У роботі з'ясовано, як письменник співвідносить національно-етнічний стан особистості з історичним планом буття України, як розвиває думку про екзистенціальну методологію української інтелігенції. Простежено, як системою образів пояснено появу, зокрема серед української інтелігенції, двох протилежних типів: конформіста і радикально налаштованого борця; що саме породжує в середовищі інтелігенції зденаціоналізованість, а що забезпечує тривку історичну пам'ять та національну свідомість, з'ясовується, як услід за І. Нечуєм-Левицьким, Панасом Мирним, А. Свидницьким та ін. проза О. Кониського реагує на функціональну актуальність героя як носія національної ідеї.

Визначено характер зв'язку прози митця з мистецьким пошуком тих українських письменників доби, що творили традиції української літератури. З'ясовується зокрема, чому співвіднесеність індивідуума з сільською громадою є, на думку письменника, необхідним засобом для реалізації онтологічного статусу людини, однак не забезпечує успішної взаємодії особистості й громади.

Розуміння естетики прози О. Кониського дає аспект співвіднесеності життя народу з релігійною мораллю, те, як сповідується етика християнства суспільними інститутами.

Окремий розділ дисертації присвячено аналізу філософських засад особистості в естетичній парадигмі прози О. Кониського.

Автор дослідження з'ясовує особливість мистецького бачення людини письменником у добу, коли на особистість значно впливають різновекторні чинники. Простежено, що стрижневим у концепції формування героя є ставлення до певної ідеї; герой співвідносить у собі певну ідею та ідеал. У цьому разі митець приділяє увагу морально-етичному, інтелектуальному, а також суто народному чинникам у такому співвіднесенні, що виявляє типовість для української літератури другої половини ХІХ ст.

Розглянуто художнє моделювання концепції етики людського спілкування, зокрема етики взаємин між конкретними групами в громаді, виявлено характерні типи таких взаємин.

У роботі простежено, як співвідносяться етичні параметри буття особистості в митця з найбільш сильними в цьому разі арістотелівськими параметрами "практичної" філософії, котра прагне дати відповіді на основоположні питання існування людини, як це співвідноситься також із певним суспільним середовищем, що його представляють герої прози О. Кониського.

Ключові слова: естетика, етика, ідеал, національна ідея, художня проза, співвіднесеність індивідуума, актуалізація індивідуальності.

Аннотация

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Киевский славистический университет, Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию этико-эстетического идеала в прозе Александра Конисского. Внимание сконцентрировано на изучении таких вопросов, как индивидуальность и эпоха как онтологическая парадигма творчества А. Конисского, рассмотрено первичные оценки литературной критики произведений писателя (И. Франко, М. Драгоманов), где акцент сделан на его шевченковедческих студиях, и позднее (А. Барвинский, М. Возняк, С. Ефремов), где прослеживается стремление адекватно осмыслить своеобразие творческой личности А. Конисского, которому суждено было стать и поэтом, и беллетристом, и развивать в Украине научно-публицистическую сферу.

В работе выяснено, как писатель соотносит национально-этническое состояние личности с историческим контекстом бытия Украины, как развивает мысль об экзистенциальной методологии украинской интеллигенции. Прослежено, как системой образов объяснено появление, в частности среди украинской интеллигенции, двух диаметрально противоположных типов: конформиста и радикально настроенного борца; что порождает в среде интеллигенции денационализированность, а что обеспечивает устойчивую историческую память и национальное сознание, выясняется, как вслед за И. Нечуем-Левицким, Панасом Мирным, А. Свидницким и др. проза А. Конисского реагирует на функциональную актуальность персонажа как носителя национальной идеи.

Определено характер связи прозы писателя с творческим поиском тех украинских писателей эпохи, которые создавали традиции украинской литературы. Выясняется, в частности, почему соотнесенность индивидуума с сельской общиной является, по мнению писателя, необходимым средством для реализации онтологического статуса человека, в то же время не обеспечивает успешного взаимодействия личности и общины.

Понимание эстетики прозы А. Конисского дает аспект соотнесенности жизни народа с религиозной моралью, то, как исповедуется этика христианства общественными институтами.

Отдельный раздел диссертации посвящено анализу философских основ личности в эстетической парадигме прозы А. Конисского.

Автор диссертации исследует особенность творческого видения человека писателем в эпоху, когда на личность имеют значительное влияние разновекторные, алгоритмического характера аспекты. Прослежено, что стержнем в концепции формирования персонажа является отношение к определенной идее; герой соотносит в себе определенную идею и идеал. В этом плане писатель уделяет внимание морально-этическому, интеллектуальному, а также сугубо народному аспектам в таком соотношении, что определяет типичность для украинской литературы второй половины ХІХ в.

Рассмотрено художественное моделирование концепции этики человеческого общения, в частности этики взаимоотношений между конкретными группами в общине, определено характерные типы таких взаимоотношений.

В работе прослежено, как соотносятся этические параметры бытия личности в писателя с наиболее сильными в этом случае аристотелевскими параметрами "практической" философии, которая стремится дать ответы на основоположные вопросы существования человека, как это соотносится также с определенной общественной средой, которую представляют персонажи прозы А. Конисского.

Ключевые слова: эстетика, этика, идеал, национальная идея, художественная проза, соотнесенность индивидуума, актуализация индивидуальности.

Annotation

The thesis for the academic degree of a candidate of philological sciences majoring in speciality 10.01.01 - Ukrainian literature. - Kyiv Slavonic University, Kyiv, 2008.

The thesis are dedicated to the studying of ethical and aesthetical ideal in the prose of Olexandr Konyssky. The attention is concentrated on the studying of such issues as individuality and epoch as ontological paradigm of the works of Olexandr Konyssky. The primary estimation of literary criticism of the works of the writer (I. Franko and M. Dragomanov) have been considered where the accent is made on his Shevchenko study studios and later on (A. Barvinsky, M. Voznyak and S. Efremov) where there is strive to adequately comprehend the originality of the creative personality of O. Konyssky whom the time dictated to be a poet, a belletrist and to develop scientific and publicistic sphere in Ukraine.

In the work it is shown in what way the writer correlates national and ethnic state of personality with historic context of existence of Ukraine, how he is developing the thought about existential methodology of Ukrainian intelligentsia. It has been traced how with the use of the system of images there has been explained the appearance, particular among Ukrainian intelligentsia, of two diametrically opposite types: conformist and radical fighter; what generates in the intelligentsia media denationalization and what ensures stable historic memory and national consciousness. It is shown how right after I. Nechuy-Levytsky, Panas Myrny, A. Svydnytsky and others the prose of O. Konyssky responds to functional actuality of the personage as carrier of national idea.

The character of the connection of the writer's prose with the creative search of those Ukrainian writers of the epoch who created traditions of Ukrainian literature. In particular, it becomes clear why the correlation of an individual with the village community is, to the writer's mind, necessary means for realization of ontological status of a human-being and at the same time it doesn't ensure successful interaction of a person and a community.

The understanding of the aesthetics of the prose of O. Konyssky gives the aspect of correlation of the life of people with religious morals, shows how the Christian ethics is practiced by public institutions.

A separate section of the thesis is dedicated to the analysis of philosophic basis of a person in aesthetic paradigm of O. Konyssky's prose.

The author of the thesis studies the peculiarity of creative vision of a man by the author in the epoch when the person is considerably influenced by different algorithmic aspects. It has been traced that the core of the concept of formation of the personage is attitude towards a well-defined idea; the hero compares a certain idea and ideal. In this regard the writer pays attention to moral and aesthetic, intellectual and also exceptionally popular aspects in this correlation which determine typical nature of Ukrainian literature for the second half of the 19^th century.

There has been studied the artistic modeling of the concept of ethics of human communication in particular the ethics of mutual relations between concrete groups in the community and the characteristic types of such relations.

In the paper it is traced in what way the ethic parameters of existence of a writer's personality correlate with the most strong in this case Aristotle parameters of "practical" philosophy which strives to answer the basic questions of human existence and in what way it is also correlated with a definite public environment which is represented by the personages of O. Konyssky's prose.

Key words: aesthetics, ethics, ideal, national idea, belles-lettres prose, correlation of an individual, actualization of individuality.

Размещено на Allbest.ru