-точка можливостей - зображується у вигляді кругу і характерихує очікувані результати можливих подій;

-гілка дерева - зображується лініями від першої точки прийняття рішення до результатів реалізації кожної альтернативи.

Ідея метода у тому, що прямуючи від верхівки дерева до першої точки прийняття рішення можливо:

розрахувати очікуваний виграш по кожній “гілці дерева”.

далі за допомогою порівняння цих варіантів зробити остаточний вибір на рахунок тої чи іншої “гілки”.

Метод “дерева рішень” передбачає, що попередньо зібрана необхідна інформація про очікувані виграші та ймовірності відповідних подій. На практиці цей метод використовується для прийняття рішень у складних ситуаціях, коли результати одного рішення впливають на наступні рішення.

Ще одна вимога до методів рішення проблеми - економічність означає, що витрати повинні бути менше отриманого результату, а різниця між ними, тобто ефект, оптимальним для даної ситуації.

Третя вимога, до методів - забезпечення достатньої точності рішення проблеми.

Нарешті методи ухвалення рішення повинні бути достовірними, коли кількість помилок не перевищує якийсь прийнятний рівень. Що ж потрібно для успішного рішення проблем?

По-перше, вчасно помітити і проаналізувати проблему, для того, щоб з'ясувати, що призвело до її виникнення, і на далі прагнути до її рішення .

По-друге, не витрачати часу на непотрібні рішення, що не впливають на ефективність роботи фірми.

По-третє, постійно оцінювати ефективність процесу прийняття, а згодом і реалізації рішення .

По-четверте, не приймати декількох рішень по тому самому питанню .

По-п'яте, залучати до процесу ухвалення рішення співробітників, що мають до них відношення, вже на ранніх етапах роботи з урахуванням відповідності їхньої кваліфікації ступеню складності проблеми; навчати їх необхідним чином і не забувати нагороджувати за успіхи.

3. Особливості прийняття управлінських рішень в Україні

На жаль, в Україні служба менеджменту практично не розвинута, управлінські рішення приймаються, зазвичай, керівниками підприємств на основі їхнього особистого досвіду, тобто суб'єктивно. Зворотній зв'язок - контроль за виконанням рішень практично відсутній. Але, як не дивно, найчастіше прийняття правильного управлінського рішення підкоряється всім змальованими у роботі процесам, і поза залежністю від знань,рішення,яке приймається, проходить через усі три стадії, але набагато більш складним шляхом.

Практичне використання технології ухвалення управлінського рішення розглянуто на прикладі ТОВ "АКАНТИТ".

ТОВ "АКАНТИТ" займається декількома видами діяльності: монтаж, ремонт і сервісне обслуговування опалювальних пристроїв, а також устаткуванням для виробництва будматеріалів; здача в оренду приміщень і т.д.

На цьому підприємстві виникла необхідність підвищення ефективності роботи. Для збільшення одержуваного підприємством прибутку необхідно знижувати собівартість продукції підприємства, тобто вводити ефективний контроль над витратами.

Першим кроком на цьому шляху було створення системи одержання оперативної, точної і достовірної інформації про діяльність підприємства - системи управлінської звітності.

Управлінська звітність являє собою проблему практично для всіх керівників підприємств через відсутність відповідної системи фіксування, обробки і представлення даних. Частина керівників просто не знає, які види інформації потрібні їм для більш ефективного контролю роботи підлеглих і більш продуктивної роботи підприємства. Часто рішення приймаються на основі податкової системи звітності. На багатьох підприємствах існують паралельно дві системи обліку - бухгалтерський і практичний, тобто,який сприяє виконанню повсякденних робочих задач співробітниками і керівниками підприємства.

Наслідком такого підходу до формування системи звітності є те, що, як правило, виникає конфлікт між тією інформацією, що хоче одержати керівництво, і тими даними, що можуть надати виконавці. Причина цього конфлікту очевидна: на різних рівнях ієрархії підприємства потрібна різна інформація, а при побудові системи звітності "знизу нагору" порушується основний принцип побудови інформаційної системи - орієнтація на першу особу. Виконавці володіють або не тими видами даних, що потрібні керівництву, або потрібними даними не з тим ступенем вірогідності.

Для того щоб керівництво підприємства мало змогу отримувати необхідні йому для прийняття управлінських рішень дані, потрібно будувати систему звітності "зверху вниз", формулюючи потреби верхнього рівня керування і проектуючи їх на нижні рівні виконання.

Найважливішими вимогами до системи управлінської звітності є своєчасність, однаковість, точність і регулярність одержання інформації керівництвом підприємства.

Очевидно, що ці вимоги найбільше повно можуть бути реалізовані за допомогою автоматизованої системи. Використання технології електронної системи обліку обіцяло серйозні переваги по швидкості одержання, обробки інформації, а, отже, і серйозні переваги по швидкості прийняття управлінських рішень.

Ухвалення рішення про створення системи звітності покладалося на відділ автоматизації, що був зайнятий також і іншими проблемами.

В наявності - проблема, її нерозуміння з боку керівництва і повна відсутність варіантів рішення .

Відділ автоматизації виконав першу стадію ухвалення управлінського рішення: був здійснений збір всієї інформації, що стосується даної проблеми, а саме, були вивчені наявні на ринку спеціалізованого програмного забезпечення продукти, їхні недоліки і переваги. Було розроблено кілька варіантів власної автоматизованої системи звітності.

У результаті, до керівника потрапило кілька проектів. Він не став приймати одноособове рішення, а зібрав усіх фахівців відділів, що працювали над даною проблемою. На спільній нараді було вироблене прийнятне для всіх рішення, а саме, обраний один із проектів, і відділ автоматизації розробив необхідне програмне забезпечення.

У даному прикладі чітко простежуються всі три стадії ухвалення управлінського рішення: з'ясування проблеми, розробка плану рішення (розробка альтернативних варіантів рішення ) і виконання рішення .

Висновок

У роботі була розглянута класифікація рішень за різними класифікаційними ознаками. За цими ознаками рішення поділяються на традиційні - нетипові, стратегічні - тактичні - операційні, глобальні - локальні, довгострокові - короткострокові, формалізовані - неформалізован та ін. В залежності від типу проблеми обирається відповідна технологія прийняття управлінських рішень. Серед найчастіше застосовуваних :технологія „Управління за результатами”, „Управління шляхом постійних перевірок та вказівок”, „Управління в виняткових випадках”, „Управління на базі штучного інтелекту”, „Управління на базі активізації діяльності персоналу”.

Запрограмовані рішення, типові для ситуацій,які повторюються, приймаються з дотриманням конкретної послідовності етапів. Нові або складні ситуації вимагають незапрограмованих рішень, у цьому випадку керівник сам обирає процедуру прийняття рішень.

Існує багато методів обробки та реалізації управлінських рішень, найбільш відомі з них були розглянуті в роботі : аналітичні, статистичні, метод сценаріїв, дерево рішень, евристичні, експертні, методи математичного програмування. В залежності в ступеня повторюваності проблеми, її складності, досвіду керівника та підлеглих обирається оптимальний для вирішення цієї проблеми метод.

Необхідність прийняття рішень пояснюється свідомим і цілеспрямованим характером людської діяльності, виникає на всіх етапах процесу керування і складає частину будь-якої функції менеджменту.

Прийняття рішень (управлінських) в організаціях має ряд відмінностей від вибору окремої людини, тому що є не індивідуальним, а груповим процесом.

Комплексний характер проблем сучасного менеджменту вимагає комплексного, усебічного їхнього аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців, що призводить до розширення колегіальних форм прийняття рішень.

На прикладі ТОВ „Акантит” було показано, що незважаючи на те,що менеджмент ще не настільки розвинутий в нашій країні,щоб застосовувати всі описані технології, моделі та методи свідомо, досвід керівників дозволяє застосовувати теорію менеджменту несвідомо . Кінцевий результат був досягнутий, але більш складним шляхом, ніж за умов свідомого застосування описаних методів, моделей та технологій.

Прийняття рішень є найважливішою справою в роботі менеджера. Тому вчитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Тому зараз можна вчитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших людей і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається не тільки своєю долею, але і долями працюючих на нього людей.

Історія знає багато випадків, коли ухвалення відповідального рішення в критичний момент рятувало фірму від руйнування. Але з іншого боку, ухвалення невірного рішення може мати жахливі наслідки.

Список літератури

1. Вейл П. «Искусство менеджмента», М. Юрист, 1994, 316 с.

2. Герчикова И.Н. Менеджмент: учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1994, 345 с.

3. Кохно П.А., Микрюков В.А., Коморов С.Е. Менеджмент. - М., 1993, 450 с.

4. Ладанов И.Д. «Практический менеджмент», М., 1995, 230 с.

5. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. - М.: «Гардарика», 1996.

6. Голубков Е.П. Какое принять решение? (практикум хозяйственника). - М.: «Экономика», 1990, 201 с.

7. Сиднев С. Принятие решений в условиях неопределенности.// Бизнес-информ. - 1996. - № 15.

8. Шегда А.В. Основы менеджмента: учебное пособие. - К.: Товариство «Знання», КОО, 1998, 390 с.

9. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф.. Основы менеджмента. М.: «Дело» 1992, 470 с.

10. Смирнов Э.А. „Разработка управленческих решений”- М.:Юнити, 2001, 271 с.