Становлення і розвиток ефективного корпоративного управління

У результаті аналізу наукових і практичних розробок з питань корпоративного управління виявлено, що одним з важливих елементів його організаційно-економічного механізму є система регулювання, покликана захистити інтереси інвесторів, трудового колективу, держави та інших учасників корпоративних відносин і в підсумку сприяти підвищенню ефективності функціонування суб'єктів господарювання. Виділено дві групи регламентації діяльності акціонерного товариства: законодавча і статутна, які знаходяться у чіткій ієрархії одна стосовно іншої. Ефективність регламентації залежить від логічної чіткості складових елементів і від ефективності контролю за виконанням відповідних норм. Світова практика свідчить, що юридичні правила, які захищають інтереси кредиторів і акціонерів, різні для кожної окремої країни і, насамперед, залежать від прийнятої правової системи. В Україні рівень захисту прав інвесторів і регламентації корпоративного управління ще невисокий, що обумовлює тенденцію перетворення ринку акцій на ринок контрольних пакетів. Доведено, що при конструюванні регулятивної системи має бути знайдений компроміс між ефективним захистом прав акціонерів і мобільністю корпоративного управління для досягнення основної мети - підвищення ефективності функціонування суб'єктів господарювання. Аргументовано, що для реалізації цього в Україні необхідно: детально описати розподіл повноважень між органами управління, у тому числі за допомогою розширення (для загальних зборів акціонерів) і формування (для спостережної ради) переліку питань, віднесених до виняткової компетенції; установити обмеження на заняття посад у правлінні і спостережній раді, гарантувати для АТ з великою кількістю працівників представництво у спостережних радах працівників даного підприємства; впровадити у практику при обранні спостережної ради, правління і ревізійної комісії кумулятивне голосування; розробити і ввести в дію спеціальний закон про захист інвесторів; ввести обмеження на мінімальний кількісний склад спостережної ради залежно від кількості акціонерів; створити діючу систему інформаційного забезпечення при одночасному врегулюванні зобов'язань нерозголошення службової інформації і контролі за діяльністю інвестиційних консультантів; формувати компенсаційні фонди для захисту інвесторів за участю в управлінні ними держави, саморегульованих організацій і фінансових посередників.

Результати аналізу правових основ корпоративного управління України, Республіки Казахстан і Російської Федерації свідчать про те, що є ряд особливостей, що відрізняють одну національну модель корпоративного управління від іншої. Особливості полягають у регламентації терміну проведення річних зборів, кількості голосів, необхідних для скликання позачергових зборів акціонерів, обмеженнях на участь у загальних зборах акціонерів за термінами придбання акцій, у можливості заочного голосування, кворуму загальних зборів, принципів голосування й кумулятивного голосування. Рекомендовано з метою розширення прав акціонерів України врахувати у нормативних актах з корпоративного управління зазначені вище особливості, а також внести до них зміни, що стосуються принципів диференційованого підходу до різних акціонерних товариств (ВАТ і ЗАТ з різною кількістю акціонерів).

Ефективність корпоративного управління багато в чому визначається результатами взаємозв'язку і взаємодоповнення прямого державного регулювання і саморегулювання. На основі результатів аналізу сутності зарубіжних кодексів корпоративного управління, досвіду їх застосування й урахування змісту вітчизняних державних і внутрішньокорпоративних актів з управління об'єднаннями виявлено взаємозв'язок і взаємодію складових частин кодексу стосовно умов економіки України. Обґрунтовано основну задачу кодексу корпоративного управління, яка потребує доповнень законодавчої регламентації і формулювання можливих змін статутної регламентації. Кодекс корпоративного управління повинний мати винятково рекомендаційний характер, однак при цьому інвестори повинні мати відомості про відхилення і причини цих відхилень для прийняття обґрунтованих інвестиційних рішень.

У дисертації обґрунтовано, що створення умов для підвищення ефективності корпоративного управління забезпечується також розвитком елементів його інформаційної інфраструктури, таких як засоби масової інформації, інформаційний центр державних органів регулювання, рейтинги корпоративного управління і саморегульовані організації фондового ринку, що у свою чергу створює передумови для підвищення прозорості діяльності корпорацій і пожвавлення припливу іноземних і вітчизняних інвестицій .

Розділ 5. Формування інструментарію аналізу фінансового потенціалу акціонерних товариств. Процеси “взаємної участі” у діяльності корпорацій сприяють автоматичному збільшенню числа суб'єктів, інтереси яких стають значущими при прийнятті вірних управлінських рішень. Логічний наслідок цих процесів - зростання попиту на достовірну, “стиснуту” і по можливості формалізовану інформацію про діяльність корпорації, її потенційні резерви. Найбільш показовою є фінансова інформація, у якій відображаються результати функціонування інших ресурсів підприємства.

Сучасні системи забезпеченості інформацією характеризуються, з одного боку, її надмірністю (малозначущістю, неактуальністю і малокорисністю), з іншого боку, малоінтегрованістю, не придатною для швидкого й остаточного прийняття рішень з управління. Особливо це стосується фінансових показників. Для підвищення ефективності інформації спрямованість її потоків повинна відповідати всім зацікавленим особам корпорації (державі, акціонерам, працівникам підприємства, адміністрації, великим акціонерам, кредиторам), їхнім цілям і очікуванням і у підсумку сприяти удосконаленню структури акціонерного товариства, виявленню і використанню переваг цього виду об'єднань, інтегральній взаємодії галузей економіки.

У дисертації проведено аналіз методів розрахунку інтегральних показників фінансового стану і прогнозування діяльності підприємств, таких як Z-рахунок Альтмана, модель рейтингової оцінки Р. Сайфуліна і Г. Кадикова, чотирифакторна прогнозна модель Р. Таффлера, інтегральний PAS-коефіцієнт, показник кризи управління Аргенти (А-рахунок), підхід до прогнозування банкрутства, що ґрунтується на “нечітких множинах” (модель консалтингової групи “Воронов і Максимов”). Результати аналізу свідчать, що розглянуті методи розрахунку інтегрального показника фінансового стану і прогнозування банкрутства мають лише деякий ступінь застосовності в економіці України через недостатність у них корисної інформації для інвесторів та кредиторів і вимагають серйозної модифікації.

Сучасний інструментарій оцінки фінансового потенціалу корпорацій, як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, повинний містити у собі ряд послідовних етапів визначення аналітичних показників, їхніх зв'язків і взаємозалежностей, сукупність і послідовність аналізу яких визначеними способами забезпечує одержання реальної картини (стану) фінансового потенціалу суб'єктів господарювання. При цьому необхідно усунути виявлені у процесі аналізу недоліки нині діючого інструментарію і обґрунтувати можливості використання позитивного досвіду ряду дослідників. Це дозволяє створити такий методичний підхід до удосконалення інтегральної оцінки фінансового потенціалу корпорацій, що може бути достовірним інформаційним базисом для прийняття рішень інвесторами, кредиторами і власне фінансовими інвестиційними менеджерами корпорацій.

Методологічну основу формування інструментарію оцінки фінансового потенціалу становлять: методи багатовимірного статистичного аналізу (кластерний аналіз, дискримінантний аналіз); інструменти фінансового менеджменту (матриця фінансових стратегій Ж. Франшона, І. Романе).

Вихідні етапи методичного підходу до удосконалення інструментарію оцінки фінансового потенціалу корпорацій містять у собі: обґрунтування репрезентативності досліджуваної вибірки, опис методики комплексного тристадійного статистичного дослідження (рис. 3) і безпосередньо методику оцінки прогнозування фінансового потенціалу корпорацій.

Розробку й апробацію інструментарію оцінки фінансового потенціалу корпорацій проведено на матеріалах фактичної звітності 50 підприємств машинобудівної галузі Донецької області за 1998-2000 рр. У підсумку реалізації зазначених етапів методичного підходу отримано результуючий розподіл аналізованих підприємств машинобудівної галузі за класами фінансового потенціалу на фінансово “стійкі”, “нестійкі” і “з невизначеним фінансовим потенціалом”. Більшість досліджених підприємств належить до класу “нестійких”, які реалізують стратегію переважно зовнішнього фінансування своєї діяльності, що досить точно відбиває тенденцію галузі й економіки України в цілому.

Модель (чи кількісна методика оцінки фінансового потенціалу корпорації для економіки України), яка одержана у результаті комплексного статистичного дослідження де Р(1,2,3) - належність корпорації до класу k(1,2,3); hk(1,2,3) - значення дискримінантної функції, що ідентифікує клас k(1,2,3); K - фінансові коефіцієнти корпорації, що складають Z-рахунок Альтмана, а саме: рентабельність активів за балансовим прибутком, відношення доходу від реалізації продукції до загальної вартості активів, відношення вартості власного капіталу до суми короткострокових зобов'язань, рентабельність активів по нерозподіленому прибутку, частка оборотних коштів в активі балансу.

Таким чином, корпорація належить до того класу кредитоспроможності, для якого значення дискримінантної функції при підставленні фінансових коефіцієнтів корпорації K1, …, Km у кожну з функцій моделі є найбільшим. Наприклад, для ВАТ “Азов” на підставі реалізації зазначеної моделі одержано такі результати:

h1 = -5,7 Max h (2) = 2,56

h2 = 2,56

h3 = -51,88

Із наведених розрахункових даних видно, що для ВАТ “Азов” максимальне значення індексу кредитоспроможності досягається при підставленні фінансових коефіцієнтів у дискримінантну функцію, що ідентифікує другий клас (клас “нестійких”), якому притаманні низькі фінансові потенціали підприємств. Дійсно, ця корпорація у період з 1998 по 2000 р. займає фінансово нестійкі позиції через занадто велику частку залученого капіталу у структурі активів.

Запропонована модифікаційна методика розрахунку інтегрального показника фінансового стану підприємства дозволяє ідентифікувати групи корпорацій, що функціонують в Україні. Отримано шкалу значень інтегрального фінансового показника.

Порівняння результатів розрахунку інтегрального фінансового показника, виконаного за методикою Е. Альтмана і за методикою, модифікованою для України, у динаміці якісно розрізняються. Так, загальна тенденція машинобудівної галузі протягом 1998-2000 рр. зберігається (періоди зростання і спаду практично збігаються). Але динаміка інтегральних показників, розрахованих на основі методики Альтмана, майже не відбиває характеру зміни функції (стрімке чи повільне зростання або спад).

Розділ 6. Формування перспективних структур управління акціонерними товариствами. Ефективність управління акціонерним товариством визначається здатністю адаптуватися до зовнішніх чинників за допомогою вибору науково обґрунтованої структури вищої ланки корпоративного управління. Методичний підхід до вибору раціональної структури управління суб'єктом господарювання повинний містити у собі два послідовних етапи: висування й обґрунтування робочих гіпотез дослідження ефективності структури управління АТ, розробку методики визначення рівня ефективності структур і способів її реалізації.

Аналіз і врахування ступеня впливу зовнішніх чинників на діяльність об'єднань дозволяє системі управління “змоделювати” навколишнє середовище і виявити дійсний рівень фінансового потенціалу АТ.

Як робочі гіпотези, що складають структуру корпоративного управління, на основі розробленої методики аналізу структури вищого управління АТ розглянуто вплив типу власника, форми контролю поточної діяльності акціонерних товариств на вищому рівні управління (переважно зовнішня чи переважно внутрішня), типу вищого управління (централізоване чи децентралізоване) і концентрації влади у певному органі управління на ефективність управління суб'єкта господарювання. Зазначена методика являє собою такий алгоритм: формування вихідних показників; пошук формальної залежності рівня фінансового потенціалу АТ від структури власності підприємства з метою виявлення найбільш ефективних власників підприємства і представництва власників у спостережній раді (з метою встановлення раціональної форми контролю за поточною діяльністю акціонерного товариства); визначення статистичної залежності рівня фінансового потенціалу АТ від схеми розподілу повноважень, що має місце у структурі управління підприємством, для того щоб обумовити раціональний тип управління (централізований чи децентралізований); визначення статистичної залежності рівня фінансового потенціалу АТ від ступеня концентрації влади в органах вищого управління (чи то загальні збори акціонерів, спостережна рада, правління, голова правління) з метою окреслення ефективності функціонування кожного з органів вищого управління АТ. На підставі результатів перших чотирьох етапів дослідження визначаються параметри раціональної поведінкової моделі управління акціонерним товариством на сучасному етапі економічного розвитку.

Методика аналізу структур вищого управління корпорацією апробована при оцінці фінансового потенціалу 50 підприємств машинобудівної галузі Донецької області за період 1998 - 2000 рр., їх класифікації на “стійкі” - 15, “нестійкі” - 33 і “з невизначеним фінансовим потенціалом” - 2 підприємства.

Результати статистичного аналізу для корпорації класу “стійкі” свідчать: найбільш пріоритетним чинником за силою загального впливу на фінансовий потенціал стійких корпорацій України є кількість представників держави у спостережній раді; позитивним чинником фінансового потенціалу є також концентрація влади у загальних зборах акціонерів та правлінні за умови мінімального делегування повноважень у сфері контролю та здійснення операцій, пов'язаних з господарською діяльністю, а головним негативним - концентрація влади у спостережній раді (рис. 5). Одержані результати є підставою для формування раціональної моделі управління, адекватної сучасним умовам.

Для корпорацій класу “нестійкі” характерне таке: наявність зовнішніх акціонерів у складі спостережної ради, тобто зовнішнього контролю діяльності правління, що однозначно позитивно позначається на його фінансовому стані; основним чинником, що сприяє нестійкому стану АТ, є делегування повноважень, пов'язаних зі здійсненням і контролем поточних операцій; концентрація влади у компетенції загальних зборів акціонерів сприяє зниженню значення фінансового потенціалу в цілому по фінансово нестійких підприємствах. На підставі одержаних результатів формується існуюча модель управління АТ класу “нестійкі”.

Синтез моделі управління, адекватної реальній дійсності, дозволяє зробити висновок, що раціональна модель корпоративного управління АТ повинна мати такі параметри: перевага інсайдерів у структурі статутного фонду, більшість зовнішніх акціонерів і представників держави у складі спостережної ради, розширення компетенції правління акціонерних товариств і мінімальний розподіл у сфері контролю і здійснення поточних операцій.

Наведену модель управління акціонерним товариством сформовано за такими принципами: якщо позитивні чинники, що характеризують систему вищого управління АТ України, є інваріантними при переході від кластера фінансово стійких підприємств до кластера фінансово нестійких, то вони є параметрами раціональної моделі. Якщо ж значення домінант не зберігаються при переході від одного кластера до іншого, то як параметри раціональної моделі виділяються чинники, що характеризують стан групи фінансово стійких підприємств.

Крім того, позитивний вплив чинника на фінансовий потенціал у моделі, адекватній реальній дійсності, підсилюється також у тому випадку, якщо його значення для кожного кластера окремо носять альтернативний характер. Іншими словами, значення чинника для групи підприємств “стійкі” є позитивним, а для групи підприємств “нестійкі” - негативним, отже, “позитивність” чинника моделі підсилюється.

Акціонерні товариства, система управління яких характеризується даними параметрами, мають достатній рівень фінансового потенціалу для того, щоб знаходитись у стані стійкої рівноваги і забезпечувати стабільну господарську діяльність.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування і вирішення комплексної науково-прикладної проблеми становлення і розвитку ефективного корпоративного управління на основі узагальнення теоретичних положень, урахування методів і досвіду управління вітчизняними і зарубіжними акціонерними товариствами, особливостей економіки України, що забезпечує ефективність функціонування суб'єктів господарювання.

Основні наукові і прикладні результати роботи полягають у такому.

1. Доведено об'єктивну необхідність становлення і формування корпорацій і методів їх управління. Підвищуючи власні адаптаційні можливості, соціально-економічні об'єднання збільшують “імунітет” суспільства в цілому.

2. Шляхом застосування комплексного підходу до розгляду сутності поняття “корпорація” на основі аналізу найважливіших аспектів його змісту (економічного, правового і соціального) обґрунтовано визначення цього поняття як учасника економічного процесу (договірне господарське об'єднання, створене на основі загальних економічних інтересів для одержання максимального прибутку від господарської діяльності і вкладених інвестицій), як суб'єкта правових відносин (господарське товариство, права учасників якого визначаються відповідно до законодавства про відповідні види господарських товариств) і як елемента суспільства (соціально-економічне об'єднання, створене шляхом концентрації “імунітетів” частин суспільства з метою забезпечення виживання і розвитку як даних частин, так і самого суспільства як цілого).

3. Виявлено, що корпоративне управління являє собою сукупність процесів регулювання інтересів груп-учасників об'єднання і управління корпорацією як організацією (виробничою системою), що у свою чергу припускає управління її основними ресурсами, до яких звичайно належать виробництво, матеріально-технічні, фінанси, персонал і НДДКР.

4. Виявлено вимоги до стійкої господарської діяльності об'єднань: чим більше корпорація як система буде відповідати характеристикам суспільства (зовнішнього середовища), тим більш стійкою вона буде у цьому середовищі. Інакше кажучи, збереження стійкості корпорації визначається змінами її характеристик відповідно до змін характеристик зовнішнього середовища.

5. Установлено, що структура організаційно-економічного механізму управління корпорацією являє собою систему організаційних і економічних форм і методів управління, що забезпечує на основі використання переваг цього виду об'єднань і врахування сформованих умов економіки України підвищення ефективності їх діяльності. Зазначений механізм являє собою частину всього господарського механізму суб'єкта аналізу, зі своїми ланками й елементами, що служать напрямами й основою удосконалення корпоративного управління.

6. Виявлено чинники, що визначають національну модель - структуру і результат їхнього впливу на корпоративне управління. Визначено, що модель корпоративного управління постсоціалістичних країн, у тому числі й України, у термінах концепції Р. Акоффа характеризуються як “автократія цілей - автократія засобів”. У рамках такої моделі формуються корпорації, керовані “як машини”, тобто як прості системи, що мають низьку адаптивність. При формуванні раціональної моделі (“корпорація як організація”) в Україні необхідно враховувати як загальні структурні процеси, характерні для передових країн з розвинутою ринковою економікою, так і специфічні, властиві економіці перехідного періоду. Виходячи з цього запропоновано варіант трансформації української моделі корпоративного управління зі стану “автократія цілей - автократія засобів” у стан “демократія цілей - автократія засобів”. Даний варіант орієнтовано на дотримання цілей інвесторів і концентрацію виконавчої влади. Він відповідає “зовнішній” моделі корпоративного управління і сприяє розвитку фондового ринку.

7. Визначено особливу роль фондового ринку у корпоративному управлінні - як способу контролю за діяльністю вищого керівництва і механізму залучення додаткових фінансових ресурсів.

Для збільшення значущості українського фондового ринку в забезпеченні умов для підвищення ефективності господарської діяльності акціонерних товариств необхідно удосконалити його законодавчу базу, розширити застосування боргових і похідних цінних паперів, реформувати розрахунково-клірингову систему, встановити певне взаємовідношення між прямим державним регулюванням і саморегулюванням, підвищити значущість організованого біржового і позабіржового ринків.

8. Обґрунтовано рекомендації з підвищення ефективності управління державними корпоративними правами; доведено, що удосконалення законодавчої бази, диференціація підходів до різних за часткою держави акціонерних товариств, підвищення рівня підготовки осіб, що представляють інтереси держави, раціональна дивідендна політика збільшать ефективність корпоративного управління і поточне надходження коштів до державного бюджету.

9. Обґрунтовано напрями захисту прав інвесторів і модернізації законодавчої і статутної регламентації, що включають у себе ефективний контроль, раціональний розподіл повноважень, установлення лімітів на обіймання посад у правлінні і спостережній раді, впровадження у практику кумулятивного голосування, розробку і запровадження закону про захист прав інвесторів, створення системи доступного і повного інформаційного забезпечення, формування компенсаційних фондів для захисту інвесторів за участю у них держави, саморегульованих організацій і фінансових посередників.

10. Аргументовано необхідність розробки кодексу корпоративного управління, включення до нього доповнень законодавчої регламентації і формулювання можливих змін статутної регламентації. Визначено його взаємозв'язок і взаємодію з іншими елементами організаційно-економічного механізму корпоративного управління.

11. Обґрунтовано методичний підхід до формування інструментарію аналізу фінансового потенціалу акціонерних товариств, що дозволяє класифікувати акціонерні товариства за рівнем фінансового потенціалу на класи: фінансово “стійкі”, “нестійкі” і “з невизначеним фінансовим потенціалом”.

12. Розроблено методичний підхід до вибору раціональної структури вищого управління суб'єкта господарювання, що містить у собі етапи висування й аргументування робочих гіпотез дослідження ефективності структур управління АТ і обґрунтування методики визначення рівня ефективності структур і способи її застосування, що дозволяє за результатами його реалізації формувати раціональну модель управління корпорацією, адекватну сучасним умовам.

13. За допомогою статистичного дослідження умов ефективності структур управління акціонерних товариств машинобудівної галузі України установлено таке: у цей час тип власника не є детермінантом ефективного менеджменту на підприємстві; одним з пріоритетних позитивних чинників за силою загального впливу на фінансовий потенціал стійких корпорацій України є кількість представників держави у спостережній раді; домінуючим чинником, що визначає фінансову стійкість акціонерних товариств України, є тип управління акціонерним товариством; найбільш фінансово стійкими є ті акціонерні товариства, у яких повноваження у сфері контролю і здійснення операцій, що пов'язані з оперативним управлінням господарською діяльністю, прагнуть до концентрації на одному рівні ієрархії АТ; перевага інсайдерів у структурі статутного фонду сприяє більш стійкому фінансовому стану підприємства; позитивна роль концентрації влади у виконавчому органі акціонерного товариства (правлінні) дозволяє зробити висновок про підтвердження ефективності відокремлення власності від управління.

14. Розроблено методологічні та методичні підходи і рекомендації з удосконалення елементів і ланок організаційно-економічного механізму корпоративного управління на основі узагальнення світового досвіду господарювання, результатів аналізу становлення і розвитку цього типу об'єднань, методів урахування чинників, що визначають нестабільність зовнішнього середовища, зростаючих вимог ринку й особливостей економіки України, вони дозволяють теоретично обґрунтувати можливості виявлення потенційних переваг акціонерних товариств і практично сприяти підвищенню ефективності їх управління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Поважный А.С. Трансформационные процессы корпоративного управления. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. - 290 с.

2. Поважный А.С. Проблемы управления и организации деятельности акционерных обществ в Украине. - 2-е изд., перераб. и доп. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - 300 с.

Статті у наукових фахових виданнях

3. Пампура О.И., Поважный А.С. Анализ этапов оценки устойчивости финансового положения предприятия // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1997. - С. 113-130.

Особистий внесок: обґрунтовано нову систему показників фінансової сталості підприємств в умовах акціонування.

4. Поважный А.С. Методологические аспекты финансового управления // Економіка промисловості. - 1997. - №1. - С. 175-186.

5. Трибунская Е.В., Поважный А.С. Информация и информационные системы в менеджменте // Менеджер. - 1998. - №1. - С. 90-96.

Особистий внесок: запропоновано підхід до формування інформаційних управлінських систем з урахуванням сучасних проблем управління.

6. Поважный А.С. Регистраторы на фондовом рынке // Проблемы развития промышленного региона. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1998. - С. 215-239.

7. Поважный А.С. Финансовый менеджмент - важнейший элемент в системе управления промышленными предприятиями // Економіка промисловості. - 1999. - №2(4). - С. 54-62.

8. Поважный А.С. Сущность и особенности управления государственными предприятиями в Украине // Менеджер. - 1999. - №3(5). - С. 34-39.

9. Поважный А.С. Назначение эмиссии ценных бумаг и ее основные этапы // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1999. - С. 105-114.

10. Поважный А.С., Батченко Л.В. Возможности привлечения зарубежных инвестиций в развитие угольной промышленности Донецкой области // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Донецк: ДонГУ. - 2000. - С. 139-141.

Особистий внесок: проаналізовано механізм залучення зарубіжних інвестицій у вугільну промисловість та обґрунтовано можливості його використання.

11. Поважный А.С. Риск, его виды и общие принципы анализа на рынке ценных бумаг // Менеджер. - 2000. - №1(8). - С. 59-69.

12. Поважный А.С. Системный подход к трансформации финансового механизма предприятий государственного сектора экономики Украины // Менеджер. - 2000. - №2(9). - С. 44-47.

13. Поважный А.С. Влияние содержания прав акционеров на формирование национальной модели корпоративного управления // Экономика промышленности (Организационные аспекты управления). - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2000. - С. 187-197.

14. Глущенко С.В., Поважный А.С., Евсюков Н.В. Приватизация в энергетическом секторе Украины: проблемы и перспективы //Менеджер. - 2000. - №4(11). - С. 35-41.

Особистий внесок: на засаді результатів аналізу динаміки приватизаційних процесів у енергетичному секторі України обґрунтовано стратегічні напрямки подальшої приватизації цієї галузі.

15. Поважный А.С. Инвестиционная привлекательность предприятий и методы ее оценки // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. - 2000. - №3. - С. 209-214.

16. Поважний О.С. Проблеми використання фінансових інструментів у акціонерних товариствах // Фінанси України. - 2001. - №1. - С. 137-143.

17. Povazhny A.S. The problems of investment management at Ukrainian enterprises // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Донецк: ДонНУ. - 2001. - Ч. 1. - С. 153-156.

18. Поважный А.С., Евсюков Н.В. Состояние, проблемы и дальнейшие перспективы приватизации в Украине // Менеджер. - 2001. - №1(13). - С. 4-8.

Особистий внесок: запропоновано пропозиції по удосконаленню практичних підходів до проведення приватизаційних процесів в Україні.

19. Поважный А.С. Защита прав инвесторов как фактор эффективности корпоративного управления // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. - 2001. - №4. - С. 78-84.

20. Поважний О.С. Фактори формування національної моделі корпоративного управління // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2001. - №3. - С. 33-37.

21. Поважный А.С. Развитие взаимосвязей сфер заинтересованности звеньев системы корпоративного управления и их закономерности // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - Вип. 89. - С. 65-71.

22. Поважный А.С. Особенности формирования структурной модели корпоративного управления в Украине // Менеджер. - 2001. - №2(14). - С. 12-19.

23. Поважный А.С. Понятие “корпоративное управление”: анализ различных подходов // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - Вип. 99. - С. 29-36.

24. Поважный А.С. Тенденции приватизации в развитых странах // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. - 2001. - №5. - С. 24-32.

25. Поважный А.С. Тенденции глобализации корпоративного управления // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2001. - Т. 1. - С. 171-182.

26. Поважный А.С. Оценка финансового потенциала корпорации // Регіональні перспективи. - 2001. - №5-6(18-19). - С. 231-234.

27. Поважный А.С. Общая методика анализа эффективности структур управления акционерными обществами // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Сер. Економічні науки (вип. 2). - 2001. - №4(2). - С. 51-55.

28. Поважный А.С. Методический подход к выбору эффективной структуры управления акционерными обществами // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Донецк: ДонНУ. - 2002. - Ч.1. - С. 218-221.

29. Поважний О.С. Напрями формування інструментарію оцінки фінансового потенціалу акціонерних товариств // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2002. - №3. - С. 56-60.

30. Поважный А.С. Влияние структур наблюдательного совета и уставного фонда на финансовое состояние корпораций // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 140. - С. 3-8.

31. Поважний О.С. Значення об'єднань в розвитку людського суспільства // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. - 2002. - №5. - Т. 3, ч. 2. - С. 217-219.

32. Поважный А.С. Методический подход к совершенствованию инструментария оценки финансового потенциала корпораций // Менеджер. - 2002. - №4(20). - С. 162-171.

33. Поважный А.С. Направления развития информационной инфраструктуры фондового рынка: зарубежный опыт // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2002. - №8. - Ч. 2. - С. 23-26.

Тези доповідей та матеріали конференцій

34. Поважний О.С. Значення і перспективи розвитку інформаційної інфраструктури фондового ринку: [За матеріалами Четвертої міжнар. наук. конф. “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні аспекти” (Ялта-Форос, 14-16 вересня 1999 р.)] / Тернопільська академія народного господарства спільно з Університетом ім. Й.-В. Гете Франкфурту-на-Майні. - 1999. - С. 190-192.

35. Поважный А.С. Состояние, проблемы и перспективы развития фондового рынка Украины // Материалы регион. науч.-практ. конф. “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область - 2010)”. Секция: Научно-методическое обеспечение управления социально-экономическим развитием региона, разработкой и реализацией программы “Донецкая область - 2010” (Донецк, 28-30 сентября 1999 г.). - Донецк: ИЭПИ НАН Украины. - 2000. - С. 142-149.

36. Поважный А.С. Приватизация как форма реформирования угольной промышленности // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (Дніпродзержинськ,18-19 травня 2000 р.). - Дніпродзержинськ. - 2000. - Ч. 2. - С. 106-108.

37. Поважный А.С. Интеграционные процессы на европейских фондовых рынках: перспективы для Украины: [За матеріалами П'ятої міжнар. наук. конф.-літньої школи “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії” (Ялта-Форос, 13-15 вересня 2000 р.)] // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2000. - Cпец. вип. - №15-1. - С. 120-126.

38. Поважный А.С. Сравнительный анализ моделей корпоративного управления в европейских странах: [За матеріалами Шостої міжнар. наук. конф.-літньої школи “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії” (Ялта-Форос, 26-28 вересня 2001 р.)] // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2001. - Спец. вип. - №18-2. - С. 48-53.

Размещено на Allbest.ru