Організаційні, тактичні та методологічні проблеми лікування переломів у потерпілих з поєднаними травмами

Середній ліжко-день при первинному остеосинтезі у хворих першої групи дорівнював 16, при відстроченому - 26, у хворих другої групи - відповідно 18 та 34, а в третій групі - 27 та 36 днів. Наведені дані свідчать про те, що при поєднаних абдомінально-скелетних травмах первинний та ранній остеосинтез у хворих 1-2 груп дозволяє скоротити час стаціонарного лікування в два рази.

З 128 хворих з абдомінально-скелетною травмою померло 8, з них у зв'язку з важкою травмою печінки - 4, підшлункової залози - 2, порожнистих органів - 1, нирки - 1. Після остеосинтезу спостерігали такі ускладнення: нагноєння ран - у 9, остеомієліт - у 3, вторинне зміщення відламків - у 2.

Результати лікування ми вивчали у 67 пацієнтів, госпіталізованих до клініки для видалення фіксаторів через 12-25 місяців після остеосинтезу. Добрі результати констатували у 85,0 %, задовільні - у 11,0 %, погані - у 4,0 %.

В реабілітації хворих після традиційного та малоінвазивного стабільно-функціонального остеосинтезу ми виділяємо декілька умовних періодів.

Перший період - період післяопераційного спокою, коли хворого бентежить біль у оперованій кінцівці, є адаптаційна реакція на механічну та операційну травму. Тривалість періоду 4-5 днів, хворий на ліжковому або півліжковому режимі, положення кінцівки піднесене, функціонально-вигідне.

Другий період - мобілізацію починають з 5-6 дня після операції та триває до консолідації перелому. До того часу стан хворого поліпшується, біль стихає, набряк зменшується. Проводять подальшу активізацію хворого, розширення рухового режиму оперованої кінцівки.

Від моменту повної консолідації відламків починається третій період реабілітації - період відновлення побутових та професійних навичок. Дозволяють ходити без милиць. Функцію кінцівки до цього часу звичайно відновлено і завданням лікувальної фізкультури є зміцнення м'язів кінцівки, відновлення координації рухів, відпрацювання професійних та удосконалення побутових навичок.

При поєднаних травмах зберігаються основні принципи лікувальної фізкультури: індивідуальний підхід до кожного конкретного випадку при виборі методики та дозування навантаження, раннє призначення лікувальної фізкультури.

У хворих з поєднаними пошкодженнями середньої важкості післяопераційне ведення відповідало реабілітації при ізольованих переломах. Пацієнтів виписували з стаціонару через 10-14 днів після операції з частково відновленою функцією.

У хворих з важкими поєднаними травмами мобілізацію починали з 6-7 дня за умови дотримання ліжкового режиму. Активний руховий режим здійснювали не раніше 14-16 доби після травми. У пацієнтів з дуже важкими пошкодженнями до відновлення свідомості та з'явлення активних рухів у суглобах кінцівок проводили профілактику контрактур шляхом укладок та пасивної розробки суглобів з поетапною активізацією та переводом у вертикальне положення під кінець п'ятого тижня.

Всього з 622 хворих з переломами померло 45 хворих з поєднаними пошкодженнями (7,1 % від числа хворих з політравмою). Основними причинами летальності хворих з політравмою були важкість черепно-мозкової травми (57,0 %), важкі травми грудної клітини та РДС (15,0 %), крововтрата при важких травмах грудної клітини, живота, таза (14,0 %), пневмонія, поліорганна недостатність та інші ускладнення (14,0 %).

Представлені дані аналізу безпосередніх результатів впровадження методів традиційного та малоінвазивного стабільно-функціонального остеосинтезу довели можливість зниження летальності, кількості ускладнень та термінів стаціонарного лікування потерпілих.

Порівняння результатів лікування методами традиційного, мало- та мінімально інвазивного остеосинтезу бачиться нам некоректним у зв'язку з тим, що методи використовують за неоднакових показників - методи традиційного остеосинтезу при простих переломах, методи малоінвазивного остеосинтезу - при складних переломах, переважно у потерпілих з поєднаними травмами та відкритими переломами. Проте елементарні порівняльні дані свідчать на користь мінімально інвазивного остеосинтезу. Впровадження нового напрямку удосконалення остеосинтезу, яке полягає в мінімізації хірургічної травми, непрямій репозиції перелому, зменшенні площі контакту імплантату з кісткою сприяє прискоренню консолідації, зниженню числа ускладнень запального характеру.

Оцінка віддалених наслідків лікування потерпілих показала, що розроблена диференційована система лікувальних заходів з використанням малоінвазивних технологій дозволила оптимізувати методи лікування, підвищити хірургічну активність з 16,0 % до 63,0 %, забезпечила можливість виконання необхідного обсягу оперативної травматологічної допомоги у перші дві доби від моменту травми у 61,0 % потерпілих з поєднаною травмою, не призвело до збільшення летальності і суттєво - у 2,5 рази - скоротило вихід на інвалідність.

ВИСНОВКИ

1. У всіх індустріально розвинутих країнах травми є провідною причиною смерті потерпілих у віці до 40 років. Лікування хворих з травмами організовано в нашій країні недостатньо ефективно - на 100 потерпілих в дорожньо-транспортних пригодах гине 14-15 осіб, в той час як у Європі - 3-4, в США - 1,3-1,4 особи. У зв'язку з цим травми слід вважати першочерговою проблемою нашого суспільства, а її адекватне вирішення повинно відігравати провідну роль у системі охорони здоров'я України. Метою лікування повинно стати зниження летальності, поліпшення фізичної та соціальної реабілітації пацієнтів з травмами.

2. У відділенні політравми Київської ЛШМД летальність серед хворих з пошкодженням внутрішніх органів та переломами стегна досягала 72,6 % і була пов'язана з недоліками організації надання допомоги, тактикою відстроченої хірургічної стабілізації переломів та застосуванням травматичних методів остеосинтезу. До основних недоліків в організації лікування поєднаних травм слід віднести неадекватну штатно-організаційну структуру відділень, що займаються наданням екстреної допомоги, відсутність фахівців травматологів широкого профілю, які володіють невідкладними методами лікування поєднаних травм грудної клітини, живота, черепа та кісток скелету, відсутність курсів спеціалізації та удосконалення таких фахівців, недостатнє обладнання та оснащення відділень.

3. З метою зниження летальності та інвалідності від травм на базі багатопрофільних лікарень є доцільним відкриття центрів для лікування потерпілих з травмами. Завдяки концентрації фахівців різного профілю, оснащенню, наявності вертолітних майданчиків університетські клініки повинні стати найкращим місцем для лікування важко травмованих пацієнтів. При трансформації травматологічної служби ЛШМД в травматологічні центри необхідно реорганізовувати роботу приймального відділення, відкрити протишокову, передопераційні палати інтенсивної терапії, організувати цілодобову роботу діагностичних лабораторій та кабінетів, банків крові, забезпечити лікарню медикаментами, апаратурою.

4. Для поліпшення лікування потерпілих з політравмами з спеціальностей хірургічного профілю слід виділити спеціальність лікаря-травматолога широкого профілю (хірурга-травматолога), який володіє невідкладними методами лікування травм грудної клітини, живота, мозку, кісток скелету. З метою формування травматолога широкого профілю, який може вирішувати ряд загальнохірургічних тактичних та методологічних задач, володіє основними методами діагностики та лікування поєднаних травм, в інститутах удосконалення слід розширити програми з травматології у питаннях організації лікування поєднаних та множинних травм.

5. Для зниження летальності, ефективного лікування шоку та попередження ускладнень слід навчити персонал травматологічних бригад проводити первинну діагностику та стабілізацію життєво важливих функцій впродовж першої години (“золота година в шоці” - Golden Hour in Shock). Для оптимального лікування травмованих пацієнтів слід впровадити в практику розроблений нами горизонтальний рівень роботи фахівців травматологічних бригад ЛШМД. Запропонована нами комплектація обладнання та оснащення протишокової палати, розроблений для ЛШМД горизонтальний рівень работи медичного персоналу дає можливість поліпшити ефективність надання екстреної допомоги.

6. Для поліпшення роботи травматологічних бригад слід використовувати сучасні концепції, класифікації, тактику, алгоритми та методи лікування поєднаних травм, які дали можливість у передових країнах значно знизити летальність та інвалідність від травм.

7. При лікуванні потерпілих з поєднаними травмами основною метою лікування повинно бути збереження життя, проте в оптимально обгрунтований час слід виконувати операції, які дають гарантію відновлення функції кінцівки. Рання стабілізація сегментів опорно-рухового апарату дає можливість проводити повноцінну інтенсивну терапію, усуває патологічну аферентацію з зони перелому, полегшує догляд, попереджає розвиток жирової емболії, гіпостатичних та гіподинамічних ускладнень, сприяє швидкішій реабілітації потерпілих.

8. Рішення про можливість виконання остеосинтезу слід приймати після оцінки важкості травми та прогнозування результату лікування на підставі відомих шкал ISS, GCS, PTS. Застосування шкал дозволяє прогнозувати вірогідність летального кінця, дає можливість визначити доцільність затримки первинного втручання, сформулювати показання до операції, дозволяє визначити необхідність госпіталізації у відділення інтенсивної терапії, час проведення моніторингу, розробити принцип реабілітації та визначити якість життя після травми.

9. Для стабільно-функціонального остеосинтезу діафізарних переломів у хворих з поєднаними травмами слід використовувати стрижні, пластини та апарати зовнішньої фіксації. При важкості стану за шкалою ISS до 25 балів можливе застосовування інтрамедулярного остеосинтезу, при важкості травми від 25 до 40 балів краще виконати екстракортикальний остеосинтез, при важкості травми більшій за 40 балів первинний остеосинтез можливий лише апаратом зовнішньої фіксації.

10. У системі методів стабільно-функціонального остеосинтезу в залежності від травматичності операції доцільно розрізняти традиційний, мало- та мінімально інвазивні види остеосинтезу. Малоінвазивний стабільно-функціональний остеосинтез - новий напрям удосконалення оперативного лікування уламкових переломів довгих кісток. Основним завданням малоінвазивного остеосинтезу є максимальне збереження кровопостачання та життєздатності тканин в зоні перелому під час оперативного втручання, при визначеній анатомічності репозиції та стабільності фіксації уламків. Чим важчою є поєднана травма, тим більше показаний мало- або мінімально інвазивний остеосинтез.

11. Для стабілізації переломів кісток у потерпілих з поєднаними травмами слід застосовувати розроблену нами технологію та набори імплантатів, інструментів та апаратів для традиційного та малоінвазивного остеосинтезу. Це дає можливість поліпшити результати лікування переломів.

12. Реабілітацію пацієнтів після малоінвазивного остеосинтезу слід проводити у відповідності з розробленими періодами та комплексами вправ у залежності від важкості травми, супутніх пошкоджень, використаних методів та досягнутої міцності фіксації. При малоінвазивному остеосинтезі у випадках свідомої відмови від анатомічної репозиції та стабільної фіксації, період мобілізації необхідно починати не з 3-5 днів, а через 3 тижні після остеосинтезу. В період мобілізації перевагу віддають пасивним рухам в полегшеному положенні. Самостійно вільні рухи дозволяють через 6 тижнів. При нестабільній фіксації відновлення функції суміжних з переломом суглобів повинно бути відстроченим.

13. Розроблена диференційована тактика лікування з застосуванням малоінвазивних технологій дозволила оптимізувати методи лікування, підвищити хірургічну активність з 16,0 % до 63,0 %, забезпечила можливість виконати необхідний обсяг оперативної хірургічної допомоги у перші дві доби від моменту травми у 61,0 % потерпілих з поєднаною травмою, не призвело до збільшення летальності та істотно - в 2,5 рази - скоротило вихід пацієнтів на інвалідність.

Список праць, опублікованих по темі дисертації

1. Вернигора І.П., Гайко Г.В., Грицай М.П., Коструб О.О., Литвиненко О.М., Поляченко Ю.В., Фіщенко В.Я., Рибачук О.Я., Бідненко С.І., Астахова В.С. Посібник з актуальних проблем кістково-гнійної хірургії та методів консервативного лікування: видання друге (доповнене та поширене). - Київ, 1999. - 440 с.

Особистий внесок полягає в аналізі гнійних ускладнень після відкритих та закритих переломів кісток, визначенні показань до реконструктивно-відновних хірургічних втручань.

2. Пастернак В.Н., Поляченко Ю.В., Климовицкий В.Г. Дифференцированная хирургическая тактика острого периода травмы у пострадавших с сочетанными повреждениями // Архив клинической и экспериментальной медицины. Прил. - 1999. - Т. 8, № 2. - С. 231-236.

Особистий внесок полягає у визначенні тактики лікування поєднаних травм.

3. Климовицкий В.Г., Пастернак В.Н., Поляченко Ю.В. Лечение пострадавших с сочетанными повреждениями на этапе острого периода травматической болезни // Архив клинической и экспериментальной медицины. Прил. - 1999. - Т. 8, № 4. - С. 8-13.

Особистий внесок полягає в проведенні аналізу лікування на ранніх етапах.

4. Климовицкий В.Г., Бабоша В.А., Худобин В.Ю., Камеристый Г.А., Лобанов Г.В., Поляченко Ю.В., Хоменко Б.Ф., Адонин С.В. Современные подходы к диагностике и лечению сочетанных повреждений органов брюшной полости // Український медичний альманах. - 1999. - Том 2. - № 4. - С. 59 - 62.

Особистий внесок полягає в патентному та літературному пошуку з питань діагностики та лікування поєднаних травм.

5. Грицай М.П., Поляченко Ю.В. Післятравматичний та гематогенний остеомієліт довгих кісток.(Частина 1) // Літопис травматології та ортопедії. - 1999. - Київ, Ленвіт. - С.111-114.

Особистий внесок полягає в розробці лікувальної тактики хворих.

6. Коструб А.А., Поляченко Ю.В., Побел А.Н. Регенерация костной и хрящевой ткани в условиях интоксикации свинцом // Проблеми остеології 1999. - Т. 2., № 4. - С. 44-49.

Особистий внесок полягає у визначенні особливостей регенерації кісткової тканини та хряща.

7. Гайко Г.В., Анкин Л.Н., Поляченко Ю.В., Анкин Н.Л., Коструб А.А. Лакша А.М. Традиционный и малоинвазивный остеосинтез в травматологии // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2000. - № 2. -- С. 73-76.

Особистий внесок полягає в обґрунтуванні диференційованого підходу до традиційного та малоінвазивного остеосинтезу.

8. Грицай М.П., Поляченко Ю.В., Гунько Ю.Г., Дехтяренко Н.О. Експериментально-морфологічне обгрунтування доцільності консервативної терапії та профілактики посттравматичного остеомієліту // Літопис травматології та ортопедії. - 2000. - №2. - С. 17-21.

Особистий внесок полягає у виконанні та проведенні аналізу частини експерименту.

9.Грицай М.П., Поляченко Ю.В. Хірургічна тактика лікування хворих на посттравматичний остеомієліт довгих кісток. // Літопис травматології та ортопедії. - 2000. - №2. - С. 93-97.

Особистий внесок полягає у визначенні деяких особливостей лікувальної тактики.

10. Анкин Л.Н., Поляченко Ю.В., Анкин Н.Л., Бурлука В.В. Хирургическое лечение нестабильных повреждений тазового кольца // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2000. - № 4. -- С. 9-14.

Особистий внесок полягає у визначенні хірургічної тактики при пошкодженнях тазу.

11. Анкин Л.Н., Поляченко Ю.В., Анкин Н.Л., Коструб А.А., Король С.А. Хирургическое лечение переломов плечевой кости // Вісник ортопедії, травматологіі та протезування. - 2000. - № 1. -- С. 30-31.

Особистий внесок полягає у проведенні частини клінічних досліджень.

12. Грицай М.П., Поляченко Ю.В. Черезкістковий остеосинтез у лікуванні хворих на остеомієліт довгих кісток // Вісник ортопедії, травматологіі та протезування. - 1999. - № 1(25). -- С. 133-134.

Особистий внесок полягає в розробці тактики черезкісткового остеосинтезу.

13. Гайко Г.В., Рощин Г.Г., Поляченко Ю.В., Анкин Л.Н. Организационные проблемы улучшения лечения пострадавших с политравмами // Травма. - 2000. - Том 1, № 2. - С. 132-138.

Особистий внесок полягає в аналізі тенденцій лікувальної тактики при політравмі.

14. Анкин Л.Н., Поляченко Ю.В., Анкин Н.Л., Король С.А. Применение минимально инвазивного остеосинтеза при лечении диафизарного перелома бедренной кости // Клінічна хірургія. - 2000. - № 6. - С. 40-43.

Особистий внесок полягає в обґрунтуванні доцільності мінімально інвазивного остеосинтезу.

15. Анкин Н.Л., Анкин Л.Н., Король С.А., Поляченко Ю.В., Бурлука В.В. Выбор хирургической тактики при переломах бедренной кости в зависимости от тяжести сочетанной травмы // Клінічна хірургія. - 2000. - № 11. -- С. 42-44.

.Особистий внесок полягає у визначенні тактики лікування переломів .

16. Гайко Г.В., Поляченко Ю.В., Рибачук О.І. Стан та перспективи розвитку ендопротезування суглобів в Україні // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2000. - № 2. - С. 71-72.

Особистий внесок полягає в аналізі тенденції розвитку ендопротезування.

17. Пастернак В.Н., Черныш В.Ю., Поляченко Ю.В. Сравнительный анализ структуры осложнений и функциональных исходов лечения при закрытых диафизарных и внутрисуставных переломах длинных костей нижних конечностей // Архив клинической и экспериментальной медицины. Прил. - 2000. - Т. 9, № 1. - С. 14-18.

Особистий внесок полягає в проведенні аналізу функціональних результатів.

18. Климовицкий В.Г., Кривенко С.Н., Поляченко Ю.В. Тактика и исходы лечения пострадавших с множественными переломами длинных костей конечностей // Архив клинической и экспериментальной медицины. Прил. - 2000. - Т. 9, № 2. - С. 5-7.

Особистий внесок полягає в обґрунтуванні лікувальної тактики.

19. Поляченко Ю.В., Канзюба А.И. Лечебная тактика при переломо-вывихах тазобедренного сустава у пострадавших с политравмой // Архив клинической и экспериментальной медицины. Прил. - 2000. - Т. 9, № 3. - С. 5-8.

Особистий внесок полягає у визначенні лікувальної тактики.

20. Рощин Г.Г., Поляченко Ю.В., Барамія Н.М., Мазуренко О.В., Новіков Ф.М., Кукуруз Я.С., Бондаренко О.С. Стандартизована карта первинного огляду травмованого // Шпитальна хірургія. - 2000. - № 3. - С. 120-126.

Особистий внесок полягає в розробці розділів карти огляду травмованого.

21.Климовицкий В.Г., Пастернак В.Н., Поляченко Ю.В., Холодарев А.П., Илюшенко Ю.К. Хирургическая реабилитация детей с последствиями внутрисуставных переломов дистального отдела плечевой кости // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика: Випуск 9. Книга III. - Київ, 2000. - С. 249-252.

Особистий внесок полягає у визначенні особливостей лікування дітей.

22. Донченко Л.И., Климовицкий В.Г., Кривенко С.Н., Поляченко Ю.В., Канзюба А.И., Калинкин О.Г., Степура А.В. Патогенетическое обоснование методов профилактики и лечения дегенеративно-дистрофических изменений суставов у пострадавших с множественной травмой // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика: Випуск 9. Книга III. - Київ, 2000. - С. 162 - 165.

Особистий внесок полягає в обґрунтуванні методів профілактики.

23. Анкин Л.Н., Поляченко Ю.В., Король С.А., Анкин Н.Л. Остеосинтез и эндопротезирование при переломах шейки бедра // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика: Випуск 9. Книга III. - Київ, 2000. - С. 5-8.

Особистий внесок полягає у визначенні тактики лікування переломів.

24. Поляченко Ю.В., Барамия Н.Н., Рощин Г.Г., Анкин Н.Л., , Заруцкий Я.Л., Бурлука В.В., Король С.А., Анкин Л.Н. Лечение переломов бедра у пострадавших с тяжелой политравмой // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика: Випуск 9. Книга I. - Київ, 2000. - С. 282-292.

Особистий внесок полягає в проведенні аналізу клінічного матеріалу.

25. Климовицький В.Г., Донченко Л.І., Поляченко Ю.В., Пастернак В.М. Вікові аспекти патофізіології гострого періоду важкої травми // Фізіологічний журнал. - 2000. - Т. 46, № 2(а): Матеріали III Національного Конгресу патофізіологів України з міжнародною участю. - С. 42-43.

Особистий внесок полягає в проведенні аналізу патофізіологічних показників.

26. Стегній С.А., Лобанов Г.В., Гончарова Л.Д., Поляченко Ю.В., Чірах С.Г. Комплексне лікування ускладненої травми попереково-крижового відділу хребта і його патогенетичне обгрунтування // Фізіологічний журнал. - 2000. - Том 46, № 2(а): Матеріали III Національного Конгресу патофізіологів України з міжнародною участю. - С. 99 - 100.

Особистий внесок полягає в обґрунтуванні лікувальної тактики.

27. Поляченко Ю.В., Павлишен Ю.І. Оперативне лікування медіальних переломів шийки стегнової кістки // Шпитальна хірургія. - 2000. - № 4. - С. 129-131.

Особистий внесок полягає у визначенні лікувальної тактики.

28. Магомедов А.М., Поляченко Ю.В., Рубленик І.М., Гасько М.В. Біохімічні зміни у крові хворих з множинними переломами довгих кісток нижніх кінцівок // Буковинський медичний вісник. - 1999, № 3. - С. 84-88.

Особистий внесок полягає в аналізі окремих біохімічних показників.

29. Поляченко Ю.В., Павлишен Ю.І. Оперативне лікування хворих з переломами проксимального епіметафіза плечової кістки // Буковинський медичний вісник. - 2000, Т.4, № 1. - С. 102-104.

Особистий внесок полягає в проведенні клінічних досліджень.

30. Москаленко В.Ф., Рощин Г.Г., Волошин В.О., Михайловський М.М., Цигипало О.М., Поляченко Ю.В., Мацідонська Г.Ф. Особливості планування ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій у Франції // Проблеми військової охорони здоров'я: Збірник наукових праць УВМА: Випуск 7. - Київ, 2000. - С. 285-293.

Особистий внесок полягає у визначенні особливостей проведених заходів.

31. Москаленко В.Ф., Рощин Г.Г., Нацюк М.В., Кляцький Ю.В., Вершигора А.В., Поляченко Ю.В., Мацідонська Г.Ф. Стандарти надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі за протоколами // Проблеми військової охорони здоров'я: Збірник наукових праць УВМА: Випуск 7. - Київ, 2000. - С. 293-297.

Особистий внесок полягає в розробці стандартів надання допомоги.

32. Анкин Н.Л., Денисенко В.Н., Король С.О., Поляченко Ю.В., Бурлука В.В. Объективная оценка тяжести травмы в лечении переломов бедра у пострадавших с сочетанной травмой // Проблеми військової охорони здоров'я: Збірник наукових праць УВМА: Випуск 7. - Київ, 2000. - С. 118-125.

Особистий внесок полягає в оцінці деяких показників тяжкості травми.

33. Пастернак В.Н., Климовицкий В.Г., Поляченко Ю.В. Проблемы преподавания экстремальной медицины в программе до- и последипломного обучения и подготовки медицинских кадров // Чрезвычайные ситуации: предупреждение и ликвидация последствий: Материалы международ. конф. под эгидой Организации Черноморского экономического Сотрудничества и в кооперации с МЦЧИ. - Харьков, Украина, 2000. - С. 227-229.

Особистий внесок полягає у визначенні особливостей підготовки медичних кадрів.

34. Климовицький В.Г., Пастернак В.М., Поляченко Ю.В., Калінкін О.Г., Пастернак Д.В. Політравма - патогенетичне обґрунтування лікувального комплексу гострого періоду травматичної хвороби // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О.Можаєва. - 2000. - Том 1, № 2. - С. 24-29.

Особистий внесок полягає в розробці лікувального комплексу.

АНОТАЦІЯ

травматологічний поєднаний пошкодження лікування

Поляченко Ю.В. Організаційні, тактичні та методологічні проблеми лікування переломів у потерпілих з поєднаними травмами.

Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія. Інститут траматології та ортопедії АМН України, Київ, 2001.

В дисертації здійснений аналіз організації надання ургентної допомоги постраждалим з поєднаними пошкодженнями, використовуваних методів діагностики, тактики лікування та структури летальності, обгрунтовано доцільність створення травматологічних центрів, необхідність междисциплінарного підходу до лікування. Розроблено штатно-організаційну структуру травматологічного центру. Обгрунтоване виділення хірургічних спеціальностей травматолога широкого профілю (хірурга-травматолога).

Розроблені алгоритми, схеми діагностики, прогнозування клінічного перебігу поєднаної травми в гострому та ранньому періодах, визначені оптимальні терміни та обгрунтована доцільність різних методів та технологій лікування переломів. Досліджені проблеми зовнішньої та внутрішньої стабілізації переломів при політравмі. Розроблена тактика ранньої стабілізації переломів довгих кісток у залежності від оцінки важкості трами та прогнозування результата лікування.

Ключові слова: організація травматологічної допомоги, політравма, оцінка важкості, прогноз, лікування, традиційний, малоінвазивний, позаосередковий остеосинтез.

АННОТАЦИЯ

Поляченко Ю. В. Организационные, тактические и методологические проблемы лечения переломов у пострадавших с сочетанными травмами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.21 - травматология и ортопедия. Институт травматологии и ортопедии АМН Украины, Киев, 2001.

В диссертации отражен проведенный анализ организации оказания ургентной помощи пострадавшим с сочетанными повреждениями; полученные результаты лечения, клинического и лабораторного исследования 243 пострадавших с переломами бедра сочетанными с травмой внутренних органов и систем.

Осуществлен анализ организации оказания ургентной помощи пострадавшим с сочетанными повреждениями, используемых методов диагностики, тактики лечения и структуры летальности, обоснована целесообразность создания травматологических центров, необходимость междисциплинарного подхода к лечению. Предложена концепция создания единой системы оказания медицинской помощи всем потерпевшим, которые нуждаются в стационарном лечении не зависимо от места проживания, возраста и других характеристик больного. Разработана штатно-организационная структура травматологического центра. Обосновано выделение из хирургических специальностей специальности травматолога широкого профиля (хирурга-травматолога).

Разработаны алгоритмы, схемы диагностики, прогнозирования клинического течения сочетанной травмы в остром и раннем периодах, определены оптимальные сроки и обоснована целесообразность различных методов и технологий лечения переломов. Исследованы проблемы внешней и внутренней стабилизации переломов при политравме. Разработана тактика ранней стабилизации переломов длинных костей в зависимости от оценки тяжести травмы и прогнозирования результата лечения.

Разработана медицинская технология традиционного и малоинвазивного стабильно-функционального остеосинтеза. Малоинвазивный стабильно-функциональный остеосинтез - новое направление усовершенствования оперативного лечения переломов длинных костей. Основным предназначением малоинвазивного остеосинтеза является максимальное сохранение кровоснабжения и жизнеспособности тканей в зоне перелома во время оперативного вмешательства, при определенной анатомичности репозиции и стабильности фиксации отломков.

Доказано - ранняя стабилизация сегментов опорно-двигательного аппарата дает возможность проводить полноценную интенсивную терапию, устраняет патологическую афферентацию с зоны перелома, облегчает уход, предупреждает развитие жировой эмболии, гипостатических и гиподинамических осложнений, способствует более быстрой реабилитации пострадавших.

Разработана объективизированная тактика лечения, основанная на прогностических критериях, дала возможность оказать необходимую оперативную травматологическую помощь в первые двое суток после травмы более половины (61,0%) потерпевшим с тяжелой политравмой. Опыт остеосинтеза у больных с политравмой показал, что значительное (с 16 до 63%) повышение хирургической активности не сопровождается увеличением летальности, в то же время существенно (в 2,5 раза) сократился выход потерпевших на инвалидность.

Предложена система медицинской реабилитации пациентов с сочетанными травмами с учетом особенностей проведения малоинвазивного остеосинтеза переломов длинных трубчатых костей. Реабилитацию пациентов после малоинвазивного остеосинтеза необходимо проводить в соответствии с разработанными периодами и комплексами упражнений в зависимости от тяжести травмы, сопутствующих повреждений, использованных методов и достигнутой прочности фиксации. При малоинвазивном остеосинтезе в случаях умышленного отказа от анатомической репозиции и стабильной фиксации период мобилизации необходимо начинать не с 3-5 дня, а через три недели после остеосинтеза. В период мобилизации преимущество отдают пассивным облегченным движениям. Самостоятельные свободные движения разрешают через шесть недель. При нестабильной фиксации восстановление функции в смежных с переломом суставах должно быть отсрочено.

Ключевые слова: организация травматологической помощи; политравма, оценка тяжести, прогноз, лечение, традиционный, малоинвазивный, внеочаговый остеосинтез.

SUMMARY

Polyachenko Yu. V. Organizational, tactical and methodological problems of treatment for fractures of the injured with polytrauma.

Thesis for submittance of a doctor of medical sciences degree on speciality 14.01.21 - traumatology and orthopedics.

Traumatology and orthopedics Institute of Ukrainian Medical Science Academy, Kiev, 2001.

The thesis, reflecting the outcomes of the analysis of organization of urgent help to the patients with combined injuries and of the results of the treatment and clinical and laboratory research of 243 injured with fractures of femur combined with trauma of internal organs and systems, is maintained.

The analysis of organization of urgent help to the patients with combined injuries, diagnostic methods, treatment tactics and lethality structure is carried out, the expediency of creation of specialized trauma centers and the necessity for the interdisciplinary approach to the treatment are proved. The organization and staff structure of the trauma center is worked out. The need to distinguish the profession of the traumatologist (trauma surgeon) of wide speciality from other surgical professions is proved.

The algorithms, diagnostic schemes and methods of the prognosis of clinical course of the combined trauma in the acute and early periods are developed, optimum terms are determined and the expediency of various methods and technologies of fracture treatment is proved. The problems of external and internal stabilization of fractures are investigated in case of the polytrauma. Tactics of early stabilization of lengthy bones fractures depending on the evaluation of seriousness of trauma and prognosis of the treatment result is worked out. The medical technology of traditional and miniinvasive stable functional osteosynthesis is developed. It is showed that the early stabilization of locomotorium segments enables the medical staff to give full-scale intensive care, eliminates pathological afferentation from the fracture zone, prevents the development of fat embolism, hypostatic and hypodynamic complications, facilitates faster aftertreatment of patients. The system of medical aftertreatment of the patients with combined traumas is offered taking into account the peculiarities of miniinvasive osteosynthesis of lengthy tubular bones fractures.

Keywords: organization of trauma help; polytrauma, evaluation of seriousness, prognosis, treatment, traditional, miniinvasive, extranidus osteosynthesis.

Размещено на Allbest.ru