Впровадження елементів управлінського обліку на ТОВ "Український автомобільний холдинг"

7. Визначення облікової політики підприємства, шляхом встановлення оцінки та облік основних засобів здійснювати відповідно до П (С) БО 7 “Основні засоби”. Одиницею обліку визнати окремий об'єкт основних засобів та інших матеріальних необоротних активів. Групування основних засобів в аналітичному обліку проводити згідно з вимогами Інструкції “Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій”, затвердженої наказом Міністерство фінансів України від 30.11.99р. №291 (далі - Інструкція №291).

Для відокремлення на складі основних засобів малоцінних необоротних встановити вартісну межу в розмірі 1000 грн. і термін корисного використання більше 1 року.

Основні засоби класифікувати за групами і нараховувати амортизацію за ставками згідно зі ст.ст. 8.2., 8.3. Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями).

Амортизацію малоцінних необоротних активів нараховувати згідно визначеного строку їх корисного використання визначеного технічною службою.

Визнання, оцінку та облік нематеріальних активів здійснювати згідно із П (С) БО 8 “Нематеріальні активи”. Одиницею обліку визначити окремий об'єкт нематеріальних активів.

Амортизацію нематеріальних активів нараховування прямолінійним методом. Термін корисного використання кожного об'єкта і чинники, що впливають на нього, відображати в акті, складеному інвентаризаційною комісією.

Ліквідаційну вартість об'єктів основних засобів та нематеріальних активів прийняти рівною нулю.

Фінансові інвестиції відображати в обліку і звітності відповідно до П (С) БО 12 “Фінансові інвестиції” з урахуванням вимог П(С) БО 13 “Фінансові інструменти”.

Визнання, оцінку та облік дебіторської заборгованості здійснювати відповідно до П(С) БО 10 “Дебіторська заборгованість”. Резерв сумнівних боргів формувати один раз на рік на дату балансу, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів. На 2003 р. встановити такі коефіцієнти: прострочення платежів до 1 місяця - 1%, від 3 до 6 місяців - 5%, більше 6 місяців - 8%. Коефіцієнти встановлюються щодо дебіторської заборгованості станом на 31.12.02р. і протягом року не змінюються.

Товарно-матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно з вимогами П (С) БО 9”Запаси”. Одиницею запасів визначити кожне найменування цінностей.

Для обліку транспортно-заготівельних витрат відкрити рахунок “Транспортно-заготівельні витрати” до відповідних рахунків запасів.

Готову продукцію та незавершене виробництво відображати в бухгалтерському обліку та балансі за фактичною виробничою собівартістю.

Запаси, які не принесуть економічних вигод у майбутньому, визначити неліквідними і списувати в бухгалтерському обліку.

Оцінку вибуття сировини, матеріалів, напівфабрикатів, МШП, інших виробничих запасів і готової продукції здійснювати за ідентифікованим методом.

Спецодяг, виданий у підзвіт працівникам, обліковувати на особистих картках останніх протягом усього встановленого терміну його використання. Списання спецодягу з підзвіту до закінчення встановлених термінів його використання здійснювати тільки на підставі актів про його непридатність. Акти здавати в бухгалтерію.

Грошовими коштами та їх еквівалентами у фінансовій звітності згідно з П(С)БО 4 прийняти грошові кошти на розрахунковому рахунку, грошові кошти в касі підприємства та грошові кошти в дорозі.

До “Витрат майбутніх періодів” відносити витрати на підготовку виробництва.

Визнання, оцінку та облік зобов'язань (обов'язок чи відповідальність діяти певним чином), здійснювати лише тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.

Товари передані на комісію, не вважати реалізованими в разі передавання комісіонеру, тому операції в такий момент не вважати доходами.

Оцінку ступеня завершеності операції з наданих послуг здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи; при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта про надані послуги.

Заробітну плату нараховувати відповідно колективного договору.

Включити до системи оплати праці перелік на виплату основної та додаткової заробітної плати й інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, витрати на виплату авторських винагород і виплати за виконання робіт (послуг) з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій чи натуральній формі, які можуть бути встановлені за домовленістю сторін.

Резервування коштів на забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення гарантійних зобов'язань, інших витрат і платежів не проводити.

Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами не застосовувати рахунки класу 8 “Плану рахунків”.

Застосовувати нормативний метод обліку прямих витрат на виробництво і калькулювання фактичної собівартості продукції

Забезпечити організацію бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві вести силами бухгалтерської служби (бухгалтерії), керованої головним бухгалтером, яка підпорядкована функціонально директору з економіки та фінансів.

Обов'язки головного бухгалтера визначаються посадовими інструкціями, розробленими відповідно до вимог п.7 ст.8 Закону №966.

Склад бухгалтерії встановлюється штатним розкладом, а обов'язки кожного працівника бухгалтерського підрозділу регламентуються відповідними посадовими інструкціями.

Бухгалтерський облік вести на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції №291 за журнально-ордерною формою з елементами комп'ютерної обробки за допомогою комп'ютерної програми.

Забезпечити незмінність відображення господарських операцій та оцінку майна на підставі організації бухгалтерського обліку із застосуванням комп'ютерної програми 1-С.

Затвердити робочий план рахунків підприємства з використанням рахунків першого, другого та третього порядку.

По мірі необхідності окремими наказами затвердити форми самостійно створених підприємством додаткових облікових документів, застосування яких необхідно для накопичення та обробки інформації з урахуванням організаційно-технологічних та виробничих особливостей підприємства

Затвердити перелік осіб, які мають право підпису первинних документів, по мірі необхідності окремими наказами. Зазначені особи несуть відповідальність за достовірність таких документів та своєчасність їх складання і передачу відповідно з їх призначенням. Головному бухгалтеру:

Забезпечити ведення бухгалтерського обліку згідно з призначенням і методами передбаченими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку із застосуванням єдиних форм первинних документів як уніфікованих, затверджених нормативно-правовими актами України, так і документів, створених підприємством самостійно;

Окремими наказами затвердити Положення, які містять вимоги щодо документального оформлення господарських операцій і подання в бухгалтерію необхідних документів та даних, правила та графік документообороту, строки та порядок видачі готівкових коштів під звіт робітникам підприємства та оформлення звітів про їх використання.

Забезпечити складання та подання фінансової та інших видів звітності підприємства відповідним користувачам у обсязі та в строки, встановлені чинним законодавством (та оприлюднення її у встановленому порядку).

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансових звітів перед складанням річної фінансової звітності та в інших випадках, передбачених законодавством, постійно діючою інвентаризаційною комісією проводити інвентаризацію активів і зобов'язань згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94р. №69.

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ, ЩО ДО ПІДВИЩЕННЯ КОНТРОЛЮ ВАЛОВИХ ВИТРАТ ТА ВАЛОВИХ ДОХОДІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Шляхи удосконалення методології та організації аналізу валових доходів і валових витрат

Проблемою діяльності підприємств на території України в умовах ринку є невідповідність чинного законодавства його вимогам. Для прикладу розглянемо вплив змін знижок на автомобілі при їх реалізації з застосуванням персоніфікованих номерів.

Згідно Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” п.4.2.9. передбачено, що дохід, отриманий платником податку у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки). від його працедавця є його додаткове благо.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням;

При цьому, п.3.4 нарахування доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

На сьогодні цей коефіцієнт рівний 1,149425 (100:100-13)

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:

податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість та акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

Своїм листом від 29.04.2004 р. N 3380/6/17-3116 ДПАУ розглянула питання, що стосується додаткових благ, в тому числі у вигляді подарунків і цінових знижок, з посиланням на пункт 1.1 статті 1 Закону яким зазначено, що виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою) та які набирають чинності з 1 січня 2005 року, а відповідно включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу суми (вартості) подарунків (підпункт 4.2.3), матимуть практичне застосування (набирають чинності) з 1 січня 2005 року.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки: наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Знижки, що надаються підприємствами покупцям (не працівникам і не пов'язаним особам) без персоніфікації конкретної особи, не є знижками, що належать до категорії доходу, які охоплюються поняттям додаткове благо у розумінні цього Закону.

Окремі підприємства проводять реалізацію автомобілів з вказанням персоніфікованих кодів покупців-фізичних осіб та надаючи при цьому скидки, що відносяться до категорії доходу та не проводять його оподаткування.

При цьому, різні суми скидок надаються на автомобілі придбані по одних вантажно-митних деклараціях по імпорту, або придбаних у покупців однієї марки автомобілів, серії з однаковими в обліку цінами їх придбання та які не передбачені в прайсах, що знаходяться в Куточках покупців та в менеджерів та не проводиться їх зміна на протязі тривалого періоду.

Інші підприємства проводять реалізацію автомобілів без надання в первинних документах терміну „знижка або скидка”, але за різними цінами, при цьому придбані по одних вантажно-митних деклараціях по імпорту, у покупців однієї марки автомобілів, серії з однаковими в обліку цінами їх придбання та які не передбачені в прайсах. Посилання цих підприємств є реалізація автомобілів згідно договорів куплі-продажу з встановленням договірних цін .

Як і перші підприємства можуть бути оштрафовані податковою інспекцією за не утримання податку з доходів по наданих знижках фізичним особам, так і другі, що проводять реалізацію автомобілів фізичним особам по договорам куплі-продажі по різним цінам. Тому що, можна вибрати партію поставки автомобілів, їх одинакову ціну поставки і спів ставити по договорах куплі-продажі по різних цінах і цим визначити межу наданих скидок.

Враховуючи те, що ні законодавець ні пояснення ДПАУ до чинного законодавства на сьогоднішній день чітко не визначились з встановленням межі скидки на товари, що реалізуються фізичним особам з вказанням персоніфікованого коду вносяться наступні пропозиції:

1. Підприємствам, що реалізують автомобілі з наданням знижок до звичайної ціни враховувати податкове роз”яснення ДПА України від 29.04.2004 р. N 3380/6/17-3116.

2. В наказі по підприємству передбачити посилання на один або декілька аргументів роз”яснень ДПА з метою встановлення на деякий період вартості реалізації автомобілів по марках та видах та встановлення відповідних скидок на ці партії в межі скидки, яка повинна бути не більшою від суми прогнозованого отримання прибутку, а також конкретизована в вартісному виразі.

Все це дасть можливість не оподатковувати дохід покупців-фізичних осіб на різницю між встановленою сумою знижки на однакову партію придбаних по одній ціні та їх ціні реалізації автомобілів та не порушувати п.4.2.9. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, що не буде становити його додаткове благо та оподатковуватись.

При умові , коли оподатковуваний дохід виплачується не в грошовій формі чи готівкою з каси, то податок на дохід перераховується до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати (п.8.1.4 Закону ), тобто при умові виявлення оподаткування межі знижки та не перерахування коштів до бюджету, можуть бути нараховані штрафні санкції за несвоєчасність перерахування та служити підставою для проведення податковою інспекцією зустрічних перевірок.

Вказана пропозиція змусить керівництво контролювати надходження та реалізацію однакових партій автомобілів в один період поставки в встановленні цін продажі та скидок та надавати цю інформацію в куточках продавців з метою уникнення конфліктних ситуацій з контролюючими органами ( податковою, споживачами).

Виходячи з вищезазначеної проблеми та ще їх маси постає питання хто і коли буде їх вирішувати в Україні.

Це може видатися неправдоподібним, але Міністерство фінансів і ДПА.У нарешті зайнялися проблемою об'єднання податкового і бухгалтерського обліку. Проект «Положення бухгалтерського обліку валових доходів і видатків» пропонується ними як методика, яка дає змогу складати декларацію з податку на прибуток за даними бухгалтерського обліку шляхом коригування відомостей фінансової звітності. Нині методика проходить експериментальне випробування на кількох підприємствах України. Експеримент проходить тихо, без інформування осіб, які безпосередньо не беруть у ньому участі, майже в секретному режимі. Залучених до участі в експерименті платників податків настійно просили не обмінюватися думками з приводу того, що відбувається, ні з ким, крім постановників завдання.

Цей захід має увінчатися виданням нормативного документа, який зобов'яже коригувати бухгалтерську звітність усіх платників податків України.

Формально це Положення розроблене Мінфіном на виконання доручення КМУ від 31 серпня 2004 р. № 38299/1/1-04. Але розробляли методику, природно, податкові органи.

«Нарешті збулися багаторічні очікування бухгалтерів», -- може подумати дехто. Щоправда, таких оптимістів, напевно, виявиться небагато. Бо від ініціатив Мінфіну і ДПАУ платники податків ще нічого хорошого не дочекалися. А після ознайомлення із запропонованою ДПАУ методикою, їх не залишиться зовсім.

Що в документі?

Положення бухгалтерського обліку валових доходів і витрат -- це документ великого обсягу, який докладно описує заповнення понад десяти різних об'ємистих форм. І це заповнення може стати обов'язковим!

Однак істинна суть цього Положення полягає навіть не у введенні додаткової звітності. Визначення оподатковуваного прибутку лише на перший погляд досягається за допомогою виявлення тимчасових і постійних різниць між податковим і бухгалтерським прибутками (Стандарт бухобліку 17). Насправді метою є визначення цих різниць як таких, що дасть контролерам можливість ретельніше «прошерстити» кожну цифру. Отже, під лозунгом єдності обліку платникам податків пропонують додаткове навантаження. Нарівні з бухгалтерським і податковим обліком ще й аналізувати розбіжності між оподатковуваним і фінансовим прибутком. Ураховуючи множинність причин розбіжностей цього показника, експеримент супроводжується труднощами. Методика дає збої щокроку, тоді як експериментаторам потрібні позитивні відгуки, які дадуть змогу виправдати поголовне впровадження методики. Проте, враховуючи, що контролерам відмовити важко, успішний збір «одобрямсів» більш ніж реальний.

Складно повірити в те, що Положення бухгалтерського обліку валових доходів і витрат хоча б трохи вирішить проблему нігілістичного існування двох майже незалежних систем збирання й оброблення інформації, якими є бухгалтерський і податковий облік.

Залишимо без розгляду запитання, чи можна назвати податковий облік системою навіть за відсутності визначення терміна «податковий облік». Надто далекими є концепції двох обліків. А в державних органів навіть немає реального бажання їх зблизити. Періодичні заклики підігнати бухоблік під податкове законодавство не мають жодних перспектив.

Реально зближення може статися лише шляхом внесення змін до податкового законодавства. Враховуючи, що бухгалтерська стандартизація не створює проблем в інших країнах, можна зробити лише один висновок: істинна причина несумісності обліків криється в невдалому податковому законодавстві, яке начебто всім не подобається, але принципи якого ніхто міняти не збирається.

В своїй дипломній роботі я показала теоретичну сторону визначення валових доходів та валових витрат, їх бухгалтерський та податковий облік, провела їх аналіз, вплив розбіжностей при цьому, а на прикладі даних підприємства ТОВ «Український автомобільній холдинг» відобразила практично.

На підставі цього, я вношу пропозицію в веденні обліку використовувати рахунок 23 «Витрати» з метою обліку витрат на проведення ремонтів, технічного обслуговування та гарантійних ремонтів. Також використовувати рахунки класу 8 «Матеріальні витрати», що дасть можливість використовувати їх при складанні бухгалтерської та податкової звітності, а також вношу пропозицію до порядку обліку скидок при реалізації товарів з використанням персоніфікованих кодів.

3.2 Аудит обліку валових доходів і валових витрат

Метою аудиту доходів встановлення вірогідності даних первинних документів щодо визначення доходів та формування шансових результатів, повноти та своєчасності відображення первинних даних в облікових регістрах, відповідності методики обліку доходів від реалізації, інших операційних, фінансових доходів, надзвичайних доходів чинним нормативним документам.

У процесі аудиту доходів з'ясовується:

- облікова політика щодо обліку доходів;

- умови визначення доходів від звичайної діяльності;

- наявність окремого обліку доходів від різних видів діяльності;

- повнота розкриття інформації про доходи у примітках до фінансових звітів.

Інформацію про доходи планом рахунків передбачено рахунки класу 7 "Доходи"(таблиця 3.1).

Таблиця 3.1 Аналіз доходів по субрахункам

Діяльність	Господарські операції	Субрахунок
Основна	Реалізація: продукції власного виробництва;	701
	Товарів;	702
	робіт, послуг.	703
	повернення продукції, товарів,	704
Інша операційна	реалізація іноземної валюти	711
	реалізація інших оборотних активів	712
	операційна оренда активів	713
	операційна курсова різниця	714
	Штрафи, пені, неустойки	715
	списания активів та їх наступне відшкодування	716
	списання заборгованостей і формування резервів	717
	доход від безоплатно одержаних оборотних активів	718
	Інші	719
Фінансова	Доходи від інвестицій:- в асоційовані підприємства	721
	у сшльну діяльність	722
	у дочірні підприємства	723
Доходи від інших фінансових операцій	дивіденди отримані	731
	відсотки отримані	732
	інші доходи	733
Інвестиційна	реалізація фінансових інвестицій	741
	реалізація необоротних активів	742
	реалізація майнових комплексів	743
	неопераціїна курсова різниця	744
	неопераціїна курсова різниця	745
	інші доходи	746
	відшкодування збитків від надзвичайних подій	751
	інші доходи від надзвичайних подій	752

Списання чистого доходу на фінансові результати проводиться раз на рік, тому під час аудиту необхідно перевірити, чи визначене це питання в наказі про облікову політику підприємства.

Фінансові результати відображаються на відповідних субрахунках: 791 "Результат основної діяльності", 792 "Результат фінансових операцій", 793 "Результат іншої звичайної діяльності".

Можливі порушення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід”. При аудиті „Доходу від реалізації готової продукції”, рахунок 701 проводиться:

- перевірка замовлень на продаж за книгою реєстрації

- перевірка прейскуранту цін

- перевірка повноти виписки рахунків-фактур за книгою реєстрації

- перевірка повноти касових надходжень

- перевірка відповідності документів на відвантаження продукції затвердженим замовленням на продаж

- перевірка випадків відсутності документів на відвантаження продукції

- звірка рахунків-фактур із затвердженими замовленнями і вантажними документами на продаж продукції

- звірка кількості відвантаженої продукції за даними складського обліку та документів на відвантаження продукції

- перевірка осіб, що здійснюють функції відвантаження продукції (чи не пов'язані їх функції з функціями продажу)

- перевірка ціноутворення відвантаження продукції пов'язаним особам

- перевірка правильності бухгалтерського обліку продаж (кореспонденція

рахунків, облікові регістри)

- перевірка повноти обліку відвантаження по бартерних операціях та способу розрахунків

- перевірка повноти відображення доходів за звітний період

Майже в такому порядку проводиться аудит „Доходу від реалізації товарів,” рахунок 702 ,аудит «Доходу від реалізації робіт (послуг)”, рахунок 703 , які складають основну частину доходу підприємства.

Метою аудиту витрат є встановлення вірогідності даних первинних документів щодо визначення витрат, повноти та своєчасності їх відображення в облікових реєстрах, відповідності методики обліку витрат чинним нормативним актам.

У пронесі аудиту витрат з'ясовується:

- облікова політика щодо обліку витрат;

- підтвердження витрат відповідними первинними документами

- обґрунтованість відображення витрат згідно класифікації видів діяльності;

- наявність окремого обліку витрат різних видів діяльності;

- правильність розподілу операційних витрат на адміністративні, збутові та інші витрати операційної діяльності;

- повнота розкриття інформації про витрати у примітках до фінансових звітів.

При аудиті Адмістративних витрат (рахунок 92) проводиться:

- перевірка обґрунтованості включення витрат до складу адміністративних

- наведення складу витрат за статтями згідно застосовуваної підприємством класифікації

- перевірка обґрунтованості віднесення до складу адміністративних витрат податків, зборів та обов'язкових платежів

- складання переліку видів та сум податків, віднесених на адміністративні витрати

- перевірка наявності та повноти оформлення документів, що стверджують витрати

При аудиті „Витрати на збут (рахунок 93) проводиться:

- перевірка обґрунтованості включення витрат до складу витрат на збут

- наведення складу витрат за центрами виникнення витрат згідно застосовуваної підприємством класифікації

- перевірка наявності та повноти оформлення документів, що підтверджують витрати

На нашому підприємстві був проведений аудит господарської діяльності за 2004 - 2005 роки з наданням інформації в цій дипломній роботі.

В окремих випадках відпуск автомобілів юридичним особам проводиться за дорученнями, підписаними директором за себе і за утримувача та вказується інше прізвище утримувача. При відпуску автомобілів дилерам для фізичних осіб та видачі їм довідок-рахунків на підприємстві керуються спочатку факторськими листами, а пізніше отримується оригінал листа та доручення на працівника цього підприємства, а не на фізичну особу - утримувача автомобіля.

Крім зазначеного, було відпущено автомобіль без його повної оплати та відсутності необхідних для цього умов в договорі, з 28.07.2005р.по накладній №1135 обліковується заборгованість в сумі 137070 грн., причому в подальшому відбувається відпуск автомобілів цьому підприємству за повну вартість та попередній оплаті..

Продаж запасних частин проводиться в основному за дорученнями, але окремі випадки потребують додаткового розгляду. Так, передбачений термін дії доручення (Інструкція про порядок реєстрації ..... довіреностей № 99 від 16.05.96р.)-10 днів не дотримується на підприємстві

В практиці є випадки відпуску товарно-матеріальних цінностей без доручення, при цьому Інструкція №99 дозволяє відпуск без доручення тільки при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей з наданням зразка печатки, що завіряє підпис особи, яка отримує цінності.

За даними оборотно-сальдової відомості за станом на 01.12.2005 р. дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями та замовниками (рахунок 36) складає в сумі 2562347,68 грн. що утворилася за реалізовані без оплати товарно-матеріальні цінності і надані послуги з ремонту і технічного обслуговування автомобілів. З цієї суми 2553639,68 грн. - це поточна заборгованість, яка утворилася протягом ІІІ кварталу 2005 року; 1190,64 грн. утворилися у 2004 році

Кредиторська заборгованість у загальній сумі 143343,70 грн. - в основному являє собою внесені у серпні-вересні поточного року авансові платежі клієнтів за автомобілі, запасні частини та ремонт і технічне обслуговування автомобілів.

За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку № 631 за станом на 01.10.2005 р. дебіторська заборгованість по розрахунках з вітчизняними постачальниками складає 1068425,33 грн. і кредиторська - 2967493,72 грн. Як дебіторська, так і кредиторська заборгованості в основному є поточними, які утворилися протягом ІІІ кварталу 2005 р. за винятком наступних сум кредиторської заборгованості:

На підприємстві юридичною та бухгалтерськими службами проводиться робота по погашенню дебіторської та кредиторської заборгованостей шляхом письмових повідомлень до боржників. Розбіжність в сумі до оподаткування між бухгалтерським та податковим обліком в розмірі 2138,2 тис. грн., пояснюється наступним чином. В суму включаються 1937 тис. грн. - процентів по курсовій різниці за заборгованість з нерезидентами, 160 тис.грн. - умовно нараховані відсотки по заборгованості з фінансової допомоги на зворотній основі на звітну дату та 51 тис.грн - безкоштовно отриманих товарно-матеріальних цінностей.

На підприємстві введено за практику повернення клієнтам (фізичним особам) одержаних авансів на придбання автомобілів по однотипній заяві - скрутне фінансове становище.

Такі операції можуть стати об'єктом перевірки контролюючими або податковими органами, тому що вищезазначене можна трактувати, як ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах , так як ці операції проведені вкінці звітного періоду.

При перевірці вимог законодавства по гарантійному обслуговуванню було встановлено:

Ведення з порушеннями Книги обліку гарантійних ремонтів, ведення якої передбачено Наказом ДПА України від 27.06.1997р. №203 „Порядок обліку бракованих, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін, а также обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту”, що дає право такому підприємству на податковий кредит та збільшення валових витрат на вартість замін, а також роз'яснення в листі ДПА від 30.04.2002р., згідно яких, платник втрачає право на податковий кредит та збільшення валових витрат на вартість замін при відсутності такого обліку.

З проведених за 2005 рік 150 випадків гарантійного ремонту, є наявність на складах замінених запасних частин та агрегатів тільки в 140 випадках. Всього за 9 місяців 2005р. було відображено в бухгалтерському обліку списання запасних частин на суму 122 тис. грн., з включенням цієї суми до валових витрат в податковому обліку. Відповідно ст..5.3.4 Закону „Про оподаткування прибутку” розд.3 здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін. Списано згідно рахунку майже на 6,1 тис.грн. запасних частин по передпродажній підготовці (вкладиш КПП, підшипники, комплект шестерень, вилка та інші) без підтвердження їх виконання та наявності на складі замінених .

В деяких актах виконаних робіт з гарантійного обслуговування не вказується час на його проведення, що говорить про відпуск таких матеріальних цінностей клієнтам безкоштовно, а згідно податкового законодавства, такі суми включаються до оподаткування як доходів підприємства так і фізичної особи.

Час гарантійного ремонту ставиться в деяких випадках набагато завищений, ніж передбачено на його проведення причому на такі завищені норми часу нараховують заробітну плату, яку включають до валових витрат в податковому обліку з нарахуваннями. Все це робиться з метою загрузки працівників роботою „на папері.” і.

За 2005 рік підприємством було укладено наступні договори на проведення ремонтних робіт:

- в яких кошторис відсутній, є тільки протокол договірної ціни.

- кошторису немає. А по Акту виконаних робіт за серпень 2005р.ці роботи прийняті, за які перераховано кошти

Проблемним у питанні ремонтних робіт крім вище перерахованих є те, що вони не узгоджуються з відділом капітального будівництва, немає підтвердження обсягів виконання деяких ремонтних робіт Виконавцями та права на їх виконання. Сума витрат. віднесена на валові витрати в податковому обліку повністю, а п.8.7.1. Закону „Про оподаткування прибутку” дозволяє віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Для підприємства ця сума в 2005р.становить всього - 5 тис.грн, тобто зменшено суму до оподаткування

Фізичній особі було реалізовано 10 найменувань рекламної продукції за відпускною ціною нижче ціни придбання.

Безкоштовна роздача продукції з логотипом на значну суму.не повинна бути віднесена на валові податкові витрати звітного періоду в повному розмірі, так як п.5.4.4 Закону „Про оподаткування прибутку” обмежує такі витрати не більше двох відсотків від отриманого прибутку за попередній звітний квартал. Списання цієї продукції проводиться згідно накладної, а не по звітах матеріально-відповідальних осіб по закінченні проведення виставки чи ярмарки.

На суму безкоштовно розданої рекламної продукції підприємством не проведено нарахування сум податкового зобов'язання (згідно ст..4.2 Закону „Про ПДВ” про його нарахування при безоплатній передачі товарів не нижче звичайної ціни).

По підсумках аудиту внесені наступні пропозиції:

1.При укладанні договорів на реалізацію автомобілів, запасних частин та інші договори передбачати вимоги чинного законодавства на їх відповідність, а саме: купівля-продаж, товарний кредит, відстрочення платежів, фінансової допомоги та інші.

2.Відпуск товарно-матеріальних цінностей проводити по дорученнях, оформлених згідно вимог Інструкції № 99 від 16.05.1996р., вимагати паспорти від осіб-отримувачів та перевіряти відповідність підписів в дорученні та накладній.

3.Роботу юридичної та бухгалтерської служби по зменшенню дебіторської заборгованості направити не тільки поданням претензій, а й передачею матеріалів на таких боржників до суду.

4.Звести до мінімуму повернення коштів покупцям, особливо в кінці звітного періоду а потім їх отримання на рахунок або в касу, що дасть можливість трактувати такі операції, як ухилення сплати податків за звітний період.

5.В відомостях на видачу заробітної плати передбачити, що напис : По цій відомості видано грошових коштів” тільки після їх видачі, а не до моменту видачі, з обов”язковим підписом касира та уповноваженої на це особи.

6.Обов”язково вести регулярно Книгу обліку гарантійних ремонтів, згідно вимог Наказу ДПА України від 27.06.1997р. №203 „Порядок обліку бракованих, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін” та заповнювати в первинних документах всі передбачені реквізити.

7.Виділити окреме місце для зберігання замінених запасних частин по гарантійному обслуговуванню з підтверджуючими документами біля них.

8.Проведення ремонтних робіт узгоджувати з спеціалістами по будівництву, з обов”язковим складанням кошторисів на їх проведення

9.Безкоштовну роздачу товарів з рекламною метою при проведенні передпродажних та рекламних заходів проводити згідно вимог п.5.4.4 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме в розмірі не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку за попередній квартал. На суму такої безкоштовної роздачі проводити нарахування податку на додану вартість згідно ст..4.2 Закону „Про податок на додану вартість”.

10. Налагодити контроль по віднесенню до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації,п.8.7.1. Закону „Про оподаткування прибутку”, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок року.

3.3 Шляхи вдосконалення обліку валових витрат і валових доходів

Підприємство почало свою діяльність в 2004 році. Значні обсяги реалізації продукції та послуг в основному отримано в 2005році, що підтверджується даними аналізу нашого підприємства, а враховуючи суми контрактів на наступний 2006рік, які складають лише по автомобілях 280000тис.грн, можна сказати, що обсяги тільки по їх реалізації можуть скласти більше 300000тис.грн.

Тому, перед підприємством постає декілька питань, які необхідно вже вирішувати сьогодні.

Проблемним є питання окремого обліку витрат по ремонту, обслуговуванню автомобілів. Для цього необхідно відкрити окремий рахунок 23 „Виробництво”. Метою обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції є повне і достовірне визначення фактичних витрат, які пов'язані із виробництвом, а також обчислення собівартості конкретних видів продукції. Для здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових та інших ресурсів, витрати необхідно згрупувати за певними ознаками.

Згідно із П(С)БО №16 "Витрати", витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

- матеріальні затрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати.

Групування витрат за елементами не в повній мірі забезпечує інформацією про витрати для прийняття певних управлінських рішень. З цією метою класифікацію витрат за елементами доповнюють класифікацією витрат за статтями калькуляції, що дозволяє більш детально проаналізувати собівартість продукції, робіт, послуг і виявити резерви щодо її зниження. Визначення переліку і кладу статей калькуляції собівартості продукції, робіт і послуг підприємства відноситься до компетенції його керівництва і може бути врегульоване наказом про облікову політику.

З урахуванням вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" підприємства можуть використовувати нижче наведені калькуляційні статті у розрізі елементів витрат.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вар гість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

- сировини й основних матеріалів;

- купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

- палива й енергії;

- будівельних матеріалів;

- запасних частин;

- тари й тарних матеріалів;

- допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються:

- заробітна плата за окладами й тарифами;

- премії та заохочення;

- матеріальна допомога;

- компенсаційні виплати;

- оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;

- інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" ' і помаються:

- відрахування на пенсійне забезпечення;

- відрахування на соціальне страхування;

- страхові внески на випадок безробіття;

- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

- відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Відображення витрат у системі бухгалтерських рахунків

Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено, що облік витрат операційної діяльності може здійснюватися як із використанням 8 класу плану рахунків "Витрати за елементами", так і без нього.

За умови обліку витрат без застосування 8 класу плану рахунків витрати, які здійснюються на підприємстві, можуть відразу із рахунків, на яких відображаються такі витрати (13, 20, 22, 25, 37, 39, 63, 65, 66), списуватися на витратні рахунки (23, 91, 92, 93, 94) із подальшим списанням витрат із рахунків 9 класу "Витрати діяльності" на рахунок 79 "Фінансові результати".

Поряд із зазначеним для обліку витрат операційної діяльності за економічними елементами, а також узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду використовують рахунки 8 класу "Витрати за елементами".

Витрати відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, якщо їх оцінка може бути достовірно визначена в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками виробничих витрат) та до дебету рахунку 79 "Фінансові результати" в кінці року або щомісяця сум в частині адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.

В зв”язку з відсутністю в наказі про облікову політику ведення рахунків 8 класу ввести їх.

Рахунок 80 "Матеріальні витрати" призначено для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період.

За дебетом рахунку 80 "Матеріальні витрати" відображаються суми визнаних матеріальних витрат, за кредитом -- списання на рахунок 23 "Виробництво" прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 -- матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 81 "Витрати на оплату праці" призначено для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період.

За дебетом рахунку 81 "Витрати на оплату праці" відображається сума визнаних витрат на оплату праці, за кредитом --списання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 -- витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 82 "Відрахування на соціальні заходи" призначено для узагальнення інформації про витрати та відрахування соціальні заходи.

За дебетом рахунку 82 "Відрахування на соціальні заходи" відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи, за кредитом -- списання на рахунок 23 "Виробництво" суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 -- суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 83 "Амортизація" призначено для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

За дебетом рахунку 83 "Амортизація" відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за кредитом -- списання на рахунок 23 "Виробництво" суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 -- суми амортизаційних відрахувань, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9).

Рахунок 84 "Інші операційні витрати" призначено для обліку операційних втрат, що не відображаються на інших рахунках класу 8. Ці витрати є витратами звітного періоду, якщо не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат включається вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій тощо.

Страхові організації можуть обліковувати на цьому рахунку витрати на перестрахування та виплату страхових сум та страхових відшкодувань.

За дебетом рахунку 84 "Інші операційні витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом -- списання на рахунок 23 "Виробництво" витрат, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 -- виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) використовується рахунок 23 "Виробництво".

За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом -- суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90).

Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

В кінці кожного місяця за підписом керівника виробничого підрозділу до бухгалтерії передається виробничий звіт. У ньому у розрізі найменувань продукції, яку виробляє зазначений підрозділ, вказується: кількість відпрацьованого часу працівниками підрозділу (у людино-годинах і людино-днях); обсяг нарахованої їм заробітної плати, вартість спожитих виробничих запасів, кількість і вартість спожитих електроенергії, води, тепла і і мі., вартість списаних на витрати виробництва малоцінних та швидкозношуваних предметів, кількість виробленої і оприбуткованої на склад готової продукції.

Треба зауважити, що не на всі статті витрат по основному виробництву є можливість отримати інформацію із виробничого звіту. Так, документальним підтвердженням для включення витрат за конкретний місяць до книги обліку виробництва або відомості В-3 по основному виробництву виступають: по статті "Відрахування на соціальні заходи" -- розрахунок бухгалтерії, по статті "Амортизація" -- форма 03-14 "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)", по статті "Роботи і послуги" -- "Рахунок-фактура" на суму виконаних робіт для основного виробництва підрядниками, по статті "Витрати майбутніх періодів" -- розрахунок бухгалтерії.

Варто зазначити, що по субрахунку "Основне виробництво" рахунку 23 "Виробництво" на кінець місяця може бути дебетовий залишок (сальдо) в сумі незавершеного виробництва.

Незавершене виробництво являє собою продукцію, роботи і послуги, які не пройшли всіх стадій технологічного процесу і, як наслідок, є недоукомплектованими або такими, що не пройшли відповідного технічного контролю.

Важливість визначення обсягів незавершеного виробництва зумовлена необхідністю розмежування здійснених витрат того чи іншого підрозділу підприємства з метою визначення фактичної собівартості виробленої продукції.

Наявність на підприємстві незавершеного виробництва та його розміри залежать від характеру, структури, технології виробництва. Варто відмітити, що значні обсяги незавершеного виробництва характерні для машинобудівної, деревообробної, легкої промисловості. Поряд з тим, на підприємствах видобувної промисловості, енергетиці незавершене виробництво взагалі відсутнє.

З метою визначення обсягів незавершеного виробництва в натуральному і вартісному вираженні на перше число кожного місяця проводиться його інвентаризація. Проведення інвентаризації покладається на спеціально створену для цього на початку року комісію, склад якої затверджується наказом по підприємству.

Результати проведення інвентаризації оформляються за допомогою "Інвентаризаційного опису незавершеного виробництва", дані якого засвідчуються підписами всіх членів комісії, лишки виробів, вузлів, деталей і т.ін. зазначаються в інвентаризаційному описі у розрізі калькуляційних статей: сировини і матеріалів, основної і додаткової заробітної плати. Кінцева оцінка обсягів незавершеного виробництва проводиться у бухгалтерії підприємства за умов включення до його складу, в залежності від обсягів заробітної плати по закінчених і незакінчених виробах відрахувань на соціальні заходи та загальновиробничих витрат.

Одним із найважливіших завдань бухгалтерського обліку є визначення собівартості продукції. Собівартість продукції, робіт та послуг складається із спожитих у процесі виробництва виробничих запасів, сировини, енергії, основних засобів (у вигляді їх зносу), трудових ресурсів (у вигляді заробітної плати), а і також інших витрат, пов'язаних із їх виробництвом. Виходячи із вказаного можна зазначити, що собівартість продукції являє со-бою грошовий вираз витрат на її виробництво.

Собівартість продукції (робіт та послуг) визначається підношенням витрат, пов'язаних з її виробництвом до кількості виробленої продукції (виконаних робіт або наданих послуг) протягом облікового періоду.

Враховуючи особливість обліку калькулювання собівартості продукції (робіт і послуг) в різних галузях економіки, відповідним галузевим міністерствам і відомствам України надане право щодо врегулювання зазначеного питання шляхом затвердження відповідного інструктивного забезпечення для його використання на підприємствах.

Виходячи із того, які витрати враховуються при визначенні собівартості, виділяються наступні її види:

- виробнича собівартість, яка розраховується шляхом додавання до прямих виробничих витрат, пов'язаних із виробництвом продукції, виконання робіт і наданням послуг, частини загальновиробничих витрат по організації і управлінню виробництвом;

- повна собівартість, яка розраховується шляхом додавання до виробничої собівартості частини адміністративних витрат підприємства, а також витрат на збут;

- маржинальна собівартість, яка розраховується шляхом включення до її складу при підрахунку лише прямих змінних витрат (заробітна плата, сировина) і в той же час без урахування прямих постійних виірат (амортизація, орендна плата і т.ін.) конкретного виробничого підрозділу підприємства.

Варто зазначити, що маржинальна собівартість в практиці роботи підприємств використовується, як правило, з метою визначення мінімально допустимої ціни на продукцію, роботи і послуги, що реалізуються.

В залежності від сукупності підприємств, по яких визначається собівартість, виділяють наступні її види:

- індивідуальна собівартість, яка розраховується за показниками виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг окремо взятого підприємства;

- середньо галузева собівартість, яка розраховується як середньоарифметична із сукупності індивідуальних собівартостівиробництва продукції, виконання робіт і надання послуг підприємств окремо взятої галузі економіки.

Сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво, а також економічних розрахунків з метою визначення собівартості продукції, робіт і послуг являє собою метод калькулювання (визначення собівартості). Метод калькулювання залежить від організації і технології виробництва, а також визначених на підприємстві центрів витрат, по яких здійснюється узаконення інформації про витрачені ресурси.

В залежності від організації і технології виробництва використовуються такі методи калькулювання:

попередільний (попроцесний) метод;

позамовний метод;

Попередільний метод включає в себе два варіанти:

а)однопередільний;

б)багатопередільний.

Однопередільний метод характеризується тим, що виготовнення продукції від першої операції до останньої складає єдине ціле. Прикладом застосування такого методу може бути хлібопекарна промисловість

Багатопередільний метод характеризується тим, що виготовлення кінцевого продукту поділено на підприємстві на ряд процесів, які являють собою переділи, результатом кожного з яких є отримання напівфабрикатів, деталей, вузлів Прикладом застосування багатопередільного методу може бути завод по виробництву двигунів

Позамовний метод калькулювання собівартості характеризується тим, що об'єктами для здійснення калькуляції з метою визначення собівартості продукції виступають окремі, виконані на замовлення вироби, роботи або надані послуги (ательє індпошиву, станція технічного обслуговування автомобілів і т. ін.).

З метою виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних, а також для запобігання здійснення надмірних витрат, пов'язаних із виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг, -- використовується нормативний метод калькулювання собівартості. Підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція, яка складається на початку року на кожний вид продукції, робіт і послуг на підставі затверджених норм на витрати сировини, матеріалів, оплати праці та інших витрат у розрізі статей калькуляції.

При використанні цього методу дуже важливим є формування собівартості на основі документування відхилень від затверджених норм. Співставленням фактичних витрат на виробництво одиниці продукції із нормативними (стандартними) витратами забезпечується пошук і аналіз відхилень, які відбулися як в сторону збільшення, так і зменшення витрат. Для реалізації поставленого завдання відхилення від норм узагальнюються в обліку у розрізі причин і винних осіб та слугують підставою для прийняття керівництвом відповідних рішень. Забезпечення аналізу відхилень, а також усунення їх негативного впливу на формування собівартості має тісний зв'язок із оперативністю обліку і подачі необхідної інформації апарату управління підприємством. В залежності від характеру і технологічних особливостей виробництва інформація про відхилення може надходити і аналізуватися за довільний проміжок часу (за кожен день, за кожну неділю або декаду місяця і т. ін.).