Керівнику будь-якого підприємства на практиці приходиться приймати безліч різноманітних управлінських рішень. Кожне прийняте рішення, що стосуються ціни, витрат підприємства, обсягу і структури реалізації продукції, в остаточному підсумку позначається на фінансових результатах підприємства. Простим і дуже точним способом визначення взаємозв'язку і взаємозалежності між цими категоріями є встановлення точки беззбитковості - визначення моменту, починаючи з якого доходи підприємства цілком покривають його витрати.

На підприємстві, що аналізується, одним з інструментів менеджерів у процесі управління прибутком є аналіз беззбитковості виробництва чи аналіз співвідношення „витрати - обсяг - прибуток” (Cost - Volume -Profіt; CVP - аналіз).

Цей вид аналізу є одним з найбільш ефективних засобів планування, прогнозування і, відповідно, управління діяльністю підприємства. Він допомагає керівникам підприємств виявити оптимальні пропорції між перемінними і постійними витратами, ціною й обсягом реалізації, мінімізувати підприємницький ризик.

Ключовими елементами аналізу співвідношення "витрати - обсяг - прибуток" виступають маржинальний доход, поріг рентабельності (точка беззбитковості), виробничий левередж і маржинальний запас міцності.

Маржинальний доход - це різниця між виручкою підприємства від реалізації продукції (робіт, послуг) і сумою перемінних витрат.

Поріг рентабельності (точка беззбитковості) - це показник, що характеризує обсяг реалізації продукції, при якому виручка підприємства від реалізації продукції (робіт, послуг) дорівнює всім його сукупним витратам, тобто це той обсяг продажів, при якому підприємство не має ні прибутку, ні збитку.

Виробничий левередж - це механізм управління прибутком підприємства в залежності від зміни обсягу реалізації продукції (робіт, послуг).

Маржинальний запас міцності - це процентне відхилення фактичної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) від граничного виторгу (порога рентабельності).

Для проведення аналізу беззбитковості виробництва необхідною умовою є розподіл витрат підприємства на постійні і перемінні. Як відомо, постійні витрати не залежать від обсягу виробництва, а перемінні - змінюються з ростом (зниженням) обсягу випуску і продажів. Для розрахунку розміру виручки, що покриває постійні і перемінні витрати, виробничі підприємства у своїй практичній діяльності використовують такі показники, як величина і норма маржинального доходу.

Величина маржинального доходу показує внесок підприємства в покриття постійних витрат і одержання прибутку.

Існує два способи визначення величини маржинального доходу. При першому способі з виторгу підприємства за реалізовану продукцію віднімають усі перемінні витрати, тобто всі прямі витрати і частину накладних витрат (загальновиробничі витрати), що залежать від обсягу виробництва і відносяться до категорії перемінних витрат. При другому способі величина маржинального доходу визначається шляхом додавання постійних витрат і прибутку підприємства.

Під середньою величиною маржинального доходу розуміють різницю між ціною продукції і середніх перемінних витрат. Середня величина маржинального доходу відбиває внесок одиниці виробу в покриття постійних витрат і одержання прибутку.

Нормою маржинального доходу називається частка величини маржинального доходу у виторзі від реалізації (для окремого виробу) чи частка середньої величини маржинального доходу в ціні товару.

Використання цих показників допомагає швидко вирішити деякі задачі, наприклад, визначити розмір прибутку при різних обсягах випуску.

Розглянемо практику застосування даної методики ДП „Арго” на конкретних прикладах. В цих прикладах, для полегшення розрахунків, використовуються два низь витратні вироби ДП „Арго” - контролери FEC і ІРС. Даний аналіз проводиться також і по всій іншій продукції підприємства, проте обсяги даної роботи не дозволяють навести розрахунки по всьому асортименту продукції. Тут наведено методику, яка ілюструється конкретними прикладами.

Приклад 1. ДП „Арго” складає і продає контролери FEC, середні перемінні витрати на виробництво і збут якого складають 10 грн. за 1 виріб. Пристрій продається за ціною 15 грн.. Постійні витрати підприємства на місяць складають 15 тис. грн. Розрахуємо, яку прибуток може одержати підприємство на місяць, якщо воно продає напоїв в обсязі 4000, 5000, 6000 виробів.

Оскільки постійні витрати підприємства не залежать від обсягу випуску, знайдемо величину маржинального доходу і прибуток (як різниця між величиною маржинального доходу і сумою постійних витрат) для всіх трьох варіантів (табл. 2.5).

Тому як середня величина маржинального доходу однакова для всіх трьох варіантів, розрахунок прибутку можна спростити. Визначимо прибуток підприємства при будь-якому обсязі випуску. Для цього:

· помноживши середню величину маржинального доходу на обсяг випуску, одержимо загальну величину маржинального доходу;

· від загальної величини маржинального доходу віднімемо постійні витрати.

Таблиця 2.5 Прибуток підприємства при різних обсягах випуску, (грн.)

Наприклад, який прибуток одержить підприємство, якщо виробить і продасть 4800 контролерів FEC?

Величина маржинального доходу для даного обсягу складе:

5 грн. х 4800 вир. = 24000 грн.

Прибуток: 24000 грн. - 15000 грн. = 9000 грн.

Приклад 2. ДП „Арго” складає і реалізує одночасно два види контролерів (FEC і ІРС) . Дані про обсяги продажів і витратах наведені в табл. 2.6

Таблиця 2.6 Основні показники діяльності підприємства

Менеджерам підприємства потрібно визначити:

· розмір прибутку, що отримає підприємством за місяць;

· середню величину маржинального доходу для кожного виробу;

· норму маржинального доходу для кожного виробу;

· розмір прибутку, що одержить підприємство, якщо розширить продаж контролерів FEC до 6000 вир., а контролерів ІРС - до 5000 вир.

Для відповіді на поставлені питання всі необхідні дані зведемо в табл. 2.7. Як видно з таблиці, за місяць підприємство заробить 26000 грн. прибутку. Середня величина маржинального доходу для контролерів FEC складає 5 грн., а для контролерів ІРС - 4 грн. Норма маржинального доходу для обох виробів складає 0,33.

Таблиця 2.7 Розрахунок середньої величини, норми маржинального доходу і розміру прибутку підприємства

При розширенні обсягу продажів підприємство отримає наступний прибуток:

Величина маржинального доходу від продажу контролерів FEC :

5 грн. х 6000 од. = 30000 грн.

Величина маржинального доходу від продажу контролерів ІРС :

4 грн. х 5000 од. = 20040 грн.

Величина маржинального доходу від продажу контролерів:

30000 грн. + 20040 грн. = 50000 грн.

Постійні витрати підприємства: 15000 грн.

Прибуток підприємства: 50000 грн. - 15000 грн. = 35000 грн.

Приклад 3. Перемінні витрати на один контролер FEC складають 10 грн. Виріб продається за ціною 15 грн., постійні витрати складають 15000 грн. Яку кількість виробів досліджуване підприємство повинне продати, щоб забезпечити одержання 20 тис. грн. прибутку?

Визначимо величину маржинального доходу. Її можна визначити як різницю між валовою виручкою і перемінними витратами, а також як суму постійних витрат і прибутку:

15000 грн. + 20040 грн. = 35000 грн.

Визначимо середню величину маржинального доходу як різницю між ціною і середніми перемінними витратами:

15 грн. - 10 грн. = 5 грн.

Визначимо кількість реалізованої продукції для планованої величини прибутку як відношення загальної величини маржинального доходу до середньої величини маржинального доходу.

35000 грн. : 5 грн. = 7000 од.

Приклад 4. Менеджери ДП „Арго” планують продати 10000 од. контролерів FEC. Середні перемінні витрати на виробництво і збут складають 10 грн., постійні витрати - 20040 грн. Підприємство планує дістати прибуток у розмірі 15000 грн. За якою ціною варто продати виріб?

1. Визначимо величину маржинального доходу, додавши до постійних витрат планований обсяг прибутку:

20040 грн. + 15000 грн. = 35000 грн.

2. Визначимо середню величину маржинального доходу, розділивши загальну величину маржинального доходу на кількість реалізованих виробів:

35000 грн. : 10000 од. = 3 грн. 50 коп.

3. Визначимо ціну виробу, додавши до середньої величини маржинального доходу середні перемінні витрати:

3 грн. 50 коп. + 10 грн. = 13 грн. 50 коп.

Приведені дані показують, що CVP-аналіз дозволяє відшукати найбільш вигідне співвідношення між перемінними і постійними витратами, ціною й обсягом виробництва продукції. Ситуації, що ми розглянули, свідчать, що головна роль у виборі стратегії поводження підприємства належить величині маржинального доходу. Очевидно, що домагатися збільшення прибутку можна, збільшивши величину маржинального доходу. Досягти цього можна різними способами: знизити ціну продажу і відповідно збільшити обсяг реалізації; збільшити обсяг реалізації і знизити рівень постійних витрат, пропорційно змінювати перемінні, постійні витрати й обсяг випуску продукції. Крім того, на вибір моделі поводження підприємства також впливає величина маржинального доходу в розрахунку на одиницю продукції. Одним словом, у використанні величини маржинального доходу закладений ключ до вирішення проблем, пов'язаних з витратами і доходами підприємств.

Аналіз співвідношення „витрати - обсяг - прибуток”, як уже відзначалося вище, на практиці іноді називають аналізом точки беззбитковості. Цю точку також називають „критичною”, „мертвою”, чи точкою „рівноваги”. У літературі часто можна зустріти позначення цієї точки як BEP (абревіатура „reak-even poіnt”), тобто точка чи поріг рентабельності.

Для обчислення точки беззбитковості (порога рентабельності) використовуються три методи: графічний, рівнянь і маржинального доходу.

При графічному методі перебування точки беззбитковості (порога рентабельності) зводиться до побудови комплексного графіка „витрати - обсяг - прибуток”.

Точка беззбитковості на графіку - це точка перетинання прямих, побудованих за значенням витрат і виручки (рис. 2.3).

Зображена на рис. 2.3 точка беззбитковості (порог рентабельності) - це точка перетинання графіків валової виручки і сукупних витрат. У точці беззбитковості одержувана підприємством виручка дорівнює його сукупним витратам, при цьому прибуток дорівнює нулю. Виручка, що відповідає точці беззбитковості, називається граничною виручкою. Обсяг виробництва (продажів) у точці беззбитковості називається граничним обсягом виробництва (продажів). Якщо підприємство продає продукції менше граничного обсягу продажів, то воно зазнає збитків, якщо більше - отримує прибуток.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.3 Визначення точки беззбитковості (порога рентабельності)

Для визначення точки беззбитковості (порога рентабельності) у ДП „Арго” також використовують метод рівнянь, заснований на обчисленні прибутку підприємства по формулі:

Виручка - Перемінні витрати - Постійні витрати = Прибуток

Деталізуючи порядок розрахунку показників формули, її можна представити в наступному виді:

(Ціна за одиницю х Кількість одиниць) - (Перемінні витрати на одиницю х Кількість одиниць) - Постійні витрати = Прибуток

Для визначення точки беззбитковості (порога рентабельності) методом рівнянь скористаємося наступним прикладом.

Приклад 5. ДП „Арго” складає і реалізує контролери FEC і має наступні показники, представлені в табл. 2.8

У точці беззбитковості прибуток дорівнює нулю, тому ця точка може бути знайдена за умови рівності виручки і суми перемінних і постійних витрат:

15х = 10х + 15000 + 0;

5х = 15000;

х = 3000,

де х - точка беззбитковості;

15 - ціна одиниці продукції;

10 - перемінні витрати на одиницю продукції;

15000 - загальна сума постійних витрат.

Таблиця 2.8 Показники ДП „Арго” по випуску контролерів FEC

Як видно з приведеного приклада, беззбитковість реалізації досягається при обсязі 3000 од.

Точку беззбитковості можна розрахувати також у грошових одиницях. Для цього досить помножити кількість одиниць продукції в точці беззбитковості на ціну одиниці продукції:

15х = 15 х 3000 = 45000 грн.

Метод рівнянь, крім того, можна використовувати при аналізі впливу структурних змін в асортименті продукції. У цьому випадку реалізація розглядається як набір відносних часток продукції в загальній сумі виручки від реалізації. Якщо структура міняється, то розмір виручки може досягати заданої величини, а прибуток може бути менше. У цих умовах вплив на прибуток буде залежати від того, як відбулася зміна асортименту - убік низькорентабельної чи високорентабельної продукції.

Приклад 6. ДП „Арго” випускає два види контролерів і має наступні показники:

Таблиця 2.9 Показники ДП „Арго” по випуску контролерів

На реалізацію одного контролеру FEC приходиться 0,8 контролерів ІРС. Тому для визначення точки беззбитковості (порога рентабельності) ми умовно дорівнюємо "х2" контролерів FEC до "0,8х" контролерів ІРС. Підставляючи ці значення в рівняння одержимо:

(15 х 0,8х) + 12х - (10 х 0,8х) - 8х - 15000 = 0;

12х + 12х - 8х - 8х - 15000 = 0;

8х = 15000 од.;

х = 15000 : 8 = 1875 од. (FEC);

1875 х 0,8 = 1500 од. (ІРС);

Усього: 1875 + 1500 = 3375 од.

Як видно з наведених даних, точка беззбитковості (поріг рентабельності) обсягу реалізації буде 3375 од., з них FEC- 1875 од. і ІРС - 1500 од.

А тепер припустимо, що в структурі реалізованої продукції відбулися зміни (див. табл. 2.10).

Таблиця 2.10 Показники ДП „Арго” по випуску контролерів з урахуванням змін структури реалізованої продукції

Зіставляючи структуру продукції, стає очевидним, що збільшилася частка продукції з низькою величиною маржинального доходу, у зв'язку з чим у підприємства знизився прибуток на 2004 грн. (24000 - 26000).

Точка беззбитковості після змін, що відбулися в асортименті, буде наступною:

(15 х 2х) + 12х - (10 х 2х) - 8х - 15000 = 0;

3,0х + 12х - 20х - 8х -15000 = 0;

14х = 15000 од;

х = 15000 : 14 = 1071,4 од. (ІРС);

1071,4 х 2 = 2142,8 од. (FEC);

Усього: 1071,4 + 2142,8 = 3214,2 од.

Приведені дані свідчать, що в цілому по підприємству точка беззбитковості (поріг рентабельності) буде дорівнює 3214,2 од., з них 1071,4 од. контролерів ІРС і 2142,8 контролерів FEC. Порівнюючи результат з попереднім розрахунком відзначаємо, що точка беззбитковості (поріг рентабельності) знизилася на 160,8 од. (3214,2 - 3375). При цьому звертає на себе увага той факт, що обсяг реалізації в натуральному вираженні залишився без зміни (9000 од.). Отже, навіть при контролі загального обсягу продажів необхідний аналіз структурних змін в асортименті продукції, що випускається, тому що він дає картину відхилень фактичного прибутку від запланованого.

Різновидом методу рівнянь є метод маржинального доходу, при якому крапка беззбитковості (поріг рентабельності) визначається по наступній формулі:

(2.9)

Як знайти крапку беззбитковості розглянемо на прикладі.

Приклад 7. Аналізуємо реалізацію ДП „Арго” контролерів FEC. Нижче приведені дані, що характеризують діяльність підприємства:

· Виручка від реалізації - 75 000 грн.

· Перемінні витрати - 50 000 грн.

· Постійні витрати - 15 000 грн.

· Прибуток - 10 000 грн.

· Обсяг виробленої продукції, 5000 од.

· Ціна одиниці 15 грн.

Щоб знайти точку беззбитковості (поріг рентабельності), необхідно відповісти на питання: до якого рівня повинна упасти виручка підприємства, щоб прибуток став нульовий? Не можна просто скласти перемінні і постійні витрати, тому що при зниженні виручки перемінні витрати також знизяться.

У цьому випадку послідовність розрахунків для перебування точки беззбитковості (граничного виторгу) буде наступною:

Знаходимо величину маржинального доходу

75000 грн. - 50000 грн. = 25000 грн.

Обчислюємо норму маржинального доходу

25000 грн. : 75000 грн. = 0,33

Визначаємо точку беззбитковості (граничний виторг) у вартісному вираженні

15000 грн. : 0,33 = 45455 грн.

Визначаємо точку беззбитковості (поріг рентабельності) у натуральному вираженні

45445 грн. : 15 грн. = 3030 од.

Маржинальний запас міцності - це величина, що показує перевищення фактичної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) над граничною, що забезпечує беззбитковість реалізації. Цей показник визначається наступною формулою:

(2.10)

Чим вище маржинальний запас міцності, тим краще для підприємства. Для попереднього приклада маржинальний запас міцності складає 39,4% [(75000 - 45455) : 75000 х 100%]. Значення маржинального запасу міцності, рівне 39,4%, показує, що якщо в силу зміни ринкової ситуації (скорочення попиту, погіршення конкурентноздатності) виручка підприємства скоротиться менш, ніж на 39,4%, то підприємство буде отримувати прибуток, якщо більш, ніж на 39,4% - виявиться в збитку.

Для визначення ціни продукції при беззбитковій реалізації можна скористатися наступною формулою:

(2.11)

Для розрахунку скористаємося даними попереднього приклада. У нашому випадку ціна беззбитковості одиниці виробу дорівнює 9 грн.09 коп. (45445 : 5000 од.). Знаючи формулу ціни беззбитковості, завжди можна установити необхідну ціну реалізації для одержання визначеної величини прибутку при реалізації встановленого обсягу виробництва.

Виробничий левередж (leverage у дослівному перекладі - важіль) - це механізм управління прибутком підприємства, заснований на оптимізації співвідношення постійних і перемінних витрат. З його допомогою можна прогнозувати зміну прибутку підприємства в залежності від зміни обсягу продажів, а також визначити точку беззбиткової діяльності.

Необхідною умовою застосування механізму виробничого левереджа є використання маржинального методу, заснованого на розділі витрат підприємства на постійні і перемінні. Чим нижче питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства, тим у більшому ступені змінюється величина прибутку стосовно темпів зміни виручки підприємства.

Виробничий левередж визначається за допомогою наступної формули:

(2.12)

(2.13)

де Е_ПЛ - ефект виробничого левереджа;

МД - маржинальний доход;

Зпост - постійні витрати;

П - прибуток.

Знайдене за допомогою формули (2.12) значення ефекту виробничого левереджа, що надалі використовується для прогнозування зміни прибутку в залежності від зміни виторгу підприємства. Для цього застосовують наступну формулу:

управління прибуток підприємство

(2.14)

де ?П - зміна прибутку, у %;

?В - зміна виручки, у %.

Розглянемо ефект виробничого левереджа на прикладі ДП „Арго”:

1. Сума продажів (виручка) - 75000 грн.

2. Перемінні витрати - 50000 грн.

3. Маржинальний доход (п. 1 - п. 2) - 25000 грн.

4. Постійні витрати - 15000 грн.

5. Прибуток (п. 3 - п. 4) - 10000 грн.

6. Обсяг реалізованої продукції - 5000 од.

7. Ціна за одиницю - 15 грн.

8. Ефект виробничого левереджа (п. 3 : п. 5) - 2,5

Використовуючи механізм виробничого левереджа, спрогнозуємо зміну прибутку підприємства в залежності від зміни виручки, а також визначимо точку беззбиткової діяльності. Для нашого приклада ефект виробничого левереджа складає 2,5 одиниць (25000 : 10000). Це означає, що при зниженні виручки підприємства на 1%, прибуток скоротиться на 2,5%, а при зниженні виручки на 40% ми досягнемо порога рентабельності, тобто прибуток стане нульовий. Припустимо, що виручка скоротиться на 10% і складе 67500 грн. (75000 - 75000 х 10 : 100). У цих умовах прибуток підприємства скоротиться на 25% і складе 7500 грн. (10000 - 10000 х 25 : 100).

Виробничий левередж є показником, що допомагає менеджерам вибрати оптимальну стратегію підприємства в управлінні витратами і прибутком. Величина виробничого левереджа може змінюватися під впливом:

· ціни й обсягу продажів;

· перемінних і постійних витрат;

· комбінації будь-яких перерахованих факторів.

Розглянемо вплив кожного фактора на ефект виробничого левереджа на основі вищенаведеного приклада.

Збільшення ціни реалізації на 10% (до 16 грн. 50 коп. за одиницю) приведе до збільшення обсягу продажів до 82500 грн., маржинального доходу - до 32500 грн. (82500 - 50000) і прибутку до 17500 грн. (32500 - 15000). При цьому також збільшиться маржинальный доход у розрахунку на одиницю з 5 грн. (25000 грн. : 5000 од.) до 6 грн. 50 коп. (32500 грн. : 5000 од.). У цих умовах для покриття постійних витрат буде потрібно менший обсяг продажів: точка беззбитковості складе 2308 од. (15000 грн. : 6 грн. 50 коп.), а маржинальний запас міцності підприємства збільшиться до 2692 од. (5000 - 2308) чи на 53,8%. Як наслідок, підприємство може отримати додатковий прибуток у сумі 7500 од. (17500 - 10000). При цьому, ефект виробничого левереджа знизиться з 2,5 до 1,86 одиниць (32500 : 17500).

Зниження перемінних витрат на 10% (з 50000 грн. до 45000 грн.) приведе до збільшення маржинального доходу до 30000 грн. (75000 - 45000) і прибутку до 15000 грн. (30000 - 15000). У результаті цього точка беззбитковості (поріг рентабельності) збільшиться до 37500 грн. [15000 : (30000 : 75000)], що в натуральному вираженні складе 2500 од. (37500 : 15). Як наслідок, маржинальний запас міцності підприємства складе 37500 грн. (75000 - 37500) чи 2500 од. (37500 грн. : 15 грн.). У цих умовах ефект виробничого левереджа на підприємстві знизиться до 2 одиниць (30000 : 15000). При зниженні постійних витрат на 10% (з 15000 грн. до 13500 грн.) прибуток підприємства збільшиться до 11500 грн. (75000 - 50000 - 13500) чи на 15%. У цих умовах точка беззбитковості в грошовому вираженні складе 34848 грн. [13500 : (25000 : 75000)], а в натуральному вираженні - 2323 од. (34848 : 15). При цьому маржинальний запас міцності підприємства буде відповідати 40152 грн. (75000 - 34848) чи 2677 од. (40152 : 15). Як наслідок, у результаті зниження постійних витрат на 10% ефект виробничого левереджа складе 2,17 одиниць (25000 : 11500) і в порівнянні з первісним рівнем знизиться на 0,33 одиниць (2,5 - 2,17).

Аналіз проведених розрахунків дозволяє зробити висновок про те, що в основі зміни ефекту виробничого левереджа лежить зміна питомої ваги постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства. При цьому необхідно мати на увазі, що чутливість прибутку до зміни обсягу продажів може бути неоднозначною на підприємствах, що мають різне співвідношення постійних і перемінних витрат. Чим нижче питома вага постійних витрат у загальній сумі витрат підприємства, тим у більшому ступені змінюється величина прибутку стосовно темпів зміни виручки підприємства.

Слід зазначити, що в конкретних ситуаціях прояв механізму виробничого левереджа має ряд особливостей, які необхідно враховувати в процесі його використання. Ці особливості полягають у наступному:

1. Позитивний вплив виробничого левереджа починає виявлятися лише після того, як підприємство перебороло точку беззбиткової своєї діяльності.

Для того, щоб позитивний ефект виробничого левереджа почав виявлятися, підприємство на початку повинне одержати достатній розмір маржинального доходу, щоб покрити свої постійні витрати. Це пов'язано з тим, що підприємство зобов'язане відшкодовувати свої постійні витрати незалежно від конкретного обсягу продажів, тому чим вище сума постійних витрат, тим пізніше за інших рівних умов воно досягне точки беззбитковості своєї діяльності. У зв'язку з цим, поки підприємство не забезпечило беззбитковість, високий рівень постійних витрат буде додатковим "вантажем" на шляху до досягнення точки беззбитковості.

2. В міру подальшого збільшення обсягу продажів і віддалення від точки беззбитковості ефект виробничого левереджа починає знижуватися. Кожен наступний відсоток приросту обсягу продажів буде приводити до наростаючого темпу приросту суми прибутку.

3. Механізм виробничого левереджа має і зворотну спрямованість - при будь-якім зниженні обсягу продажів у ще більшому ступені буде зменшуватися розмір прибутку підприємства.

4. Між виробничим левереджем і прибутком підприємства існує зворотна залежність. Чим вище прибуток підприємства, тим нижче ефект виробничого левереджа і навпаки. Це дозволяє зробити висновок про те, що виробничий левередж є інструментом, що зрівнює співвідношення рівня прибутковості і рівня ризику в процесі здійснення виробничої діяльності.

5. Ефект виробничого левереджа виявляється тільки в короткому періоді. Це визначається тим, що постійні витрати підприємства залишаються незмінними лише протягом короткого відрізка часу. Як тільки в процесі збільшення обсягу продажів відбувається черговий стрибок суми постійних витрат, підприємству необхідно переборювати нову точку беззбитковості чи пристосовувати до неї свою виробничу діяльність. Іншими словами, після такого стрибка ефект виробничого левереджа виявляється в нових умовах господарювання по-новому.

При несприятливій кон'юнктурі товарного ринку, що визначає можливе зниження обсягу продажів, а також на ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, коли їм ще не переборена точка беззбитковості, необхідно приймати міри до зниження постійних витрат підприємства. І навпаки, при сприятливій кон'юнктурі товарного ринку і наявності визначеного запасу міцності, вимоги до здійснення режиму економії постійних витрат можуть бути істотно ослаблені. У такі періоди підприємство може значно розширювати обсяг реальних інвестицій, проводячи реконструкцію і модернізацію основних виробничих фондів.

При управлінні перемінними витратами основним орієнтиром повинне бути забезпечення постійної їхньої економії, тому що між сумою цих витрат і обсягом виробництва і продажів існує пряма залежність. Забезпечення цієї економії до подолання підприємством точки беззбитковості веде до росту маржинального доходу, що дозволяє швидше перебороти цю точку. Після подолання точки беззбитковості сума економії перемінних витрат буде забезпечувати прямий приріст прибутку підприємства. До числа основних резервів економії перемінних витрат можна віднести: зниження чисельності працівників основного і допоміжного виробництв за рахунок забезпечення росту продуктивності їхньої праці; скорочення розмірів запасів сировини, матеріалів і готової продукції в періоди несприятливої кон'юнктури товарного ринку; забезпечення вигідних для підприємства умов постачання сировини і матеріалів і інші.

Використання механізму виробничого левереджа, цілеспрямоване управління постійними і перемінними витратами, оперативна зміна їхнього співвідношення при мінливих умовах господарювання дозволить збільшити потенціал формування прибутку підприємства.

Розділ 3. Шляхи та напрямки удосконалення процесу управління прибутком на ДП “Арго”

1. зростання реалізації продукції;

2. зниження собівартості продукції;

3. зниження різного роду витрат, утрат, збитків

Проаналізуємо більш детально вплив даних факторів на ДП „Арго”.

Зростання прибутку за рахунок зростання реалізації продукції. За період з 2004 по 2006 рік виручка підприємства від реалізації продукції збільшилась на 39759 тис. грн. або на 96,0% (див. табл. 2.3). Попередні дані за 2003 рік свідчать про збільшення виручки у порівнянні з 2006 роком на 20052 грн. або на 24,6%. Таким чином ми можемо спостерігати стале зростання реалізації продукції в аналізованому періоді. Це обумовлено в першу чергу збільшенням номенклатури реалізованої продукції, а також вихід на нові ринки збуту (Львівський та Івано-Франківський регіони).

Планова величина виручки від реалізації продукції концерну на 2004 рік становить 120500 грн. Досягнення даного рівня прибутковості передбачається за рахунок зростання торгової мережі підприємства. Так, зокрема, у 2004 році планується відкриття торгових представництв концерну в м. Дніпропетровськ, Вінниці та Одесі. В цих містах також будуть відкриті постійно діючі виставки-продажі продукції концерну.

З метою збільшення реалізації продукції підприємства у 2004 році планується впровадити продаж на умовах лізингового кредиту. Про це вже є попередні домовленості з АКБ „Укрсоцбанк”, але даний вид продажів поки що буде апробовано тільки на базі київського представництва концерну.

Зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції. Собівартість продукції належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємства. Зниження собівартості продукції має винятково важливе значення, оскільки дозволяє поліпшити підприємству свої конкурентні позиції на ринку. Основними шляхами зниження собівартості є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Як вже було зазначено вище, підприємство займається реалізацією як готової продукції концерну „Арго”, так і саме займається виробництвом даної продукції (складання з готових комплектуючих). Собівартість продукція, що складається в Україні є нижчою за готову продукцію іноземного виробництва на 25-30%. З метою зниження собівартості продукції керівництво підприємства планує у 2004-2005 відкриття нових виробничих цехів у м. Дніпропетровськ та Одесі, продукція яких буде реалізовуватись у східному та південному регіоні України. Це дасть змогу знизити собівартість продукції і, відповідно, досягти підприємству більш високої конкурентоспроможності на ринку.

Особливу увагу слід також приділити можливостям зниження адміністративних витрат та витрат на збут. У 2006 році вони становили 1352 тис. грн., та 2109 тис. грн. відповідно. За попередніми даними у 2003 році вони дещо зменшились і становили 1124 тис. грн. та 2031 тис. грн. відповідно У 2004 році цілком можливо скоротити їх до рівня 950 тис. грн. та 1950 тис. грн., що дасть можливість додатково зменшити собівартість продукції на 19,0%.

Зростання прибутку за рахунок зниження різного роду витрат, втрат, збитків. З метою зниження ризику різного роду позареалізаційних втрат, таких як невиконання партнерами своїх зобов'язань, прострочення термінів оплати за відвантажену продукцію (підприємство має декілька надійних партнерів, з якими воно давно співпрацює і відпускає їм продукцію без передоплати) тощо на підприємстві планується створення власної фінансово-юридичної служби, яка буде займатися фінансовою та юридичною експертизою контрактів, захистом інтересів підприємства в господарських судах, питаннями страхування на випадок стихійних лих і техногенних катастроф тощо. Це дозволить у майбутньому уникнути різкого погіршення фінансового положення підприємства через зазначені причини.

Таким чином, оцінка потенційних можливостей ДП „Арго”, заснована на аналізі займаній ніші і репутації на ринку пневмоавтоматики і електронних засобів управління, її якості, факторах, що можуть негативно вплинути на показники прибутковості підприємства, дозволяють розробити комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва і, відповідно, збільшення прибутковості підприємства. Основними з них є заходи щодо збільшенню реалізації готової продукції за рахунок виходу на нові ринки збуту та впровадження нових схем реалізації продукції; зниження собівартості продукції; удосконалювання організаційної структури підприємства (за рахунок посилення фінансової і юридичної служб). Розрахунки показують, що їхня реалізація дасть можливість забезпечити підвищення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (відповідно в кінцевому випадку і чистого прибутку) у 2004р. на 19,0% у порівнянні з 2003р., та майже в 2 рази у порівнянні з 2004 роком та скорочення витрат підприємства на 35,0-40,0% у порівнянні з 2003 роком.

3.2 Вдосконалення політики розподілення прибутку підприємства