Нові закони України в сфері технічного регулювання

Законодавчо регульована сфера.

Процедура пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi для окремих видiв продукцiї, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкiлля, запроваджується технiчними регламентами з пiдтвердження вiдповiдностi (ст. 9).

Із введенням в дію технiчних регламентів з пiдтвердження вiдповiдностi спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері пiдтвердження вiдповiдностi офiцiйно публiкує перелiк національних стандартiв, добровiльне застосування яких може сприйматись як доказ вiдповiдностi продукцiї вимогам технiчних регламентів. Виробник чи постачальник також має право пiдтвердити вiдповiднiсть продукцiї вимогам технiчних регламентів iншими, нiж вiдповiднiсть стандартам, шляхами, передбаченими цими регламентами.

13 березня 2002 р. прийнята Постанова Кабінету Міністрів України N 288 «Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів

Відповідно до статті 10 закону виробник забезпечує пiдтвердження вiдповiдностi та складає декларацiю про вiдповiднiсть, якщо це встановлено технiчним регламентом з пiдтвердження вiдповiдностi на цей вид продукції. Якщо виробник не є резидентом України, вiн призначає в установленому законодавством порядку уповноважену особу - резидента України для пiдтвердження вiдповiдностi. Форма, змiст та строк зберiгання декларацiї про вiдповiднiсть встановлюються технiчним регламентом з пiдтвердження вiдповiдностi.

Виробник зобов'язаний надавати органам, що здiйснюють державний нагляд у сферi пiдтвердження вiдповiдностi, декларацiю про вiдповiднiсть та документацiю, що пiдтверджує декларовану вiдповiднiсть протягом встановленого законодавством строку їх зберігання.

Сертифiкацiя в законодавчо регульованiй сферi провадиться згiдно з вимогами технiчних регламентів з пiдтвердження вiдповiдностi. За результатами проведення сертифiкацiї у разi позитивного рiшення уповноваженого органу з сертифiкацiї заявниковi видається сертифiкат вiдповiдностi, зразок якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.

Пiдтвердження вiдповiдностi здiйснюється акредитованими в установленому законодавством порядку органами iз сертифiкацiї будь-якої форми власності, якi уповноваженi на здiйснення цієї дiяльностi в законодавчо регульованiй сферi. Уповноваженими органами iз сертифiкацiї можуть бути виключно резиденти України.

Уповноваженi органи iз сертифiкацiї ведуть реєстри виданих сертифiкатiв вiдповiдностi, свiдоцтв про визнання вiдповiдностi та подають в установленому порядку iнформацiю про них до державного реєстру сертифiкатiв вiдповiдностi та свiдоцтв про визнання вiдповiдностi.

Уповноваженi органи iз сертифiкацiї мають право укладати за погодженням iз спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi угоди про взаємне визнання результатiв робiт з пiдтвердження вiдповiдностi з уповноваженими органами iнших країн.

Вимоги до уповноважених органiв iз сертифiкацiї та порядок надання їм повноважень встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Порядок надання органам із сертифікації повноважень на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2002 р. N 376.

Згідно з цим Порядком органам із сертифікації надаються повноваження на проведення робіт з підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу конкретним технічним регламентам з підтвердження відповідності.

Орган із сертифікації може отримати повноваження за умови, якщо він:

- є юридичною особою - резидентом України;

- акредитований в порядку, встановленому Законом України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності;

- не провадить діяльність, у тому числі консультативну, пов'язану з розробкою, виготовленням, продажем, технічним обслуговуванням, ремонтом, зберіганням, утилізацією продукції, розробкою систем якості (систем управління якістю), систем управління довкіллям, що є об'єктом підтвердження відповідності;

- має аудиторів, які атестовані у встановленому законодавством порядку та працюють на постійних умовах, у кількості, достатній для виконання робіт з підтвердження відповідності;

- не використовує частково або повністю фінансові та матеріальні ресурси розробників, виробників (постачальників) продукції;

- має власну систему управління якістю;

- має необхідне інформаційно-технічне забезпечення робіт з підтвердження відповідності;

- має власні випробувальні лабораторії (центри) для проведення випробування продукції, зазначеної в технічному регламенті з підтвердження відповідності, та/або уклав відповідні угоди з іншими акредитованими органами з оцінки відповідності;

- має досвід проведення робіт із сертифікації продукції не менше трьох років;

- має фонд нормативних документів та нормативно-правових актів за напрямами діяльності у сфері підтвердження відповідності у контрольованому стані;

- веде реєстр виданих сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання;

- має страховий фонд (страхову угоду) або кошти у розмірі, достатньому для відшкодування у встановленому законодавством порядку фізичним чи юридичним особам збитків, заподіяних внаслідок провадження ним діяльності як уповноваженого органу із сертифікації;

- гарантує нерозголошення конфіденційної інформації, отриманої під час виконання робіт з підтвердження відповідності.

Обов'язки виробникiв продукцiї, яка пiдлягає пiдтвердженню вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері:

- сприяти проведенню всiх процедур пiдтвердження вiдповiдностi, встановлених для конкретного виду продукцiї;

- наносити на продукцiю нацiональний знак вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері;

- компенсувати споживачам продукцiї завданi їм збитки в разi виявлення невiдповiдностi продукцiї вимогам, зазначеним у декларацiї про вiдповiднiсть та/або сертифiкатi вiдповiдностi чи свiдоцтвi про визнання вiдповiдностi.

Обов'язки постачальникiв продукцiї, яка пiдлягає пiдтвердженню вiдповiдностi в законодавчо регульованій сфері:

- реалiзовувати продукцiю за умови наявностi копiї сертифiката вiдповiдностi та/або копiї декларацiї про вiдповiднiсть чи копiї свiдоцтва про визнання вiдповiдностi, в порядку визначеному законодавством;

- припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Державний нагляд за дотриманням вимог з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованій сферi здiйснюється в порядку, встановленому законодавством.

Порядок оскарження дiй уповноважених органiв регламентує стаття 15 закону. Особа, яка є заявником з пiдтвердження вiдповiдностi, може оскаржити дiї та рiшення уповноваженого органу з сертифiкацiї шляхом подання скарги до апеляційної комісії або в судовому порядку. Скарги розглядаються апеляцiйними комiсiями, що створюються при уповноважених органах з сертифiкацiї. У разi незгоди однiєї iз сторiн з рiшенням апеляцiйної комiсiї воно може бути оскаржено у спецiально уповноваженому центральному органi виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi.

Законодавчо нерегульована сфера

Виробник може складати декларацiю про вiдповiднiсть за власною iнiцiативою або на пiдставi договору iз споживачем, при цьому вiн несе вiдповiдальнiсть за включення недостовірних відомостей у декларацію згiдно iз законами України.

Сертифiкацiя в законодавчо нерегульованiй сферi провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором мiж заявником (виробником, постачальником) та органом iз сертифiкацiї. При цьому підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу будь-яким заявленим вимогам. Орган iз сертифiкацiї встановлює правила проведення сертифiкацiї, визначає учасникiв робiт iз сертифiкацiї. Сертифiкацiя на добровiльних засадах може провадитися також органами iз сертифiкацiї, уповноваженими на провадження робiт у законодавчо регульованiй сферi.

Фiнансування діяльності з пiдтвердження відповідності

Діяльність органів з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi фінансується за рахунок:

- коштів, отриманих уповноваженими органами iз сертифiкацiї вiд заявників як плати за виконані роботи з підтвердження відповідності;

- коштів Державного бюджету України;

- iнших коштів, передбачених законом.



У межах видiлених бюджетних коштiв у сферi пiдтвердження вiдповiдностi фінансуються:

- дiяльнiсть органiв виконавчої влади, на якi законодавством покладено функції технiчного регулювання у визначених сферах діяльності;

- державний нагляд за дотриманням вимог;

- науково-дослiднi роботи;

- розроблення проектiв технічних регламентів, мiжнародних i нацiональних нормативних документiв, що встановлюють вiдповiднi правила та вимоги;

- участь у роботi мiжнародних (регіональних) органiзацiй.

Замовниками робiт у сфері підтвердження відповідності за кошти Державного бюджету України є центральнi органи виконавчої влади, на якi законодавством покладено технiчне регулювання у визначених сферах дiяльностi.

Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо регульованiй сферi здiйснюється згiдно з правилами визначення вартостi цих робiт, що затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N 485 затверджено ПРАВИЛА визначення вартості робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері.

Усі роботи з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері оплачуються вітчизняним або іноземним виробником (постачальником) продукції (товарів, робіт, послуг) за рахунок власних коштів.

Вартість робіт з підтвердження відповідності конкретного виду продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналом встановлюється уповноваженим органом із сертифікації згідно з цими Правилами та затверджується їх керівником.

Оплаті підлягають:

- прийняття рішення за заявкою;

- аналіз технічної документації (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності);

- відбір зразків продукції, їх ідентифікація та випробування;

- оцінка стану виробництва, системи якості (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності);

- аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (відмову у видачі) сертифіката відповідності;

- видача сертифіката відповідності та додатків до нього;

- здійснення інспекційного (технічного) нагляду за сертифікованою продукцією (якщо це передбачено технічними регламентами з підтвердження відповідності).

У додатку 1 наведено граничні нормативи трудомісткості робіт з підтвердження відповідності конкретних видів продукції, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації. Перелік робіт з підтвердження відповідності конкретних видів продукції визначається відповідним технічним регламентом.

У додатку 2 наведено граничні нормативи трудомісткості робіт з підтвердження відповідності послуг, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації.

У разі потреби уповноважені органи із сертифікації надають заявнику в межах своєї компетенції консультаційні послуги, які оплачуються з розрахунку: 1 година - не більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У додатку 3 наведено граничні нормативи сумарної трудомісткості робіт із сертифікації системи якості, що проводяться уповноваженим органом із сертифікації.

Групи складності продукції наведено в додатку 4.

Для визначення граничних нормативів трудомісткості робіт із сертифікації систем якості продукції другої та третьої груп складності до граничних нормативів, зазначених у додатку 3, застосовуються відповідно коефіцієнти 1,5 та 2.

Граничні нормативи оплати робіт з підтвердження відповідності продукції, що ввозиться в Україну, наведено в додатку 5.

Оплата за видачу сертифіката відповідності (свідоцтва про визначення відповідності), додатків до нього та/або його копій встановлюється у розмірі: 0,1 х Дmіn х М (Дmіn - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, М- число копій сертифіката відповідності). Окремо оплачується вартість бланків.

Оплата робiт з пiдтвердження вiдповiдностi в законодавчо нерегульованiй сферi здiйснюється на договiрних засадах.

Особи, винні в порушенні законодавства у сфері підтвердження відповідності, несуть відповідальність згідно із законами України. Докладно тема відповідальності за порушення законодавства в сфері підтвердження відповідності розглянута далі.

Участь України в мiжнародному спiвробiтництвi у сферi пiдтвердження вiдповiдностi

Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi пiдтвердження вiдповiдностi у встановленому законодавством порядку представляє iнтереси України в мiжнародних органiзацiях з пiдтвердження вiдповiдностi, здiйснює спiвробiтництво у цiй сферi з вiдповiдними органами iнших країн, приймає рiшення про приєднання до мiжнародних та регіональних систем сертифiкацiї, укладає договори про взаємне визнання результатiв робiт з пiдтвердження вiдповiдностi.

Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

2. Пiдтвердження вiдповiдностi продукцiї згiдно з вимогами Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 травня 1993 р. №46-93 "Про стандартизацiю i сертифiкацiю" (в частинi положень про сертифiкацiю) здiйснюється до введення в дiю вiдповiдного технiчного регламенту з пiдтвердження вiдповiдностi.

3. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом шести мiсяцiв з дня набрання чинності цим Законом:

- внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

- забезпечити приведення власних нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність з нормами цього Закону;

- розробити та затвердити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом.

4. Сертифiкати вiдповiдностi та свiдоцтва про визнання вiдповiдностi, виданi в установленому порядку в державнiй системi сертифiкацiї продукцiї та послуг до набрання чинності цим Законом, є чинними до закiнчення строку їх дiї.

5. Статтю 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Відомості Верховної Ради України 1995 р., N 4, ст.28; 1998 р., N 10, ст.35; 1999 р., N 39, ст.357, N 48, ст.418; 2000 р., N 32, ст.254, N 39, ст.333, N 45, ст.375) доповнити пунктом 5.2.15. такого змісту:

“5.2.15. Суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України “Про підтвердження відповідності”.

3. Закон України «Про акредитацiю органiв з оцiнки вiдповiдностi»

Цей Закон визначає правовi, органiзацiйнi та економiчнi засади акредитацiї органiв з оцiнки вiдповiдностi в Українi.

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

- акредитацiя - процедура, у ході якої національний орган з акредитацiї документально засвідчує компетентнiсть юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт (випробування, калiбрування, сертифiкацiю, контроль);

- орган з контролю - орган, який здійснює оцінювання відповідності шляхом спостережень і висновків, які супроводжуються відповідними вимірами, випробуваннями і калібруванням;

- оцiнка вiдповiдностi - дiяльнiсть, пов'язана з визначенням того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають вимогам, встановленим законодавством;

- система якості - сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів та ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якістю та її відповідність встановленим вимогам;

- система управління якістю - сукупність органів і об'єктів управління, взаємодіючих за допомогою матеріально-технічних і інформаційних засобів під час управління якістю продукції;

- система управління довкіллям - сукупність організаційної структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для формування, здійснення, аналізу і актуалізації екологічної політики;

- орган з оцiнки вiдповiдностi - випробувальна або калiбрувальна лабораторiя, орган з сертифiкацiї, орган з контролю, якi провадять дiяльнiсть у сферi оцiнки вiдповiдностi продукцiї, процесів, послуг і персоналу вимогам, встановленим законодавством;

- нормативний документ - документ, який встановлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів.

Цей Закон регулює правовiдносини, пов'язанi з акредитацiєю органiв з оцiнки вiдповiдностi, та поширюється на органи виконавчої влади, органи мiсцевого самоврядування, нацiональний орган з акредитацiї, пiдприємства, установи i органiзацiї незалежно вiд форми власностi та виду дiяльностi, що дiють в Україні (далі - підприємства, установи, організації).

Основнi принципи дiяльностi з акредитацiї:

- забезпечення рівності прав, законних інтересів всіх заінтересованих сторін;



- загальнодоступності та неупередженості проведення робiт з акредитацiї;

- прозорості дiяльностi з акредитацiї;

- професiйної компетентності виконавцiв робіт;

- добровiльності акредитацiї;

- забезпечення участi органiв виконавчої влади та громадських організацій на паритетнiй основi;

- застосування гармонiзованих з мiжнародними та європейськими стандартами вимог щодо акредитацiї;

- дотримання суспiльних iнтересiв;

- конфiденцiйності iнформацiї, отриманої в процесi акредитацiї.

Акредитацiя здiйснюється нацiональним органом з акредитацiї.

Нацiональний орган з акредитацiї є державною неприбутковою органiзацiєю, яка утворюється центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

Положення про національний орган з акредитації затверджується центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

Центральний орган виконавчої влади з питань економiки не має права втручатися в дiяльнiсть з акредитацiї нацiонального органу з акредитацiї.

Нацiональний орган з акредитацiї очолює керiвник, який призначається на посаду i звiльняється з посади центральним органом виконавчої влади з питань економiки.

До складу нацiонального органу з акредитацiї входять:

- Рада з акредитацiї;

- технiчнi комiтети з акредитацiї;

- комiсiя з апеляцiй.

Основними функцiями нацiонального органу з акредитацiї є:

- акредитацiя органiв з оцiнки вiдповiдностi з подальшим контролем за їх вiдповiднiстю вимогам акредитацiї, прийняття рiшення щодо акредитації, її поновлення, тимчасового зупинення або визнання недiйсною;

- розроблення правил процедур і затвердження програм акредитацiї органiв з оцiнки вiдповiдностi, а також здiйснення контролю за їх вiдповiднiстю вимогам акредитацiї;

- органiзацiя навчання, пiдготовки персоналу з акредитацiї і надання йому повноважень провадити дiяльнiсть з акредитації вiдповiдно до вимог, встановлених законодавством;

- ведення реєстрiв акредитованих органiв з оцiнки вiдповiдностi, а також персоналу з акредитацiї;

- представництво та участь від України у мiжнародних, європейських та інших регіональних органiзацiях з акредитацiї;

- укладання в установленому законодавством порядку мiжнародних договорiв про спiвробiтництво та взаємне визнання акредитацiї органiв з оцiнки вiдповiдностi;

- участь у роботi щодо гармонiзацiї нормативно-правових актів та нормативних документiв з мiжнародними та європейськими правилами і стандартами, якi визначають вимоги до нацiонального органу з акредитацiї та акредитованих органiв;

- ведення фонду нормативно-правових актів і нормативних документiв з питань акредитацiї;

- організація інформаційного забезпечення з питань акредитації.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про акредитацію органів з оцінки відповідності” видано Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграйції України №5 від 04.01.02 р. Про утворення Національного органу з акредитації України.

Наказом Мінекономіки N174 від 11.06.2002 р. Про внесення змін до наказу від 04.01.2002 N5 затверджено нову редакцію Положення про Національне агенство з акредитації України (НААУ).

Основні завдання НААУ:

- забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності;

- забезпечення довіри споживачів до діяльності з оцінки відповідності;

- створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному рівні;

- усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

Основні принципи діяльності НААУ:

- забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх заінтересованих сторін;

- загальнодоступність та неупередженість проведення робіт з акредитації;

- прозорість діяльності з акредитації;

- професійна компетентність виконавців робіт;

- добровільність акредитації;

- забезпечення участі органів виконавчої влади та громадських організацій на паритетній основі;

- застосування гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами вимог щодо акредитації;

- дотримання суспільних інтересів;

- конфіденційність інформації, отриманої в процесі акредитації.

Основні функції НААУ:

- Акредитація органів з оцінки відповідності з подальшим контролем за їх відповідністю вимогам акредитації, прийняття рішення щодо акредитації, її поновлення, тимчасового зупинення або визнання недійсною;

- Розроблення правил процедур і затвердження програм акредитації органів з оцінки відповідності, а також здійснення контролю за їх відповідністю вимогам акредитації;

- Організація навчання, підготовки персоналу з акредитації і надання йому повноважень провадити діяльність з акредитації відповідно до вимог, установлені законодавством;

- Ведення реєстрів акредитованих органів з оцінки відповідності, а також персоналу з акредитації.

- Представництво та участь від України у міжнародних, європейських та інших регіональних організаціях з акредитації;

- Укладання в установленому законодавством порядку

- міжнародних договорів про співробітництво та взаємне визнання

- акредитації органів з оцінки відповідності;

- Участь у роботі з гармонізації нормативно-правових актів та нормативних документів з міжнародними та європейськими правилами і стандартами, які визначають вимоги до НААУ та акредитованих органів;

- Ведення фонду нормативно-правових актів і нормативних документів з питань акредитації;

- Створення технічних комітетів з акредитації та затвердження положення про них;

- Затвердження положення про комісію з апеляцій та внесення зміни до нього;

- Затвердження методичних рекомендацій зпитань акредитації;

- Подання засновнику щорічної інформації про результати діяльності НААУ;

- Організація інформаційного забезпечення з питань акредитації;

- Проведення видавничої та інших видів діяльності відповідно до завдань, визначених цим положенням;

- Виконання інших функцій, що не суперечать законодавству та цьому Положенню;

- Організація та проведення семінарів;

- Розроблення порядку та правил оплати робіт з акредитації;

- Надання юридичних, консультаційних, інформаційних та інших послуг підприємствам, установам, організаціям, громадянам.

Види діяльності, що підлягають ліцензуванню, здійснюються НААУ після одержання необхідних ліцензій.

НААУ має право:

- утворювати експертні комісії (групи) та залучати до роботи в них на договірних засадах позаштатних аудиторів і експертів з акредитації;

- здійснювати перевірку акредитованих органів з оцінки відповідності;

- приймати рішення про тимчасове зупинення дії або визнання недійсним атестата про акредитацію;

- мати представників НААУ в інших регіонах України.

До складу НААУ входять:

- Рада з акредитації;

- технічні комітети з акредитації;

- комісія з апеляцій.

Засновником НААУ є держава в особі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Засновник:

- закріплює за НААУ майно, необхідне для його діяльності;

- видає НААУ замовлення на впровадження ним діяльності згідно з пунктом 6 цього Положення та здійснює його фінансування, якщо воно проводиться за рахунок коштів державного бюджету;

- затверджує основні вимоги щодо планування, калькулювання собівартості, обліку здійснення контролю за виконанням завдань (виконанням робіт, наданням послуг) за рахунок державних асигнувань, забезпечує в цій частині методичне керівництво діяльністю НААУ;

- затверджує правила визначення вартості робіт з акредитації;

- здійснює контроль за виконанням НААУ своїх зобов'язань, збереженням та ефективним використанням закріпленого за ним майна, дотриманням установлених правил фінансової та господарської діяльності;

- погоджує структуру та штатний розпис НААУ;

- затверджує Положення про НААУ;

- установлює опис та правила застосування Національного знака акредитації;

- погоджує призначення на посаду та звільнення з посад заступників Голови НААУ.

НААУ є юридичною особою з моменту державної реєстрації згідно з чинним законодавством. НААУ здійснює свою господарську діяльність відповідно до чинного законодавства України та цього Положення. НААУ має самостійний баланс, печатку, бланки із зображенням Державного Герба та своїм найменуванням. Національний знак акредитації, який реєструється відповідно до чинного законодавства.

Керівництво НААУ відповідає за:

- розроблення політики стосовно його діяльності в галузі якості, виявлення та усунені невідповідностей, конфіденційність цієї політики, її реалізацію;

- методику зберігання облікових документів протягом терміну, сумісного з його контрактами та юридичними зобов'язаннями;

- виконання оцінки закредитації згідно з чинним законодавством;

- прийняття рішень з акредитації;

- інансову і господарську діяльність НААУ.

НААУ здійснює акредитацію органів з оцінки відповідності згідно з вимогами міжнародних та європейських стандартів з акредитації, прийнятих в Україні.

Джерелами фінансування робіт з акредитації НААУ є:

- кошти, отримані як оплата робіт з акредитації;

- кошти державного бюджету;

- інші кошти, передбачені законом.

Рада з акредитації є дорадчо-наглядовим органом нацiонального органу з акредитацiї. Рада з акредитації формується на паритетних засадах з:

- представникiв центральних органiв виконавчої влади;

- представникiв акредитованих органiв з оцiнки вiдповiдностi;

- представникiв пiдприємств, установ та органiзацiй, Нацiональної академiї наук України, iнших наукових установ та громадських організацій.

Основними функцiями Ради з акредитацiї є:

- розроблення рекомендацiй щодо формування полiтики в сферi акредитацiї та нагляд за її проведенням;

- нагляд за здiйсненням акредитацiї вiдповiдно до принципiв, норм та вимог, встановлених у цьому Законi та iнших нормативно-правових актах;

- надання рекомендацiй щодо затвердження правил процедур та управлiння проведенням робiт з акредитацiї, здiйснення контролю i розгляду апеляцiй, в тому числi визначення розмiру зборiв за послуги в сферi акредитацiї;

- погодження квалiфiкацiйних вимог, порядку та правил атестацiї персоналу з акредитацiї, складу атестацiйної комiсiї персоналу;

- затвердження та увiльнення членiв комiсiї з апеляцiй;

- погодження положення про комiсiю з апеляцiй та змiн до нього;

- пiдготовка пропозицiй стосовно контролю за здiйсненням акредитацiї та органiзацiйно-фiнансовою дiяльнiстю нацiонального органу з акредитацiї;

- прийняття рекомендацій щодо укладення мiжнародних договорiв про спiвробiтництво та взаємне визнання акредитацiї органiв з оцiнки вiдповiдностi;

- розгляд щорiчного звiту про дiяльнiсть нацiонального органу з акредитацiї.

Положення про Раду з акредитації та її склад затверджує центральний орган виконавчої влади з питань економіки.

Технiчнi комiтети з акредитацiї створюються нацiональним органом з акредитацiї.

Основними функцiями технiчних комiтетiв з акредитацiї є:

- розроблення методичних рекомендацiй з питань акредитацiї;

- визначення спецiальних вимог i додаткових критерiїв акредитацiї у вiдповiдних сферах, пiдготовка i подання пропозицiй нацiональному органу з акредитацiї.

Положення про технічні комітети затверджує національний орган з акредитації.

Орган з оцінки відповідності може оскаржити дії та рішення національного органу з акредитації щодо відмови у акредитації шляхом подання апеляції до комісії з апеляцій або в судовому порядку.

Положення про комiсiю з апеляцiй затверджує керiвник нацiонального органу з акредитацiї.

Вiдповiдно до цього Закону можуть бути акредитованi органи з оцiнки вiдповiдностi будь-якої форми власностi, а саме:

- випробувальнi та калiбрувальнi лабораторiї;

- органи iз сертифiкацiї продукцiї, процесiв та послуг;

- органи iз сертифiкацiї систем якостi, систем управлiння якістю, систем управління довкіллям;

- органи iз сертифiкацiї персоналу;

- органи контролю.

Акредитацiя органiв з оцiнки вiдповiдностi здiйснюється нацiональним органом з акредитацiї в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього.

Порядок проведення акредитації повинен включати:

- подання заявки органом з оцінки відповідності (заявником) на акредитацію чи розширення сфери його діяльності;

- надання заявником інформації та документації, необхідної для акредитації;

- призначення групи аудиторів з акредитації;

- складання програми робіт з акредитації та інформування про це заявника;

- проведення аналізу наданої інформації та документації;

- проведення перевірки заявника на місці;

- аналіз зібраних матеріалів і складання акта перевірки з рекомендаціями щодо акредитації або про відмову в акредитації.

Рішення про акредитацію органів з оцінки відповідності приймає керівник національного органу з акредитації. У разі прийняття рішення про акредитацію органу з оцінки відповідності йому видається атестат про акредитацію встановленого зразка, який має строк дії до трьох років, та надається право використання національного знаку з акредитації. У разі прийняття рішення про відмову в акредитації надсилається (видається) заявникові повідомлення в письмовій формі про відмову в акредитації, в якому визначаються підстави такої відмови.

Національний орган з акредитації періодично здійснює перевірку акредитованих органів з оцінки відповідності. У разі виявлення порушень законодавства у сфері акредитації він приймає рішення про тимчасове зупинення дії або визнання недійсним атестата про акредитацію.

Національний знак акредитації - знак, який засвідчує, що організація, яка використовує цей знак, акредитована національним органом з акредитації.

Опис та правила застосування національного знака акредитації встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

Обов'язки акредитованих органiв з оцiнки вiдповiдностi:

дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сферi акредитацiї, на вiдповiднiсть яким вони акредитованi;

посилатися на акредитацiю тiльки стосовно тих робiт, на здiйснення яких їх було акредитовано;

оплачувати всi роботи, пов'язанi з їх акредитацiєю;

припинити посилання на акредитацiю у своїй документацiї та рекламi у разi припинення дії або визнання недiйсним атестата про акредитацію.

Особи, винні у порушенні законодавства України у сфері акредитації, несуть відповідальність згідно з законами України.

Джерелами фiнансування робiт з акредитацiї є:

- кошти, отриманi як оплата робiт з акредитацiї;

- кошти Державного бюджету України;

- iншi кошти, передбачені законом.

Фiнансуванню в межах видiлених бюджетних коштiв у сферi акредитацiї пiдлягають:

- науково-дослiднi роботи;

- розроблення проектiв нормативно-правових актiв та нормативних документiв з питань акредитації;

- участь у роботi мiжнародних, європейських та інших регіональних органiзацiй.

Розмір та порядок оплати робiт з акредитацiї встановлюється вiдповiдно до правил визначення вартостi робiт з акредитацiї, які затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

Нацiональний орган з акредитацiї доводить до загального відома iнформацiю про розмiр оплати робіт у сферi акредитацiї.

Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

2. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом трьох мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом:

- підготувати та внести до Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

- прийняти нормативно-правові акти, що випливають з цього Закону;

- забезпечити приведення власних нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність з нормами цього Закону.

3. До створення нацiонального органу з акредитацiї його функцiї виконує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї.

4. Атестати акредитацiї органів з оцінки відповідності, видані у державнiй системi сертифiкацiї продукцiї i послуг, чинні до закінчення строків їх дії. При цьому нагляд за дiяльнiстю органів з оцінки відповідності здiйснює нацiональний орган з акредитацiї.