Речовий образ у художніх системах західноєвропейських романтиків

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 - Література зарубіжних країн. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дослідження присвячене проблемі виявлення та обґрунтування особливостей словесної реалізації та функціонування речових образів у художніх системах В. Скотта та Е.Т.А. Гофмана, що розглядаються в контексті ідейно-естетичної доктрини західноєвропейського романтизму.

Увага до світу артефактів формується на вищих щаблях літературної культури. Образ-річ стає об'єктом самостійної уваги письменника лише в Ренесансі, причому одразу ж його функція ускладнюється - бароко прагнуло «розчинити» чуттєвий блиск речей в ідеї «memento mori»; класицизм, культивуючи антично-ренесансний смак до мімезису, перетворював річ на аксесуар. Класицистичний або романтичний твір не уявити без розгалуженого змалювання матеріальної цивілізації. Проте лише в романтизмі формується справжній «живопис словом», річ постає у її непростих взаєминах зі своїм творцем - людиною, вона стає певним виразом духовної сутності народу, а водночас - набуває іманентності, відчуженості.

Історичний роман Скотта є запереченням класицистичного антиісторизму. Широко репрезентують рідне минуле архітектура і костюм персонажа, побутові деталі. Індивідуалізація предмета сигніфікує складність відносин між людьми. Досвід Скотта став підґрунтям для реалістичного експерименту, в якому мистецтво мало зрівнятися з наукою у своєму опануванні матеріального світу.

У Гофмана час «роздвоєний», бо тут паралельно протікає звичайний «побутовий» час і дихає Вічність, що вкорінене в характерному містицизмі епохи, зовсім не вільної від тяжіння до потойбічного.

Завдяки Скоттові складається традиція розгалуженого змалювання середовища, соціальної приналежності та особистого характеру персонажа через систему образів-речей; від Гофмана, якого цікавило не «зовнішнє» буття речового світу, а потаємно-містичні зв'язки між реаліями, йде лінія «відчуження» речі від людини, що в новітній літературі набирає характеру «бунту речей» проти володаря.

Ключові слова: образ-річ (речовий образ), живопис словом, «відчуження» речі [від людини]; історичний роман [В. Скотта], гофманіада.

АННОТАЦИЯ

Свидер И.А. Вещный образ в художественных системах западноевропейских романтиков. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04. - Литература зарубежных стран. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию структуры и особенностей функционирования вещных образов в художественных системах В. Скотта и Э. Т. А. Гофмана.

Мир вещей, созданных человеком, издавна присутствует в фольклоре и литературе, история развития словесного искусства свидетельствует, что внимание к артефакту формируется на высших уровнях литературной культуры, начиная с Ренессанса. И его функция сразу же начинает усложняться (барочное растворение «чувственного блеска вещей» в идее «memento mori»; превращение вещи в «наглядный» аксессуар социальной иерархии в классицизме). Однако лишь в романтизме формируется подлинная «живопись словом», возрастает роль образной аналогии с изобразительными искусствами. Здесь вещь - на фоне интенсивной психологизации художественного описания в сентиментализме - приобретает черты имманентности и отчужденности от человека - при параллельном насыщении местным колоритом и репрезентацией национальных архетипов.

Исторический роман Скотта противопоставил классицистическому антиисторизму материальную культуру родной старины (архитектура, костюм, предметные детали быта). Все это репрезентирует социально-психологическое состояние человека. Но вещный аксессуар у Скотта - достаточно декоративная «живопись словом», призванная создать иллюзию «путешествия во времени» (характерно, что романист часто модернизирует восприятие объекта). Этот опыт становится опорой для реалистов, которые будут стремиться сравнять искусство с наукой в освоении материального мира и истории.

В отличие от Скотта, у Гофмана художественное время «раздвоено», в чем читается влияние мистицизма «века разума», вовсе не свободного от увлечения «сном разума». Параллельно готическому роману, фантастике и сказке, Гофман создает мир, в котором человек подпадает под магическую власть созданного им предмета, и тут описание во вкусе Бидермайера трансформируется в фантасмагорию, в которой сюжетно-жанротворческую функцию выполняет магический предмет.

И если, благодаря Скотту, складывается традиция развернутого описания среды и ее вещной составляющей, то вослед Гофману разворачивается модернистский и постмодернистский эксперимент, дегуманизирующий и демонизирующий вещи, обретающие черты Франкенштейна.

Ключевые слова: образ-вещь (вещный образ), живопись словом, «отчуждение» вещи [от человека], исторический роман [В. Скотта], гофманиада.

SUMMARY

Svider I.A. Object image in artistic systems of west-european romantics. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in philology, speciality 10.01.04 - literature of foreign countries. - Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to the problem of analysis of structure and peculiarities of object images, which function in artistic systems of W. Scott and E.T.A. Hoffmann, those works are examined in the context of ideological and aesthetic doctrine of west-european romanticism.

The attention to the world of artifacts is formed on higher level of literary culture. Object image became important at the time of Renaissance and was complicated in literature and art of Baroque, where sensual brightness of object was dissolved in the idea of «memento mori». Classicism, cultivating antique and renaissance taste to mimesis, transformed the object into an accessory. Literary work of classicism and romanticism is hardly imagined without detailed description of material civilization. But only in romanticism the genuine «word painting» was formed, the object was shown in complicated mutual relations with its creator - a human being, it expressed spiritual essence of people and at the same time acquired immanence, alienation.

In the historical novel of Walter Scott architecture and the characters' costume, domestic details represent the native past. The individualization of the object signifies the complexity of human relation. The experience of Walter Scott has become a foundation for realistic experiment, where art, on equal terms with science, has to seize the material world. In contrast to Walter Scott, the time in Hoffmann's works is «dualized», because here we have a usual «everyday» reality and eternity, which is engrained in characteristic mysticism of epoch, not free from gravitation to extra-mundane world.

Due to Scott the tradition of wide depiction of the environment, social state and individual disposition of the character through the system of object images is arisen; Hoffmann was more interested not in «external» existence of material world, but in secret and mystic connection between realities, he develops the line of «alienation» of object from the human being and in modern literature this situation is transformed into the «rebellion» of the objects against their owner.

Keywords: object image, word painting, «alienation» of object, historical novel [of W. Scott], Hoffmann's creative works.

Размещено на Allbest.ru