# Дифтерія (C.d.tox+) n=75, (ІІІ гр.)
	абс	%	абс	%	aбс	%	абс	%	абс	%
Температура: до 37С	-	-	-	-	-	-	2	4,8	-	-
37,1-37,9С	9	25,7	31	39,2	38	50,0	13*	31,0	22*	29,3
38,0С і вище	26	74,3	48	60,8	38	50,0	27*	64,3	53*	70,7
Озноб	7	20,0	18	22,8	8*	10,5	13*	31,0	23*	30,9
Міалгії, артралгії	5	14,3	2*	2,5	7	9,2	9	21,4	12	16,0
Загальна слабкість	21	60,0	52	65,8	49	64,5	29	69,0	69*	92,0
Головний біль	16	45,7	34	43,0	48*	63,2	28	66,7	37*	49,3
Нудота, Блювота	-	-	3	3,8	2	2,6	2	4,7	8*	10,7
Зниження апетиту	5	14,7	27*	34,2	24	31,6	11	26,2	32	42,7
Закладеність носу	2	5,7	8	10,1	10	13,2	7	16,7	9	12,0
Виділення з носу	1	2,9	1	1,2	3	3,9	4	9,7	6	8,0
Кашель	2	5,7	10	12,7	16	21,1	11	26,2	4*	5,3
Біль у горлі	35	100,0	79	100,0	76	100,0	40*	92,5	75	100,0
Поперхування	-	-	-	-	3	3,9	1	2,4	-	-
Біль у серці	1	2,9	11	13,9	14	18,4	9	21,4	19	25,3
Блідість шкіри	2	5,7	6	7,6	24*	31,6	14	33,3	29	38,7
Збільшення лімфовузлів	32	91,4	73	92,4	72	94,7	38	90,5	71	94,7
Зміна тембру голосу	3	8,6	22*	27,8	36*	47,4	16	38,1	17*	22,7
Набряк шиї	2	5,7	8	10,1	15	19,7	4	9,5	14	18,7
Задишка	-	-	4	5,1	10	13,2	-	-	-	-

Примітки:

1. # - групи, що взяті з метою порівняння з роботи Печінки А.М.

2. * - вірогідність різниці (p<0,05).

При ДЗ виникали такі ж ускладнення, як і при дифтерійній інфекції (C.d.tox+), проте рідше і з легшим перебігом, а гостра ниркова недостатність та інфекційно-токсичний шок - не спостерігалися.

Міокардити розвинулися у 30 (27,8%) хворих з дифтерієподібним захворюванням, з них у 15 (19,7%) - при середньотяжкому перебігу, що свідчить про наявність спільних для роду коринебактерій (C.d. та дифтероїдів) факторів патогенності, які вірогідно приймають участь у патогенезі хвороби.

Наростання титру протидифтерійних антитіл у 4 рази частіше було у ІІІ групі хворих (p<0,05).

Отже, схожість клінічних симптомів та характеру ускладнень при дифтерієподібному захворюванні та дифтерійній інфекції потребує спостерігання таких хворих як при ймовірній дифтерії.

Таблиця 5. Характеристика симптомів, що характеризують зміни слизових оболонок при середньотяжкому перебігу захворювань у порівнюваних групах

Симптоми	Ангіна n=35 (ІІ гр.)	ДА n=79 (Іс гр.)	ДЗ n=76 (Іс гр.)	# Дифтерія (C.d.tox-) n=42, (ІV гр.)	# Дифтерія (C.d.tox+) n=75, (ІІІ гр.)
	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%	абс	%
Ротоглотка: гіперемія незначна.	3	8,6	10	12,7	30*	39,5	4*	9,5	9*	12,0
помірна	5	14,3	36*	45,6	28	36,8	18	42,9	29	38,7
яскрава	27	77,1	33*	41,8	18	23,7	20*	47,6	37*	49,3
Ціаноз	6	17,1	11	13,9	45*	59,2	18	42,9	56*	74,7
Набряк	5	14,3	25	31,6	46*	60,5	13*	31,0	48	64,0
Гіпертрофія мигдаликів	31	88,6	74	93,7	69	90,8	38	90,5	52*	69,3
Нашарування: фібринозні	-	-	-	-	72*	94,7	27*	64,3	64	85,3
Гнійні	29	82,9	61	77,2	1	1,3	5*	11,9	3	4,0
Гнійні фолікули	6	17,1	13	16,5	-	-	-	-	-	-
вихід їх за межі мигдаликів	-	-	-	-	38*	50,0	12*	28,6	48	64,0
наявність їх поза мигдаликами	-	-	-	-	6	7,9	3	7,1	3	4,0
Колір: сірий	5	14,3	17	21,5	54*	71,1	22*	52,4	41*	54,7
Білий	20	57,1	48	60,8	19	25,0	10	23,8	25	33,3
жовтий	10	28,6	9	11,4	-	-	6*	14,3	7*	9,3
Щільні	8	22,9	24	30,3	70*	92,1	31*	73,8	69	92,0
Спаяні	-	-	-	-	58*	76,3	29	69,0	62	82,7
Кровотеча	-	-	-	-	58*	76,3	13	31,0	54	72,0
Ніс: гіперемія	-	-	-	-	3	3,9	3	7,1	1	1,3
набряк	-	-	-	-	3	3,9	3	7,1	-	-
Нашарування	-	-	-	-	3	3,9	3	7,1	-	-
Гортань: гіперемія	-	-	-	-	8	10,5	2	4,8	3	4,0
Набряк	-	-	-	-	8	10,5	1	2,4	1*	1,3
Нашарування	-	-	-	-	5	6,6	1	2,4	1	1,3

Примітки:

1. # - групи, що взяті з метою порівняння з роботи Печінки А.М.

2. * - вірогідність різниці (p<0,05).

При порівнянні груп ДЗ та дифтерійної інфекції (С.d.tox-) знайдені вірогідні відмінності за такими клінічними ознаками на користь першого, а саме: субфебрильна температура тіла, біль у горлі при незначній гіперемії слизової, але значному її набряку, сіруваті фібринозні нашарування на слизових, що виходили за межі мигдаликів, важко знімалися. Характер нашарувань обумовив підозру дифтерійної інфекції на догоспітальному етапі, більш ранню госпіталізацію хворих та застосування протидифтерійної сироватки (ПДС) в подальшому. При дифтерійній інфекції (C.d.tox-), у порівнянні з ДЗ, на тлі загальної слабкості спостерігались фебрильна гарячка, яскравіша гіперемія ротоглотки та значний ступінь ціанозу.

За тривалістю основних клінічних симптомів у цих групах вірогідної різниці не виявлено по жодній з ознак.

В обох групах серед ускладнень хвороби спостерігався розвиток міокардиту, вірогідно частіше при дифтерійній інфекції (C.d.tox-), ніж при ДЗ. При середньотяжкому перебігу останнього не спостерігалось ураження нервової системи, але у 2 (4,8%) хворих при дифтерійній інфекції (C.d.tox-) хвороба ускладнилась розвитком поліневриту.

Отже, за наявності схожих клінічних ознак та характеру ускладнень у порівнюваних групах дифтерійної інфекції (C.d.tox+), (C.d.tox-) і дифтероїдних запальних захворювань ВДШ можна передбачити наявність інших, крім дифтерійного екзотоксину (нейрамінідаза, гіалуронідаза, фосфоліпаза D, гемолізини тощо), факторів патогенності, спільних для роду коринебактерій, що формують патологічні зміни в організмі.

При порівнянні груп дифтерійної інфекції (C.d.tox+) (ІІІ група) та (C.d.tox+) і дифтероїд (Іа підгрупа); дифтерійної інфекції (С.d.tox-) (ІV група) та (C.d.tox-) і дифтероїд (Ів підгрупа) співставлені дані відповідали параметрам монодифтерійної інфекції (C.d.tox+) або (С.d.tox-).

У зв'язку з відсутністю вірогідних відмінностей між порівнюваними групами отримані результати в рукописі не наводяться.

Всі хворі отримували антибактеріальну терапію. Протидифтерійна сироватка застосована у 75,0% хворих з ІІІ групи, у 57,7% з ІV групи та у 60,0% - з Іc підгрупи (з них при ДА - у 18,6% та при ДЗ - у 97,2% хворих). Вважаємо за доцільне введення ПДС, спираючись на клінічні ознаки дифтерії.

Висновки

1. В період епідемії дифтерії у 5,7% хворих з запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів були виділені дифтероїди як окремо - 54,2%, так і у сукупності з дифтерійною паличкою токсигенною - 30,7% та нетоксигенною - 15,1%. Група комбінованої інфекції (дифтероїд та дифтерійна паличка) за клінічними ознаками та характером ускладнень повністю відповідала параметрам монодифтерійної інфекції.

2. Клінічний перебіг запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, обумовлених дифтероїдами, характеризувався двома варіантами патологічного процесу: ангіною (47,3%) та дифтерієподібним захворюванням (52,7%). Ускладнення, що виникали у хворих з дифтероїдною патологією, були такі ж, як і у хворих з дифтерійною інфекцією, але реєструвались вони рідше: при дифтерієподібному захворюванні міокардит розвинувся у 27,8%, полінейропатія - у 2,8%, токсичний нефроз - у 3,7% хворих; при ангіні - лише міокардит у 6,3% хворих.

3. Клінічний перебіг стафілококових та стрептококових ангін характеризувався значними ознаками токсикозу та болю в ротоглотці. Ангіни, обумовлені дифтероїдами, клінічно суттєво не відрізнялися від таких, що спричинені стафілококами та стрептококами, проте ми спостерігали у 6,3% хворих розвиток міокардитів, в той час як у хворих зі стафілококовою та стрептококовою ангіною такого ускладнення не було в жодному випадку.

4. Дифтерієподібне захворювання верхніх дихальних шляхів, зумовлене дифтероїдами, мало такі ж клінічні ознаки, як і дифтерійна інфекція, обумовлена C.d., відповідно до ступеня тяжкості, а саме: при легкому перебігу - локалізовані ураження (100,0%), при середньотяжкому - розповсюджені (50,0%) та комбіновані (14,5%) з типовими нашаруваннями, що обумовило ранню госпіталізацію таких хворих. Серед ускладнень при найбільш типовому середньотяжкому перебігу дифтерієподібного захворювання переважав міокардит (19,0%), проте він виникав рідше та мав більш легкий перебіг, ніж при дифтерійній інфекції, обумовленій C.d.

5. Дифтерієподібне захворювання з тяжким перебігом (16,7%), спричинене дифтероїдами, як і дифтерійна інфекція, перебігало з розповсюдженим (55,6%) чи комбінованим (44,4%) ураженням верхніх дихальних шляхів і клінічно не відрізнялося від останньої, для нього були характерні ті ж ускладнення, що й для дифтерійної інфекції, проте виникали вони рідше і мали легший перебіг.

6. Комплексне бактеріологічне дослідження при підозрі на дифтерію доцільно доповнити обстеженням на наявність дифтероїдів, що дозволить диференційовано розробляти протиепідемічні заходи в осередку та лікування хворих. Реконвалесценти, що мали ускладнення після перенесеного дифтероїдного захворювання верхніх дихальних шляхів, потребують диспансерного спостерігання в такій же мірі, як і реконвалесценти, що перенесли дифтерійну інфекцію.

Практичні рекомендації

1. Виявлення у хворих з типовими клінічними ознаками дифтерії дифтероїдів не може бути приводом для зняття діагнозу дифтерії.

2. При бактеріологічному дослідженні матеріалу від хворих з підозрою на дифтерію доцільно продовжити дослідження на наявність дифтероїдів як у період епідемії дифтерії, так і в міжепідемічний період.

3. Об'єм обстеження та принципи лікування хворих при виділенні дифтероїдів відповідають таким при дифтерійній інфекції.

4. Виписка зі стаціонару хворих з дифтерієподібним захворюванням, зумовленим дифтероїдом, повинна проводитись згідно правил для дифтерійної інфекції.

5. Реконвалесцентів, що мали ускладнення після дифтероїдних захворювань верхніх дихальних шляхів, доцільно після виписки спостерігати за необхідності кардіологом, невропатологом.

6. В період епідемічного підвищення захворюваності на дифтерію у вогнищах дифтерієподібних захворювань, обумовлених дифтероїдами, потрібно проводити ті ж протиепідемічні заходи, що і у вогнищах дифтерійної інфекції.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

1. Возіанова Ж.І., Грутман М.І., Пархоменко Л.В., Печінка А.М., Царьова О.М., Опенько Л.В., Горбенко І.М., Митус Н.В. Етіологічна роль Corynebacterium ulcerans і Corynebacterium pseudotuberculosis у виникненні захворювань, що перебігають з клінікою дифтерії, та особливості перебігу такої інфекції. - Інфекційні хвороби. - 1998. - №3. - С. 16-19 (автором здійснено аналіз літератури, клінічні спостереження, статистичну обробку, оформлення).

2. Митус Н.В., Рогальський Ю.М. Дифтероїди як один з етіологічних факторів при запаленнях ротоглотки. - Сучасні інфекції. - 2000. - №1. - С. 21-23 (автором здійснено аналіз літератури, клінічні спостереження, узагальнення отриманих результатів, оформлення).

3. Митус Н.В. Паличка Гофмана - сапрофіт чи патогенний мікроб? - Сучасні інфекції. - 2000. - №4. - С. 35-38.

4. Митус Н.В. Про ефективність роботи провізорних відділень в умовах епідемії дифтерії. - Інфекційні хвороби. - 2000. - №3. - С. 61-63.

5. Мохорт Г.А., Балашевич Є.В., Митус Н.В. Клініко-епідеміологічний аналіз виявлення коринеформної мікрофлори у хворих на патологію ЛОР-органів. - Сучасні інфекції. - 2000 рік. - №4. - С. 26-31 (автором здійснено клінічні спостереження, узагальнення результатів, а також статистичну обробку, оформлення).

6. Возианова Ж.И., Митус Н.В. Дифтероиды и дифтериеподобный синдром. - Современные аспекты военной медицины: Сб. научн. трудов. - Киев, 1998. - С. 146-147 (автором здійснено клінічні спостереження, узагальнення результатів, оформлення).

7. Митус Н.В. Характеристика дифтероїдних запалень ротоглотки. - Актуальні питання клінічної інфектології: Матеріали V з'їзду інфекціоністів України. - Тернопіль, 1998. - С. 255-256.

8. Возіанова Ж.І., Митус Н.В. Діагностика недифтерійних захворювань ротоглотки (інформаційний лист) - поданий до друку.

Анотація

Митус Н.В. Особливості перебігу запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, зумовлених дифтероїдами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 - інфекційні хвороби. - Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського. - Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню особливостей клінічного перебігу запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, що спричинені дифтероїдами. Було проаналізовано 660 історій хвороб (власні спостереження - 413) хворих зі стафілококовими та стрептококовими ангінами, дифтерійною інфекцією (C.d.tox+) і (C.d.tox-) та запальними захворюваннями верхніх дихальних шляхів, спричиненими дифтероїдами. Доведено, що дифтерієподібний синдром може бути обумовлений не тільки типовими дифтерійними паличками, а й дифтероїдами.

Враховуючи незначні клінічні відмінності між ними та можливості формування характерних для дифтерійної інфекції ускладнень, що виникають рідше та мають легший перебіг при дифтероїдних запальних захворюваннях ВДШ, доцільно запровадити реєстрацію дифтероїдів як у період епідемії, так і в міжепідемічний період. Диспансерне спостерігання за реконвалесцентами, котрі мали ускладнення після спричиненого дифтероїдами запального захворювання верхніх дихальних шляхів, необхідно проводити як після перенесеної дифтерійної інфекції.

Ключові слова: дифтерія, Сorynebacterium ulcerans, Corynebacterium pseudotuberculosis, Corynebacterium pseudodiphtheriticum, Corynebacterium xerosis.

Аннотация

Митус Н.В. Особенности течения воспалительных заболеваний верхних дыхательных путей, обусловленных дифтероидами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.13 - инфекционные болезни. - Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского. - Киев, 2002.

Работа посвящена изучению особенностей течения воспалительных заболеваний верхних дыхательных путей, обусловленных дифтероидами, их осложнений и исходов.

Было проведено обследование 660 больных (собственные наблюдения - 413 больных): группа стафилококковых и стрептококковых ангин, дифтерийной инфекции (C.d.tox+) и (C.d.tox-), взятая с целью сравнения из работы Печенки А.М (1996), и группа, где выделены дифтероиды. Причем последняя разбита на подгруппы, в которых совместно с дифтероидом выделялась токсигенная или нетоксигенная дифтерийная палочка или же дифтероид был выделен самостоятельно. Причем в последней подгруппе, в связи с клиническими проявлениями заболевания, характерными как для ангины, так и для дифтерийной инфекции, возникла необходимость ее разделения на соответствующие подгруппы, после чего было проведено сравнение между вышеуказанными группами больных.

В подгруппе дифтероидных ангин преобладающей при всех степенях тяжести была лакунарная форма, а при дифтериеподобном заболевании при условии легкого течения наблюдались только локализованные формы поражения (согласно классификации дифтерии), при среднетяжелом - они составили только треть, а при тяжелом - вовсе не встречались.

При сравнении группы стафилококковых, стрептококковых ангин и таковых, вызванных дифтероидами, не выявлено существенных различий между ними как по симптомам общего токсикоза, так и по клиническим характеристикам изменений на слизистых оболочках. У 6,3% больных отмечено развитие осложнений в виде миокардита при дифтероидных ангинах, что является их особенностью, но не встречалось при ангинах стафилококковых и стрептококковых.

При сравнении клинических проявлений заболеваний, вызванных нетоксигенной дифтерийной палочкой (С.d.tox-) и дифтероидом, отмечены незначительные различия как по клиническим показателям, так и по характеру и частоте развития осложнений (миокардиты, полиневриты и нефрозы, особенно при тяжелом течении), среди которых достоверно чаще наблюдались осложнения со стороны сердца при дифтерийной инфекции (C.d.tox-).

Подобная закономерность чаще прослеживается при сравнении групп дифтерийной инфекции, обусловленной токсигенной дифтерийной палочкой (C.d.tox+) и дифтероидом, где также доминировали осложнения со стороны сердечно-сосудистой системы, но встречались и такие, которых не было при дифтероидных воспалительных заболеваниях верхних дыхательных путей.

Не найдено существенных различий между группами дифтерийной инфекции, обусловленной токсигенной дифтерийной палочкой (C.d.toх+) и комбинированной микрофлорой (С.d.tox+ совместно с дифтероидом), а также группами, где заболевание обусловлено нетоксигенной дифтерийной палочкой (C.d.tox-) и комбинированной микрофлорой (C.d.tox- совместно с дифтероидом). Клинические признаки заболеваний вызванных комбинированной микрофлорой, характер развивающихся при этом осложнений отвечали параметрам монодифтерийной инфекции, в связи с чем их сравнительная характеристика в работе не приведена.

Летальных случаев среди больных с дифтеродными воспалительными заболеваниями верхних дыхательных путей не было.

Таким образом, выявленные клинические особенности течения, а также характер и частота формирования осложнений при дифтероидных заболеваниях верхних дыхательных путей требуют введения их обязательной регистрации как при обследовании больных с подозрением на дифтерию. Это повлияет на организацию противоэпидемических мер в очаге и выбор тактики лечения. Реконвалесцентов, которые перенесли обусловленные дифтероидами воспалительные заболевания верхних дыхательных путей и имели при этом осложнения, необходимо наблюдать как и реконвалесцентов, перенесших дифтерию.

Ключевые слова: дифтерия, Сorynebacterium ulcerans, Corynebacterium pseudotuberculosis, Corynebacterium pseudodiphtheriticum, Corynebacterium xerosis.

Annotation

Mitus N.V. The special feature course of inflammation diseases of the upper respiratory ducts caused by diphtheroids. - Manuscript.

The thesis for scientific degree of candidate of medical sciences on a speciality 14.01.13 - infectious diseases. - L.V. Gromashevsky Epidemiology and Infectious Diseases Institute AMS of Ukraine, Kiev, 2002.

Master's thesis is dedicated to study of the special feature clinical course of inflammation of the upper respiratory ducts which bring about nondiphtheria corynebacteriа. It was analyzed 660 cases history (own observation 413) with tonsillitis, diphtheria infection caused by (C.d.tox+) and (C.d.tox-) and diphtheroid's pathology of the upper respiratory ducts and demonstrated, that diphtheria-like syndrome may be caused not only by typical C.d., but also nondiphtheriae corynebacteria and taking these into consideration, insignificant clinical difference and possibility of forming the typical for diphtheria but with more easier course of complications demand an obligatory written registration of diphtheroids and regular medical check-up for reconvalescents as for reconvalescents from diphtheria.

Key words: Diphtheria, Сorynebacterium ulcerans, Corynebacterium pseudotuberculosis, Corynebacterium pseudodiphtheriticum, Corynebacterium xerosis.

Размещено на Allbest.ru