Вплив рівня оплати праці на ефективність функціонування підприємств індустрії гостинності

Тематичні ресторани також є дуже популярними як серед українців, так і туристів. В Україні вже є певний досвід у створенні таких закладів харчування, найвідоміші з яких у Львові: "Криївка", присвячений героям УПА, планується відкриття автомобільного ресторану, “Дім Легенд” - будинок сажотруса та його сім'ї, де живуть львівські легенди.; в ****: “Бульваръ” - в інтер'єрі так і витає дух міста **** кінця 19 початок 20 століття, “Бернардаці” - виконаний в флорентійському стилі, “Компот" та "Дача" виконані в ретро-стилі, «Хуторок» виконан у стилі справжнього українського села.

Останнім часом намітилася стійка тенденція переміщення послуг з організації споживання продукції та обслуговування споживачів із залів закладів харчування до робочих місць (офіси, установи); місць відпочинку; місць святкування ювілеїв та інших офіційних та неофіційних святкових подій; до домівки. Ця послуга має назву у міжнародній індустрії гостинності "catering". Послугу з "кейтерингу" здійснюють не тільки заклади ресторанного бізнесу (ресторани, кафе, бари), наприклад, ресторани “Gnezdo”, “Buffalo”, “Гранат”, “Робин Бобин”, “Del Prado”, “Базилик”, “Morgan Club”, “Токио Хаус”, “Mario's”, “Rokka”, “Fanconi”, “Pizza&Grill” тощо.

Предметна спеціалізація основного виробництва здійснюється не лише у напрямах "піцца, бутерброди, борошняні вироби, страви з курки, січеного м'яса”, але й у напрямах "екзотика, морепродукти, вегетаріанство, релігія, дієта, здоровий спосіб життя" тощо. Цей ринок представлено такими підприємствами, як "Columbus", "KamaBar", "Zara Pizzarra", “Casa Nova”, “Bellini”, “Свеча”, “Рыба” тощо. Ресторани, які створилися упродовж останніх п'яти років, умовно можна поділити на три групи: національні (у повному обсязі представлена національна кухня народів світу; інтер'єр включає елементи національного декору, етнічні предмети вжитку); з предметною спеціалізацією, швидкого обслуговування; тематичні (або концептуальні, тому що створювалися "під ідею", за певною концепцією); без чіткого спрямування.

Зберігаючи кращі традиції національної кухні, ресторани є візитною карткою гостинності міста, певною формою проведення дозвілля і спілкування, ознакою престижу і фінансового достатку. Кожен ресторан відрізняється від інших власним стилем: національний, епохи лицарських турнірів і замків, сільський, мисливський, річковий, елітний, царський тощо. Серед атрибутів інтер'єру можна побачити картини, фонтани, каміни, акваріуми, композиції з декоративних квітів, ігрові автомати тощо. Але основне, що складає престиж, - це смачні страви та широкий асортимент, кулінарна майстерність, професійний рівень обслуговування клієнтів, інфраструктура сервісу, гостинний прийом.

Окрім того ресторани рекламують свої послуги в Інтернеті шляхом створення фірмових веб-сайтів, розміщення їх у пошукових, комерційно-ділових, туристично-готельних інформаційних системах.

Краще, якщо ресторан входить до структури готельного комплексу: на сайті готелю одночасно подається рекламний матеріал про ресторанні послуги як складову гостинності і сервісу. Тому посилення реклами готелю йде на користь й ресторанного закладу, підвищує рівень завантаженості та пропускної спроможності. Основний акцент робиться на обслуговування гостей, які розмістилися в готелі. Саме такому контингенту можуть бути запропоновані цінові знижки. Але ресторани не повинні обмежуватися діяльністю інформаційно-рекламного характеру, вони мають бути зацікавлені, щоб потенційні клієнти стали учасниками віртуально-технологічного процесу.

Віртуальний ринок ресторанних послуг - це ринок, у якому представлені ресторани забезпечують on-line замовлення столиків для клієнтів у мережі Інтернет через посередників або самостійно.

У м. **** - розвинутому центрі ресторанного сервісу - налічується не менш 300 ресторанів.

Менеджерську роботу з формування такого ринку проводить Інтернет-проект "Все про ресторани ****" [17]. Це електронний каталог ресторанів ****, у якому подається повна інформація про заклад, меню, ціни, адресу, а також забезпечується on-line замовлення столиків.

Щоб зарезервувати столик через Інтернет, потенційний клієнт спочатку вибирає ресторан, отримує про нього інформацію загального характеру, знайомиться з набором представленого меню, цінами. Після фіксації кількості потрібних страв за певними позиціями, автоматично підраховується загальна вартість. Далі слід натиснути на кнопку "Замовлення столика" і система запропонує вказати такі дані: час, день, місяць, кількість осіб та тип резервування (сніданок, обід, вечеря, день народження). Для підтвердження замовлення столика у ресторані необхідно вказати форму зворотного зв'язку з клієнтом (електронна пошта, факс, телефон). Деякі ресторани пропонують ще й електронну карту розміщення усіх наявних столиків і потенційний клієнт за певним номером може вибрати необхідні місця. On-line резервування безкоштовне, потрібно сплатити лише за замовлення у ресторані, а іноді навіть отримує знижку у розмірі 5-10%.

Така система розширює можливості корпоративно-групового обслуговування - ділових осіб, туристів, делегацій, екскурсантів. Завжди можна бути усвідомленим про страви і ціни, представлені у режимі реального часу для попереднього формування власного меню-замовлення.

Потрібно відмітити й про наявність електронної книги "Скарг та пропозицій", у якій клієнт може висловити свої враження від перебування у ресторані, надати пропозиції щодо покращення рівня обслуговування. Отримана інформація надсилається власнику закладу для прийняття відповідних заходів.

Проведене дослідження одеського віртуального ринку ресторанних послуг у структурі досліджуваного Інтернет-проекту показало, що європейську кухню в **** можуть запропонувати 57,1% усіх представлених у базі даних закладів: італійську - 25%, японську - 19,6, українську - 16,9, американську - 4,3, китайську, мексиканську - по 3,0, грузинську -2,6, індійську - 2,1.

Рис. 2.2 - Дослідження віртуального ринку ресторанних послуг в ****

Американська кухня - це "Стейкхаус", "Buffalo", "Bootlegger". Японська кухня пропонується у ресторанах "Gnezdo", "Buffalo", "Токио Хаус", "Jagger Bar", "Кобе", індійська -"Камасутра", "Лондон", мексиканська -"Кактус", "Текила хаус", "Estrellita". Ресторани "Varadero", "Фиш кафе", "Бабель-Фиш" спеціалізуються на приготуванні морепродуктів. До речі, заклади з організацією відпочинку на воді (на базі комфортабельних річкових лайнерів) практикують набір сервісних послуг: VІР-зал, кімнати відпочинку, більярд, риболовлю, сауну, прогулянку на катері в літній сезон.

Можна підібрати й ресторани з в'єтнамською кухнею, ірландською, іспанською, корейською, ліванською, польською, російською, турецькою, югославською. Отже, є широкий вибір із світової кухні. Для кожної притаманні національні страви, менеджерський стиль управління процесом, традиції у технології приготування їжі, сервірування столиків, ритуалу трапези, надання музичних, сервісних послуг під час обслуговування.

Результати групування ресторанів за показником вартості послуг у розрахунку на одну людину такі: до 10 $ - 18,9%, від 10 до 20 $ - 41,6%, від 20 до 30 $- 22,8%, від 30 до 50 $ - 15,0%, від 50 $ та вище - 1,7%. На рівень цін ресторанних послуг впливають собівартість і склад сировини (продуктів), з яких готуються фірмові страви, категорія класності підприємства, інтенсивність відвідувань клієнтів, їх склад та фінансова забезпеченість, атмосфера перебування і відпочинку, включаючи розважальні заходи.

З метою заохочення клієнтів доцільно практикувати дисконтні картки, подарунки від закладу до дня народження відвідувача та свят, безкоштовне надання страви-сюрпризу за умови замовлення ресторанних послуг на певну суму, дегустації, приготування страв шеф-поваром за рецептом клієнта, радіо-вікторини, де переможці правильних відповідей нагороджуються безкоштовним ланчем. Такі стимулюючі акції свідчать про уважне ставлення ресторану до клієнта. Високий рівень сервісного обслуговування, смачна їжа, неординарний колорит інтер'єру, цікава шоу-програма створюють гарний настрій та незабутні враження, бажання знову відвідати заклад, поспілкуватись з новими друзями.

Але все це можливо завдяки згуртованій команді фахівців, що турбується про імідж свого підприємства, як результат професійного, творчого підходу до справи. Підготовка висококваліфікованих фахівців для підприємств ресторанного господарства повинна здійснюватися на підставі програм сучасного реформування галузі, новітніх технологій, комп'ютерної грамоти, вивчення іноземних мов, проходження практики з можливістю виїзду на стажування у зарубіжні країни.

Підвищення якості обслуговування у закладах ресторанного господарства є необхідним заходом задля підвищення ефективності роботи підприємства.

Виявлено, що ресторанна сфера як одна з високорентабельних галузей світової економіки, у ХХІ ст. стає провідним напрямом економічного і соціального розвитку України. Міжнародний досвід свідчить, що необхідною передумовою активного та успішного розвитку цієї галузі є якісне обслуговування.

2.2 Аналіз організаційно-економічної та фінансово-господарської діяльності ТОВ «****»

Статус підприємства

Повна назва підприємства: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан ****».

Скорочена назва підприємства: ТОВ «Ресторан ****».

Організаційно-правова форма - юридична форма, в якій здійснюється реєстрація і діяльність юридичної особи.

Місія ресторану «****» - це задоволення потреб сучасної людини в їжі і відпочинку, хорошого проводження часу.

Основними цілями ресторану «****»:

якісний рівень обслуговування;

в майбутньому стати одним з кращих ресторанів ****;

докласти зусиль для підтримки і зміцнення здоров'я, задоволеності працею і фінансовим добробутом своїх співробітників.

Основні види діяльності

Ресторан розрахований на місцевий контингент жителів, для проведення ними вечірнього дозвілля в даному ресторані і на людей працюючих в бізнес центрах. Режим роботи ресторану: з 11 години ранку, до 24 години ночі.

Кухня ресторану - італійська.

Шеф-кухар ресторану італієць **** зробив акцент на класичній кухні Італії. У закладі готують карпаччо з восьминога і яловичини, різноманітні види пасти і різотто, камбалу, дораду і лангустіни на грилі, також подають традиційні італійські супи - минестроне з черрі та шпинатом, суп з кролика з білими грибами. В дров'яної печі в основному залі випікають італійські коржі фокачча і готують піцу. На десерт пропонують морозиво та сезонні ягоди з кремом маскарпоне. Сири, оливкова олія, бальзамічний оцет, трюфельне масло ресторан закуповує в Італії. Продукти можна купити в крамниці.

В закладі працюють основний і нижній зали, літня тераса, відкрита площадка на даху. Нижче знаходяться банкетний зал і дитяча кімната, в якій по вихідних для дітей влаштовують розважальну програму.

Загальна кількість посадкових місць - 50, максимальна місткість - 100 осіб. В ресторані готуються і реалізуються для споживання на місці гарячі і холодні напої, хлібобулочні та борошняні кондитерські вироби, страви та кулінарні вироби в обмеженому асортименті, а також реалізуються кисломолочні продукти і деякі покупні товари.

Для випікання піцци є знаменита піч Stefano Ferrara, яких в Україні від сили штук 15. Вона спроектована спеціальним чином, щоб камінь отримував і витримував підвищені температури, які потрібні, щоб піца спекла швидко і якісно, придбала так улюблений усіма хрусткий край. Печуть неаполітанський варіант - з тонким коржем і невеликим, хрустким бортиком.

Ресторан «****» спеціалізується на приготуванні національних блюд. В меню можна знайти класичні та домашні страви італійської кухні, а також авторські новації від шеф-кухаря ***. Уродженець Неаполя, **** володіє багатим 20-річним досвідом роботи.

Висока якість приготованих зі свіжих продуктів страв гарантовано не тільки високим професіоналізмом кухарів, а й чітким дотриманням відпрацьованої технології, що спирається на сучасне кухонне обладнання.

Всі продукти для ресторану закуповуються у дрібних виробників Сицилії, П'ємонту.

Нововведення «****» - це наявність в меню 15 видів піци, що абсолютно не властиво ресторанам високої кухні.

Таблиця 2.1 - Декілька страв з меню ресторану

Карпаччо з яловичини в парі з руколою і під апельсиновим соусом - 84 грн.
Карпаччо з восьминога з руколою, чері та соусом цітронет - 130 грн.
Філе камбали на соусі з шафрану і з рисом басматі - 160 грн.
Філе яловичини з панчеттою і фуа-гра - 179 грн.
Філе яловичини в соусі з зеленим перцем - 150 грн.
Восьминіг гриль з томатами конфі та моцарелою ді Буфала - 180 грн.
Качина грудка з квітковим міксом, брокколі та картоплею - 95 грн.
Різотто з морепродуктами - 160 грн.
Сорбети власного приготування - 15 грн.
Паннакотта - 50 грн.
Морозиво власного приготування - 20 грн.

Виробнича структура підприємства

Виробничі приміщення: гарячий цех, холодний цех, кондитерський цех, комора, мийка.

Торгові приміщення: основний зал, зал на даху, літня веранда, дітяча кімната, вестибюль.

У холодному цеху готуються холодні страви та закуски, бутерброди, солодкі блюда і холодні супи. Оскільки тут значна кількість блюд і виробів не піддаються тепловій обробці, то необхідно дотримувати санітарні правила при організації технологічного процесу. Вікна в холодному цеху повинні виходити на північ або північний захід. Всі холодні страви і закуски готують безпосередньо перед відпусткою споживачу. Холодний цех розташовується так, щоб досягалася найкоротша зв'язок з мийного столового посуду.

У барах, де обробляють невеликий обсяг сировини, організують загальні робочі місця для обробки картоплі й коренеплодів. Різні технологічні процеси і операції виконують послідовно на одному і тому ж обладнанні.

У м'ясному цеху обробляють м'ясо, рибу і сирі м'ясні продукти, готують напівфабрикати.

У гарячому цеху готуються гарячі закуски, другі страви, гарячі напої, борошняні кондитерські вироби, гарячі бутерброди. У приміщенні гарячого цеху повинна бути витяжка, вентиляція, кондиціонери. Необхідно дотримуватися техніку безпеки і санітарні вимоги.

Комора призначена для короткострокового зберігання продуктів, безалкогольних та винно-горілчаних виробів. Строки зберігання в коморі залежать від його типу, району розташування, кліматичних умов.

Основний зал. Це основне приміщення кафе, де організовано обслуговування споживачів. Зал зручний і привабливий. У залі споживач забезпечений визначеним ступенем самітності. Висвітлення не дуже яскраве, світло не відбивається від стін і стелі в залежності від світильників. Зал має зв'язок з холодним цехом і мийної столового посуду. Робота в цехах починається з 7:00, а закінчується в 23.30 годин. У ранкові години працівники цеху, займаються підготовкою продуктів до теплової обробки. Завідувач виробництвом - технолог, визначає завдання кухарам.

У зв'язку з санітарними вимогами та вимогами технологічного процесу в цеху організовані універсальні робочі місця:

Робоче місце ? призначено для приготування супів і бульйонів, на ньому використовуються плита електрична, сковорода електрична і стіл виробничий з мийною ванною. Для підтримки потрібної температури перед відпусткою страв використовується марміт наплитний.

Робоче місце ? для приготування других страв, гарнірів, соусів. Використовують: шафу жарова, плита електрична, стіл виробничий з вагами.

Робоче місце ? для приготування гарячих напоїв: кип'ятильник, стіл виробничий.

Робоче місце ? для оформлення і відпустки страв відвідувачу - стіл з охолоджуваним обсягом і гіркою.

Для зберігання продуктів використовується шафа холодильна.

Таблица 2.2 - Розрахунок чисельності працівників ресторану (Додаток Е)

Посада	Кіл-сть робітників
Директор	0,5
Головний бухгалтер	1
Керуючий	1
Адміністратор ресторану	1
Офіціант	2
Касир	0,5
Енергетик	1
Прибиральниця	1
Всього	8

Аналіз динаміки фінансових результатів діяльності підприємства

Фінансовий результат діяльності підприємства формується як різниця між доходами і витратами за кожним з видів діяльності.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства дозволяє дати оцінку темпів зростання прибутку як в цілому по підприємству за певний період, так і за кожною його складовою; вивчити вплив суб'єктивних і об'єктивних факторів на зміну прибутку та визначити рівень їх впливу; виявити резерви збільшення прибутку (Додаток В).

Для аналізу і оцінки рівня та динаміки фінансових результатів об'єкту дослідження використаємо інформацію таблиці 2.3.



Таблиця 2.3 - Фінансові результати діяльності підприємства, тис.грн.

Показники	2012 рік	2013 рік	Відхилення
	сума	у % до виручки	сума	у % до виручки	абс	відносні
1	2	3	4	5	6 (4:2)	7(6:2*100)
Доход (виручка) від реалізації	21,1	100	650,1	100	629	2981
Чистий доход (виручка) від реалізації	21,1	100	595,5	91,4	574,4	2722
С/в реалізованої продукції	21,0	99,5	301,5	46,3	280,5	1335
Інші операц. доходи	0	-	0	-	-	-
Інші операц. витрати	0	-	369,2	56,7	369,3	-
Фінансові результати до оподаткування	0,1	0,5	-75,2	-11,6	-75,3	-753
Чистий прибуток (збиток)	0,1	0,5	-79,4	12,2	-79,5	-795

Аналізуючи отримані дані ми бачимо що у порівнянні з 2012 роком зменшилася сума чистого прибутку на 79,5 тис.грн. або на 795%. Виручка від реалізації продукції збільшилася на 629 тис.грн, а собівартість реалізованої продукції збільшилася на 280,5 тис.грн. Всі ці показники характеризують роботу підприємства позитивно.

Аналіз складу майна

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності вкладання фінансових ресурсів у активи. Тому необхідно вивчити передусім склад, структуру майна, причини їх змін (Додаток В).

З даних аналітичної табл. 2.4 видно, що вартість майна впродовж періоду збільшилася на 235,6 тис.грн., за рахунок збільшення необоротних активів на 43,3 тис. грн. і за рахунок збільшення оборотних активів 186,1 тис.грн. Збільшення оборотних активів відбулося в основному за рахунок збільшення запасів на 178,2 тис.грн.

Таблиця 2.4 - Загальна оцінка складу майна за 2013 рік

Показники	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення
			абс.	%
Усього майна, тис.грн.	5,1	240,7	235,6	4619
1. Необоротні активи, тис.грн. у % до майна	-	43,3	43,3	-
	-	17,9	-17,9	х
2. Оборотні активи (оборотний капітал), тис. грн. у % до майна	5,1	191,2	186,1	3649
	-	79,4	79,4	х
2.1. Запаси, тис.грн. у % до оборотного капіталу	-	178,2	178,2	-
	-	93,2	-	х
2.2. Дебіторська заборгованість, тис. грн. у % до оборотного капіталу	-	-	-	-
	-	-	-	х
2.3. Грошові кошти та їх еквіваленти, тис.грн. у національній валюті у % до оборотного капіталу	5,1	13,0	7,9	155
	-	6,7	6,7	х
3. Витрати майбутніх періодів, тис.грн. у % до майна	-	6,2	6,2	-
	-	2,5	2,5	х

Аналіз ефективності використання оборотного капіталу

Фінансовий стан підприємства залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються на реальні кошти. Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення фінансової стабільності.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовуються такі показники:

1. Коефіцієнт оборотності (К) - це кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Він показує розмір виручки від реалізації в розрахунку на 1 грн. оборотних коштів.



К= ,

де В - виручка від реалізації;

ОК - середній залишок оборотних коштів за період, що аналізується. Для розрахунку середніх залишків беруть підсумки залишків 2-го і 3-го розділів активу балансу і за формулою середньої арифметичної визначають середньорічний залишок.

2. Тривалість одного обороту в днях (Т) визначають за формулою

Т=

де Д - кількість днів періоду що аналізується (90, 360).

3. Коефіцієнт завантаженості оборотних коштів в обороті (К) показує величину оборотних коштів, що авансується на 1 гривню виручки від реалізації.

К = ОК : В

За даними форми № 1 “Баланс ”, ф. № 2 “Звіт про фінансові результати” розглянемо показники використання оборотних коштів (табл. 2.5) (Додаток Б).

Таблиця 2.5 - Аналіз використання оборотних коштів

Показники	2012 рік	2013 рік	Відхилення
			абсолютне	%
1	2	3	4 (3-2)	5 (3:2)
1. Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (послуг), тис.грн.	21,1	595,5	574,4	28 разів
2. Середні залишки оборотних коштів, тис.грн. в т.ч.	-	191,2	191,2	-
2.1. Запаси	-	178,2	178,2	-
2.2. Кошти в розрахунках	-	-	-	-
2.3. Грошові кошти	-	13	13	-
3. Кількість днів періоду	360	360	-	-
4. Одноденна виручка, тис.грн.	0,05	1,8	-	36 разів
5. Коефіцієнт оборотності (1:2)	-	3,11	3,11	-
6. Коефіцієнти завантаженості (2:1)	-	0,32	0,32	-
7. Тривалість одного обороту, дні
(2 : 4) в т.ч.	-	106	106	-
7.1. Запаси (2.1 : 4)	-	99	99	-
7.2. Кошти в розрахунках
(2.2 : 4)	-	-	-	-
7.3. Грошові кошти (2.3 : 4)	-	7,2	7,2	-

Дані таблиці свідчать про те, що оборотні кошти підприємства використовуються ефективно. Протягом 2013 року для здійснення одного обороту коштів потрібно було 106 днів. Отже спостерігаємо прискорення оборотності коштів.

Метою аналізу оборотності оборотних коштів є також визначення розміру коштів, що їх було вивільнено з обороту внаслідок прискорення оборотності.

Аналіз структури капіталу підприємства

У процесі аналізу капіталу підприємства, в першу чергу, вивчимо зміни в його структурі та складі. Виявимо тенденції змін обсягів та частки кредитів банку та позик, які не погашені у строк. Збільшення їх абсолютної суми та питомої ваги свідчить про наявність на підприємстві значних фінансових ускладнень. Проведемо також порівняння структури активів та пасивів балансу, оцінку факторів, які впливають на співвідношення власного та позикового капіталу, а отже і на фінансову стійкість підприємства.

У таблиці 2.6 наведено склад і структуру капіталу аналізованого підприємства. Зазначимо, що підприємство на кінець 2013 року має загальний розмір капіталу 240,7 тис.грн. За останній рік спостерігаємо його збільшення на 235,6 тис.грн.

При цьому дані таблиці свідчать, що більше 10 % у валюті балансу підприємства на кінець року займає власний капітал, його розмір становить 20,7 тис.грн. чи 12,8 % від сукупного капіталу. Позиковий капітал при цьому складає 220 тис.грн. Це говорить про те, що всі поточні зобов'язання можуть бути погашені власним капіталом, що характеризується позитивно.

Таблиця 2.6 - Склад і структура капіталу підприємства (станом на кінець року)

Статті балансу	2012 рік	2013 рік	Відхилення
	сума, тис.грн.	питома вага, %	сума, тис.грн.	питома вага, %	абс.	відн.
Капітал, разом	5,1	100	240,7	100	235,6	-
1. Власний капітал	5,1	98,1	20,7	12,8	15,5	-85,3
1.1. Статутний капітал	5,0	96,1	100,0	61,9	95	-34,2
1.2. Інший додатковий капітал	-	-	-	-	-	-
1.3. Резервний капітал	-	-	-	-	-	-
1.4. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	0,1	1,92	-79,3	-49,1	-79,4	-51,0
1.5. Забезпечення наступних витрат і платежів	-	-	-	-	-
2. Позиковий капітал	-	-	220	91,4	220	-
2.1. Довгострокові зобов'язання	-	-	-	-	-	-
2.2. Короткострокові зобов'язання	-	-	-	-	-	-
2.2.1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	-	-	129,6	53,8	129,6	-
2.2.2. Поточні зобов'язання за розрахунками	-	-	11,1	4,6	11,1	-
2.2.3 Інші поточні зобов'язання	-	-	79,3	32,9	79,3	-

Аналіз власного капіталу підприємства

Фінансовою основою діяльності підприємства є сформований ним власний капітал. Він є початковою та безстроковою основою фінансування діяльності підприємства, а також джерелом погашення його збитків, одним з найвагоміших показників, що використовується при оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує: з одного боку ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів наявним у підприємства капіталом засновників).

Структура власного капіталу підприємства наведена у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Структура власного капіталу підприємства

Показники	2013 рік	2014 рік	Відхилення
Статутний капітал
- сума, тис.грн	5,0	100,0	95,0
- питома вага, %	98,1	483	385
Інший додатковий капітал
- сума, тис.грн	-	-	-
- питома вага, %	-	-	-
Резервний капітал
- сума, тис.грн	-	-	-
- питома вага, %	-	-	-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
- сума, тис.грн.	0,1	-79,3	-79,4
- питома вага, %	1,96	-383	-385
Вилучений капітал
- сума, тис.грн	-	-	-
- питома вага, %	-	-	-
Власний капітал
- сума, тис.грн.	5,1	20,7	15,6
- питома вага, %	100	100	-

Дані таблиці 2.7 свідчать про збільшення розміру власного капіталу підприємства протягом аналізованого періоду на 15,6 тис.грн. за рахунок збільшення статутного капіталу. Саме цим і пояснюються зміни у структурі капіталу.

Аналіз балансу

Оцінка та аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання передбачає оцінку його майнового та фінансового стану. Оцінку майнового стану необхідно розпочинати з побудови аналітичного балансу, тобто представлення балансу в більш придатній для читання та аналізу формі.

Горизонтальний аналіз означає зіставлення статей балансу й обчислювальних по них показників на початок і кінець одного чи декількох звітних періодів.

При горизонтальному аналізі обчислюють абсолютні і відносні зміни показників. Зіставлення дозволяє визначити загальний напрямок руху балансу. В звичайних виробничих умовах збільшення підсумків балансу оцінюють позитивно, а зменшення - негативно.

Вертикальний аналіз - це вираження статті (показника) через визначене процентне співвідношення до відповідної базової статті (по базовому показнику). За допомогою вертикального аналізу виявляють основні тенденції і зміни в діяльності підприємства.

Структура активу балансу складається з наступних показників: майно підприємства; основні засоби та інші необоротні активи (у відсотках до всіх засобів); матеріальні оборотні активи (у відсотках до оборотних коштів); кошти і короткострокові фінансові вкладення (у відсотках до оборотних коштів).

Коли валюта балансу збільшується - це оцінюється позитивно, зменшується - негативно. Збільшення валюти балансу свідчить про зростання виробничих можливостей (при цьому слід враховувати інфляцію), а зменшення валюти балансу означає спад у господарській діяльності.

Валюта балансу - це орієнтована сума коштів, вона є обліковою величиною і не відображає реальної суми, яку можна отримати в разі ліквідації підприємства.

Необхідно розрахувати декілька коефіцієнтів.

Коефіцієнт ( К) приросту майна

К = ( Б - Б) : Б*100

де Б і Б- середні величини майна за попередній і звітний періоди.

Коефіцієнт (К) приросту виручки від реалізації послуг

К= (V - V) : V*100

де V і V- виручка від реалізації продукції за попередній і звітній періоди.

Аналогічно розраховуються коефіцієнти приросту прибутку від реалізації і загального прибутку (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 - Загальна оцінка валюти балансу по підприємству

Показники	2012 рік	2013 рік	Відхилення абсолютне	Коефіцієнт приросту
1. Валюта балансу, тис.грн.	5,1	161,4	156,3	3064
2. Виручка від реалізації, тис.грн.	21,1	650,1	629	2981
3. Прибуток від реалізації, тис.грн	0,1	-79,4	79,3	-79500
4. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	0,1	-75,2	-75,3	-75300



Як свідчать розрахунки, у звітному періоді прибуток валюти балансу склав 30% за рахунок збільшення виручки від реалізації на 629 тис.грн. або на 29,8%, але відбулося зменшення фінансового результату від звичайної діяльності на 75,3 тис.грн. Це свідчить про погіршення ситуації на підприємстві.

Крім зміни валюти балансу в цілому необхідно проаналізувати характер змін окремих розділів і статей балансу, тобто провести горизонтальний та вертикальний аналіз балансу (табл. 2.9).

Основними рисами, що характеризують баланс з позитивної сторони є те, що поряд зі збільшенням валюти балансу збільшуються оборотні активи, хоча вони і не перевищують необоротні. Позитивними рисами балансу також є перевищення власного капіталу над позиковим.

З таблиці 2.9 видно, що за 2013 рік сталося збільшення питомої ваги «Оборотних активів» в активі підприємства з 35,43 % до 65,1%. Збільшення валюти балансу на кінець року на 3121 тис.грн. свідчить про пожвавлення розмірів фінансово-господарської діяльності.

Таблиця 2.9 - Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу

Стаття балансу	Код рядка	Горизонтальний аналіз	Вертикальний аналіз
		На початок 2013 року тис.грн.	На кінець 2013 року тис.грн.	Абсолютне відхилення (гр.4 - гр.3) тис.грн.	Відносне відхилення (гр.5 : гр.3) х100	Структура	Відхилення (гр.8 - гр.7)
						На початок звітного періоду, %	На кінець звітного періоду, %
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Актив
1. Необоротні акти- ви	080	-	43,3	43,3	-	-	18,0	18,0
2. Оборотні активи	260	5,1	191,2	186,1	36,4	100	79,4	-20,6
3. Витрати майбутніх періодів	270	-	6,2	6,2	-	-	-2,6	-2,6
Баланс	280	5,1	240,7	235,6	46,2	100	100	0
Пасив
1. Власний капітал	380	5,1	20,7	15,6	3,05	100	8,6	-91,4
2. Забезпечення наступних витрат і платежів	430	-	-	-	-	-	-	-
3. Довгострокові зобов'язання	480	-	-	-	-	-	-	-
4. Поточні зобов'язання	620	-	220,0	220,0	-	-	91,4	91,4
5. Доходи майбутніх періодів	630	-	-	-	-	-	-	-
Баланс	640	5,1	240,7	235,6	46,2	100	100	х

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

Ці види заборгованості мають значну питому вагу в складі поточних активів і поточних зобов'язань і суттєво впливають на фінансовий стан підприємства. Джерело аналізу - ф. №1 “Баланс”, ф. № 1-Б термінова (місячна), дані аналітичного обліку.

Важливим в процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості загрожує фінансовій стійкості підприємства, тому що потребує додаткових джерел фінансування.

Серед залучених коштів значний обсяг приходиться на кредиторську заборгованість. Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі і структурі, встановлюють причини змін її окремих складових, розробляють заходи для регулювання заборгованості. Аналіз стану дебіторської і кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду передбачає також їх порівняльний аналіз (табл.2.10).

Таблиця 2.10 - Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості (на кінець 2013 року)

Статті заборгованості	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення заборгованості
			дебіторської	кредиторської
1. Заборгованість за товари, роботи, послуги	-	129,6	-	129,6
2. За розрахунками:
з бюджетом	-	2,3	-	2,3
за авансами	-	-	-	-
зі страхування	-	2,6	-	2,6
з оплати праці	-	6,2	-	6,2
3. Інші види заборгованості	-	79,3	-	79,3
Усього	-	220,0	-	220,0



Як видно з таблиці 2.10, на підприємстві немає дебіторської заборгованості над кредиторською, яка складає 220 тис.грн. і в основному за рахунок заборгованості за товари, роботи, послуги, що є негативним.

Аналіз ліквідності та платоспроможності

Термін «ліквідний» означає безперешкодне перетворення майна на гроші.

Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворити свої активи на гроші для покриття необхідних платежів. Короткострокові зобов'язання - це борги, термін погашення яких не перевищує одного року.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їх ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків.

Залежно від ліквідності активи поділяються на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - це сума за статтями грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, цінних паперів (рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу).

2. Активи, що швидко реалізуються (А2) - це активи, для перетворення яких в грошові кошти потрібен певний час - дебіторська заборгованість (рядки 160 - 210).

3. Активи що реалізуються повільно (А3) - це статті 2-го розділу активу балансу, що включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 - 140, а також ряд. 250 та 270).

4. Активи що важко реалізуються (А4) - це усі статті 1-го розділу активу «Необоротні активи» активу балансу та витрати майбутніх періодів з терміном використання понад рік.

Пасиви балансу групують залежно від терміновості сплати зобов'язань наступним чином:

1. Поточні зобов'язання за розрахунками (П1) - це кредиторська заборгованість підприємства товарного та нетоварного характеру за статтями розділу ІV «Поточні зобов'язання» пасиву балансу та доходи майбутніх періодів, забезпечення наступних витрат і платежів, які будуть погашені протягом операційного циклу або 12 місяців від дати складення балансу;

2. Короткострокові кредити банків і позики (П2) - це поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями та короткострокові кредити банків;

3. Довгострокові зобов'язання (П3) - це суми за усіма статтями розділу ІІІ «Довгострокові зобов'язання» пасиву балансу та розділу ІІ «Забезпечення наступних витрат і платежів», розділу V «Доходи майбутніх періодів», термін погашення яких становить понад 12 місяців;

4. Постійні пасиви (П4) - це власний капітал підприємства.

Баланс вважають ліквідним, якщо виконуються наступні умови:

А1 П1; А2 П2; А3 П3; А4 П4,

Де А1 - найбільш ліквідні активи - ряд. (220 + 230 + 240) форми № 1;

А2 - середньо ліквідні активи - ряд. (150 + 160 + 170 + 180 + 190 + 200 + 210 + 250 + 270 до 1 року) форми № 1;

А3 - низько ліквідні активи - ряд. (100 + 110 + 120 + 130 + 140) форми № 1;

А4 - важко ліквідні активи - ряд. (080+270 понад 1 рік) форми № 1;

П1 - поточні зобов'язання за розрахунками - ряд. (620 - 500 - 510 + 430 до 1 року + 630 до 1 року) форми № 1;

П2 - короткострокові кредити банків і позики - ряд. (500 + 510) форми № 1;

П3 - довгострокові зобов'язання - ряд. (480 + 430 понад 1 рік + 630 понад 1 рік) форми № 1;

П4 - постійні пасиви - ряд. 380, форми № 1.

Виконання останніх трьох умов свідчить про те, що поточні активи підприємства (А2 + А3 + А4) перевищують його зовнішні зобов'язання (П2 + П3 + П4)), тобто воно має власний оборотний капітал, який при ефективному використанні забезпечує належну фінансову сталість.

Баланси ліквідності за декілька періодів, років дають можливість виявити тенденції зміни фінансового стану підприємства. Якщо, наприклад, суб'єкт господарювання має достатньо високий рівень ліквідності, то це свідчить про те, що після погашення найбільш термінових зобов'язань у нього залишаються вільні кошти, отже воно має можливість значно швидше розрахуватися з установами банків, постачальниками, іншими кредиторами.

Наведені баланси підприємства (таблиця 2.11) на вказані дати не є ліквідними, а саме:

- підприємство не має достатньої суми наявних грошових коштів для розрахунків з кредиторами (А1 П1).

- ліквідними є друга та третя група активів протягом усього аналізованого періоду.

- відмічаємо достатність власного капіталу для формування важко ліквідних активів.

Отже загалом зміни в балансі свідчать про покращення фінансового стану підприємства.

Аналіз ліквідності балансу, проведений за вищезазначеною схемою, не відрізняється абсолютною точністю. Тому з метою комплексної оцінки ліквідності балансу доцільно застосовувати загальний показник платоспроможності. Алгоритм його розрахунку наступний:

К =

Збільшення значення Ксвідчить про зміцнення платоспроможності підприємства та зрушення в бік покращення структури активів і пасивів.

Визначимо показник загальної ліквідності аналізованого підприємства станом на кінець 2013 року.

К2013 =

Таблиця 2.11 - Оцінка ліквідності балансу підприємства (станом на кінець року), тис.грн.

Активи	2012 рік	Пасиви	2013 рік	Надлишок (+), нестача (-) платіжних коштів
				2013
Найбільш ліквідні (А1)	13,0	Найбільш термінові зобов'язання (П1)	220	207 А1 П1
Які швидко реалізуються (А2)	6,2	Короткострокові кредити банків і позики (П2)	0	-6,2 А2 П2
Які повільно реалізуються (А3)	178,2	Довгострокові зобов'язання (П3)	0	-178,2 А3 П3
Які важко реалізуються (А4)	49,5	Постійні пасиви (П4)	20,7	-28,8 А4 П4
Баланс	240,7	Баланс	240,7	-

Отже коефіцієнт загальної ліквідності протягом 2013 року складає 0,31, що свідчить про непоганий стан платоспроможності підприємства та структури активів і пасивів.

Для об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства важливе значення має розрахунок та застосування показників ліквідності. Вони дають можливість оцінити рівень платоспроможності підприємства на певний момент часу, а також у випадках виникнення надзвичайних ситуацій. З цією метою застосовують систему коефіцієнтів ліквідності, що розрізняються між собою розміром ліквідних активів та розглядаються як джерело покриття зобов'язань (таблиці 2.11 та 2.12).

Кожен із зазначених коефіцієнтів має своє аналітичне призначення. Так, загальну оцінку платоспроможності підприємства дає коефіцієнт загальної ліквідності. Він ще має назву - коефіцієнт покриття, поточної ліквідності. Це коефіцієнт універсальний, так як аналітиками застосовується не лише при оцінці рівню платоспроможності, але й діагностиці ймовірності банкрутства підприємства. Його оптимальне значення (2-2,5) свідчить що оборотні активи повинні удвічі перевищувати розмір поточних зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт термінової ліквідності допомагає оцінити можливість погашення підприємством поточних зобов'язань у разі виникнення критичних обставин. Однак при оцінці рівню платоспроможності за вказаним показником слід враховувати «якість» складу оборотних активів, дебіторської заборгованості, реальність і терміновість її повернення на підприємство.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є свідченням достатності грошових коштів для негайного покриття зобов'язань. При цьому підприємство повинно погасити не менше 20 % короткострокових боргів, що є запорукою його платоспроможності.

Аналіз показників платоспроможності підприємства (таблиця 2.12) а саме, коефіцієнт абсолютної ліквідності вказує на те що суб'єкт дослідження не є платоспроможним. Так, станом на кінець 2013 підприємство не може розрахуватися за найбільш терміновими зобов'язаннями, на кінець 2013 року воно може негайно за рахунок наявних грошових коштів погасити лише 10 % найбільш термінових зобов'язань.

Таблиця 2.12 - Показники ліквідності та алгоритми їх розрахунку за балансом підприємства

Назва показника	Призначення показника	Оптимальне значення	Алгоритм розрахунку за балансом
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Показує, яка частина поточної заборгованості підприємства може бути погашена негайно на дату складання звітності	0,2 - 0,3
Коефіцієнт термінової ліквідності	Показує, яка частина поточної заборгованості підприємства може бути погашена за рахунок готівки та очікуваних надходжень від дебіторів	0,7 - 0,8
Коефіцієнт загальної ліквідності	Дозволяє виявити, в якій мірі поточні активи покривають поточні зобов'язання підприємства	2,0 - 2,5
Коефіцієнт ліквідності коштів у розрахунках	Показує, в якій мірі очікуванні надходження від дебіторів будуть використані для погашення поточних зобов'язань підприємства	-
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості	Показує, який розмір кредиторської заборгованості припадає на 1 грн. дебіторської	-
Коефіцієнт мобільності активів	Показує, яку частку в ак-тивах підприємства займають оборотні активи	? 0,5
Коефіцієнт співвідношення активів	Показує рівень співвідношення між оборотними та необоротними активами підприємства	> 1

Коефіцієнт загальної ліквідності, теоретично виправдане значення якого складає 2,0 - 2,5 показує, що на кінець 2013 року він складає 1. Значення коефіцієнта загальної ліквідності не знаходиться в межах теоретично виправданого значення цього показника і свідчить про неможливість підприємства погасити борги при необхідності.

Таблиця 2.13 - Показники ліквідності підприємства (станом на кінець року)

Назва показника	2013 рік
Коеф-т абсолютної ліквідності	0,1
Коеф-т термінової ліквідності	0,1
Коефіцієнт загальної ліквідності	1
Коеф-т ліквідності коштів у розрахунках	0,03
Коеф-т співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості	-
Коефіцієнт мобільності активів	0,82
Коефіцієнт співвідношення активів	4,5

Коефіцієнт ліквідності коштів у розрахунках складає на кінець 2013 року 0,03. Це означає, що коштів, отриманих від боржників достатньо для погашення поточної заборгованості, що характеризується позитивно.

Аналіз фінансової стійкості

Основним завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів та пасивів.

Фінансову стійкість підприємства оцінюють за двома ознаками:

- з урахуванням ступеню покриття запасів джерелами фінансування;

- з урахуванням рівню ліквідності оборотних активів.

Таблиця 2.14 - Методика розрахунку показників фінансової стійкості підприємства

Назва показника	Призначення показника	Оптимальне значення	Алгоритм розрахунку за балансом
1	2	3	4
Коефіцієнт економічної не-залежності (автономії, концентрації власного капіталу)	Характ-є частку власного капіталу у загальній вартості майна	? 0,5
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	Харак-є ступінь участі позикового капіталу у формуванні активів	? 0,5
Коефіцієнт фінансової залежності	Харак-є ступінь залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування	< 2,0
Коефіцієнт фінансування	Показує, яка частка діяльності підприємства фінансується за рахунок власного капіталу	> 1
Коефіцієнт заборгованості (співвідношення власного і позикового капіталу, фінансового ризику)	Показує, яка частка діяльності підприємства фінансується за рахунок позикового капіталу	< 1
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів	Показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власного капіталу	> 0,5
Коефіцієнт маневреності	Показує, яка частка власного капіталу вкладена у найбільш мобільні активи	? 0,5
Коефіцієнт фінансової стійкості	Показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена власним капіталом	? 1
Коефіцієнт короткострокової заборгованості	Показує частку короткострокових зобов'язань у загальному їх розмірі	_

У таблиці 2.15 наведено розрахунок часткових показників фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.15 - Показники фінансової стійкості підприємства (станом на кінець року)

Назва показника	2013 рік
Коефіцієнт економічної незалежності	0,1
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,9
Коефіцієнт фінансової залежності	11,6
Коефіцієнт фінансування	0,1
Коефіцієнт заборгованості	10,6
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів	-0,1
Коефіцієнт маневреності	-1,1
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,1
Коефіцієнт короткострокової заборгованості	1

Розрахована система показників свідчить про те, що підприємство є не є досить економічно незалежним. Всі показники фінансової стійкості не знаходяться в межах норми. Це можна охарактеризувати негативно.

Оцінка ділової активності підприємства

Ділова активність підприємства проявляється у динамічному розвитку підприємства, досягненні ним поставленої мети. Основним свідченням цього є: широта ринків збуту, стабільна репутація підприємства, рівень ефективності використання фінансових ресурсів, високий імідж на ринку послуг тощо.

Обов'язково враховують, так зване, «золоте правило» економіки підприємства, згідно якого прибуток повинен зростати більш високими темпами, ніж обсяг реалізації продукції та вартість майна підприємства. Це означає, що витрати виробництва повинні знижуватись, а ресурси підприємства використовуватись ефективніше.

Оптимальним вважають наступне співвідношення:

ТПР > ТР > ТК > 100 %,

де ТПР - темп росту прибутку до оподаткування, %;

ТР - темп росту обсягу реалізації, %;

ТК - темп росту авансованого капіталу, %.

Якщо вище зазначені умови виконуються, то це є свідченням того що:

Обсяг реалізації продукції зростає більш високими темпами ніж вкладений капітал, тобто, ресурси підприємства використовуються більш ефективно;

Прибуток підприємства збільшується більш інтенсивно, ніж обсяг реалізації, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва;

Економічний потенціал підприємства зростає, оскільки всі темпи зміни показників більші за 100 %.

Розглянемо показники ділової активності аналізованого підприємства в таблиці 2.16.

Таблиця 2.16 - Показники ділової активності підприємства

Показники	2012 рік	2013 рік	Відхилення (+,-)	2013 рік у % до 2014
Чистий дохід (виручка) від реалізації	21,1	595,5	574,4	27,2
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	0,1	79,4	79,3	793
Середній розмір капіталу	5,1	240,7	235,6	46,2

Порівняно з 2013 роком середній розмір капіталу підприємства збільшився на 46,2 %, однак темп його зміни є вищим ніж темпи зменшення прибутку, що свідчить про неефективне використання ресурсів підприємства.

Отже, співвідношення між вищезазначеними показниками діяльності підприємства матимуть наступний вигляд:

27,2 < 46,2 > 793

Можемо констатувати їх невиконання, що вказує на досить низький рівень ділової активності даного підприємства.

2.3 Аналіз оплати праці на підприємстві

Аналіз фонду заробітної плати та чисельності працюючих

Аналіз використання ФОП.. Завдання аналізу полягає в оцінці використання фонду оплати праці, виявлення причин відхилення у порівнянні з базовим значенням, встановленні співвідношень в темпах змін продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Аналіз використання фонду оплати праці розпочинаємо з встановлення суми абсолютного відхилення по фонду оплати праці працівників основної діяльності, для чого складаємо аналітичну таблицю 2.17. (Додаток В).

Як показують матеріали табл. 2.17, ФОП персоналу основної діяльності збільшився у порівнянні з попереднім періодом на 190964,4 грн. На цю суму вплинуло три фактори - зміна чисельності, середньої заробітної плати і час роботи підприємства (у 2012 році підприємство працювало лише 2 місяці). Розрахунки свідчать, що 6281,1 грн. збільшення ФОП відбулося за рахунок збільшення чисельності працівників на 3 чол., при цьому збільшення середньої заробітної плати на залучило 8720,8 грн.

Позитивним показником також є збільшення продуктивності праці на 49,1 грн/чол. або в 2 рази, цьому посприяло збільшення чисельності працівників і збільшення середньої заробітної плати.

Таблиця 2.17 - Аналіз використання фонду оплати праці

Показники	2012 рік	2013 рік	Відхилення
			Всього	в т.ч. за рахунок
				чисел-сті	середньої з.п.
1. Фонд оплати праці, грн.	10035,6	201000	190964,4	6281,1	8720,8
2. Середньооблікова чисельність працівників основної діяльності, осіб	5	8	3	6281,1	-
3. Середня заробітна плата 1 працівника, грн.	1003,5	2093,7	1090,1	-	8720,8
4. Продуктивність праці грн/чол.	25,3	74,4	49,1	-	-

Фонд оплати праці штатних працівників складається із:

-- фонду основної заробітної плати;

-- фонду додаткової заробітної плати;

-- інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата -- це винагорода за виконану роботу

відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата -- це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік; премії за спеціальними положеннями і системами; компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Склад витрат на оплату праці формується із великої кількості елементів. Тому при загальному аналізі доцільно вивчати найбільш суттєві елементи, які складають основу фонду оплати праці. При тематичному аналізі коло елементів можна розширити.

В процесі аналізу слід прийняти до уваги номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата -- це сума коштів, отриманих працівником за виконану роботу протягом розрахункового періоду (день, місяць, рік).

Реальна заробітна плата -- це кількість товарів і послуг, які можна придбати за отриману (номінальну) заробітну плату. Це по суті купівельна спроможність номінальної заробітної плати. Реальна заробітна плата залежить від номінальної, а також від цін на товари і послуги.

Щоб отримати реальну заробітну плату, необхідно номінальну заробітну плату поділити на індекс цін на товари і послуги.

Після оцінки складу і структури фонду оплати праці слід проаналізувати виконання плану і динаміку заробітної плати для окремих категорій працівників (Додаток В).

В табл. 2.18 наведені результати виконання плану оплати праці на підприємстві.

Таблиця 2.18 - Виконання плану фонду оплати праці працівників

Показник	За планом, тис. грн.	Фактично, тис. грн.	Відхилення (+, -), тис. грн. (2-1)	В % до плану (2:1)•100
А	1	2	3	4
Працівники основної діяльності	1600,0	1675,0	+75	104,6
із них:
робітники	1280,0	1340,0	+60	104,6
службовці	320,0	335,0	+15	104,6

Як свідчать дані табл. 2.18, витрати на оплату праці виросли для всіх категорій працівників.

Наступним етапом аналізу витрат на оплату праці є розрахунок абсолютного і відносного відхилення фонду заробітної плати від планового рівня.

Абсолютна економія (перевитрати) фонду оплати праці розраховується шляхом вирахування від фактичного значення установленого планом (або рівня попереднього періоду), тобто:

де ?Фа -- абсолютна економія (перевитрати);

Фф,Фпл -- відповідно фактичний і плановий фонд оплати праці.

В табл. 2.19 наведені дані про відхилення фактичного фонду оплати праці від планового. Дані свідчать про перевитрати фонду заробітної плати для всіх категорій працівників.

Однак абсолютна зміна фонду оплати праці не враховує зміни обсягу продукції, продуктивність праці, з якими вони пов'язані.

Тому нарівні з абсолютними змінами визначається відносна економія (перевитрати) фонду заробітної плати.

Відносна економія (перевитрати) фонду заробітної плати розраховується як різниця між фактично нарахованою заробітною платою та її плановим фондом, скорегованими на фактичний темп зростання (зниження) обсягу виробництва.

При цьому корегується змінна частина фонду оплати праці, яка змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва продукції (заробітна плата за розцінками, премії працівникам за виробничі результати, та сума відпускних, що відповідає частці змінної заробітної плати), тобто:

де ?Фв -- відносна економія (перевитрати) фонду оплати праці;

Фф -- фактичний фонд оплати праці;

Фзм, Фп -- відповідно змінна та постійна сума планового фонду оплати праці;

іQ -- індекс обсягу виробництва.

В деяких випадках установлюється норматив приросту фонду оплати праці за кожний процент приросту виробництва продукції. Такий норматив не передбачає пропорційної зміни змінної частини фонду оплати праці зміні обсягу виробництва продукції. Наприклад, на кожний процент зростання обсягу виробництва продукції допускається зростання фонду оплати праці на 0,7%. В такому випадку відносна економія (перевитрати) фонду оплати праці визначається за формулою:

де Тпр -- темп приросту обсягу продукції;

К -- коефіцієнт корегування фонду оплати праці згідно з встановленим нормативом.

Для визначення відносної економії (перевитрат) фонду оплати праці скористаємося даними табл. 2.18 і табл. 2.19 та припустимо, що питома вага змінних витрат у фонді заробітної плати дорівнює 32,0%, а коефіцієнт корегування згідно з нормативом дорівнює 0,7.

Спочатку розрахуємо змінну і постійну частини фонду заробітної плати працівників основної діяльності

Фзм = [1600-32%]: 100 = 1594,8 тис. грн.;

Фп = 1600-1594,8 = 5,2 тис. грн.

Відносна економія (перевитрати) фонду заробітної плати становить:

-- ?Фв = 1675 - (1594,8 • 1,092 + 5,2) = - 71 тис. грн.;

-- Фв = 1675 - [1594,8 (100 + 9,2 - 0,7) : 100 + 5,2] = - 60,5 тис. грн.

Таким чином, незважаючи на абсолютні перевитрати, на підприємстві з урахуванням темпу зростання обсягу виробництва досягнута економія фонду оплати праці за будь-якою із використаних методик. При використанні коефіцієнта корегування економія, природно, менша, оскільки в кінцевому рахунку скорочується скорегована величина змінної частини фонду заробітної плати.