Обгрунтування економічної ефективності діяльності підприємства

Висновок

За статтею калькуляції “Затрати на транспортування сировини і матеріалів” можна дізнатися, яка відстань до постачальника. Взагалі, чим коротша відстань, тим краще для підприємства. Для даного підприємства ця відстань становить 110 км.

Стаття калькуляції “Паливо та електроенергія на технологічні потреби” приводить відомості про потужність спожиту обладнанням за рік - 78 7204,9 кВт/год. Перемноживши потужність та тариф на електроенергію, ми дізнаємося про величину сумарних затрат підприємства на електроенергію, яка становить 149 568,94 грн.

Розглядаючи статтю калькуляції “Відрахування на соціальні заходи”, ми встановили, що ці затрати складають 26159,68 грн.

Стаття калькуляції ”Витрати на утримування і експлуатацію машин і обладнання” містить такі пункти, як амортизаційні відрахування по обладнанню всіх видів, основна і додаткова заробітна плата слюсарів-ремонтників, відрахування на соціальні заходи та затрати на поточний ремонт обладнання, за якою усі ці витрати для одного підприємства складають 314091,63грн.

За статтею калькуляції “Цехові витрати” ми дізнаємося про її складові: затрати на заходи по охороні праці, знос МШП. Суму цехових витрат підприємства 8 819,28 грн.

У статті калькуляції “Загальногосподарські витрати” виділяють такі пункти, як витрати на сплату відсотків по всіх видах кредитів, основна і додаткова заробітна плата АУП, відрахування на соціальні заходи, затрати на утримання і ремонт будівлі офісу. Загальногосподарські витрати становлять 214 730,29 грн.

Стаття калькуляції “Позавиробничі витрати” вказує на затрати для реклами на телебаченні та в періодичних виданнях. Загальна вартість позавиробничих витрат складає 6 794 грн.

Отже, в даному розділі ми спланували собівартість продукції підприємства. Слід додати, що собівартість відбиває досягнутий техніко-організаційний рівень виробництва, а отже, й економічні показники його діяльності. Роль собівартості в сучасних умовах значно зростає, оскільки вона впливає на розміри прибутку, а значить і на величину коштів, що надходять на розв'язання соціальних проблем працівників підприємства. Тому зниження собівартості - це одне з першочергових завдань кожного трудового колективу. Основними факторами зниження собівартості є:

підвищення науково-технічного рівня виробництва,

поліпшення його організації, оптимізація обсягу випуску за рахунок нових моделей,

ефективнішого використання виробничих фондів,

удосконалення управління виробництвом.

зменшення норм витрат сировини і матеріалів;

економія від заміни одного виду сировини на інший, дешевший;

повніше використання вторинних ресурсів,

економічне витрачання заробітної плати,

вдосконалення комерційних зв'язків із постачальниками сировини - все це резерви зниження собівартості.

Розділ 6

Важливим економічним важелем ринкового господарства є ціна. За допомогою ціни виражають вартість усіх видів продукції, послуг та ресурсів, вимірюються економічні величини обсягів виробництва, обігу та споживання основних оборотних фондів, складові валового національного продукту. Ціна - це грошовий вираз вартості. Її економічна роль розкривається у функціях, які вона виконує, а саме:

Вимірювально-інформаційна.

Підтримка збалансованості і рівноваги у господарстві.

Розподільча.

Стимулююча.

Соціальна.

Ціна продукції підприємства згідно таблиці 6.1 буде:

Таким чином, підбивши основні відповідні дані по умовно-постійним і умовно-змінним витратам, а також нарахувавши сукупні витрати як на весь обсяг, так і на одиницю продукції, можна побудувати графік беззбитковості. Він покаже оптимальний обсяг випуску продукції.

Висновок

Даний розділ показує, що всі затрати підприємства поділяються на умовно-постійні та умовно-змінні. До складу умовно-постійних витрат відносяться: амортизаційні відрахування, заробітна плата погодинників, відрахування на соціальні заходи, затрати на поточний ремонт та інші витрати.

До умовно-змінних відносяться затрати на придбання матеріалів, на транспортування, а також заробітна плата відрядників.

З графіка беззбитковості видно, що беззбитковість підприємства залежить від обсягу продукції, що створюється. Підприємство є беззбитковим, коли сукупні витрати дорівнюють виручці в точці беззбитковості. Праворуч від в точки беззбитковості починається зона прибутків, яка буде розширюватися із збільшенням обсягу продукції. Крім того, більший прибуток можуть принести такі фактори як зміна структури виробництва в сторону збільшення найбільш прибуткової, зниження собівартості. Ліворуч від в точки беззбитковості знаходиться зона збитків, де виручка від реалізації менша за сукупні витрати на виробництво продукції, при цьому обсяг виробництва теж менший ніж рівноважний . Слід додати, що беззбитковим є те підприємство, яке не отримує ані прибутків, ані збитків.

Розділ 8

Планування суми та розподілу чистого прибутку підприємства

Прибуток - узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності; возначається як різниця між грошовою виручкою реалізації продукції і всіх витрат, пов'язаних з її виробництвом.

Чистий прибуток - це прибуток після відрахування витрат на виробництво та реалізацію, сплати податків і всіх боргових зобов'язань; є основою формування фондів економічного стимулювання.

Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства за всіма видами виробничої діяльності, що відбувається в його балансі.

Прибуток від реалізації - це різниця виручки від реалізації продукції та повної собівартості.

Оскільки підприємство не планує інших видів діяльності (позареалізаційної), то балансовий прибуток за величиною дорівнює прибутку від реалізації:

.

Визначимо величину чистого прибутку:

, при чому

, де

- чистий прибуток;

- виручка від реалізації;

- собівартість.

Обсяг реалізації беремо з таблиці 6.1. - рядок “Разом” (комерційна собівартість).

, тоді

Використання чистого прибутку покажемо на схемі:

Використання чистого прибутку підприємства

Висновок

Чистий прибуток планується за вирахуванням з балансового прибутку 30 %. Різниця між чистим доходом і чистим прибутком полягає в тому, що перший відображає всю величину додаткового продукту, а другий - тільки ту його частину, яку одержуємо від реалізації товарної продукції. Загальна сума чистого прибутку розподіляється між певними фондами, такими як: фонд розвитку виробництва, науки і техніки, який складає 40% чистого прибутку (106671,1 грн.), фонд соціального розвитку охоплює 10 % чистого прибутку (26667,78 грн.), фонд матеріального заохочення становить 42 % від чистого прибутку (112004,66 грн.), резервний фонд - 5 % від чистого прибутку (13333,89 грн.), резерв для погашення боргів - 2% від чистого прибутку (5333,56 грн.), фонд страхування - 1 % від чистого прибутку (2666,78 грн.)

Розділ 9

Таблиця 9.1 Склад і структура активів підприємства

Склад і структуру персоналу підприємства відобразимо в таблиці 9.2.

Таблиця 9.2 Склад і структура персоналу підприємства

Таблиця 9.3 Основні річні показники ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємства

Завершуючи даний розділ, ми можемо відмітити наступне: основний капітал є найважливішою частиною, так як його питома вага складає 94,14 %.

В інтересах підприємства варто не стільки нарощувати обсяг основних виробничих фондів, скільки підвищувати ефективність їх використання, яка характеризується насамперед, показниками фондовіддачі, представленими у таблиці 9.3. Це фондовіддача по продукту і по прибутку, яка становить 1,67 та 0,33 грн. відповідно. Узагальнення результатів виробничо-господарської діяльності підприємства, здійснюється на основі показників рентабельності (ефективності). Рівень рентабельності продукції на нашому підприємстві становить 25 % і характеризує рівень ефективності спожитих основних і оборотних фондів та праці. Рівень рентабельності виробничих фондів становить 31,38 % і визначає ефективність витрат, що акумулюються у виробничих фондах, тобто ефективність окремих витрат виробництва.

Отже, на кожну гривню витрат припадає 0,25 грн. прибутку;

На одну гривню виробничих фондів припадає 0,31 грн. прибутку.

Основними факторами зростання рентабельності виробництва є зниження собівартості та підвищення якості продукції, зниження витрат матеріальних та трудових ресурсів, повніше використання устаткування, підвищення продуктивності праці.

· Річний фонд заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу становить 71 184 грн.

По п'ятому розділу:

· до затрат підприємства по статті калькуляції “Сировина і матеріали” відносяться затрати на придбання основних матеріалів і затрати на придбання додаткових матеріалів;

· чим коротша відстань до постачальника, тим краще для підприємства (для даного підприємства ця відстань становить 110 км);

· величина сумарних затрат підприємства на електроенергію становить 149 568,94 грн.;

· додаткова заробітна плата виробничих робітників складає 11 % від основного фонду зарплати робітників-відрядників і дорівнює 2601,245 грн. при основній заробітній платі у розмірі 23647,68 грн.;

· відрахування на соціальні заходи складають 37% від суми основної і додаткової заробітної плати виробничих робітників і дорівнюють 9712,1 грн.;

· витрати на утримування і експлуатацію машин і обладнання для даного підприємства складають 314091,63 грн.;

· сума цехових витрат підприємства 8 964,94 грн.;

· загальногосподарські витрати становлять 214730,29 грн.;

· загальна вартість позавиробничих витрат складає 6 794 грн.;

· роль собівартості в сучасних умовах значно зростає, оскільки вона впливає на розміри прибутку, а значить і на величину коштів, що надходять на розв'язання соціальних проблем працівників підприємства;

· зниження собівартості - це одне з першочергових завдань кожного трудового колективу;

По шостому розділу:

· собівартість на підприємстві є досить високою і становить 1523872,92 грн.

· обсяг собівартості обумовлюється значними затратами на експлуатацію та утримування машин і обладнання, на паливо та електроенергію для технологічних потреб, а також загальногосподарські витрати.

· висока собівартість спричинить встановлення високої ціни на продукцію хоча обсяги продажу не зменшаться, однак це все таки спричинить зниження прибутку;

· доцільно скоротити витрати на сировину і матеріали, електроенергію та паливо, покращення організації виробництва;

По сьомому розділу:

· всі затрати підприємства поділяються на умовно-постійні та умовно-змінні;

· до складу умовно-постійних витрат відносяться: амортизаційні відрахування, заробітна плата погодинників, відрахування на соціальні заходи, затрати на поточний ремонт та інші витрати;

· до умовно-змінних відносяться затрати на придбання матеріалів, на транспортування, а також заробітна плата відрядників;

· беззбитковість підприємства залежить від обсягу продукції, що створюється;

· крім того, більший прибуток можуть принести такі фактори як зміна структури виробництва в сторону збільшення найбільш прибуткової, зниження собівартості;

· рівноважний обсяг виробництва становить одиниць;

По восьмому розділу:

· чистий прибуток планується за вирахуванням з балансового прибутку 30%;

· різниця між чистим доходом і чистим прибутком полягає в тому, що перший відображає всю величину додаткового продукту, а другий - тільки ту його частину, яку одержуємо від реалізації товарної продукції;

загальна сума чистого прибутку розподіляється між певними фондами, такими як: фонд розвитку виробництва, науки і техніки, 106 671,1грн.), фонд соціального розвитку охоплює 10 % чистого прибутку (26667,78 грн.), фонд матеріального заохочення становить 42 % від чистого прибутку (112 004,66 грн.), резервний фонд - 5 % від чистого прибутку (13333,89грн.), резерв для погашення боргів - 5% від чистого прибутку (5333,56 грн.), фонд страхування - 1 % від чистого прибутку (2666,78 грн.)

По дев'ятому розділу:

· в інтересах підприємства варто не стільки нарощувати обсяг основних виробничих фондів, скільки підвищувати ефективність їх використання, яка характеризується насамперед, показниками фондовіддачі;

· узагальнення результатів виробничо-господарської діяльності підприємства здійснюється на основі показників рентабельності (ефективності);

· рівень рентабельності продукції на нашому підприємстві становить 25% і характеризує рівень ефективності спожитих основних і оборотних фондів та праці;

· рівень рентабельності виробничих фондів становить 31,38 % і визначає ефективність окремих витрат виробництва;

· основними факторами зростання рентабельності виробництва є зниження собівартості та підвищення якості продукції, зниження витрат матеріальних та трудових ресурсів, повніше використання устаткування, підвищення продуктивності праці.

Всього активи підприємства складають 1214152.759 грн., з них 5,86 % оборотний капітал і 94,14 % основний капітал.

Підприємство потребує 75 працівників (всього). Рентабельність продукції рівна 25% (що дорівнює закладеному відсотку прибутку), отже, на кожну гривню витрат припадає 0,25 грн. прибутку. Тобто підприємству варто виробляти саме цей вид продукції.

На одну гривню виробничих фондів припадає 0,31 грн. прибутку. Тобто рентабельність виробництва дорівнює 31%.

У сучасних економічних умовах ці показники рентабельності є достатньо високими, тому бізнес розпочинати доцільно.

Варто також додати, що кругообіг, при якому максимальний економічний ефект досягається при мінімальних запасах оборотних засобів є найбільш раціональним. Підприємство має бути зацікавленим в долі оборотних засобів, оскільки від них залежить не тільки доля безперебійності виробництва.

Як складову частину підвищення ефективності виробництва підприємства в умовах ринкової економіки використовують підвищення продуктивності праці. Підприємства самі планують продуктивність праці і визначають її рівень, забезпечуючи при цьому випередження росту продуктивності праці у порівнянні з ростом середньої заробітної плати та фондоозброєності праці. Факторами росту продуктивності праці є умови, за яких можливе її підвищення. До них належать організаційні, соціальні, матеріально-технічні, економічні, природні та інші.

Зниження собівартості продукції є одним з способів стабілізації економічного та фінансового стану підприємства. Товаровиробник повинен прагнути до скорочення витрат виробництва постійно, а не лише тоді, коли потрапляє у складне фінансово-економічне становище, бо низька індивідуальна собівартість забезпечуватиме підприємству додатковий прибуток, розміри якого будуть тим більшими, чим меншою буде індивідуальна собівартість продукції порівняно з суспільною.

Збільшення величини прибутку є важливішим завданням підприємства в умовах ринкової економіки. На величину прибутку впливає коливання цін навколо вартості продукції. Якщо на ринку попит споживачів дорівнює пропозиції продавців, то ціна встановлюється на рівні вартості продукції і підприємець одержить прибуток, котрий дорівнює величині створеної додаткової вартості. Коли попит буде більшим за пропозицію, то ціни на продукцію будуть вищими за її вартість і відповідно прибуток перевищує величину додаткової вартості. У протилежному випадку прибуток буде меншим ніж додаткова вартість, бо ціна буде нижчою за вартість продукції.

Література