Художній аналіз трьох альманахів казок Вільгельма Гауфа

В. Гауф звертається до східних мотивів не тільки для того, щоб занурити читача в екзотичну атмосферу далекої, загадкової країни, а іронізуючи з-приводу своїх єгипетських персонажів, художник проектує на східну манеру європейські звичаї, недоліки й вади своєї епохи. Адже в другому альманасі казок В. Гауф удосконалює своє вміння постійно утримувати увагу читача, граючи напівнатяками, збільшуючи напругу, захоплюючи незвичайністю розповіді.

Третій і останній цикл казок «Харчевня в Шпессарт», над яким В. Гауф працював у першій половині 1827 р., вийшов незадовго до його смерті. Майже одночасно з «Храчевнею» були написані новели «Останні лицарі Марієнбурга» і «Портрет Імператора» (Schьtz, 2005: 120).

На цей раз молодий художник слова не переносить дію оповідання в далекі країни Сходу. Навпаки, він звертає свій погляд на простори рідної Німеччини. Тепер дійові особи альманаху подорожують пшвабськими і баварськими землями. У тексті фігурують назви відомих південнонімецьких міст, лісів і гір: Дюрнванген, Ашафенбург, Вюрцбург, Фюрт, Нюрнберг, Шпесартський ліс, Швабський Альб. Використовуючи реальні географічні назви, письменник тим самим наближає дію новели до реального життя. Розповідь останнього казкового циклу В. Гауфа найменше схожа на казку. Вона скоріше нагадує численні, модні в часи В. Гауфа розбійницькі історії, створені частково за зразком «Розбійників» Ф. Шиллера, але ближчі до «Рінальдо Рінальдіні» К. А. Вульпіуса. Фабула історії така: подорожуючи вночі лісом і побоюючись нападу розбійників, два ремісника, молодий ювелір на ім'я Фелікс і його приятель машинний майстер, зупиняються в харчевні, де знайомляться з іншими постояльцями готелю - візником і студентом. Підозрюючи господарів у зв'язку з розбійниками, всі четверо збираються провести ніч без сну, для чого розповідають один одному цікаві історії. У цей час до харчевні приїжджає багата графиня зі своїми слугами. Попередивши новоприбулих, постояльці спільними зусиллями готуються відбити можливий напад. Через деякий час розбійники дійсно з'являються, вимагаючи видати їм знатну особу, за яку вони мають намір отримати дорогий викуп.

Аби не допустити цього, юний майстер золотих справ переодягається в її плаття і відправляється в розбійницький притон. З ним як провідники їдуть єгер графині та студент. У полоні дійові особи проводять п'ять днів і вже готують втечу, коли до них йде отаман бандитської зграї і пропонує бігти разом із ним за умови, що графиня замовить за нього слівце, коли вони потраплять у руки владі.

Небувала пригода молодого ювеліра і його товаришів закінчується благополучно. Фелікс іде до врятованої ним знатної пані, щоб забрати в неї свої речі. Ця жінка виявляється його хрещеною матір'ю, яку він раніше ніколи не бачив, хоча вона завжди брала в ньому живу участь. Щедро віддячивши свого рятівника, графиня відпускає юнака мандрувати. Після повернення Фелікс отримує від своєї покровительки будинок, в якому і поселяється. Історія досить нехитра, і найважливіше в ній, мабуть, те, що автор звертається тут до реального життя.

Композиція альманаху досить складна. У новелі третьої збірки казок В. Гауфа є зачин, що безпосередньо примикає до експозиції: «Багато років тому, коли дороги в Шпесартському лісі були ще погані й малопроїзні, йшли по лісі два молодих ремісника» («Vor vielen Jahren, als im Spessart die Wege noch schlecht und nicht so hдufig als jetzt befahren waren, zogen zwei junge Bursche durch diesen Wald») (Hauff, 1890: 141). Далі слідує експозиція, яка знайомить нас із центральною дійовою особою - Феліксом і обставинами, в яких він опинився, відправившись у замок своєї хрещеної матері. Вже тут з'являється лейтмотив страху головного героя перед нападом розбійників: «Фелікс, золотих справ майстер, часто боязко оглядався» (Гауф, 1980: 8-9, 141); («<...> Felix, der Goldarbeiter, sah sich oft angstlich um»), «боявся, йому було страшно за своє життя» ( «<...> war ihm nun ein Bisschen bange fьr sein Leben»), «все більше і більше боявся, <...> ні на крок не відходив від товариша <...> «боявся йти на світло» («<...> er wurde immer дngstlicher, hielt sich nдher an seinen Kameraden <...> da erblicken sie in der Feme ein Licht») (Гауф, 1988: 142).

За допомогою цього лейтмотиву В. Гауф майстерно посилює напругу, приковує інтерес читача до долі юного майстра, створює враження небезпеки, що таїться в нічному лісі, яка змушує юнаків шукати притулку на заїжджому дворі. Молоді люди сперечаються про небезпеку, яка може підстерігати їх уночі. Досягнувши харчевні, подорожні заглядають з вулиці у вікно і як би оцінюють ситуацію. Цей прийом дуже характерний для альманахів В. Гауфа. Автор нерідко зупиняє розкручену карусель подій, даючи статичну картину, окремий кадр, що відбувається, а потім, знову наводячи все в рух, докладно пояснює побачене.

І в новелі «Харчевня в Шпесарт» у порівнянні з двома першими казковими циклами найбільш чітко простежуються реалістичні тенденції. Автор постачає свою розповідь всілякими біографічними подробицями про персонажів. Наприклад, читач дізнається, що головний герой, Фелікс Пернер, народився в Нюрнберзі, з дев'яти років навчався на гроші своєї хрещеної матері в закритій школі, потім у Вюрцбурзі у ювеліра. Ми знаємо також, що його батько теж був ювеліром, а мати - камеристкою вищезгаданої графині. Відомо також, що «на вигляд йому ніяк не можна було дати більше шістнадцяти, і, треба думати, він перший раз пустився в мандри» (Гауф, 1988: 141). («... Ein Goldarbeiter, konnte, nach seinem Aussehen, kaum sechzehn Jahre haben und tat wohl jetzt eben seine erste Reise in die Welt») (Hauff, 1890: 7).

Посилити правдоподібність розповіді письменнику допомагає ілюзія «живого оповідання» (der lebendige Vortrag), за справедливим твердженням багатьох дослідників, таких як Арнаудоф та Нейгауз, близькість до дійсності властива всім трьом збірникам казок В. Гауфа, але найбільш яскраво виражена в останньому.

Висновки

Розповіді збірок В. Гауфа мають і несподіваний поворот у фіналі оповідання, вони містять лейтмотиви, а їхні оповідання будуються з великою часткою напруги. Всі три альманахи, крім усього іншого, орієнтовані на дійсність. Чарівний елемент майже завжди відсутній у цих творах, а головною їхньою рисою є цікавість. У них відсутні «натяк на недійсність, недостовірність оповідання», що, за словами Е. М. Мелетинского, є обов'язковою властивістю чарівної казки. Виняток становить лише «Казка про уявного принца», проте в ній чудеса трапляються лише в кінці, «на периферії», що є, за словами Е. М. Мелетинского, ознакою «новелістичної казки».

Типових казок в альманахах В. Гауфа не так вже й багато, до них, безперечно, можна віднести лише такі твори, як «Маленький Мук», «Карлик Ніс» і «Каліф Лелека». У більшості ж «казок» письменника жанрові особливості видно нечітко. Ці твори являють собою якийсь гібридний жанр, щось середнє між новелістичною казкою, новелою, легендою і притчею. До них належать: «Холодне серце», «Стінфольска печера», «Доля Сайда», «Казка про уявного принца», «Історія про кораблі привидів». Багато з цих творів скоріше потрапляють під визначення романтичної новели, ніж казки в класичному розумінні.

Список використаних джерел

1. Ботникова А. Б. Немецкий романтизм: Диалог художественных форм. Воронеж: Изд-во ВГУ, 2004. 340 с.

2. Гауф В. Сказки. Москва: Изд-во Художественная литература, 1988. 284 с.

3. Короглы Х. Г Тысяча и одна ночь. Энциклопедия мировой литературы / под ред. С. В. Стахорского. СанктПетербург: Невская книга, 2000. С. 507-508.

4. Эйхенбаум Б. О Генри и теория новеллы. Звезда. 1925. № 6(12). С. 291-308.

5. Eckermann J. P. Gesprдche mit Goethe. In den letzten Jahren seines Lebens; hgg. v. С Michel unter Mitwirkung v. H. Graters. Frankfurt, a. M., 1999. 283 S.

6. Hauff W. Prosaische und poetische Werke: 12 Teile in 4 Bd. Berlin: Hempel, o. J., 1890.

7. Hamann R. Die deutsche Malerei. Leipzig, Berlin, 1914.

8. Horn J. Der Dichter und die Leserwelt. Wilhelm Hauffs Werk als Epochenphдnomen. Marburg: Tectum, 2004. 120 S.

9. Meyers Neues Lexikon: in 18 Bd. Bd.6. Leipzig: VEB Bibliographisches Institut. S. 153-154.

10. Schьtz E. Die Parabel vom angenehmen Mann. Hauffs Clauren und die Strategie des Namens. Wilhelm Hauff, oder Die Virtuositдt der Einbildungskraft. Gцttingen: Wollstein Verlag, 2005. S. 115-134.

11. Wackenroder W. Ein wunderbares morgenlдndisches Mдrchen von einem nackten Heiligen. Немецкая романтическая сказка. Mосква: Прогресс, 1980. 469 с.

References

1. Botnikova A.B. Nemetskiy romantizm: Dialog hudozhestvennyih form [German romanticism: Dialogue of artistic for ms]. Voronezh: Izd-vo VGU, 20O4. 340 s. [in Russian].

2. Gauf V. Skazki [Fairy-tales]. M.: Izd-vo Hudozhestvennaya literatura, 1988. 284 s. [in Russian].

3. Koroglyi H.G. Tyisyacha i odna noch. [The thousand and one nights] Entsiklopediya mirovoy literaturyi; pod red. S.V. Stahorskogo. SPB: Nevskaya kniga, 2000. S. 507-508 [in Russian].

4. Eyhenbaum B. O. Genri i teoriya novellyi. [O. Henry and theory of short story]. Zvezda, 1925. № 6(12). S. 291 [in Russian].

5. Eckermann J. P. Gesprдche mit Goethe in den letzten Jahren seines Lebens. [Conversations with Goethe in the last years his of domestic] hgg. v. C Michel unter Mitwirkung v. H. Graters. Frankfurt, a. M., 1999. 283 S. [in German].

6. Hauff W. Prosaische und poetische Werke [Prosaic and poetic works]: 12 Teile in 4 Bd. Berlin: Hempel, o. J. (1890) [in German].

7. Hamann R. Die deutsche Malerei. [German painting] Leipzig, Berlin. 1914 [in German].

8. Horn J. Der Dichter und die Leserwelt. Wilhelm Hauffs Werk alsEpochenphanomen. [The poet and the world of readers. Wilhelm Hauffs work as epoch phenomenon] Marburg: Tectum, 2004. 120 S. [in German].

9. Meyers Neues Lexikon [Meyer's New Lexicon]: in 18 Bd. Bd.6. Leipzig: VEB Bibliographisches Institut. S. 153-154 [in German].

10. Schьtz E. Die Parabel vom angenehmen Mann. Hauffs Clauren und die Strategie des Namens. [The Parable of the Pleasant Man. Hauffs Clauren and the strategy of the name] Wilhelm Hauff, oder Die Virtuositдt der Einbildungskraft. Gцttingen: Wollstein Verlag, 2005. S. 115-134 [in German].

11. Wackenroder W. Ein wunderbares morgenlдndisches Mдrchen von einem nackten Heiligen. [A wonderful oriental tale of a naked Saint.] Deutsche romantische Mдrchen, 1980. 469 S. [in German].

Размещено на Allbest.ru