Основи логістики

Література: [1], [2], [3], [4], [5], [10].

Тема 7. Логістика розподілення

1. Сутність, завдання та основні функції логістики збуту на підприємстві.

2. Основні форми організації розподільчої логістики.

3. Канали розподілу товарів.

4. Розміщення розподільчих центрів на логістичному полігоні.

Основні поняття: розподіл, збутова логістика, канал розподілу, розподільчий центр, логістичний ланцюг, учасник логістичного ланцюга.

1. Сутність, завдання та основні функції логістики збуту на підприємстві.

Розподільча логістика (або збутова) - невід'ємна частина загальної логістичної системи, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виготовленої продукції, охоплюючи весь ланцюг системи розподілу: транспортування, складування, упакування та ін. Збутова діяльність - це не лише та і не стільки продаж готової продукції, але і орієнтація виробництва на задоволення платоспроможного попиту покупців, та активна робота на ринку з підтримки та формування попиту на продукцію підприємства, і організація ефективних каналів розподілу та товаропросування.

До функцій розподілу належать:

ѕ визначення споживчого попиту та організація його задоволення;

ѕ нагромадження, сортування та розміщення запасів готової продукції;

ѕ встановлення господарських відносин щодо поставки товарів та здійснення послуг споживачам;

ѕ вибір раціональних форм товаропросування та організація торгівлі.

Розрізняють комерційний, канальний та фізичний розподіл. Комерційний розподіл охоплює функції планування, аналізу, контролю та регулювання збуту, тобто управління збутовою діяльністю у вузькому змісті цього слова. Канальний розподіл - це сукупність фірм та окремих осіб, які беруть на себе або допомагають передати кому-небудь право власності на конкретний товар або послугу на шляху від виробника до споживача. Фізичний розподіл логістика розуміє традиційно, як функції збереження, транспортування, складування, переробки та ін. До фізичного розподілу в якості складових елементів належать функції управління виробничими запасами, транспортування товарів, складування, операції навантаження-розвантаження та пакування.

Розподільча логістика будується на загальних логістичних принципах, визнаних закордонними та вітчизняними вченими:

ѕ координація всіх процесів товаропросування, починаючи від кінцевих операцій товаровиробника та закінчуючи сервісом споживача;

ѕ інтеграція всіх функцій управління процесами розподілу готової продукції та послуг, починаючи від визначення мети та закінчуючи контролем;

ѕ адаптація комерційного, канального та фізичного розподілу до постійно змінних вимог ринку та потреб споживача;

ѕ системність як управління розподілом в його цілісності та взаємозалежності всіх елементів збутової діяльності;

ѕ комплексність, тобто вирішення всієї сукупності проблем, пов'язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців;

ѕ оптимальність як щодо елементів системи, так і до режиму її функціонування;

ѕ раціональність як в організаційній структурі, так і в організації управління.

Основними завданнями розподільчої логістики є:

ѕ максимальний прибуток підприємства при більш повному задоволенні попиту споживачів;

ѕ ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів;

ѕ раціональна поведінка на ринку із врахуванням його постійно змінної кон'юнктури.

2. Основні форми організації розподільчої логістики.

Організація розподільчої логістики охоплює:

ѕ організацію процесу збуту готової продукції із врахуванням принципів та методів логістики;

ѕ організацію управління збутом як сукупність логістичних операцій, логістичних ланцюгів та логістичних систем;

ѕ організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб'єктів розподільчої логістики.

Операційна система розподільчої логістики складається із трьох підсистем (рис.6):

ѕ переробна підсистема;

ѕ підсистеми забезпечення;

ѕ підсистеми планування та контролю.

Переробна підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит (вхід системи) в необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Виконує операції асортиментного завантаження виробництва, кількісного та якісного прийому готової продукції, організаціям її збереження та підготовка до споживання, просування товарів на ринок каналами розподілу та товаропросування, до продажного та післяпродажного обслуговування.

Підсистема забезпечення створює матеріально-речові та фінансове трудові умови для нормального функціонування переробної підсистеми. Вона охоплює: виробниче забезпечення збуту за замовленнями споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності до створення складів, транспортних та торгових, інших комунікацій, фінансове забезпечення виробництва та реалізації продукції до фінансування рекламних компаній, кадрове забезпечення збутових служб підприємства, до професійного навчання торговельного персоналу.

Підсистема планування та контролю розробляє плани, завдання, прогнози та ін. для інших керованих підсистем, отримує інформацію про їх реагування на управлінський вплив (зворотній зв'язок) та вносить корективи в поведінку учасників збутової діяльності відповідно до обраних завдань та мети.

79

Рис. 6. Операційна система розподільчої логістики

3. Канали розподілу товарів.

Логістичний канал є частково впорядкованою множиною різноманітних посередників, які здійснюють доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживача. Множина є частково впорядкованою до тих пір, поки не буде зроблений вибір конкретних учасників процесу просування матеріального потоку від постачальника до споживача. Після цього логістичний канал перетворюється в логістичний ланцюг.

Рівень каналу - це посередник, який виконує роботу з наближення товару та права власності на нього до кінцевого споживача. Довжина каналу визначається за кількістю проміжних рівнів між виробником і споживачем, які, як і рівні каналу, є членами каналу розподілу (рис. 7).

Види каналів:

ѕ горизонтальний (кожен учасник каналу є окремим підприємством, яке прагне отримати максимальний прибуток);

ѕ вертикальні канали розподілу (це канали, які складаються з виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система).

Логістичний ланцюг у розподільчій системі визначають, як «лінійно впорядкована множина фізичних і/або юридичних осіб, які здійснюють логістичні операції доведення матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої або до кінцевого споживача.

79

Рис. 7. Канали розподілу товарів різних рівнів.

Різноманітність логістичних ланцюгів можна класифікувати за такими основними ознаками:

ѕ за кількістю ланок (операцій) - двох-, трьох- та багатоланкові ланцюги;

ѕ за складом учасників - внутрішні та зовнішні;

ѕ за часом дії - постійні або довготривалі, періодичні та разові;

ѕ за ринками обслуговування - глобальні, регіональні та локальні.

Класифікацію посередників можна провести за двома ознаками:

ѕ від кого працює посередник;

ѕ за чий рахунок посередник веде операції.

Охарактеризуємо основних учасників логістичного ланцюга (рис.8).

Рис. 8. Основні логістичні ланцюги розподільчої логістики

Ділер - це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені та за свій рахунок. Товар купується ними згідно з договором поставки.

Дистриб'ютори - оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника та за свій рахунок.

Комісіонери - це оптові та роздрібні посередники, які здійснюють операції від свого імені та за рахунок виробника.

Агенти - посередники, які виступають як представник або помічник іншої основної відносно до них особи (принципала).

Брокери - посередники при підписанні договорів зводять контрагентів.

4. Розміщення розподільчих центрів на логістичному полігоні.

При виборі варіанту розміщення розподільчого центру важливу роль відіграє фактор розташування виробництва та доступу до нього транспортної мережі.

Варіанти: 1) розподільчий центр знаходиться в місці зосередження виробництва, транспортування відбувається за допомогою засобів магістрального транспорту; 2) розподільчий центр розташовується в місці споживання матеріального потоку. Транспортування вантажів, як правило, здійснюється автомобільним транспортом.

При виборі розподільчого центру застосовується така послідовність:

1. вивчається кон'юнктура ринку, стратегічні цілі логістичної розподільчої системи;

2. розробляється система товаропостачання;

3. складаються схеми розподілу матеріального потоку всередині логістичної системи;

4. здійснюється вибір варіанту місця розташування розподільчого центру, який відповідає критерію мінімум витрат.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення поняттю «розподільча логістика». У чому полягає її принципова відмінність від збуту?

2. Перелічіть завдання, які розв'язує розподільча логістика на мікро- і макрорівні.

3. Дайте визначення логістичному каналу розподілу.

4. Коротко охарактеризуйте види логістичних каналів.

5. За яких умов звертаються до послуг посередників у розподільчому процесі?

6. Які функції виконують логістичні посередники в дистриб'юції? Які структури можуть виступати в ролі посередників у логістичних процесах?

7. Дайте характеристику основним типам торгових посередників.

8. Наведіть алгоритм вибору оптимального варіанту розподілу матеріального потоку.

Питання для поглибленого вивчення теми:

1. В якій послідовності здійснюється управління логістичною діяльністю на етапі розподілу.

2. Обґрунтуйте вибір логістичної стратегії в збуті.

3. Охарактеризуйте роль розподільчих центрів у товаропровідних мережах.

4. Розкрийте зміст основних стратегій розміщення розподільчих складів.

5. Які переваги і недоліки централізованої та децентралізованої розподільчої системи?

6. Які існують методи вирішення задачі розміщення розподільчих центрів?

Література: [1]- [11].

Тема 8. Логістика запасів

1. Місце, роль та причини створення запасів в логістичній системі.

2. Види запасів.

3. Системи оптимального управління запасами.

4. АВС та XYZ-аналіз та їх використання для визначення логістичної стратегії управління запасами.

Основні поняття: товарно-матеріальні запаси, системи управління запасами, точка замовлення, рівень запасу, АВС та XYZ-аналіз.

1. Місце, роль та причини створення запасів в логістичній системі.

Матеріальні запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання

Товарно-матеріальних запаси виконують наступні функції.

Функція регулювання процесу (деякі запаси комплектуючих є необхідними, оскільки потрібний час, щоб закінчити одну операцію над партією товару і, більш чи менш тривалий час, для переходу до іншої операції (“запас-інструмент”).

Економічна функція (деякі запаси на будь-якому рівні надають велику незалежність окремим робочим місцям, цехам, спрощують процеси виробництва або розподілу).

Функція упередження (буферні запаси потрібні у випадках, коли товари споживаються прогнозованим, але змінним чином і якщо бажано згладити ці коливання зменшенням або збільшенням запасів, а не зміною виробничого обладнання).

Функція захисту від випадковостей (інколи створюються аварійні запаси, призначені для захисту від коливань у строках поставок і коливань попиту в ті ж періоди).

Функція “виробництва” (товарно-матеріальні запаси можуть бути невід'ємною частиною виробничого циклу, у випадку якщо необхідний період скритого розвитку для хімічної реакції або перетворення продукту (вино)).

Основними причинами створення матеріальних запасів, є:

ѕ Імовірність порушення встановленого графіка постачань.

ѕ Можливість коливання попиту.

ѕ Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів.

ѕ Знижки за покупку великої партії товарів.

ѕ Спекуляція.

ѕ Витрати, пов'язані з оформленням замовлення.

ѕ Можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу.

ѕ Можливість негайного обслуговування покупців.

ѕ Зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин.

ѕ Спрощення процесу управління виробництвом.

2. Види запасів.

У теорії управління запасами виділяють такі їх види:

За місцем продукції в логістичному ланцюзі: запаси матеріальних ресурсів; запаси незавершеного виробництва; запаси готової продукції; запаси тари; запаси зворотних відходів.

По відношенню до базисних логістичних активностей: запаси в постачанні; виробничі запаси; товарні (збутові) запаси; сукупні матеріальні запаси.

По відношенню до комплексних логістичних активностей: складські запаси; транспортні запаси; запаси вантажопереробки.

За функціональним призначенням: поточні (регулярні) запаси; страхові (гарантійні) запаси; підготовчі (буферні) запаси; цільові запаси.

По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників: запаси в постачальників; запаси в споживачів; запаси в торгових посередників; запаси в посередників у фізичному розподілі.

За структурною роллю в системі управління запасами: максимальний запас; граничний запас; гарантійний запас; поточний запас (рис. 9).

Обсяг замовлення

3. Системи оптимального управління запасами.

Система управління запасами - сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

Параметрами системи управління запасами є:

ѕ точка замовлення - мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

ѕ нормативний рівень запасів - розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

ѕ обсяг окремої закупівлі;

ѕ частота здійснення закупівель - тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції;

ѕ поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами:

ѕ система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

ѕ система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

ѕ система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

ѕ система «Максимум-мінімум».

Система з фіксованим розміром замовлення. У даній системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах логістичної системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають «точкою замовлення». На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках: великі втрати внаслідок відсутності запасу; високі витрати на зберігання запасів; висока вартість товару, який замовляється; високий ступінь невизначеності попиту; наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється; накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У системі з фіксованою періодичністю замовлення, як зрозуміло із назви, замовлення роблять в строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, 1 раз у тиждень, 1 раз у 14 днів і т.п., а розмір запасу регулюється шляхом зміни обсягу партії. Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і, на основі цього, визначається розмір партії постачання. Система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках: умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення; витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі; втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. Вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їхньому дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Перевагою даної системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб логістичної системи. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система «Мінімум-максимум». Як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Система «Мінімум-максимум» зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в даній системі замовлення виникають не через задані інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями запасів - мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

4. АВС та XYZ-аналіз та їх використання для визначення логістичної стратегії управління запасами.

В основі методу АВС лежить так зване правило Паретто. Відповідно до методу Паретто безліч керованих об'єктів поділяється на дві неоднакові частини (80/20) (на 20% всіх товарів, які знаходяться в запасах, припадає 80% всіх витрат). Широко розповсюджений у логістиці метод АВС пропонує глибший поділ - на три частини.

Найбільш розповсюдженою є така класифікація:

Група «А»: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно 75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні.

Група «В»: середні за вартістю товари, їх частка в загальній сумі запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% продукції, яка зберігається.

Група «С»: найдешевші. Вони становлять 5-10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.

Принцип диференціації асортименту в процесі аналізу ХYZ інший - тут весь асортимент поділяють на три групи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування.

У групу «X» включають товари, попит на який рівномірний, або може незначно коливатися. Обсяг реалізації за товарами, включених у дану групу, добре передбачається.

У групу «Y» включають товари, які споживаються в обсягах, що коливаються. Зокрема, в цю групу можуть бути включені товари із сезонним характером попиту. Можливості прогнозування попиту за товарами групи «Y» - середні.

У групу «Z» включають товари, попит на які виникає лише епізодично, будь-які тенденції відсутні. Прогнозувати обсяги реалізації товарів групи «Z» складно.

Ознакою, на основі якої конкретну позицію асортименту зараховують до групи X, Y або Z, є коефіцієнт варіації попиту (v ).

Контрольні питання:

1. Дайте визначення поняттю «матеріальний запас».

2. Які функції виконують запаси?

3. Назвіть основні причини, які змушують підприємців створювати матеріальні запаси.

4. Перелічіть відомі вам види матеріальних запасів.

5. Опишіть систему управління запасами з фіксованою кількістю замовлень.

6. Розкрийте сутність системи управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення.

7. Охарактеризуйте систему управління запасами з встановленою періодичністю поповнення запасів до певного рівня.

8. Розкрийте сутність системи управління запасами «Мінімум-максимум».

9. Яке застосування методу АВС-аналізу в управлінні запасами?

10. Розкрийте сутність методу ХYZ-аналізу. Чи можна йогокомбінувати з АВС-аналізом?

Питання для поглибленого вивчення теми:

1. У чому полягають особливості використання системи «запаси, що управляють продавцем»? Які переваги та недоліки цього методу?

2. Запаси підтримки і майбутні витрати капіталу: аргументуйте залежність trade off.

3. Обґрунтуйте залежність витрат запасів і рівня обслуговування.

4. Обґрунтуйте фінансові обмеження в системі управління запасами.

5. Як здійснюється управління запасами за умов очікуваної інфляції.

6. Аргументуйте доцільність утримання запасів.

Література: [1] - [11].

Тема 9. Логістика складування

Поняття складу, їх функції та класифікація.

Основні проблеми складування матеріальних ресурсів в логістиці.

Організація логістичного процесу на складі.

Роль тари та пакування в зменшенні логістичних витрат.

Основні поняття: склад, складська мережа, система складування, тара, пакування.

1. Поняття складу, їх функції та класифікація.

Склади - це будівлі, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, які надійшли на них, підготовки їх до споживання і відпускання споживачу. Метою створення складів у системі логістики є не збереження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для їх найбільш ефективного використання. Під параметрами розуміють розміри і склад транспортних партій вантажів, тип і спосіб упакування, кількість найменувань вантажів у транспортних партіях, час прибуття і відправлення транспортних партій та ін.

Склади виконують ряд істотних функцій:

ѕ перетворення виробничого асортименту в споживчий;

ѕ складування і зберігання продукції;

ѕ консолідація і розукрупнення вантажів;

ѕ надання послуг.

Основними класифікаційними ознаками яких є такі:

По відношенню до функціональних базисних сфер логістики: склади постачання; склади виробництва; склади розподілу.

2. За видом продукції, яку зберігають: склади сировини, матеріалів, комплектуючих; склади незавершеного виробництва; склади готової продукції; склади тари; склади зворотних відходів.

По відношенню до логістичних посередників: власні склади підприємств; склади логістичних посередників (торгових, транспортних, експедиторських, вантажопереробних і т.п.).

За функціональним призначенням: склади буферних запасів; склади перевалки вантажів (термінали); склади комісіонування; склади зберігання; спеціальні склади.

За продуктовою спеціалізацією: вузькоспеціалізовані; обмеженого асортименту; широкого асортименту.

2. Основні проблеми складування матеріальних ресурсів в логістиці.

Загальна проблема забезпечення ефективності складських процесів розпадається на кілька окремих проблем, успішне розв'язання яких може гарантувати ефективне функціонування складського господарства:

ѕ вибір між власним складом або складом загального користування;

ѕ кількість складів і розміщення складської мережі;

ѕ розмір і місце розташування складу;

ѕ вибір системи складування.

Власний склад або склад загального користування. Одна з основних проблем, що виникають перед підприємством у процесі забезпечення складською площею, - це питання володіння складом.

Головні переваги власного складу пов'язані з: високим ступенем контролю над операціями, що дає абсолютні повноваження по прийняттю всіх господарських рішень; забезпеченням інтеграції складських операцій з іншими елементами внутрішнього логістичного процесу підприємства; полегшенням комунікацій; нематеріальними перевагами, пов'язаними з іміджем підприємства, оскільки власні склади справляють сильніше враження надійності й довгострокової стабільності підприємства; можливістю більшого контролю за продукцією.

Критичним фактором економічності власного складу підприємства є стабільно високий оборот.

До переваг складів загального користування можна віднести: гнучкість, що дозволяє враховувати мінливий попит, наприклад, сезонний; доступ до кваліфікації й досвіду, яких саме підприємство не має; використання найсучаснішого устаткування й останніх методів проведення складських операцій; відсутність необхідності у великих інвестиціях з розвиток складського господарства; полегшення доступу до більш широкого географічного регіону; використання економії на масштабах для зниження витрат на складування; зниження витрат на транспортування об'єднанням вантажів з вантажами інших підприємств; гарантія високої якості й ефективного обслуговування.

Кількість складів і розміщення складської мережі.

Територіальне розміщення складів й їхня кількість визначаються потужністю матеріальних потоків й їхньою раціональною організацією, попитом на ринку збуту, розмірами регіону збуту й концентрацією в ньому споживачів, відносним розташуванням постачальників і покупців, особливостями комунікаційних зв'язків і т.д. Однак, у першу чергу, питання про збільшення кількості складів пов'язане зі зміною витрат та їхньою поведінкою. Так, при збільшенні кількості складів у логістичній системі транспортні витрати й упущена вигода від продажів зменшуються, але в той же час відбувається одночасне збільшення вартості запасів і витрат на зберігання. Тому завдання розміщення й формування складської мережі, як і майже будь-яке логістичне завдання, є оптимізаційним.

Розмір і місце розташування складу. Це проблема дуже близька за своєю суттю до попередньої і вирішується досить просто у випадку використання підприємством складу загального користування, тому що зі зміною інтересів підприємства розташування складу й необхідна складська площа можуть бути легко змінені.

Складнішою ця проблема стає відносно власного складу підприємства. При визначенні складських потужностей необхідно враховувати вимоги до умов і строків зберігання конкретної продукції. Точність у розрахунках складського простору багато в чому залежить від правильного прогнозу попиту на продукцію даного складу й визначення необхідних запасів. При виборі місця розташування складу із числа конкурентно-здатних варіантів оптимальним вважається той, який забезпечує мінімум логістичних витрат.

Вибір системи складування. Система складування припускає оптимальне розміщення вантажу на складі й раціональне управління ним. Розробка системи складування ґрунтується на виборі раціональної із всіх технічно можливих систем для розв'язання поставленого завдання методом кількісної і якісної оцінки.

Вибір раціональної системи складування повинен здійснюватися в наступному порядку:

ѕ визначається місце складу в логістичному ланцюзі та йогофункції;

ѕ вибирається загальна спрямованість технічної оснащеностіскладської системи (механізована, автоматизована, автоматична);

ѕ визначається завдання, на яке спрямована розробка системискладування;

ѕ вибираються елементи кожної складської підсистеми;

ѕ створюються комбінації обраних елементів всіх підсистем;

ѕ здійснюється попередній вибір конкурентоздатних варіантів із всіх можливих;

ѕ проводиться техніко-економічна оцінка кожного конкурентоспроможного варіанта;

ѕ здійснюється альтернативний вибір раціонального варіанта.

3. Організація логістичного процесу на складі.

Логістичний процес на складі включає:

ѕ постачання запасів;

ѕ контроль за постачаннями;

ѕ розвантаження і приймання вантажів;

ѕ внутрішньоскладське транспортування і перевалку вантажів;

ѕ складування і зберігання вантажів;

ѕ комплектацію замовлень клієнтів та відвантаження;

ѕ транспортування й експедицію замовлень;

ѕ збір і доставку порожніх товароносіїв;

ѕ контроль за виконанням замовлень;

ѕ інформаційне обслуговування складу;

ѕ забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).

Перші дві складові складського логістичного процесу - постачання запасами і контроль за постачаннями - були розглянуті нами раніше, тому докладно розглянемо такі логістичні операції.

Розвантаження і приймання вантажів. Спеціальне обладнання місць розвантаження і правильний вибір завантажно-розвантажувального устаткування дозволяють ефективно проводити розвантаження (у найкоротший термін і з мінімальними втратами вантажу), у зв'язку з чим скорочуються простої транспортних засобів, а, отже, знижуються витрати обігу. Проведені на даному етапі операції включають: розвантаження транспортних засобів, контроль документальної та фізичної відповідності замовлень постачання, документальне оформлення прибулого вантажу через інформаційну систему, формування складської вантажної одиниці.

Внутрішньоскладське транспортування передбачає переміщення вантажу між різними зонами складу. Транспортування всередині складу повинно здійснюватися за мінімальної тривалості в часі та просторі наскрізними «прямоточними» маршрутами. Кількість перевалок з одного виду обладнання на інше також повинна бути мінімальною.

Складування і зберігання полягає у розміщенні й укладанні вантажу на зберігання. Основний принцип раціонального складування - ефективне використання обсягу зони зберігання. Передумовою цього є оптимальний вибір системи складування і, в першу чергу, складського устаткування. Процес складування і зберігання включає: закладання вантажу на зберігання, зберігання вантажу і забезпечення відповідних для цього умов, контроль за наявністю запасів на складі, здійснюваний через інформаційну систему.

Комплектація замовлень і відвантаження. Процес комплектації зводиться до підготовки товару відповідно до замовлень споживачів. Комплектація і відвантаження замовлень включають: отримання замовлення клієнта; відбір товару кожного найменування згідно із замовленням клієнта; комплектацію відібраного товару для конкретного клієнта відповідно до його замовлення; підготовку товару до відправлення (укладання в тару, на товароносій); документальне оформлення підготовленого замовлення і контроль за підготовкою замовлення; об'єднання замовлень клієнтів у партію відправлення й оформлення транспортних накладних; відвантаження вантажів у транспортний засіб.

Транспортування й експедиція замовлень можуть здійснюватися як складом, так і самим замовником. Останній варіант виправдує себе лише тоді, коли замовлення роблять партіями, рівними місткості транспортного засобу, і при цьому запаси споживача не збільшуються. Найбільш поширена й економічно виправдана централізована доставка замовлень складом. У цьому випадку завдяки об'єднанню вантажів і оптимальних маршрутів доставки досягається значне скорочення транспортних витрат і з'являється реальна можливість здійснювати постачання дрібними і частішими партіями, що призводить до скорочення зайвих запасів у споживача.

Збір і доставка порожніх товароносіїв відіграють істотну роль у статті витрат. Товароносії (піддони, контейнери, тара-устаткування) під час внутрішньоміських перевезень найчастіше бувають багатообіговими, а тому вимагають повернення відправнику. Ефективний обмін товароносіїв можливий лише в тих випадках, коли достовірно відома їх оптимальна кількість і чітко виконується графік їх обміну зі споживачами.

Інформаційне обслуговування складу передбачає управління інформаційними потоками і пов'язує функціонування всіх служб складу. Залежно від технічного забезпечення управління інформаційними потоками може бути як самостійною системою (на механізованих складах), так і складовою підсистемою загальної автоматизованої системи управління матеріальними та інформаційними потоками (на автоматизованих складах). Інформаційне обслуговування охоплює: обробку вхідної документації, пропозиції щодо замовлень постачальників, оформлення замовлень постачальників, управління прийомом і відправленням, контролювання наявності на складі, прийом замовлень споживачів, оформлення документації відправлення, оптимальний вибір партій відвантаження і маршрутів доставки, обробку рахунків клієнтів, обмін інформацією з персоналом усіх рівнів, різну статистичну інформацію.

Забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг). Склад може забезпечувати такі види послуг: сортування і маркування товарів; повну перевірку якості товарів, які постачаються; фасування й пакування; зміна замовлення; експедиторські послуги із здійсненням розвантаження; інформаційні послуги; укладання договорів із транспортними агентствами; надання оренди складського простору споживачам; дезінфекцію вантажів та ін.

Відповідно до принципової схеми технологічного процесу і з метою чіткої організації робіт рекомендується складати технологічні карти, які розроблюються відповідно до конкретних умов складування.

Технологічна карта - форма документації, яка відображає детальну поопераційну розробку складського технологічного процесу з вказівкою технічних засобів, витрат часу на його виконання. Технологічні карти складають на весь етап переробки продукції на складі або на окремі його етапи. Крім технологічної карти рекомендується складати технологічні графіки.

Технологічні графіки передбачають виконання складських операцій у часі (протягом зміни, доби).

4. Роль тари та пакування в зменшенні логістичних витрат.

У логістичній системі упакування виконує чотири основні функції:

ѕ ідентифікація продукту та надання про нього основної інформації;

ѕ захист продукту під час його переміщення по логістичному ланцюгу;

ѕ полегшення вантажопереробки й транспортування;

ѕ маркетингова підтримка.

Виділяють два основних типи упакування.

Внутрішнє, або споживче, яке звернене до кінцевого споживача товару та виконує маркетингові функцій. Споживче упакування розробляється з міркувань зручності споживача, привабливості для покупця, ефективного використання торговельних площ і захисту товарів від пошкоджень.

Зовнішнє, або промислове, яке забезпечує зручність логістичних операцій.

Як правило, ідеальне внутрішнє упакування, яке привабливе для споживачів завдяки незвичайній формі й габаритам, саме за цими ж причинами являє собою найгірший варіант упакування з погляду логістики. Проте продумана конструкція упакування неодмінно повинна враховувати вимоги всіх компонентів логістичної системи.

Однією з найважливіших концепцій упакування, пов'язаної з логістичними процесами зберігання й вантажопереробки, є концепція стандартної укрупненої вантажної одиниці. Створення укрупненої вантажної одиниці зводиться до фізичного об'єднання (консолідації) окремих промислових упакувань в один стандартизований «пакет», це так називана контейнеризація. Така укрупнена вантажна одиниця може формуватися як на виробничих ділянках, так і на складах.

Для контейнеризації можуть бути використані:

ѕ жорсткі контейнери - пристрої, в які вміщують промислові упакування або розрізнені вироби для складування та транспортування;

ѕ нежорсткі контейнери - не створюють замкнутої захищаючої оболонки для продукції, що складується та транспортується. Тут об'єднання промислових упакувань у вантажні одиниці відбувається шляхом їхнього штабелювання на піддонах або ковзних листах. Як базову основу для формування вантажної одиниці пропонується використовувати піддони двох уніфікованих розмірів: 1200x800 мм та 1200x1000 мм. Для забезпечення єдиного підходу до різного складського устаткування вводиться поняття базового модуля, що являє собою прямокутник з розмірами 600x400 мм, здатний кратну кількість разів укладатися на стандартних піддонах.

Стандартизація вантажів підвищує ефективність логістичних процесів - скорочує час вантажно-розвантажувальних робіт, полегшує операції вантажопереробки та транспортування, підвищує схоронність продукції в дорозі, спрощує контроль за вантажами, підвищує щільність зберігання, прискорює добірку замовлень завдяки раціональнішому розміщенню запасів. Всі ці фактори сприяють скороченню логістичних витрат.

Контрольні питання:

1. Яка роль складування в логістичній системі?

2. Дайте визначення поняттю «склад».

3. Охарактеризуйте основні функції складів.

4. Яка мета створення складів у логістичних системах?

5. Назвіть відомі вам різновиди складів.

6. Сформулюйте основні проблеми функціонування складів.

7. Охарактеризуйте логістичні витрати та їх залежність від кількості складів.

8. Яка послідовність вибору системи складування?

9. Який зміст логістичного процесу на складі?

10. Що таке «технологічна карта» і «технологічний графік»? Для яких цілей вони розробляються?

11. Які функції виконує упакування в логістичній системі?

12. Назвіть типи упакування. В чому полягає їх протиріччя?

13. Як утворюється укрупнена вантажна одиниця?

14. Чи впливають рішення, пов'язані з пакуванням на логістичні витрати?

Питання для поглибленого вивчення теми:

1. Які рішення необхідно прийняти до уваги, проектуючи власний склад?

2. Графічна інтерпретація залежностей «trade-off» при виборі оптимальної кількості складів?

3. Яке використовують обладнання для зберігання матеріалів?

4. Які існують інформаційні технології управління складом? В чому полягає їхня сутність?

5. Вкажіть групи техніко-економічних показників оцінки роботи складу.

Література: [1] -[11].

Тема 10. Транспортна логістика

Мета та завдання транспортної логістики.

Вибір виду транспорту.

Транспортні тарифи.

Основні поняття: транспорт, транспортний засіб, доставка, транспортний тариф.

1. Мета та завдання транспортної логістики.

Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов'язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування і т.п. Транспорт у системі логістики відіграє двояку роль: по-перше, він присутній як складова частина або компонент у основних функціональних областях логістики (закупівельній, виробничій, розподільчій); по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність - транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію (транспортні послуги), за які отримує доходи і має прибуток.

За призначенням виділяють дві основні групи транспорту.

1. Транспорт загального користування (галузь народного господарства, яка задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення у перевезеннях вантажів та пасажирів. Його часто називають магістральним. Він охоплює залізничний транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний).

2. Транспорт не загального користування (внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним підприємствам, є, як правило, складовою частиною яких-небудь виробничих систем і повинен бути органічно в них вписаний).

Транспортна логістика вирішує комплекс завдань, пов'язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування. Основними з цих завдань є:

ѕ вибір виду транспортного засобу;

ѕ вибір типу транспортного засобу;

ѕ оптимізація транспортного процесу під час змішаних перевезень;

ѕ визначення раціональних маршрутів доставки;

ѕ забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

ѕ координація транспортного і виробничого процесу.

Існують такі ознаки класифікації транспортної складової логістичних систем:

1. За видом доставки: пряма; з переробкою на транспортних терміналах;

з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах.

2. За видом обслуговування: зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр; зі складу постачальника або розподільчого центру безпосереднього споживачу; з виробництва постачальника у виробництво споживача без складського зберігання та переробки.

3. За видами транспортного сполучення: пряме; змішане.

2. Вибір виду транспорту.

Існують такі основні види транспорту:

ѕ залізничний;

ѕ морський;

ѕ внутрішній водний (річковий);

ѕ автомобільний;

ѕ повітряний;

ѕ трубопровідний.

Кожний з видів транспорту має конкретні особливості з точки зору логістичного менеджменту, переваги і недоліки, які визначають можливості його використання в логістичній системі (табл. 1).

Вид транспорту	Переваги	Недоліки
Залізничний	Висока провізна пропускна здатність. Незалежність від кліматичних умов, пори року і доби. Висока регулярність перевезень. Відносно низькі тарифи. Висока швидкість доставки на великі відстані.	Обмежена кількість перевізників. Великі капітальні вкладення у виробничо-технічну базу. Висока матеріалоємність і енергоємність перевезень. Низька доступність до кінцевих споживачів. Недостаньо високе збереження вантажу.
Морський	Можливість міжконтинентальних перевезень. Низька собівартість перевезень на далекі відстані. Висока провізна і пропускна здатність. Низька капіталомісткість перевезень	Обмеженість перевезень. Низька швидкість доставки. Залежність від географічних, навігаційних і погодних умов. Необхідність створення складної портової інфраструктури. Жорсткі вимоги до упакування. Мала частота відправлень.
Внутрішній водний (річковий)	Високі провізні спроможності на глибоководних ріках і водоймах. Низька собівартість перевезень. Низька капіталомісткість .	Обмеженість перевезень. Низька швидкість доставки. Залежність від нерівномірності глибин рік і водойм, навігаційних умов. Сезонність роботи. Недостатня надійність перевезень і збереження вантажу.
Автомобільний	Висока доступність. Можливість доставки вантажу «від дверей до дверей». Велика маневреність і гнучкість. Висока швидкість доставки вантажу. Можливість використання різних маршрутів і схем до ставки. Високе збереження вантажу, можливість його відправлення маленькими партіями. Широкі можливості вибору найбільш придатного перевізника Менш жорсткі вимоги до упакування товару.	Низька продуктивність. Залежність від погодних та дорожніх умов. Відносно висока собівартість перевезень на великі відстані. Низький рівень експлуатаційних показників.
Повітряний	Найвища швидкість доставки вантажу. Висока надійність. Найкраще збереження вантажу. Найбільш короткі маршрути перевезень	Висока собівартість перевезень, найвищі тарифи серед інших видів транспорту. Висока капіталомісткість, матеріало- та енергоємність перевезень. Залежність від погодних умов. Недостатня географічна доступність
Трубопровідний	Низька собівартість. Висока продуктивність (пропускна здатність). Високе збереження вантажу. Низька капіталомісткість	Обмеженість видів вантажу (газ, нафтопродукти і т.д.), обмежена доступність малих обсягів транспортованих вантажів.

Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту: час доставки; частота відправлень вантажу; надійність дотримання графіка доставки; здатність перевозити різні вантажі; здатність доставити вантаж у будь-яку точку території; вартість перевезення.

Доставка одним видом транспорту характерна для унімодального (одновидового) транспортування. Однак на практиці під час прийняття рішень про транспортування потрібно враховувати складні компроміси між різними видами транспорту, для чого використовують змішані - інтермодальні перевезення.

Інтермодальне транспортування - це перевезення двома або декількома різними способами. Мета інтермодального перевезення - одержати комбінацію переваг декількох окремих способів, уникаючи при цьому їхніх недоліків. Це дозволяє забезпечувати інтегровані транспортні послуги з найменшими витратами, наприклад, комбінуючи низькі витрати перевезення по воді із гнучкістю автомобільного транспорту або високу швидкість повітряного перевезення з витратами автомобільного транспорту.

3. Транспортні тарифи.

Розрахунки за послуги, що оказуються, транспортними організаціями, здійснюються за допомогою транспортних тарифів. Тарифи містять у собі:

ѕ плату, стягувану за перевезення вантажів;

ѕ збори за додаткові операції, зв'язані з перевезенням вантажів;

ѕ правила вирахування плати і зборів.

На залізничному транспорті вантажні тарифи підрозділяються за видами, родами відправлень і формами побудови.

1. За видами виділяють тарифи:

а) загальні - основний вид тарифів, застосовуються при перевезеннях всіх вантажів, за винятком тих, для яких установлені спеціальні ціни;

б) виняткові - установлюють для окремих вантажів, напрямків перевезень і відстаней, можуть бути зниженими або підвищеними;

в) пільгові (знижені) - застосовуються для певних організацій і цілей;

г) місцеві - установлюються для перевезень вантажів у місцевому сполученні.

2. За родом відправлень розрізняють тарифи:

а) повагонні - установлені на перевезення вантажів цілими вагонами;

б) на перевезення вантажів дрібними й малотоннажними відправленнями - обчислюються за фактичну масу відправлення;

в) контейнерні - на перевезення вантажів контейнерами;

г) потонні - плата стягується за кожну тонну перевезених вантажів.

3. За формою побудови тарифи підрозділяються на:

а) табличні - указується конкретна вартість перевезення тонни вантажу, вагона, контейнера й т.д.;

б) схемні - диференціюються залежно від відстані перевезення й характеру перевезених вантажів.

Провізна плата за перевезення вантажів автомобільним транспортом пов'язана із установленням тарифної ставки й тарифної схеми.

Тарифна схема - це встановлений для певної ситуації порядок розрахунку за перевезення вантажів. На практиці використовують три схеми: відрядну, погодинну й умовну розрахункову одиницю транспортної роботи.

При використанні відрядних тарифів стягується плата за фактичну масу перевезених вантажів залежно від відстані перевезень і роду вантажів.

Погодинні тарифи передбачають оплату за кожну годину роботи вантажного автомобіля й за кожен кілометр пробігу залежно від вантажопідйомності автомобіля.

При схемі на умовну розрахункову одиницю транспортної роботи враховується тарифна ставка за умовну розрахункову одиницю, помножена на кількість виконаних умовних розрахункових одиниць роботи. Тарифна ставка - це встановлена автотранспортним підприємством ціна виконаної послуги.

Тарифи, що діють на річковому транспорті, визначаються окремими пароплавствами відповідно до умов експлуатації засобів річкового транспорту. За аналогією з тарифами залізничного транспорту річкові тарифи класифікують за видами (загальні, виняткові, спеціальної й місцеві) і за формою побудови (табличні й схемні).

На морському транспорті ціна транспортної продукції може бути виражена двома її формами - тарифом (якщо вантаж перевозиться системою лінійного судноплавства) і фрахтом (якщо перевезення носить замовлений характер).

Тарифи на перевезеннях повітряним транспортом є платою за перевезення 1 кг вантажу від пункту відправлення до пункту призначення. Вони можуть розглядатися з урахуванням загальної ваги й обсягу вантажу й включають оплату завантаження й розвантаження літака, зберігання вантажу й експедиторське обслуговування.

Контрольні питання:

1. Яка роль транспорту в системі логістики?

2. У чому полягає специфіка транспортної продукції?

3. Перелічіть завдання, які розв'язує транспортна логістика.

4. Як можна класифікувати транспортну складову логістичнихсистем?

5. Охарактеризуйте основні переваги і недоліки залізничного,водного, автомобільного, повітряного і трубопровідного транспорту.

6. Які фактори можуть вплинути на вибір виду транспорту?

7. Які є альтернативи при виборі способу перевезень? Чому напрактиці часто застосовують мультимодальне транспортування?

8. В чому полягає сутність транспортних тарифів? Охарактеризуйте особливості транспортних тарифів на різних видах транспорту.

Питання для поглибленого вивчення теми:

1. Методи маршрутизації перевезень.

2. Сучасні тенденції в транспортній логістиці.

3. Основні показники роботи транспортної логістики.

4. Вибір шляхів переміщення вантажопотоків.

5. Які існують етапи планування вантажопотоку?

Література: [1], [4], [5], [6], [10].

Тема 11. Інформаційна логістика

Поняття інформаційної логістики.

Логістичні інформаційні системи.

Електронний обмін даними (EDI).

Основні поняття: інформація, інформаційна система, електронний обмін даними, інтеграція.

1. Поняття інформаційної логістики.

Інформаційна логістика організовує потік даних, що супроводжують матеріальний потік, і є тією істотною для підприємства ланкою, яка пов'язує постачання, виробництво і збут. Вона охоплює управління всіма процесами переміщення і складування реальних товарів на підприємстві, дозволяючи забезпечувати своєчасну доставку цих товарів у необхідних кількостях, комплектації, якості з точки їх виникнення в точку споживання з мінімальними витратами й оптимальним сервісом.

Для того щоб інформація ефективно підтримувала логістичні процеси побудова логістичної інформаційної системи повинна спиратися на шість основних принципів:

ѕ повнота і придатність інформації для користувача (логістична інформаційна система повинна подавати інформацію в тому місці, того виду і повноти, яка потрібна для виконання відповідних логістичних функцій і операцій);

ѕ точність;

ѕ своєчасність (логістична інформація повинна надходити в систему менеджменту вчасно, як цього вимагають багато логістичних технологій, особливо заснованих на концепції «точно у термін»);

ѕ орієнтованість (інформація в логістичній інформаційній системі повинна бути орієнтована на виявлення додаткових можливостей поліпшення якості продукції, сервісу, зниження логістичних витрат);

ѕ гнучкість (інформація, яка циркулює в логістичній інформаційній системі, повинна бути пристосованою до конкретних користувачів і мати найбільш зручний для них вигляд);

ѕ придатний формат даних.

2. Логістичні інформаційні системи.

Логістична інформаційна система - це певним чином організована сукупність взаємопов'язаних засобів обчислювальної техніки, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує вирішення тих або інших функціональних завдань з управління матеріальними потоками (автоматизовані системи управління логістичними процесами).

Найчастіше інформаційні системи поділяють на дві підсистеми: функціональну і забезпечувальну.

Функціональна підсистема складається із сукупності розв'язуваних завдань згрупованих за ознакою спільності мети.

Забезпечувальна підсистема у свою чергу, включає такі елементи:

ѕ технічне забезпечення, тобто сукупність технічних засобів, які забезпечують обробку і передачу інформаційних потоків;

ѕ інформаційне забезпечення, які містить у собі різні довідники, класифікатори, кодифікатори, засоби формалізованого опису даних;

ѕ математичне забезпечення, тобто сукупність методів вирішення функціональних завдань.

Інформаційні системи в логістиці можуть створюватися з метою управління матеріальними потоками як на мікро-, так і на макрорівні.

На рівні окремого підприємства інформаційні системи, у свою чергу, поділяють на три групи:

ѕ планові;

ѕ диспозитивні (або диспетчерські);

ѕ виконавчі (або оперативні).

Планові інформаційні системи створюються на адміністративному рівні управління і служать для прийняття довгострокових рішень стратегічного характеру. Серед розв'язуваних завдань можуть бути такі:

ѕ створення й оптимізація ланок логістичного ланцюга;

ѕ управління малозмінними даними;

ѕ планування виробництва;

ѕ загальне управління запасами;

ѕ управління резервами та інші завдання.

Диспозитивні інформаційні системи створюються на рівні управління складом або цехом і служать для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. Тут можуть вирішуватися такі завдання:

ѕ детальне управління запасами (місцями складування);

ѕ управління внутрішньоскладським або внутрішньозаводським транспортом;