Концепція героїчного минулого України та способи її художнього втілення в романній прозі другої половини XX століття (М. Сиротюк, В. Кулаковський, М. Глухенький)

У художніх оцінках доби Київської Русі, козаччини та гайдамаччини письменники спиралися переважно на науково об'єктивний історичний матеріал (М. Костомаров, М. Максимович, В. Антонович, М. Грушевський, І. Крип'якевич, Д. Дорошенко, П. Мірчук), архівні й документальні джерела. Тим часом помічаємо в їхніх творах спричинені ідеологічним тиском і літературною політикою доби напівправду, замовчування, напередзаданість. Важливо однак, що митці наголошують на непересічній ролі козацтва, гайдамаків у всенародній боротьбі за українську державність. У романах простежено акцентація антиукраїнського характеру польської та російської політики, звучить голос в оборону «окремішності» України, демократичності її форми правління. Відчуття історії, зв'язку часів зумовило й сучасний ракурс досліджуваної історичної романістики, що, не модернізуючи минуле, не вбираючи сьогочасних проблем в одяг давнини, спрямовувалася проти колоніалізму, насильства. Характерною стильовою ознакою творів є введення в художню структуру тексту документа не лише як переконливого аргумента, а й матеріалу для потлумачення певної суспільної ситуації. Захоплення письменників історичним матеріалом спричинено іноді до збіднення характерів, до з'яви персонажів, покликаних лише «проілюструвати» ту чи іншу подію. Одначе, у романах усіх трьох авторів простежуються загалом оригінальні трансформації історичної правди в правду художню. Окрім того, звернення романістів до героїчного минулого заповнює серйозні прогалини в науковій історії України. У їхніх творах не пропущено жодної із значних військових, політичних, ідеологічних подій описуваного часу; із-поміж героїв широкого повістування репрезентовані всі історичні особи, так чи інакше зафіксовані в джерелах.

Історична романістика М. Сиротюка, В. Кулаковського і М. Глухенького засвідчила орієнтацію на переосмислення та гармонізацію традицій і новаторства. Митці виявилися ближчими до традицій української класики (П. Куліш, М. Старицький, І. Нечуй-Левицький), ніж до своїх безпосередніх попередників по новітній літературі (З. Тулуб, І. Ле, П. Панч). Тоталітарний устрій як знаряддя нищення свободи, гідності, духовності особистості - це своєрідний підсумок художнього осягнення письменниками героїчної історії, що і за змістом, і за формою було новим словом української прози внаслідок творчого послугування національними традиціями. Сенс звернення авторів до традицій полягає насамперед у тому, щоб наблизити до сучасності історично віддалені події, сповнити їх актуальними проблемами, ідеями, зробити семантично більш зрозумілими сучасному читачеві. Маємо підстави й для висновку про посутню політизацію та психологізацію «запозичених» сюжетів, образів під кутом зору сучасної прозаїкам історико-культуної реальності. Новаторство аналізованих творів - у стереоскопічності віддзеркалення подій на значному в часових і просторових вимірах життєвому матеріалі; в різновекторності художнього бачення історичних осіб, соціальних і національних конфліктів. Новизна досліджуваних романів визначається також тяжінням письменників до висвітлення не лише буття, а й душевної організації, психічного стану української людини, яка опинилася у вирі складних історичних подій.

Без побоювання будь-яких аберацій можемо твердити, що М. Сиротюк, В. Кулаковський і М. Глухенький виступили творцями новітнього героїчного епосу, які добре пам'ятали «старі пісні предків».

При цьому традиціоналізм митців можна назвати «поверненням в укоріненість» (М. Гайдеґґер). Саме це є підґрунтям їхньої художньої історіософії - конкретного бачення героїчного минулого України, образної моделі подій і явищ історичного, соціально-політичного й духовного буття народу крізь виміри своєї доби. В естетичних концепціях Миколи Сиротюка, Віталія Кулаковського, Миколи Глухенького історія наділяється значним духовно-виховним потенціалом, а відтак її закони неодмінно слід виявляти й усвідомлювати. Доторк до лицарської минувшини надихає людину життєвою снагою, збагачує досвідом, розбурхує в ній потяг до вічного неспокою-вдосконалення. У такий спосіб прозаїки обертали погляд, думку українців до уроків багатостраждальної вітчизняної історії, прагнули пробудити приспану історичну пам'ять, сприяли консолідаційним процесам у розвитку нації. У своїй творчості вони порушили цілий ряд пекучих проблем, що стосуються об'єктивних закономірностей і духовно-моральних констант історичного процесу Х-ХІ, XVII-XVIIІ століть, сенсу буття бездержавного етносу, шляхів реалізації національно-визвольної енергії українців в історії й віднайдення національної ідентичності. Великою мірою злободенними ці питання залишаються й у наш час, коли пишуться сторінки історії нового тисячоліття.

Основні публікації

1. Віннічук, А. Художній світ історичної прози Миколи Сиротюка // Київ. старовина. - 2007. - № 4. - С. 154-170.

2. Віннічук, А.П. «Посіяли гайдамаки в Україні жито…»: (тема гайдамаччини в прозі Я. Стецюка, В. Кулаковського, А. Дрофаня, Р. Чумака) // Вісн. Київ. славістич. ун-ту / редкол.: Ю.М. Алексєєв (голов. ред.) та ін. - К., 2007. - № 36. - С. 89-110.

3. Віннічук, А. Рецепція гайдамаччини Миколи Сиротюка // Наук. зап. - Т., 2008. - Вип. 2. - С. 12-18. - (Сер. «Літературознавство»).

4. Віннічук, А. Національна минувшина в аналітичному дискурсі прози Миколи Глухенького// Наук. вісн. Південноукр. держ. пед. ун-ту ім. К.Д. Ушинського / редкол.: А.М. Богуш (голов.ред.) та ін. - О., 2008. - № 8/9. - С. 238-244.

5. Віннічук, А. Історична романістика М. Сиротюка, В. Кулаковського та М. Глухенького: традиції і новаторство// Наук. зап. - Т., 2008. - Вип. 3. - С. 31-40. - (Сер. «Літературознавство»).

6. Віннічук, А. Художня специфіка історичного роману В. Кулаковського «Володимир Мономах» // Література. Фольклор: пробл. поетики: зб. наук. пр. / редкол.: А. Козлов (відп. ред.) та ін. - К., 2008. - Вип. 31. -С. 488-494.

7. Віннічук, А. Концепція національної минувшини та способи її художньої реалізації в історичній прозі М. Сиротюка, В. Кулаковського, М. Глухенького.// Література. Фольклор: пробл. поетики: зб. наук. пр. - К., 2009. - Вип. 31. - С. 104-111.

Размещено на Allbest.ru