Поняття оплати праці

- продуктивність праці, рівень зайнятості та інші економічні умови.

Мінімальна заробітна плата не повинна бути нижчою за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу[4]. Такими визнається набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини. А межа малозабезпеченості - це така величина середньодушового доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Однак практика останніх років свідчить, що мінімальна заробітна плата зазвичай встановлюється у меншому за межу малозабезпеченості розмірів. А це створює соціальну напругу в суспільстві та призводить до невиконання законодавства про мінімальний розмір заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України. Однак такий порядок нерідко порушується самою ж Верховною Радою України, яка може переглядати розмір мінімальної заробітної плати і декілька разів на рік.

При затвердженні мінімальної заробітної плати держава переслідує мету гарантувати працівникові мінімальний рівень, який не може бути пониженим ні особисто роботодавцем, ні угодою сторін, якщо працівник повністю відпрацював норму праці і виконав усі трудові обов'язки.Закон передбачає, що у разі, коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижча законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство проводить доплату до її рівня. Цим самим забезпечується гарантований рівень заробітної плати у розмірі не нижче мінімальної.

Розмір мінімальної заробітної плати береться до уваги також при формуванні тарифної сітки. Законодавством передбачено, що тарифна ставка робітника першого розряду встановлюється в розмірі, не нижчому ніж визначений генеральною (галузевою) угодою. А оскільки цими угодами не можна встановлювати нижчі умови оплати праці, ніж це передбачено чинним законодавством, то зрозуміло, що тарифна ставка робітника першого розряду з урахуванням доплат, передбачених законодавством, не може бути нижчою за розмір мінімальної заробітної плати.

На державному рівні забезпечується також регулювання заробітної плати при відхиленні від тарифних умов. Такими умовами вважається виконання робіт, які не відповідають нормальним вимогам, встановленим законодавством про працю, колективним чи трудовим договором.

Як компенсацію за роботу при відхилені від нормальних умов праці законодавство передбачає відповідні доплати понад тарифну ставку або посадовий оклад. Такі доплати є своєрідними гарантіями оплати праці, оскільки вони дозволяють диференціювати заробітну плату залежно від умов праці.

До сфери державного регулювання віднесено також встановлення норм оплати праці: у надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, що мав місце не з вини працівника; при виготовлені продукції, що виявилася браком не з вини працівника. Зокрема, у останньому випадку місячна заробітна плата працівника не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки (окладу).

Держава гарантує працівникам молодшим 18 років при скороченій тривалості робочого часу виплату заробітної плати у такому ж розмірі, як дорослим працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, проводиться пропорційно відпрацьованому часу.

Тарифні ставки і посадові оклади таким працівникам підвищуються на 25 відсотків. До зазначених працівників відносяться громадяни, які постійно працюють на території населеного пункту, якому надано статус гірського, незалежно від того, чи проживають вони в ньому чи ні.

З 1 січня 2003 р. до 1 січня 2006 р. особам, які постійно працюють у зоні відчуження проводиться доплата у 9-кратному розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення пропорційно відпрацьованому часу.

Доплати особам, які працюють або виконують службові обов'язки у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів проводяться у розмірах, що діяли до відселення жителів.

Законом України "Про оплату праці" до сфери державного регулювання відносить також встановлення гарантій для працівників: при оплаті щорічних відпусток, часу, протягом якого працівник виконував державні обов'язки; при нарахуваннях особам, які направляються на підвищення кваліфікації і на обстеження до медичного закладу; при переведені працівника за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; при тимчасових переведеннях на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям; для донорів; а також у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, направленні у службові відрядження та при роботі у польових умовах.

Державне регулювання заробітної плати охоплює також встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній і комунальній власності[7].

Заробітна плата працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.Затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів, службовців, робітників організацій і установ освіти, науки, охорони здоров'я, соціального забезпечення, культури, фізкультури і спорту, архівних установ і організацій гідрометеорологічної служби, рибного господарства, організацій, які обслуговують сільське господарство, централізованих бухгалтерій при органах виконавчої влади, інших установах та організаціях, а також ставки погодинної оплати праці працівників, зайнятих у всіх галузях народного господарства, за проведення навчальних занять[8].

Державному регулюванню підлягає також заробітна плата працівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, суду та прокуратури, митної та податкових служб.

До сфери державного регулювання також встановлення умов і розмірів праці працівників, установ, організацій, що отримують з бюджету дотації. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат працівників зазначених підприємств і організацій встановлюються у колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством.

Фонди оплати праці цих підприємств підлягають регулюванню лише в частині дотацій з бюджету. Законодавством передбачено, що суми дотацій з бюджету зменшуються у випадках перевищення фонду оплати праці порівняно з його розрахунковою величиною. Такий перегляд дотацій здійснюється кожного місяця.

Держава регулює фонд оплати праці підприємств-монополістів з метою недопущення штучного підвищення заробітної плати. Запроваджено регулювання фондів оплати праці працівників зазначених підприємств. Таке регулювання здійснюється шляхом щомісячного внесення до бюджету платежів і сум перевищення фактичного фонду оплати праці порівняно з його розрахунковою величиною. Держава також регулює порядок обчислення середньої плати для різноманітних витрат, зокрема, для оплати відпусток, для нарахування гарантійних і компенсаційних виплат тощо. Не поширюється на випадки обчислення середньої заробітної плати для призначення пенсій, а також при відшкодуванні шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати відпусток або виплати компенсацій за невикористану відпустку проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи. У тих випадках, коли працівник пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час. У всіх випадках середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з витрат за два останні календарні місяці роботи. Якщо протягом цих двох місяців працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється за попередні два місяці. Той період, впродовж якого за ним згідно з чинним законодавством не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Договірне регулювання заробітної плати здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому, регіональному та виробничому (колективний договір) рівнях.

У генеральних угодах сторони, як правило, передбачають перелік доплат і надбавок до тарифних ставок та посадових окладів, що мають міжгалузевий характер.

Галузеві угоди регулюють нормування праці, мінімальні розміри доплат і надбавок з урахуванням специфіки конкретної галузі, умови зростання фондів оплати праці, міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення в оплаті праці тощо. При цьому галузева угода не може погіршувати умови праці працівників порівняно з генеральною угодою.

Одним з найважливіших регуляторів відносин заробітної плати є колективний договір. Розширення кола відносин заробітної плати, які підлягають встановленню сторонами на виробничому рівні, є свідченням децентралізації правового регулювання заробітної плати.

Колективний договір не може передбачати умови оплати праці, які б погіршували становище працівників відповідно з законодавством і угодами вищого рівня. У колективному договорі допускається знищення умови оплати праці, порівняно з генеральною, галузевою чи регіональною угодами, але не нижче ніж це передбачено законодавством, на період подолання фінансових труднощів підприємства, і не більше ніж на шість місяців.

У тих випадках, коли колективний договір не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити питання заробітної плати з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

8. Право працівника на оплату праці та його захист

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Власник при укладені трудового договору. Зобов'язаний повідомити працівнику всі умови оплати праці, її розміри, порядок і терміни її виплати.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком та з інших причин, передбачених чинним законодавством, які мали місце не з вини працівника.

Забороняється дискримінація в оплаті праці, зниження її розміру залежно від положення, соціального, майнового стану, політичних, релігійних переконань, членства у профспілці, місця проживання та інших причин, встановлених в законі.

Суб'єкти організацій оплати праці не мають права в односторонньому порядку погіршувати становище працівника в оплаті праці порівняно з умовами, передбаченими законодавством, угодами, колективними договорами.

Забороняється будь-яким способом обмежувати права працівника вільно розпоряджатися своєю зарплатою. Тому не допускаються випадки отримання зарплати, належної працівнику, членам його сім'ї, іншим особам без спеціально оформленої довіреності.

Закон забороняє відрахування від зарплати, метою яких є пряма чи непряма сплата власнику чи будь-якому посередникові за одержання або збереження місця роботи.

Відрахування від зарплати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законом. За наказом (розпорядженням) власника можуть бути проведені відрахування для:

1)повернення авансу, виданої в рахунок зарплати або для службового відрядження;

2) для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок;

3) для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження до іншої місцевості;

4) на господарські потреби.

Законодавством передбачений механізм захисту зарплати в умовах стихії ринкових цін. Індексація - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення грошових доходів громадян, якій дає можливість частково або повністю відшкодувати їм дорожчання споживчих товарів і послуг.

Зарплата на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата зарплати в формі боргових розписок і зобов'язань або в будь-який іншій формі забороняється. Зарплата може виплачуватися банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним Банком України.

Зарплата виплачується за місцем роботи. За письмовою заявою працівника виплата зарплати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника.

За порушення законодавства про оплату праці винні посадові особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, кримінальної, адміністративної відповідальності. За невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам, недотримання графіка погашення заборгованості з зарплати керівник державного підприємства може бути звільнений з посади здостроковим розірванням контракту.

Власник підприємства повинен виплатити звільненому працівникові його середній заробіток за весь час затримки зарплати з вени власника по день фактичного розрахунку. У випадку, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір заборгованості зменшується на суму зарплати, одержаної за новим місцем роботи.

Висновок

В умовах переходу України до ринкової економіки й водночас в умовах економічної кризи, спаду виробництва , зниження продуктивності праці, звільнення з виробництва значної кількості працівників відбуваються значної зміни в організації праці та її оплати.

На кожному підприємстві, галузі, в Україні має бити реальна й договірна інформація про трудомісність вироблюваної продукції, про нарахування заробітної плати.

Як соціально-економічна категорія заробітна плата являє собою певну частину прибутків громадян, що фінансується в грошовій формі, в структурі національного прибутку країни. Як відомо з доходів громадяни виплачують прибутковий податок. За цим показником можна про аналізувати, як йде справа з прибутком населення України.

Отже, економічне становище країни, залежить від економічного становища громадян. Змістом прав на працю є можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Для того щоб можна стабільно підтримувати економічне становище своє особисто та своїх рідних, а одночасно і економіку України.

Потрібно зазначити, що частина заходів з захисту прав працівників на оплату праці вже реалізовано в законодавстві. Прийняті законодавчі акти про індексацію грошових доходів населення , а також про порядок компенсації заробітної плати у зв'язку з порученням термінів її виплати.

До організаційно-правових засобів реалізації реформи відносять посилення ефективності механізму договірного регулювання оплати праці між роботодавцями і найманими працівниками через акти соціального партнерства; підвищення частки тарифу в середній заробітній платі до 50 - 60 %; посилення державного регулювання оплати праці стосовно підприємств і організацій державної форм власності.

Отож, я вважаю щоб в Україні питання пов'язані з оплатою праці нормувалися (реалізовувалися) швидко, якісно та продуктивно їй потрібно брати приклад з іноземних країн, і прагнути до вдосконалення правового регулювання оплати праці. Знаходити ту "золоту серединку" між державною та договірною сферами регулювання оплати праці, яка б задовольняла як роботодавця так і працівника, і відповідала всім вимогам законодавства. З часом Україна подолає всі економічні та правотворчі проблеми і питання оплати праці буде нормоване відповідно до всі іноземних стандартів.

Список використаної літератури

1.Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посіб./ Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Видавництво А.С.К., 2003.-384 с. (Нормативні документи та коментарі).

2. Про оплату праці: Закон України від 1 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. -- № 17.

3.Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати: Закон України від 19жовтня 2000 р. №2050-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2000. -- № 49. - Ст..422.

4. Про мінімальний споживчий бюджет: Закон України від 3 липня 1991 р. № 1284-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. -- №42. - Ст..553.

5. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 р., // Відомості Верховної Ради України. - 1993 р.

6. Про перелік товарів, не дозволених для виплати для виплати заробітної плати натурою: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. №244 // Зібрання Постанов Уряду України. - 1993. -- № 9. - Ст..183.

7. Про умови і розміри плати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднання державних підприємств: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 // Законодавство України про працю: Зб. нормат. Актів / Упорядник В.Вакуленко. - К., 1999. - Книга 2. -С. 522.

8. Про упорядкування умов оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. №134 // Офіційний вісник України. - 2001. -- № 7. - Ст.. 278.

9.Про концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні: Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1375-2000 // Праця і зарплата. - 2001. -- №2. - Січень.

10. Конвенции и рекомендации, принятые Международной конференцией труда в 1919 - 1956 гг. - Женева (БМТ), 1991. - Т. 1. - С. 946.

11. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б. С. Стичинський, І.В. Зуб., В.Г. Ротань. - С. 460.

12. Цивільний кодекс України. - К.: Істина, 2003. - С. 341.

13. Макконнел К.Р., Брю С.Л. Економіка. - М., 1992. - Т. 2. - С. 156.

14. Трудове право України: Підручник / За ред.. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. - С.298.

15. Трудове право України: Академічний курс : Підруч. Для студ. Юрид. Спец. Вищ. Навч. зал./ П.Д. Пилипенко, В.Я. Буряк, З.Я. Козак та ін.; За ред.. П.Д. Пилепенка. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - 536 с.

16. Трудове право України: Підручник. / За ред. Прокопенко В.І. - Х.: Фірма "Консул", 1998. - 480 с.

17. Праця і зарплата. - 2003. -- №10. - Березень.

Додаток № 1

Витяг з типової форми контракту з працівником

Оплата праці та соціально-побутове забезпечення працівника

9. За виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлюється:

Посадовий оклад (тарифна ставка, відрядна розцінка) у розмірі _____________ на місяць або у розмірі_________ за 1 годину роботи;

Надбавка (доплата та інші виплати)

(вказати види доплат, надбавок тощо)

У розмірі _________( у№ до тарифної ставки, посадового окладу).

10. У разі використання працівником власного автомобіля для службових поїздок йому встановлюється компенсація

(вказати вид, розмір)

11. Працівнику надається щорічна оплачу вальна відпустка тривалістю:

Основна_______днів,

Додаткова__________днів.

До щорічних відпусток оплачується матеріальна допомога у розмірі __________________________________________________________________

12. Додаткові пільги, гарантії, компенсації:

(за необхідності вказати, які з них надаються за рахунок коштів роботодавця)

Размещено на Allbest.ru