Розвиток управлінського спілкування у системі підготовки державних службовців

5. Визначено оптимальну технологію управлінського спілкування в системі державної служби, що ґрунтується на техніці оцінки ситуації через прийоми антиципації; техніці комунікативної взаємодії через прийоми атракції; техніці переконливого спілкування через прийоми фасцинації; техніці аналізу конкретної ситуації і розв'язання проблеми через прийоми обговорення.

6. З використанням особистісного підходу розроблено методику визначення вхідного й вихідного рівнів розвитку управлінського спілкування. Вона ґрунтується на єдності двох взаємопов'язаних, але якісно відмінних рівнів спілкування: глибинного, мотиваційно-смислового, ціннісного й зовнішнього, операційно-дієвого, поведінкового. Тому перший блок методики дав змогу вивчити мотиваційно-ціннісні орієнтири слухачів в управлінському спілкуванні, їх комунікативні знання й досвід, визначити пріоритетні схеми спілкування й обізнаність з прийомами комунікативної технології. Другий блок забезпечив діагностування інтегративних комунікативних якостей, тобто з'ясування рівня комунікативних здібностей, готовності до певного виду взаємодії, виявлення здатності оцінити партнера через сприйняття його зовнішності, дій і вчинків. Таким чином, методика охопила обидва рівні особистості слухачів, що дало можливість отримати необхідну кількість даних для виявлення рівня розвитку управлінського спілкування, визначення ефективності й результативності навчання. Критеріями рівня розвитку управлінського спілкування державних службовців є риси, що характеризують професійну дію за її спрямованістю, професійністю, доцільністю, оригінальністю, освоєністю й своєчасністю.

7. Результати експерименту показують, що андрагогічну модель розвитку управлінського спілкування доцільно запроваджувати на основі активних форм навчання (імітаційні ігри, елементи соціально-психологічного тренінгу), спрямованих на цілісне засвоєння знань, коригування й позитивну якісну зміну стилю спілкування, професійну самоідентифікацію й підбір слухачами оптимальних комунікативних дій.

Для підвищення рівня розвитку управлінського спілкування в системі державної служби України з метою забезпечення соціально-психологічної готовності державних службовців до професійної діяльності через засвоєння комунікативної технології необхідно:

враховувати особливості методики післядипломної освіти й навчання дорослих і використовувати андрагогічну модель розвитку управлінського спілкування;

сформувати відповідні психолого-педагогічні умови: визначити комунікативні потреби слухачів і рівень розвитку комунікативної, перцептивної й інтерактивної сторін їх особистості, з'ясувати обізнаність слухачів із засобами управлінського спілкування, забезпечити діалогізацію процесу навчання, суб'єкт-суб'єктний характер розвиваючого процесу, наявність професійно компетентного викладача, що володіє різними формами передачі знань слухачам, активізацію слухачів шляхом використання дидактично-технічних засобів (відеотехніка), роздаткового матеріалу (схеми, таблиці тощо), цілеспрямований психолого-педагогічний вплив на соціально-психологічні й психологічні властивості слухача, когнітивний принцип навчання і розвитку управлінського спілкування, можливість самоосвіти й самовдосконалення;

впроваджувати інноваційний психолого-педагогічний вітчизняний і зарубіжний досвід (техніку презентації особи, техніку аргументації тощо);

використовувати різноманітні методичні підходи до розвитку управлінського спілкування (особистісний і діяльнісний підходи, актуалізацію знань, наступність навчання).

Пропоноване дослідження не розв'язує всіх проблем управлінського спілкування в системі державної служби і його розвитку в системі підготовки державних службовців. З урахуванням її складності й багатогранності перспективним є дослідження управлінського спілкування як державно-управлінської категорії, засобу реалізації державно-управлінських відносин, основи формування такого виду управління, як комунікативний менеджмент.

ЛІТЕРАТУРА

1. Загороднюк С.В. Управлінське спілкування як об'єкт наукового дослідження // Зб. наук. пр. УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Вип. 2. - С. 16-25.

2. Загороднюк С.В. Соціально-психологічні аспекти управлінського спілкування у державній службі // Зб. наук. пр. УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - Вип. 2. - С. 297-304.

3. Загороднюк С.В. Управлінське спілкування як засіб оптимізації професійної діяльності державних службовців // Зб. наук. пр. УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Вип. 2. - Ч. ІV. - С. 346-352.

4. Загороднюк С.В. Проблеми і напрямки удосконалення кадрового менеджменту державної служби // Зб. наук. пр. УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Вип. 2. - Ч.ІІ. - С. 102-107.

5. Загороднюк С.В. Особливості розвитку управлінського спілкування у системі підготовки державних службовців // Зб. наук. пр. ОРІДУ УАДУ. - О.: Вид-во ОРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 10. - С. 107-114.

6. Загороднюк С.В. Розвиток управлінського спілкування у системі підготовки державних службовців // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнарод. участю (29 трав. 2002 р., Київ). - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - Т. 2. - С. 302-304.

7. Загороднюк С.В. Теоретичні основи управлінського спілкування у системі державної служби // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнарод. участю (30 трав. 2001р., Київ). - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Т. 2. - С. 328-332.

Размещено на Allbest.ru