Шляхи вдосконалення управління підприємством

Подана концепція організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства створює теоретичну основу для подальшої розробки і обґрунтування критеріїв та методів оцінки ефективності функціонування цього механізму, а також ефективності використання такого капіталу. На практиці використання запропонованої концепції дозволить підвищити ефективність роботи підприємства в цілому.

6. Розрахункова частина

Визначити чисельність функціональних управлінців, види та кількість функціональних управлінських підрозділів механічного цеху машинобудівного заводу та дати оцінку економічності управління цехом за різних типів виробництва.

Вихідні умови:

Чисельність робітників цеху - 480 чол.

Норматив чисельності робітників функціонального управління, чол.

Чисельність працівників функціональних управлінських підрозділів цеху, чол.

Нормативна чисельність робітників дільниці - 40 чол. в 1 зміну

Лінійні управлінці: начальник цеху, майстри.

Середньорічна заробітна плата, грн.:

-- начальник цеху - 4800

-- майстра - 3000

-- функціонального управлінця - 3600

-- робітника - 2400

Змінність роботи - 2

Розв'язок: Чисельність функціональних управлінців при:

одиночному і дрібносерійному виробництві

технологів - 10 чол.

нормувальників - 7 чол.

диспетчерів - 5 чол.

серійному виробництві

технологів - 8 чол.

нормувальників - 5 чол.

диспетчерів - 5 чол.

крупносерійному виробництві

технологів - 7 чол.

нормувальників - 3 чол.

диспетчерів - 4 чол.

масовому виробництві

технологів - 6 чол.

нормувальників - 3 чол.

диспетчерів - служба централізована.

Види та кількість функціональних підрозділів при:

одиночному і дрібносерійному виробництві

технічне бюро 1

економічне відділ 1

бюро загального призначення 1

серійному виробництві

технічне бюро 1

економічні бюро 1

бюро загального призначення 1

крупносерійному виробництві

технічне бюро 1

економічна група 1

бюро загального призначення 1

масовому виробництві

технічне бюро 1

економічна група 1

служба централізована.

ч. в одну зміну

дільниць в одну зміну

ч. начальників цеху в 2 зміни

Середньорічна заробітна плата:

начальників цеху

грн.

майстрів

грн.

функціональних управлінців

одиночному і дрібносерійному виробництві

грн.

серійному виробництві

грн.

крупносерійному виробництві

грн.

масовому виробництві

грн.

робітників

грн.

Висновок

Подолання проблем неузгодженості управління підприємством зі змінами вимог навколишнього середовища можливе за умови розвитку науково обґрунтованих методик системного аналізу підприємства як об'єкта, яким повинен керувати менеджер. У зарубіжних і вітчизняних наукових публікаціях з управління підприємством до цього часу не акцентувалася увага на тому, що найважливішим моментом для забезпечення його ефективності є пристосування до змін сутнісних особливостей об'єкта, яким потрібно управляти.

Аналіз сучасних публікацій з економіки показує, що їх автори вважають підприємство об'єктом дослідження, який наперед визначений. Вони не визнають потреби з'ясовувати нові особливості цього об'єкта, які ускладнюють управління ним. А проблеми виникають саме через те, що керівники не враховують глибоких змін як внутрішньої сутності підприємства, так і його функцій. Певним чином ці обставини пояснити можна тим, що у радянські часи підприємство було у центрі уваги багатьох прикладних наукових дисциплін: економіка підприємства, організація виробництва, управління підготовкою виробництва, економіка та організація гнучких виробничих систем і деяких інших. Кожна з цих дисциплін детально аналізувала свою предметну галузь функціонування підприємства, і цього було достатньо для ефективного управління ним в умовах планового господарства. Комплексної дисципліни, яка б вивчала підприємство як багатоаспектний об'єкт, не існувало. Зарубіжна наука також плідно працювала над макро- та мікроекономічними проблемами і досить довго не надавала значення вивченню складних питань організації ефективної діяльності конкретної економічної одиниці з урахуванням глибини та різноманітності тих суперечностей, з якими стикалися менеджери. Однак тепер вона визнає як відсутність конкретної науки про економіку організацій, так і необхідність створення нової методології її дослідження.

3 переходом до нової концепції управління підприємствами в Україні менеджери у першу чергу повинні звернути увагу на зміну переліку факторів виробництва. Ринкові умови господарювання вимагають опанування засобів управління такими чинниками, як підприємливість, компетентність, попит, позитивний імідж. Причому стоїть завдання не просто приєднати, а органічно "вмонтувати" їх у систему вже відомих керівникам підприємств економічних факторів: засобів праці, предметів праці, робочої сили, інформації. Тільки у такому разі сформується уявлення про нову систему продуктивних сил підприєм ства, що визначатиме його соціально-економічний потенціал. По-друге, підприємство у ринковій економіці змушене самостійно відстежувати увесь відтворювальний цикл свого багатства, а не лише один з його етапів - виробництво. А це значить, що в практику управління упроваджується категорія "капітал підприємства". Оскільки увага менеджерів має зосереджуватися на усіх етапах відтворювального циклу взаємодій них економічних факторів виробництва, в яких уособлюється капітал підприємства, інформаційне забезпечення управління багатством підприємства треба створювати заново. По-третє, в Україні істотно змінюються виробничі відносини, виникає прошарок власників, а отже, - економічних інтересів. Поєднання дії нерідко протилежно скерованих інтересів неможливе засобами адміністративного чи економічного впливу. Важливим чинником забезпечення цілісності й життєздатності підприємства як економічно-соціальної системи стає культура. Створення діючої системи управління культурою підприємства вимагає термінового розроблення відповідного методичного забезпечення.

Друга проблема пов'язана з першою і полягає в тому, що від розв'язання проблемних питань спеціалізації та кооперації фізичної праці керівники підприємств змушені переходити до вирішення назрілих вимог спеціалізації та кооперації розумової праці, введення в дію творчого потенціалу колективу, а далі - до створення умов для само організації та само менеджменту у сфері індивідуальної роботи творчих особистостей. Не тільки вітчизняна, а й світова наукова думка ще не має готових рекомендацій щодо подолання вказаних труднощів.

Третя проблема полягає у необхідності значного підвищення ефективності виконання функції організації діяльності людей у галузі виробництва матеріальних і нематеріальних благ. Причому головними об'єктами уваги стають організація діяльності у часі, а не в просторі; перехід від одного циклу відтворення капіталу до іншого. Підприємства поступово просуваються від управління окремими операціями до управління потоками. Для сучасних менеджерів ключовими термінами є "потоки робіт" (на зразок складного конвеєра, який об'єднує не тільки виробничі, а й інформаційні операції); "потоки готівки" (розуміння, що фінансове забезпечення будь-якого проекту розподілене у часі як послідовність отримання готівки та її витрат), "бізнес-процеси". Усі ці поняття певною мірою існували й раніше, але вони не були визначені як актуальні. Тепер, на думку багатьох фахів ців, лише професійне управління потоками зможе забезпечити надійність та ефективність діяльності підприємства.

Для України, зважаючи на вказане, особливо актуальним є пошук можливостей формування власних методологічних засад управління підприємствами. Найбільша проблема тут - це відсутність комплексної теорії управління підприємством як економіко-соціальною системою, яку можна було б зробити базовою для подальшого розвитку. Об'єктивно вітчизняна наука управління підприємством досить тривалий час йшла шляхом спеціалізації. Унаслідок цього виникали наукові дисципліни, котрі звужували предмет дослідження (організація виробництва, економіка підприємства, управління персоналом, автоматизовані системи управління тощо). Частково, правда, формувалися і міждисциплінарні напрями (виробничий менеджмент, економіко-математичне моделювання, культура підприємництва та ін.). Ці процеси забезпечували певні позитивні результати стосовно окремих засад функціонування й розвитку підприємств. Однак у сучасних умовах виникає потреба синтезу технологій окремих наук, більш комплексного підходу до підприємства як складного цілісного утворення. Резерви розвитку управління сучасним виробництвом, що існує як відкрита економіко-соціальна система, вже не можна шукати тільки через аналіз його складових, бо втрачається уявлення про нього як про одне ціле. Тому від вивчення того, як частина працює на систему, слід переходити до дослідження, яким чином система зумовлює розвиток частини, а точніше, - як вони взаємо-обумовлюють одна одну.

Звертаючи увагу на той факт, що процес функціонування підприємства у сучасних умовах інтенсивного розвитку науково-технічного прогресу і зростання темпів інновацій все більше потребує нестандартного, творчого підходу, можна погодитися з тим, що стосовно підприємств як складних не тільки економічних, але й соціальних явищ правильніше буде застосовувати термін "діяльність", який поєднує і працю, і творчість. Особливо такий термін доцільно використовувати у дослідженнях управлінської праці, якщо погодитися з думкою Л. Мізеса, що виробництво не є чимось фізичним, матеріальним, а є духовним, розумовим феноменом. Його суть - не людська праця, зовнішні сили та предмети природи, а рішення розуму використати ці чинники як засоби для досягнення цілей. Звичайно, така категорична заява автора не може сприйматися одно значно і практиками, і науковцями. Але той факт, що результати виробництва все більшою мірою залежать від сили розуму людини, а не від її фізичних зусиль, важко заперечувати. Таким чином, в управлінні підприємством необхідно орієнтуватися на управління і працею, і творчістю.

Створення нової концепції управління підприємством вимагає аналізу змісту функцій промислового підприємства як виробничої організації. І. Кулінцев на підставі досить ґрунтовних узагальнень поглядів різних учених на функції виробничих організацій виділяє три основні - цільову, соціально-інтегративну та управлінсько-виховну. Перша пов'язана із забезпеченням випуску заданого обсягу продукції певного типу та якості. В ієрархії цілей вона найважливіша, бо для її реалізації створюється організація. Головний показник результативності цільової функції - прибуток. Дві інші виступають стосовно цільової як обмеження та резерв. Зміст соціально-інтегративної функції полягає у тому, що носієм соціальної дії є мікросоціум - трудовий колектив. Реалізація даної функції будь-якою виробничою організацією (промисловим підприємством зокрема) скерована на підтримання цілісності колективу, зняття соціального напруження та конфліктів, задоволення потреб працівників. Управлінсько-виховна функція при значена забезпечити інтеграцію організації з макросоціумом (суспільством). Вона транслює систему вимог, напрацьованих макросистемою та її соціальними інститутами (законами, нормами, правилами), на рівень мікросистеми. Істотні відмінності змісту трьох функцій зумовлюють необхідність виділення під кожну з них у структурі підприємства окремих складових, які б спеціалізувалися на їх реалізації.

З теоретичних позицій найскладнішою для дослідження є управлінсько-виховна функція підприємства як виробничої організації, що, на наш погляд, не є цілісною, а складається з двох під функцій - управлінської й виховної, кожна з яких має свої закономірності та інструменти, хоча поведінка підприємства, її результативність залежать від якості узгодження реалізації цих функцій між собою.

Щоб працювати далі з поняттями "управління" і "менеджмент", автор вважає за потрібне викласти свою думку щодо їх змісту. В цій праці вони використовуються стосовно виробничого підприємства і за з міс том означають деякі дії спеціалізованих підрозділів чи професіоналів, результатом яких є вплив на ті об'єкти, якими управляють. Управління і менеджмент - це і наука, і мистецтво. Вони розвиваються як теорія і практика, вимагають, з одного боку, постійного спостереження за ситуаціями та процесами, що відбуваються на підприємстві, з іншого, - постійного ознайомлення з останніми досягненнями науки.

Список літератури

1. Економіка підприємства/ Підручник /За загальною редакцією д. ен. проф. Л.Г. Мельника - Суми: ВТД «Університецька книга» 2004

2. Економіка підприємства /За загальною редакцією Й.М. Петровича -- Київ 2000

3. Економіка підприємства / За загальною редакцією С.Ф. Покропивного -- Львів:

Видавництво «Магнолія плюс» / Видавець В.М. Піча, 2004

4. Управління економічними та соціальними процесами підприємства: Монографія Харків: Вид. ХДЕУ, 2002

5. Модели адаптивного управление предприятием / Стасюк В.П.

6. Управление предприятием /Дж. Обер-Крис -- Сирин 1998г. / Перевод с французкого Окуневич Ф.Р., Сизов А.П.

7. Сутність і зміст організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства / О. Кендюхов / «Економіка України» - 2005 №2 /ст.33-41

Размещено на Allbest.ru