Перспективні напрямки розвитку управління товарно-матеріальними запасами на підприємстві

Як домогтися, щоб ці записи були точними й своєчасними? Найважливіше правило - тримати склад на замку. Якщо доступ на склад мають тільки складські працівники, і одним з головних показників якості їхньої роботи (коли мова йде про оцінку їхньої праці й матеріальній винагороді) є точність ведення записів, у них з'являється досить сильна мотивація до неухильного виконання цих вимог.

Другий спосіб - роз'яснити важливість точного ведення записів кожному співробітникові й сподіватися на те, що вони зроблять усе від них залежне, щоб ця вимога виконувалася.

Ще одним способом забезпечення точності обліку запасів є частий підрахунок фактичного запасу й порівняння отриманого результату з даними системи обліку запасів. Широко використовуваний для цього метод є циклічний переоблік.

Циклічний переоблік -- це метод фізичного перерахування запасів, при якому підрахунок запасів виконується часто й періодично, а не один-два разу в рік, як звичайно. Головне для забезпечення ефективності циклічного переобліку, а отже, і точності ведення записів складається в тому, щоб прийняти правильне рішення, які саме елементи варто підраховувати, коли й хто це повинен робити.

Цей метод також додатково можна застосовувати в наступних випадках.

1. Коли запаси знижуються до низького або нульового рівня. (Легше підрахувати невелика кількість елементів.)

2. Коли виникають розбіжності між даними документованого обліку й фізичним обліком, а також у випадку появи невиконаних замовлень.

3. Після виконання певних дій по істотній зміні запасів.

4. Щоб сигналізувати про необхідність чергового переобліку, ґрунтуючись на значимості елемента (як в ABC-аналізі).

Самий зручний час для переобліку запасу, коли на складі або в магазині спостерігається відносний затишок, коли виробничий процес або взагалі припиняється, або, принаймні, знижується його інтенсивність. Якщо це неможливо, потрібно більш чітка система реєстрації й поділу елементів запасу, щоб запас можна було підраховувати по ходу виробничого процесу й видачі виробів зі складу.

Питання про припустиму розбіжність між фізичним і документально фіксуємим запасом обговорюється вже давно. У той час як деякі фірми прагнуть домогтися 100%-ний точності, інші припускаються помилки близько 1, 2 або 3%. Рівень точності, що рекомендує Американським суспільством контролю виробництва й товарно-матеріальних запасів, становить ±0,2% для елементів запасу А, ±1% - для елементів запасу В и 5% - для елементів запасу С. Незалежно від того, на яких показниках точності зупиниться вибір, важливо пам'ятати, що цю неточність завжди можна компенсувати резервним запасом. Точність скоріше важлива для забезпечення рівномірного ходу виробничого процесу, що дозволяє вчасно виконувати замовлення споживачів і не допускати збоїв, викликаних відсутністю необхідних товарів.

В умовах досконалої конкуренції, яка є найбільш поширеним типом ринкової ситуації на споживчому ринку, рівноважна ринкова ціна є постійною величиною для кожного окремого підприємства та не залежить від його стратегії ціноутворення.

В цих умовах зростання доходу підприємства може бути забезпечене тільки шляхом зміни обсягу діяльності (товарообороту). Зростання товарообороту призводить до зміни сукупних поточних витрат підприємства. При цьому обсяг умовно-постійних витрат залишається незмінним, а обсяг змінних -- зростає відповідно до зростання обсягу товарообороту, але нерівномірно з ним. Залежність доходу, сукупних витрат та прибутку підприємства від обсягу товарообороту наведено у табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Вибір оптимального (рівноважного) обсягу товарообороту підприємства

Максимальний рівень прибутку підприємства досягається при обсязі товарообороту, що забезпечує рівність граничного доходу та граничних витрат. Це пояснюється тим, що граничний прибуток дорівнює різниці між граничним доходом та граничними витратами, і поки вона позитивна, збільшення обсягу товарообороту на додаткову одиницю (1000 грн.) збільшує загальну масу прибутку. Коли граничний дохід стає менший за витрати, додаткова реалізація товарів (на 1000 грн.) зменшує прибуток на величину їх різниці. Очевидно, що максимізація прибутку досягається, коли граничний прибуток дорівнює нулю, тобто ГД - ГП=0.

Рис. 3.2. Максимізація прибутку конкурентним підприємством в короткостроковому періоді

Оскільки в умовах досконалої конкуренції ринкова ціна торговельної послуги дорівнює граничному доходу підприємства, максимізація прибутку досягається в точці обсягу товарообороту, в якому граничні витрати дорівнюють ринковій ціні, тобто ЦР=ГВ.

Таким чином, оптимальний обсяг товарообороту конкурентного підприємства в короткостроковому періоді являє собою такий обсяг товарообороту, при якому граничні витрати дорівнюють ринковій ціні торговельної послуги.

Висновки

Розглянуті основні системи управління запасами ґрунтуються на фіксації одного з двох можливих параметрів - розміру замовлення або інтервалу часу між замовленнями. За відсутності відхилень від запланованих показників та рівномірного споживання запасів, для яких розроблені основні системи, такий підхід є цілком достатнім.

Однак на практиці частіше зустрічаються інші, більш складні ситуації. Зокрема, при значних коливаннях попиту основні системи управління запасами не можуть забезпечити безперебійне постачання споживача без значного завищення обсягу запасів. За наявності систематичних збоїв у постачанні основні системи управління запасами стають неефективними. Для таких випадків розробляються інші системи управління запасами, які будуть розглянуті нижче.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їх дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (встановлену періодичність замовлення) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничного рівня запасів, тобто «точки замовлення»).

Таким чином, рівень матеріального запасу регулюється як зверху, так і знизу. У тому випадку, якщо розмір запасу знижується до мінімального рівня раніше настання терміну подачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. В інший час дана система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення.

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються на дві категорії: планові і додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали часу. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня. Очевидно, що необхідність додаткових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від запланованих.

Як і системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, обчислення розміру замовлення ґрунтується на прогнозованому рівні споживання до моменту надходження замовлення на склад підприємства.

Перевагою даної системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб логістичної системи. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система «мінімум-максимум». Як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Система «Мінімум-максимум» зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в даній системі замовлення виникають не через інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями запасів - мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Крім перерахованих систем управління запасами в практичній діяльності вітчизняних підприємств часто застосовується так називана система оперативного управління. Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: “замовляти” або “ні”.

Список використаної літератури

1. Гаджинський А.М. Основи логістики. - М., 2000.

2. Дегтяренко В.Н. Основи логістики і маркетингу. - М., 2001.

3. Гордон М.П. Функции і развитие логистики в сфере товарообращения. - М., 2002.

4. Сміхов А.А. Введення в логістику. - М.: Транспорт, 1993.

5. Николайчук В.Е. Логистика: краткий курс. - Спб., 2006.

6. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2005.

7. Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1994.

8. Беристайн Л.А. Анализ финансовой отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2003.

9. Вартанов А.С. Экономическая диагностика деятельности предприятия: организация и методология. - М.: Финансы и статистика, 1991.

10. Герчикова И.Н. Менеджмент. - М.: Банки и биржи, 2005 - 203с.

11. Дамари Р. Финансы и предпринимательство. - Ярославль: Периодика, 2003.

12. Ефимова О.В. Как анализировать финансовое положение предприятия. - М.: Интел-Синтез, 2004.

13. Золоторев А.И. Эффективное использование оборотных средств // Экономика Украины, 2005 - №3.

14. Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2003.

Размещено на Allbest.ru