Медико-соціальні основи використання трудового потенціалу в Україні

В дисертації наголошується на необхідності формування і розвитку в структурі суспільного менталітету й інтелекту відповідних їм економічних складових - суспільного економічного менталітету (вміння мислити економічно) й інтелекту (вміння створювати нові види економічної діяльності). Тільки завдяки високорозвиненому суспільному економічному менталітету можна творити такий суспільний ментальний економічний простір регіону й держави тощо, який здатний забезпечувати їх незалежність.

Сучасний суспільний ментальний економічний простір України можна охарактеризувати як деформований і нестійкий, оскільки він перенасичений негативними суспільними ментальними структурами - мислеформами й установками, які знецінюють економічні здобутки українського суспільства, формують невідповідальне ставлення до здоров'я та до необхідності дотримання медико-соціальних основ трудовикористання. Проведені дослідження підтверджують необхідність активізації досліджень, спрямованих на вивчення суспільного економічного менталітету й інтелекту. Дуже важливо сконцентрувати зусилля вчених, фахівців, управлінців на формуванні прогресивних суспільних ментальних економічних структур. Все це повинно стати потужною базою для перспективного зростання як суспільного економічного менталітету, так і суспільного економічного інтелекту, що сприятиме підвищенню рівня життя населення країни, зміцненню економічної безпеки держави, інтеграції України на рівних правах з іншими країнами в світовий економічний простір.

В розділі 3 “Аналіз використання трудового потенціалу регіону: медико-соціальні оцінки” висвітлена медико-соціальна оцінка динаміки населення України, здійснений медико-соціальний аналіз використання трудового потенціалу, окреслені зміст поняття “трудове мотиваційне поле” і його природа, розкрита суть теорії трудового мотиваційного поля, охарактеризовані структура й особливості трудового мотиваційного механізму.

Медико-соціальна оцінка динаміки населення України здійснена за допомогою вивчення накладених на окремі часові відрізки побудованого тренду медико-соціальної ситуації. Виділено чотири етапи зміни чисельності населення України за період 1970-2002 рр.: І період (1970-1976) - інтенсивного зростання чисельності населення, ІІ період (1976-1986) - помірного зростання чисельності населення, ІІІ період (1986-1995) - переломний у динаміці населення, ІV період (1995-2002) - інтенсивного зменшення чисельності населення України. Встановлено, що динаміка населення кожного наступного періоду детермінується параметрами медико-соціальної ситуації попереднього періоду.

В дисертації виявлено існування оберненого взаємозв'язку між станом здоров'я і відтворенням населення, який спостерігався у 1990-2003 рр.: підвищення рівня захворюваності відбувалося на фоні інтенсифікації скорочення кількості населення. Зросла захворюваність населення на туберкульоз. При цьому, якщо раніше туберкульоз традиційно вважався хворобою бідних, то останнім часом зростання захворюваності на туберкульоз відбувалося на фоні підвищення доходів населення. На основі розрахунків і картографічного опрацювання даних зроблено висновок, що припущення стосовно послаблення імунної системи як найвагомішого фактору туберкульозу, є небезпідставним: у великих містах техногенне і соціальне навантаження на населення зумовлює зростання імунодефіциту і збільшення захворюваності на туберкульоз (рис.4).

Виявлено, що в останні роки поряд із зростанням загальної захворюваності, спостерігаються деякі позитивні тенденції у формуванні суспільного здоров'я, наприклад, зменшення захворюваності на окремі інфекційні хвороби.

Автором запропонована методика розрахунку індексу впливу негативних соціально-економічних явищ на суспільне здоров'я, індексу самопочуття після перенесеної хвороби, на основі яких базується визначення індексу здоров'я. Розрахунки, здійснені на основі цієї методики, використані для визначення величини трудового потенціалу та рівня його використання. Розрахунки підтверджують, що примноження кількості суспільного здоров'я, пом'якшення впливу негативних соціально-економічних явищ на самопочуття населення є вагомими факторами підвищення ефективності економіки.

Автором сформульована теорія трудового мотиваційного поля, використання якої у економічній науці повинно стати фундаментальним напрямком досліджень, зокрема регіональних, збагачення її методології в рамках нової парадигми, оскільки за його допомогою можна глибше пізнати закономірні зв'язки і відношення, які існують в реальності, зокрема глибше відобразити дійсність, проникнути у сутність соціально-економічних процесів, які мають місце в розвитку територіальних суспільних систем.

Суть теорії трудового мотиваційного поля полягає в тому, що розширення границь, збільшення густини і активізація переміщення дрейфового потенціалу трудового мотиваційного поля зумовлює підвищення рівня використання трудового потенціалу. Під трудовим мотиваційним полем автор розуміє сукупність мотивів людської дiяльностi, зокрема тих, які підкріплюються установками на збереження і примноження здоров'я, мотивація, мотиваційний механізм i зв'язки в процесі дiяльності у вiдповiдних умовах. Перерозподіл трудового мотиваційного поля (зміна його густини, наприклад, збільшення місць прикладання праці і переміщення дрейфового потенціалу, наприклад, інтенсифікація взаємозв'язків в процесі діяльності при зміні локації економічного об'єкту) трактується як трудові мотиваційні хвилі. Доведено, що рiвень вивченостi трудового мотивацiйного поля, можливостi суспiльства впливати на його стан є вагомим фактором ефективності не тільки використання трудового потенціалу, але й суспiльного розвитку загалом.

Трудове мотиваційне поле розглядається як складова частина соцiально-економiчного поля, яке є особливою формою стану території, яка зумовлює причини, рушiйнi сили, умови взаємодії i поведінки та саму взаємодiю i поведiнку людей у процесi їх дiяльностi. Трудове мотиваційне поле має двоїсту природу: воно створюється як характеристиками матеріальних об'єктів, їх своєрідним взаєморозмiщенням у просторi, так i дiями людей з метою реалiзацiї будь-якої, насамперед, господарської, дiяльностi. Соціально-економічне поле можна представити у вигляді еманацій функціонуючих елементів соціально-економічної системи, що формуються потоками інформації, речовини, енергії і процесами діяльності людини. Ці еманації у вигляді ідей, інформації, зв'язків тощо детермінуються суспільним розумом і суспільним інтелектом населення - одного з найважливіших елементів будь-якої системи. Отже, соціально-економічне поле територіальної суспільної системи характеризує її функціональний стан.

Вираз станів соціально-економічного поля слід шукати не стільки в структурах, скільки в характері процесів (тобто в специфіці просторових зв'язків, причинно-наслідковому ланцюгу взаємодіючих факторів, джерел впливу, які викликають зміни у стані системи).

Прояв поля доцільно сприймати як конкретні величини, що характеризують його як реальність. Безумовно, що в будь-якій точці простору соцiально-економiчне поле можна визначити як конкретну величину, яка може бути описана певними кiлькiсними характеристиками. Однією з таких характеристик може бути щільність зв'язків на одиницю площі.

Очевидно, що соцiально-економiчне поле є змiнним у часi. Значний просторовий перерозподіл соцiально-економiчного поля можна назвати соцiально-економiчними хвилями. В межах поля може відбуватися територіальна міграція соціально-економічних хвиль. У період 90-х років, який визначався як перехiдний до ринкової моделi господарювання, спостерігався розвиток нової соцiально-економiчної хвилi, яка мігрувала з міст, в першу чергу з великих, у їх приміські зони і далі вглиб сільської місцевості. Нова соціально-економічна хвиля була зумовлена гострою кризою, спадом виробництва, наявним безробiттям, змiною прiоритетiв та мотивацiй, які найгостріше проявляються у містах. Ця хвиля прийшла на зміну попередній соціально-економічній хвилі - руху потоків інформації, енергії, населення у міські поселення, в першу чергу у великі міста. В 90-х роках зародилася ще одна потужна хвиля, яка мігрувала з України в інші держави світу. Оскільки хвилі рано чи пізно “повертаються назад”, то в найближчій перспективі слід очікувати виникнення новітньої хвилі - руху потоків інформації, енергії, ресурсів, у тому числі і трудових з інших країн в Україну.

На основі здійснених експертних оцінок і соціологічного опитування встановлено, що під час зміни соціально-економічних хвиль активізуються скриті резерви здоров'я.

Отже, кожна фаза життєвого циклу територіальної суспільної системи (наприклад, регіону) може бути охарактеризована певним станом тобто своєрідною специфікою поля.

Соціально-економічні поля є складними по вертикалі і по горизонталі: вони є ієрархічними і складаються з низки елементарних полів. Так, будь-яке соцiально-економiчне поле складається з таких взаємопроникаючих i взаємодiючих елементарних полiв: соцiального, iнформацiйного, соцiокультурного, iнвестицiйного, трудового мотивацiйного тощо, якi характеризуються власними параметрами, що визначають параметри соцiально-економiчного поля в цiлому. З елементарних полів інвестиційне поле має особливу вагу: воно не тільки впливає на інвестиційну привабливість регіону, але і визначає параметри інших полів.

Трудовий мотиваційний механізм, який окреслюється як сукупність традицій, норм, законів, методів і способів безпосереднього чи опосередкованого спонукання населення до економічної діяльності та здійснення соціально-економічних процесів, розглядається як своєрідне відображення способу функціонування господарської системи (незалежно від її розміру), в основі якого лежить визначена сукупність відносин у сфері праці.

Автором розроблена і досліджена структура трудового мотиваційного механізму, в складі якого найважливішими визначені наступні ланки:

1).Законодавство України у сфері праці, охорони здоров'я, соціального захисту населення.

2).Ринок праці, зокрема наявність пропозиції запасів праці і попит на неї.

3).Вимоги носіїв трудового потенціалу до робочих місць, характеру і безпеки праці.

4).Вимоги роботодавців до якості трудового потенціалу, до розвитку мотиваційної сфери особистості.

5).Стандарти умов життєдіяльності, яких прагнуть досягнути люди.

6).Рівень доходів, зокрема заробітної плати.

7).Рівень сформованості трудового мотиваційного поля.

8).Традиції населення і система суспільних цінностей, пов'язаних з сферою життєдіяльності загалом і з сферою праці зокрема.

Встановлено, що кожна з цих ланок концентрує низку форм і методів спонукання людей до праці, формуючи певне відношення до здоров'я. Виявлена асинхронність розвитку окремих ланок трудового мотиваційного механізму, що не тільки зумовлює дестабілізацію здоров'я, але й зменшує його кількісні запаси, зумовлюючи зниження рівня використання трудового потенціалу. Доведено, що поліпшення функціонування окремих ланок трудового мотиваційного механізму за єдиною програмою сприятиме їх синхронізації та оптимізації функціонування цього механізму загалом.

У четвертому розділі “Напрямки розвитку системи охорони здоров'я в контексті використання і відтворення трудового потенціалу” проаналізовно рівень розвитку системи охорони здоров'я, окреслені проблеми і напрямки розвитку нетрадиційної медицини та пошуки оптимальної організації системи охорони здоров'я у період трансформації економіки України, розраховано величину трудового потенціалу і рівень її використання.

Встановлено, що збереженню здоров'я в процесі й внаслідок використання трудового потенціалу в наш час приділяється недостатня увага: ця проблема слабо відображена в нормативно-законодавчих актах, не висвітлюється в належних обсягах в засобах масової інформації, не пропагується у відповідному вигляді в навчальному процесі тощо. Поліпшення здоров'я розглядається переважно в контексті необхідності покращання функціонування амбулаторно-поліклінічної та лікарняної мережі. Але, при цьому не висвітлюється роль цієї мережі у попередженні та подоланні наслідків професійних захворювань, виробничого травматизму, не виокремлюються і спеціально не аналізуються ланки амбулаторно-поліклінічної та лікарняної мережі, в яких лікуються професійні захворювання та виробничий травматизм, тощо. Зазначеним вище питанням особливу увагу слід приділити в регіонах, де переважно концентруються робочі місця, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам (Донецька, Луганська, Львівська, Одеська, Харківська, м.Київ тощо), викликаючи збільшення кількості хворих на різні хвороби, зокрема на злоякісні новоутворення (рис.5).

В таких регіонах потужність мережі охорони здоров'я має бути більшою у порівнянні з іншими областями, що повинно знайти відображення в сучасних медичних і будівельних нормах та правилах.

На основі аналізу динаміки потужностей амбулаторно-поліклінічної мережі та мережі лікарень за період 1985-2003 рр. виявлено, що у зазначений період в Україні відбулося скорочення потужності лікарняної й зростання потужності амбулаторно-поліклінічної мережі (рис.6).

Причому ці зміни були нерівномірними як в розрізі регіонів, так і по соціально-економічних районах. Крім того, у вказаний період в розрізі регіонів і соціально-економічних районів сформувалися, загострилися й поглибилися диспропорції між розміщенням потужностей лікарняних та амбулаторно-поліклінічних закладів і потребами населення у медичному обслуговуванні.

В період 1990-2003р.р. в Україні сформувався процес поляризації у забезпеченні населення лікарями на фоні загального зростання забезпеченості населення лікарями в Україні (рис.7).

Суть цього процесу полягає у збільшенні в ретроспективному періоді кількості лікарів у м. Києві та багатьох великих містах при їх одночасному зменшенні в малих міських поселеннях та сільській місцевості, причому вказаний процес поляризації останнім часом інтенсифікувався. Виявлено, що вищий рівень забезпечення лікарями та середнім медичним персоналом мають ті області, на території яких знаходяться середні спеціальні та вищі навчальні заклади з підготовки медичних кадрів (наприклад, Київська, Харківська, Львівська, Вінницька та ін.).

Разом з тим, відбувалося скорочення середнього медичного персоналу, що не могло не позначитися негативно на здоров'ї населення (рис.8).

З метою поліпшення ситуації, що склалася, урядом України була намічена низка заходів, спрямованих на стабілізацію стану сфери охорони здоров'я, реалізація яких вимагає поліпшення фінансування галузі.

Адже, бюджетні видатки на охорону здоров`я, які в Україні в 1995-1998 рр. складали в середньому 4,1% ВВП при 6,2% - в країнах ЄС і 4,5% - в країнах Східної Європи і СНД, суттєво зменшилися в 1999-2003 рр. Так, в 1999 р. цей показник становив 2,9%; в 2000 р. - 2,9%; в 2001 р. - 3,1%; в 2002 р. - 3,3%; в 2003 р. - 3,7%. Недостатня величина бюджетних видатків на охорону здоров`я в Україні суттєво ускладнила населенню доступність до медичної допомоги: за даними вибіркового опитування домогосподарств, здійсненого Державним комітетом статистики України у жовтні 2001 року, із загальної кількості домогосподарств, в яких хто-небудь з членів протягом останніх 12 місяців потребував медичної допомоги, придбання ліків та медичного приладдя, яка становила 85,6% від усіх домогосподарств України, 28,7% домогосподарств при потребі не змогла отримати медичну допомогу. З усіх домогосподарств, які при потребі не змогли отримати медичну допомогу, - 97,4% не змогли придбати ліки; 96,8% не змогли придбати медичне обладнання; 78,4% не змогли відвідати лікаря; 94,5% не змогли відвідати стоматолога. Виникла низка проблем у сфері здоров'я населення: зниження рівня показника очікуваної тривалості життя при народженні; збереження високих показників загальної, дитячої та материнської смертності; зростання захворюваності населення, в тому числі на інфекційні хвороби, насамперед на соціально небезпечні - туберкульоз, ВІЛ-інфекцію та СНІД; недостатню наповненість фармацевтичного ринку якісними вітчизняними лікарськими засобами за доступними цінами; неповне забезпечення інсулінозалежних хворих інсулінами вітчизняного виробництва; наявність незначної частки населення, яке веде здоровий спосіб життя; зростання кількості інвалідів тощо.

В результаті, за період 1990-2003 рр. показник умовного здоров'я населення Україні скоротився приблизно в 2 рази (рис.9).

Перелічені та інші фактори, зумовили зростання інтересу до нетрадиційної медицини, сприяли її перетворенню у вагомий для сучасного суспільства вид економічної діяльності. В результаті суттєво зросла роль, яку нетрадиційна медицина відіграє у сфері економіки загалом. У цьому зв'язку збільшився вплив нетрадиційної медицини на використання трудового потенціалу України в цілому і кожного регіону зокрема, оскільки зросла її роль як нового виду економічної діяльності, як виду первинної, екстремальної і маржинальної медичної допомоги, як прибуткового бізнесу, а також як фактору формування загальної медико-соціальної ситуації країни в цілому й специфічних особливостей такої ситуації в розрізі окремих регіонів.

У світовій практиці нетрадиційна медицина розглядається як вагомий допоміжний фактор поліпшення здоров'я населення. Так, в складі Інституту здоров'я США в 90-х роках заснований департамент нетрадиційної медицини. Подібні організації та установи виникли і в інших країнах світу.

Аналіз створених в останні роки з метою регулювання діяльності у галузі народної нетрадиційної медицини законів і нормативних актів дозволив зробити такі висновки: нетрадиційна медицина визнана офіційно; її методи можна використовувати в суспільній системі охорони здоров'я; наявна законодавча база може, в основному, на офіційному рівні впорядковувати роботу цілителів в галузі народної та нетрадиційної медицини. При цьому виявлено, що економічна сторона діяльності галузі народної і нетрадиційної медицини дуже слабо відображена в законодавчих і нормативних актах охорони здоров'я, що зумовило інтенсифікацію розвитку тіньової економіки цієї галузі.

В роботі окреслена структура економічної сфери народної і нетрадиційної медицини як складної системи, що складається з ряду елементів (Комітет з питань народної нетрадиційної медицини при МОЗ, Українську асоціацію народної медицини, доброчинні, науково-дослідні організації, цілителів тощо). Встановлено, що ця система характеризується низкою суперечливих ознак, недоліків та проблем, пов'язаних з особливостями її функціонування (недосконалістю правового поля, недостатнім висвітленням в засобах масової інформації діяльності висококваліфікованих фахівців, наявністю лжеспеціалістів та ін.). Все це зумовлює, з одного боку, інтенсифікацію розвитку економічної сфери нетрадиційної медицини, з іншого, - недовіру до неї в суспільстві як до соціально-економічного явища, розвиток якого в ХХІ столітті здатний сприяти збільшенню кількості індивідуального та суспільного здоров'я.

На основі оцінки розроблених на сьогоднішній день в країні цільових медико-соціальних програм, встановлено, що вони існують як окремі документи, а тому не можуть своєю наявністю поліпшити зміст окремих положень “Концепції розвитку охорони здоров'я населення України”. Остання має бути виразно структурованою з точки зору ролі держави і приватних структур щодо вирішення найголовнішого завдання - надання медичної допомоги і забезпечення здоров'я громадян України. Одним з результатів такої ситуації стало формування тіньового ринку медичних послуг.

В дослідженні обґрунтовано, що розвиток системи охорони здоров'я повинен здійснюватися в кількох взаємоузгоджених напрямках: по-перше, потрібно і можна розпочати будувати фундамент для платної медицини шляхом створення платних медичних закладів з відповідним до рівня оплати побутовим сервісом і набором медичних послуг та поступового впровадження страхової медицини для багатих та середнього класу; по-друге, слід підтримувати державну медицину принаймі на такому рівні, який забезпечував би мінімум найнеобхідніших медичних послуг; по-третє, - сприяти виникненню і розвитку приватних медичних організацій; по-четверте -стимулювати розвиток сімейної медицини; по-п'яте, - розробити і реалізувати на державному рівні “Комплексні заходи щодо профілактики професійної захворюваності та професійних хвороб”.

Автором розроблена методика розрахунку номінального (теоретично-ймовірної граничної кількості й якості запасів праці в конкретних умовах геопросторово-часових координат, якими володіє українське суспільство), функціонального (тих запасів праці українського народу, які використовуються як в Україні, так і в інших країнах світу) і реального трудового потенціалу (тої кількості й якості запасів праці, яка наявна і задіяна на конкретну дату в межах України, тобто в конкретних умовах геопросторово-часових координат) у вартісному виразі, яка базується на основі по компонентної оцінки величини кожного з них.

Згідно з запропонованою методикою, величина номінального трудового потенціалу у вартісному виразі у 2003 р. становила приблизно 93,2 млрд. грн., функціонального - 86,3 млрд. грн., реального - 76,3 млрд. грн. Оскільки останній є фактичним відображенням рівня використання трудового потенціалу, то можемо сказати, що цей рівень становить 82 %.

На основі побудованих регресійних моделей та методу цільового програмування розраховано, що збільшення витрат на охорону здоров'я у відсотках до ВВП на 5% за рік зумовить підвищення величини реального трудового потенціалу, тобто рівня трудовикористання на 1%. Одночасно, при цьому, ВВП в розрахунку на 1 особу повинно зрости за рік на 8%, а доходи населення - на 9%.

У розділі 5 “Шляхи удосконалення медико-соціальних основ використання трудового потенціалу в Україні” розкриваються підходи до формулювання медико-соціальних цілей національного і регіонального трудовикористання та напрямки покращання стану довкілля, прогнозується розвиток і рівень використання трудового потенціалу, окреслюється роль і місце медико-соціальних основ в управлінні використанням трудового потенціалу.

Реалізація медико-соціальних цілей трудовикористання в будь-якій окремій країні неможлива без консолідації всіх країн світу в боротьбі за розв'язання цих завдань на глобальному рівні. Тільки при умові досягнення медико-соціальних цілей трудовикористання на різних ієрархічних рівнях водночас можна досягнути поліпшення суспільного здоров'я в окремих країнах світу і на планеті Земля загалом, а, отже, підвищення здатності суспільства до гармонійного розвитку та соціально-економічного прогресу.

На основі аналізу найрізноманітніших програмних і стратегічних документів зроблено висновок, що сформульовані в більшості з них медико-соціальні цілі (глобальні, стратегічні, цілі другого порядку), відзначаються нечіткістю, розмитістю, відсутністю кількісних і якісних орієнтирів. При цьому, практично у всіх документах переважають загальні медико-соціальні цілі, тобто цілі, які стосуються збереження і примноження здоров'я загалом. Автор їх характеризує як опосередковані медико-соціальні цілі трудовикористання, оскільки питання збереження здоров'я в процесі праці може вважатися органічною складовою життєдіяльності загалом. В той же час, конкретні медико-соціальні цілі трудовикористання щодо збереження здоров'я в процесі чи внаслідок тої чи іншої роботи, містяться лише в незначній частині державних програмно-стратегічних документів і, як правило, вони розташовані завжди після опосередкованих медико-соціальних цілей трудовикористання.

Встановлено, що відсутність кількісних і якісних орієнтирів в сформульованих медико-соціальних цілях зумовлює їх перенесення практично без змін з документу в документ. Якщо при формулюванні глобальних і стратегічних медико-соціальних цілей таке явище можна вважати умовно прийнятним, то короткострокові медико-соціальні цілі мають бути конкретними. Автор наголошує, що медико-соціальні цілі у конкретизованому вигляді повинні зайняти чільне місце в медико-соціальних основах функціонування й розвитку українського суспільства. Необхідно розробити проекту Закону України “Про медико-соціальні основи життєдіяльності українського суспільства”, в якому має бути блок, присвячений збереженню здоров'я в процесі трудовикористання. При цьому, конкретизовані медико-соціальні цілі мають стати основою й орієнтиром для формулювання головної мети формування, розвитку й охорони довкілля, яка повинна бути конкретизованою за допомогою співвідношення показників “стан довкілля - захворюваність-тривалість життя в роках - затрати на охорону довкілля й охорону здоров'я”.

В дисертації доводиться необхідність розроблення економічною наукою нової економічної теорії природокористування-трудовикористання, яка б дала можливість у повній мірі вирахувати граничну вартість кожного природного, техногенного і соціального ресурсу, враховуючи його запаси на Землі й унікальність, та закладати її в ціну товарів та послуг, оскільки це зумовить економніше використання будь-якого ресурсу, в тому числі і трудового потенціалу.

Автором окреслені чотири важливі напрямки покращення довкілля: забезпечення економного та дбайливого використання середовища як найважливішого і найнеобхіднішого ресурсу життєдіяльності; пом'якшення негативного і посилення позитивного впливу середовища як фактору трудовикористання та життєдіяльності загалом; передбачення перспективного формування нових придатних для ефективного функціонування і розвитку живих організмів еталонів середовища як позитивного наслідку сучасного трудовикористання населення та життєдіяльності суспільства в цілому; забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, що вимагає консолідації всіх сил і ресурсів України. Реалізація заходів в розрізі цих напрямків розглядається автором як базове підґрунтя медико-соціальних основ використання трудового потенціалу.

В роботі окреслено підхід до розробки нових стандартів життєдіяльності населення (зокрема використання трудового потенціалу) й стандартів довкілля як важливих елементів медико-соціальних основ перспективної життєдіяльності населення загалом та трудовикористання зокрема, суть якого полягає в узгодженні цих стандартів між собою та їх сприянню примноженню кількості індивідуального і суспільного здоров'я й поліпшенню використання трудового потенціалу.

Обґрунтована необхідність розробки прогнозу показників номінального, функціонального та реального трудового потенціалу в умовах перспективних параметрів медико-соціальних основ життєдіяльності населення, що вимагає здійснення більш детальної його покомпонентної оцінки, розробки і обґрунтування застосування нових методів як для виконання такої оцінки, так і для реалізації прогнозування, вивчення трудового мотиваційного поля та трудового мотиваційного механізму. Це завдання пропонується розв'язати в рамках нової “Державної програми розвитку трудового потенціалу в Україні на 2007 - 2010 роки”.

Доведено, що застосування медико-соціальних основ в управлінні використанням трудового персоналу є природним й необхідним для поліпшення організації життєдіяльності населення, підвищення якості його життя. При цьому, автор розглядає медико-соціальні основи як важливий інструмент у низці застосовуваних в даний час методів управління використанням трудового потенціалу: адміністративно-законодавчо-нормативного, містобудівельного, економічного, соціального, суспільно-регуляторного, програмно-стратегічного тощо (рис.10).

Оскільки, особливості використання трудового потенціалу детермінуються вибраною стратегією соціально-економічного розвитку регіону на найближчу і більш віддалену перспективу, формулювання медико-соціальних цілей трудовикористання повинно здійснюватися при врахуванні такої стратегії і навпаки: такі цілі повинні знайти повноцінне відображення в стратегії соціально-економічного розвитку регіону.

В наш час можна говорити про формування чотирьох можливих типів економічних моделей розвитку регіонів України у найближчій і більш віддаленій перспективі. Серед них: нова модель економічного росту з екзогенним технологічним прогресом; нова модель економічного росту з ендогенним технологічним прогресом; нова економічна модель сталого (збалансованого) розвитку; нова економічна диверсифікована модель змішаного типу. При виборі економічної моделі чи суперстратегії соціально-економічного розвитку регіону необхідно орієнтуватися, насамперед, на стратегічні установки у сфері праці, а також на медико-соціальне районування України (рис.11).

В роботі розроблені найважливіші стратегічні установки у сфері праці, аналіз факторів їх реалізації та ймовірні наслідки у соціально-економічному середовищі регіону після втілення в цих стратегічних установок в дійсність.

ВИСНОВКИ

На захист виносяться результати комплексних досліджень медико-соціальних основ використання трудового потенціалу за напрямами, що випливають з мети та поставлених завдань для її досягнення. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено авторський варіант розв'язання наукової проблеми - розробка нового напрямку наукового дослідження використання трудового потенціалу в контексті медико-соціальних основ через призму нової парадигми економічної науки, запропоновано нові підходи до прогнозування регіонального трудовикористання через стратегії соціально-економічного розвитку регіонів.

Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки та пропозиції:

1.Ефективний аналіз і прогноз використання трудового потенціалу вимагає застосування на базі міждисциплінарного підходу нових теоретичних надбань, які і були отримані в процесі виконання даної дисертації. Серед таких надбань - нова термінологія, яка дозволила повноцінно з'ясувати суть теорії трудового мотиваційного поля й концепції медико-соціального каркасу території, висвітлити результати інших здобутків. Серед здобутків важливими є підходи до обґрунтування структури трудового потенціалу та економічної оцінки його головного елемента - здоров'я, комплексної оцінки факторів використання трудового потенціалу та розробки концепції медико-соціальних факторів використання трудового потенціалу, а також запропонована автором модель аналізу і прогнозу використання трудового потенціалу в контексті медико-соціальних аспектів в умовах трансформації економіки.

2.Запропоновано новий напрямок економіко-регіональних досліджень, суть якого полягає у вивченні об'єкту дослідження крізь призму нової економічної науки. Остання, базуючись на наявності взаємозалежності між людиною і довкіллям (природним, техногенним і соціальним), визнанні в структурі об'єктів, процесів, явищ наявності інформаційної матриці, еманацій та енергій, що взаємопроникають одні в одних і взаємодіють одні з одними, дала змогу ставити питання про наявність соціально-економічних полів, а в їх складі - трудових мотиваційних полів та допомогла окреслити шляхи їх вивчення. Продовження наукових пошуків в цьому напрямку дасть змогу поглибити знання про природу територіальних суспільних систем різного ієрархічного рівня та більш ефективно управляти їх розвитком.

3.Сформульовано теорію трудового мотиваційного поля, за якою розширення границь, збільшення густини і стягування дрейфового потенціалу трудового мотиваційного поля зумовлює підвищення рівня використання трудового потенціалу. В рамках цієї теорії розкрито суть соціально-економічного поля - органічної складової соціально-економічних систем будь-яких ієрархічних рівнів, окреслена місце в його структурі трудового мотиваційного поля та подано тлумачення змісту поняття “трудова мотиваційна хвиля”, яке трактується як значний просторовий перерозподіл трудового мотиваційного поля у зв'язку iз зміною локації дрейфового потенціалу, що в кінцевому результаті впливає на якісний стан території в цілому. Теорія трудового мотиваційного поля дозволяє глибше пізнати природу трансформаційних соціально-економічних процесів, які активізувалися в Україні на початку 90-х років.

3.Поглиблено знання про територіальні суспільні системи національного й регіонального рівнів на основі виявлених взаємозв'язків особливостей використання трудового потенціалу соціально-економічного району з рівнем його соціально-економічного розвитку, вивчених особливостях формування трудового мотиваційного поля, застосованих медико-соціальних підходів до оцінки середовища як ресурсу життєдіяльності й концепції медико-соціального каркасу території та дослідженні особливостей впливу геополітичних й соціально-економічних осей на його формування.

4.Обґрунтована доцільність вивчення медико-соціальних факторів використання трудового потенціалу при застосуванні розробленої концепції медико-соціальних факторів, які розглядаються як специфічні рушійні сили трудовикористання. Адже, дослідження медико-соціальних факторів, які, з одного боку, детермінують індивідуальне та суспільне здоров'я; з другого, - визначають особливості довкілля та медико-соціальну ситуацію в територіальній суспільній системі; з третього, - формують рівень використання трудового потенціалу; дало змогу оцінити роль медико-соціальних факторів використання трудового потенціалу у формуванні соціокультурного поля, виявити взаємозв'язки між медико-соціальними особливостями використання трудового потенціалу та формуванням інформаційного поля, здійснити оцінки особливостей впливу медико-соціальної ситуації на формування суспільного розуму і суспільного інтелекту.

5.Розкрита важливість застосування авторських методик для визначення кількості суспільного здоров'я відносного рівня розвитку суспільного економічного менталітету, використання яких дозволило розрахувати існуючий і передбачити прогнозний рівень використання трудового потенціалу на національному і регіональному рівнях та розробити заходи, спрямовані на активізацію економічної діяльності в розрізі регіонів.

6.На основі дослідження доведено, що для поліпшення управління соціально-економічним розвитком регіону необхідно і доцільно враховувати медико-соціальні особливості удосконалення трудового мотиваційного механізму. Доведена важливість синхронізації розвитку його окремих ланок - розширення законодавства України у сфері праці, охорони здоров'я, соціального захисту; поліпшення співвідношення пропозиції робочої сили і попиту на неї; задоволення вимог носіїв робочої сили до робочих місць, характеру і безпеки праці; забезпечення вимог роботодавців до якості робочої сили, до розвитку мотиваційної сфери особистості; досягнення стандартів умов життєдіяльності; збільшення рівня доходів, зокрема заробітної плати; підвищення рівня сформованості трудового мотиваційного поля. Це сприятиме збільшенню кількості суспільного здоров'я, підвищенню рівня використання трудового потенціалу.

7.В результаті здійсненого аналізу рівня розвитку системи охорони здоров'я України та вивченні особливостей його впливу на перспективне формування медико-соціальних основ використання трудового потенціалу регіону та виявленої ролі нетрадиційної медицини у розв'язанні медико-соціальних проблем при використанні трудового потенціалу регіону запропоновані підходи до уточнення концепції охорони здоров'я та її впровадження на національному й регіональному рівнях.

8.Розроблено медико-соціальне районування України, яке дозволило виділити в межах країни 8 медико-соціальних районів. Кожний з них розглядається як частина території країни, в межах якої спостерігається відносно однорідна медико-соціальна ситуація, мають місце подібні показники народжуваності, смертності, дитячої смертності, природного приросту населення та приблизно однакові показники забезпеченості населення медичними установами і яка базується на розвиненому в її межах медико-соціальному каркасі. Доведено, що медико-соціальні цілі регіонального трудовикористання, які розроблені при врахуванні медико-соціальних основ на найближчу і більш віддалену перспективу в складі стратегій соціально-економічного розвитку регіонів, повинні враховувати завдання щодо поліпшення медико-соціальної ситуації в розрізі медико-соціальних районів.

9. Розроблені моделі регіонального трудовикористання в умовах врахування медико-соціальних основ на ближчу і віддаленішу перспективу для підвищення рівня використання трудового потенціалу в умовах забезпечення медико-соціальних основ, які обґрунтовані в розрізі чотирьох можливих типів економічних моделей розвитку регіонів України.

З метою розширення практичного застосування розроблених у дисертації пропозицій і збільшення економічного та соціального ефекту, отримуваного в результаті їх впровадження, доцільно:

Міністерству економіки України:

- забезпечити розробку “Державної програми розвитку трудового потенціалу в Україні на 2007 - 2010 роки” та проекту Закону України “Про медико-соціальні основи життєдіяльності українського суспільства”,;

- при формуванні державної демографічної політики, державної політики зайнятості населення, державної регіональної політики врахувати розроблені в роботі можливі для реалізації в Україні в умовах трансформації економіки нові економічні моделі розвитку регіонів;

- сприяти розробці стратегій соціально-економічного розвитку областей, а в їх рамках стратегії перспективного трудовикористання з врахуванням медико-соціальних аспектів і основ.

Обласним державним організаціям:

- розробити і реалізувати в рамках стратегії соціально-економічного розвитку регіону медико-соціальні основи з відповідним їм прогнозом трудовикористання;

- враховувати стратегічні засади й медико-соціальні основи, затверджені у вигляді документу “Стратегія соціально-економічного розвитку регіону”, в практиці управління соціально-економічним розвитком регіону та трудовикористанням в його межах;

- створити відділ моніторингу реалізації стратегічних рішень, цілей і завдань в складі ОДА.

Проектним організаціям:

- використовувати методичні прийоми, запропоновані в дисертації, при розробці містобудівельної документації (наприклад, генеральних планів міст) чи проектуванні окремих об'єктів.

Вищим учбовим закладам:

- передбачити у навчальних програмах, які стосуються розвитку територіальних суспільних систем та територіального управління, використання нових теоретичних та практичних здобутків, отриманих в дисертації в сфері стратегічного розвитку і управління регіоном та перспективного регіонального трудовикористання.

потенціал трудовий економіка трансформаційний

ОСНОВНІ РОБОТИ, ОПУБЛІКОВАНІ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Монографії:

Шевчук Л.Т. Медико-соціальні аспекти використання трудового потенціалу: регіональний аналіз і прогноз. - Львів, 2003. - 489 с.

Шевчук Л.Т. Розміщення продуктивних сил. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001. - 150 с.

Розділи в колективних монографіях:

Шевчук Л.Т., Шульц С.Л. Проблеми становлення і розвитку менеджменту в контексті регіональної та містобудівельної політики // Регіональна політика та механізми її реалізації. - К.: Наукова думка, 2003. - С.288-298. Особистий внесок: сформульовані проблеми зайнятості в світлі становлення і розвитку менеджменту.

Коломийчук В.С., Шевчук Л.Т., Шульц С.Л. Стратегічні засади соціально-економічного розвитку регіону (на матеріалах Тернопільської області): монографія. - Львів-Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - С. 5-30, 142-243 264-270. Особистий внесок: окреслені проблеми регіонального трудовикористання, розроблені типи економічних моделей розвитку регіонів України.

Шевчук Л.Т., Куйбіда В.С., Шульц С.Л., Кривицький А.Ф. Світовий досвід регулювання розвитку великих міст // Регіональна політика: методологія, методи, практика / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І.Долішній. - Львів, 2001. - С.607-617. Особистий внесок: окреслені здобутки розвинених країн світу в регулюванні зайнятості у великих містах.

Шевчук Л.Т., Куйбіда В.С., Шульц С.Л., Кривицький А.Ф. Поняття “українське місто” в концепції регіональної політики // Регіональна політика: методологія, методи, практика / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор академік НАН України М.І.Долішній. - Львів, 2001.- С.571-579. Особистий внесок: окреслена специфіка українських міст, зокрема зайнятості в їх межах.

Шевчук Л.Т., Дубаневич І.З. Здоров'я жінок: регіонально-географічні та соціально-економічні аспекти (на матеріалах Львівської області). - Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 156 с. Особистий внесок: розроблені теоретико-методологічні основи дослідження здоров'я жінок в конкретному регіоні.

Шевчук Л.Т., Шульц С.Л. Фактори трудової мотивацiї i мотивацiйного механiзму // Трудовий потенцiал i зайнятiсть: теоретичнi основи та регiональнi особливостi - Ужгород: Карпати, 1997. - С. 92 - 99. Особистий внесок: обгрунтована структура мотиваційного механізму.

Євдокименко В.К., Садова У.Я., Шевчук Л.Т. Соцiальна iнфрaструктура Карпатського регiону: пошуки перспектив розвитку. - Чернiвцi: Труд, 1995. - С.22 - 47, 57 - 78. Особистий внесок: здійснена оцінка соціальної інфраструктури на основі застосування нормативних методів.

Євдокименко В.К., Шевчук Л.Т., Садова У.Я. Культура та її територiальна органiзацiя в системi вiдтворення соцiально-трудового потенцiалу // Соцiально-трудовий потенцiал. Теорiя i практика. Част. 2. - К.: Hаукова думка, 1994. - С.123 - 132. Особистий внесок: розкрита роль культури у відтворенні трудового потенціалу.

Ресурсний потенцiал культури i активiзацiя людського фактору (Шевчук Л.Т., Садова У.Я.) // Соцiальний механiзм використання трудового потенцiалу - К.: IЕ УРСР, 1991. - С. 60-68. Особистий внесок: обгрунтований взаємозв'язок між рівнем розвитку культури та використанням трудового потенціалу.

Трудовые ресуpсы производственных систем / Долишний М.И., Злупко С.Н., Писаренко С.М. и др. - К.: Наукова думка, 1990. - С.236-244. Особистий внесок: здійснено аналіз використання трудового потенціалу.

Статті у фахових наукових виданнях:

Долішній М.І., Шевчук Л.Т., Шевчук Я.В. Територіальна суспільна система як об'єкт дослідження регіональної економіки України потенціалу // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональні суспільні системи (зб. наук. праць). Вип. 3 (ХLVІІ) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол. Відп.ред.академік НАН України М.І.Долішній. Частина 1. - Львів, 2004. - С.3-14. Особистий внесок: обгрунтована структура територіальних суспільних систем.

Шевчук Л.Т. Формування регіональної політики в Україні: нові підходи і акценти // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України (Зб. наук. праць). Вип.5 (ХLІІІ) В 3-х част./ НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред.академік НАН України М.І.Долішній. - Ч.1.- Львів 2003. - С.222-231.

Шевчук Л.Т. Модель регіонального аналізу і прогнозу медико-соціальних аспектів використання трудового потенціалу // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми реалізації регіональної політики (зб. наук. праць). Вип. 2 (ХL) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: Відп. ред. академік НАН України М.І.Долішній. Частина 1. - Львів, 2003. - С.40-45.

Денисов Ю.Д., Савельєв Л.А., Шевчук Л.Т. Регіональний дискурс: сутність, еволюція, сучасні уявлення, перспективи розвитку // Регіональна економіка. - 2003. - № 1. - С.179-185. Особистий внесок: окреслені можливі напрямки розвитку регіонального дискурсу.

Шевчук Л.Т. Соціоекономічний моніторинг як інструмент реалізації стратегії сталого розвитку України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період.Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації (збірник наукових праць). Випуск 5 (ХХXVI) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: Відп. ред. академік НАН України М.І.Долішній. - Львів, 2002. - С.541-548.

Шевчук Л.Т., Шульц С.Л. Стратегічні пріоритети розвитку Тернопільської області в контексті сталого розвитку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації (збірник наукових праць). Випуск 5 (ХХXVI) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: Відп. ред. академік НАН України М.І.Долішній. - Львів, 2002. - С.183-188. Особистий внесок: розроблені стратегічні пріоритети розвитку регіону у сфері праці.

Шевчук Л.Т. Медико-соціальний каркас території: побудова концепції, підходи до вивчення, роль у використанні трудового потенціалу // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Економіка”. Випуск 12. - Ужгород, 2002. - С. 23- 26.

Шевчук Л.Т. Cуспільний менталітет і суспільний інтелект в контексті використання трудового потенціалу: регіональний аспект // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми регулювання регіонального ринку праці. Збірник наукових праць. Випуск 3 (ХХХІV)/НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відпов. ред. М.І.Долішній. - Львів, 2002. - С. 107-121.

Шевчук Л.Т. Стратегічні моделі соціально-економічного розвитку регіону: особливості використання трудового потенціалу // Социально-экономические аспекты промышленной политики: теоретические аспекты регионального развития и модели инновационного развития территорий / Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины: Материалы докладов всеукраинской научно-практической конференции (Донецк-Мелекино, 9-10 сентября 2002 г.). - Т.1: Сб. научн. труд./ НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Ред-кол.: Амоша А.И.(отв.ред. и др.). - Донецк, 2002. - С.35-46.

Шевчук Л.Т. Пошуки перспективних напрямків соціально-економічного розвитку Західного регіону України // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. Тернопіль: Збруч, 2002. - С.297-301.

Шевчук Л.Т. Обґрунтування економічної моделі розвитку міста як вибір одного з найголовніших стратегічних пріоритетів його перспективного поступу // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КН-ТЕУ: Зб. Наук. Праць за матеріалами ХІІІ міжнар. наук.- практ. конференції (9 -10 квітня 2002 року, Чернівці). Вип. ІІ. Економічні науки. У 2-х част. - Чернівці: АНТ Лтд, 2002.- С.175-181.

Шевчук Л.Т. Соціально-економічний моніторинг як інструмент державного регулювання використанням трудового потенціалу в системі національної безпеки. - Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - С.127-131.

Шевчук Л.Т. Роль аналізу і прогнозу медико-соціальних аспектів використання трудового потенціалу в реалізації сталого розвитку регіону// Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі/Матеріали регіональної науково-практичної конференції 30 листопада 2001 року//Спец. вип. журналу “Науковий вісник Ужгородського університету”. Сер. “Економіка”. - Випуск №9. - 2001.- С.496-500.

Шевчук Л.Т. Використання трудового потенціалу крізь призму нової парадигми науки ХХІ століття // Регіональна економіка.-2001.-№3.- С.17-25.

Мазур Т.М., Шевчук Л.Т. Особливості розвитку Львівської області як складової українсько-польського прикордоння // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Вип. ХХІХ. В 2-х томах / НАН України. Ін-т регіональн. дослідж. - Львів-Луцьк: Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин.держ.ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. - Т.1. - С. 193-198. Особистий внесок: окреслені особливості трудовикористання у прикордонній області.

Шевчук Л.Т. Особливості врахування медико-соціальних аспектів використання трудового потенціалу в межах депресивних територіальних суспільних систем // Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду: Наук. вісник ІІІ випуск.- Чернівці, 2001.- С.120-122.

Шевчук Л.Т. Суспільний менталітет і суспільний інтелект в контексті використання трудового потенціалу: регіональний аспект / Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми регулювання регіонального ринку праці. (Збірник наукових праць). Випуск 3 (ХХХІV) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2002. - С.107-121.

Шевчук Л.Т. Сучасні дослідження використання трудового потенціалу: теоретичний аспект // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регулювання зайнятості та безробіття на регіональному ринку праці (Щорічник наукових праць). Випуск ХХVІ / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2001. - С.74-86.

Шевчук Л.Т., Шульц С.Л. Світовий досвід місцевого самоврядування у регулюванні розвитку великих міст // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональне управління і місцеве самоврядування. Основи формування регіональної соціально-економічної політики (Щорічник наукових праць). Випуск ХІV / НАН УКраїни. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2000. - С.126 - 137. Особистий внесок: розроблені підходи до регулювання розвитком великих міст.

Шевчук Л.Т. Сучасні особливості дослідження трудового потенціалу: теоретичний аспект / Соціально-економічні дослідження у перехідний період. Регулювання зайнятості та безробіття на регіональному ринку праці. (Щорічник наукових праць). Випуск ХХVІ / НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор М.І.Долішній. - Львів, 2000. - С. 74 - 86.

Шевчук Л.Т. Аналіз сучасної конфесійної ситуації // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Соціальні аспекти регіональної політики (щорічник наукових праць). Випуск ІХ / НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 1999.- С.401 - 420.

Шевчук Л.Т., Шульц С.Л., Гісем К.А. Соціально-економічне поле регіону: концептуальні засади // Соціально-економічні дослідження у перехідний період. Основи формування регіональної соціально-економічної політики (Щорічник наукових праць). Випуск VІІІ / НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор М.І.Долішній. - Львів, 1999. - С. 97 - 104. Особистий внесок: сформована ідея теорії соціально-економічного поля.

Шевчук Л.Т., Панчук О.Я. Проблеми комплексного розвитку міста-супутника Хмельницької АЕС Нетішина // Регіон у системі нових економічних і правових відносин. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції / Упоряд. проф. І.Г.Ткачук - Івано-Франківськ: Сіверсія, 1998. Особистий внесок: окреслені підходи до оцінки медико-соціальної ситуації в зоні впливу атомної станції.

Шевчук Л.Т., Пантилей В.Л., Риборак А.Ф. Аналіз факторів суспільного здоров'я великого міста та соціально-економічна оцінка їх наслідків (на прикладі факторів виникнення і динаміки розвитку карієсу дітей у м.Львові) // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми / Збірник наукових праць. За матеріалами доповідей міжнародної науково-практичної конференції, м.Львів, 21-23 травня 1998 р. / В трьох частинах / НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповід. редактор М.І.Долішній. - Львів, 1998. - 440 с. Особистий внесок: окреслена структура факторів суспільного здоров'я.