Інформаційний менеджмент як ефективна технологія організації управлінської діяльності

цикл виготовлення продукції скоротився 7,5 до 1,5 доби;

номенклатура продукції, що випускається, розширилася з 19 до 85 видів;

термін розробки нової продукції зменшився з двох років до 8 місяців;

число співробітників знизилося з 1 100 до 423 чоловік.

2.2.2 Виробнича основа

Відповідно до теорії економіки підприємства, внутрішньо фірмові процеси спрямовані на вирішення чітко визначених задач. Виходячи з результатів аналізу виробляються рішення, що укладаються в рамки організаційних правил. При цьому повинна використовуватися вся інформація, необхідна як для планування і керування, так і для виконання тієї чи іншої задачі (наприклад, для обробки предметів праці - виробів, документів, даних і т.д.).

Інформація при цьому повинна розглядатися як фактор виробництва. Тому інформаційна логістика охоплює всю діяльність, що зв'язана з інформаційним забезпеченням усього логістичного ланцюга на всіх ієрархічних рівнях.

Розходження між організацією процесу й інформаційною логістикою представлені на мал.2.1. Організація містить у собі тільки системне оформлення, тобто побудова процесу, визначення змісту праці, розробку формулярів, документів, вироблення рішень щодо апаратного і програмного забезпечення. Інформаційна логістика охоплює поверх того системну експлуатацію, крім, однак, власне технологічну обробку предметів праці.



Організація процесу		Дії (відповідно виконання господарської задачі)
– зміст робіт
– створення робочих місць		Координація дій
– послідовність процесу
– інформаційні потоки
Системна організація		Системна експлуатація
Інформаційна логістика

Малюнок 2.1. Організація процесу та інформаційна логістика

На відміну від загальноприйнятого розуміння інформаційного менеджменту в інформаційній логістиці на першому плані стоять інформаційні потоки між діями (операціями) з всередині та міжфірмової координації. Мова при цьому йде про службову функцію, що, як і у випадку з логістикою матеріальних потоків, має стратегічно важливе значення і служить для забезпечення виробництва товарів і послуг необхідними ресурсами в потрібний час і в потрібному місці за усім логістичним ланцюгом. В області інформаційної логістики це стосується інформації робочих місць, що необхідна для рішення господарських задач.

2.2.3 Зміст менеджменту потоку робіт

Слід зазначити, що менеджмент інформаційної логістики можна було б описати як керування потоком робіт без обов'язкового використання комп'ютерів. При застосуванні ж комп'ютерів на перший план висувається інформаційна технологія. Звичайно, у рамках менеджменту потоку робіт можуть використовуватися фізичні (паперові) документи. Але саме "безпаперове" підприємство фактично є кінцевою метою концепції. У такому випадку поділ на матеріальні товари і нематеріальну інформацію стає неможливим. Однак аналогія з традиційною логістикою матеріальних потоків усе-таки зберігається.

Система менеджменту потоку робіт, що представляє інтегровану сукупність програмних засобів, дає користувачу істотні переваги: спрощується планування процесів, їхній контроль; організація процесу може бути швидко адаптована до ситуації; інформація накопичується і може передаватися виконавцю завдань. Важливо, що система уписується у внутріфірмову інформаційну і комунікаційну структуру. Її можна об'єднати з програмним забезпеченням виробничих процесів, що гарантує, зокрема, їх безпроблемну інтеграцію (малюнок 2.2).

Електронна підтримка дає можливість організувати працю з орієнтацією на процес. Особливе значення мають при цьому групові способи праці, тому що комп'ютерне забезпечення дозволяє істотно поліпшити комунікацію між робочими місцями. При цьому усуваються проблеми, зв'язані з дублюванням їхніх функцій, що підвищує загальну ефективність процесу.

Малюнок 2.2. Система менеджменту потоку робіт як частина загальнофірмового інформаційного забезпечення

2.2.4 Цілі менеджменту потоку робіт

Основна мета складається в забезпеченні діяльності по виконанню господарських задач необхідною інформацією відповідного виду, обсягу, якості, у відповідний термін і в потрібному місці. При цьому інформаційне забезпечення повинне здійснюватися в мінімальний термін, з мінімальними витратами і на максимально високому рівні обслуговування.

Досягнення цих цілей у рамках менеджменту потоку робіт дозволяє оптимізувати організацію робочого місця, трудового процесу в цілому, підвищити орієнтацію співробітників на рішення задач, поліпшити контроль та ін. Як правило, цільові установки менеджменту потоку робіт досягаються лише за умови корінних змін сформованої організації виробничих процесів. Зміни в більшості випадків зв'язані зі спрощенням і уніфікацією цих процесів, що дозволяє знизити витрати, зробити більш доступним для огляду весь трудовий процес.

2.2.5 Організація і застосування комп'ютеризованої інформаційної логістики

Організація виробничих процесів і інформаційної логістики на базі комп'ютерів є, як правило, складним проектом, що вимагає поетапного вирішення проблем. При плануванні звичайно намічаються різні варіанти відповідної процедури. При цьому перехід від традиційної до електронної обробки інформації зв'язаний зі значною переорієнтацією персоналу, що може бути охарактеризовано як реінжинірінг господарського процесу.

Часто виявляється доцільним рішення з потоку робіт спочатку впроваджувати в рамках невеликих, що не мають критичного значення проектів, тому що при цьому легше можуть бути виявлені й усунуті технічні проблеми. У той же час малозначні проекти дають можливість придбати коштовний досвід для подальшого розширення системи комп'ютеризованої інформаційної логістики.

Експлуатація системи вимагає програмного забезпечення для обробки господарських задач. Менеджер процесу ініціює постановку задачі, контролює її виконання, вступає в контакт із користувачами (малюнок 2.3). Останні для обробки задач застосовують прикладні програми (стандартні чи індивідуальні) чи ж здійснюють деякі операції вручну. По закінченні обробки господарської задачі робота продовжується (в ідеальному випадку електронними засобами) і система переводиться в новий робочий стан.

Малюнок 2.3. Взаємодія менеджерів процесу та користувачів під час експлуатації системи та форми взаємодії

При продуктивному використанні системи менеджменту робочого потоку виявляються можливості комп'ютерної підтримки, у зв'язку з чим ця система може розглядатися в наступних якостях:

– як інструмент документації -- взаємодія оброблювачів і графічна інтерпретація в рамках усієї системи дозволяють цілком документувати процес, що має особливе значення з урахуванням сертифікації Міжнародної організації стандартів;

– як засіб візуалізації виробництва -- на моніторах ясно видно так називані невидимі запаси на місцях обробки, що дозволяє вчасно виявляти і ліквідувати вузькі місця, вносячи відповідні корективи;

– як система моніторингу -- кожне замовлення може бути викликаний у будь-який час, завдяки чому можна оцінити стан портфеля замовлень і почати подальші кроки по його обробці;

– як система контролю -- протоколювання процесів дозволяє одержувати специфічну інформацію (час обробки, час початку і закінчення робіт, неполадки, причини виникнення проблем, наступна обробка і т.п.);

– як інформаційна система якості -- накопичена інформація і досвід співробітників можуть розглядатися в "кружках якості" у дусі японської системи Kaizen. Гнучкість засобів менеджменту потоку робіт дозволяє швидко і легко вносити зміни в процес;

– як засіб підтримки користувачів, що звільняються від функції керування даними. Система автоматично запускає відповідне засіб обробки, а також здійснює пошук і відкриває доступ до даних, які підлягають обробці, гарантує повноту забезпечення розв'язуваних задач.

Безупинний контроль над комп'ютеризованим процесом дозволяє систематично удосконалювати його. Оскільки вся ключова інформація про організацію процесу представлена в машинній формі, вона може бути дуже швидко оцінена з застосуванням комп'ютера. Користувачі самі за допомогою наявних засобів можуть легко вносити зміни в реалізовані процеси. При цьому потрібно обов'язково враховувати людський фактор. Техніко-організаційна адаптація господарських процесів повинна здійснюватися завжди в сполученні з кадровими заходами. Постійне навчання співробітників повинне стати важливою складовою частиною поточного удосконалювання процесу.

Підготовка персоналу в рамках проекту менеджменту робочого потоку починається на самому ранньому етапі. Залучення персоналу для участі в процесі вже у фазі організації дає визначений ефект навчання. Однак цього явно недостатньо. Упровадження системи означає, як правило, радикальний відхід від традиційної організації праці. Навіть у максимально сприятливій обставині використання нової системи необхідна інтенсивна підготовка персоналу (щонайменше менеджерів процесу і користувачів), що у першу чергу повинна стосуватися наступних питань:

– розуміння процесу в цілому в умовах комп'ютерної реалізації;

– логіки використання системи на кожнім робочому місці;

– застосування прикладного програмного забезпечення, необхідного для обробки задач.

На закінчення слід ще раз підкреслити, що планування, впровадження й експлуатація системи менеджменту потоку робіт сполучені зі значними труднощами, що зв'язані не тільки з технічними аспектами. Для успіху такої системи украй важливі і людські передумови -- здатність до навчання, культура групової праці, відкритість стосовно нововведень і т.п.

2.3 Інформація в діяльності менеджера з маркетингу XXI століття

Маркетинг більш ніж будь-яка інша господарсько-управлінська діяльність забезпечує інформаційні, стратегічні й оперативні зв'язки підприємства з зовнішнім середовищем. Менеджер по маркетингу, як відомо, вивчає ринок і бере участь у керуванні. Тому інформаційна система, процес прийняття рішень і безпосереднє функціонування маркетингу тісно зв'язані з іншими підсистемами керування діяльністю підприємства.

Основу маркетингу складає процес безупинного збору, аналізу й оцінки інформації, у першу чергу про стан ринку. Неможливо ефективно керувати маркетингом без постійно обновлюваної і відповідної дійсності інформації. Для того щоб вижити в умовах конкуренції, компанія повинна стежити за всіма змінами на ринку (вимогами споживачів, співвідношенням цін, конкуренцією), а також за створенням нових виробів, уведенням нових елементів у дистриб'юторську мережу. Маркетингова інформаційна система дозволяє краще орієнтуватися в конкретному ринковому середовищі. Розглядається роль інформаційного забезпечення в діяльності менеджера з маркетингу з урахуванням вимог XXI в.

2.3.1 Зміст і сутність маркетингу

Відомо, що маркетинг є атрибутом економіки, орієнтованої на замовника - покупця. Комплексне розуміння сутності і форм маркетингу склалося не дуже давно. Немає єдиної думки щодо часу його появи. Ряд авторів вважає, що це поняття виникло в середині XIX в., а інші - на початку XX в. Важливо, однак, що поява маркетингу зв'язана з виникненням нормально функціонуючого ринку.

Маркетинг заслужено вважається сьогодні найбільш продуктивним видом підприємницької діяльності. По своєму змісті він значно відрізняється від простого продажу товару. Задача продажу - змусити замовника купити товар, що знаходиться на складі компанії. На відміну від звичайного цей маркетинг піклується про те, щоб компанія зробила і поставила товар, потрібний замовнику. При цьому за основу приймаються потреби і вимоги покупця, на них орієнтується проектування і виробництво товару, виходячи з них визначаються ціни, ведеться рекламна кампанія і формується дистриб'юторська мережа.

Основу маркетингу складають економічні категорії, зв'язані між собою по Ф.Котлеру так, як показано на мал. 2.4.

З урахуванням побажань замовника і його купівельної спроможності формується попит на продукцію (виробу, послуги), пропоновану виробником. Потреби замовника задовольняються шляхом обміну за допомогою грошей. Усе це реалізується на ринку, де пропозиції зіставляються з попитом.

Малюнок 2.4. Концепція маркетингу

Основні категорії маркетингу взаємозалежні, кожна з них виходить з попередньої. У результаті, як показано на мал. 2.4, маркетингову концепцію можна представити у вигляді окружності.

Безпосередній зв'язок маркетингу з ринком полегшує обмін з метою задоволення потреб людини. Процес обміну вимагає визначеної підготовки. Продавець повинний шукати і знайти покупців, виявити їхньої потреби, запропонувати їм якісні товари, організувати їхню рекламу, установити ціну на товари і забезпечити їхню доставку споживачам.

2.3.2 Маркетингова інформаційна система

Для успішного функціонування маркетингу як системи задоволення потреб замовника необхідна інформаційна система, що відповідає потребам менеджерів по маркетингу в інформації про маркетингове середовище.

Згідно Ф.Котлеру, інформаційна система складається з людей, устаткування і процедур збору, оцінки і розподіли своєчасної і точної інформації, необхідної для прийняття маркетингових рішень. Маркетингові інформаційні системи створюються з урахуванням конкретних потреб підприємств і тому в кожного підприємства своя система. Будь-яке підприємство має ряд специфічних особливостей як внутрішнього характеру (продукція, ціна, дистриб'юторська мережа, зв'язки), так і зовнішнього (ринок, конкуренція, замовники і т.п.), що впливають на процеси прийняття рішень. У літературі як мінімальну вимогу до маркетингової інформаційної системи звичайно приводяться інформаційні потреби кожного елементу маркетингу.

Початковою ланкою інформаційної системи є менеджер по маркетингу. Від нього виходять вимоги до інформації, необхідної йому для роботи. Відповідно до потреб менеджерів по маркетингу створюється інформаційна система компанії.

По Ф.Котлеру маркетингова інформаційна система складається із систем внутрішньої інформації, маркетингової розвідки, маркетингових досліджень і аналітичної маркетингової системи.

2.3.3 Система внутрішньої інформації

Вона ґрунтується на внутрішніх джерелах даних (облік на підприємстві). Кожне відділення компанії збирає і реєструє дані про замовників, продажі, витрати і поточному надходженні наявних засобів (мал. 2.5).



Малюнок 2.5. Система внутрішньої інформації

Дані одного відділення можуть бути корисні іншим. Тому в компанії доцільно створити обчислювальну мережу з базами даних, до яких мають доступ всі учасники (будь-яке відділення). Кожне відділення створює свою базу даних, у яку можуть вводити інформацію тільки працівники цього відділення. Працівники інших відділень мають право використовувати інформацію, що міститься в цій базі даних, але вони позбавлені можливості вносити в неї зміни і вводити нову інформацію. На основі інформації, що міститься в системі внутрішньої інформації, менеджери по маркетингу порівнюють результати різних рішень у різних тимчасових інтервалах. Інформація, одержувана на виході з цієї системи, необхідна для прийняття рішень, оперативного планування і контролю.

2.3.4 Система маркетингової розвідки

Система маркетингової розвідки надає інформацію про динаміку зовнішнього середовища (мал. 2.6).

Малюнок 2.6. Система маркетингової розвідки

Щодня надходить інформація, що дозволяє менеджерам по маркетингу постійно стежити за станом маркетингу. Фіксуються насамперед явища, що мають велике значення для розвитку маркетингу в майбутньому, а також представляють потенційну небезпеку. Система маркетингової розвідки здобуває інформацію з різних джерел - від працівників компанії, замовників, конкурентів, постачальників і посередників, винахідників і раціоналізаторів, а також з різних друкованих видань і реклами. Нетрадиційним і дотепер недостатньо використовуваним джерелом такої інформації є комп'ютерна мережа Інтернет.

Малюнок 2.7. Система маркетингових досліджень

2.3.5 Система маркетингових досліджень

Система маркетингових досліджень передбачає проведення досліджень за участю фахівців (мал. 2.7).

У задачі цієї системи входять виявлення й опис робіт і проблем маркетингу, проектування, розвиток і оцінка мір, початих у цій області, моніторинг і контроль маркетингу, оцінка ринкового потенціалу, визначення характеру ринку, аналіз обсягу продажів, вивчення й аналіз товарів-конкурентів, дослідження цін і т.п. Особливо важлива інформація про купівельні наміри споживачів, їхньому відношенні до товарів, рекламі і цінам компанії. Маркетингові дослідження можуть виконуватися науково-дослідним відділенням чи компанії сторонніми організаціями відповідного профілю.



2.3.6 Аналітична маркетингова система

У її рамках розробляються моделі і здійснюється технічний аналіз маркетингової інформації і процесу прийняття рішень, після чого з'являється можливість пояснити, передбачати результати і поліпшити маркетинг (мал. 2.8).

Ця система аналогічна системі підтримки маркетингових рішень. Вона дає можливість менеджеру по маркетингу самостійно в діалоговому режимі використовувати інформацію, необхідну для прийняття рішень.

Аналітична маркетингова система повинна допомогти скласти і реалізувати маркетинговий план. Робота менеджера по маркетингу вимагає безупинного збору й обробки інформації.

Перспективним і прогресивним джерелом одержання інформації для маркетингового управління компанією й ефективним маркетингом є інформаційні мережі. Укладання торгових угод за допомогою обчислювальної техніки - один з напрямків застосування таких мереж, що швидко розвиваються, що відкривають нові обрії для діяльності маркетингової компанії. Самою великою і швидко розвинутою інформаційною мережею є Інтернет. Росте число компаній, що здійснюють маркетинг на основі цієї бази даних. Така система надає компанії інформацію про імовірність досягнення успіху при продажі кожного конкретного виробу.

Наприкінці XX в. інформація відіграє вирішальну роль у діяльності менеджера з маркетингу. Від неї залежить існування компанії. Досвід процвітаючих компаній переконує, що їхній успіх завдячується наявністю добре функціонуючої інформаційної системи.

2.4 Організація та розвиток центрів телефонного зв'язку з клієнтом

З розширенням використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій виникають нові форми діалогу підприємства з клієнтом. При цьому особливого значення набуває створення і розвиток центрів телефонного зв'язку. Такі центри часто розглядаються як важливий фактор успіху в справі встановлення тісних контактів із клієнтом, поліпшення якості його обслуговування.

2.4.1 Центри телефонного зв'язку як інструмент обслуговування клієнта

У теорії і практиці менеджменту центри телефонного зв'язку з клієнтом часто розглядаються як синонім телефонного обслуговування клієнтури, як фактор успіху в прагненні підприємства домогтися лояльності споживачів. Не випадкова кількість подібних центрів у Німеччині в останні роки безупинно росте: на початку 1997 р. їх було приблизно 650 - 700, а в 1998 р. - вже 2500 з річним оборотом 4,5 млрд. марок. Відповідно до дослідження компанії Datamonitor, число зайнятих у них у 2001 р. збільшиться до 140 тис. чоловік у порівнянні з 50 тис. у 1996 р. Створення і розвиток таких центрів набуло великого значення в практиці німецьких підприємств.

Цілеспрямоване звертання до клієнта, наприклад чи то по пошті, чи по телефону, завжди було важливим способом збуту (поряд із зовнішньою мережею обслуговування). Нове полягає в тому, що прямий контакт між підприємством і клієнтом здійснюється не в писемній формі. У деяких сферах послуг, наприклад у страховій справі, на телефонний зв'язок приходиться 70 - 90% усіх ділових контактів. Ріст обсягу телефонних контактів привів до розвитку різних організаційних форм обслуговування (дивись таблицю 2.1).

У 50-х роках телефонні комутатори на підприємствах являли собою класичний приклад проміжної ланки в обробці ділової документації основних відділів компаній. Задача цих комутаторів складалася лише в передачі по інстанції телефонних звертань клієнтів без особливих претензій на якість обслуговування.

Надалі в умовах загострення конкуренції розширення телефонно-комутаційних служб шляхом введення сервісних телефонних номерів виявилося недостатнім. Тому поступово намітилася нова організаційна форма обслуговування і збуту у вигляді центрів телефонного зв'язку, безпосередньо орієнтованих на клієнта. Ціль цих центрів у тому, щоб за допомогою телефонного діалогу сформувати постійний контингент клієнтів, прив'язавши їх до підприємства, а також завоювати нову клієнтуру.

Таблиця 2.1. Етапи розвитку організаційних форм телефонного обслуговування

	Телефонні комутатори (50-і роки)	Центри телефонного зв'язку (90-і роки)	Комунікаційні центри (після 2000 р.)
Контакт із клієнтом	Передача телефонних звертань по інстанціях	Телефонний діалог із клієнтом	Багатомедійна комунікація з клієнтом
Організаційна форма	Працює паралельно з основним відділом	Працює в комбінації з основним відділом чи самостійно	Окремий комунікаційний центр
Цілі	Обслуговування за допомогою телефонних контактів	Створення лояльної клієнтури, завоювання нових клієнтів	Орієнтація на партнерство, створення лояльних партнерів
Якість обслуговування	Низьке	Середній і високий рівні обслуговування	Винятково високий рівень обслуговування
Задачі	Передача по інстанціях інформації і довідок	Термінові інформаційні лінії, довідки про договори, керування рекламаціями, терміновий і допоміжний сервіс	Термінові інформаційні лінії, укладання договорів, керування рекламаціями, врегулювання проблем матеріального збитку

Подальший розвиток зв'язку з клієнтом, який уже зараз стає очевидним, піде по шляху налагодження багатомедійної комунікації, тому що границі можливостей центрів телефонного зв'язку чітко проглядаються уже в даний час. Метою майбутніх комунікаційних центрів стане орієнтація на створення партнерських відносин із клієнтом.



2.4.2 Мета і структура центрів телефонного зв'язку

Центр телефонного зв'язку може виступати як відділ підприємства чи самостійної фірми, що за допомогою найсучаснішої інформаційної і комунікаційної техніки забезпечує діалог підприємства з клієнтами, групами інтересів і субпостачальниками, переслідуючи свої підприємницькі і маркетингові цілі.

Подібні центри як сполучна ланка між підприємством і клієнтом вимагають створення нових, орієнтованих на сервіс структур, у рамках яких здійснюються нові діалогові господарські процеси. Виходячи з такої посередницької функції й особливого положення центрів в області контактів із клієнтом при їхній організації особливий упор робиться на маркетинг відносин із клієнтурою.

Головна увага при плануванні і створенні центра зв'язку звертається не стільки на використання адекватної техніки, скільки на постановку цілей і організаційну концепцію. Основна ідея полягає в тому, щоб забезпечити визначену організаційну відповідність між цілеустановками і сукупністю альтернатив при реалізації цілей і плануванні організаційних структур.

В якості цільових установок при створенні нового телефонного центра називають поліпшення якості обслуговування (швидке підключення і швидка відповідь центра, компетентне обслуговування, дружелюбне відношення до клієнта й обумовлене усім цим зростання його задоволеності), збільшення продажів (за рахунок росту повторних закупівель, зменшення частки відмовлень від закупівель з боку клієнта й ін.) і створення умов для зниження виробничих витрат (поліпшення умов на робочих місцях, краще використання інфраструктури).

Утворення нового телефонного центра зв'язують, як правило, з постановкою головної мети -- підвищенням якості обслуговування клієнта. У рамках цієї основної мети особливу важливість мають такі дрібні цілі, як установлення сегментів клієнтури, що стають доступними підприємству за допомогою телефонного діалогу; виявлення нових видів послуг, що можуть бути запропоновані клієнту; визначення стандартів послуг, термінів їхнього надання і т.п.

Що стосується сегментів клієнтури, то підприємство повинне вирішити, чи обслуговувати в першу чергу постійний контингент чи завойовувати нових клієнтів. Важливо також з'ясувати пріоритетність в обслуговуванні приватних клієнтів, ремісничих чи великих промислових підприємств. Звідси випливає і коло задач по обслуговуванню, і сукупність пропонованих послуг. Усе це в кінцевому рахунку визначає профіль телефонного центру: чи візьмуть гору в його роботі інформаційні функції, чи основну увагу він зосередить на керуванні рекламаціями, чи консультаціях, чи наданні термінових послуг.

У рамках головної мети, що складається в поліпшенні обслуговування клієнта, особливу важливість здобувають і приватні аспекти у відношенні стандартів обслуговування, зв'язаних з легкістю доступу до зв'язку, швидкістю відповіді, увічливим спілкуванням і ін. Щодо швидкості відповіді на телефонний запит існує правило, відповідно до якого більшість клієнтів буде задоволено, якщо 80% усіх телефонних звертань буде прийнято центром протягом 20 секунд.

Можливість звертання з питань договорів у центри телефонного зв'язку до 20 годин задовольняє більшість клієнтів. У випадку ж проблем, зв'язаних зі збитком для клієнта, бажана їхня цілодобова робота. Поряд з переліком пропонованих послуг і стандартів обслуговування заслуговує на увагу і спосіб установлення контакту з клієнтом. У цьому плані розрізняють телефонні звертання, що надходять у центр від клієнта, і активне спілкування самого центра з клієнтурою.

З цільовими аспектами телефонних центрів тісно зв'язані їхні організаційно-структурні форми. Можливо створення такого центра як в рамках самого підприємства (внутріфірмове рішення), так і вичленовування подібних послуг зі структури підприємства (зовніфірмове рішення). Якщо через невеликий обсяг телефонних звертань клієнтів питомі витрати в розрахунку на один дзвоник не виправдані, підприємству доцільно цілком чи частково звернутися до послуг зовнішньої сервісної компанії. Часткове звертання до зовнішніх послуг можливо, наприклад, при вирішенні задач у рамках окремих проектів чи у разі потреби прийому запитів клієнтів у той час доби, коли власний центр зв'язку не працює. При цьому використовуються вже працююча інфраструктура, рутинні процеси і ноу-хау зовнішнього обслуговуючого підприємства.

Разом з тим виведення телефонного зв'язку за рамки підприємства чревате визначеним ризиком. Хоча така міра дозволяє одержати значну економію на капіталовкладеннях в устаткування, інфраструктуру і процеси, вона відкриває доступ для зовнішньої сторони до стратегічних знань підприємства, аналітичним оцінкам поведінки клієнтури. Саме знання про “рушійні факторах” поведінки клієнта і можливість доступу до банку даних про них забезпечують підприємству вирішальну перевагу в конкурентній боротьбі. Сьогодні тенденція спрямована на користь створення внутріфірмових центрів телефонного зв'язку. Так, якщо в 1995 р. у Німеччині 21% робочих місць у розглянутій області приходився на зовніфірмові центри, то в 1998 р. ця частка знизилася до 15%, а в 2000 р. вона прогнозується лише в 11%.

При створенні центра телефонного зв'язку значення мають не тільки структурні аспекти, але й організаційні принципи, що виражаються в централізованому чи децентралізованому підході до керування ним. З позиції менеджерів кращий централізований підхід, тоді як наявність кваліфікованого персоналу на територіально роз'єднаних ділянках промовляє на користь децентралізації. При децентралізованому розміщенні потужностей, що забезпечені єдиною мережею зв'язку, і при значному обсязі телефонних звертань клієнтів має прямий сенс адресувати телефонні дзвоники агентам на місцях, що в кінцевому рахунку дозволяє домогтися більшої гнучкості в їхній обробці.

Далі важливо також установити, у якому місці організаційної структури підприємства повинний розташовуватися центр телефонного зв'язку. У теоретичних публікаціях найчастіше рекомендується його прив'язка до маркетингової служби, тому що саме тут міститься основна маса інформації, у якій бідують такі центри.

Організаційно-культурний аспект вимагає уваги і до способу обробки інформації, що надходить від клієнта, що концептуально може здійснюватися в один чи кілька етапів. По розуміннях витрат центри часто складаються з офісу первинної обробки даних, що надходять, (відповідає одноетапній обробці інформації), а також офісу наступної, більш ретельної обробки цієї інформації.

Офіси первинної обробки відповідають на 60-90% питань (в основному стандартних), відповіді на який не зв'язані з великими витратами на підготовку. Специфічні і складні запити клієнтів передаються у відповідні відділи для підготовки відповідей кваліфікованими фахівцями. Звичайно в центрах телефонного зв'язку застосовують комбінацію офісів первинної обробки з так названою службою допомоги першого рівня й офісами спеціальної обробки (спеціальними відділами на підприємстві чи зовнішньою сервісною фірмою) як службу допомоги другого рівня.

2.4.3 Уточнення концепції центрів телефонного зв'язку

Розглянуті цільові й організаційно-структурні аспекти діяльності центрів зв'язку можна використовувати в якості основних рамкових напрямків подальших емпіричних досліджень у цій області. Уже проведені дослідження дозволяють зробити ряд цікавих висновків щодо структурних і функціональних особливостей роботи таких центрів, що у принципі є новою формою спілкування з клієнтом і мають велике практичне значення в сфері обслуговування.

Цілі створення центрів телефонного зв'язку погоджують насамперед з можливостями збільшення продажів у результаті підвищення якості обслуговування і досягнення лояльності клієнта стосовно підприємства. Подібні центри являють собою в першу чергу інтерактивний комунікаційний інструмент, що працює з уже сформованим контингентом клієнтури. Інформаційна функція, пряма і швидка реакція на запити клієнтів з боку центрів телефонного зв'язку вимагають створення комбінованих організаційних структур, розрахованих на обробку запитів, що надходять від клієнтів, з одного боку, і активну роботу з клієнтом самого центра -- з іншого. Крім того, центри зв'язку у вигляді інтерактивного характеру їхні роботи повинні мати відповідну компетенцію, що спирається на кваліфікований персонал, що могло б гарантувати повне і професійно достатнє задоволення запитів клієнтури.

Нарешті, у зв'язку з великим “конкурентним значенням” даних про клієнта, що обробляються і піддаються більш ретельному аналізу в центрах телефонного зв'язку, останні повинні проектуватися в основному у формі так званих внутріфірмових рішень, тому що при використанні послуг зовнішніх організацій виникає ризик витоку важливих для підприємства даних про клієнта.



Висновки

Прискорення науково-технічного прогресу пред'являє усе більш високі вимоги до інформаційного забезпечення органів управління. Ефективність цього виду діяльності, що ставить своєю метою підготовку й обґрунтування управлінських рішень, багато в чому визначає ефективність менеджменту в цілому. Підвищення ефективності використання інформаційних систем досягається шляхом наскрізної побудови і сумісності інформаційних систем, що дозволяє усунути дублювання і забезпечити багаторазове використання інформації, установити визначені інтеграційні зв'язки, підвищити ступінь використання інформації.

Інформаційне забезпечення припускає: поширення інформації, тобто представлення користувачам інформації, необхідної для рішення управлінських, науково-виробничих і інших питань, що виникають у процесі діяльності; створення найбільш сприятливих умов для ефективного поширення інформації.

Зміст кожної конкретної інформації визначається потребами управлінських ланок і вироблюваних управлінських рішень. До інформації пред'являються визначені вимоги:

– стислість, чіткість формулювань, своєчасність надходження;

– задоволення потреб конкретних керуючих;

– точність і вірогідність, правильний добір початкових відомостей, оптимальність систематизації і безперервність збору й обробки зведень.

Глибокий і ретельний аналіз є необхідною передумовою прийняття управлінських рішень. Без інформації і її аналізу неможливо ефективне функціонування і розвиток діяльності фірми.

Наприкінці XX в. інформація відіграє вирішальну роль у діяльності менеджера з будь-яки питань. Від неї залежить існування компанії. Досвід процвітаючих компаній переконує, що їхній успіх завдячується наявністю добре функціонуючої інформаційної системи.

На закінчення слід ще раз підкреслити, що планування, впровадження й експлуатація системи інформаційного менеджменту потоку робіт сполучені зі значними труднощами, що зв'язані не тільки з технічними аспектами. Для успіху такої системи украй важливі і людські передумови -- здатність до навчання, культура групової праці, відкритість стосовно нововведень і т.п.



Список використаної літератури

1. Завадський Й.С. Менеджмент: Management: [Підручник для вузів]. Т. 1. - Вид. 2-е. - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. - 542 с. ISBN 966-7508-05-6

2. Осовська Г.В. [Основи менеджменту: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вузів]. - Житомир : ЖГП, 1998. - 600 с.

3. Твердохліб М.Г. Системна обробка облікової інформації на персональних ЕОМ. Навчальний посібник. - К.: -1993. - 140 с.

4. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. 3-е издание, дополненное и переработаное. - М.: ЮНИТИ, - 2000. - 501 с. ISBN 5-85173-112-5

5. Дойль Питер. Менеджмент: стратегия и практика. - СПб.: Питер, 1999. - 560 с. ISBN 5-314-00138-1

6. Зверинцев А.Б. Коммуникационный менеджмент: Рабочая книга менеджера. 2-е издание, испр. - СПб.: СОЮЗ, 1997. - 788 с.

7. Козловский В.А. Производственный и операцыонный менеджмент: Учебник / Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.Н. - СПб.: Специальная литература, 1998. - 366 с.

8. Тимошенко И.И. Соснин А.С. Менеджмент организации : Учебное пособиедля менеджера. - К.: Изд-во Европейского университета финансов, информационных систем менеджмента и бизнеса, 1999. - 350 с. ISBN 966-7508-25-0

9. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. - К.: Т-во «Знання», 1998. - 512 с.

10. Информационная логистика и менеджмент потока работ. Курт Хэссиг, профессор кафедры экономики предприятия, Мартин Арнольд, лиценциат экономики Цюрихский университет (Швейцария) // Международный журнал "Проблемы теории и практики управления, № 5, 1997.

http://www.ptpu.ru/issues/5_97/17_5_97.htm

11. Информация в деятельности менеджера по маркетингу третьего тысячелетия. Эльвира Дудинска. кафедра маркетинга факультета экономики предприятий Экономического университета г.Кошице (Словацкая Республика) // Международный журнал "Проблемы теории и практики управления, № 4, 1998.

http://www.ptpu.ru/issues/4_98/22_4_98.htm

12. Организация и развитие центров телефонной связи с клиентом. Катарина С. Денгер, доктор политологии, компания Versicherung - AG, г. Мюнхен (Германия). Бернд В. Виртц, доктор политологии, Институт исследований экономики предприятия Цюрихского университета (Швейцария) // Международный журнал "Проблемы теории и практики управления, № 2, 2000.

http://www.ptpu.ru/issues/2_00/18_2_00.htm

13. Тенденции развития современных корпоративных информационных систем. Дозорцев В.М., Шестаков Н.В // Планета КИС 2000.

http://www.russianenterprisesolutions.com/mana/m05003.html

14. БУМ и РАНГ компьютерных систем управления предприятием. Игорь Карпачев // Журнал «Офис», № 7-8, 2000.

http://www.officemag.kiev.ua/rus/archive/07-08-2000/07.html

15. Маскон, Майкл Альберт, Франклин Хедоури "Основы менеджмента", М.,Изд. "Дело", 1997.

16. Статья Ларина М.В.,доктора исторических наук, професора "Применение методологии информационного менеджмента в документационном обеспечении управления" .Опубликовано: Всероссийская конференция "Автоматизация делопроизводства и электронный документооборот в органах власти"

17. Костров, А.В. Основы информационного менеджмента: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 2001.

18. Костров, А.В. Введение в информационный менеджмент. - 1996.

19. Аугустинайтис А., Абарюс П. Информационный менеджмент: наука и преподавание [Електрон. ресурс]. -- Способ доступу: URL.:

http://www.nbuv.gov.ua/ -- Загол. з екрана.

20. Бондаренко Н. В., Дубницкий В. И. Менеджмент -- корпоративный,

маркетинговый, информационный, антикризисный / Справ.-инф.

пособие для специалистов, научных работников и предпринима-

телей/ -- Донецк.: ООО “Юго-Восток ЛТД”, 2004. -- 140 с.

21. Вовчак І. С. Інформаційні системи та комп'ютерна техніка в ме-

неджменті: Навч. посіб. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -- 354 с.

22. Годин В. В., Корнеев И. К. Информационное обеспечение управ-

ленческой деятельности. -- М.: ИНФРА-М., 2001. -- 354 с.

23. Годин В. В., Корнеев И. К. Управление информационными ресурса-

ми. -- М.: ИНФРА-М., 1999. -- 402 с.

24. Гринберг А. С., Король И. А. Информационный менеджмент. -- М.:

ЮНИТИ-ДАНА, 2003. -- 415 с.

25. Давидова І. Ринкова трансформація інформаційної діяльності в

Україні // Вісник книжкової палати. -- 2001. -- № 8. -- С. 21 24.

26. Дзвінчук Д. І. Психологічні основи ефективного управління: Навч.

посіб. -- К: ЗАТ “Нічлава”, 2000. -- 280 с.

27. Друкер П. Ф. Практика менеджмента. -- СПб.; К.: Вильямс, 2000.

28. Жаворонкова Г. В. Інформаційне підприємництво: інновації, кон-

салтинг, маркетинг. -- К.: Нац. авіа. ун-т, 2003. -- 366 с.

29. Інформатизація управління соціальними системами: організацій-

но-правові питання теорії і практики: Навч. посіб. / Кол. авт. -- К.:

МАУП, 2003. -- 336 с.

30. Куденко Н. В. Менеджмент-управління інформацією / Навч.

пос. -- К: КДТЕУ, 1999. -- 313 с.

Размещено на Allbest.ru