Ревізькі казки як джерело генеалогічної реконструкції в галузі шевченкознавства

Ще раз згадаймо про родину «дядечка Гриня» Ковтун Ю. Зазнач. твір. С. 30. Григорія Євстратовича Шевченка (№ 312). Йому було 56 років, він був одружений із 62-х річною Мотроною Кирилівною і жив із сином Михайлом, 20-ти років. А щодо старшого сина «Вартфоломія» маємо запис, що його було «звільнено з селянства у 1848 році» Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 969. Арк. 69зв.-70., тобто подібно до Т. Шевченка.

Поряд (№ 313) стояла хата ще одного племінника Тарасового діда Мирона Кіндратовича, який помер у 1835 р. В оселі господарював його син Григорій, 46-ти років із дружиною Ксенією Савівною, 43-х років. З ними проживали восьмеро дітей: Андрій, 25-ти років із дружиною Ганною («Анною») Анікіївною, 20-ти років, Наум, 17-ти, Петро, 12-ти, Андронік і Федот, шести, Дмитро, чотирьох, Дарія, 15-ти й Анна, восьми років Там само. Арк. 69зв.-70. Красицький Д. Зазнач. твір. С. 87. В. Портянко, узагальнюючи, пише: «Увесь «рід» Тарасової матері - моринецькі Бойки - складався з самих піших «халупників» та «найманців»» - «цієї найубогішої верстви невільників». Див.: Портянко В. Тарасова мати // Вітчизна. 2009. № 9-10. С. 105. Міф про убо-гість Тарасового діда по материнській лінії спростовують С. Чанін і Г. Кар-пінчук. Див.: Чанін С. В. Зазнач. твір. С. 14; Карпінчук Г. Зазнач. твір. С. 5..

Оскільки вивчення Шевченкового родоводу по матері, як правило, не йде далі згадки про Якима Бойка і його дітей ^ш, ми зупинимося на цій гілці генеалогічного древа поета трохи докладніше. Ревізька казка 1850 р. по с. Моринці, складена 15 вересня і підписана управителем поміщиком, поручиком Павлом Лаврентійовичем Чайковським Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 969. Арк. 274зв.-275., дозволяє нам висвітлити долі цих родичів поета.

Павлу Якимовичу («Акимов») Бойку, рідному дядькові Тараса по материнській лінії, в 1834 р. було 46 років, а до наступної ревізії він не дожив: помер у 1850 р. Дата його смерті, схоже, шевченкознавцям не була відома, зокрема, у «Шевченківській енциклопедії» та генеалогічному древі, складеному Г. Карпінчук, вона не зазначена Шевченківська енциклопедія... Т. 5. С. 501; Карпінчук Г. Зазнач. твір. С. 26.. На його подвір'ї під № 250 продовжувала жити його вдова 54-х річна Мотрона Онисимівна. Маємо тут ще один цікавий запис про те, що племінник Павла Якимовича Осип Григорович Шевченко, якому на момент попередньої ревізії виповнилося 12 років, був переведений до с. Кирилівка у 1842 р. Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 969. Арк. 253зв.-254.

Подвір'я Савелія Івановича Бойка племінника Тарасового діда по материнській лінії, якому під час попередньої ревізії було 44 роки і який помер у 1841 р., зазначено під № 157. В обійсті мешкали його діти з родинами: Філон, 38-ми років; діти другого сина Олександра, відданого у рекрути в 1849 р. (під час попередньої ревізії йому було 13 років), чотирьохрічний Корній і дворічна Євдокія; Кузьма («Козма»), 19-ти років із 20-ти річною дружиною Анастасією Хомівною; донька Улита, 27-ми років із двома позашлюбними дітьми п'ятирічним Олександром і трирічною Анною Там само. Арк. 227 зв.-228..

Гаврило Семенович Бойко, 48-ми років, внучатий племінник Якима Омеляновича, проживав в оселі, зазначеній під № 211. Разом із ним проживали його дружина Любов Несторівна, 45-ти років, сини: десятирічний Олексій та трирічний Улян (про старшого Омеляна записано, що він помер у 1835 р). На цьому ж подвір'ї мешкав Гаврилів брат Лазар, 42-х років із дружиною Параскевою Юхимівною («Ефимовою»), 36-ти років і дітьми: дев'ятирічним Семеном, шестирічним Кирилом, 13-ти річною Агафією, трирічною Наталією та однорічною Євдокією Там само. Арк. 241 зв.-242..

Ще один внучатий племінник Федір Андрійович Бойко, 37-ми років із дружиною Єфимією Омелянівною, 36-ти років, їхні діти: восьмирічний Филимон, однорічний Василь, 17-ти річна Марія, п'ятирічна Мокрина й однорічна Уляна записані під № 249 Там само. Арк. 253зв.-254..

Під № 115 зазначено обійстя Івана Савельовича (Васильовича у документі різночитання) Терещенка, який помер у 1848 р., та його дружини Євдокії Іванівни, 47-ми років, до подвір'я якого, окрім власних дітей, були приписані й племінники, зокрема, Степан, якому під час попередньої ревізії виповнилося 19 років і який був переведений в 1842 р. у с. Софіївку Черкаського повіту О. Кониський, пише, що Степана було віддано «у москалі». Див.: Ко- ниський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський... С. 60.. Його брат Григорій Данилович, якому в 1834 р. було п'ять років, у 1849 р. був відданий в рекрути. А їхня мати, 54-х річна Ксенія Антонівна продовжувала жити в хаті родича. Тут йдеться про Тарасову мачуху з її дітьми Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 969. Арк. 215зв.-217.. Тож можемо зробити висновок, що доля помстилася цій недобрій жінці: під старість їй довелося доживати в чужій хаті, без дітей.

Настав час згадати про перше дитяче кохання Тараса. Ретельно вивчивши метричні записи і сповідні розписи, дослідники дійшли висновку, що мова йде про Оксану Коваленко, молодшу за нього на 2-3 роки.

У ревізькій казці по с. Кирилівка за 1816 р. під № 35, по сусідству із Шевченками, вказана сім'я Коваленка Степана Григоровича, 40-а років: окрім нього самого зазначений його син від першого шлюбу дворічний Василій, п'ятирічний пасинок Прохор Романович Багеба, переведений з іншого села у 1815 р., і дружина Матрона, 27-ми років Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 314. Арк. 12зв.-13.. Останній запис щодо пасинка Прохора спростовує твердження П. Жура і Ю. Ковтуна щодо того, що друга дружина Степана Коваленка Мотрона стала мачухою його сину Прохору Жур П. Зазнач. твір. С. 75; Ковтун Ю. Зазнач. твір. С. 37-38.. Згідно із записом ревізької казки, якраз навпаки: це Степан став вітчимом сина Мотрони від першого шлюбу, а та стала мачухою Василю. Але згадуємо ми про цю сім'ю тому, що, як показує наступна ревізька казка, саме в ній народилася та Ксенія, якій присвячував свої поезії Т. Шевченко. У ревізькій казці 1834 р. знаходимо запис під № 193 про родину Степана Григоровича Коваленка, який помер у 1830 р. Згідно з метричними записами, як вказує П. Жур, датою смерті Сте-пана Григоровича Коваленка є 22 березня 1831 р. Див.: Жур П. Зазнач. твір. С. 76. Матері на момент ревізії також уже не було в живих. До подвір'я були приписані їхні діти: сини Павло, 11-ти років, Василій, відданий у рекрути в 1833 р., пасинок Прохор, 23-х років і донька Ксенія, 17-ти років Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 574. Арк. 324 зв.-325.. Тобто, різниця у віці з Т. Шевченком становила саме три роки. Таким чином, ми можемо з великою долею вірогідності встановити ім'я і по батькові першого кохання поета Оксани Коваленко. Більшість авторів, які писали про жіночі захоплення Т. Шевченка, не згадували, що по батькові вона Степанівна Зокрема, нам ця інформація зустрілася лише тричі. Див.: Шевченківсь-ка енциклопедія... Т. 3. С. 422; Жур П. Зазнач. твір. С. 75-77; Ковтун Ю. За-знач. твір. С. 36-39..

Як бачимо, доля цієї родини склалася трагічно, але сама Оксана, на відміну від створеного Т. Шевченком поетичного образу дівчини-покритки, прожила досить благополучне життя. На відміну від частини шевченкознавців, які проєктували на реальну особистість її ліричний образ, стверджуючи, що вона була збезчещена, народила позашлюбну дитину і втратила розум Зайцев П. Зазнач. твір. С. 34, 130-131; Данилюк Л. Жінки, яких любив Кобзар // Дніпро. 2014. № 2. С. 70; Шагинян М. Шевченко / ред. В. Р. Щерби-на. Москва : Художественная литература. 1941. С. 111-113., ряд дослідників, посилаючись на метричні книги, доводять, що Оксана вийшла заміж за Карпа Миколайовича Сороку в с. Пединівка і мала у шлюбі дітей Жур П. Зазнач. твір. С. 73-78; Чемерис В. «Ми вкупочці колись рос-ли, маленькими собі любились.» (історія одного дитячого роману) // Шев-ченківський краєзнавчий альманах. Київ : «Алвія», 2006. С. 62-65; Горбач Н. Зазнач. твір. С. 255-256; Сокур В. Зазнач. твір. С. 27; Шевченківський слов-ник. Т. 1. С. 305; Шевченківська енциклопедія. Т. 2. С. 623; Т. 3. С. 422. Ревізька казка 1850 р. с. Пединівка Звенигородського повіту цілком підтверджує цей факт. Запис № 155 зазначає, що в Карпа Миколайовича Сороки, 31-го року, була дружина Ксенія Степанівна, 30-ти років (нагадуємо, що у ревізьких казках, як і в сповідних розписах, трапляються неточності), і в них на той момент було вже п'ятеро дітей: п'ятирічний Євдоким, трирічний Іван, дев'ятирічна Параскева, семирічна Варвара Як правило, дослідники вказують тільки цих двох старших дочок. Див.: Шевченківський словник... Т. 1. С. 305; Шевченківська енциклопедія... Т. 3. С. 422; Петровський В. В., Семененко В. І. У пошуках молодої чарів-ності (Т. Шевченко) // Історія України : Заборонені кохання : Особистості. Долі. Почуття. Харків : ВД «Школа», 2010. С. 378. В останній публікації стверджується, що Оксана все ж стала покриткою, але у 1840 р. вийшла заміж за кріпака в інше село і народила двох дітей - Параску і Варвару. Зі сво-го боку зазначимо, що у ревізьких казках зазвичай вказувався позашлюбний статус дитини, але стосовно дітей Ксенії Степанівни Сороки таких уточнень немає. і однорічна Феодосія. Разом із ними до подвір'я були приписані й інші родичі: Карпів брат Іов (у 1834 р. йому було шість років, помер у 1835 р.), його ж сестра Мотрона, 25-ти років, Карпів двоюрідний брат Роман Якович Яценко, якому під час попередньої ревізії було 24 роки, але у 1836 р. він помер, та дружина останнього Марфа Микитівна, яка перебувала в «бігах» із 1837 р. Держархів Київської обл. Ф. Ф-280. Оп. 2. Спр. 969. Арк. 310зв.-311. Тобто, господарювала Ксенія, фактично, у власній оселі, що на той час було неабиякою удачею. Її рідний брат Павло жив у Кирилівці, було йому в 1850 р. 27 років, був одружений на 26-ти річній Афонасії Іванівні і мав однорічного сина Семена. А от доля єдиноутробного брата Прохора Романовича Богибенка (Богебенка, Богеби) (у цій ревізькій казці він названий свояком) склалася трагічно: в 1834 р. у віці 23-х років він був відправлений на поселення до Сибіру Там само. Арк. 49зв.-50..

Підводячи підсумок, зазначимо, що лонгітюдний підхід до вивчення Шевченкового родоводу на підставі ревізьких казок 1795-1850 рр. дає можливість отримати розгорнуту та динамічну картину розвитку генеалогічного древа поетового роду протягом більше ніж півстоліття. Тож документи ревізій можна вважати цінним історичним джерелом для генеалогічних досліджень із шевченкознавства. Проведений порівняльний аналіз інформації ревізьких казок із фактами, зазначеними у біографічних дослідженнях численних авторів, дозволив припустити, що ще однією ймовірною датою народження Тарасового діда Івана Андрійовича може бути 1756 р. і спростувати деякі усталені міфи й неточності, пов'язані з життям рідні Т. Шевченка та його близьких, зокрема, стверджувати, що прадід Тараса Андрій Шевченко помер не пізніше 1795 р., що по батькові Тарасового діда по материнській лінії звали Якимом Омеляновичем, що перше дитяче захоплення поета Оксана Коваленко мала досить благополучну долю, на відміну від створеного Т. Шевченком поетичного образу тощо.

Ревізькі казки проливають деяке світло на материнську гілку родоводу Т. Шевченка, що, як правило, розглядалася дослідниками досить поверхово, а саме дозволяють дослідити рід двоюрідного діда Тараса Івана Омеляновича Бойка. Більш докладно, ніж у переглянутих нами наукових дослідженнях, ревізькі казки висвітлюють родовід Кіндрата Андрійовича та Олексія Андрійовича Шевченків (братів Тарасового діда Івана Андрійовича) та дядька поета Сави Івановича. Ці джерела вказують дати їхньої смерті, а також дати смерті Сави та Омеляна Івановичів Шевченків, Павла Якимовича Бойка та інших персоналій, не відомих шевченкознавцям. Завдяки ревізьким казкам вдалося розширити перелік нащадків деяких родичів поета та в ряді випадків дізнатися про їхню долю (втечі з кріпацтва, віддання в рекрути). Отже, у подальших дослідженнях науковців вони мають зайняти належне місце поряд із метричними книгами і сповідними розписами, які активно використовуються шевченкознавцями. Одночасно зазначимо, що, як і у сповідних розписах, де вік людини зазначався «на око», і в метричних книгах, коли траплялося, що п'яні дячки плутали імена Жур П. Зазнач. твір. С. 73-74. і також вказували приблизний вік померлих та одружених Тарас Шевченко. Документи та матеріали... С. 6-9., так і в ревізьких казках маємо чимало неточностей і невідповідностей. Зокрема, дослідники відмічають нерідко приблизне визначення віку записуваних осіб і написання українських імен на польський або російський кшталт Легун Ю., Петренко О. Зазнач. твір. С. 9-10.. Це означає, що висновки можна робити, тільки ретельно зіставляючи усну традицію шевченкознавства зі всіма видами архівних джерел, і на цьому шляху є ще багато моментів, що потребують уточнення.

References

1. Boiko, H. V. (2011). Posimeinyi spysok Shevchenkiv z Revizkoi kazky Kyivskoi hubemii Zvenyhorodskoho povitu s. Kyrylivky [The Family list of the Shevchenkos from the Revizka fairy tale, Kyiv province, Zvenygorod district, village Kyrylivka]. Arkhivy Ukrainy, 1, 174-177 [in Ukrainian].

2. Boiko, H. V. & Kaminska, N. V. (2014). Zhyttiepys Tarasa Shevchenka u dokumentakh Derzhavnoho arkhivu Kyivskoi oblasti [The biography of Taras Shevchenko in the documents of the State Archive of the Kyiv Region]. Ukrainska biohrafistyka : zb. nauk. prats, 11, 314-322 [in Ukrainian].

3. Chanin, S. (2008). Velykyi rid velykoi liudyny. Naukovo-populiarnyi narys pro T. H. Shevchenka ta yoho rodovid [A great family of a great man. A popular science essay about T. G. Shevchenko and his pedigree]. Kyiv : TOV «ELIBRE». 158 s. [in Ukrainian].

4. Horbach, N. (2005). Zhyttia ta tvorchist Tarasa Shevchenka [The life and work of Taras Shevchenko]. Lviv : «Kameniar». 304 s. [in Ukrainian].

5. Karpinchuk, H. (2019). Rid Shevchenkovoi materi Kateryny Boiko [The lineage of Shevchenko's mother, Kateryna Boyko]. Slovo i Chas, 3, 3-26 [in Ukrainian].

6. Konyskyi, O. Ya. (2014). Taras Shevchenko-Hrushivskyi. Khronika yoho zhyttia [Taras Shevchenko-Hrushivskyi. Chronicle of his life]. Kyiv : TOV «Vydavnytstvo «KLIO»». 672 s. [in Ukrainian].

7. Krasytskyi, D. (1991). Rodovid [The pedigree]. Slovo i chas, 5, 86-90 [in Ukrainian].

8. Kyryliuk, Ye. P. (Ed.) (1976). Shevchenkivskyi slovnyk: u 21. [Shevchenko's dictionary : in 2 vol.] (Vol. 1). Kyiv : Holovna redaktsiia URE [in Ukrainian].

9. Kyryliuk, Ye. P. (Ed.) (1982). Taras Shevchenko. Dokumenty ta materialy do biohrafii. 1814-1861 [Taras Shevchenko. Documents and materials for biography. 1814-1861]. Kyiv : Vydavnytstvo «Vyscha shkola».432 s. [in Ukrainian].

10. Lehun, Yu. & Petrenko, O. (2005). Materialy reviziinoho perepysu naselennia 17951796 rr. u fondakh Derzhavnoho arkhivu Vinnytskoi oblasti [The materials of the revision census of 1795-1796 in the fonds of the State Archives of the Vinnytsia region]. Vinnytsia : O. Vlasiuk, 2005. 72 s. [in Ukrainian].

11. Lysenko, M. (2015). Korinnia Shevchenkovoho rodu. Henealohiia i spohady [The roots of the Shevchenko family. Genealogy and memories]. Lviv : Apriori. 336 s. [in Ukrainian].

12. Zaitsev, P. (1994). Zhyttia Tarasa Shevchenka [The life of Taras Shevchenko]. Kyiv : «Mystetstvo». 352 s. [in Ukrainian].

13. Zhulynskyi, M. G. (Ed.) (2015). Shevchenkivska entsyklopediia: u 6 t. [Shevchenko's encyclopedia : in 6 vol.]. (Vol. 5). Kyiv. 501 s. [in Ukrainian].

14. Zhur, P. (1979). Lito pershe. Z khroniky zhyttia i tvorchosti Tarasa Shevchenka [The first summer. From the chronicle of the life and work of Taras Shevchenko]. Kyiv : «Dnipro». 278 s. [in Ukrainian].

Abstract

Revision lists as a source for genealogical research in the field of Shevchenko studies

Rena Kovalenko

Chief Specialist of the Department Use of Information Documents, State Archives of the Kyiv Region

The purpose of the work is to reveal the informational potential for Shevchenko studies of the documents of the Revision branch of the Kyiv Treasury Chamber, namely the Revision Lists of 1795-1850 in the villages of the Zvenygorod district of the Kyiv province, which are preserved in the State Archives of the Kyiv Region, and to introduce a large array of documents into scientific circulation for Shevchenko studies, which today are rarely used by Shevchenko scholars as sources of research on the genealogy of Taras Shevchenko and a number of other persons related to the poet. The goal of this study is also to fill partially the mentioned lacunae in Shevchenko studies by conducting a comparative analysis of the Revision Lists and providing their assessment compared to other sources. The basis of the research methodology is the complex use of historical-comparative and longitudinal methods, as well as the use of techniques inherent in special historical disciplines, such as biographical science, chronology, paleography and genealogy. The use of comparative-chronological and source analysis, synthesis and generalization of information made it possible to clarify, question, and in some cases refute some existing generally accepted facts about the poet's genealogy. The scientific novelty of the article lies in the expansion of the source base for the study of T. Shevchenko's pedigree and the positioning of the Revision Lists as a full-fledged genealogical source in Shevchenko studies. A careful comparison of bibliographic sources with the information of Revision Lists made it possible to draw a conclusion about the need in further use of archival content, including Revision Lists, in a comparative study of the genealogy of T. Shevchenko, and to put forward a number of assumptions and assertions regarding the present inaccuracies in the poet's genealogy and the biography of his childhood crush Oksana Kovalenko. Only a careful comparison of the oral tradition with archival sources will allow to eliminate the existing «white spots» in Shevchenko studies.

Key words: Taras Shevchenko; Oksana Kovalenko; Shevchenko studies; genealogy; pedigree; Revision Lists.

Размещено на Allbest.ru