Психоісторія новітньої української літератури: проблеми психосемантики і психопоетики

Історію української літератури формує ставлення до трьох кодових систем - фольклору, античності й християнства. Новий український літературний процес закладає головне герменевтичне коло - „архетип Котляревського” й „архетип Шевченка”. Класичне спрямування розумного несвідомого виявляє метафізичну структуризацію як творення національних кіл, спрямованих на формування національної самосвідомості. Такий органічний код, відображаючи психосемантику історії української літератури, на кожному етапі відновлює і позначає метафізичну мету літературного процесу як символічне націотворення. Великий класичний рух, який актуалізував батьківську теологію, утверджував метафізичне знання; модерні рухи, які активізували анархічну бунтівну психосемантику, утверджували містичне знання. Консервативна психосемантика структурування національних кіл відновлює християнський національно-релігійний код, а модерна деконструкція національних кіл звільняється від метафізики коду, що призводить до інтелектуального та психологічного ослаблення національного суб'єкта історії літератури.

Завдяки коду як організаційному принципу психоісторія літератури набуває цілісного теологічного характеру, що актуалізує трансцендентне Ім'я Батька як пошуки національної мужності. Відповідно психоісторія національної літератури постає як цілісна динамічна система спроб, обумовлених метафізикою кодових систем. Вона опонує імперському дискурсу, який культивує хаос, розщепленості, перервності й моделює історію літератури демонічного характеру, що актуалізує амбівалентне Ім'я Матері.

Класичний український канон виконує головну психоісторичну функцію: розпізнавання первісного (материнського) джерела національної мужності за її інфантильними слідами. У психоісторії української літератури інфантильний національний характер з комплексом Енея позначає кодову систему колоніалізму. На основі з'ясування провідної функції класичного канону запропонована така періодизація психоісторії української літератури: епоха класичного канону, епоха „великої зради”, постколоніальна порубіжна епоха. В епосі „великої зради” повною мірою проявляється перверсивна психосемантика імперського суб'єкта, який починає психологічно і світоглядно перекодовувати психоісторію української літератури, спрямовуючи її до низької комічної художності.

Структура відношень між страхом імперського переслідування і бажанням повноцінного національного буття закладає психологічну динаміку в історію новітньої української літератури. Тому психоісторія української літератури - це концептуальна історія, в основі якої лежить символізована боротьба національного суб'єкта історії літератури з імперським переслідувачем: історія становить систему репресій і протестів, символізація національного суб'єкта є боротьбою за органічне самоутвердження, очищення від психологічної амбівалентності та прокладання повноцінного шляху.

Психопорубіжжя - найбільш проблематичний вузол психоісторії літератури, з якого постає історична розв'язка. Д. Чижевський відзначив, що в духовній історії слов'янства реалізм ще не виконав своєї місії. Тому з погляду психоісторичного дослідження наступна літературна епоха має активізувати пам'ять про ренесансну кодову систему, оскільки дезінтеграційна романтична психологія творчості вичерпала себе. Це означає, що саме ренесансний український стиль може повною мірою проявити національну самосвідомість. Відсутність ренесансної епохи в майбутньому означала би відсутність самої української історичності.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Зборовська Н.В. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. Монографія. - К.: Академвидав, 2006. - 504 с. (30 д. а.).

Рецензії:

Кононенко Є. У пошуках національного коду // Літературна Україна -

19 жовтня 2006. - С. 6.

Деркачова О. Під жіночим кутом зору // Книжковий клуб плюс. - 2006. - №11. - С.36-37.

Даниленко В. Варіації на тему колоніальної психоісторії // Слово і час. - 2007. - № 2. - С.79-84.

2. Зборовська Н. „Танцююча зірка” Тодося Осьмачки. Монографія. - К.: МСП „Козаки”, 1996. - 63 с. (3 д. а.).

3. Зборовська Н.В. Романи Є.Пашковського // Слово і час. - 1993. - №7.- С. 16 - 18 (0, 8. д.).

4. Зборовська Н.В. Постчорнобильський синдром в українській свідомості (на матеріалі сучасної літератури) // Слово і час. - 1997. - №7. - С. 5-10 (0, 8 д.а.).

5. Зборовська Н.В. Чиї опудала на літгороді? // Слово і час. - 1998. - №6. - С.51-56.

6. Зборовська Н.В. Шістдесятники // Слово і час. - 1999. - №1. - С.74-80 (1 д.а.).

7. Зборовська Н.В. Український світ у творчості Нечуя-Левицького: ґендерний підхід // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2000. - №5 - С. 54-64 (0, 9 д. а.).

8. Зборовська Н.В. Тодось Осьмачка з погляду творчої невдачі (за повістю „Старший боярин”) // Історико-літературні, теоретико-літературні й мовностилістичні аспекти творчості Тодося Осьмачки: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції з нагоди 105-річчя з дня народження Т.Осьмачки. 11-12 травня 2000 р. - Черкаси, 2000. - С. 45-49 (0, 4 д.а.).

9. Зборовська Н.В. „Бояриня” Лесі Українки: аналітично-психологічний аспект // Вісник Черкаського університету. - 2002. - Вип. 36. - С. 34-41 (0, 5 др. арк.).

10. Зборовська Н.В. До проблеми психоаналітичної інтерпретації // Вісник Черкаського університету. - 2003. - Вип. - 47. - С. 25-30.

11. Зборовська Н.В. Дискурс сексуальності в романі О.Забужко „Польові дослідження з українського сексу”: психоаналітичний аспект // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-метод. сб. - Славянск, 2003. - Вып. ХІ, Ч.2. - С. 190-198 (0,5 д.а.).

12. Зборовська Н.В. Психоаналіз і проблема маргінального суб'єкта в українському дискурсі модернізму // Філологічні семінари. Літературознавчі методології: практика і теорія. - К., 2004. - Вип. 7. - С. 125-134 (0, 5 д. а.).

13. Зборовська Н.В. Проблема сексуальності та бісексуальності як методологічна проблема // Актуальні проблеми слов'янської філології: Зб. наук. праць. - К., 2004. - Випуск ІХ. - С. 283- 289 (0, 3 д. а.).

14. Зборовська Н.В. Дискурс бажання у чоловічому письмі порубіжжя (за романом О.Ульяненка „Дофін Сатани”) // Вісник Черкаського університету. -2004. - Вип. 57. - С. 50-57(0,4 д.а.).

15. Зборовська Н.В. Від романтика до бубабіста. // „Найголовніше… - момент істини ”. Пам'яті Леоніда Новиченка: Зб. наук. праць. - К.: ПЦ „Фоліант”, 2004.- С. 245-265 (1 д.а.).

16. Зборовська Н.В. Феномен Олеся Гончара як методологічна проблема // Таїни художнього тексту (до проблеми поетики твору): Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2004. - Вип. 4. - С. 28-34 (0, 4 д. а.).

17. Зборовська Н.В. Бажання і відраза у меланхолійному письмі Ольги Кобилянської (за повістю „Гортенза або нарис з життя однієї дівчини”) // Вісник Черкаського університету. - 2004. - Вип. 58.- С. 85-92 (0, 5 д. а.).

18. Зборовська Н.В. Жіноче письмо на порубіжжі віків (Леся Українка, Оксана Забужко) // Слово і час. - 2004. - № 2. - С.32 -38 (0, 4 д. а.).

19. Зборовська Н.В. Архетип Сатани в українському модернізмі кінця ХХ ст. (за повістю О.Забужко „Казка про калинову сопілку” та романом О.Ульяненка „Дофін сатани”) // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Зб. наук. праць. - Рівне, 2004. - Вип. ХІІІ. - С.54-61(0, 5 д. а.).

20. Зборовська Н.В. Літературний процес і завдання критики // Слово і час. - 2004. - №4. - С. 3-7(0, 4 д. а.).

21. Зборовська Н.В. Жіноче письмо в „чоловічій інтерпретації” (за книгою харківського критика І.Бондаря-Терещенка „Текст 90-х: герої та персонажі”) // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 2004. - №7 (75). - С.80-86 (0, 4 д. а.).

22. Зборовська Н.В. Моделювання образу Роксолани в романі Павла Загребельного // Актуальні проблеми літературознавства: Зб. наук. праць. -Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2005.- Т. 17. - С. 99-109 (0, 5 д. а.).

23. Зборовська Н.В. Перцепція феміністки у західноєвропейському дискурсі та українському письмі. 2. Перцепція феміністки у чоловічому письмі //

Слово і час. - 2005.- №2. - С. 53-62 (1 д.а.).

24. Зборовська Н.В. Архетипний образ духовної та тілесної жінки у феміністичному дискурсі // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Науч.-метод. сб. - Славянск, 2005. - Вып. ХІІІ, Часть 2. - С.170-173 (0, 3 д. а.).

25. Зборовська Н.В. Феміністичний триптих Євгенії Кононенко в контексті загальноукраїнської проблематики // Слово і час. - 2005. - №6. - С.57-68 (0,9 д. а.).

26. Зборовська Н.В. Театралізація як психологічний феномен творчої особистості 80-90 рр. // Українське літературно-мистецьке відродження 20-х років ХХ століття: питання стилю, проблематики, поетики, мови: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. 11-12 травня 2005 р. - Черкаси, 2005. - С. 238-243 (0, 4 д. а.).

27. Зборовська Н.В. Теорія письма і психоаналіз в сучасному літературознавстві // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.Сковороди. - 2005. - Вип. 6. - С.179-184 (0,5 д. а.).

28. Зборовська Н.В. ІБТ у масці Григорія Грабовича (а також із приводу проблеми написання історії української літератури // Слово і час. - 2005. - №9. - С.3-14 (0, 6 д. а.).

29. Зборовська Н.В. Григір Тютюнник як національний письменник доби колоніалізму: психоісторичний аспект // Дивослово. - 2006. - №12. - С.43-47 (0, 5 д.а.).

30. Зборовська Н.В. Код національної літератури як психоісторична проблема // Слово і час. - 2007. - № 1. - С. 58-63 (0, 8 д. а.).

31. Зборовська Н.В. Сучасна масова література в Україні як загальнокультурна проблема // Слово і час. - 2007. - № 6. - С. 3-8 (0, 4 д. а.).

32. Зборовська Н.В. У метафізичних пітьмах сучасної української літератури (за книгою В.Даниленка „Сон із дзьоба стрижа” та романом Г.Іваненко „Час покаянний” ) // Дивослово. - 2007. - № 7- С. 52-57 (0, 7 д.а.)

33. Зборовська Н.В. Сучасне українське літературознавство: локальний конфлікт в Інституті літератури чи порубіжна наукова дискусія? // Слово і час. - 2007. - №7. - С.3-10 (0, 8 д. а.).

Додаткові публікації:

1. Зборовська Н.В. Моя Леся Українка. Есей. - Тернопіль: Джура, 2002. - 228 с. (11 д. а.).

2. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство. - К.: Академвидав, 2003 - 392 с. (20 д. а.).

3. Зборовська Н. В. Завершення карнавалу у „Перверзії” Юрія Андруховича // Вітчизна. - 1997. - №5-6. - С.145-152.

4. Зборовська Н.В. Тарас Шевченко у жіночих студіях // Записки наукового товариства ім. Шевченка. Світи Тараса Шевченка: Збірник статей до 185-річчя з дня народження поета. - Нью-Йорк-Львів, 2001.- Т. 215. - С.229-244 (0, 4 д. а.).

5. Зборовська Н.В. Криза жіночості на українському порубіжжі (Роздуми з приводу роману Ірени Карпи „50 хвилин трави (Коли помре твоя краса)”. - Сучасність. - 2004. - №3. - С.126-131 (0, 4. д. а.).

6. Зборовська Н.В. „Віщий сон” і драма „Блакитна Троянда” Лесі Українки // Онірична парадигма світової літератури: Зб. наук. праць. - К., 2004. - С.53-58.

7. Зборовська Н.В. Роман як дзеркало української літератури (З приводу монографії Н.Бернадської „Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція”) // Русская литература. Исследования. Сб. науч. трудов. - К., 2005. Вып.7. - С.350-360 (0, 5 д. а.).

8. Зборовська Н.В. Іван Франко як любовне бажання (конфлікт української, німецької, польської ідентичностей) // Варшавські українознавчі записки: Польсько-українські зустрічі. Варшавський університет - Іванові Франку Варшава, 2007. - 23-24. - С.249-256 (0, 5 д. а.).

9. Зборовська Н.В. Сакральне жертвопринесення чи профанне вбивство // Кур'єр Кривбасу. - 2007. - №214-215. - С. 369-373 (0, 4 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Зборовська Н.В. Психоісторія новітньої української літератури: проблеми психосемантики і психопоетики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук із спеціальності 10.01.01 - українська література та 10.01.06 - теорія літератури. Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2007.

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено теоретичний та практичний проект психоісторії української літератури, розроблений на методологічному синтезі класичного психоаналізу з традиційною герменевтикою, аналітичною психологією, метафізикою, семіологією, психопоетикою, феноменологією, структуралізмом, компаративістикою, ґендерним підходом. В основі проекту психоісторії лежить структурно-генетичний аналіз художнього твору, згідно з яким текст і літературний процес функціонує в цілісній кодовій структурі, позначеній іменами Батька й Матері.

У психоісторію української літератури закладена провідна психосемантика як пошуки втраченої національної мужності, яка цілісно проявляється через головне герменевтичне коло - „архетип Котляревського - архетип Шевченка”, що є основою психологічної динаміки. Основоположне коло передбачає структуризацію історії української літератури як творення національних кіл, об'єднаних єдиною метафізичною метою. Таким чином визначається історико-літературний код. Модерністську епоху формує деконструкція класичних національних кіл, породжуючи меланхолійного суб'єкта творчості. Порубіжжя - найбільш проблемний вузол психоісторії, з яким пов'язується історична розв'язка як вихід в оновлений літературний процес.

Ключові слова: структурно-генетичний аналіз художнього твору, батьківський код, материнський код, психопоетика, психосемантика, психоісторія літератури.

Зборовская Н.В. Психоистория новейшей украинской литературы: проблемы психосемантики и психопоэтики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности - 10.01.01 - украинская литература и 10.01.06 - теория литературы. Институт литературы им. Т.Г.Шевченка НАН Украины, 2007.

В диссертации впервые в украинском литературоведении создан теоретический и практический проект психоистории украинской литературы, разработанный на методологическом синтезе классического психоанализа и традиционной герменевтики, аналитической психологии, метафизики, семиологии, психопоэтики, феноменологии, структурализма, компаративистики, гендерного подхода. В основе проекта психоистории - структурно-генетический анализ художественного произведения, соответственно с которым текст и литературный процесс функционирует в целостной кодовой структуре, обозначенной именами Отца и Матери.

В психоисторию украинской литературы заложена основополагающая психосемантика - поиски утраченного национального мужества, целостно проявляющаяся в главном герменевтическом круге - „архетип Котляревского - архетип Шевченко”, что является основой для психологической динамики. Главный герменевтический круг предусматривает структуризацию истории украинской литературы как общности национальных кругов, объединенных единственной метафизической целью. Таким образом определяется код истории украинской литературы. Эпоху модернизма формулирует деконструкция классических национальных кругов и меланхоличный субъект творчества. Переходная эпоха - самый проблематический узел психоистории, с которым соотносится историческая развязка как выход в обновлённый литературный процесс.

Ключевые слова: структурно-генетический анализ художественного произведения, отцовский код, материнский код, психопоэтика, психосемантика, психоистория литературы.

Zborovska N. Psychohistory of the newest Ukrainian literature: problems of psychosemantics and psychopoetics. - Manuscript.

Candidate thesis for a scientific degree of doctor of philological sciences in specialty 10.01.01 - Ukrainian literature and 10.01.06 - theory of literature. T.Shevchenko Institute of literature of NAN of Ukraine, 2007.

In the dissertation for the first time in Ukrainian literary criticism the theoretical and practical project of psychohistory of the newest Ukrainian literature is carried out, developed on the methodological synthesis of classic psychoanalysis with traditional germeneutics, metaphysics, semiology, psycholinguistics, fenomenology, structuralizm and gender approach. The structural-genetic analysis of artistic work, in obedience to which a text and a literary process functions in an integral code structure marked by the names of Father and Mother, forms the basis for the very project of psychohistory. A modern epoch is formed by deconstruction of classic national circles, raising the melancholy subject of creation. Psychoboundary is the most problem knot of psychohistory, linked with a historical upshot as output in the renewed literary process.

On the basis of the leading infantile complex psychohistory of the newest Ukrainian literature forms a main germeneutic circle - „archetype of Kotlyarevsky - archetype of Shevchenko”. It presupposes structurization of the history of Ukrainian literature as creation of national circles, incorporated by the unique metaphysical purpose. The code of the history of Ukrainian literature is thus determined. Organic code, representing psychosemantics of the history of Ukrainian literature as essentially masculine, on every stage renews and marks the metaphysical purpose of literary process as symbolic nation-making. Psychological integrity of the classics is projected in psychopoetics as unity of archetypical artistic systems - realism or metonymic style (which is based on the activation of paternal code) and romanticism or metaphorical style (which is based on the activation of maternal code). Classic historicity is opposed by discoursing as the essential feminine, formed by anarchic discourses of modernists and postmodernists on the basis of the split psychology of creation. Great classic movement which actualized paternal theology worked out metaphysical psychology of writer, marginal movements which activated anarchic mutinous psychosemantics worked out mystic psychology of creation.

On the basis of revealing the leading function of classic canon the following division into the periods of psychohistory of Ukrainian literature is suggested: epoch of classic canon, epoch of „large treason”, postcolonial threshold epoch.

Psychohistory due to code as organizational principle acquires an integral theological nature. The scientific understanding of metaphysical semiotics binds to it the value of the Name of God as the unique organizational principle on the basis of which the metaphysical world is structured as the world of the dead or agents of symbolic law of masculinity. Accordingly psychohistory of literature is seen as an integral dynamic system of attempts, conditioned metaphysics of the code. Consideration of bicentenary development enables to see certain conformity to the law as work of the „clever unconsciousness”, conditioned by the archetype of paternal pair, to analyze repetition of threshold processes as typological similarity of crisis, transitional epochs and others like that. Thus, conception of psychohistory closely contacts with religious metaphysics which is opposed to the discourse of historian-postmodernist, psychology of research of which appears on the basis of marginal archetype, therefore he accepts the value chaos instead of history, the splittings and terminalities are cultivated, the history of literature of demonic nature is designed.

Psychohistory of Ukrainian literature can not be comprehended without paying some attention to imperial discourse, because in its bosom the rebelling Ukrainian subject appears and begins to design historicity against the imperial desire. Therefore psychohistory of Ukrainian literature is the conceptual history the basis of which is made by a symbolized struggle against an imperial pursuer: it shows by itself the system of repressions and protests, rebelling of the national and struggle for its organic self-affirmation and making the path.

Keywords: structural-genetic analysis of artistic work, paternal code, maternal code, psychopoetics, psychosemantics, psychohistory of literature.

Размещено на Allbest.ru