Особливості художнього вираження образу Києва у збірці Івана Ірлявського "Брості"

Цикл «Столиця» І. Ірлявського є одним з найяскравіших зразків образу Києва, у якому на той час жив і працював поет.

У листі до Олега Лащенка Олена Теліга так пише про життя представників культурної рефера- нтури ОУН у Києві: «Коли ми йшли вчора ввечері коло засніженого університету «...», я собі яскраво усвідомила, що та мить і для мене, і для Ірлявсько- го, і для. буде пам'ятатися, як символ того “найгіршого” в Києві «...», але за цим снігом і вітрами відчувається вже яскраве сонце і зелена весна» [17, с. 229].

У тому самому номері журналу «Пробоєм» за 1940 рік, де був уміщений першодрук частини циклу І. Ірлявского «Столиця» (у часописі цикл надрукований під заголовком «Київ»), знаходимо однойменний цикл А. Гарасевича (у збірці «До вершин» він має назву «Київ»), де автор у сні «минувшини непримиримої» споглядає образ золотоверхої столиці, котра проводжає кремезних синів на боротьбу з загарбником: «На лицарський порив блакитний Київ / благословля Великий Володимир» [1, с. 24]. За якусь мить А. Гарасевич відкриває панораму теперішнього, де з допомогою персоніфікованих образів природи малює картину війни: «Пустило сонце кров руду із хмар / і потонуло, впало в безвість млисту», «Під ним у муках корчиться Дніпро, / і північ виє хугою холодна» [1, с. 24]. На основі гострого контрасту в образах «потвор танків», тіней Гонти і Залізняка «з дітьми зарізаними на плечі» (алюзія до «Гайдамаків» Т. Шевченка) і молодого сонця, що встане «над вежами Софійського Собору», поет по- філософськи осмислює поняття пам'яті та перемоги, заради якої будуть віддані сотні тисяч життів, забуті в часі.

Цей типовий для творчості «пражан» образ невідомих, безіменних борців найбільш яскраво постає саме в циклах поетів про Київ, наповнюючи змістом їхній особистий шлях. «Вони були у Києві першими хоробрими, що засвітили вогники національного пробудження після двадцяти років задушення будь-якого прояву національного розквіту» [13, с. 26], - наголошує В. Пагиря.

Так, завдання культурної референтури ОУН полягало в боротьбі за українську суверенність, яку потрібно було відстоювати перед німецьким гестапо та «большевицьким світом». Київ був лінією фронту, серцем держави, тому українські націоналісти, попри небезпеку, йшли сюди, щоб відродити гідне життя народу. «Цей період життя Києва був найвиразнішим запереченням усіх малоросійських дефетизмів і ворожої брехні про нас, як народ. Тут завалились всі теорії про нездібність українців до державного життя, про брак інтелігенції, про нашу анархічність, про брак організаційного хисту, карности, солідарности, національної свідомости і ще там які браки. Українська столиця оживала власними силами» [3, с. 193], - пише про ці події О. Жданович.

Отже, києвоцентризм пояснює уявлення всього народу про столицю як сакральний центр українського космосу, який є своєрідним перехрестям історії, де перетинаються спільні шляхи нації в боротьбі за незалежність.

Київ, з якого починалась історія української нації, був вихідною точкою дороги до майбутнього. Цей шлях «пражан» окреслював зміну орієнтирів українського народу, який повставав проти ворога в боротьбі за власну гідність і незалежність.

Література

1. Гарасевич А. До вершин. Зібрані поезії / Андрій Гарасевич. Нью-Йорк: Пластове видавництво «Молоде життя», 1959. 126 с.

2. Домбровський О. Інноваційна сутність і зміст категорії «цивілізаційний хронотоп» / Домбровський О. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2013. С. 33-35. (Економіка ; вип. 4 (145)). І88Н 1728-3817.

3. Жданович О. На зов Києва / О. Жданович // Теліга О. Поезії. Репринт. вид. К.: Париж; Лондон; Торонто; Нью-Йорк; Сідней: Вид-во ім. Олени Теліги, 1992. С. 159-199.

4. Ірлявський Іван. Брості: Твори / Упорядкування, вступна стаття та примітки Д. М. Федаки / Іван Ірлявський. Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2002. 268 с.

5. Кискін О. Урбаністичний хронотоп в постмодерністському романі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / О. Н. Кискін.К., 2006. 20 с.

6. Клен Ю. Вибране / Юрій Клен. К.: «Дніпро», 1991. 461 с.

7. Лащенко О. Пам'яті Івана Рошка-Ірлявського / Олег Лащенко // Ірлявський І. Брості: Твори. Ужгород: ВАТ «Видавництво Закарпаття», 2002. С. 237-244.

8. Липа Ю. Київ, вічне місто // Липа Юрій. Твори: Т. 4: Бій за українську літературу. Київ, вічне місто / Худож. оформл. сер. І. Шутурми. Львів: «Каменяр». 2012. С. 257-277.

9. Липа Ю. Поезія / Юрій Липа. Торонто: Друкарня в-ва «Гомін України», 1967. 292 с.

10. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури / Є. Маланюк. Нью-Йорк: Укр. нар. ун-т, 1954. 81 с.

11. Маланюк Є. Поезії / Євген Маланюк. Львів: УПІ ім. Івана Федорова; «Фенікс Лтд», 1992. 686 с.

12. Недошитко Н. Іван Ірлявський / Наталія Недошитко // Самостійна Україна. 2012. Ч. 4 (жовтень-листопад-грудень). С. 37-40.

13. Пагиря В. Від Карпат - до Дніпра: Нариси про закарпатських «киян» / Пагиря В., Роглєв Х. Ужгород: Патент, 1997. 182 с.

14. Поліщук Я. О. Імагологічний вимір Києва в художній літературі новітньої доби / Ярослав Поліщук // Київ і слов'янські літератури / Упор. Деян Айдачич. К.: Темпора, 2013. С. 389-399.

15. Ричка В. Київ - Другий Єрусалим (з історії політичної думки та ідеології середньовічної Русі) / Володимир Ричка. К.: Інститут історії України НАН України, 2005. 243 с.

16. Ситник М. Кров на квітах / М. Ситник // Теліга О. Збірник / О. Теліга; ред. і приміт. О. Жданович. Репринт. вид. К.: Париж; Лондон; Торонто; Нью-Йорк; Сідней: Вид-во ім. Олени Теліги, 1992. С. 373-385.

17. Теліга О. До Олега Лащенка [Київ] 15 січня 1942 // Теліга Олена. Листи. Спогади / Упорядник Надія Миронець. 2-ге вид., випр. К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2004. 400 с.

18. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI- XVII ст. / Яковенко Наталя. К.: Критика, 2002. 416 с.