Домінанти літературознавчого процесу початку XXI ст.

-- українська радянська література: Г. Семенюк "Ніколи не сміявся без любові" (К., 2001), В. Поліщук "Новелістика Михайла Старицького" (Черкаси, 2002), "Повісті Михайла Старицького" (Черкаси, 2003), Н. Костенко "Микола Бажан. Життя. Творчість. Особливості віршостилістики" (К., 2003), М. Логвиненко "До останнього патрона..." (Харків, 2003), М. Гнатюк "Юрій Яновський: текст і авантекст" (К.; Ніжин, 2004, 2006), В. Хархун "Соцреалістичний канон в українській літературі: ґенеза, розвиток, модифікації" (Ніжин, 2009) та ін.; докторські дисертації М. Гнатюка, І. Захарчук, В. Хархун та ін.;

-- українська нонконформістська література радянського періоду: Л. Тарнашинська "Художня галактика Валерія Шевчука: Постать сучасного українського письменника на тлі західноєвропейської літератури" (К., 2001), "Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління" (К., 2010), М. Ільницький "Ключем метафори відімкнеш вуста... Поезія Ігоря Калинця" (Париж; Львів, 2001), Л. Краснова "Поезія Ліни Костенко" (Дрогобич, 2001), О. Ковалевський "Ліна Костенко: філософія бунту й "філософія серця"" (Харків, 2001), Р. Корогодський "У пошуках внутрішньої людини" (К., 2002), П. Іванишин "Поезія Петра Скунця (Художнє вираження національно-духовної ідентифікації ліричного героя)" (Дрогобич, 2003), В. Панченко "Народу гілочка тернова...": Диптих про поезію Ліни Костенко" (К., 2005), Д. Стус "Василь Стус: життя як творчість" (К., 2005), Д. Дроздовський "Код майбутнього. Криза людини в європейській філософії: від екзистенціалізму до українського шістдесятництва" (К., 2006), Н. Колошук "Табірна проза в парадигмі постмодерну" (Луцьк, 2006), Т. Салига "Всесвіт, гори і він. Петро Скунць" (Ужгород, 2007). Ю. Шутенко "Фольклорна традиція та авторське "Я": поезія Василя Голобородька" (К., 2007), Д. Кравець "Чубай з роду Гетьманів" (Рівне, 2007), Т. Пінчук "Українська література П половини XX ст.: біблійний інтертекст, проза В. Дрозда, Р. Іваничука, К. Мотрич" (Луганськ, 2009),

Г. Жуковська "Усе іде, але не все минає". Пам'ять і час у творчості Ліни Костенко" (К., 2010), Т. Пастух "Київська школа поетів та її оточення (модерні стильові течії української поезії 1960--90-х років)" (Львів, 2010) та ін.;

-- література національного резистансу, української діаспори та еміграції (від 1945): М. Жулинський "Високий світоч віри. Голодомори в Україні та роман Василя Барки "Жовтий князь"" (К., 2003), В. Погребенник "Слово-зброя. Література у творчому набутку Романа Олійника-Рахманного: публіцистика, есеїстика, літературознавство" (К., 2003), О. Астаф'єв "Художні системи українського зарубіжжя" (К., 2005), І. Яремчук "Під знаком вогню: Генетичний контекст та естетична природа поезії УПА" (Львів, 2006), Л. Скорина "Поезія Яра Славутича" (Черкаси, 2007), В. Барчан "Творчість Теодосія Осьмачки в контексті стильових та філософських вимірів XX століття" (Ужгород, 2008), І. Котик "Екзистенційний вимір людини в поезії Юрія Тарнавського" (Львів, 2009), І. Бурлакова "Ми у руці тримаєм тільки зерна...". Новелістика на тлі маніфестацій МУРу" (К., 2010) та ін.; докторські дослідження В. Барчан, В. Мацько та ін.

Значна кількість узагальнювальних праць охоплювала різні історичні періоди або історико-літературні проблеми: Л. Тарнашинська "Сезон вічності" (Париж; Львів; Цвікау, 2001), "Презумпція доцільності: Абрис сучасної літературознавчої концептології" (К., 2008), В. Моренець "Національні шляхи поетичного модерну першої половини XX ст.: Україна і Польща" (К., 2001), В. Працьовитий "Українська драматургія 20--30-х рр. XX ст. Жанрова модифікація" (Львів, 2001), "Українська історична драма" (Львів, 2002), П. Михед "Крізь призму бароко" (К., 2002), "Пізній Гоголь і бароко" (К, 2002), В. Коломієць "Фольклорні мотиви в українській історичній драмі" (К, 2002), Л. Монастирецький, М. Гаєвська "Українська література. Імена і долі письменників" (Житомир, 2002), М. Ільницький "Драма без катарсису: Сторінки літературного життя Львова другої половини XX століття" (Львів, 2003), Н. Ференц "Поети і поезія Закарпаття" (Ужгород, 2003), Л. Ромащенко "Жанрово-стильовий розвиток сучасної української історичної прози: Основні напрями художнього руху" (Черкаси, 2003), Ю. Мариненко "Місія: проблема національної ідентичності в українській літературі 40--50-х років XX століття" (Кіровоград, 2004), А. Матющенко "Час героя: українська драматургія першої третини XX століття" CK., 2004), А. Біла "Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки" (Донецьк, 2004), А. Криловець "Українська література перших десятиріч XX століття: філософські проблеми" (Тернопіль, 2005), І. Бондар-Терещенко "Овмодерн: геополітика, психологія, влада" (Тернопіль, 2005), Н. Овчаренко "Канадські літературні канони на зламі століть" (К., 2006), Н. Поколенко "Східноукраїнський поетичний канон (за творчістю В. Сосюри, Л. Талалая, В. Стуса, П. Вольвача)" (Донецьк, 2006), В. Погребенник "Антитоталітарний дискурс української прози XX століття: трагедія голодомору" (К., 2007), А. Гризун "Поезія концептуальної думки (філософічність сучасної української поезії)" (Суми, 2007), П. Іванишин "Національний спосіб розуміння в поезії Т. Шевченка, Є. Маланюка, Л. Костенко" (К., 2008), В. Фоменко "Місто і література: українська візія" (Луганськ, 2007), О. Галич "У вимірах non fiction: Щоденники українських письменників XX ст." (Луганськ, 2008), Тамара Гундорова "Кітч і література. Травестії! (К., 2008), М. Шкандрій "Jews in Ukrainian Literature: Representation and Identity" (Нью-Гейвен, 2009), І. Павлюк "Письменники у пресі: українськомовний культурно-інформаційний простір Полісся, Холмщини, Підляшшя (1917--1944) та Волині 1917--2000 років" (Луцьк, 2010), Л. Горболіс "Екологічна культура героїв у художньому потрактуванні українських письменників" (Суми, 2010), Т. Пастух "Київська школа поетів та її оточення (модерні стильові течії української поезії 1960--90-х років)" (К., 2010) та ін.

Узагальнювальний характер мали і докторські дослідження О. Бондаревої, А. Гурбанської, Г. Давидової-Білої, Н. Зборовської, П. Іванишина, Ю. Мариненка, Н. Науменко, Л. Ромащенко, О. Ткаченко та ін.

У цей період побачили світ авторські історії літератури: Т. Денисова "Історія американської літератури XX ст." (К., 2002), Л. Нежива "Історія української літератури другої половини ХГХ ст." (Луганськ, 2005), Н. Зборовська "Код української літератури: проект психоісторії нової української літератури" (К, 2006), Л. Ушкалов "Причинки до історії української літератури" (К., 2007), М. Наєнко "Художня література України. Від міфів до модерної реальності" (К., 2005, 2008), Т. Пінчук "Давня українська література" (Луганськ, 2008), П. Білоус "Історія української літератури XI--XVIII ст." (К., 2009), О. Єременко, В. Кравченко "Історія української літератури першої половини XIX ст." (Суми, 2009) та ін. А також низка колективних академічних досліджень: "Історія української літератури ХГХ ст. (70--90-ті роки)" у двох книгах, за редакцією О. Гнідан (К., 2002), "Історія української літератури ХГХ ст." у двох книгах, за редакцією М. Жулинського (К, 2005), "Історія української літератури. Кінець ХГХ -- початок XX ст." у двох книгах, за редакцією О. Гнідан (К, 2005) та ін.

Значною мірою підсумовувальний характер мали авторські збірники праць материкових і діаспорних дослідників: М. Жулинський "Заявити про себе культурою" (К., 2001), "Нація. Культура. Література: національно-культурні міфи та ідейно-естетичні пошуки української літератури" (К., 2010), Т. Салига "Відлитий у строфи час" (Львів, 2001), "Вокатив" (Львів, 2002), "Воздвижения храму" (Львів, 2008), "Екслібриси Евтерпи" (Львів, 2010), А. Мойсієнко "Традиції модерну і модерн традицій" (Ужгород, 2001), Г. Костюк "Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі)" (Вашингтон; К., 2002), В. Дончик "З потоку літ і літпотоку" (К., 2003), "Спільний знаменник -- тринадцять" (К., 2004), С. Мишанич "Фольклористичні та літературознавчі праці" удвох томах (Донецьк, 2003), Є. Крутікова "Дослідження і статті різних років" (К., 2003), Н. Шляхова "Життя порізнені листочки" (Одеса, 2003), М. Коцюбинська "Мої обрії" в двох томах (К., 2004), І. Денисюк "Літературознавчі та фольклористичні праці" у трьох томах, чотирьох книгах (Львів, 2005), М. Ільницький "У фокусі віддзеркалень: Статті. Портрети. Спогади" (Львів, 2005), "На перехрестях віку" у трьох книгах (К., 2008--2009), Г. Грабович "Тексти і маски" (К., 2005), І. Дзюба "Україна у пошуках нової ідентичності" (К., 2006), "З криниці літ" у трьох томах (К., 2006--2007), М. Сулима "Книжиця у семи розділах" (К, 2006), Яр Славутич "Дослідження та статті" (Едмонтон, 2006), С. Хороб "На літературних теренах. Дослідження, статті, рецензії" (Івано-Франківськ, 2006), І. Пасемко "Українство: світові обши-ри" (Харків, 2006), М. Зимомря "Долі в людях" (Дрогобич, 2006), Г. Клочек "Енергія художнього слова" (Кіровоград, 2007), Р. Гром'як "Орієнтації. Розмисли. Дискурси. 1997-- 2007" (Тернопіль, 2007), Л. Скупейко "Постаті і тексти (з історії української літератури)" (К., 2007), П. Михед "Слово художнє, слово сакральне" (К., 2007), В. Фьодоров "Статьи разных лет" (Донецьк, 2007), Ю. Шевельов (Шерех) "Вибрані праці" у двох томах (К, 2008), О. Пахльовська "Ave, Europa!" (К., 2008), Я. Поліщук "Література як геокультурний проект" (К., 2008), "Пейзажі людини" (Харків, 2008), В. Панченко "Неубієнна література: дослідницькі етюди" (К., 2008), Ю. Бача "Вибрані твори" (Ужгород, 2008), А. Погрібний "Поклик дужого чину: статті, портрети, силуети, наближення, публіцистика" (К., 2009), М. Неврлий "Минуле й сучасне" (К., 2009), Л. Залеська-Онишкевич "Текст і гра" (Львів, 2009), В. Моренець "Оксиморон: Літературознавчі статті, дослідження, есеї" (К., 2010) та ін.

На різноманітних аспектах історії світової літератури були зосереджені: М. Борецький, Н. Віннікова, А. Вітченко, О. Гальчук, О. Гарачковська, Ю. Горідько, Т. Денисова, Н. Дмитренко, Л. Козубенко, В. Кузьменко, М. Кузьменко, Ю. Леонгардт, Т. Михед, Л. Опанюк, О. Пронкевич, П. Рихло, О. Романенко, Т. Федотова, К. Шилова та ін.

Теоретичні та історичні пошуки в новітньому українському літературознавстві стимулювали також перевидання праць І. Безпечного, С. Гординського, В. Державша, В. Домбровського, Д. Донцова, М. Драй-Хмари, С. Єфремова, П. Зайцева, М. Зерова, Г. Костельника, А. Кримського, Б. Лепкого, Г. Лужницької, Є. Маланюка, І. Мірчука, І. Огієнка, О. Ольжича, Л. Рудницького, М. Рудницького, В. Сімовича, С. Смаль-Стоцького, О. Тарнавського, О . Теліги, Д. Чижевського, Ю. Шевельова (Шереха) та ін. Таку ж функцію виконували і переклади відомих дослідників зарубіжжя: Г. Блума, Г.-Ґ. Ґадамера, М. Гайдеґґера, Ж. Деріди, У. Еко, С. Зонтаг, Ю. Крістевої, Е. Курціуса, Г. Марселя, П. Рікера, Е. Са'іда, Г.-Ч. Співак, Дж.-Л. Стайн, Ц. Тодорова, Е. Томпсон, Дж. Фаулза, Н. Фрая, М. Фуко та ін.

У 2000-х роках збереглися основні кризові моменти в літературній критиці. Попри появу молодих талановитих критиків (Д. Дроздовський, Б. Пастух, О. Стусенко, І. Троскот та ін.), різножанрових студій, нових літературних періодичних видань ("Української літературної газети") та електронних ресурсів ("ЛітАкцент", "Буквоїд"; "Друг читача", "Сумно", "Автура", "Текст-контекст", "Кульбіт", "Кни-гобачення", "Інша література" та ін.), зорієнтованих на критичні публікації, буття літературної критики визначали несистемність, частковість, суб'єктивізм, групівщина, кон'юнктурність, ідеологічні протистояння, брак критеріїв художності, низький рівень дискусій і полемік та ін.

У цей період з'являються й синтетичні праці, в яких літературно-критичні оцінки та узагальнення (переважно стосовно літпроцесу 90-х) поєднано із виявленням історико-літературних закономірностей. Найпомітніші критичні студії: В. Неборак "Введення у Бу-Ба-Бу" (Львів, 2001), Л. Тарнашинська "Закон піраміди: діалоги про літературу та соціокультурний клімат довкола неї" (К., 2001), О. Ло-гвиненко "Дзвін тиші. Українська література наприкінці II тисячоліття в діалогах із письменниками" (К., 2003), І. Бондар-Терещенко "Текст 90-х: герої та персонажі" (Тернопіль, 2003), "Політ. Літературно-критичні студії" (Луцьк, 2009), К. Москалець "Гра триває: літературна критика та есеїстика" (К., 2006), Є. Баран "Навздогін дев'яностим" (Івано-Франківськ, 2006), "Порнографічна сутність правди" (Івано-Франківськ, 2007), "Наодинці з літературою" (Івано-Франківськ, 2007), "У полоні стереотипів та інші есеї" (Івано-Франківськ, 2009), Я. Голобородько "Артеґраунд. Український літературний істеблішмент" (К., 2006), Р. Харчук "Сучасна українська проза: Постмодерний період" (К., 2008), О. Поліщук "Автор і персонаж в сучасній українській прозі" (К, 2008), В. Даниленко "Лісоруб у пустелі: Письменник і літературний процес" (К., 2008) та ін. Певне літературно-критичне значення мала й упорядкована Василем Табором антологія "Українські літературні школи та групи 60--90-х pp. XX ст." (Львів, 2009), що містила вибрану поезію, есеїстику та критичні статті, які стосувалися низки літературних середовищ другої половини XX ст.

Цінне літературно-критичне видання -- збірка діалогів Людмили Тарнашинської "Закон піраміди: Діалоги про літературу та соціокультурний клімат довкола неї" (К, 2001) з відомими українськими літераторами (І. Дзюба, М. Жулинський, Вал. Шевчук, Є. Сверетюк, А Макаров, М. Вінграновський, Л. Талалай, П. Загребельний, І. Жиленко, С. Павличко, В. Герасим'юк, Ю. Андрухович, І. Кошелівець, Е. Андієвська, І. Шевченко, А.Г. Горбач, І. Качуровський, Я. Розумний, М. Тарнавська, Л. Рудницький, Б. Рубчак, С. Пушик, С. Андрусів, С. Процюк, Є. Баран та ін.) різних поколінь та естетичних орієнтацій, в яких ідеться про сутність та лабораторію художньої творчості, сучасну літературну ситуацію.

Елементи протеїчного дискурсу, що в ігровій суб'єктивістській манері поєднував методологеми постструктуралізму, націоцентризму, формалізму, банального стьобу, простежувались у збірниках критичних есе Ігоря Бондаря-Терещенка, які охоплювали майже всі помітні літературні явища та порухи постколоніального періоду. Наприклад, книжка "Текст 1990-х: герої та персонажі" (Тернопіль, 2003) присвячена різноманітним тенденціям ("соціокультурній парадигмі", "ідеології як культурі", "цензурі як критиці", "механізмам письменницької популярності" тощо) письменства 90-х років XX ст., а також творчості В. Медвідя, С. Жадана, Ю. Андруховича, О. Ульяненка, В. Цибулька, Ю. Позаяка, О. Забужко, С. Процюка, П. Вольвача, Л. Дереша та ін. Про характер збірника "Політ" (Луцьк, 2008) свідчать його іронічні рубрики: лікнеп, культпросвіта, губком, ґалянтерея, общепит, пубдом, медпункт.

Не без певного суб'єктивізму, однак із набагато чіткішими академічнішими критеріями моделював свій літературно-критичний дискурс Євген Баран: збірник статей "Читацький щоденник-2005" (Тернопіль, 2006) становили публікації, що стосувалися поетичних (Б. Андрусяка, І. Павлюка, В. Слапчука, Б. Чепурка, о. Я. Лесіва), прозових (Д. Білого, І. Гнатюка, Л. Дереша, Р. Іваничука, А. Кокотю-хи, Ю. Луцького, М. Матіос, В. Слапчука, С. Процюка, О. Соловея та ін.) та літературознавчих (Г. Зленка, В. Дончика, М. Ільницького, М. Коцюбинської, Л. Куценка) видань, непретензійно окреслених як "публічне ведення читацького щоденника" [9, 6]. Порівняно із попереднім десятиліттям стиль викладу цього надзвичайно плідного критика став більш виваженим та вдумливим.

Онтологічна вдумливість -- одна з прикметних ознак збірки критики та есеїстики Костянтина Москальця "Гра триває" (К., 2006). Без претензій на академічну об'єктивність, наукову системність чи герменевтичну аргументо-ваність суджень у ній запропоновано цікаві культурологічні прочитання творів українських письменників М. Зерова, В. Свідзинського, Г. Чубая, Н. Білоцерківець, Л. Таран, B. Кашки, В. Герасим'юка, І. Римарука, І. Малковича, М. Рябчука, а також польського філософа Л. Колаковського, російського письменника Б. Парамонова.

Своєрідною спробою легітимізувати новітній постмодерно-авангардистський канон в межах постколоніальної української літератури постав збірник есе Ярослава Голобородька "Артеґраунд. Український літературний істеблішмент" (К., 2006). За основу розгляду десятьох, за словами автора, "іміджевих і брендових" українських письменників (Ю. Андрухович, А. Бондар, Т. Прохасько, C. Жадан, Ю. Покальчук, О. Ірванець, Ю. Винничук, А. Дністровий, Ю. Іздрик, Л. Подерв'янський) взято доктрину естетизму, репрезентовану як принцип "артеґраунду", в якій декларовано "верховенство мистецької самосвідомості, мистецьких начал, ритуалів, канонів, у решті мистецької онтології над немистецьким і позамистецьким простором" [28, 5]. Насиченість текстів елементами антиестетики (обсценна лексика, деконструктивістський цинізм, порнографія та ін.) контроверсійно було потрактовано як "одну з найсучасніших моделей естетики" [28, 21], оскільки ігровий артеґраунд "наближає мислячу творчу особистість до усеможливого й усеможливостей" [28, 6].

Академічний синтез історичного, метакритичного та критичного дискурсів застосовано в навчальному посібнику Роксани Харчук "Сучасна українська проза: Постмодерний період" (К., 2008). Подавши основні аспекти дискусії про постмодернізм в українському літературознавстві і визнавши, що більшість українських дослідників зайняла стосовно нього негативну ("консервативну") позицію, дослідниця зосередилась на висвітленні специфіки розвитку новітньої української прози в межах трьох основних течій: неопозитивістської (Вал. Шевчук, М. Матіос), неомодерної (В. Медвідь, Є. Пашковський, О. Ульяненко, С. Процюк) та постмодерної, що охопила авангардистські, феміністичні та підліткові альтернативні феномени (В. Діброва, Б. Жолдак, Л. Подерв'янський, Ю. Винничук, Ю. Андрухович, Ю. Іздрик, Т. Прохасько, О. Забужко, Є. Кононенко, С. Жадан, І. Карпа, Л. Дереш, С. Поваляєва, Т. Малярчук). На непрості роздуми налаштовував висновок авторки про те, що "останнім часом українських авторів стає дедалі більше, а цікавої і вартісної української літератури--дедалі менше" [199, 234].

До урізноманітнення літературно-критичного простору доклався альманах "ЛітАкцент", перше число якого вийшло у 2008 р. У ньому репрезентовано все найкраще із оприлюдненого на сайті інтернет-видання "ЛітАкцент" від моменту його заснування у 2007 р. в межах рубрик -- "Дискусійне поле", "Рефлексії з приводу", "Полиця бібліофіла" та "Візаві". У передмові редактор цього видання Володимир Панченко так аргументував його потрійність, водночас окреслюючи культурну ситуацію в країні: "Ми виходили з того, що чутки про смерть літератури, книги в епоху комп'ютерних технологій дуже перебільшені Просто -- в Україні є гостра потреба культурних комунікацій: книга як видавничий продукт важко народжується, а ще важче доходить до того, кому вона адресована. Катастрофічно мала кількість книгарень, домінування книжкового "імпорту", байдужість до художньої літератури з боку телебачення і впливових газет, майже цілковита відсутність спеціалізованих видань, які б інформували про новинки, формували ієрархію цінностей, зрештою -- інтригували читача, -- все це рано чи пізно має залишитися позаду. Якщо, звісно, ми хочемо бути культурною, інтелектуальною нацією" [121, 11].

Размещено на Allbest.ru