Порівняльна характеристика та вдосконалення методів сануючих операцій, тимпанопластики у хворих на хронічний гнійний середній отит

Проведена статистична обробка на персональному комп'ютері за критерієм t середніх показників порогів слуху за повітряною, кістковою провідністю і величиною кістково-повітряного інтервалу до і після операції в кожній групі. В конрольній групі хворих наступило пониження порогів за повітряною провідністю з 47,48 ± 2,0 дБ до 34,93 ± 2,09 дБ (Р< 0,01) в ранньому періоді після операції і 38,26 ± 2,12дБ в пізні строки (Р< 0,01). В основній групі пороги за повітряною провідністю до операції становили 49,38± 2,44 дБ, в ранньому післяопераційному періоді понизились до 34,64± 2,12дБ., в пізньому -ще більш помітне зниження (29,07 ± 2,4дБ, Р< 0,01).

Пороги кістково-проведених звуків до операції були підвищені в контрольній групі на 24,22 ±3,07дБ, в основній - на 18,34 ±1,51дБ В ранньому періоді вони становили відповідно 12± 1,7дБ і 14,52± 1,43дБ, в пізні строки -13,4± 1,72дБ і 12,73± 1,49дБ.

Середні величини кістково-повітряного інтервалу значно в більшій мірі зменшились в основній групі (11,23 ± 1,47 дБ) ніж в контрольній (29,24± 1,63 дБ, Р < 0,01).

Величини приросту слуху за повітряною провідністю, достовірно вищі, особливо у віддалений термін в основній групі - 18,78 ± 1,15дБ, порівнюючи з показником в контрольній групі (8,5 ± 2,68дБ, Р < 0,01).

Порівнюючи клінічно-анатомічні і функціональні результати операцій у двох групах хворих можна відмітити, що застосування вдосконаленого методу тимпанопластики за відкритою методикою привело до підвищення ефективності хірургічного лікування хворих.

При цьому створюється достатньо широкий вхід, ліквідується глибоке нижнє заглиблення, оскільки, шкіра вушної раковини плавно переходить на задню стінку післяопераційної порожнини.

Висновки

Причинами недостатньої ефективності розширених загальнопорожнинних операцій у хворих на ХГСО ускладнений внутрішньочерепною патологією були неповна санація вогнищ інфекцій в середньому вусі, а також в порожнинах черепа у 51,6% хворих. В пізні строки після операції ускладнення різного характеру виявлені у 45,1% прооперованих (менінгіт, рецидив холестеатоми, звуження входу і порушення епітелізації порожнини).

Застосування диференційованого підходу до виконання різного об'єму розширеної загальнопорожнинної операції дозволило підвищити ефективність лікування. Кількість повторних втручань знижена до 15,5%.

Вдосконалений метод пластики завушного дефекту після розширених загальнопорожнинних операцій дав змогу досягнути повної епітелізації післяопераційної порожнини та запобігти звуженню входу до неї у 91% хворих.

За даними дослідження у 54,8% контрольної та 36,3% основної груп, констатовано несвоєчасне направлення хворих з отогенними ускладненнями для хірургічного лікування. З метою поліпшення діагностики розроблено вдосконалені показання до хірургічного втручання, алгоритми обстеження та лікування.

Розроблено варіант тимпанопластики за відкритою методикою при якому формується достатній вхід в післяопераційну порожнину шляхом усунення смужки хряща заглибини вушної раковини, стінки мастоїдальної порожнини покриваються періостальним клаптем на передній ніжці, П-подібним клаптем із шкіри задньої стінки зовнішнього слухового ходу. Це дозволило в три рази зменшити кількість хворих з неепітелізованою мастоїдальною порожниною.

Доведено доцільність даного варіанту тимпанопластики за відкритим методом при поширеній інвазивній холестеатомі, каріозно-грануляційному процесі, в тому числі при фістулі лабіринту, отогенній ліквореї та деяких інших станах.

Після застосування розробленого способу тимпанопластики за відкритою методикою повне загоєння рани в ранньому і пізньому періоді спостерігалось відповідно у 92,7% і 91,2%, поліпшення слухової функції відповідно у 80,5% і 85,3% прооперованих.

Практичні рекомендації

При вирішенні питання про хірургічне лікування хворих на ХГСО рекомендуються уточнені покази, які дозволяють практичним лікарям отоларингологам своєчасно оперувати чи направляти хворих для виконання безвідкладних розширених загальнопорожнинних операцій, орієнтуватись стосовно термінів можливого їх відстрочення, застосування планових сануючих, слухополіпшуючих операцій.

Рекомендації щодо лікарської тактики, включаючи антибактерійну терапію, дозволяють застосувати її диференційовано і раціонально, в залежності від форми ХГСО, попередити небажані наслідки (приховані отогенні ускладнення).

При обстеженні хворих на ХГСО запропоновані алгоритми діагностики різних отогенних внутрішньочерепних ускладнень, підготовки хворих до слухополіпшуючих операцій.

Диференційований підхід до виконання розширених загальнопорожнинних операцій при отогенних ускладненнях дозволяє уникнути проведення повторних втручань, підвищити ефективність хірургічного лікування.

Слід звернути увагу на потребу створення широкого входу в післяопераційну порожнину, зменшення її об'єму шляхом застосування вдосконаленого методу пластики завушного дефекту після розширених загальнопорожнинних операцій, який дозволяє повернути вушну раковину в нормальне положення, попередити втягнення зовнішньої стінки мастоїдальної порожнини.

При тимпанопластиці відкритим методом не доцільно застосовувати Т-подібну пластику шкіри задньої стінки зовнішнього слухового ходу. Формування періостального клаптя на передній ніжці, П-подібна пластика шкіри задньої стінки і усунення смужки хряща заглибини вушної раковини, дозволяють поліпшити результати цього втручання.

Список наукових праць