Фактори, що негативно впливають на здоров'я людини
Навколишнє природне середовище і здоров'я людини. Урбанізація та її негативні наслідки. Фізичні та хімічні антропогенні фактори, які впливають на здоров’я людини. Біологічні фактори небезпеки для здоров'я: отруйні рослини та тварини, патогенні організми.
Рубрика | Медицина |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 28.01.2011 |
Размер файла | 140,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
До ДДТ близькі за дією гексахлороциклогексан (ГХЦГ), гептахлор, хлорбензол, через що ці ХОС майже повсюдно заборонені або ж їх застосування дуже обмежено.
Фосфорорганічні сполуки (ФОС), на відміну від ХОС, сьогодні досить інтенсивно виробляються й використовуються в сільському господарстві. Серед ФОС є речовини отруйні (метафос, меркаптофос) і високотоксичні (фосфамід), застосування яких уже цілком заборонено; є сполуки середньої токсичності (хлорофос, карбофос), які застосовуються досить широко. Більшість ФОС, навіть низькотоксичні, характеризуються кумулятивним ефектом і тому можуть становити небезпеку для здоров'я людини. Отруєння ФОС можливе на виробництві, у сільському господарстві та побуті. ФОС потрапляють в організм через органи дихання, неуражену шкіру і травний канал. Більшість ФОС наділена кумулятивною дією. Основними симптомами, які виникають внаслідок дії ФОС, є: посилення секреції сльозових, бронхіальних і потових залоз, системи травлення, уповільнення пульсу і розширення кровоносних судин, посилення скорочення м'язів очей, бронхів, кишок, жовчних і сечових шляхів. Долі спостерігається посмикування у різних групах м'язів, ураження ЦНС, зміни у психіці.
Ртутєорганічні сполуки (РОС) є потужними фунгіцидами й бактерицидами. Вони високотоксичні, легко проникають у мозок, характеризуються кумулятивним ефектом. РОС у деяких господарствах використовуються для передпосівного протруювання насіння. Тому найчастіше отруєння пов'язані з випадковим уживанням такої дезінфікованої сировини.
Головною діючою речовиною є ртуть. Потрапляючи в кров, вона нагромаджується в різні органах, зв'язується S-S - групами ферментів і порушує їхню роботу. У випадках отруєння з'являються металевий присмак у роті, кволість, головний біль. Високі дози ртуті призводять до смерті від гострої серцево-судинної недостатності або до тяжких порушень свідомості.
Отруєння можуть спричиняти будь - які ртутєвмісні сполуки. Ртуть сама по собі ні в організмі, ні в біотопах не дезактивується. Вона нагромаджується в ґрунтах чи водоймах і далі мігрують трофічними ланцюгами, поступово концентруючись, як ДДТ. Із біологічного кругообігу ртуть вилучається лише в результаті її виносу в Світовий океан і поховання в донних осадових відкладах.
Карбамати. Пестициди цієї групи синтезовані на основі карбамінової кислоти та її похідних.
Карбамати мають широкий спектр дії й можуть бути використані і як інсектициди, і як фунгіциди, і як бактерициди, і як гербіциди. Спільна їхня особливість полягає у відсутності кумулятивного ефекту, швидкому розпаді (протягом одного - кількох тижнів), низькій токсичності для людини й малій леткості. Завдяки цим властивостям карбамати є основною групою комерційних пестицидів, які застосовуються в розвинених країнах. Поки що єдиною негативною властивістю цих препаратів вважається їхня невибірна токсичність для комах, зокрема для бджіл.
На жаль, останнім часом з'явилися дані про небезпечність для людини й карбаматів: так, доведено, що севім і деякі інші препарати спричинюють мутагенні ефекти.
Специфічні гербіціди. До них належать та звані контактні гербіциди і системні.
Ці препарати порушують фотосинтез чи гормональний обмін у рослин і тому застосовуються для боротьби з бур'янами. Специфічні гербіциди, подобні до атразину, нестійкі, не виявляють кумулятивного ефекту, проте деякі з них високотоксичні. На основі таких гербіцидів було розроблено дефоліант "оранж" (пестицид, що викликає засихання та опадання листя). "Оранж" застосовувався армією США під час війни у В'єтнамі для демаскування партизанів, і це спричинило численні захворювання й мутації не тільки у в'єтнамців, які потрапили під "оранжевий " дощ (точніше, в " оранжеву " пилюку), а й у американських солдатів. Наслідки цієї хімічної війни досі дають взнаки як у В'єтнамі, так і в Сполучених Штатах.
Мідєвмісні фунгіциди. Найвідоміші пестициди цієї групи - бордоська рідина та мідний купорос. Діюча речовина в них - сульфат міді. Мідєвмісні препарати надзвичайно широко використовуються для боротьби з поширеним захворюванням винограду - мільдью. Та ці препарати, як і ртуть, не втрачають із часом своєї токсичності, вони нагромаджуються в ґрунті, частково - у винограді, й можуть потрапити в організм людини. Мідь спричинює отруєння, в разі якого з'являються металевий присмак у роті, слинотеча, блювання. За великих концентрацій посилюється розпад еритроцитів і виникають симптоми жовтяниці, ймовірним стає летальний кінець.
Загалом отруєння пестицидами й продуктами їх трансформації в екосистемах належить до основних проявів зворотного впливу антропогенного фактора на людину.
Екологами встановлені наступні особливості сучасних хімічних засобів захисту рослин:
1. Крім знищення шкідливих комах чи рослин, хімічні засоби обов'язково шкодять їх природним ворогам чи багатьом іншим нешкідливим видам.
2. Метою винищення через застосування пестицидів є лише 0,2 % усіх видів біосфери, а шкідливий ефект від них поширюється на всі 100 % видів і на людину. Це обумовлено тим, що повний ККД (коефіцієнт корисної дії) пестицидів лежить у межах 0,1-1%, отже у найкращому випадку шкідники з'їдають лише соту частину отрути (а частіше - лише 1/500 чи 1/1000), решта дістається нейтральним чи корисним види і довго отруює довкілля
3. Чимало пестицидів мають дуже тривалий час напіврозпаду у воді й ґрунті (12 років у ДДТ, до 20 - у деяких інших). Можливо, що у підземних горизонтах він ще довший через малий вплив біологічних процесів.
4. Пестициди відносяться до сполук, які здатні накопичуватися при проходженні вздовж трофічного ланцюга. Зокрема, якщо концентрація ДДТ у воді становить - 0,02 частин, то у водній рослинності - 0,04, у травоїдних тварин (дрібна риба) - 10, у хижаках 1 порядку (крупна риба) - 50. Спалах емоцій шведів та інших європейців викликало у 1965 р. дев'ятсотразове перевищення встановлених ВООЗ припустимих норм вмісту решток пестицидів на основі ртуті у тканинах впольованих у лісосмугах фазанів.
Небезпека цих речовин для людини зумовлюється гонадотоксичною, ембріотропною, тератогенною (вади розвитку плода) діями, мутагенною (зміни в хромосомах), канцерогенною дією. Потрапляючи у питну воду і продукти харчування, пестициди викликають порушення діяльності центральної нервової, серцево - судинної та інших систем організму, аномалії новонароджених та зниження опірності імунної системи.
Ступінь токсичності пестицидів визначається ступенем леткості, проникнення через шкіру, здатністю до накопичення в організмі (кумуляції), ступенем і швидкістю знешкодження і виділення з організму.
Нітрофеноли - це фенольні сполуки, що добуваються з кам'яного вугілля й застосовуються як інсектициди, фунгіциди та гербіциди. Нітрофеноли впливають на будь - які клітини організму, тобто мають неспецифічну дію, й порушують регуляцію процесів окисного фосфоритування. В результаті посилюється робота мітохондрій, значно активізуються процеси окислення й дихання. Нітрофеноли токсичні для людини, мають канцерогенні властивості, й у розвинених країнах їх виробництво та ви користування заборонено.
Мінеральні добрива належать до основних забруднювачів довкілля. Сьогодні промисловість випускає кілька сотень найменувань азотних, фосфатних, калійних і комбінованих добрив. Щороку в ґрунті вносяться десятки мільйонів тонн добрив. Рослини засвоюють лише близько 40 % цієї маси, решта потрапляє у водойми й забруднює їх. Питна вода, забруднена мінеральними добривами (насамперед азотними), стала звичайним явищем у багатьох регіонах світу. Крім того, через надмірні концентрації добрив у ґрунті вони також у надмірних кількостях нагромаджуються в рослинах і потрапляють до нашого столу.
Реальну загрозу здоров'ю людини становлять нітратні та нітритні сполуки - діючі речовини багатьох азотних добрив. Нітрати взаємодіють із гемоглобіном, переводячи його у форму, не здатну зв'язувати кисень. Летальна доза нітратів для людини - близько 2,5 г. Гостре отруєння, що супроводжується нудотою, блюванням, проносом, синюшністю шкіри, болем у грудях, настає за концентрації нітратів близько 1 г на 1 л питної води або на 1 кг їжі; легке отруєння, що проявляється у кволості й загальній депресії, настає за концентрації від 300 мг/л у дорослих і від 100 мг/л у дітей. Нітратні отруєння як питною водою, так і "перевдобреними" фруктами та овочами сьогодні стали досить звичайними в південних районах України.
Важкі метали. Отруєння ними - на третьому місці після отруєнь пестицидами й нітратами. Важкі метали - ртуть, свинець, цинк, манган, хром, нікель - використовуються людиною з давніх часів. Про небезпечні властивості деяких із них, зокрема " живого срібла " - ртуті, було відомо ще на початку другого тисячоліття. Ознаки ртутного отруєння спостерігалися в робітників капелюшних фабрик (у процесі виготовлення фетру вовну вимочували в нітраті ртуті), в шахтарів ртутних шахт, у поліцейських (вони використовували ртутну фарбу для знімання відбитків пальців). А в другій половині 20 ст. з'явилися перші дані про ртутні отруєння, не пов'язані з безпосереднім контактом із цим металом.
Відкриття хвороб, спричинених отруєнням свинцем (так званим сатурнізм). також належить до " надбань " 20 ст.
Цікаво, що непрямі відомості про це захворювання можна знайти, досліджуючи ті часи, коли зі свинцю виготовляли… водопровідні труби.
Сьогодні, мабуть, ніде в світі немає свинцевих водопроводів, та кількість випадків захворювань на сатурнізм зростає. Свинець викидається в атмосферу під час згоряння бензину в двигунах автомобілів. Свинець потрапляє в довкілля під час видобування свинцевих руд. В Україні велика кількість свинцю забруднила ґрунт і водойми й надійшла в ланцюги живлення під час ліквідації аварії на ЧАЄС. Забруднення біосфери свинцем наочно ілюструє такий факт: уміст свинцю в кістках первісної людини становив лише 2 мг, тоді як сучасної людини - 100 - 200 мг.
Інші важкі метали, подібно до ртуті й свинцю, також справляють загально токсичну дію й уражають насамперед нервову систему. Всі вони здатні нагромаджуватися в організмі людини, всі мають пролонговану дію, всі вилучаються з кругообігу тільки після їх вимивання у Світовой океан і поховання в донних відкладах.
Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) та дими стали постійними супутниками сучасної людини. Пошкодження сховищ, пожежі, вибухи, аварійні викиди, що трапляються на підприємствах, катастрофи на морському й залізничному транспорті в різних регіонах світу призводять до отруєнь цими речовинами дуже багатьох людей. За даними Всесвітнього центру лікування в разі отруєнь, найчастіше спостерігаються отруєння хлором, аміаком, випарами різних кислот, сірководнем, сумішшю вуглеводнів і меркаптанів.
Тютюновий дим. - поширений і вкрай небезпечний фактор, що впливає на здоров'я людини. Курець вдихає повітря, рівень забруднення якого в 384 тис. разів (!) перевищує всі ГДК. Паління в абсолютно чистій атмосфері завдає такої самої шкоди, як перебування в місцях, де забруднення в тисячі разів перевищує допустиме. За оцінками медиків, удихати тютюновий дим у чотири рази шкідливіше, ніж гази безпосередньо з вихлопної труби автомобіля.
До складу тютюну входить близько 1200 компонентів, тому не дивно, що курці щороку додають у повітря понад 550 тис. т чадного газу, 384 тис. т аміаку (як кілька тваринницьким ферм), 108 тис. т нікотину, 720 т синильної кислоти та інші компоненти тютюнового диму. А враховуючи, що під час вирощування тютюн поглинає з ґрунту радіонукліди, то це ще й радіоактивне забруднення.
Будівельні матеріали й побутова хімія. Джерело постійного шкідливого впливу на здоров'я людини - це світ речей, які її оточують у побуті. Будівельні матеріали, лаки, фарби, органічні розчинники, синтетичні мийні засоби, дезодоранти, зволожувачі повітря, аерозолі, численні полімери - все це відбивається на рівні захворюваності популяцій Homo sapiens.
Серед речовин, які виділяються будівельними матеріалами, найбільшу загрозу становлять формальдегід та азбестові мікрочастки.
Різноманітні органічні розчинники, лаки й фарби, дезодоранти й аерозолі мають слабкі та середні канцерогенні властивості, здатні викликати алергічні реакції, подразнення слизових оболонок, захворювання дихальних шляхів, печінки й нирок, нервові розлади (особливо це стосується метиленхлориду й тетрахлоретилену, що входять до складу деяких розчинників і зволожувачів повітря). Навіть із хлорованої гарячої води в невеликих кількостях виділяється канцероген хлороформ, а з пластмасових виробів і штучних килимових покриттів - токсичні для внутрішніх органів сирени.
Тому дедалі популярнішими стають будівельні матеріали й побутові вироби та речовини, виготовлені не з синтетики, а з природної сировини
5.2 Забруднення атмосфери
Загальний сучасний рівень техногенного забруднення атмосфери досягає порядку 1 млрд. т. аерозолів та газових викидів і 300-500 млн. т. пилу. Вміст забруднювачів атмосфери над містом приблизно в 15 разів більший, ніж в сільській місцевості, і в 150 разів більший ніж над океаном.
В індустріально розвинених країнах у відсотковому відношенні джерела забруднення поділяються наступним чином:
1. Транспорт-59%
2. Спалювання викопного пального і дерева-28%
3. Чорна і кольорова металургія-13%
4. Інші джерела - 10%.
Відомо, що понад 40% оксиду вуглецю, 46% вуглеводів і близько 30% оксидів азоту від загальної кількості цих речовин, які попадають в атмосферу припадає на транспорт. Автотранспорт є джерелом викидів в атмосферу і тетраетилсвинцю. Паливно-енергетичний комплекс є основним джерелом постачання в атмосферу СО2 і сірчаного газу.
Підприємства енергетики і металургії викидають у атмосферу основну кількість оксидів азоту (72%), сірчистий ангідрид.
Це одна екологічна проблема - це кислотні дощі, як вторинного забруднення. Утворенню опадів з підвищеною кислотністю передує поява в повітрі окислів сірки і азоту - первинних забруднювачів. Реагуючи з газами повітря вони утворюють сірчану і азотну кислоти, які підкислюють краплі дощу.
Власне всі дощі світу з природних причин (виверження вулканів) мають невелику кислотність, індекс кислотності нормальних дощів рН більше 6. Кислими називають дощі у яких природна концентрація кислого агента перевищена у 10 і більше разів, індекс кислотності 5,6 і нижче.
Першими сигналами які привернули увагу людини на те, що атмосферні забруднення можливо негативно впливають на здоров'я населення були так звані токсичні тумани - це випадки гострого впливу атмосферних забруднень, концентрація яких зростала за несприятливих метеорологічних умов. Токсичні тумани стали першим сигналом того, що рівні забруднення повітря у містах можуть досягати такої межі, перевищення якої може справляти шкідливий вплив на здоров'я людини.
Друга група чинників, які спонукали підвищити увагу до проблеми забруднення атмосферного повітря, пов'язана із хронічними неспецифічними захворюваннями. Як відомо в останнє десятиріччя відзначено зміни у структурі захворюваності населення, а саме фіксується ріст хронічних неспецифічних захворювань. При цьому привертають до себе увагу не тільки зміни у структурі захворюваності, але й ріст смертності від них.
Токсичні тумани ще називають фотохімічними туманами - це багатокомпонентна суміш газів та аерозольних частинок первинного (у вигляді сухих опадів) та вторинного (кислотні дощі) походження. Ці тумани виникають внаслідок порушення циркуляції повітря, тобто звично тепле повітря піднімається у вище лежачі холодні області і забирає із собою значну частину забруднюючих повітря продуктів життєдіяльності людини. Інколи пласт теплого повітря утворюється поблизу від землі над холодним пластом, у результаті токсичні виділення накопичуються безпосередньо над землею. Основною причиною утворення фотохімічного туману є сильне забруднення міського повітря газовими викидами підприємств хімічної промисловості і транспорту і головним чином вихлопними газами автомобілів. лос-анджелеського людей фітохімічний смог викликає подразнення очей, слизових оболонок носа і горла, симптоми задухи, загострення легеневих і різних хронічних захворювань. Така дія фотохімічного туману обумовлена тим, що основним його діючим компонентом є сірчаний газ, який утворюється при спалені великої кількості палива. Вплив сірчаного газу та його похідних на людину проявляється перш за все у пошкоджені верхніх дихальних шляхів, що і обумовлює виникнення перелічених вище симптомів.
Необхідно відмітити, що виділяють гострі та хронічні отруєння хімічними речовинами. Гострі отруєння спостерігаються у випадку одноразового попадання великих доз отрути до організму. Хронічні - при поступовому повільному накопичені отруйних речовин., при цьому у тканинах і системах організму виникають стійкі, як правило, незворотні патологічні зміни.
Чадний газ є складником вихлопних газів автомобілів, тракторів. В умовах виробництва оксид вуглецю утворюється внаслідок неповного згорання. Він немає кольору і без запаху. В організм людини потрапляє за законом дифузії газів. Він проходить через легені внаслідок різниці парціального тиску крові та альвеолярного повітря. Чим більша ця різниця, тим більше насичується кров оксидом вуглецю. Потрапляючи до організму, він зв'язується з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін, який не здатний транспортувати кисень. Внаслідок цього настає гіпоксенія та гіпоксія, а у важких випадках - аноксія. Це призводить до того, що порушується обмін речовин, в крові різко підвищується вміст цукру, накопичується молочна кислота, настає ацидоз.
Загалом, за характером впливу хімічних речовин на людський організм виділяють: подразнюючу, фіброгенну, токсичну, алергічну, шкірну і канцерогенну дії.
Вплив атмосфери на організм людини.
Наявність атмосфери є однією з необхідних умов існування життя на Землі. Атмосфера регулює клімат Землі, добові коливання температури на планеті (без її вони б досягли 200) оС. У цей час середня температура поверхні Землі дорівнює 14оС. Атмосфера пропускає теплове випромінювання Сонця й зберігає тепло, там утворяться хмари, дощ, сніг, вітер. Вона також відіграє роль переносника вологи на Землі, є середовищем поширення звуку. Атмосфера служить джерелом кисневого подиху, сприймає газоподібні продукти обміну речовин, впливає на теплообмін і інші функції живих організмів. Основне значення для життєдіяльності організму мають кисень і азот, зміст яких у повітрі становить відповідно 21% і 78%.
За добу людина вдихає близько 12 - 15 м3 кисню, а виділяє приблизно 580 л вуглекислого газу. Тому атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишньої нас середовища.
Необхідно відзначити, що у видаленні від джерел забруднення його хімічний склад досить стабільний. Однак у результаті господарської діяльності людини з'явилися вогнища вираженого забруднення повітряного басейну в тих районах, де розміщені великі промислові центри. Тут в атмосфері відзначають наявність різних твердих і газоподібних речовин, що роблять несприятливий вплив на умови життя й здоров'я населення.
Двоокис кремнію й вільний кремній, що втримуються в летучій золі, є причиною важкого захворювання легенів, що розвивається в робітників “курних" професій, наприклад, у гірників, працівників коксохімічного, вугільного, цементних і ряду інших підприємств. Тканина легенів заміняється сполучною тканиною, і ці ділянки перестають функціонувати. У дітей, що проживають поблизу потужних електростанцій, не обладнаних пиловловлювачами, виявляють зміни в легенях, подібні з формами силікозу. Більше забруднення повітря димом і кіптявою, що триває протягом декількох днів, може викликати отруєння людей зі смертельним результатом.
Особливо згубно діє на людину забруднення атмосфери в тих випадках, коли метеорологічні умови сприяють застою повітря над містом.
Шкідливі речовини, що втримуються в атмосфері, впливають на людський організм при контакті з поверхнею шкіри або слизовою оболонкою. Поряд з органами подиху забруднювачі вражають органи зору й нюху, а впливаючи на слизувату оболонку гортані, можуть викликати спазми голосових зв'язувань. Вдихувані тверді й рідкі частки розмірами 0,6 - 1,0 напівтемних досягають альвеол і абсорбуються в крові, деякі накопичуються в лімфатичних вузлах.
Забруднене повітря дратує здебільшого дихальні шляхи, викликаючи бронхіт, емфізему, астму. До подразниками, що викликають ці хвороби, ставляться SO2 і SO3, азотисті пари, HCl, HNO3, H2SO4, H2S, фосфор і його сполуки. Пил, що містить окисли кремнію, викликає важке легеневе захворювання - силікоз.
Вуличні очні травми, викликувані летучою золою й іншими забруднювачами атмосфери, у промислових центрах досягають 30 - 60% всіх випадків очних захворювань, які дуже часто супроводжуються різними ускладненнями.
Ознаки й наслідки дій забруднювачів повітря на організм людини проявляються здебільшого в погіршенні загального стану здоров'я: з'являються головні болі, нудота, почуття слабості, знижується або губиться працездатність. Окремі забруднюючі речовини викликають специфічні симптоми отруєння. Наприклад, хронічне отруєння фосфором спочатку проявляється болями в шлунково-кишковому тракті й пожовтінням шкірного покриву. Ці симптоми супроводжуються втратою апетиту й уповільненням обміну речовин. Надалі отруєння фосфором приводить до деформації костей, які стають усе більше тендітними. Знижується опірність організму в цілому.
Оксиди азоту: NO N2O3 NO5 N2O4. В атмосферу викидається в основному діоксид азоту NO2 - безбарвний не отрутний газ, що подразнює органи дихання. Особливо небезпечні оксиди азоту в містах, де вони взаємодіють із вуглецями вихлопних газів і утворять фотохімічний туман - зміг. Отруєний оксидами азоту повітря починає діяти з легкого кашлю. При підвищенні концентрації NO, виникає сильний кашель, блювота, іноді головний біль. При контакті з вологою поверхнею слизуватої оболонки оксиди азоту утворять кислоти HNO3 і HNO2, які приводять до набряку легенів.
SO2 - безбарвний газ із гострим заходом, уже в малих концентраціях (20-30 мг/м3) створює неприємний смак у роті, дратує слизуваті оболонки очей і дихальних шляхів. Вдихання SO2 викликає хворобливі явища в легких і дихальних шляхах, іноді виникають набряк легенів, ковтки й параліч подиху. Дія сірковуглецю супроводжується важкими нервовими розладами, порушенням розумової діяльності.
Вуглеводні (пари бензину, метану й т.д.) мають наркотичну дію, у малих концентраціях викликає головний біль, запаморочення й т.п. Так при вдиханні протягом 8 годин пар бензину в концентрації 600 мг/м3 виникають головні болі, кашель, неприємні відчуття в горлі.
Альдегіди. При тривалому впливі на людину альдегіди викликають роздратування слизуватих оболонок око й дихальні шляхи, а при підвищенні концентрації відзначається головний біль, слабість, втрата апетиту, безсоння.
Дисперсна сполука пилу й туманів визначає загальну проникаючу здатність в організм людини шкідливих речовин. Особливу небезпеку представляють токсичні тонкодисперсні порошини з розміром часток 0,5 - 1,0 напівтемних, які легко проникають в органи подиху.
Нарешті різні прояви дискомфорту у зв'язку із забрудненням повітря - неприємні заходи, зниження освітленості й інші психологічно негативно діють на людей.
Крім того, разом з викидами в атмосферне повітря, народне господарство втрачає багато коштовних продуктів. Деякі речовини, що викидаються, руйнують металеві конструкції, бетон, природні будівельні кам'яні матеріали, і т.д., наносячи тим самим шкода промисловим об'єктам і архітектурним пам'ятникам.
5.3 Вплив на здоров'я людини забруднень водного середовища
Вода - найбільш поширена неорганічна сполука, “найбільш важливий мінерал ” на Землі. Водні ресурси поруч з атмосферними та космічними ресурсами належать до невичерпних природних ресурсів. Займаючи проміжне положення між атмосферою та літосферою, гідросфера постійно знаходиться з ними в тісному взаємозв'язку. Одним з його проявів є взаємообмін. Він відіграє важливу роль у створенні умов життя у всій біосфері. Рухливістю вода поступається лише повітрю, але розрив між ними все ж таки великий. Оскільки у вигляді пари вона опанувала лише найнижчі кілька кілометрів атмосфери, а в 1 м3 повітря її вміст не перевищує 40-60 г, то майже вся вода лишається у рідкому стані і має чималу щільність. Наслідком є розташування води у западинах і під Землею, повна або часткова відсутність на більшій частині поверхні суходолу. Лише океан завдяки інтенсивному обміну водами між різними його частинами більш - менш вирівнює свій склад, чим схожий на атмосферу. Проте і в океані вирівнювання неповне, тому, на відміну від всюди однакового повітря, водні організми далеко не завжди можуть переселятися з одного місця в інше. Вода там за складом може бути непридатна для них.
Для живих істот найсуттєвішими є наступні дві властивості води:
1. Вона має рекордне серед поширених речовин значення поверхневого тиску, високі “капілярні властивості”, розвиваючи великі сили при взаємодії з твердими тілами (змочуванні чи незмочуванні). Діапазон наслідків цього надзвичайно широкий: від засвоєння водомірками поверхні до важливої для всього живого участі у керуванні мембранними біохімічними процесами.
2. Здатність води легко розчленовувати на фрагменти більшість речовин.
Ці властивості води обумовлюють те, що вода є:
1) основою всіх життєвих процесів,
2) єдиним джерелом кисню в основному рушійному процесі на планеті - фотосинтезі. Рослини на 90%, тварини на 75% складаються із води. Втрата 10-20% вологи живими організмами приводить до їх загибелі.
Джерела забруднення підземних вод:
1) місця збереження і транспортування промислової продукції і відходів виробництва;
2) місця акумуляції комунальних і побутових відходів;
3) с/г та інші угіддя, на яких застосовуються добрива, пестициди та інші хімічні речовини;
4) забруднені ділянки поверхневих водних об'єктів, що живлять підземні води;
5) забрудненні ділянки водоносного горизонту, природно чи штучно зв'язані з суміжними водоносними горизонтами;
6) ділянки інфільтрації забруднених атмосферних опадів;
7) промислові площадки підприємств, поля фільтрації, бурові скважини та інші горні виробки. Виділяють: мікробіологічне і хімічне забруднення підземних вод. В підземних умовах деякі бактерії і віруси зберігають життєздатність, деякі навіть до 100 діб і більше. Зони забруднень утворюється при наявності полів асенізації і фільтрації, тваринницьких дворів, через які йде пряма фільтрація забруднених вод. Забруднення підземних вод хімічними речовинами може йти через забруднення поверхневих вод, що живлять підземні. Забруднення ПАР може йти через поповнення запасів підземних вод із поверхневих джерел води, що містять ПАР. При забрудненні або небезпеці забруднення підземних вод об'єм і спосіб спостережень за їх режимом і якістю визначається в залежності від значення і виду водокористування, а також з врахуванням можливих наслідків забруднень.
Забруднення питної води в містах.
Питна вода - найважливіший фактор здоров'я людини. В крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша - підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода. Але для великих міст цієї води не вистачає.
За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 млн. осіб.
У реальних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро - і макроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні компоненти питної води незмінні - гідрокарбонатні, сульфатні та солі кальцію, магнію та натрію. З мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій, цинк, з макроелементів - залізо і калій. Вміст цих речовин не повинен перевищувати ГДК.
Частки ґрунту і все, що може гнити, вносить у воду органічні сполуки. їх різноманіття величезне.
Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях. Способи очищення забруднених вод можна об'єднати в наступні групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.
Після механічних, хімічних та фізико-хімічних методів очищення стічні води підлягають біологічному очищенню (мікроорганізми) для остаточної очистки стоків від органічної речовини. Біологічне очищення здійснюється в біофільтрах, в аеротенках, в біотенках тощо.
Після визначених методів очищення у воді можуть знаходитись різноманітні віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиту та ін.). Знешкодити мікроорганізми, які залишились, можна чотирма способами:
термічно (скип'ятити);
за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону, марганцевокислого калію);
впливом іонів благородних металів (зазвичай використовується срібло);
фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або ультразвуку).
Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з кожним роком ускладнюється, стає більш гострою. Склалася ситуація, коли практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров'я і першопричин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А. А внаслідок хлорування в питній воді утворюються хлорорганічні сполуки, наприклад, кількість хлороформу перевищує в 1,5-2 рази норми, рекомендовані ВООЗ. Окрім того, в питну воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких металів, сполуки фосфору і сульфуру, пестициди, нітрати, нітрити. Про недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчить високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які "дарує" нам питна вода.
Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? Одні спеціалісти радять пити воду кип'ячену та відстояну, інші наполягають на воді "срібній", через те що срібло вбиває мікроорганізми. Але срібло - це метал, який здатний накопичуватись в організмі людини, зокрема, в нирках. Сьогодні можна сказати, що "срібна" вода є лікувальним засобом, який може допомогти при лікуванні деяких хвороб тільки у випадку її вживання в певних дозах і нетривалий час. Як альтернативу питній воді використовувати її просто недопустимо.
Згідно з розпорядженням Київської міської держадміністрації, в місті збудовано та введено в експлуатацію 25 павільйонів бюветної роздачі артезіанської води. Вода в них чиста, доброякісна, радіонукліди та важкі метали на таку глибину не потрапили. Але приблизно в 66% свердловин вода містить підвищену кількість заліза, марганцю, сірководню, сульфідів, сульфатів, хлоридів, карбонатів та інших домішок, що, звичайно, вимагає додаткового очищення цієї води. Нерідко артезіанська вода не відповідає вимогам щодо бактеріологічних показників. Наслідком неконтрольованого й довгострокового використання таких вод як питних можуть бути різні захворювання у людей - отруєння важкими металами, нітратами та ін. Як правило, артезіанська вода є умовно питною й може служити лише додатковим джерелом водопостачання.
Причини забруднення поверхневих вод:
1) скидання в водойми неочищених або недостатньо очищених стічних вод промислових підприємств, комунальним і сільським господарствам;
2) залишки добрив та отрутохімікати, що змиваються талими та дощовими водами.
3) Виробництво і широке застосування ПАР, особливо в складі миючих засобів обумовлює поступлення їх з стічними водами в багато водойм в тому числі в джерела господарсько-побутового забезпечення. Основна небезпека - не безповоротність використання, а забруднення природних вод промисловими стоками.
За фізичним станом забруднення розділяють: нерозчинні, колоїдні, розчинні.
За природою: мінеральні, органічні, бактеріальні, біологічні. Мінеральні - пісок, глинисті частинки, мін. солі, розчини кислот, лугів, та ін. Органічні - 1) рослини: залишки рослин (овочів, злаків, росл. масло).2) тваринні: фізіол. виділ. тварин і людини, залишки тканин тварин та ін. Бактеріальне і біологічне забруднення - побутові стічні води і стоки деяких промислов. підприємств (шкіряні заводи, фабрики первина обробка шерсті, хутряні виробництва, біофабрикати, п-ства мікробіологічної промисловості)
Слід відзначити, що у воді біологічні забруднюючі агенти набувають особливого значення, випереджаючи за небезпекою навіть хімічні. Це трапляється тоді, коли вода стає життєвим середовищем для патогенних організмів. При чому повітряним шляхом (найчастіше мікрокраплями слини чи води) передаються лічені хвороби, водним - їх більшість. Через воду передаються такі бактеріальні хвороби як холера, тиф, бактеріальна дизентерія; вірусні інфекції: інфекційний гепатит, поліомієліт; а також дизентерія, викликана найпростішим - дизентерійною амебою, та шистосоміаз, які викликають паразити. Збільшення біологічного забруднення гідросфери внаслідок антропогенних впливів цілком можна віднести до “помсти" природи, до ефектів протидії надмірному втручанню надто великої кількості людей у довкілля.
На користь такої оцінки ситуації можна навести наступні факти: антропогенна зміна фізико - хімічних умов довкілля вже призвела до кількох випадків поширення форм бактерій з перетворенням їх на значно патогенніші. За кордоном найширшого розголосу набула поява принципово нової “хвороби легіонерів”, спричиненої мутацією такого поширеного мешканця боліт, як легіонела. Персоналові пологових будинків багатьох країн світу доводиться боротися з хворобою породіль викликаною синьо - гнійною паличкою.
Спираючись на загальні закони синекології, фахівці стверджують, що явище біологічної патогенізації довкілля лише почалося. У майбутньому ситуація погіршиться, якщо поведінка людей не зміниться. Не буде перебільшенням стверджувати, що практично всі елементи і речовини, які використовує чи виготовляє людина, так чи інакше опиняються у гідросфері. За масою переважають хімічні: кислоти, мінеральні солі різного складу, луги, метали і т.п. Постійно зростає кількість у воді органічних сполук, продуктів “великої хімії”: нафти, проміжних і кінцевих речовин її переробки, пестицидів, миючих засобів та інших поверхнево-активних сполук.
Серед хімічних забруднень на особливу увагу заслуговують екотоксиканти - діоксини, які можуть бути присутніми у воді.
Діоксини - це узагальнена назва великої групи дибензо-п-діоксинів, дибензофуранів і біфенилів. До родини діоксинів входять сотні хлорорганічних, борморганічних і змішаних хлорброморганічних ефірів. Одним з джерел їх утворення є хлорування питної води, біологічна очистка багатьох вод. Вони утворюються у целюлозо - паперовій, деревообробній і металургійній промисловості. По токсичності ці речовини значно переважають сполуки важких металів і пестициди. Діоксини володіють яскраво вираженою гострою і хронічною токсичністю, яка проявляється у вигляді переродження шкіри і слизових оболонок кишково - шлункового тракту, сечових шляхів, жовчного протоку, атрофії кісткового мозку, синдрому виснаження. Ці речовини є причиною генетичних ушкоджень і порушень плоду у вагітних жінок, викликаючи спонтанні аборти і внутрішньоутробну загибель плоду. Вони викликають такі шкірні хвороби як ороговіння шкіри, порушення пігментації.
Найбільш чутлива до впливу діоксинів імунна система людини. Наслідки хронічного впливу даної групи можна розглядати як прояви помірного імунодефіциту порівняно із змінами у системі при СНІДі. Токсичний ефект на ендокринну систему проявляється у понижені продукції полового гормону у чоловіків. Діоксини викликають незворотні зміни у печінці, стимулюючи дію канцерогенів, радіації. Дані речовини відрізняються високою стійкістю (їх період полурозкладу на відкритій місцевості складає 25 років) і здатністю до накопичення в організмі людей і тварин. У людини половина діоксинів, які утримуються в жирових тканинах, виводиться лише за 7 років. За даними ВООЗ, на сьогоднішній день від хвороб, які викликаються забрудненої питною водою, у світі вмирає біля 5 млн. новонароджених. Поступлення на стаціонарне лікування кожного 4 хворого обумовлено забрудненням води водопроводів. Появилися особливі захворювання, пов'язані із забрудненням води хімічними елементами: “ітай-ітай” - при вживанні води з високим вмістом кадмію”. “Міномата" - при вживанні води забрудненої сполуками ртуті. Молібденова подагра - у випадку хронічного отруєння молібденом.
Вплив на людину хімічного складу води.
У природній воді є мінеральні солі. Вода вважається доброю, якщо мінералізація не перевищує 1000 мг/л. Води з великим вмістом солей належать до солоних і непридатні для пиття. Дуже мала мінералізація води погіршує її смак, а позбавлену солей (дистильовану) воду взагалі вважають шкідливою - вона порушує травлення і діяльність залоз внутрішньої секреції. Гранично допустимий вміст заліза у воді - до 0,3 мг/л, міді - 1 мг/л, цинку - 5 мг/л. Іноді у питній воді зустрічається багато солей хлористоводневої та сірчаної кислот (хлориди і сульфати), які надають воді солоного та гірко - солоного смаку. Вживання такої води призводить до порушення діяльності травної системи. Воду, яка містить більше ніж 500 мг/л сульфатів і 350 мг/л хлоридів, вважають шкідливою для здоров'я. Із вмістом у воді солей кальцію та магнію тісно пов'язана інша її властивість - жорсткість. Припустимий рівень загальної жорсткості дорівнює 7 мг. Екв - 1/л-1, при таких рівнях жорсткості вода не впливає на ліпідний обмін в умовах тривалого введення холестерину, і не може спричинювати розвиток атеросклеротичних змін артерій. Зміни у концентрацій розчинених у воді солей призводять до виникнення багатьох ендемічних хвороб, наприклад, ендемічного зобу і флююрозу.
Ендемічний зоб. Вже стародавнім лікарям були відомі захворювання, що характеризувалися збільшенням щитовидної залози і мають нині назву ендемічний зоб. За даними ВООЗ, зараз на Землі нараховується близько 200 млн таких хворих. Встановлено, що причиною ендемічного зобу є дефіцит йоду в біосфері. В Україні ендемічний зоб зустрічається на території Західної України і Полісся. Район вважають ендемічним, якщо понад 10% населення мають ознаки зоба. Ендемічний зоб найчастіше зустрічається серед жінок, але в районах важкої ендемії (понад 60% населення уражено зобом) захворюваність чоловіків так само висока. Доведено, що поряд з йодною недостатністю в осередках ендемічного зоба є й інші чинники, які сприяють розвитку цього захворювання: високий вміст у воді та ґрунті гумінових кислот, зміна концентрації міді, цинку, ртуті, кобальту, молібдену, кальцію. Таким чином промислове забруднення навколишнього середовища і біохімічних провінціях з нестачею йоду в біосфері сприяє росту захворюваності на зоб. Хворі на ендемічний зоб найчастіше скаржаться на косметичні незручності, інколи велика або розташована за грудиною пухлина здавлює стравохід, трахею, кровоносні судини, порушуючи кровообіг і дихання. Лікування ендемічного зоба залежить від його форми - призначають лікарські препарати чи проводять оперативне видалення пухлини. Для профілактики зоба підвищують вміст йоду у харчових продуктах, перш за все у солі.
Флюороз - ендемічна хвороба людина, яка також пов'язана з геохімічними чинниками: вона викликає в разі тривалого надмірного надходження до організму фтору та його сполук. Біохімічні провінції з підвищеним вмістом фтору у воді характеризуються випадками ендемічного флюорозу, який найчастіше обмежується ураженням зубів. Спочатку на симетричних зубах з'являються не дуже помітні плями, потім - жовто - бура пігментація, емаль стирається, коронка деформується. Якщо концентрація фтору перевищує у воді 6 мг/л, з'являються зміни в кістках (грибовидні та дзьобовидні кісткові вирости, закостеніння кісток), стійкі ураження печінки, травного каналу. Профілактика флюорозу забезпечується механізацією та автоматизацією виробництва; ефективною вентиляцією, захистом дихальних шляхів; заміною джерел питного водопостачання або дефторування види на водогінних спорудах.
6. Біологічні фактори небезпеки
6.1 Отруйні рослини
Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.
За ступенем токсичності рослини поділяють на:
отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо);
дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);
смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний
Таблиця 2. Дія отруйних рослин на організм людини
Отруйна рослина |
Час початку дії |
Характеристика впливу на організм людини |
|
Білена чорна |
через 30-40 хв. |
Почервоніння обличчя і шиї, збуджений стан, судоми рук та ніг, галюцинації, слинотеча, а згодом сухість у роті тощо. |
|
Цикута |
через 5xв |
Часте блювання, сильна слинотеча, запаморочення, блідість шкіри, з'являються сильні судоми. |
|
Гриби |
від 15хв до 2-3 діб |
Нестерпний біль під грудьми, постійне блювання,, згущення крові, судоми, призводить до летальних випадків |
6.2 Отруйні тварини
Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку.
Таблиця 3. Приклади небезпечних тварин.
Тваринний організм |
Вплив на організм людини |
|
Павук (тарантул) |
Надзвичайно сильні больові відчуття, головний біль, слабкість, порушення свідомості, судоми, тахікардія, підвищення тиску, летальні випадки |
|
Кліщі |
Укуси, почервоніння, стан загального отруєння. |
|
Комахи (оси, бджоли, мурашки, жуки) |
Алергічні реакції, анафілактичний шок, неврози шкіри, запалення, больові відчуття, летальні наслідки |
|
Риби (скати, морські дракони, скорпени) |
Уколи, слабкість, декади втрата свідомості, діарея, судоми, порушення дихання, зниження тиску, летальні випадки |
|
Рептилії (кобри, змії) |
Параліч скелетної й дихальної мускулатури, пригнічення функцій центральної нервової та дихальної систем, в'ялість, апатія, гальмування рефлексів, патологічний сон, летальні випадки |
6.3 Патогенні організми
Особливостями дії мікроорганізмів є:
висока ефективність зараження людей;
здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;
наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);
певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;
здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей.
В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:
через верхні дихальні шляхи (повітрям);
через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);
через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);
через шкіру та слизові оболонки.
Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають чуму, сибірку, +сап, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби, через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.
Дуже велика кількість інфекційних, захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхів. При спілкування хворого зі здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови - з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться ізоляцією хворих, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки.
При зараженні кров'яними інфекціями, що передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби, як ізоляцію інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо.
Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно повністю ізолювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення.
Таблиця 4. Характеристика представників патогенних організмів.
Збудник |
Хвороба |
Вплив на організм людини |
|
Бактерії |
Чума |
Морозить, підвищується температура, сильні головні болі, втрата свідомості |
|
Сибірка |
Підвищення температури, специфічні курбункули на шкірі та слизових оболонках, сепсис, смерть |
||
Холера |
Дія на клітини слизової оболонки, втрата води та солей призводить до шоку |
||
Ботулізм |
Зниження температури, нудота, блювота, в очах двоїться, порушується мова та дихання |
||
Віруси |
Натуральна віспа |
Підвищення температури, сильний головний біль, блювота, набухання слизової оболонки очей та ротової порожнини, висип, гнійні пухирці |
|
Жовта лихоманка |
Підвищення температури, сильний головний біль, біль у м'язах та кістках, біль у печінці, жовте забарвлення шкіри, кровотеча з носа, блювота, кривавий пронос |
||
Рикетсії |
Висипний тиф |
Підвищення температури, сильний головний біль, морозить, втрата свідомості, лихоманка |
|
Грибки |
Бластомікоз |
Ураження шкіри та легень, кісток, внутрішніх органів, мозкової оболонки |
|
Кокцидіодомікоз |
Нагадує грип, розповсюдження по всьому тілу, сухоти, вражає центральну нервову систему |
Біологічна зброя.
Цей дуже небезпечний вид зброї призначений для масового ураження живих організмів (людей, тварин, рослин), а також для пошкодження військових об'єктів. Основу такого виду зброї становлять патогенні організми (бактерії, віруси, грибки, рикетсії) та токсини, що виробляють бактерії,
Біологічна (або бактеріологічна) зброя - це спеціальний вид зброї, зарядженої біологічними засобами.
Висновок
Сучасний екологічний стан як і економіка країни знаходиться у кризовому становищі. Ті проблеми які існують зі здоров'ям у нашій країні властиві багатьом державам.
На даному етапі найбільше людство завдає шкоди саме собі. Підприємства, електростанції, побутові прилади і інші винаходи та джерела збагачення поступово вбивають нас. Найголовніше - це вплив на навколишнє середовище і ті глобальні зміни у природі, котрі можуть відбутися при подальшому антропогенному руйнуванні. Катастрофа у ландшафтній оболонці - дисонанс всіх природних зв'язків і систем, а людина як один із об'єктів біосфери знаходиться у прямій залежності від розвитку природного середовища.
Література
Подобные документы
Екологія та здоров'я, соціальні умови здоров'я. Зміни функціональної діяльності деяких систем організму в процесі старіння. Загальні відомості про довголіття, основні критерії віку. Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.
реферат [31,5 K], добавлен 28.02.2010Вчення про здоров'я, його градації, критерії, групи. Самооцінка культури здоров'я. Визначення фізичного стану людини. Методика тестування і оцінки показників фізичних якостей і рухових здібностей. Потреба у складанні та положення про "Паспорту здоров'я"
курсовая работа [893,7 K], добавлен 26.09.2010Проблеми здорового способу життя у сучасному суспільстві. Валеологія як наука про індивідуальне здоров’я людини. Мета валеологічної освіти в Україні. Структурна модель людини та її зовнішні складові. Фізіологічні та функціональні резерви організму.
реферат [25,6 K], добавлен 13.02.2010Проблема раціонального харчування, яке відповідає фізичним потребам організму для забезпечення фізичного здоров'я й активної трудової діяльності. Хвороби людини, які пов'язані з особливостями харчування. Коротка огляд найпопулярніших оздоровчих дієт.
реферат [16,3 K], добавлен 28.02.2010Селеновий статус організму людини. Гігієнічна оцінка вмісту селену в навколишньому середовищі та організмі людини, його вплив на показники здоров’я як наукове обґрунтування розробки профілактичних заходів. Біомоніторинг селену та інших мікроелементів.
автореферат [56,6 K], добавлен 09.03.2009Історія реформування системи охорони здоров’я. Формування державної політики і її роль в системі охорони здоров’я. Програми медичного реформування, іноземний досвід та рекомендації щодо охорони здоров’я для України з досвіду Словаччини та інших країн.
курсовая работа [57,1 K], добавлен 12.08.2010Етапи розвитку системи охорони здоров’я в Україні. Моделі фінансового забезпечення охорони здоров’я. Основні джерела фінансування. Динаміка змін фінансування видатків на охорону здоров’я в Україні за 2006-2011 рр. Структура видатків на охорону здоров’я.
презентация [1,1 M], добавлен 30.11.2015Здоров'я дитячого й підліткового населення. Екологічне й соціальне середовище проживання підлітків в умовах Донбасу. Порівняльне вивчення травматизму серед різних вікових контингентів. Розробка оздоровчої та післятравматичної технології реабілітації.
автореферат [57,2 K], добавлен 12.03.2009Напрямки діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. Система впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес: психогімнастика, фізкультхвилинки, рухливі вправи-енергізатори.
презентация [1,5 M], добавлен 23.11.2014Згубний вплив куріння, алкоголю та наркотиків на здоров'я людини. Наслідки отруєння та залежність від нікотину. Вплив алкоголю на нервову систему та поведінку людини, наслідки його вживання. Причини вживання наркотиків, формування залежності від них.
презентация [7,5 M], добавлен 21.03.2013