Менеджмент сільськогосподарських підприємств

Таблиця 3. Структура товарної продукції

Дані цієї таблиці свідчить про те, що в ТОВ «Нива» в структурі реалізації продукції в 2012 році порівняно з 2011 році зменшився об'єм рослинницької продукції, як в цілому так і по видах, тільки зернові і зернобобові збільшились. Так, в 2010 році зернові займали 36% від загального обліку реалізації, а цукрові буряки - 59%, разом продукція рослинництва - 82%. А вже в 2012 році на реалізацію зернових припадає 65%, цукрових буряків 28% на всю рослинницьку продукцію всього 82%. За рахунок зернових рослинницька продукція не змінилась.

Загальний обсяг тваринницької продукції в структурі реалізації залишився незмінним 18%.

При визначенні впливу спеціалізації на результативні показники, факторною ознакою є коефіцієнт спеціалізації, який розраховують відношенням обсягу продукції основних галузей до загального обсягу товарної продукції. Коефіцієнт спеціалізації за 2012 рік по ТОВ « Нива» становив 24,9, що свідчить про низький рівень спеціалізації.

Виробничий напрямок ТОВ - зерново-буряковий з тваринництвом. Аналізуючи стан розвитку рослинництва та тваринництва ТОВ «Нива» с. Надросівка, можна зробити висновок, що в 2012 році порівняно з минулими роками знизилась урожайність основних видів сільськогосподарських культур, впали середньодобові привіси свиней та молодняка ВРХ, зменшилися надої на 1 корову..За останній рік в господарстві було скорочено поголів'я тварин. Це пов'язано, перш за все, з недостатньою забезпеченістю тваринництва кормами, стали покращуватися умови утримання худоби, по мірі можливості господарство забезпечене медикаментами, хоча існують перебої з постачанням електроенергії. Всі ці негативні фактори призвели до зниження продуктивності тварин, а саме порівняно з 2010 роком. Негативно впливає на продуктивність тварин, неналежна ветеринарна і зоотехнічна робота, мають недоліки організація і оплата праці в тваринництві.

Для того, щоб краще розглянути економічну характеристику господарства, треба розглянути забезпеченість господарства основними і оборотними фондами та ефективність їх використання.

Основні фонди - це грошове вираження основних засобів (їхня вартісна оцінка).

Таблиця 4. Показники забезпеченості основними фондами і ефективність їх використання в ПОП «Світанок»

Аналізуючи дані таблиці 1.4 «Показники забезпеченості основними фондами і ефективність їх використання в ТОВ «Нива» ми бачимо, що фондовіддача в 2012 році відносно 2010 року зменшилась на 67,86, або на 0,27 тис. грн. Фондомісткість в 2012 році відносно 2010 року зросла на 121,05, або на 3,3 тис. грн. Це зумовлене тим, що вартість фондів зростає, а численність робітників зменшується.

Фондозабезпеченість також в господарстві зростає і в 2012 році порівняно з 2010 роком збільшилась на 123,61%, або на 0,17 тис.грн. Причина в тому, що зменшується кількість площі сільськогосподарських угідь з одночасним ростом вартості фондів.

Хоча вирішальне значення в господарстві належить основним виробничим фондам, найважливішу функцію по безперебійному обслуговуванню виробництва виконують оборотні засоби.

3. Характеристика органів управління сільськогосподарських підприємств колективного типу

3.1 Органи управління сільськогосподарських підприємств колективного типу

Демократія управління справами кооперативів у першу чергу знаходить свій вияв у визначенні вищого органу управління - загальних зборів членів підприємства. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори його членів. Загальні збори сільськогосподарського кооперативу мають широку компетенцію:

- вносять зміни й доповнення в статут, приймають нормативні документи кооперативу;

- вибирають шляхом прямого таємного голосування голову кооперативу і членів правління, ревізійної комісії (ревізора), спостережної ради;

- заслуховують звіти органів управління кооперативом про їх діяльність;

- визначають види та розміри фондів кооперативу, порядок їх формування та використання;

- затверджують правила внутрішнього розпорядку, річний звіт І баланс кооперативу, порядок формування і використання доходу кооперативу;

- затверджують рішення правління кооперативу про прийом нових членів;

- вирішують питання про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу проводяться щорічно після закінчення фінансового року, на них можуть вирішуватись і інші питання, які пов'язані із статутною діяльністю кооперативу. Крім чергових зборів можуть скликатись нечергові за рішенням правління кооперативу або за ініціативою не менше третини членів кооперативу.

Загальні збори є органом безпосередньої демократії. У їх роботі беруть участь усі члени кооперативу. Рівні права мають жінки, чоловіки і особи, які досягли 16-річного віку. Загальні збори, як зазначалось вище, приймають внутрішні правові акти. Акти набувають юридичної сили лише після їх затвердження загальними зборами. Ці акти містять норми аграрного права, і під час вирішення спорів суди повинні їх ураховувати. Процедурні правила роботи загальних зборів випливають із Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» і знаходять своє відображення і деталізацію у статуті кооперативу.

До проведення загальних зборів голова кооперативу і правління повинні провести відповідну організаційно-підготовчу роботу. Під час зборів ведеться протокол, у якому зазначається прийняте рішення, номер протоколу і дата проведення зборів. Правління сільськогосподарського кооперативу є колегіальним, виконавчо-розпорядчим органом самоврядування. Виконавча діяльність його полягає в реалізації законів, рішень уряду, міністерств, відомств, а також постанов загальних зборів членів кооперативу.

Правління кооперативу насамперед повинно забезпечити виконання плану соціального і економічного розвитку підприємства, виконання договірних зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарської діяльності. Рішення правління мають обов'язкову силу для всіх членів підприємства і для осіб, що працюють за трудовим договором. Воно несе відповідальність за свою роботу перед загальними зборами членів кооперативу.[6;347]Організаційною формою управлінської діяльності правління кооперативу є засідання. Вони проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць. Результати роботи правління оформляються як рішення. Рішення приймаються більшістю голосів при наявності не менше 2/3 складу членів правління кооперативу.

До компетенції правління кооперативу належать такі питання:

- розробка плану розвитку основних виробництв кооперативу;

-скликання загальних зборів членів кооперативу і контролю за виконанням рішень цих зборів;

-відповідно до статуту підприємства вирішення суттєвих питань господарської діяльності;

-винесення на затвердження загальних зборів рішення про прийняття в кооператив нових членів і припинення членства;

- укладення трудових договорів (контрактів) з виконавчою дирекцією кооперативу в разі найму такої;

-забезпечення збереження майна кооперативу;

-вирішення інших питань, покладених на нього загальними зборами.

Правління може делегувати виконавчій дирекції кооперативу право на прийняття поточних рішень.

У кооперативах, де кількість його членів становить менше 10 чоловік, правління не створюється, а функції виконавчо-розпорядчого характеру виконує голова кооперативу.

Голова кооперативу представляє підприємство в державних органах, банківських установах, інших організаціях, а також має право представляти його в загальних, господарських і третейських судах. Від імені підприємства його голова підписує договори та бухгалтерські документи.

Він організовує роботу правління, проводить його засідання, керує ходом обговорення питань, бере активну участь у їх вирішенні по суті. Його розпорядження і вказівки обов'язкові для всіх посадових осіб і членів кооперативу. Як голова кооперативу і голова правління він - головна посадова особа в кооперативі.

У великих кооперативах, де чисельність членів перевищує 50 осіб, для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу можуть обиратися спостережні ради. Вибори проводяться загальними зборами членів кооперативу відповідно до статуту підприємства. Кількісно спостережна рада становить 3-5 чоловік, якщо інше не встановлено статутом підприємства. Член спостережної ради не може бути членом правління або ревізійної комісії.

Сільськогосподарський кооператив має у своєму складі низку посадових осіб - фахівців, які відповідають за окремі напрямки діяльності підприємства або окремі структурні підрозділи. Заступники голови кооперативу обираються правлінням кооперативу або зборами його членів.

Фахівець -- це особа, яка має вищу або середню спеціальну освіту і виконує інженерно-технічні, економічні, сільськогосподарські, зоотехнічні та лісовідновлювальні роботи, тобто агрономи, зооінженери, ветеринарні лікарі, економісти, бухгалтери тощо.

Для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу вибирається ревізійна комісія (ревізор). Це викликано тим, що вищий орган управління кооперативу не має можливості безпосередньо і постійно контролювати той чи інший вид діяльності підприємства, роботу різних органів і посадових осіб.

До основних завдань ревізійної комісії належать: контроль за виконанням рішень загальних зборів, дотримання статуту підприємства, правил внутрішнього розпорядку, положень про оплату праці, контроль за збереженням майна кооперативу; за законністю договорів і господарських операцій; правильністю обліку, звітності і розрахунків з членами кооперативу, а також за своєчасним розглядом правлінням і службовими особами скарг і заяв членів підприємства. Під час виконання своїх завдань ревізійна комісія повинна тісно співпрацювати з юридичною службою підприємства.[12;60]

Для належного виконання поставлених завдань ревізійна комісія наділяється відповідними правами, їй надано право перевіряти діяльність виробничих об'єктів. Вона може вимагати від посадових осіб та інших членів кооперативу необхідні для перевірки документи, книги з обліку матеріально-грошових цінностей, усні та письмові пояснення.

Під час перевірок застосовуються такі методи контролю: ревізія, інвентаризація та ін. Ревізії залежно від обсягу, змісту і характеру діяльності підконтрольного об'єкта можуть бути загальні й вибіркові. Загальні ревізії вимагають ознайомлення з усіма операціями підприємства, що були здійснені за певний період; вибіркові проводяться згідно з раніше затвердженим планом. Під час такої ревізії розглядаються конкретні питання.

3.2 Основні принципи управління сільськогосподарськими підприємствами

Відповідно до чинного законодавства, зокрема законів України «Про господарські товариства», «Про сільськогосподарську кооперацію» та локальних нормативних актів, статутів кооперативів, акціонерних та інших господарських товариств управлінські відносини, що існують у кожному кооперативі, господарському товаристві, базуються на принципах самоврядування та демократії.

Самоврядування - це соціально-організаторська діяльність колективу, що шляхом власного волевиявлення вирішує свої справи в межах статутної правоздатності. У кооперативах, акціонерних та інших товариствах воно здійснюється на основі права їх членів, учасників, акціонерів брати участь у вирішенні всіх питань діяльності цих товаровиробників; виборності та підзвітності виконавчо-розпорядчих органів; обов'язковості виконання рішень, прийнятих більшістю, і т. ін. Поряд із самоврядуванням у кооперативах, акціонерних та інших господарських товариствах управління здійснюється на підставі широкої демократії і гласності, тобто на основі участі всіх їх членів, учасників, акціонерів, відкритості в обговоренні ними всіх питань внутрішнього життя - виробничих, соціально-побутових та інших.

Таким чином, до основних принципів самоврядування та демократичного управління можна віднести:

- участь у вирішенні всіх найважливіших питань діяльності кооперативу, акціонерного або іншого господарського товариства безпосередньо самих їх членів, учасників, акціонерів;

-колегіальність і гласність під час обговорення і прийняття рішень з питань діяльності кооперативу, господарського товариства;

- виборність виконавчих органів управління, органів контролю, а також керівників кооперативу, господарського товариства;- відповідальність і підзвітність перед членами кооперативу, господарського товариства всіх органів управління і посадових осіб;- свободу критики з боку членів кооперативу, учасників, акціонерів господарського товариства й обов'язку керівників та інших посадових осіб цих утворень своєчасно і ефективно враховувати у своїй роботі критичні зауваження;- поєднання колегіальності і єдиноначальності під час здійснення своїх функцій органами управління та контролю, де кожний член кооперативу, учасник, акціонер господарського товариства зобов'язаний підкорятися утвореним органам управління і обраним чи призначеним посадовим особам.[7;640]

Отже, принципи самоврядування та демократичного управління здійснюються на основі рівного права на участь в управлінні справами кооперативу, господарського товариства, що належить кожному його членові, учаснику, акціонеру і спрямоване на забезпечення їхньої повноправності і відчуття єдиного господаря при вирішенні усіх питань діяльності кооперативу, господарського товариства.

Управлінським відносинам у державних сільськогосподарських підприємствах (радгоспах, радгоспах-технікумах, державних науково-дослідницьких сільськогосподарських установах і т. ін.) притаманні такі основні принципи, що знайшли закріплення в Законі України «Про підприємства в Україні» (статті 14, 15, 16, 17):

- управління сільськогосподарським підприємством згідно зі статутом на основі поєднання прав власника по господарському використанню свого майна і самоуправління трудового колективу;- здійснення власником своїх прав по управлінню сільськогосподарським підприємством безпосередньо через уповноважені ним органи;

- найм, виборність або ж призначення міністерством чи іншим органом керівника підприємства, який виступає в ролі уповноваженого власником;- законність в управлінні та відповідальність органів управління та посадових осіб за результати управління і господарської діяльності;

- підзвітність керівника власникові та трудовому колективу.

Аналіз цих принципів свідчить про те, що в умовах ринкових відносин вертикально-управлінські відносини в державних сільськогосподарських підприємствах тісно взаємопов'язуються з горизонтальними управлінськими відносинами.

3.3 Організація роботи колективних та колегіальних органів управління сільськогосподарських підприємств

Згідно Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство ТОВ «Нива» є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням.

Вони можуть на добровільних засадах об'єднуватися в спілки (об'єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів. Підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів. Воно створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів. Підприємство ТОВ «Нива» діє на основі статуту. У статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов'язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов'язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства.[11;114]

Членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут. Основними завданнями ТОВ «Нива» є виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів членів підприємства, трудового колективу і всього населення України. Об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Права підприємства:

1. Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності.

2. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

3. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

4. Збитки, заподіяні підприємству його членами та іншими громадянами, державними підприємствами, установами, організаціями, іноземними організаціями, іншими юридичними особами, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

5. Страхування належного підприємству майна та інших цінностей здійснюється на добровільних засадах на умовах і в порядку, встановлених законодавством України.

Колегіальність - це принцип управління при якому керівництво здійснюється не однією особою, а колегією, групою осіб, що володіють рівними правами при вирішенні питань. У широкому сенсі колегіальність - це форма прийняття рішень, в якій враховується колективна думка, використовується метод громадського обговорення.

Колегіальне рішення - це управлінське рішення, прийняте групою відповідних керівників на загальних зборах колегії або іншого колегіального органу. Рішення цього органу затверджуються його членами шляхом голосування.

Рішення колегіального органу приймаються з кожного питання порядку денного відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів. За рішенням головуючого може застосовуватися процедура таємного голосування. Думка відсутнього члена колегіального органу з питань порядку денного засідання, може подаватися у письмовій формі й розглядатися на засіданні та враховуватися під час голосування. Після засідання колегіального органу особа, відповідальна за підготовку питання (секретар), доопрацьовує проект рішення з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених під час його обговорення і подає на підпис голові. Хід обговорення питання та прийняте рішення колегіального органу оформлюються протоколами, які підписуються головуючим на засіданні та особою, яка веде протокол (секретарем).

В державному управлінні використовуються дві форми колегіальності - дорадча та вирішуюча. Колегіально обговорюють та вирішують питання найвищі органи влади (Верховна Рада), уряду (Кабінет міністрів), місцеві та міські ради; виконкоми місцевих органів влади.[13;176]

В системі колегіальних органів особливе місце займають дорадчі за своїм статусом органи, наприклад колегії міністерств, дирекції при керівниках та ін. Рішення дорадчих органів носять не обов'язковий, а рекомендаційний характер. Це означає, що керівник організації має право прийняти власне рішення, незважаючи на рішення дорадчого органа.

Висновок

Ефективне становлення ринкових відносин в Україні багато в чому визначається формуванням сучасних управлінських відносин, підвищенням керованості економіки. Саме менеджмент, управління забезпечує зв'язаність, інтеграцію економічних процесів в організації.

Отже, у вузькому розумінні менеджмент - це процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації. « Управляти » - означає вести підприємство до його мети, витягуючи максимум можливості з існуючих ресурсів. Фахівцям нового покоління необхідні глибокі знання по менеджменту, а для цього треба чітко представляти суть і поняття менеджменту.

Об'єктом менеджменту є окремі підприємці, а також трудові колективи підприємств. Його предмет -- це організаційні, управлінські та міжособистісні (міжсистемні) відносини. Загальною метою менеджменту є оптимізація функціонування суб'єктів господарювання і створення умов, за яких найбільш імовірно і з якнайменшим ризиком реалізуються їхні стратегічні й оперативні цілі.

Враховуючи напрямок діяльності організації та успіхи в роботі можна разраховувати на виконання поставленних цілей. Профіль організації не підлягає змінам, можливо корегування відносно змін технології.

Доброю рисою є постійне вдосконалення і підвищення рівня профессіоналізму керівників, це можно виявити з мінімуму «гострих» ситуацій усередині організації, та підвищенню рівня організації на ринку надання послуг.

В данній роботі проаналізовано багато пунктів дивлячись на них можно дати висновок що для займання керуючої посади треба:1) розуміння природи управлінської праці й процесів управління

2) здатність мислити масштабно, перспективно. Менеджери можуть демонструвати прекрасні результати й водночас призвести до банкрутства компанію, якщо їхня робота не орієнтована на майбутнє. Зрозуміло, компанія має одержувати прибуток, але вона має отримувати прибуток якомога довше. Якщо ви будете думати тільки про прибуток сьогодні, то не побачите можливостей, що відкриваються попереду. Мислення менеджера постійно має тренуватися на бачення перспективи;

3) уміння розв'язувати нестандартні управлінські проблеми.

Аналіз факторів внутрішнього і зовнішнього середовища виявив наступне: в цілом ТОВ «Нива» працює стабільно хоча на даний момент його фінансовий стан є негативним. Основним завданнями підприємства є ефективне використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва. Розміри ТОВ «Нива» впливають і на його результати діяльності. Внутрішнє середовище компанії потребує коректування. Отже, щоб досягнути в подальшому поставленої мети потрібно розробити фактичні та раціональні системи менеджменту на ТОВ «Нива» з надання інтернет-послуг (зв'язку), їх зіставлення та визначення переваг однієї системи над іншою. Закріплені теоретичні знання в галузі менеджменту, які дозволять в майбутньому успішно здійснювати управлінську діяльність.

Використана література

1. ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року.

2. Афанасьєв М.В. Основи менеджменту / Афанасьєв М.В. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003.

3. Виноградський Н.Д. Менеджмент в організації / Виноградський Н.Д. - К.: Кондор, 2002.

4. Виноградський Н.Д. Менеджмент в організації / Виноградський Н.Д. - К.: Кондор, 2002.

5. Гайворонський В.М. - Аграрне право України .

6. Дем'яненко С.І. - Менеджмент аграрних підприємств. Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 347 с.

7. Завадський І.С. Менеджмент: Підручник для студентів економічних спеціальностей ВНЗ України. Т.2. Вид. 2-е - К.: УФІМБ, 2002. - 640 с.

8. Кіндрацька Г.І. Основи стратегічного менеджменту: Посібник. - Львів, 2000

9. Максимцов М.М. Ігнатьєва А.В. «Менеджмент», М., - 1998, (с.389).

10. Нагаєв В.М. Аграрний менеджмент: практикум (модульний варіант). - К.: Центр навчальної літератури, 2--4. - 319 с.

11. Нагаєв В.М. Реформування організаційно-правових структур сільськогосподарських підприємств: Посібник. - Харків: Вид-во ХНАУ, 2002. - 114 с.

12. Нагаєв В.М., Шиян Н.І., Никрненко С.В. Аграний менеджмент (модульний підхід): Методичні вказівки з вивчення дисципліни. - Харків: Вид-во ХНАУ, 2003. - 60 с.

13. Скрипко Т.А., Ланда О.О. Менеджмент. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 176 с.

14. Янчук В. З- Аграрне право України 1998

15. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент: Посібник. - К.:Академвидів, 2003.

16. Стефанюк І.Б. Використання контролю в національній системі державного фінансового контролю. // Фінанси України. - 2005. - №10. - С. 142-150.

17. Стефанюк І.Б. Використання контролю в національній системі державного фінансового контролю. // Фінанси України. - 2005. - №10. - С. 142-150.

18. Циглик І.І., Мозіль О.І., Кірдякіна Н.В. Контроль в системі управління // Актуальні проблеми економіки. - 2005. №3 (45). - С. 117-121.

Размещено на Allbest.ru