Роль оперативного планування у виробничих системах

На сьогодні стратегічне планування зайняло своє місце в ряді функцій менеджменту. Багато в чому воно набуло нового змісту, збагатилося за рахунок синтезу з новим підходом. Сьогодні, поряд із формальними, кількісними методами, стратегічне планування використовує творчий, інтуїтивний підхід. Не будучи універсальним методом досягнення успіху в бізнесі, воно в той же час створює основу для успішної діяльності підприємства.

Стратегічне планування складається з ряду взаємозалежних етапів. Спочатку проводиться дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації, потім визначаються основні орієнтири підприємства, на наступному етапі, у рамках стратегічного аналізу, порівнюються результати першого і другого етапів, визначаються можливі варіанти стратегій, потім вибирається один із варіантів і формується власна стратегія; на останньому етапі готується остаточний стратегічний план, виходячи з раніше проведених розробок, пропозицій нижчестоячих рівнів .

Стратегічний план підприємства базується на:

- визначенні попиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту та можливостей збільшення експорту й зменшення імпорту; збільшення на цій основі обсягів виробництва та реалізації продукції;

- перевірці збалансованості прийнятих обсягів із наявними потужностями й технологічним забезпеченням, а також розробці заходів, спрямованих на реконструкцію й технічне переоснащення виробничих потужностей з урахуванням екологічних вимог і конкретних пропозицій щодо поставок устаткування та матеріальних ресурсів на такі цілі;

· вивченні можливостей забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами;

· визначенні перспективи соціального стану трудового колективу; кількості робочих місць (у тому числі тих, що звільнятимуться у сфері матеріального виробництва), оплати праці, витрат прибутку на соціальні цілі;

· у вивченні можливостей фінансування заходів плану за рахунок власного прибутку, державних асигнувань, кредитів, іноземних інвестицій тощо;

· визначенні кінцевих результатів роботи підприємства за даним планом: обсягів виробництва та реалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефективності виробництва, ступеня ризику .

У процесі поточного планування, на відміну від стратегічного, планування проводиться на короткостроковий період на базі визначеної виробничої програми, заданого потенціалу та системи управління, охоплює всі сфери виробничо-господарської діяльності підприємства, підпорядковує їх досягненню цілей. Традиційно комплекс планів відображає функціональні сфери діяльності (функціональні підсистеми планування), а саме: випуск продукції, її реалізацію; забезпечення виробництва необхідними засобами (обґрунтування виробничою потужністю), матеріальними та трудовими ресурсами; визначення витрат і фінансових результатів. У підсистему поточного планування входить також розробка планів у розрізі виробничих і обслуговуючих підрозділів підприємства, які конкретизують досягнення загальних цілей для кожного з них. У рамках поточного планування розробляються також окремі проекти здійснення загальних стратегічних та поточних планів, які не передбачають змін у потенціалі підприємства .

Які основні відмінності між стратегічним та поточним плануванням? Основне питання стратегічного планування - чого хоче досягти підприємство в майбутньому? Поточне планування зосереджене на тому, як підприємство повинно досягти такого стану. Тобто різниця між стратегічним і поточним плануванням -- це різниця між цілями і засобами. Інші відмінності:

· прийняття рішень на рівні поточного планування, як правило, буває менш суб'єктивним, тому що менеджерам, які займаються поточним плануванням, більше доступна конкретна інформація. При поточному плануванні застосовують кількісні методи аналізу, які базуються на комп'ютерних технологіях;

· виконання поточних рішень краще відслідковується, менш піддається ризику, оскільки такі рішення стосуються, в основному, внутрішніх проблем;

· поточні рішення легше оцінюються, тому що можуть бути виражені в більш конкретних цифрових результатах;

· для поточного планування характерно також тяжіння до рівнів окремих підрозділів - виробничих, регіональних, функціональних .

Основним завданням поточного плану у загальній системі планування на підприємстві є чітке визначення всієї сукупності практичних засобів, необхідних для здійснення намічених стратегічним планом цілей, конкретизованих щодо визначеного планового періоду (року). Основою, на якій розробляються всі розділи плану підприємства і його підрозділів, є план виробництва і збуту продукції. Поточне планування передбачає розробку планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди (квартал, місяць). У розширеному варіанті поточний план може мати наступні розділи:

1. Економічна ефективність виробництва.

2. Норми і нормативи.

3. Планування виробництва і збуту продукції.

4. Матеріально-технічне забезпечення підприємства.

5. Персонал і оплата праці.

6. Планування витрат виробництва.

7. Фінансовий план.

8. Інновації.

9. Інвестиції і капітальне будівництво.

10. Соціальний розвиток колективу.

11. Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів .

Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності підприємства. Основне його завдання - в конкретизації показників поточного плану з метою організації планомірної та ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів. Воно пов'язує всі елементи підприємства в єдиний виробничий організм, включаючи технічну підготовку, виробництво, матеріально-технічне забезпечення, створення і підтримку необхідних запасів матеріальних ресурсів, збут продукції.

Якщо стратегічне планування розглядається як пошук нових можливостей підприємства, поточне потрібно вважати процесом створення передумов для реалізації цих нових можливостей, а оперативно-календарне планування - процесом їх реалізації.

Основною функцією зведеного планування є визначення сукупних фінансово-економічних результатів діяльності підприємства та фінансове планування.

Планування інвестицій і проектів розглядають як особливий комплекс, що займає проміжне місце між стратегічним та поточним плануванням, або виокремлюють його за належністю до довгострокового періоду функціонування підприємства, як тільки воно передбачає зміну потенціалу підприємства.

Проект - це задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації із метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату. Під проектом розуміють також сукупність організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення визначених дій .

Інвестиційний проект -- це комплекс заходів зі створення нового або модернізації діючого виробництва товарів, або надання послуг із метою отримання доходів і досягнення соціального ефекту.

Бізнес-план -- це документ, який є результатом комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства; опис функціонування новостворюваного чи реконструкції діючого підприємства; робочий інструмент підприємця для організації своєї роботи. Бізнес-план на відміну від плану підприємства відображає розвиток одного конкретного напрямку його роботи на визначеному ринку. Підприємство може одночасно мати кілька бізнес-планів. Ступінь деталізації обгрунтувань у бізнес-плані може бути різним. У малому бізнесі бізнес-план та план підприємства можуть збігатися і за обсягом, і за змістом .

3 Оперативне планування, сутність і системи

3.1 Зміст оперативного планування

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з другого -- виступає як засіб виконання довго, середньо- та короткострокових планів, один із важелів поточного управління виробництвом. Вимоги до оперативного планування в динамічних умовах ринкового середовища, суттєвим чином зростають.

В процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів; окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу -- місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну. При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання. Таким чином, оперативне планування являє собою важливий важіль повсякденного керівництва виробничою діяльністю підприємства.

Оперативне планування поєднує в собі два напрямки роботи. Перший напрямок, в рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення та випуску продукції, називається календарним плануванням. Другий напрямок включає в себе роботи, що необхідні для безперечного оперативного обліку, контролю та регулюванню, виконання оперативних планів та ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації'.

Основні завдання оперативного планування.

При оперативному плануванні мають вирішуватися такі основні завдання:

· забезпечення виконання плану виробничої діяльності го випуску планової продукції в заплановані строки при рівномірній роботі всіх підрозділів підприємства;

· встановлення режиму роботи підприємства, що сприяє найбільш ефективному та повному використанню устаткування та робітників";

* максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та

обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства по цехах (міжцехове) та окремих цехів -- по дільницях і робочих місцях (внутрішньоцехове).

Міжцехове оперативне планування має за мету забезпечити зкоординовану діяльність та необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства у відповідності з послідовністю технологічних процесів (заготовчих, обробних, складальних) та з урахуванням їх функцій -- основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи. Але головним завданням міжцехового оперативного планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів та строків їх пересування між цехами (виробництвами).

Внутрішньоцехове оперативне планування включає в себе розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їх виконання, розподіл робіт по дільницях, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.

3.2 Системи оперативного планування

Основними елементами оперативного планування є: планово-облікові одиниці виміру продукції; планово-облікові періоди, на які розробляються оперативні плани; нормативи просування виробництва (партії запуску-випуску деталей, необхідні запаси незавершеного виробництва та тривалість випереджень).

В практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного планування: подетальну, комплектну та на замовлення. Вибір застосування кожної системи оперативно-виробничого планування визначають типом виробництва, складом і особливостями продукції тощо. При цьому перевага віддається в тій системі, яка дозволяє найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування:

· Подетольна система за планово-облікову одиницю використовує деталь певного найменування.в залежності від особливостей інших елементів та організау самого процесу оперативного регулювання найбільш поширеними різновидами подетальної системи є:

1. складська система, за якої рівень завантаження рівномірність випуску продукції визначаються необхідністю підтримання складських запасів певних розмірів. Ця система має сенс при великій кількості застосовуваних при виготовленні продукції стандартних (уніфікованих) вузлів деталей;

2. система планування за нормами технологічних запасів яка передбачає встановлення постійної насиченості ycі стадії виробничого процесу необхідними запасами напівфабрикатів (деталей, вузлів) і суворе дотримання розрахункового рівня цих запасів для кожного цеху. система застосовується в умовах серійного крупносерійного виробництва;

3. система планування за строками подачі, в основі якої знаходяться встановлені строки запуску та випуску партіі деталей з урахуванням їх технологічних запасів та строків міжцехових подач. в умовах серійного та крупносерійного виробництва строки можуть переглядатись кожного разу при розробці оперативних планів. В масовому виробництві встановлюються стандартні строки;

4. система планування за тактом потоку базується на синхронізації діяльності всіх виробничих підрозділів встановленні єдиного такту випуску готової продукції. Така система застосовується в масовому виробництві з широким , використанням поточних методів організації виробничих процесів.

· Комплектна система. За своєю суттю відрізняється від інших тим, що в ній за планово-облікову одиницю слугує об'єднаний за певними ознаками комплект деталей (вузлів). Найбільш поширеними її підсистемами є комплектно-вузлова, комплектно-групова, машинокомплектна.

1. Комплектно-вузлова підсистема за планово-облікову одиницю має вузловий комплект, до якого входять деталі одного складального вузла. Ця система характерна для виробництва складної продукції з тривалим виробничим циклом.

2. Комплектно-групова підсистема може застосовуватись в тих випадках, коли виготовляються деталі (вузли), що мають загальний технологічний процес, однакову періодичність запуску-випуску та строки подачі на наступну стадію. Машинокомплектна підсистема -- найбільш проста тому, що її планово-обліковою одиницею є машинокомплект, тобто повний комплект деталей, що виробляється тим або іншим цехом для певного виробу (машини). Ця система може застосовуватись при виробництві нескладних виробів, з невеликою кількістю деталей.

· Система оперативного планування на замовлення характеризується встановленням конкретних строків запуску-випуску виробів по кожному замовленню. Замовлення і є планово-обліковою одиницею для підприємства в цілому, а для окремих цехів -- комплекти деталей, вузлів для певних замовлень. Застосовується ця система в одиничному та дрібносерійному виробництвах, де практикуються дрібні й різноманітні замовлення. Її особливість полягає в тому, що охоплюється весь процес виконання замовлення: від підготовки виробництва до випуску готового виробу.

Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприємства. На неї (нього) покладені завдання:

1. забезпечення виконання графіків виробництва у всіх підрозділах;

2. контроль за ритмічним і достатнім завантаженням усіх робочих місць;

3. своєчасне виявлення, швидке усунення, по можливості- запобігання простоїв, перерв в роботі; використання технологічних та страхових запасів у випадку виникнення перебоїв у виробництві.

4 Планування забезпечення виробництва матеріальними ресурсами

4.1 Загальна характеристика підприємства

1. Повне найменування - Приватне підприємство «Меблі».

2. Скорочене найменування за ЄДРПОУ - ПП «Меблі».

3. Номер та дата державної реєстрації підприємства - № 10000 від 04.04.2010 року.

4. Назва органу, який здійснив реєстрацію - Виконавчий комітет Запорізької районної ради м. Києва.

5. Вид діяльності за ЗКГНГ - Виробнича.

6. Форма власності за ЗКФВ - Приватна.

7. Адреса підприємства: м. Заопріжжя, вул. Задніпровська, 37.

8. Банківські реквізити:

ПП «Меблі»

М. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 37

Тел. 8 (097) 111-11-11

Факс8(097) 111-11-12

КОД ЄДРПОУ 1234567

р/р 12345678901112

в КБ «Правексбанк»

МФО 450738

9. Керівник підприємства: Гаврилюк Сергій Іванович; 8(097)559-16-82.

10. Головний бухгалтер: Коваленко Светлана Петрівна,8(097)562-76-35.

ПП «Меблі» існує 10 років, займається виготовленням офісних меблів за сучасною технологією.

Асортимент продукції: офісні шафи, стелажі, столи, тумби.

Персонал фірми складає 35 чоловік, які забезпечують безперервну і високоефективну роботу підприємства.

Конкурентоспроможність фірми забезпечується низькими внутрішньовиробничими витратами, виготовленням продукції високого гатунку, високим рівнем обслуговування споживачів.

4.2 Постановка задачі планування

ПП «Алгол» розрахувало план виробництва продукції (офісних меблів) на ІІ квартал 2010 р. - Xj , де j -вид продукції. Норми витрат ресурсів на виробництво одиниці продукції - аij , де i - вид ресурсів. Вхідна інформація:

План виробництва

Вид продукції	1. Шафи офісні	2. Стелажі офісні	3. Столи офісні	4. Тумби офісні
План виробництва Xj	300	450	800	270

Норми витрат ресурсів

Вид ресурса (основні матеріали)	Вид продукції j
	1. шафа	2. стелаж	3. стіл	4. тумба
1. Тирсоплита із пластиковим покриттям 3,5*2,0*0,02	0,5	0	0,3	0,1
2. Ламінована тирсоплита 3,0*2,0*0,015	0,8	1	0,75	0,4
3. Деревинно-волоконна плита 3,0*2,0*0,007	0,5	0,3	0	0,5

Необхідно розрахувати план Yi забезпечення виробництва ресурсами без врахування їх запасів. Для цього:

1. Скласти математичну модель плану забезпечення виробництва ресурсами в загальному вигляді;

2. Скласти модель плану для наведених вище даних;

3. Розрахувати план забезпечення виробництва основними матеріалами.

4.3 Модель і розрахунок задачі планування

Необхідно визначити планові об'єми ресурсів кожного виду, які забезпечуть виконання плану виробництва продукції.

1. Математична модель задачі в загальному вигляді:

Yi = aijXj , i = , (2.1)

де Yi - плановий об'єм і-того виду ресурсу, {Yi , i =};

Xj - плановий об'єм j-того виду продукції, j =;

[aij] - норма витрат і-того матеріалу на одиницю продукції.

2. Модель плану для наведених вище даних:

Yi = aijXj , i = , (2.2)

Y1 = a11*x1 + a12*x2 + a13*x3 + a14*x4 , (2.3)

Y2 = a21*x1 + a22*x2 + a23*x3 + a24*x4 , (2.4)

Y3 = a31*x1 + a32*x2 + a33*x4 + a34*x4 . (2.5)

План забезпечення виробництва основними матеріалами:

а) тирсоплита із пластиковим покриттям, шт.:

Y1 = 0,5*300 + 0*450 + 0,3*800 + 0,1*270 = 417 ;

б) ламінована тирсоплита, шт.:

Y2 = 0,8*300 + 1*450 + 0,75*800 + 0,4*270 = 1398 ;

в) деревинно-волоконна плита, шт.:

Y3 = 0,5*300 + 0,3*450 + 0*800 + 0,5*270 = 420.

Результати представлено у табличному вигляді.

План забезпечення виробництва основними ресурсами

Вид ресурса (основні матеріали)	1. Тирсоплита із пластиковим покриттям 3,5*2,0*0,02	2. Ламінована тирсоплита 3,0*2,0*0,015	3. Деревинно-волоконна плита 3,0*2,0*0,007
плановий об'єм ресурсу (шт.)	417	1398	420

Висновок

В ході даної курсової роботи я спробувала розкрити всі аспекти, що пов'язані з плануванням діяльності виробничої системи. Розкрито суть планування, розглянуто планування як функцію управління а також: методи та інструменти планових розрахунків, інформаційні ресурси та нормативна база планування, система планів на підприємстві, їх різновиди та комплекси. В розрахунковій частині даної курсової роботи на конкретному прикладі ПП «Меблі» розрахований план забезпечення виробництва матеріальними ресурсами.

Сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обгрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв'язку. Планування є основною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації цілей підприємства. План потрібний не тільки великим та середнім, але й малим підприємствам. Нормативність встановлює вимоги до ефективності використання ресурсів та результатів господарювання.

Планування є важливою частиною господарської практики. Багаторічний досвід закордонних та українських підприємств довів, що недооцінка планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму частіше за все приводить до значних економічних втрат.

Кожна виробнича система, починаючи свою діяльність, зобов'язана чітко представляти потребу на перспективу у фінансових, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти точно розраховувати ефективність використання наявних засобів у процесі роботи своєї фірми

Література

1. СОСНІН О.С., КАЗАРЦЕВ В.В ВИРОБНИЧИЙ І ОПЕРАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ : НАВЧ. ПОСІБНИК . -К.: ВИД - ВО ЄВРОП. УН - ТУ, 2001. - 147 С.

2. Економіка підприємства: Підручник. За ред. Акад. С.Ф. Покропивного. 2-є вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528с.

3. Економічний аналіз : Навч. посіб. / За ред. Акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - 540с.

4. Литвак Б.Г. Упраленческие решения. - М.: Экмос, 1998. - 248с.

5. Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. Навч. посібник. - К.УВПК Ексоб, 2001. - 560с.

6. Осовська Г.В. Основи менеджменту. Навч. Посібник. - К.: Кондор, 2003. - 556с.

7. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. / За ред. Москалюка В.Є. - К.: КНЕУ, 2002. - 252с.

8. Портер М. Стратегія конкуренції. - К.: Основи, 1997. - 336с.

9. Ру Д., Сульє. Управління / Пер. з франц. - К.: Основи, 1995. - 442с.

10. Управління виробничою інфрастуктурою: Навч. Посібник / За ред. Бєлова М.А. - К.: КНЕУ, 1997 - 207с.

11. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. - К.: Каравела, 2003. - 432с.

12. Василенко Ю.П., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент. - Київ: ЦУЛ, 2003

13. Вітлінський В.Б., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті.-К.: ТОВ “Борисфен - М”, 1996.- 326 с.

14. http://www.cfin.ru/management/manman/