Роль лімфоцитарних кейлонів у реалізації імунного гомеостазу

Було встановлено, що у реконвалесцентів ГПХ коефіцієнт експресії Е- і ЕАС-рецепторів під впливом лімфоцитарних кейлонів не змінювався на лімфоцитах людей реконвалесцентів ГПХ 1-ої (доза опромінення < 0,8 гР) та 2-ої груп (доза опромінення (.0.8- 2,0 гР) і мав тенденцію до зниження на Т-лімфоцитах хворих 3-ої групи, де доза опромінення була більше 2,0 Гр. Було встановлено, що в залежності від ступеня ГПХ змінювався і коефіцієнт експресії рецепторів до G₂- і G₁-кейлонів на В- і Т-лімфоцитах. У реконвалесцентів ГПХ рівень продукції кейлону (мкг на 10⁶ клітин) був підвищений (норма - 5,82±0,9; 1 група 16,8±3,2, р < 0,01; 2 група - 15,32±2,2, р < 0,001; 3 група - 26,6±4,37, р < 0,001). Активність тимідинкінази мед/л була теж підвищена (норма - 29,0±6,2; 1 група - 64,0±16, р > 0,05; 2 група - 93,0±4,2, р < 0,001; 3 група - 108,6±4,7, р < 0,001).

Проведені дослідження у дітей по визначенню активності тимідинкінази вказали на підвищення проліферативної спроможності лімфоцитів. Рівень продукції кейлону (мкг на 10⁶ клітин) був підвищений (діти з захворюваннями ШКТ - 22,18±1,6, р < 0,001; ГГН - 19,08±1,93, р < 0,001; ХГН - 17,18±1,57, р < 0,01; норма 6,7±0,9). Чутливість лімфоцитів до екзогенного і ендогенного кейлону була неоднозначною. Коефіцієнт експресії рецепторів на лімфоцитах після впливу лімфоцитарного кейлону та рецепторів до G₁ і G₂ кейлонів на Т- і В-лімфоцитах у нормі і різних захворюваннях нирок, шлунково-кишкового тракту вказувало на зміну проліферативного стану лімфоцитів, на зміну їх рецепторного апарату, на порушення функціональної активності лімфоцитів. Виникнення порушень в кейлонній системі дітей носило індивідуальний характер незалежно від типу захворювання і, можливо, пов'язане з можливостями адаптативно-компенсаторних реакцій організму.

Таким чином, проведені нами дослідження вказують на те, що лімфоцитарна кейлонна система забезпечує гомеостаз імунної системи на рівні лімфоїдної тканини. Результати дослідів по використанню лімфоцитарних кейлонів у експериментах дозволяють оцінювати їх як ефективні регулятори імунологічної реактивності організму. Нетоксичність та лінійно-клітинна специфічність лімфоцитарних кейлонів є основою для перспективного використання їх у імунологічній практиці. Фазова специфічність кейлонів дозволить синхронізувати клітини у певній фазі клітинного циклу, що створює сприятливі умови для терапії. Нетоксичність цих речовин, відсутність видової специфічності та високі антиокислювальні властивості відкривають перед ними великі перспективи. Лімфоцитарні кейлони взагалі та кейлони мічені флюорохромами можуть бути використані в якості діагностичних препаратів для оцінки рівня імунодефіцитних станів організму та визначення ризику їх утворення.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота Гаркавої К.Г. “Роль лімфоцитарних кейлонів у реалізації імунного гомеостазу” присвячена актуальній проблемі - регуляції імунологічної реактивності організму біологічно активними речовинами природного походження для імунокорекції і підтримки імунного гомеостазу організму. В роботі вирішена актуальна наукова проблема - визначення ролі і місця лімфоцитарних кейлонів у забезпеченні імунного гомеостазу при імунодефіцитних станах організму, які зумовлені дією негативних факторів навколишнього середовища - хімічної, фізичної, біологічної природи та зроблені пропозиції відносно створення нових оригінальних діагностичних препаратів для визначення порушень у різних ланках імунної системи.

1. Лімфоцитарні кейлони мають не тільки фазову клітинну специфічність, а і вузьку клітинну специфічність, дія їх взаємодоповнююча і взаємокомпенсаторна. Лімфоцитарні кейлони знаходяться у взаємозалежних регуляторних взаємовідношеннях з функціональною активністю імунокомпетентних клітин і детермінують структуру і склад ліпідного комплексу мембран лімфоцитів.

2. Дія Т- і В-лімфоцитарних кейлонів, отриманих із Т- і В-лімфоцитів різних лімфоїдних органів свиней, на ДНК-синтетичну активність інтактних і стимульованих лімфоцитів залежить від клітинної природи кейлону, популяційного складу лімфоцитів. Метаболічна активність фагоцитів та кількість активованих фагоцитів у інтактних тварин за умов впливу Т- і В-кейлонів залишається на рівні норми, а під час розвитку імунної відповіді тимічний кейлон достовірно підвищує кисеньгенеруючу активність фагоцитів та середньоцитохімічний коефіцієнт. Кейлони, отримані із В- і Т- лімфоцитів селезінки мають найвищу супресорну активність на антитілоутворення за умов використання різних по Т-залежності антигенів.

3. Ультраструктурні дослідження показали, що при дії Т-кейлону у селезінці дослідних тварин зменшується кількість Т-лімфоцитів, а при дії В-кейлону кількість плазматичних клітин. Зміни у Т-лімфоцитах за умов використання Т-залежного антигену, еритроцитів барана, незалежно від природи лімфоцитарних кейлонів є однотипними і стосуються зміни кількісного складу і якісного стану мітохондрій.

4. При гель-хроматографії Т-кейлону, отриманого з тимоцитів, одержано три активні фракції лімфоцитарного кейлону з молекулярною масою 30-40 кД, 13-17 кД та 10 кД, а при гель- хроматографії В-кейлону отримані фракції 50-60 кД, 17-19 кД, >10 кД. По біологічній активності Т-кейлони з молекулярною масою 30-40 кД і 13-17 кД, а В кейлони з молекулярною масою 50-60 кД та 17- 19 кД відносяться до G₂ і G₁-кейлонів. Кейлони у дозі 10-100 мг/кг не мають токсичної дії на організм тварин.

5. Хімічний склад G₁- і G₂-лімфоцитарних кейлонів відрізняються кількісно по амінокислотному складу білкового компоненту їх молекули і не має відмінності по вмісту в ній гексозаміну та гексуронової кислоти.

6. У дослідах іn vіvo і іn vіtro тимічні кейлони знижують ДНК-синтетичну і метаболічну активність лімфоцитів. Кількість антитілоутворюючих клітин і відносна площа лімфоцитарних фолікулів селезінки вірогідно зменшується під впливом усіх кейлонів і особливо кейлону з молекулярною масою 30-40 кД.

7. У дослідах іn vіtro тимічні кейлони з молекулярною масою 30-40 кД і 13-17 кД достовірно підвищують вміст поліненасичених жирних кислот і холестерину в ліпідній матриці мембран лімфоцитів. У період розвитку імунної відповіді тимічні кейлони різнонаправлено впливають на жирнокислотний склад фосфоліпідів мембран лімфоцитів, що залежить від фаз імунної відповіді та від молекулярної маси кейлонів. Зниження кількості вільного холестерину залежить також від молекулярної маси кейлонів і фаз імунної відповіді.

8. Під впливом тимічних кейлонів в умовах розвитку гіперчутливості уповільненої дії відношення насичених жирних кислот до ненасичених зменшується у 1,1-1,8 рази. Зростає кількість ненасичених жирних кислот і змінюється кількість насичених жирних кислот. Кількість вільного холестерину при гіперчутливості уповільненої дії достовірно зростає під впливом кейлонів з молекулярною масою 30-40 кД і 13-17 кД. В умовах розвитку як гіперчутливості уповільненої дії, так і гуморальної імунної відповіді цитотоксична активність лімфоцитів під впливом лімфоцитарних кейлонів знижувалась.

9. За умов розвитку імунної відповіді продукція ендогенного лімфоцитарного кейлону та його активність змінюється залежно від фаз імунної відповіді. Лімфоцитарний кейлон інгібує процеси перекисного окислення ліпідів під час імунної відповіді за кількістю первинних і вторинних продуктів ПОЛ і має високі антиокислювальні властивості в реакціях з дефінілпікрілгідрозилом.

10. При антиоксидантній недостатності, що викликана Є-авітамінозом, відмічається порушення у лімфоцитарній кейлонній системі. Рівень продукції кейлону - підвищений і підвищена його супресорна активність відносно проліферації лімфоцитів і зникає його активність відносно ДНК-синтетичної спроможності в лімфоцитах. У цих умовах лімфоцитарний кейлон нормалізує спектр жирних кислот фосфоліпідів мембран лімфоцитів.

11. В умовах дії на організм радіаційних чинників надмірно зростає продукція лімфоцитарного кейлону і падає його активність. Рівень продукції лімфоцитарного кейлону у реконвалесцентів ГПХ підвищений як і рівень сироваткової тимідинкінази. Коефіцієнт експресії рецепторів на лімфоцитах реконвалесцентів ГПХ залежить від дози опромінення і має тенденцію до зниження на Т-лімфоцитах реконвалесцентів ГПХ, доза яких була більше 2,0 Гр. Коефіцієнт експресії рецепторів до G₂ і G₁-кейлонів у нормі знаходиться в межах 1,4-1,9, а при дозі опромінення більше 2,0 Гр - 0,6-0,9.

12. У дітей з різними захворюваннями, які проживають на території, забрудненій радіонуклідами, зміни в кейлонній системі носять різнонаправлений характер і лімфоцитарні кейлони можуть бути використані так, як і у дорослих людей в якості критеріїв інтегральної диференціації порушень у Т- В-ланцюгах імунної системи організму.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. “Спосіб ідентифікації Т-хелперів і Т-супресорів”, (А.с. №1709221), в основі якого лежить метод ідентифікації різних субпопуляцій лімфоцитів за результатами флуоресцентного зондування їх ДНП-комплексу після обробки колхіцином і теофіліном, впроваджено на кафедрі біохімії Курського медичного інституту, кафедрі мікробіології Воронезького медичного інституту, кафедрі мікробіології і імунології та лабораторії імунології ЦНІЛ Мінського медичного інституту і може бути впроваджене в інших клінічних та науково-дослідних закладах.

2. “Спосіб визначення Т- і В-лімфоцитів на цитологічному препараті” (А.с. №1712817), який за станом хроматину згідно результатів флуоресцентного зондування дає змогу визначити різні популяції лімфоцитів. Цей метод впроваджено у лабораторії тканинного типування та цитохімії Інституту клінічної радіології НЦРМ АМН України, кафедрі мікробіології та загальної імунології Національного університету ім. Т.Г. Шевченка, секторі патології і терапії лабораторії вірусології Інституту ветеринарної медицини Української академії аграрних наук і може бути впроваджений в закладах, які займаються питаннями імунології та імуноморфології.

3. Метод визначення стану рецепторного апарату лімфоцитів після обробки їх кейлоном (Патент України №17490А “Спосіб оцінки ступеня важкості гострої променевої хвороби”) впроваджено в відділі клінічної імунології Інституту клінічної радіології НЦРМ АМН України, кафедрі медичної радіології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця і може бути впроваджено в інших медичних закладах для оцінки стану імунної системи та рівня лімфопроліферативних процесів після впливу радіаційних чинників та інших негативних факторів навколишнього середовища.

4. Метод оцінки біологічної активності препаратів по відношенню до ДНК-синтетичної властивості лімфоцитів (Інформаційний лист: “Спосіб оцінки біологічної активності препаратів по відношенню до ДНК-синтетичної активності лімфоцитів”) дозволяє за результатами флуоресцентного зондування визначити зміни в дезоксірибонуклеопротеїдному комплексі лімфоцитів після впливу на них різних препаратів та речовин. Метод впроваджено в лабораторії тканинного типування та цитохімії Інституту клінічної радіології НЦРМ АМН України, у спецкурс по імуногенетиці на кафедрі мікробіології та загальної імунології Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, секторі патології і терапії лабораторії вірусології Інституту ветеринарної медицини Української академії аграрних наук, кафедрі мікробіології Воронезького медичного інституту ім. Н.Н. Бурденка, у відділі експериментальної терапії і біохімії фармакокінетики Інституту фармакології і токсикології АМН України і може бути також впроваджено в закладах, що займаються вивченням фармакологічних властивостей лікарських засобів.

5. Метод імунохімічного нефелометричного аналізу (Методичні рекомендації: “Визначення імунохімічним нефелеметричним аналізом вмісту ІgG, ІgM, ІgA у біологічних рідинах”) дозволяє визначити рівень діагностично важливих білків (ІgA, ІgM, ІgG, SІgA) не тільки в сироватці крові, а й других біологічних рідинах. Він має високу специфічність і по відтворенню, вірності і автоматизації стоїть вище метода радіальної імунодифузії по Манчіні. Умови імунохімічного нефелометричного аналізу адаптовані до конкретних умов клінічної лабораторії, де треба проводити великі серії досліджень з максимальною точністю результатів. Цей метод впроваджено на кафедрі фтизіатрії з курсом імунології та алергології у Вінницькому державному медичному університеті ім. М. Пирогова і Вінницькому обласному протитуберкульозному диспансері і можуть бути впроваджені в імунологічних лабораторіях клінік та науково-дослідних інститутах для визначення рівня імуноглобулінів в біологічних пробах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Широбоков В.П., Моргунов И.Н., Корнюшенко О.Н., Гаркавая Е.Г. и др. Влияние лимфоидного кейлона на синтез антител к вирусам полиомиелита // Иммунология и аллергология: Респ. межведом. сб.- Киев: Здоров'я, 1986.-Вып. 20. -С. 3-5.

2. Квачев В.Г., Собко А.И., Гаркавая Е.Г. и др. Тимус- зависимая природа антигенов энтеропатогенных вирусов // Микробиол. журнал.-1989.-51, №1.- С. 64-67.

3. Vozianova Zn. I., Bordonos V.G., Garkavaya E.G., Kuyun L.A. et al. Antipancreatic lipoproteid antibodies detection of patients with hepatits virus // Hepatits scientific memoranda. -1989. -№2. -P. 19-21.

4. Блохина Е.В., Афонина Г.В., Гаркавая Е.Г. Оценка биологического действия радиационного фактора по состоянию иммунокомпетентных клеток // Гигиена населенных мест: Респ. межведом. сб.- Киев: Здоров'я, 1991. - Вып. 30. -С.67-70.

5. Талько В.В., Мінчеко Ж.М., Михайловська Е.В., Лагу- тін А.Ю., Гаркава К.Г. Показники імунного стану дітей, які зазнали впливу іонізуючого опромінення, через 5 років після дії чинників радіаційної аварії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. -1993 -№4. -С. 25-27.

6. Гаркава К.Г., Афоніна Г.Б., Задоріна О.В., Брюзгіна Т.С. Вплив лімфоцитарного кейлону на функційну активність лімфоцитів при антиоксидантній недостатності і корекції її вітаміном Є // Фізіол. журнал. -1995. - №5-6. -С. 27-32.

7. Гаркава К.Г., Яценко В.П., Данова І.В., Горчакова Н.О., Бордонос В.Г., Брюзгіна Т.С. Біологічні ефекти тимічних кейлонів // Ліки. -1997 -№2. - С.38-42.

8. Гаркава К.Г. Вплив тимічних кейлонів на розвиток гіперчутливості уповільненого типу // Ліки. -1997. -№2. -С. 42-45.

9. Гаркава К.Г. Ефективність дії Т- і B-лімфоцитарних кейлонів на ДНК-синтетичну активність лімфоцитів // Вестник проблем биологии и медицины. -1997. -№4. -С. 10-14.

10. Гаркава К.Г., Стеченко Л.О., Куфтирева Т.П., Андреєн- ко Т.В., Скибінська Т.Р. Дослідження впливу Т- і B-лімфоцитарних кейлонів на імунну відповідь до Т-залежного антигену // Вестник проблем биологии и медицины. -1997. -№4. -C. 14-18.

11. Гаркава К.Г. Жирнокислотний склад ліпідного комплексу мембран лімфоцитів за умов імунної відповіді під час використання лімфоцитарного кейлону // Ліки. -1997. -№4. - С. 100-103.

12. Гаркава К.Г. Вплив G₁ - і G₂-лімфоцитарних кейлонів на ліпідний комплекс мембран лімфоцитів в умовах розвитку імунної відповіді організму // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. Сер. Біологія. -1998. -вип. 27. - С. 39-42.

13. Гаркава К.Г. Ефекти ендогенного лімфоцитарного кейлону за умов імунної відповіді під час використання екзогенного лімфоцитарного кейлону // Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. Медицина. -1997.- вип. 4. -С 78-90.

14. Гаркава К.Г., Яценко В.П., Мінченко Ж.М., Талько В.В., Халявка І.Г. Стан лімфоцитарної кейлонної системи у віддалені строки після опромінення // Гематологія і переливання крові. -1998. - вип. 29. -С. 155-159.

15. Гаркава К.Г., Стеченко Л.О., Куфтирева Т.П., Задоріна О.В. Марченко І.В., Скібінська Т.С. Вплив Т і В-лімфоцитарних кейлонів на ультраструктуру лімфоцитів // Доповіді НАН України. -1998. -№6. -С. 192-196.

16. Гаркава К.Г. Склад ліпідної матриці мембран лімфоцитів після дії G₁ і G₂-лімфоцитарних кейлонів за умов використання екзогенного лімфоцитарного кейлону під час імунної відповіді // Біопол. і клітина. -1998. - т. 14, -№5. -С. 410-413.

17. Горчакова Н.О., Олейнік С.О., Гаркава К.Г. та ін. Антиоксидантні засоби - необхідні компоненти комплексної фармакотерапії // Фітотерапія в Україні. -2000. -№ 1. -С. 7-13.

18. Гаркава К.Г., Олейнік С.О., Задоріна О.В., Михайлова І.С. Вплив лімфоцитарного кейлону на метаболічні процеси в лімфоцитах за умов імунної відповіді // Біопол. і клітина. -2000. -№4. -С. 297-300.

19. А.с. 709221 СССР, МКИ G 01 33/53. Способ идентификации Т-хелперов и Т-супрессоров / Гаркавая Е.Г., Дышловой В.Д., Янушевич С.В., Данова И.В., Бордонос В.Г. (СССР). -№4710677/14; Заявлено 26.06.89; Опубл. 30.01.92. Бюл. “Изобретения” №4. -3 с.

20. А.с. 1712817 СССР, МКИ G 01 1 /28. Способ определения Т- и В-лимфоцитов на цитологическом препарате / Дышловой В.Д., Бордонос В.Г., Афонина Г.В., Гаркавая Е.Г., Марценюк П.П. (СССР). -№4430606/30; Заявлено 23.05.88; Опубл. 15.02.92. Бюл. “Изобретения” №6. -2 с.

21. Пат. 17490А України, МКИ G 01 33/53. Спосіб діагностики ступеню тяжкості гострої променевої хвороби / Гаркава К.Г., Яцен- ко В.П., Мінченко Ж.М., Талько В.В., Горчакова Н.О., Бордонос В.Г. (Україна). -№95094326; Заявл. 29.05.95; Опубл. Офіц. бюл. Промислова власність. -1997. -№5. -С. 3.1.294.

22. Гаркава К.Г. До питання про лімфоцитарні кейлони. - Київ, 1996. -19 с. Деп. BІНІTІ, №9, 1996 р., Деп. в ГНТБ України 29.05.96, №1331 -Ук 96 // Анот.в реф.ж.” Депоновані наукові роботи” №1, 1997.

23. Гаркава К.Г. Біологічна активність лімфоцитарного кейлону щурів після дії радіаційних чинників. -Київ, 1996. -15 с. Деп. BІHІTІ, №9, 1996р., Деп. в ГНТБ України 29.05.96, №1332 -Ук 96 // Анот.в реф.ж. “Депоновані наукові роботи” №1, 1997.

24. Квачев В.Г., Гаркавая Е.Г., Бордонос В.Г. Особенности гистологической структуры и клеточного состава лимфоидной ткани селезенки при иммунном ответе // Функциональная морфология лимфатических узлов и других органов иммунной системы и их роль в иммунных процессах. Всесоюз. конф.: Тез. докл. -Москва, 1983. -С. 82-83.

25. Morgunov I.N., Garkavaya E.G., Bordonos V.G. Immunogenesis. Regulatory role of lymphoid chalone // IV International symposium on Chalone. - Moscow /USSR/, 1983. - P. 62.

26. Morgunov I.N., Garkavaya E.G., Bordonos V.G. The effect of lymphoid chalone on T-independent antigenic stimulator // IV International symposium on Chalone. - Moskow /USSR/, 1983. - P. 62.

27. Широбоков В.П., Корнюшенко О.Н., Гаркавая Е.Г., Негребецкая Э.Н. Влияние лимфоидного кейлона на противовирусный иммунный ответ // V симпозиум по аллергологии и клинической иммунологии социалистических стран: Тез. докл. - Варна (Болгария), 1985. -С. 214.

28. Гаркава К.Г., Моргунов І.М., Радловська З.Т., Бордонос В.Г. Хімічний склад лімфоїдних кейлонів G₁ і G₂ // V Український біохімічний з'їзд: Тез. докл. - Івано-Франківськ, 1987. -С. 100.

29. Sobko A.І., Kvatchoff V.G., Garkavaya T.G., Тatzkaja V.N. Chalon-dependent іnhіbіtіon of spleen T-zone lymphocyte prolіferatіon as an antіgen nature defіnіtіon factor // Fourth Іnternatіonal Congress of Cell Bіology. - Montreal (Canada), 1988. - P. 366.

30. Garkavaya K.G., Radlovskaya Z.T., Bordonos V.G. Functіonal dependents of G₁- and G₂-lymphoіd chalons from theіr chemіcal composіtіon //14-th Іnternatіonal Congress of Bіochemіstry. - Prague (Czechoslovakіa), 1988. -1. -P. 181.

31. Гаркавая Е.Г., Бордонос В.Г. Влияние Т-лимфоцитарного кейлона на Т-зависимое антигенное раздражение // Актуальные проблемы иммунотерапии: Тез. докл. 6-ой Респ. науч. конф. - Киев- Ворошиловград, 1988. -С. 46.

32. Garkavaya E.G., Danova І.V., Bordonos V.G. Fluorescent zondіng of lymphocytes exposed to lymphoid chalone // 19-th European Congress on Molecular Spectroscopy. -Dresden (GDR), 1989. -P. 173-174.

33. Гаркавая Е.Г., Бордонос В.Г., Данова И.В. Иммунный ответ к липополисахариду Е. colі в условиях использования Т-лимфоцитарного кейлона // VІІ съезд Украинского микробиологического общества: Тез. докл. - Киев-Черновцы, 1989. - т.2.- С. 136-137.

34. Гаркавая Е.Г., Данова И.В. Флюоресцентное зондирование для оценки эффективности иммуномодуляторов // Диагностика, лечение, контроль, эффективность лечения: Тез докл. І-ой Респ. конф. Новые физические методы в медицине. -Ворошиловград, 1990. -С. 244-245.

35. Гаркавая Е.Г. Эффективность Т-кейлона в иммунном ответе к разным по Т-зависимости антигенам // І Всесоюзный съезд иммунологов: Тез. докл. - Сочи-Дагомыс, 1989. -С. 288.

36. Гаркавая Е.Г., Бордонос В.Г., Бондарук О.С., Азарско- ва М.В. Т-кейлон и активность макрофагальных клеток при Т-зависимом и Т-независимом иммунном ответе // Экологические проблемы иммунологии и аллергологии: Тез. докл. І иммунологического съезда Белоруссии, 1990. -С. 6.

37. Гаркавая Е.Г. К вопросу о Т- и В-лимфоцитарных кейлонах. Молекулярно-клеточные механизмы иммунной регуляции гомеостаза и проблемы математического моделирования: Тез. докл. Всесоюз. школы. - Красноярск, 1990. -С.22-23.

38. Гаркавая Е.Г., Бордонос В.Г. Состояние лимфоидных фолликулов селезенки при Т-зависимом иммунном ответе в условиях использования Т-и В-лимфоцитарных кейлонов // Проблемы экспериментальной легочно-сердечной недостаточности: Тез. докл. - Киев, 1992. - С. 37-38.

39. Талько В.В., Минчеко Ж.Н., Бруслова Е.М., Гаркавая Е.Г. Пролиферативная активность лимфоцитов периферической крови детей, подвергшихся воздействию ионизирующего излучения // Радиобиологический съезд : Тез. докл. - Киев, 1993. -т. 3. -С.982.

40. Гаркавая Е.Г., Бордонос В.Г., Толстых О.И. Состояние иммунологической реактивности у крыс в отдаленные сроки после облучения // Радиобиологический съезд: Тез. докл. -Киев, 1993. - т.1. -С. 217-218

41. Гаркава К.Г. Вплив лімфоцитарних кейлонів на функційну активність імунокомпетентних клітин // Сучасні проблеми фармакології. Перший національний з'їзд фармакологів України: Тез. допов. - Полтава, 1995. -С. 36.

42. Гаркава К.Г. Ефекти лімфоцитарного кейлону в опроміненому організмі //Віддалені наслідки опромінення в імунній та гемопоетичних системах. Науково-практична конференція: Тези допов. -Київ, 1996. -С. 189-190.

43. Гаркава К.Г. Лімфоцитарні кейлони - антиоксиданти // І Національний конгрес України з імунології, алергології та імунореабілітації з міжнародною участю: Тез. допов. - Алушта, 1998. -С. 36.

44. Гаркава К.Г. Вивчення імуномодулюючих властивостей лімфоцитарного кейлону // Актуальні проблеми експериментальної медицини : Тез. допов. -Київ, 1998. -С. 37.

45. Гаркава К.Г. Лімфоцитарна кейлонна система дітей, які мешкають на забрудненій радіонуклідами території // ІV Науково- практична конференція “Актуальні питання алергології, клінічної і лабораторної імунології”: Тез. допов. -Київ, 1999. -С. 88.

46. Гаркава К.Г. Ефекти лімфоцитарного кейлону в формуванні імунної відповіді // Третя науково-практична конференція “Актуальні проблеми експериментальної медицини”: Тез. допов. - Київ., 1999. -С. 67.

Размещено на Allbest.ru