Стратегія як мистецтво і особливий вид аналітики

Комплексні стратегії (що можна також розуміти, як взаємодію стратегій) пояснюють інтерес до так званих маніпуляцій, що також можна трактувати, як спробу досягти міжрівневих переходів. У цілому об'єкт для управління, різко ускладнившися, обумовив розробку комплексних стратегій, чого не було раніш. У результаті утвориться вже не два, а три типи стратегії:

· Простий об'єкт - один варіант стратегії (наприклад, військової чи політичної);

· Складний об'єкт (один об'єкт у ряді проекцій) - комплексна стратегія, у якій задіяні всі рівні;

· Множинність об'єктів - велика стратегія (grand strategy).

Напевне, ми дещо гіперболізуємо ситуацію. Однак саме ситуація зі складними об'єктами покликала до життя проектний підхід. Виникає серйозна потреба в синхронізації станів об'єкта за кількома напрямками. Хоча в деяких випадках синхронізація не потрібна. Так, у випадку воєнної підготовки інформаційно об'єкт рухається попереду власне його військової реалізації. Об'єкт спочатку присутній чисто інформаційно й у деяких політичних варіантах, коли перевіряється реагування суспільної свідомості на ті чи інші варіанти розвитку ситуації. В цьому випадку використовуються або чутки, або „витікання” інформації. Сумарно маємо кілька проекцій об'єкта за кількома напрямками, кожним з яких рухається своя стратегія. На якихось просторах об'єкт йде попереду, на інших запізнюється.

Простори

Інформаційний

ОБ'ЄКТ

Військовий

ОБ'ЄКТ

Дипломатичний

ОБ'ЄКТ

Економічний

ОБ'ЄКТ

Соціальний

ОБ'ЄКТ

Громадської думки

ОБ'ЄКТ

Це умовний приклад, що демонструє розбіжність у русі об'єкта в різних видах просторів. Наприклад, якщо взяти війну в Іраку, то інформаційно її було завершено до початку бойових дій, оскільки і С. Хуссейн був осуджений, і зброї масового знищення не знайшли, але все це було зроблено в рамках ЗМІ. Дипломатично США йшли паралельно чи навіть переганяючи інформаційний об'єкт війни. Громадська думка рухається паралельно з військовими успіхами: якщо їх не буде, то не буде і суспільної підтримки.

Рівень невизначеності сучасного світу не знижується, а зростає, що викликає до життя нові типи стратегій, придатні для умов невизначеності. Нині хаос уводиться свідомо, щоб перейти до конструйованого, заздалегідь вигідного для однієї зі сторін виходу.

Можна сформулювати кілька загальних правил такого введення хаосу як політичного інструментарію: введення в хаос вигідніше суб'єктові введення, ніж його об'єктові; введення в хаос безпечніше для зовнішнього суб'єкта, ніж для внутрішнього; введення в хаос може розв'язатися як ймовірнішим керованим результатом, так і менш ймовірним некерованим результатом.

Перше правило відображає той факт, що підготовленому до подібної операції гравцеві завжди легше в ній перебувати, ніж тому, хто потрапляє в неї випадково. Системний гравець сильніший випадкового завжди, а в цій сфері особливо. Друге правило цілком зрозуміле, оскільки для одного гравця це політичні шахи, а інший сам є фігуркою такої гри. Третє правило відображає ситуації невдалого застосування хаосу (наприклад, події в Бірмі чи Венесуелі), коли виявилася реалізованою протидія введеному хаосові. Хоча обидві країни й досі перебувають у стадії перманентної боротьби, але результату планованої операції з введення хаосу все ж не було досягнуто, оскільки у відповідь було введено порядок, хоча й насильницькими методами.

Невизначеність є елементом порядку, тільки іншого типу. Вона вимагає іншого рівня інструментарію управління нею, але він у принципі можливий. Сьогодні розробляються системи введення в хаос [32]. Менше уваги надається зворотним схемам - систематиці боротьби з заколотами. Окремим винятком є книга Дж. Шарпа і Б. Дженкінса “Анти-путч” (Sharp G., Jenkins B. The anti-coup. - Boston, 2003).

Хаос є невідомістю, але тільки для тієї сторони, що так його і трактує, відмовляючись від втручання. Подолання хаосу вимагає серйозного інтелектуального і матеріального ресурсу. Власне кажучи, у бізнесі для цього вже існує кризовий менеджмент. Хаос як порядок з перевагою невизначеності вимагає особливого типу стратегій. Ці стратегії принципово відрізняються від стратегій стандартного типу.

Як приклад можна розглянути операції з підтримання миру, до яких зараз залучено багато країн. Виникає складний об'єкт, що має безліч проекцій, головною з яких стає незвичайне поєднання мирного і військового компонентів. Ускладнення цього об'єкта можемо бачити на прикладі вимог до розвідки для такого роду операцій [33]:

· проблеми цивільного сектора: зміни в цивільному секторі критичні для воєнних операцій, чого немає в звичайних воєнних діях;

· нові партнери і джерела: як військова сила не працює ізольовано від „цивільно-військової” інтервенції, так і розвідка не працює ізольовано від інших сил;

· численні партнери і джерела: на додаток до якісних змін виявляються і кількісні зміни.

Тут виникає включення зовсім нових параметрів, що призводить до принципового ускладнення об'єкта (військові прагнуть керувати цивільними об'єктами). У принципі підключення все нових типів об'єктів створює ситуацію багатомірності, оскільки кожний з цих об'єктів грає за власними правилами: у військових - свої, у цивільних - свої. Кожний з наявних об'єктів уже не може жити за старими законами, а нові не формуються, оскільки інерція об'єкта вимагає дій за старими схемами. Через новизну середовища об'єкти опиняються в стресовій ситуації.

І багато в чому ця загальна зміна характерна для сучасного світу. Ще одним подібним прикладом може бути перетинання інформації та економіки, що призвело до виникнення інформаційної економіки, економіки на базі знань. У нобелівській лекції Дж. Стігліц говорить: „Інформаційна економіка вже несе в собі істотні наслідки того, як ми думаємо про економічну політику, і матиме ще більший вплив у майбутньому. Світ безперечно є складнішим, ніж пропонують наші прості і навіть ускладнені моделі” [34].

Подолання хаосу будується на принципах поступового відвойовування порядку в критичних сферах. Однак рішення в цьому випадку приймаються дуже складно, оскільки містять у собі істотні можливі втрати в інших сферах. Падіння СРСР (як і будь-який інший подібний приклад) дуже чітко демонструє брак такої стратегії. Хаос, що вводився, поступово знищував старі інституції, які одна за одною відмовлялися чинити опір. Усі вони утримували порядок на своїй території, щоб потім раптово відмовитися від цієї своєї функції.

Хаос -це іносистема, яка утруднює роботу основної системи.

Невизначеність сьогодні перестала бути тим страшним чортом, якого слід всіма силами уникати. Невизначеність, ставши об'єктом досліджень, набула рис керованості, тим самим ставши одним з компонентів, які беруться до уваги в стратегічному аналізі. Нові типи загроз породили потребу інструментарію нового типу, який в результаті й удалося виробити. Але головним усе ж є принципова зміна погляду, типу чи формату мислення, в результаті чого вдалося тим чи іншим чином “заарканити” невизначеність. Наступні види досліджень дадуть нове розуміння інструментарію для роботи з невідомістю.

Література:

1. Davis J. Improving CIA analytic performance // Occasional papers. - 2002. - September. - Vol. 1. - N 3 / The Sherman Kent Center for Intelligence Analysis.

2. Gray C. S. Why strategy is difficult? // Joint Force Quaterly. - 1999. - Summer).

3. Skalka J. White House adviser pushes Bush agenda // www.cmonitor.com

4. Ершов П. М. Режиссура как практическая психология. - М., 1972.

5. Matthias W. C. America's strategic blunders. Intelligence analysis and national security policy. - University Park, Penn., 2001.

6. Форрестер Дж. Мировая динамика. М. - Спб., 2003.

7. Luttwak E. N. Strategy. The logic of war and peace. - Cambridge, Mass. еtс., 2001. - Р. 87.

8. Luttwak E. N. Strategy. The logic of war and peace. - Cambridge, Mass. еtc., 2001. - Р. 13.

9. Моррис Д. Новый государь. - М., 2003.

10. Builder C. H. Keeping the strategic flame. - Joint Force Quaterly. - 1996-1997. - Winter.

11. Gordon A. S. Strategies in analogous planning cases // www.ict.usc.edu

12. Gordon A. S. The theory of mind in strategy representation // www.ict.usc.edu

13. Див. також Gordon A. S. The representational requirements of strategic planning // www.ict.usc.edu

14. Marsella S., Gratch J. Modeling coping behavior in virtual humans: don't worry, be happy // www.ict.usc.edu

15. Жуков Ю. Н. Иной Сталин. - М., 2003.

16. Gray C. S. Why strategy is difficult? // Joint Force Quaterly. - 1999. - Summer.

17. Davis J. Uncertainty-sensitive planning // New challenges, new tools for defence decionmaking. - Santa Monica, 2003 / RAND. - Р. 131.

18. Davіs P.K. a.o. Adaptiveness in national defense: the basis of a new framework // www.rand.org

19. Davis P. K. Defense planning in an era of uncertainty: East Asian isues // Emerging threats, force structures and the role of air power in Korea // www.rand.org

20. Davis P. K. Analytic architecture for capabilities-based planning, mission-system analysis and transformation. - Santa Monica, 2002 / RAND.

21. Crutchfield J. P. Complexity: order contra chaos // www.santafe.edu

22. Gyllensporre D. T. Decision navigation. Coping with 21st -century challenges in tactical decisionmaking // Military Review. - 2003. - September - October.

23. Davis J. Sherman Kent's final thoughts on analysis-policymaker relations // Occasional Papers. - 2003. - Vol.2. - N 3 / The Sherman Kent Center for Intelligence Analysis.

24. Bigelow J. H., Davis P. K. Implications for model validation of multiresolution, multiperspective modeling (MRMPM) and exploratory analysis. - Santa Monica, 2003 / RAND project Air Force.

25. Davis P. K. Exploratory analysis and implications for modeling // New challenges, new tools for defense decisionmaking. - Santa Monica, 2003 / RAND.

26. Dewar J. A. a. o. Expandability of the 21st century army. - Santa Monica, 2001 / RAND.

27. Builder C. H. Keeping the strategic flame. - Joint Force Quaterly. - 1996-1997. - Winter.

28. Luttwak E. Coup d'еtаt. - Cambridge, Mass., 1979. - P. 168.

29. Pitney J. J., Jr. The art of political warfare. - Norman, 2000.

30. Luttwak E. N. Strategy. The logic of war and peace. - Cambridge, Mass. etc.,

31. Цит. за: Lervik O. E. A new French revolution? An integrative approach in he analysis of the Romanian transition // www.ub.uib.no

32. Luttwak E. Coup d'etat. - Cambridge, Mass., 1979.

33. Siegel A. B. Information, analysis, intelligence: a critical challenge for 21st century operations // www.capitol.northgrum.com

34. Stiglitz J. E. Information and the change in the paradigm in economics // www3.gsb.columbia.edu