Особливості інноваційного менеджменту

22.Механізм використання усіляких стимулів з метою мотивації персоналу називається процесом стимулювання. З цією метою в стимулюванні використовуються прямі і побічні методи, в основі яких лежать такі принципи: ¦розкріпачення творчої ініціативи

* зв'язок рівня заохочення працівника з кінцевим результатом інноваційної діяльності;

забезпечення персоналу необхідними ресурсами;

заохочення накопичення нових знань і досвіду;

розширення неформального спілкування (наукової комунікації);

всеосяжна підтримка новаторства керівництвом організації та держави;

простота та ясність патентних процедур;

швидкість і гласність розгляду заявок винахідництва;

заохочення подання як індивідуальних, так і колективних пропозицій;

використання моральних стимулів

а)нагородження;

б) присудження почесних титулів і звань;

поєднання короткострокових і довгострокових інструментів стимулювання.

До прямих методів стимулювання належить перш за все розмір заробітної плати. Додаткові виплати, премії і пільги максимально орієнтовані на активізацію творчої діяльності науково-технічних працівників, на кінцеві результати інноваційного процесу. Великий стимулюючий вплив на творчу діяльність новаторів відіграє виробниче середовище, що забезпечує працівника всіма необхідними ресурсами і необхідними організаційними умовами. До них належать як безпосередні знаряддя праці -- техніка, експериментальні установки, засоби зв'язку, комп'ютери, лабораторне обладнання, так і умови праці. Важливим напрямом застосування непрямих методів стимулювання результатів інноваційної діяльності є організація змагання між децентралізованими підрозділами фірми й автономними творчими групами, які працюють як цільова команда на принципах самоуправління. Використовуються різні методи визнання результатів творчості, ентузіазму, ініціативи. Це індивідуальні та колективні нагороди, присвоєння почесних звань і титулів, знаків пошани, публічне вручення грамот, сертифікатів, значків, проведення конкурсів і публікацій їх результатів у внутрішньофірмових газетах, бюлетенях. До форм негативного стимулювання належить право керівника звільнити або перевести співробітника на нижчу посаду; змінити заробітну плату.

23 . Розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів. В узвичаєному розумінні інноваційні процесі, щр мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику . визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни. Види: організаційні, економічні, технічні, соціальні, юридичні. Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці тощо);

економічні -- методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні -- різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя тощо); юридичні -- нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.

24. Життєвий цикл проекту - це час від першої затрати до останньої вигоди проекту. Він відображає розвиток проекту, роботи, які проводяться на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту. До поняття ЦП входить визначення різних стадій розробки й реалізації проекту.Універсальним підходом до визначення робіт, які відносяться до різних фаз і стадій ЦП, є підхід Всесвітнього банку.Це ідентифікація, розробка, експертиза, переговори, реалізація та завершальна оцінка. Ці стадії об'єднані в дві фази: фаза проектування - перші три стадії; фаза впровадження - останні три стадії. Перша стадія циклу - ідентифікація - стосується вибору або генерування таких грунтовних ідей, які можуть забезпечити виконання важливих завдань розвитку. Розробка проекту включає звуження кола запропонованих на першій стадії циклу ідей шляхом детальнішого їх вивчення.Екстертиза забезпечуе остаточну оцінку всіх аспектів проекту перед запитом чи рішенням про його фінансування.На стадії переговорів інвестор і замовник, який хоче одержати фінансування під проект, докладають зусиль для того, щоб дійти згоди щодо заходів, необхідних для забезпечення успіху проекту. Під реалізацією проекту розуміють виконання необхідних робіт для досягнення його цілей.На стадії завершальної оцінки визначаеться ступінь досягнення цілей проекту, із набутого досвіду робляться висновки для його використання в подальших проектах. У перебігу цієї стадії треба порівняти фактичні результати проекту із запланованими.

25.Управління інновацйними проектами

Управління інноваційним проектом - це процес ухвалення і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з визначенням цілей, організаційної структури, плануванням заходів і контролем за ходом їх виконання, направлених на реалізацію інноваційної ідеї. Управління інноваційним проектом передбачає: - системний підхід до рішення конкретної задачі науково-технічного розвитку; - конкретизацію цілей науково-технічного розвитку і віддзеркалення кінцевої мети і результатів проекту в управлінні інноваціями; - вибір шляхів найефективнішої реалізації цілей проекту; - збалансованість ресурсів для реалізації інноваційного проекту; - координацію і ефективне управління комплексом робіт. Управління інноваційними проектами повинне грунтуватися на сукупності науково-обгрунтованих і перевірених практикою принципів. До числа таких відносяться: - принцип селективного управління. Суть принципу - в підтримці проектів по пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки і адресній підтримці інноваторів - авторів комплексних проектів; - принцип цільової орієнтації проектів на забезпечення кінцевої мети. Цей принцип припускає встановлення взаємозв'язків між потребами в створенні інновацій і можливостями їх здійснення.  - принцип повноти циклу управління проектами. Цей принцип припускає замкнуту впорядкованість складових частин проектів як систем.  - принцип етапності інноваційних процесів і процесів управління проектами. Даний принцип припускає опис повного циклу кожного етапу формування і реалізації проекту; - принцип ієрархічності організації інноваційних процесів і процесів управління ними припускає їх уявлення з різним ступенем детальної, відповідної певному рівню ієрархії; - принцип багатоваріантності при виробленні управлінських рішень. Інноваційні процеси протікають під сильною дією невизначених чинників, що враховуються в процесі управління; - принцип системності, полягаючий в розробці сукупності заходів, необхідних для реалізації проекту (організаційно-економічних, законодавчих, адміністративних, технологічних), у взаємозв'язку з концепцією розвитку країни в цілому; - принцип забезпеченості (збалансованості), полягаючий у тому, що всі заходи, передбачені в проекті, забезпечуються різними видами необхідних для його реалізації ресурсів: фінансових, інформаційних, матеріальних, трудових.

26. Фінансування інновацйного проекту

В залежності від економічної та соціальної значущості інноваційного проекту, терміну його реалізації, організаційно-правової форми Підприємства та об'єкта інвестиційної діяльності, фінансування здійснюється як:  а) інноваційна позика - господарська операція, яка передбачає передачу Підприємству коштів Інвестора у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та цільового характеру їх використання; б) фінансова інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання за рахунок коштів Інвестора корпоративних прав та/або цінних паперів Підприємства і спрямована на реалізацію Підприємством інноваційного проекту; в) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що передбачає придбання Інвестором (за його дорученням - іншою юридичною особою), за замовленням підприємства-виконавця інноваційного проекту, основних фондів - з подальшим їх переданням у користування цьому Підприємству на строк реалізації інновацінного проекту, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів, з обов'язковою наступною передачею права власності на такі основні фонди Підприємству після їх повної амортизації; г) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція, яка передбачає передачу Інвестором (за його дорученням - іншою юридичною особою) підприємству-виконавцю інноваційного проекту основних фондів у користування на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії договору. 3.2. Інноваційна позика та фінансова інвестиція Підприємству здійснюється Інвестором самостійно або через Інвестиційного керуючого. 3.2.1. Строк надання інноваційної позики, фінансової інвестиції та оперативного лізингу (оренди) визначається за кожним проектом окремо і, як правило, не може перевищувати 3 роки з моменту отримання їх Підприємством. 3.2.2. Строк фінансового лізингу (оренди) залежить від строку повної амортизації основних фондів. Дозволяється прискорена амортизація таких основних фондів, порядок застосування якої визначається чинним законодавством. 3.3. Інвестиційний керуючий самостійно визначає строки та порядок інвестування власних коштів в корпоративні права або цінні папери Підприємства, залишаючись при цьому, згідно з дорученням Інвестора, Інвестиційним керуючим проекту.

27. Суть та види інноваційних ризику

Інноваційний ризик -- можливість втрат, що виникають внаслідок вкладення підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть попиту на ринку. Основними рисами інноваційного ризику є суперечність, альтернативність і невизначенність.  За своєю природою інноваційний ризик поділяють на три види:  У процесі здійснення інноваційної ді-яльності можуть виникати наступні основні види ризиків: - ризик помилкового вибору інноваційного проекту. Причинами ви-никнення даного ризику може бути хибність самої інноваційної ідеї, некоректне визначення конкурентної стратегії організації, співвідношення тактичних та довгострокових цілей її розвитку та пріоритетності різних видів інновацій. Крім того, можливим варіантом може бути суб'єктивна переоцінки практичної значи-мості та ефективності інноваційного проекту, якщо він є резуль-татом власних досліджень; - ризик незабезпечення інноваційного проекту достатнім рівнем фінансування, що взагалі ставить під загрозу його виконання. Це може бути неможливість залучення сторонніх інвесторів; не-стача коштів, що виникла на певному етапі реалізації проекту, у разі самостійного його фінансування; перевищення реального бюджету проекту над прогнозованим тощо; - маркетингові ризики, які, у свою чергу, поділяються на ризики незабезпечення реалізації проекту специфічними рес-ми

28. Головним методологічним принципом управління ризиками є забезпечення зіставності оцінки корисності і міри ризику за рахунок вимірювання обидва цих показників в загальних одиницях имірювання. Управління ризиками -- управлінська діяльність, направлена на класифікацію ризиків, ідентифікацію, їх аналіз і оцінку, розробку шляхів захисту від ризику.Оскільки в основу теорії управління ризиками покладені підходи теорії вірогідності і математичної статистики, то кількісна оцінка ризику оперує тими ж поняттями, які використані в цих областях науки.Метод розподілу ризиків. Розподіл ризиків здійснюється зазвичай між учасниками проекту, щоб зробити відповідальним за ризик учасника, який в стані кращого всіх розрахувати і контролювати ризики і найбільш стійкого у фінансовому відношенні, здатного подолати наслідки від дії ризиків.Метод диверсифікації. Диверсифікація дає зниження портфельних ризиків за рахунок різнонаправленності інвестицій. Простим прикладом є портфель, сформований з 2-х цінних паперів, з коефіцієнтами, співпадаючими по модулю, але що розрізняються по знаку. В результаті зниження курсової вартості одних паперів практично повністю компенсується зростанням інших, тобто незалежно від ситуації на ринку вартість портфеля залишається стабільною, а інвестиції схильні лише систематичному ризику. Сформований так само портфель має в цілому ризик нижче, ніж кожний із утворюючих його фінансових активів.Метод зниження невизначеності. Видова різноманітність ризиків і способів їх виразу достатня велике. Проте яка б не була форма виразу ризику, обумовленого невизначеністю економічної ситуації, зміст його складає відхилення фактично встановлених даних від типового, стійкого, середнього рівня або альтернативного значення оцінюваної ознаки.Метод лімітації. Лімітацію забезпечує встановлення граничних сум витрат, продажу, кредиту. Цей метод застосовується банками для зниження ступеня ризику при видачі позик господарюючим суб'єктам, при продажі товарів в кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталів і т.п.Метод хеджування. Хеджування є ефективним способом зниження ризику несприятливої зміни цінової кон'юнктури за допомогою укладення термінових контрактів (ф'ючерсів і опціонів).Спосіб дозволяє зафіксувати ціну придбання або продажу на певному рівні і таким чином компенсувати втрати на «спот-ринку» (ринку наявного товару) прибутком на ринку термінових контрактів. Купуючи і продаючи термінові контракти, підприємець захищає себе від коливання цін на ринку і, тим самим, підвищує визначеність результатів своєї виробничо-господарської діяльності.Метод страхування. Страхування як система економічних відносин, включає утворення спеціального фонду засобів (страхового фонду) і його використання (розподіл і перерозподіл) для подолання шляхом виплати страхового відшкодування різного роду втрат, збитку, викликаних несприятливими подіями (страховими випадками).

29.Ефективність інновацій -- величина, що визначається конкретною здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем, структур.Ефективність інноваційної діяльності виявляється на мікроекономічному рівні (рівні окремих суб'єктів господарювання, які прагнуть поліпшити результати свого господарювання і отримати вищий прибуток у довгостроковій перспективі) і на макроекономічному (рівні держави, метою якої є забезпечення динамічного розвитку всього суспільства).

Основними критеріями оцінювання результатів інновацій є актуальність, значущість, багатоаспектність.Актуальність. Вона передбачає відповідність інноваційного проекту цілям науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, підприємства. Цілі визначаються, виходячи із встановлених суб'єктом управління науково-технічних, економічних, соціальних і екологічних пріоритетів, які можуть відображати загальносвітові тенденції розвитку і визначати стратегію розвитку країни, регіону, окремого підприємства.Значущість. Визначається з позицій державного, регіонального, галузевого рівнів управління і з позицій суб'єкта підприємництва.

Державна значущість полягає у вирішенні проблем загальнодержавного масштабу у всіх сферах життєдіяльності населення відповідно до цілей науково-технічного і соціально-економічного розвитку країни.Регіональна значущість відображає ступінь вирішення властивих певному регіону соціально-економічних і екологічних проблем, цілі реалізації його потенціалу шляхом здійснення інноваційних програм і реалізації інноваційних проектів.Галузева значущість показує вплив інновації на вирішення проблем, важливих для багатьох господарюючих суб'єктів галузі.Значущість для суб'єкта підприємництва полягає у зміцненні його ринкових позицій через вирішення технологічних, економічних, соціальних, екологічних проблем.Багатоаспектність. Цей критерій враховує вплив інновації на різні сторони діяльності суб'єкта господарювання та його оточення, отримання різних видів ефекту.

30.Розмір ефекту від реалізації нововведень безпосередньо визначається очікуваною їх ефективністю, яка виявляється як:

* поліпшення використання ресурсів;

* збільшення обсяг продажу;

* одержання прибутку від упровадження винаходів, патентів, ноу-хау, ліцензійної діяльності;

* зміна асортименту продукції та поліпшення його якості, створення нових товарів і послуг, що повніше задовольняють потреби споживача;

* зміна умов праці та підвищення її ефективності;

* приріст і накопичення нових знань, умінь і навичок;

* підвищення кваліфікації робітників;

* можливість навчання, зміни професії і соціального статусу працюючого;

* підвищення рівня задоволеності умовами та змістом праці, можливість самореалізації;

* поліпшення системи управління й організації як виробництвом, так і суспільством у цілому (розвиток демократії, гуманізації управління, упровадження принципів самовдосконалення соціо-технічних систем);

* зміна якості і стилю життя людей, формування нової культури.

Отже, ефективність інноваційної діяльності визначається її конкретною спроможністю створювати інновації, які зберігають відповідну кількість праці, часу, матеріально-технічних ресурсів, коштів у розрахунку на одиницю всіх необхідних і передбачених корисних ефектів, послуг, технічних систем або дають змогу збільшувати виробництво знарядь праці, предметів споживання, які створюють комфортні умови життя людей, нові правила соціальних відносин.

Ці ефекти різноякісні, проте взаємопов'язані. Величина ефекту визначається також швидкістю поширення інновацій, наприклад, швидка заміна застарілої техніки, технології дає можливість економити ресурси, підвищувати якість продукції, оберігати від забруднення навколишнє середовище; поява на ринку нових товарів спричинює зміни структури цін, галузевої структури виробництва, підвищення (зниження) рівня життя населення.

Размещено на Allbest.ru