Організація протиепідемічних заходів при надзвичайних ситуаціях

Незалежно від виду надзвичайних ситуацій, які виникають у результаті аварій, катастроф або стихійних лих, спеціалісти санітарно-епідеміологічного управління проводять ряд загальних заходів для локалізації осередків і ліквідації наслідків цих ситуацій:

отримання інформації про виникнення епідемічного осередку, уточнення й аналіз ситуації;

доповідь старшому медичному начальнику, залучення додаткових сил і засобів санітарно-епідеміологічного управління або їх пересувних спеціалізованих груп для роботи в осередку;

проведення медичної розвідки;

спеціальні лабораторні дослідження та інструментальні вимірювання для розшифрування уражуючих факторів (агентів), встановлення ступеня небезпеки їх впливу на організм людини й ефективності засобів захисту;

оцінка наявності та придатності джерел питного водозабезпечення, безпеки продуктів харчування;

організація екстреної профілактики особового складу, населення військових містечок, членів аварійно-рятувальних команд;

надання методичної та практичної допомоги медичній службі у сортуванні, лікуванні уражених і хворих, роботі етапів медичної евакуації в установлених режимах;

оцінка запропонованих методів дегазації, дезактивації, знезараження (знищення) матеріалів, відходів і каналізаційних стоків;

узгодження питань, пов'язаних із захороненням трупів людей і тварин;

контроль за станом ділянок і районів забруднень (зараження) на період до нормалізації санітарно-епідеміологічної обстановки з оформленням висновку про безпеку;

проведення планових санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, покладених на медичну службу (згідно з постійними програмами) з посиленням контролю за виконанням санітарних правил, що стосуються всіх сторін життя й побуту особового складу.

Додаткові заходи у вогнищі радіаційної аварії:

отримання від представників військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту, інших служб і відомств даних про потужність експозиційної дози гамма-випромінення, рівні забруднення поверхні альфа- і бета-активними радіонуклідами та вміст радіоактивних речовин в об'єктах довкілля;

взяття проб і проведення власних дозиметричних і радіометричних вимірів;

розрахунок доз опромінення, які може отримати населення військових містечок, що опинилося на радіоактивно забрудненій території, а також особовий склад частин і закладів Міністерства оборони, який залучається до ліквідації наслідків аварії;

підготовка й надання рекомендацій командуванню щодо застосування захисних заходів (йодної профілактики, використання індивідуальних і колективних засобів захисту, відселення і таке інше);

аналіз проб питної води і продуктів харчування на вміст радіоактивних речовин зі складанням висновку про їх використання;

участь у розробленні рекомендацій з організації збирання, зберігання, вивезення й захоронення радіоактивних відходів;

здійснення контролю за виконанням правил радіоактивної безпеки військ, населення військових містечок, етапів медичної евакуації, тих, хто перебуває на радіоактивно забрудненій місцевості;

участь у контролі за якістю здійснюваної дезактивації.

Додаткові заходи в осередку хімічного зараження:

участь у встановленні меж і площі осередків хімічного зараження та типу отруйних речовин;

визначення зони небезпечного поширення зараженого повітря і стійкості осередку;

розрахунок можливих санітарних втрат, рівнів зараженості техніки, обладнання та майна;

визначення допустимого часу перебування особового складу в осередку;

взяття проб повітря, продуктів харчування, води, ґрунту, медикаментів, перев'язувального матеріалу та їх дослідження на вміст отруйних речовин з видачею рекомендацій щодо використання.

Додаткові заходи в осередку особливо небезпечної інфекції:

організація і проведення СЕР;

вивчення випадків інфекційних захворювань особового складу;

участь у режимно-обмежувальних заходах;

переведення медичних частин і установ на строгий протиепідемічний режим роботи;

мікробіологічні дослідження з метою виявлення та ідентифікації збудників захворювань, визначення меж і динаміки осередку;

вакцинація особового складу й населення;

організація і проведення дезінфекції, дезінсекції й дератизації;

санітарно-просвітня робота.

Висновки

Історичний досвід свідчить, що розвиток сил і засобів медслужби, удосконалення організаційно-штатної структури медичних частин, установ - процес безперервний, зумовлений постійним розвитком медицини, засобів ураження, ростом військового потенціалу країни, її економічних і мобілізаційних можливостей.

Радикальні зміни, що відбуваються у технічному оснащенні армій, взяття на озброєння ракетно-ядерної та інших видів зброї масового ураження, пов'язані з цим корінні зміни способів ведення збройної боротьби, викликали необхідність неодноразового перегляду, уточнення організаційних основ медичного забезпечення військ і організаційно-штатної структури медичних частин і з'єднань.

Додаток А

КАРТА

санітарно-епідеміологічної розвідки

Дата___________

Населений пункт______________________________________

Кількість мешканців___________________________________

Санітарний стан______________________________________

Водопостачання______________________________________Кількість свердловин ____________________________________

дебіт____________м3/год______________м3/добу_____________

Відповідність ДЕСТу за даними СЕС____________________

Кількість колодязів____________________________________

Районна СЕС______________категорія___________________

Фельдшерсько-акушерський пункт______________________

дільнична лікарня__________________ЦРЛ__________________

Кількість ліжок__________з них інфекційних_____________

Наявність інфекційних хворих:

ГКІ_______________________Гепатит А____________________

Черевний тиф______________Дифтерія_____________________

Туберкульоз_______________Хвороби, що передаються

статевим шляхом ______________

Кількість лазень___________на__________місць___________

Кількість санпропускників_____________________________

Наявність сміттєзвалищ________________________________

Природно-осередкові інфекції___________, де____________

Епізоотії серед сільськогосподарських тварин_____________

Наявність тваринницького комплексу_______на_______голів

Наявність скотомогильників_____, де____________________

Дотримання правил поховання трупів тварин______________

Санітарно-епідеміологічну розвідку провів___________________

(посада, в/звання, прізвище)

Додаток Б

Сили і засоби, які використовуються для проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у військах

До складу санітарно-епідеміологічної служби входять Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду ЗС України, регіональні та територіальні санітарно-епідеміологічні лабораторії і всі вони по вертикалі підпорядковані санітарно-епідеміологічному управлінню МО України. Санітарно-епідеміологічне управління у своєму складі має організаційно-методичний відділ (відділення збору і обробки інформації, організаційне відділення) і епідеміологічний та санітарно-гігієнічний відділи, які очолюють головні фахівці МО України.

Центр державного санітарно-епідеміологічного нагляду у своєму складі має:

- епідеміологічний відділ (епідеміологічне відділення; дезінфекційне відділення);

- санітарно-гігієнічний відділ (відділення гігієни харчування; відділення комунальної гігієни; гігієнічна лабораторія);

- мікробіологічний відділ (бактеріологічне відділення; відділення особливо небезпечних інфекцій; відділення аналізу імунобіологічних та діагностичних препаратів);

- відділ радіології та токсикології (токсикологічне відділення; токсикологічна лабораторія; лабораторія вимірювання фізичних факторів; радіологічне відділення);

- підрозділи забезпечення та віварій.

Санітарно-епідеміологічний загін (регіональний) у своєму складі має:

- організаційно-методичний відділ;

- епідеміологічний відділ (пересувне санітарно-епідеміологічне відділення; бактеріологічне відділення; відділення особливо небезпечних інфекцій; дезінфекційне

відділення; дезінфекційно-дератизаційне відділення; відділення санітарної обробки);

- санітарно-гігієнічний відділ (санітарно-гігієнічне відділення; радіаційно-токсикологічне відділення; санітарно-гігієнічна лабораторія; відділення санітарно-епідеміологічної розвідки);

- санітарно-контрольний пункт та підрозділи забезпечення.

Санітарно-епідеміологічний загін (територіальний) у своєму складі має відділення: епідеміологічне, пересувне санітарно-епідеміологічне, бактеріологічне, особливо небезпечних інфекцій, санітарно-гігієнічне, токсико-радіологічне, санітарно-епідеміологічної розвідки, дезінфекційно-дератизаційне, санітарної обробки, санітарно-контрольний пункт та відділення матеріально-технічного забезпечення.

Гарнізонна санітарно-епідеміологічна лабораторія у своєму штаті має: начальника лабораторії, лікаря-епідеміолога, радіолога, токсиколога, гігієніста та бактеріолога; лаборанта; санітарних інструкторів дезінфекторів та дозиметриста; водія-електрика, оператора ПЕОМ та санітарку.

Санітарно-епідеміологічний нагляд у ЗС України складається із загальних заходів, які проводяться медичною службою у вигляді медичного контролю та з кваліфікованих і спеціалізованих заходів, які проводяться санітарно-епідеміологічними закладами (установами) у залежності від рівня їх управління в системі протиепідемічного захисту.

І рівень. На медичну службу окремих частин, установ, закладів, поліклінік, госпіталів покладаються:

- своєчасна і повна доповідь про інфекційну захворюваність;

- організація і проведення активного виявлення, ізоляції та госпіталізації тих, хто захворів;

- безпосереднє здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду;

- виконання протиепідемічних заходів у осередках інфекційної захворюваності;

- дотримання протиепідемічного режиму у функціональних підрозділах і відділеннях медичних закладів.

ІІ рівень. На гарнізонні санітарно-епідеміологічні лабораторії покладаються:

- організація та здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду у військах і на території військових містечок, гарнізонів;

- аналітичні, методичні, контрольні функції.

ІІІ рівень. На територіальні санітарно-епідеміологічні загони покладаються:

- виконання аналітичної, організаційної, методичної функції у військах території (та СЕЛ гарнізону);

- здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду у плановому та вибірковому порядку з урахуванням виявленої в процесі збору інформації та аналізу епідемічної обстановки, необхідності в проведенні першочергових найбільш значних заходів;

- організація та проведення конкретних протиепідемічних заходів в осередках інфекційних захворювань (у тому числі й поодиноких але з несприятливим щодо можливості розповсюдження прогнозом);

- оцінка та адекватна реакція на зміни епідемічної ситуації серед різних категорій місцевого населення.

ІV рівень. На регіональні санітарно-епідеміологічні загони покладаються:

- виконання аналітичної, організаційної та методичної функції у військах регіону (а також у СЕЛ гарнізону та СЕЗ території);

- оперативне спостереження та контроль, виявлення першочергових найбільш значущих військових частин та територій, де на підставі епідеміологічного аналізу фонової епідеміологічної ситуації у військах та серед населення необхідно проводити протиепідемічні заходи;

- вибірковий особистий та інструментально-лабораторний контроль у військах території;

- безпосереднє виконання функцій у зв'язку із завданнями відділу особливо небезпечних інфекцій, токсико-радіологічної лабораторії, спеціалізованих відділень чи лабораторних підрозділів (вірусологічні та паразитологічні дослідження тощо).

V рівень. На Центр державного санітарного-епідеміологічного нагляду Збройних Сил України покладаються:

- аналітичні, методичні та організаційні функції (в основному в санітарно-епідеміологічних установах нижчих рівнів);

- встановлення порядку здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду;

- корекція роботи фахівців інших санітарно-епідеміологічних установ зі спеціальних питань;

- розроблення, впровадження в практику та контроль виконання нових системокорегуючих документів, які видаються наново за спеціальностями і напрямками оперативних (лабораторних) профілів, а також документів щодо покращання умов життя та побуту військ;

- узагальнення і впровадження у роботу військової ланки та фахівців санітарно-епідеміологічних установ передових, сучасних методів виконання аналітичних функцій та конкретних заходів;

- безпосередня організація та проведення санітарно-епідеміологічного нагляду в з'єднаннях, частинах та установах центрального підпорядкування;

- вибірковий, на основі аналізу, контроль виконання заходів у військах та гарнізонах;

- цілеспрямування проведення профілактичних та протиепідемічних заходів і контроль спеціалізованими оперативними та лабораторними підрозділами.

VІ рівень. Санітарно-епідеміологічне управління здійснює аналітичну, методичну, організаційну та контрольну функції відносно всіх рівнів, на яких відбувається проведення профілактичних та протиепідемічних заходів.

На воєнний час організаційно-штатна структура санітарно-епідеміологічних установ залишається фактично незмінною. Протиепідемічне забезпечення військ організується за територіальним принципом. Дещо змінюються завдання, які стоять перед санітарно-епідеміологічними установами.

Основними завданнями СЕЛ гарнізону у воєнний час є:

- проведення санітарно-епідеміологічної розвідки та спостереження;

- участь у проведенні бактеріологічної розвідки з проведенням специфічної індикації бактеріологічної зброї в скороченому обсязі;

- проведення поточних санітарно-гігієнічних та мікробіологічних досліджень;

- проведення експертизи води і продовольства на вміст радіоактивних і отруйних речовин;

- епідеміологічне обстеження осередків інфекційних захворювань в частинах та підрозділах району забезпечення з організацією заходів щодо їх локалізації і ліквідації;

- здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду за розташуванням, харчуванням, водопостачанням, лазнево-пральним обслуговуванням особового складу, а також за похованням загиблих в бою;

- здійснення контролю та методичної допомоги при проведенні протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів в частинах і підрозділах;

- організація і проведення повної санітарної обробки поранених та хворих військовослужбовців, які поступають до окремого медичного батальйону дивізії;

- надання методичної допомоги під час впровадження строго протиепідемічного режиму в окремому медичному батальйоні;

- здійснення епідеміологічного аналізу;

- організація і проведення протиепідемічних заходів.

На територіальні та регіональні СЕЗ у воєнний час покладаються такі завдання:

- вивчення санітарно-епідеміологічної обстановки у військах та в районі дій армії шляхом проведення санітарно-епідеміологічної розвідки і спостереження;

- здійснення всіх видів мікробіологічних та санітарно-гігієнічних досліджень, індикації бактеріологічної зброї у скороченому і повному обсязі;

- експертиза води та продовольства на радіоактивні та отруйні речовини;

- обстеження природних осередків інфекцій і розроблення заходів із недопущення зараження особового складу під час дії військ у районах природних осередків;

- участь у проведенні у військах режимно-обмежувальних заходів і ліквідації осередків особливо небезпечних інфекцій;

- проведення повної санітарної обробки особового складу за епідемічними показниками;

- організація і проведення дезінфекційних, дезінсекційних та дератизаційних заходів на окремих об'єктах;

- здійснення кваліфікованого санітарно-епідеміологічного нагляду за розташуванням, харчуванням, водопостачанням, за умовами військової праці особового складу та мешкання у військово-технічних об'єктах;

- забезпечення СЕЛ гарнізонів реактивами, діагностикумами, поживними середовищами та лабораторними тваринами;

- заміна СЕЛ гарнізонів, що вибули з ладу (маневр силами та засобами);

- контроль та надання допомоги військовій медичній службі у проведенні протиепідемічних та санітарно-гігієнічних заходів.

До складу санітарно-епідеміологічних закладів на воєнний час входять санітарно-контрольні пункти (СКП), основне

Продовження додатка Б

завдання для яких - здійснення санітарно-епідеміологічного контролю за санітарним станом ешелонів і команд військовослужбовців, які рухаються залізничним або водним транспортом, а також по військово-автомобільних шляхах. СКП виконує функції протиепідемічних перешкод на шляхах пересування військ з метою попередження занесення інфекції у війська, або з військ - на територію країни.

Начальник СКП забезпечує:

- проведення санітарного огляду, а за необхідності - санітарної обробки особового складу ешелонів, які проходять через даний залізничний пункт;

- ізоляцію інфекційних хворих, затримання для обсервації осіб, які були в контакті з інфекційними хворими.

Під час бойових дій ефективна робота СКП забезпечує епідемічне благополуччя в діючій армії та в країні в цілому.

ОКРЕМИЙ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИЙ ЗАГІН.

На нього покладаються такі завдання:

- вивчення санітарно-епідеміологічної обстановки у військах армії та на території їх розташування (дії);

- організація і проведення санітарно-епідеміологічної розвідки, епідеміологічний аналіз інфекційної захворюваності військ;

- епідеміологічне обстеження осередків інфекційних захворювань з організацією заходів з їх локалізації та ліквідації;

- проведення бактеріологічної розвідки, здійснення специфічної індикації БЗ;

- проведення експертизи продовольства, води і медичного майна на зараження ОР і РР;

- проведення всіх видів мікробіологічних досліджень;

- здійснення санітарного нагляду за організацією харчування, водозабезпечення, розміщення, лазнево-прального обслуговування;

- організація і проведення протиепідемічних заходів у частинах, що виведені на карантин;

Продовження додатка Б

- проведення повної санітарної обробки особовому складу за епідемічними показниками;

- підсилення нижчих ланок медичної служби протиепідемічними силами і засобами;

- розроблення пропозицій, рекомендацій із санітарно-гігієнічних і протиепідемічних питань.

До складу окремого СЕЗ входять:

- управління;

- санітарно-епідеміологічне відділення з лабораторією;

- 2 пересувні лабораторії;

- ізоляційно-карантине відділення;

- взвод санітарної обробки;

- відділення варки середовищ;

- підрозділи забезпечення (відділення зв'язку, електростанція, віварій).

Санітарно-епідеміологічне відділення здійснює санітарно-гігієнічні, радіометричні, токсикологічні, бактеріологічні та вірусологічні лабораторні дослідження.

У складі лабораторії є 7 старших лікарів - спеціалістів (епідеміолог, 3 бактеріологи, вірусолог, спеціаліст по ОНІ, гігієніст), токсиколог-радіолог, зоолог, хімік-аналітик, лаборанти, водії, санітари. Начальник лабораторії (епідеміолог) є заступником начальника загону. Пересувні лабораторії використовуються для проведення кваліфікованої санітарно-епідеміологічної розвідки, здійснення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у військах. У склад кожної лабораторії входять: начальник (епідеміолог), бактеріолог, лаборант, гігієніст, санітарний інструктор-дезінфектор, водій.

Ізоляційно-карантинне відділення забезпечує організацію і проведення комплексу протиепідемічних заходів у з'єднаннях і частинах, які зазнали бактеріологічного нападу противника, а також на етапах медичної евакуації у випадку появи хворих ОНІ. У складі відділення є 2 лікаря (епідеміолог, інфекціоніст), фельдшер, медична сестра, санітар, водій.

До взводу санітарної обробки входять:

- відділення санітарної обробки;

- дезінфекційно-дератизаційне відділення.

Відділення санітарної обробки призначено для санітарної обробки особового складу частин, з'єднань і установ армії за епідемічними показаннями, для ліквідації наслідків використання противником ядерної зброї ОР, БЗ. У відділенні є санітарні інструктори-дезінфектори і дезінфектори-дозиметристи.

Дезінфекційно-дератизаційне відділення здійснює проведення дезінфекційних і дератизаційних заходів у військах і в межах тилової смуги армії. Відділення може проводити заходи як у звичайних епідеміологічних осередках, так і в осередках бактеріологічного ураження. Відділення очолює фельдшер.

Відділення варки середовищ призначено для забезпечення лабораторій СЕЗ і СЕЛ дивізій поживними середовищами для бактеріологічних досліджень. Всього в загоні 86 чол., у т. ч. 18 лікарів із них: епідеміологів - 5, бактеріологів-вірусологів - 3, епідеміологів з ОНІ - 1, лаборантів з ОНІ - 1, інфекціоністів - 1, токсикологів-гігієністів - 1, радіологів-гігієністів - 1, зоологів - 1.

З техніки: 4 - автолабораторії, 8 - ДДА-3.

У ході бойових дій санітарно-епідеміологічні відділення розміщуються в тиловій смузі, недалеко від ТПУ армії.

ГОСПІТАЛЬНА БАЗА АРМІЇ ТА ФРОНТУ

Передова (ПГБ) і тилова госпітальні бази (ТГБ) мають у своєму складі орган управління, військово-польові госпіталі на визначену кількість ліжок, а також спеціальну військову частину, яка забезпечує розгортання і роботу госпітальної бази (батальйон матеріально-технічного забезпечення).

До складу ПГБ входять:

- управління госпітальної бази;

- 27 госпіталів на 9300 ліжок (2 - ВПІГ, 1 - ВПІГ-ОНІ, 2 - ВПСГ, 4 - ВПБГ, 2 - ВПНГ, 2 - ВПГЛП, 10 - ВПХГ, 4 - ВПТГ);

- окремий батальйон матеріально-технічного забезпечення;

- станція фельдегерсько-поштового зв`язку.

Таким чином, до складу ПГБ входять 30 частин і установ (включаючи управління бази). Усього в ПГБ 4435 чол. особового складу, 37 ДДА і ДДП та ін. техніка . Розгортається ПГБ у складі 1-2 відділень, пересувається на штатному транспорті госпітальної бази і на транспорті окремого автосанітарного батальйону фронту.

ТГБ має таке саме призначення, як і ПГБ. До складу ТГБ входять:

- управління госпітальної бази;

- 32 польових госпіталі на 17500 штатних ліжок (1 - ВПІГ-ОНІ, 2 - ВПІГ, 3 - ВПСГ, 2 - ВПГтА, 3 - ВПГтр, 2 - ВПНГ, 1 - ВПГж, 3 - ВПХГ, 2 - ВПГнх, 3 - ВПГо, 1 - ВПГтуб, 5 - ВПГЛП, 4 - ВПТГ);

- окремий батальйон матеріального забезпечення.

Усього в складі 36 частин і установ, включаючи управління бази. Загальна чисельність особового складу - 6789 осіб, 7668 автомобілів та інші засоби. Установи ТГБ пересуваються, як правило, залізницею і розгортаються в складі 2-3 відділень, найчастіше поблизу залізничної станції. Переважна більшість лікувальних установ ТГБ має штатну спеціалізацію. Госпіталі, укомплектовані переважно службовцями (на 60-65 %), менш рухомі, гірше пристосовані до роботи в польових умовах. Для розгортання госпітальної бази необхідний район від 200 до 300 км2. Розгортати лікувальні заклади потрібно в приміщеннях населених пунктів. У малонаселених районах госпіталі розгортаються в наметах і комбінованим способом. Розміри майданчиків для розгортання госпіталів повинні бути не менші 400х500 м (для госпіталів сортувального і легкопоранених у межах 100х1000 м).

ПРИЗНАЧЕННЯ, ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ГОСПІТАЛІВ

Військово польовий інфекційний госпіталь (ВПІГ) призначений для надання спеціалізованої медичної допомоги і лікування інфекційних хворих і уражених бактеріологічною зброєю.

На ВПІГ покладається і проведення ряду протиепідемічних заходів:

повідомлення військових частин і начальників медичних служб з`єднань про встановлений діагноз захворювання п госпіталізованих;

разом з іншими протиепідемічними установами локалізація і ліквідація епідеміологічних осередків.

ВПІГ розгортається в складі госпітальної бази, однак може висуватись до осередку ураження бактеріологічною зброєю чи до району великого епідеміологічного осередку для проведення заходів з його ліквідації і організації лікування хворих на місці. ВПІГ є завершальним етапом медичної евакуації інфекційних хворих, подальша евакуація з якого допускається лише у випадку загрози його захоплення противником.

Військово-польовий інфекційний госпіталь для хворих особливо небезпечними інфекціями призначений для ізоляції хворих (потерпілих) чумою, холерою, віспою та ін. висококонтагіозними інфекціями. Госпіталь, як правило, розгортається поблизу осередку уражень чи у районі карантину військової частини (з'єднання). Евакуація хворих (уражених) особливо-небезпечними інфекціями з військових частин (із осередку) проводиться виключно санітарним транспортом даного госпіталю.