Лікувальні властивості продуктів бджільництва

Осотовий мед - білого кольору, приємного аромату і смаку. Цей першосортний мед бджоли роблять з нектару, який вони збирають з численних фіолетово-червоних квітів бур'яну - осоту жовтявого (Cirsium oleгасеum Scop.).

Ріпаковий мед - білуватого, іноді жовтуватого кольору, приємного аромату і нудно-солодкий.

Резедовий мед - належить до категорії високосортних медів. Винятковим ароматом і приємним смаком може конкурувати з липовим медом.

Рододендроновий мед - має неприємний смак і якщо його їсти, викликає явища отруєння (загальну слабість, головний біль, блювання, непритомність і т.д.).

Синяковий мед - належить до першосортних медів, має ясно-янтарний колір, приємний аромат і дуже добрі смакові якості.

Так, при захворюваннях верхніх дихальних шляхів краще використовувати мед з лаванди, липи, що володіють надійною відхаркувальною, антибактеріальною, бронхолітичною дією. При нефриті, циститі і пієлонефриті - мед із плодових культур, тьмяна, акації, каштана - рослин, що поліпшують функції бруньок. При захворюваннях органів травлення і печінки - використовують степовий мед, а також мед, зібраний з м'яти, кульбаби, чебрецю, гречки, соняшника. Степовий, лісовий мед, зібраний з різних медоносів, а також мед з лаванди, чебрецю і м'яти краще допомагає при серцевих захворюваннях, а з гречки (з огляду на найбагатший набір макро- і мікроелементів) - при захворюваннях органів кровотворення.

Зібраний бджолами мед з різнотрав'я - у лісах, лугах, полях, у гірських умовах має більш виражену загально-стимулюючу дію. Вживання такого меду по 50 г. у день у чистому чи вигляді з різноманітними сумішами уже протягом 1-2 міс. приводить до значного поліпшення загального стану, нормалізації сполуки крові, підвищенню змісту гемоглобіну, тонусу серцево-судинної системи, швидкому відновленню сил, підвищенню імунітету.

Для збагачення меду флавоноїдами, каротиноїдами й іншими біологічно активними речовинами можна безпосередньо перед вживанням змішувати його з овочевими чи плодовими соками (буряковим, морквяним, лимонним, виноградним, і ін.)

При простудних захворюваннях мед є універсальним лікувальним засобом. Він є джерелом простих цукрів, при повному розщепленні яких утворюються нетоксичні сполуки - вуглекислий газ і вода. Мед є гарним джерелом енергії. Прийом меду з гарячими рідинами (вода, молоко, соки й ін.) сприяє появі потогінного ефекту і зменшенню інтоксикації кишечнику навіть при відсутності в останньому ферментів, що перетравлюють вуглеводи. Причому надалі фруктоза засвоюється з крові працюючими клітинами без участі інсуліну, що дозволяє використовувати мед у лікувально-профілактичному харчуванні при цукровому діабеті. (6)

Мед в кардіології

Застосування меду в різних сумішах при кардіологічних захворюваннях обумовлено декількома причинами

По-перше, запас живильних речовин у міокарді людини усього на 1-2 скорочення. Отже, серце як постійно працюючий орган дуже залежить від ефективного коронарного кровообігу, коливань у крові концентрації живильних речовин (у тому числі і вуглеводів), вітамінів, мікроелементів, кисню. Мед служить джерелом не тільки вітамінів і мікроелементів, білків і амінокислот, але і вуглеводів (фруктози і глюкози).

По-друге, мед містить необхідний для забезпечення скорочувальної здатності міокард та калій.

По-третє, мед містить сприятливі кровотворенню залізо, мідь, марганець і інші мікроелементи. Особливо цінний мед для темного забарвлення, тому що містить відносно більшу кількість мінеральних солей.

По-четверте, прийом меду активізує обмін речовин, стимулює детоксикаційну функцію організму (активізує видільні здатності нирок, печінки, прийнятий з гарячою водою сприяє потовиділенню).

По-п'яте, прийом легкозасвоюючих вуглеводів сприяє посиленню обміну речовин у першу чергу в клітках печінки, активізуючи різні головні біохімічної лабораторії нашого організму.

По-шосте, знаходяться в меді і в значній кількості вітаміни групи В, які покращують обмін речовин у різних органах, і в міокарді, і каротин (провітаміну А), який володіє сильним антиоксидантним, протизапальним, радіопротекторним ефектом, захищає мембрани клітин від окислення. Каротин - надійний засіб проти атеросклерозу судин і запальних процесів будь-якої локалізації і етіології.

По-сьоме, надходження в організм простих вуглеводів, які містяться в меді є активною профілактикою передчасного старіння, розвитку атеросклерозу. Активне всмоктування вуглеводів у кров і їхнє інтенсивне засвоєння забезпечує швидке становлення сил організму після тяжкої фізичної праці і перенесених хронічних захворювань.

По-восьме, вміст у меді більш 50% фруктози обумовлює використання його в регуляції вуглеводного обміну. Мед може використовуватися в у профілактиці і лікуванні цукрового діабету.

Такі різноманітні властивості меду дозволяють використовувати його хворими самостійно в лікувальному харчуванні.

Особливо корисно впливає мед на нервову і ССС, що знаходяться в тісному взаємозв'язку. Невелика кількість ефірних олій і алкалоїдів додає меду легкий збудливий ефект. Прийом меду з теплою водою чинить м'яку заспокійливу дію. При серцево-судинних захворюваннях частіше використовують степовий, лісовий, гірський мед, зібраний з різних медоносів. Такий мед краще використовувати у комплексному лікуванні при різних порушеннях обміну речовин у міокарді (атеросклероз, коронаросклероз, міокардіодістрофія). Мед, зібраний бджолами з лаванди, чебрецю, м'яти краще використовувати для регуляції нервової системи. Мед, зібраний з гречки містить найбагатший набір макро- і мікроелементів, краще застосовувати при порушеннях процесів кровотворення, що супроводжує анемії, а також при порушенні обмінних процесів.

При підвищеннях артеріального тиску, гіпертонічної хвороби змішують по 1 склянці свіжоприготовленого соку моркви, хрону, буряка червоного, меду. До отриманої суміші додають сік 1 лимона. Зберігають у холодильнику. Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази в день. З метою поліпшити апетит і процеси травлення приймають за 10-20 хв до їжі.

При запорах можна приймати як до, так і 1-1,5 години після їжі і 1 раз на ніч і перед сном.

Регулює рівень артеріального тиску і I мольний квас («Фітотерапія в Україні», №3-4, 1999). До готового квасу можна додати розтерті ізюм, курагу, волоські горіхи.

При атеросклерозі можна використовувати свіжеприготовлений сік цибулі з медом у співвідношенні 1:2. Приймати по 1 столовій ложці перед їжею. З такою метою краще використовувати цибулю, що має синювате фарбування.

З аналогічною метою можна використовувати і таку суміш. Віджати сік з 10 середніх лимонів, змішати з 1 літром меду і в міру здрібнювання 10 голівок часнику змішувати з отриманою сумішшю. Настояти тиждень в темному прохолодному місці в щільно закупореному посуді. Приймати по 1 чайній ложці перед їжею. Суміш не тільки впливає на стан судин, але зменшує явища дисбактеріозу, перешкоджає відкладенню оксалатів у нирках.

При атеросклерозі на фоні хронічних захворювань печінки (гепатит, холецистит), органів дихання (хронічний обструктивний бронхіт, пневмонія), дисбактеріозу можна використовувати і таку суміш: До 500 м меду додають сік 2-3 лимонів, 1-2 тертих кореневищ хрону. Зберігають у холодильнику в щільно закупореному посуді. Приймають по 1 чайній ложці за 10-15 хвилин перед кожним прийомом їжі.

При явищах атеросклерозу на тлі вираженого дисбактеріозу, зниження апетиту можна використовувати і таку суміш. Хрін і часник співвідношенні 1:2. Приймати по 1 столовій ложці перед кожним прийомом їжі.

При атеросклерозі, що супроводжують запорами можна використовувати суміш порошку трави подорожника великого з медом, скільки візьме (до утворення в'язкої суміші). Приймати по 1 столовій ложці перед їжею. Улітку можна використовувати і свіжі листи подорожника. Їх збирають до появи свічок з насіннями, миють у холодній воді, подрібнюють, змішують з медом. Зберігають у холодильнику. Приймають, як і суміш із сухих листів.

Допоможе мед відрегулювати і стан нервової системи. Людям із флегматичним, меланхолічним темпераментом показаний періодичний прийом в першу половину дня наступного засобу: 50 м порошку какао, по 100 м волоських горіхів, ізюму, кураги ретельно перемішати з 5 ст. л. пшеничних залишків і замісити з 1 кг меду. Приймати по 1 ст. л. наприкінці їжі. При необхідності підсилити тонізуючу дію препарату, какао можна замінити аналогічною кількістю порошку з зерен кави.

Обличчям із сильно збудливим типом нервової системи (холерики) більш доцільно приймати седативні препарати на тлі вітамінних лікувально-оздоровчих напоїв і засобів. Їм більш показаний прийом наступного засобу: узяти по 100 м ізюму, кураги, фініків, пропустити через м'ясорубку, змішати з дрібно стовченими волоськими горіхами і сирими насіннями гарбуза останнього врожаю, 0,5 склянки пшеничних висівок і замісити з медом до одержання густої маси. Зберігати в холодильнику, приймати по 1 столовій ложці 2-3 рази в добу. Людям із сильним, але урівноваженим типом нервової системи (сангвініки) для забезпечення високої працездатності допоможе прийом наступного засобу: по 100 м кураги, ізюму, фініків пропустити через м'ясорубку, змішати з 100 м стовчених волоських горіхів, 50 м пшеничних висівок і 5 ст. л. яблучного оцту. Отриману масу замісити на меді до одержання консистенції сметани. Зберігати в холодильнику, приймати по 1-2 столові ложки 1-2 рази в добу в першу половину дня після їжі, швидко проковтуючи (інакше можуть постраждати зуби - розчиниться емаль).

Дія меду на рани

У народній медицині мед дуже широко застосовується при лікуванні раней і виразок. Але в науковій медицині в даний час ним користуються дуже рідко, тому що в розпорядженні лікарів є більш ефективні властивості - антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин), сульфаніламіди (норсульфазол, сульфадиметизин) і інші речовини.

Яка дія меду на рани?

При накладенні меду на рану у ній підсилюється кровообіг і відтік лімфи, що механічно промиває рану і створює кращі умови для харчування клітин у зоні рані. Крім того, мед знищує багато мікробів (кишкову і дизентерійну палички, стрептококи, стафілококи й ін.) Кращі результати дає застосування меду в сполученні з риб'ячим жиром, у якому міститься багато вітаміну А, що сприяє більш швидкому загоєнню рані. Особливо ефективний мед при лікуванні раней, що гояться, і виразок.

Медяні мазі рекомендуються іноді і як підготовку до великих пластичних операцій. У народній медицині мед нерідко додають до відварів лікарських трав, використовуваних при лікуванні різних раней і виразок. От деякі рецепти з народної медицини:

- 1 столову ложку сухої трави сухоцвіту болотної залити склянкою киплячої води, настояти 30 хв, процідити, додати 1 - столову ложку меду, можна використовувати зовнішньо для промивання раней і виразок, а також усередину по 1-2 столовій ложці за 30 хв до їжі при виразці шлунка.

- 50 г. листків евкаліпта залити 0,5 л води, варити протягом 3-4 хв, процідити і додати 2 столові ложки меду. Застосовувати у вигляді примочок і ванночок для лікування раней.

- 1 столову ложку висушених квітів ромашки звичайної заварити в 1 склянці киплячої води, після охолодження профільтрувати і додати 1 чайну ложку меду. Приймати як полоскання при стоматитах, ангінах, а також у клізмах при колітах.

Мед при шлунково-кишкових захворюваннях

Мед на відміну від всіх інших харчових продуктів засвоюється цілком (на 100%), при цьому головні його компоненти - глюкоза і фруктоза - з'являються в крові вже через 20 хв після прийому усередину. Їхнє засвоєння не вимагає попередньої роботи ферментів людини. Вони всмоктуються в тонкому кишечнику, не потрапляючи в товстий. Для людей зі зниженою ферментативною активністю шлунково-кишкового тракту заміна сахарози медом особливо корисна - забезпечується повна засвоюваність вуглеводів, знімаються бродильні процеси в кишечнику.

Мед збуджує апетит, підсилює секреторну функцію слизової шлунка.

За рахунок великої кількості цукру й органічних кислот мед володіє деякою подразнюючою дією на слизу шлунково-кишкового тракту і викликає легкий проносний ефект. Для цього дорослій людині рекомендується прийняти усередину 50-100 г. меду в чистому чи з водою. Можна ставити клізму з 10-20 г. меду. Дітям (5-8 років), які страждають запорами, корисно давати мед (30 г.) з теплим молоком (3/4 склянки) на ніч.

Щоденне помірне вживання в їжу меду регулює роботу кишечнику. Мед входить до складу так називаного «віденського пива», яке признається і зараз як ніжне проносне. У минулому мед прописувався в складі проносних кашок.

В Румунії створений новий проносний засіб «Лаксмел», до складу якого входить мед.

В даний час уже не викликає сумніву, що мед знижує підвищену кислотність шлункового соку і тому може вживатися як лікувальний засіб при гастриті і виразковій хворобі шлунка, що супроводжуються підвищеною кислотністю. (3)

Мед у косметиці

Мед входить до складу масок, застосовуваних у косметиці для попередження зморщок і очищення чи шкіри обличчя. Медяні маски готуються з чистого меду чи з додаванням інших речовин (яєчного жовтка, гліцерину, соку лимона й ін.)

Усі маски накладаються на попередньо очищену шкіру обличчя шляхом простого вмивання чи вмивання за допомогою спеціальних речовин.

Як приклад можна рекомендувати наступні рецепти виготовлення медяних масок і їхнього застосування.

- 100 г. меду змішують із соком 1 лимона. Отриману масу наносять тонким шаром на шкіру обличчя і залишають на 5-10 хв, потім змивають холодною водою. Рекомендується для сухої і нормальної шкіри.

- 2 столових ложки борошна змішати зі збитим білком 1 яйця і додати 1 чайну ложку меду. Отримана тістоподібна маса накладається на очищену шкіру обличчя на 10-15 хв. Змивається звичайною водою. Маска рекомендується для попередження зморщок для сухої і нормальної шкіри.

- Змішати 25 мл спирту і 25 мл води (по 2 ст. л.) і додати 100 г. злегка розігрітого меду. Усі добре перемішати до одержання однорідної маси. Маску тримати на шкірі обличчя 10-12 хв. Така маска очищає шкіру обличчя, робить дезинфікуючу дію, зм'якшує шкіру. (2)

10. Лікувальні властивості прополісу

Національною Фармацевтичною Академією України було проведено фізико-хімічне дослідження по застосуванню очних крапель з прополісом. В результаті запропоновано наступний склад крапель: настойки прополісу 40 мл, глщерину 10 г., димексиду 10 мл.

Прополіс широко використовується для лікування запальних процесів глотки і гортані (За результатами досліджень Г.С. Протасевича).

Одна із лікарських форм в яких використовується прополісу - це мазь.

Мазь з прополісу готують при постійному помішуванні. Остигла мазь придатна до вживання. Перед готуванням мазі прополіс очищають від домішок (воску) і подрібнюють. Зберігають мазь у щільно закритому посуді в темному, сухому і прохолодному місці.

Мазь можна одержати і з концентрованого спиртового розчину прополісу.

За даними деяких авторів, прополіс у комбінації з медом і матковим молочком є гарним засобом індивідуальної профілактики при епідемії грипу.

У залежності від мети застосування мазі до неї можуть бути додані інші препарати. Наприклад, при гіперкератозах до мазі можна додати саліцилову кислоту, що підсилить ефект прополісу, що розм'якшує.

Прополіс (у виді 15%-ної мазі на персиковій, абрикосовій чи соняшниковій олії) використовується при підготовці післяопікових ран. Під дією прополісу підсилюється проліферація епітелію шкіри, поліпшується крово- і лімфообіг в рані, знижується проникність раневої, опікової поверхні.

Ряд вчених з успіхом використовував прополіс (спиртовий чи олійний розчин) при запальних захворюваннях середнього вуха. Прополіс - використовується в гінекології при лікуванні запальних процесів піхви і шийки матки (3%-ний спиртовий розчин чи 10-30%-на мазь), у дерматології при гіперкератозах, эпидермофітії, хронічній екземі, нейродермітах, фурункулах, псоріазі.

При випадінні волосся рекомендують використовувати 30%-ню прополісну мазь і розчин спиртового экстракту прополісу.

Завдяки сполученню в прополісу антимікробного і протизапального ефектів, а також його здатності прискорювати процеси регенерації, прополіс застосовується й у стоматології при лікуванні стоматитів у вигляді водно-спиртової емульсії У Болгарії для лікування стоматитів, гінгівитов, парадонтозів розроблена технологія виготовлення спеціальних препаратів, що містять спиртовий розчин прополісу, рондоміцину, мед, маткове молочко і риб'ячий жир. Застосування препаратів прополісу в стоматології дуже ефективне. При цьому має значення дезодоруюча (знищення неприємного запаху) і анестезуюча (знеболююча) дія прополісу.

Є дані про успішне застосування прополісу в стоматології як знеболюючого засобу при видаленні зубів, коренів і при інших видах операцій у ротовій порожнині. Для цих цілей використовується 2-4%-ний спиртовий розчин прополісу М.М. Френкель використовував прополіс у якості місцевого анестетика при хірургічних операціях при захворюваннях вуха, горла і носа. Ним розроблений метод електрофорезу прополісу. Наприклад, для анестезії порожнини носа Анестезуючий ефект прополісу, імовірно, обумовлений наявністю в ньому терпенів.

Прополіс сприяє зміцненню емалі зубів, попереджаючи тим самим розвиток карієсу. Тому прополіс стали використовувати при виготовленні зубних паст. Прополіс стали також додавати в жувальну гумку. Думають, що вона не тільки очищає зуби, зміцнює ясна, але і підвищує секреторну і моторну функцію шлунка.

В експерименті, а також на хворих з пухлинами, що приймали променеву терапію, показано, що прополіс має профілактичний і лікувальний ефект при так званих радіодермітах (враженнях шкіри і слизуватих оболонок, що виникають внаслідок опромінення).

Крім зовнішнього, прополіс має застосування усередину при шлунково-кишкових і простудних захворюваннях, деяких захворюваннях нирок і щитовидної залози. А.Н. Песчанский спостерігав гарний лікувальний ефект при прийомі прополісу хворими з виразкою шлунка.

У Болгарії 30%-ний спиртовий розчин прополісу (3 рази в день за годину до їжі по 30-40 капель на склянку теплої води чи молока) використовують при лікуванні хворих гострим і хронічним колітом. При хронічному простатиті (В.Ф. Оркін) прополіс у вигляді свічок вводиться в пряму кишку один раз на добу ввечері. Лікування включає два курси по 30 днів з інтервалами в 1-2 місяці.

Застосування прополісової олії в комплексній терапії хворих туберкульозом з 1962 року дозволено Вченим Радою Міністерства охорони здоров'я.

Лікувальний ефект прополісу при туберкульозі і деяких інших захворюваннях у значній мірі заснований на його загальному тонізуючому і зміцнювальному дії. Дослідження показали, що прополіс активує функції багато захисних механізмів. Під впливом прополісу підсилюється фагоцитоз, збільшується в крові зміст особливого захисного білка проперидину, збільшується вироблення специфічних антитіл проти різноманітних мікроорганізмів і їхніх токсинів.

Прополіс є гарним доповненням при лікуванні туберкульозу легень, бронхів, лімфатичних вузлів і нирок, сприяючи зняттю ряду токсичних проявів.

Прополісова мазь, приготовлена на вазеліновій олії, рекомендується для інгаляцій при запальних процесах у верхніх дихальних шляхах. При грипі цю мазь можна закапувати в ніс по 2-3 краплі кілька разів на день. (8)

Бактерицидна дія прополісу деякі автори (Н.П. Ійориш) пояснюють наявністю в ньому особливих летких речовин - фітонцидів. Ці речовини вивільняються з прополісу особливо легко при нагріванні, що дало підставу рекомендувати фітонциди прополісу для лікування хворих бронхітами, ринітами і трахеїтами шляхом вдихання (інгаляції) прополісу. Найпростіший спосіб інгаляції прополісу, яким можна скористатися в домашніх умовах, полягає в наступному: 60 г. прополісу і 40 г. воску необхідно помістити в невелику скляну банку і закрити її лійкою кінчиком нагору. Банку помістити в придатного розміру каструлю з киплячою водою. Прополіс і віск у цих умовах розтопляться, леткі речовини прополісу разом з парами води будуть переганятися. Вдихати рекомендується обережно через лійку. Для підтримки високої температури води, каструлю необхідно періодично ставити на вогонь. Щоб банка не лопнула, під неї можна покласти трохи шарів будь-якої матерії. Інгаляції прополісом рекомендується проводити ранком і ввечері по 10-15 хв.

Прополіс у чистому чи вигляді 30%-ної мазі застосовується для видалення мозолей. З цією метою попередньо роблять теплу ванну (10-15 хв), потім шкіру протирають, розігрітий шматочок прополісу накладають тонким шаром на мозоль і фіксують бинтом на 5 днів. Після ванни і зняття пов'язки розм'якшений мозоль видаляють механічно.

При гіперкератозах можна використовувати і 50%-ну прополісну мазь, приготовлену на рослинній олії, чи натуральний прополіс, розчинений спирті до консистенції мазі. Для посилення кератолітичної дії прополісу рекомендується додати саліцилову кислоту.

Можливість використання прополісу як ефективного лікувального засобу при найрізноманітніших захворюваннях обумовлена наявністю в ньому цілої гами біологічно активних речовин, багато з яких необхідні для нормального проходження біохімічних і фізіологічних процесів в організмі людини. Так, мікроелементи беруть участь у білковому, жировому і вуглеводному обмінах, кровотворенні, імунобіологічних реакціях і ін. Біологічна активність багатьох мікроелементів зв'язана з тим, що вони вступають у взаємодію з ферментами і вітамінами. Наприклад, залізо входить до складу дихальних ферментів, цинк - до складу ферментів, що беруть участь у вуглеводному і білковому обмінах. Флавоноїди прополісу виявляють наступну дію на організм людини: зменшують ламкість капілярів, беруть участь у багатьох окисно-відновних процесах, володіють антиокидантною дією (зменшують шкідливу дію активних радикалів на клітинну мембрану), стимулюють функцію ряду залоз внутрішньої секреції (тимусу, наднирників, щитовидної залози, статевих залоз).

За результатами О.В. Люлько, В.П. Стусь (Дніпропетровська державна медична академія кафедра урології) квітковий пилок та мед у комплексному лікуванні дають хороший ефект при хронічному простатиті, усувають його симптоми та ускладнення.

Практичні рекомендації

Я вважаю, що сучасна людина у своєму харчуванні повинна вживати природні продукти, які повинні переважати на противагу різним переробленим продуктам, витяжкам і концентратам, які можуть спричинити розлади обмінних процесів організму при їх надмірному вживанні. До числа цих натуральних продуктів можна віднести продукти бджільництва. На мій погляд, у багатьох випадках доцільнішим і безпечнішим буде лікування апіпродуктами ніж багатьма синтетичними препаратами. Тому серед населення слід поширювати більше інформації про цілющі властивості бджолиних продуктів і особливу увагу звертати на профілактичне вживання їх в харчовому раціоні.

Перелік використаної літератури

1. Кузьмина.К.А Лечение пчелиним медом и ядом.-Издательство Саратовського университета, 1998.-С. 16-73.

2. Гринь О. Народний лікарський порадник. - №15.-С. 19-62.

3. Алексеев В.Н., Цельминыш Пременение продуктов пчеловодтва // Продукти пчеловодства и апитерапия.-Вильнюс, 2000. - С 100-150.

4. Френзель М.М.И пчели лечат. Медицина, 1999-С. 60-175.

5. Фармацевтичний журнал. - 2005 - №2-С. 90-110.

6. Карпатські бджоли. Ужгород, 1999.-С. 93-158.

7.Б.Г. Скачко Все о меде: мед в кардиологіі. // Фітотерапія в Україні. - 2001. - №3.-С. 58-75ю

8. Фармація. - 1991-Т.40 - №2.С. 30-35.

9.О.В. Люлько, Стусь В.П. Використання продуктів бджільництва у комплексному лікуванні хронічного простатиту // Урологія. - 2000.-С. 64 -70.

10. Фармацевт-практик. - 2002. №4-С. 15-20.

11. Протасевич Г.С. Застосування прополісу при запальних захворюваннях глотки і гортані. // Журнал вушних, носових і горлових хворіб. - 2001.-С. 75-82.

Размещено на Allbest.ru