Про медичну фізику і медичних фізиків

Отже, напрямок, в якому повинен рухатись факультет на шляху поліпшення навчального процесу, зрозумілий. Проте рухатись можна тільки тоді, очевидно, коли є кого навчати, тобто при забезпеченні необхідного набору студентів на перший курс. Немає сенсу з'ясовувати зараз, хто персонально винний у недоборі на спеціальність «Медична фізика», який стався у 2007 році, адже це - не одна спеціальність з низки природничо-наукових спеціальностей України, де мав місце недобір. Набагато важливіше чітко визначити об'єктивні і суб'єктивні чинники, які призвели до такого стану речей у спеціальності, яка з урахуванням світових тенденцій була, здавалося б, просто приречена на успіх.

Спочатку коротко про об'єктивні чинники, які на рівні кафедри, факультету і навіть університету вирішити неможливо. Великі об'єктивні ризики недобору пов'язані з відомою і дуже плачевною демографічною ситуацією, яка позначилася і буде позначатися на стані речей з набором на будь-яку спеціальність. Проте тут є зауваження з позицій здорового глузду, яке стосується співвідношення кількості студентів і кількості викладачів в українських вищих навчальних закладах. Можливо, слід просто скористатися ситуацією, і якщо не досягти середньоєвропейського рівня цього відношення, то хоча б наблизитися до позначки «п'ять до одного». А то при наборі-2007 почало подекуди здаватися, що МОН України вирішило зробити Україну країною з обов'язковою вищою освітою, до того ж бюджетною, якщо врахувати, що було збільшено кількість саме бюджетних місць. Така абсурдна ситуація може стати тепер реальністю якщо урахувати, що кількість випускників у 2008 році майже дорівнюватиме кількості місць у вищих навчальних закладах. Для цього треба тільки оперативно й об'єктивно в масштабах країни або регіону сповіщати абітурієнтів, що місце для них гарантовано на таку-то спеціальність, де ще не всі місця заповнені.

Інші об'єктивні чинники привабливості спеціальності, а отже, і набору на неї, пов'язані із можливостями працевлаштування і подальшого професійного росту випускника. Об'єктивно популярність медичної фізики і зростання випуску медичних фізиків на заході суттєво пов'язані з додатковими можливостями працевлаштування за рахунок медичних закладів, де цінують переваги співпраці з фахівцями такого профілю. За умови, зрозуміло, що навчальний процес був дійсно якісним, а вимоги до студента повною мірою узгоджувалися з відповідальністю, яку бере на себе кожний, хто має справу із здоров'ям людини. До речі, у Шеффілдському університеті лише частина випускників стає магістрами, інші просто отримують диплом університету, у Московському також. Такі випускники Шеффілдського університету - це аналог наших спеціалістів, хоча в Україні прийнято думати, що спеціалістів в Європі зовсім не випускають. Їх, дійсно, не випускає, наприклад, Лондонський університет, але там меншість бакалаврів стає магістрами. Зрозуміло, що питання про можливість працевлаштування медичних фізиків у медичних закладах не вирішується на рівні університету, але його обговорення між МОН та МОЗ України можна принаймні ініціювати знизу.

Об'єктивним чинником є і те, що МОН України протягом двох років усе затверджує і затверджує список магістерських спеціальностей України. Тож виникла ситуація, коли вже другий рік поспіль кафедра, яка не встигла ліцензувати і акредитувати магістрів до цієї епопеї, випускає виключно спеціалістів. Це не є таємницею для абітурієнтів, які справедливо вважають, що у майбутньому це може заважати їх кар'єрному росту. Для інженера не так і важливо, чи має він формально ступінь магістра, бо його добробут залежить від наукового ступеня дуже опосередковано. Зокрема, у «Радмірі» ступінь кандидата (навіть не доктора!) технічних наук має тільки заступник директора з наукової роботи і одночасно головний конструктор за напрямком, а керівниками секторів працюють інженери без ступеня. Інша ситуація, як відомо, у науці, і це в той час, як не перший рік ходять розмови про те, що спеціалісти не зможуть поступати до аспірантури і що в Європі не визнають українських дипломівспеціаліста (насправді, і магістра теж). Ситуація, при якій набувають все більшого поширення такі чутки, об'єктивно дуже шкодить набору на спеціальність «Медична фізика».

Нарешті є і суб'єктивні причини недобору, одна з яких - це недостатнє розуміння на всіх освітянських щаблях принципової різниці між спеціальностями «Медична фізика» і «Біофізика», внаслідок чого у студентів також могло скластися і набути поширення враження, що медична фізика є не самостійною спеціальністю, а, так би мовити, клоном біофізики, до того ж без магістерського рівня підготовки. З цієї точки зору дуже добре, що процес затвердження в МОН України списку магістерських спеціальностей вже вийшов на фінішну пряму - подальше зволікання може стати фатальним для спеціальності «Медична фізика» в Україні. Оперативне затвердження списку у 2008-2009 рр. дасть змогу вже поточному четвертому курсу медичних фізиків фізико-технічного факультету отримати дипломи магістрів у 2010 році.

Размещено на Allbest.ru