Еволюція французького філософського роману

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція французького філософського роману

Богуш Марія Миколаївна

здобувач вищої освіти навчально-наукового інституту іноземних мов Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Україна

Науковий керівник: Сипа Лілія Михайлівна

кандидат філологічних наук, доцент кафедри романської філології та компаративістики Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Україна

Взаємодія літератури та філософії позначена тяглістю традиції та тісним взаємозв'язком. Яскравим взірцем такої «співпраці» постає жанровий різновид філософського роману. У європейській літературі його становлення пов'язане з епохою Просвітництва. Саме в період стрімкого розвитку філософії як науки у літературі все більшої ваги набуває філософська проза загалом і жанровий різновид філософського роману зокрема.

Термін «філософський роман» вперше фігурує у назві твору маркіза де Сада «Аліна і Валькур, або філософський роман». Цей твір був опублікований у 1795 р. Однак, ще до його появи жанрові ознаки філософського роману притаманні «Персидським листам» Шарля-Луї Монтеск'є. Філософський дискурс властивий і для творів таких просвітників як Вольтер («Задіг, або Доля», «Кандід, або Оптимізм» «Царівна Вавилонська», «Простодушний»), Дені Дідро («Племінник Рамо») та Жан-Жак Руссо («Юлія, або Нова Елоїза», «Еміль»). Цікаво, що філософи того часу були водночас літераторами. Відповідно, ідейні переконання авторів позначилися на їх художньому доробку, в якому значне місце відведене якраз ідеї. французький філософський роман

З плином часу жанрові ознаки європейського філософського роману зазнають окремих модифікацій. Так, в період романтизму філософський аспект позначений осмисленням мистецтва, історії та релігії у літературній спадщині таких авторів як Альфред де Віньї, Жорж Санд, Віктор Гюго. Безпосередньо заявлені ідеї представлені у романі Жорж Санд «Лелія», осягнення історії присутнє у романі «Сен-Мар» А. де Віньї, метафізика мистецтва у поєднанні з філософією історії та релігії широко представлені у дилогії Жорж Санд «Консуело» і «Графиня Рудольштадт». Філософічністю позначена низка романів В. Гюго. Жанрові ознаки філософського роману на прикладі творчості В. Гюго детально аналізує сучасна французька дослідниця Мір'ям Роман [2].

Безперечним внеском у розвиток європейського філософського роману стала літературна спадщина французького реаліста Оноре де Бальзака. Автор виокремив «Філософські романи і повісті», що згодом увійшли до «Філософських етюдів» «Людської комедії», заявивши тим самим про значущість філософського компоненту. Український літературознавець Дмитро Затонський вказує на три типи бальзаківських творів, з огляду на їх філософську спрямованість. Йдеться про твори, у яких безпосередньо заявлена філософічність («Луї Ламбер», «Пошуки Абсолюту»), такі, що пов'язані з філософським осмисленням дійсності («Невідомий шедевр», «Еліксир довголіття», «Розкаяний Мельмот». «Серафіта») та твори, котрі можна сприймати у філософському розрізі лише «в тому значенні, якого надавали цьому слову поети німецького романтизму» («Прощай», «Ісус Христос у Фландрії», «Червона корчма», «Метр Корнеліус», «Ґамбара» та ін.) [1, 17].

Примітно, що у літературі ХХ ст. до філософії у художній цілісності літературного твору знову апелюють філософи. Це передусім екзистенціалісти Жан-Поль Сартр та Альбер Камю. Вони акцентують увагу на відокремленості та відчуженості людського існування. Своєю чергою відчуженість тісно переплітається з абсурдністю. Назвемо наступні твори того часу: «Нудота» Ж.-П. Сартра, «Сторонній», «Чума» А. Камю.

На початку ХХІ ст. до філософського дискурсу звертається франкомовний письменник Ерік-Еммануель Шмітт. Філософ за освітою, автор дисертаційного дослідження на тему «Дідро і метафізика», Е.-Е. Шмітт різнопланово відтворює філософічність у своїй літературній творчості. Це і відображення образів філософів, і філософське осмислення мистецтва, релігії й самої суті буття людини («Коли я був твором мистецтва», «Моє життя з Моцартом», «Цикл незримого»).

Панорамний огляд розвитку жанрового різновиду філософського роману у французькій літературі дає змогу окреслити основні його віхи та простежити трансформацію жанрових особливостей, що спрямовує до аналізу та інтерпретації філософської складової як окремого художнього твору, так і компаративістичного зіставлення філософського дискурсу літературних здобутків одного автора, або ж різних письменників чи творів різних літературних періодів.

Список використаних джерел:

[1] Затонський, Д. (1989). Бальзак, Оноре де. Людська комедія (Т. 1, сс. 5-43). Київ: Дніпро.

[2] Roman, M (1999). Victor Hugo et le roman philosophique. Paris : Honore Champion Editeur.

Размещено на Allbest.ru