Український усний героїчний епос: динаміка структурної парадигми

У підрозділі 3.2. - «Інваріантна сюжетна схема життєпису епічного героя» - аргументовано необхідність документальної фіксації та каталогізації сталих сюжетних елементів, що переходять від покоління до покоління та від народу до народу й становлять безперервність традиції; систематизовано мотивне наповнення та укладено структурно-семантичний покажчик ЕЕС дум раннього козацького періоду.

Особливість проаналізованих СТ дум полягає в тому, що вони належать до «епізодичної» традиції, де окремі сюжети не залежать один від одного, а герої можуть бути не лише вирваними з реального контексту історичними особами, а й типовими персонажами. Частково СТ мають ознаки «біографічної» епічної традиції, фіксують біографію богатиря (напр., Івася Коновченка, Сірченків, соколяти), фрагменти біографії (напр., Самійла Кішки, Федора Безрідного), але здебільшого СТ позначає один або декілька послідовних епізодів буття епічного героя: поведінку перед боєм, перемогу чи поразку, ув'язнення, випробування, визволення, повернення, смерть, похорони тощо. Об'єднавши різновиди СТ у межах структурно-семантичного покажчика, отримуємо узагальнену інваріантну сюжетну схему життєпису епічного богатиря-козака: його народження, дитинства, відкріплення від свого середовища, військової подорожі в чужий простір, ініціації як першої битви чи поєдинку, епізодів військового життя, що складається залежно від того, яку модель поведінки обирає воїн, перемоги або поразки у бою, ув'язнення, тріумфального повернення у свій простір, трагедію смерті й поховання героя.

Схема військової подорожі охоплює три цикли, що відповідають стадіям відкріплення, випробувань і повернення. Структура циклів стала: це зміна героєм середовища, заручення підтримкою помічника, випробування, результат. СТ водночас становить твір загалом, частину мікроциклу й великого циклу «біографії» епічного героя. Структурно-семантичний покажчик засвідчує тотожність прийомів створення образу «свого» й «чужого» середовища, характеристик епічного героя та антигероя за методом віддзеркалення, що спонукає до висновку про циклічність та бінарність як основні прийоми побудови СТ дум. Сюжетно-мотивний фонд найдавніших дум має численну кількість сюжетних паралелей із текстами, які належать до різних жанрів національного та світового епосу; містить інклюзії голосінь, замовлянь, прокльонів, слав, молитов тощо.

Аналіз окремого СТ думи про Івася Удовиченка, Коновченка, що має понад півсотні зафіксованих варіантів і більш як сторічну часову перспективу, засвідчив, що варіативність спричинена здебільшого не часовою динамікою, а особливостями локального побутування. Епічна локальна традиція переосмислює й перетворює сюжети на регіональному ґрунті, не виходячи за межі СТ.

У четвертому розділі - «Парадигма героїчного в міфологічному й історичному епосі» - увагу зосереджено на інтерпретації героїки та героїчного.

Підрозділ 4.1. - «Концепт героїчного в міфології та козацькому епосі» - присвячено питанню джерел і трансформації героїчного у світовій міфології та українському героїчному епосі. Онтологія героїчного сягає міфу про творення Всесвіту з частин тіла Першолюдини й не зумовлена історичною подією чи діянням «великої» історичної особистості, а відтворює семантику жертовності задля творення космосу. У «Пісні про Михая» смерть-перевтілення козака маркує сакральну точку як головний символ центру й вертикальну домінанту: «Ішли ляхи на три шляхи, А татари на чотирі, Козаченьки поле вкрили Червоною китайкою. По китайці возок біжить, А в возочку козак лежить, Посічений, порубаний, Ручки й ніжки на три часті, Головонька на чотирі, Під правою палаш держить, З-під палаша річка біжить; На тій річці явір стоїть, На явору ворон кряче, - По синові мати плаче».

У козацькому епосі продуктивний мотив розчленування тіла з його подальшим відродженням: «Сірко на три частини захований: перша його частина лежить отут саме, де Чортомлицька Січ; друга - під Кривим Рогом, а третя - під Полтавою». Відродження відомого героя Визвольної війни відбувається внаслідок застосування аграрної магії - поливання могили, збризкування тіла живою водою або воскресіння («Заповідь Сірка», «Як Сірко умирав», «Великий воїн», «Сірентій праворучник» тощо).

Як своєрідний ритуал демонстрації життєвої сили й енергії, де панує не бажання знищити супротивника, а повага до нього як до носія героїчних і божественних рис, потлумачено поєдинок богатирів («Бій Дуная з Добринею»). Герої не бояться смерті й цим наближаються до безсмертних. Вихід за межі «свого» тіла в епосі зображують як одруження з персоніфікованою могилою («Сокіл з орлом», «В чистім полі возок біжить», «Ой ремезе, ремезочку», «Ой умирав козак», «Ой на горі вогонь горить», «Дума про Івася Вдовиченка» тощо) або метаморфозу («Непра і Дон»). Міфологічна модель служіння космосу в героїчному епосі трансформована в модель служіння «своїй» землі («Іван Богуславець», «Маруся Богуславка», «Сокіл», «Олексій Попович» тощо).

Народження героя також покваліфіковано як подію у вертикальному вимірі, ототожнено з точкою творення в часі й просторі. Сакрального значення набуває центр держави, оточеної ворожим світом, народження в стольному Києві героя, який стане її захисником («Михайлик і Золоті ворота»). Мета героя - не смерть-метаморфоза, а життя й перемога над ворогами. Богатир частково десакралізується і стає більше схожим на надзвичайно сильну людину, аніж на Бога, а його перемогу над хаосом тлумачать як перемогу над небесним, підземним змієм або чужинцями-завойовниками. Герой позиціонує себе як представник соціального світу, прагне зберегти своє життя, цінність якого вже усвідомлює (Ілля Муромець, Добриня Микитич, Кирило Кожум'яка, Михайло Казарянин, Михайло Потик, Ілля Швець, Івась Удовиченко тощо). Відбувається переструктурування наповнення аксіології «героїчного»: героїзм асоціюється з «бувалістю», старістю й мудрістю, на противагу молодості, незрілості й нерозумності. Перекодування зазнає також поняття «сила богатиря»: її трактують як сміливість, рішучість, зухвалість, швидкість реакції, а не магічну чи фізичну силу.

Водночас міфологічний мотив творення всесвіту з частин тіла Першолюдини (бога) трансформувався в сакралізацію частин тіла епічного героя як маркування його героїчності, де «Буйна голова» героя ототожнена з мікрокосмом, уособлює дух і життєву силу воїна: мертва голова дає поради («Ілля Мурин»); голова зарубаного Івася Коновченка втікає від ворогів, шукає, відроджує тіло; голова Кривоноса загрожує супротивникам: «Ой, як стала його головонька А тулуба шукати, - Не вгадали а пани з ляхами, Яким шляхом утікати».

Частини тіла богатиря мають окрему життєву силу й можуть існувати самостійно. Сакральною силою наділені печінка, серце, руки й ноги героя («Бунякове замчище», «Ой Морозе, Морозенку»). У татарського богатиря печінки «стримлять наверсі», а перемогти його можна, відтявши їх, поки той спить. Вороги, вражені надзвичайною мужністю й сміливістю Морозенка, «вийняли серденько Та й вкинули у воду». Права рука - символ сили, дії, влади і захисту. Кошовий Сірко заповів козакам: «Коли я вмру, то одніміть у мене праву руку і возіть її за собою сім год. І куди ви будете повертати, там буду й я воювати».

Тяглість подальших трансформаційних процесів помітна й у пізніших текстових утвореннях, зокрема опозиція «голова - тіло» набуває соціального смислового навантаження - потлумачена як аналог до опозицій «герой - військо», «отаман - козаки». Провідник війська має бути водночас і батьком для молодих воїнів, і взірцем героїчної поведінки. Тілесний код воїна-богатиря в соціокультурному середовищі набуває значення культурного коду.

У підрозділі 4. 2. - «Життєвий шлях» епічного героя» - увагу сконцентровано на «біографії» епічного героя-козака. Українському усному героїчному епосові властива модель героїки, складники якої вміщені в міфологічній «біографії» героя й зіставлені з циклом «перехідних» обрядів (концепція Д. Кемпбела). Предметом інтерпретації постає «чудесне народження» героя, його відкріплення від «свого» середовища, лімінальна стадія перебування «на межі» та апофеоз відродження. Мотив «чудесного народження» богатиря в українському епосі пов'язаний із давніми уявленнями про партеногенез, що сягає епохи матріархату: герой приходить із підземного світу, з'являється невідомо звідки й невідомо куди зникає («Богатир та кінь», «Богатир на Азовському морі», «Богатир на Лимані»»), може бути сином вдови («Дума про Івася Коновченка Удовиченка»). Динаміка цього мотиву помітна в низці аломотивів, як-от: богатир - царський син («Михайлик і Золоті ворота»), молодший син воїна («Походження назви Переяслав»), це є результатом еволюційних процесів переходу від епохи матріархату до патріархату. Епічна традиція змальовує малолітнього богатиря неймовірних розмірів: Котигорошко «ріс не по часах, а по минутах», а як народився, «став бігать, став балакать і чужих дітей бить»; за три роки «обіймище стало у Котигорошка: голова як котел завбільшки». Вороги розвідують про богатиря за допомогою магії та ворожбитства, тому малолітній герой не виявляє себе, приховує силу, чекає свого часу, коня й зброї («Чоловічки-богатирі», «Батій-богатир», «Кирило Кожум'яка», «Про Іллю-Шевця та змія», «Походження назви Переяслав», «Михайлик і Золоті ворота», «Макітрина балка», «Камінні богатирі в порогах Дніпра», «Козаки-запорожці», «Де взялися запорожці», «Дитячі роки Довбуша»). Безпеку недолітка охороняють зооморфні хтонічні помічники, батьки. В особистому житті богатирі, як правило, одинаки, вони не мають сім'ї, шлюбними партнерами богатирів стають зміївни-супротивниці або діви-воїни (Ілля Муромець і Салтигорка, Добриня і Маринка, Добриня і Настасья, Михайло Потик і Докія Лиходіївна, Богдан Хмельницький і Марина тощо).

Характерною особливістю героїчного епічного твору є ініціальні перетворення головного героя. Передлімінальною ознакою ініціального ритуалу є сепарація героя - добровільний або примусовий відхід воїна від «свого» середовища. «Біографія» героя-ініціанта охоплює два етапи «переходу»: відділення від родини, громади й перехід до чоловічої спільноти (війська); відкріплення від війська й перехід до монастиря, скиту або потойбічного світу. Ритуал прощання побудований за міфологічною моделлю відходу в інший світ. Мотиви такої сепарації зафіксовано в епічних героїчних творах козацької доби. Козацький епос містить рудименти ритуальних безчинств, дозволених на території, що неофіти залишають. У думах та козацьких піснях мотиви безчинства трансформовані в аломотиви антисоціальної поведінки в середовищі родини, роду, громади. Згідно з християнським світоглядом, така поведінка набуває статусу гріха, покаранням за який, зазвичай, є поразки або смерть на полі бою («Дума про Івася Удовиченка, Коновченка», «Три брати Самарські», «Дума про бурю на Чорному морі» тощо).

Посутню увагу зосереджено на стадії ініціального переходу героя (лімінальній). Дисертант доводить, що вона ототожнена з міфологічною межею між хаосом і космосом та Біблійною пустелею - Дике Поле, Поле Килиїмське, темниця, неволя, море, степ тощо, де герой стає безпристрасною космічною силою, для якого неважливими стають матеріальні статки, родинні зв'язки, власна історія. Він втрачає попередній статус, а нового ще не набуває. Відсутність статусу акцентована зміною зовнішності, одягу, харчування за схемою «гарний - поганий», «одягнений - голий», «взутий - босий», «варене - сире». Схему подорожі-блукання на шляху від «окультуреного» до «дикого» і навпаки структуровано на основі сферичної та лінійної перспектив. У козацькому епосі простір «чужого» - це серія концентричних кіл, що розходяться від ворожих сакральних центрів (темниці, каменя, міста тощо).

Під впливом християнства поняття «межового стану» зазнає якісних змін. Подорож-блукання морем чи степом функційно тотожна з мотивом блукання Біблійною пустелею, де відбувається оновлення. Невільницькі думи подають приклади самоутвердження через випробування, самозаглиблення, пошуки Божественного. Показовими в цьому сенсі є думи «Три брати Самарські», «Олексій Попович» та «Буря на Чорному морі», де лише привселюдне спокутування героями своїх гріхів уберігає військо чи власне героїв від загибелі, а батькова-материна молитва витягує з дна моря, прокляття ж топить і в калюжі. На зміну язичницькій смерті-метаморфозі приходять часи духовного подвигу в мучеництві.

Стадія відродження символізує життя в новому статусі, що настає в момент прикріплення до нового сакрального центру й супроводжується перевдяганням. Якщо зміна статусу примусова, козак, щоб зберегти своє «я», не приймає чужого одягу та «чужої» поведінкової моделі. Часто герой постає перед вибором: йому пропонують змінити не лише одяг, а й віру, одружитися з чужинкою. Байда, князь Дмитро Корецький, Іван Богуславець, Самійло Кішка з однойменних дум відхиляють пропозицію чужинців чи яриз прийняти їхню віру. За язичницьким розумінням, відродження асоціювалося зі здобуттям здобичі, сили й влади, а в християнській ідеології ототожнено з духовним просвітленням.

У Висновках сформульовано основні результати дослідження.

Характер інтерпретації народного епосу суттєвою мірою залежить від парадигматичного підходу до потрактування його сутності. Попри численну кількість дефініцій поняття «парадигма», запропонованих дослідниками, назв на означення старих і нової наукових парадигм та їхніх класифікацій, не втрачає важливості спільна смислова зона, що вмотивовує доцільність парадигматичного підходу як найефективнішого засобу для пояснення фольклору взагалі та процесу динаміки героїчного епосу зокрема.

Від часів становлення української фольклористики усний героїчний епос тлумачили, протиставляючи регресивний і прогресивний напрями його динаміки, а впродовж ХХ ст. епічну традицію трактували в еволюційному лінійному розвитку, що прогнозує перспективу постійного «вдосконалення».

Дослідження українського усного героїчного епосу в руслі новітньої наукової парадигми дало змогу інтерпретувати його традицію як стадіальну й циклічну, що вміщує численні напластовані один на одного смисли, які в окремих текстах не виявляються сукупно, але становлять основу епічного знання. «Згорнуті» на матриці усного героїчного епосу певної типологічної стадії, елементарні епічні сюжети та їхні складники - мотиви - не вибувають із «банку даних», а можуть активно функціонувати в інших жанрах національного фольклору або чекати суспільної потреби для «метафоричної трансформації» на новому етапі, щоб адекватно «розгортатися», відповідно до запитів суспільства. Схему «розгортання» традиції героїчного епосу окреслено як різому - корінь-цибулинку, що є аналогом нескінченності, бо утримує потенційно «приховане стебло», яке може розвиватися в різних напрямах і набувати різноманітних конфігурацій.

Залучення широкого жанрового діапазону текстів дало змогу виявити динаміку функціонування основних концептів українського усного героїчного епосу та довести наявність внутрішнього потенціалу парадигми героїчного від міфологічної епохи до Нової Доби включно. Оскільки героїчний епос ранніх доісторичних ступенів у процесі соціально-історичного розвитку був розпорошений у культурному просторі, різні фольклорні жанри успадковували його мотиви. У зв'язку з цим, у праці наголошено на недостатній місткості усталеного «вузького» тлумачення українського усного героїчного епосу як феномену. Вивчення динаміки структурної парадигми усного героїчного епосу не може охоплювати лише жанр дум або обмежуватися думами й історичними піснями, з огляду на що в дисертації надано перевагу дефініції українського героїчного епосу в широкому розумінні як метатексту - фольклорного текстового простору різних жанрів, що об'єднаний категорією «героїчне» і виражає ідеологію дружинної, богатирської, козацької, вояцької спільнот.

Усний героїчний епос синтезує аксіологію народу та його історико-суспільний досвід, оспівує героїчні вчинки фантастичного й хронікального характеру, змальовує поведінку вояків в екстремальних життєвих ситуаціях.

Припущення про ймовірне існування незафіксованого на українських теренах міфологічного й архаїчного епосу висловлено на основі епічних мотивів героїчного змісту, що збереглися в багатьох жанрах

українського фольклору (календарно-обрядових піснях, казках, легендах, переказах тощо).

Героїку козацької доби відображають твори козацького фольклору: козацькі пісні, легенди й перекази козацького часу, балади героїчного змісту тощо. Усний героїчний епос Нової Доби, окрім легенд, переказів, народних оповідань, репрезентують гайдамацькі, опришківські, стрілецькі, повстанські пісні героїчної тематики тощо. Сутнісною ознакою національного героїчного епосу, що зберігається на всіх стадіях його розвитку, названо категорію «героїчне», а основними формальними ознаками - наративність (переважну епічність або оповідний характер творів народного героїчного епосу) і формульність (наявність у народному героїчному епосі сталих епічних структур та усталених зв'язків між ними).

У роботі вирізнено такі стадії національного героїчного епосу українців: міфологічну, архаїчну (дружинний епос), класичну (богатирський епос), історичну (козацький епос) та стадію Нової Доби (вояцький епос). Наголошено на умовності поділу усного героїчного епосу: чітких меж між різними типологічними етапами його побутування провести неможливо, адже усний героїчний епос не є хронікальним, кожна його стадія акумулює смисли та поєднує реалії різних епох.

Національний героїчний епос виник на ґрунті міфу, а його динаміка віддзеркалює етапи розвитку суспільної свідомості українців. Міфологічний епос функціонував у руслі міфологічної парадигми, для якої характерна циклічність. Рудименти міфологічного епосу зберігають трансформовані фольклорні сюжети, що відображають боротьбу героя з чудовиськами, завоювання й обладнання Всесвіту та інваріантні мотиви міфологічного походження, що вціліли в епічних творах: колядках, міфологічних легендах, казках, билинах, голосіннях, баладах тощо.

У руслі міфологічної метапарадигми формувався архаїчний (дружинний) епос додержавного часу. Сюжети архаїчного епосу збереглися в героїко-фантастичних та богатирських казках, билинах казкового характеру про сватання, про старших богатирів, окремих родинно- та календарно-обрядових творах. Рудименти героїки доісторичної епохи успадкували необрядові твори чоловічого соціуму: думи, козацькі пісні тощо, які вміщують міфологічні й архаїчні мотиви здобування майна, жінки, слави. В архаїчному епосі побутова «біографічна» модель стала основною, а героїчна - супровідною.

Український класичний (богатирський) епос формувався в епоху державотворення та зміни язичницької культурної парадигми сфери християнською парадигмою променя, тому він репрезентує перехід від циклічного до лінійного часу. Класичним формам епосу притаманні тенденції деміфологізації, що розвивалися в умовах державної консолідації. Підструктуру богатирського епосу становлять героїчні билини Київського циклу, українські казки героїчного характеру, легенди й перекази про богатирів тощо.

Особливо вагомою для українського національного епосу є підструктура історичного (козацького епосу), що зароджується в межах парадигми променя, а стадії згасання сягає в Новій Добі (парадигма відрізка). Історичний епос започатковують невільницькі думи з ідеєю родинної моралі, що закономірно змінюється на пріоритети державної ваги (думи епохи Хмельницького). Окрім дум, ця типологійна стадія представлена іншими жанрами козацького фольклору: козацькими піснями, героїчними легендами й переказами про гетьманів, отаманів, козаків-характерників, баладними піснями героїчного змісту про козаків тощо.

Епос Нової Доби (вояцький) відтворює перехід від парадигми променя до класичної парадигми відрізка, що постулює замкнутість світу й відчуженість індивіда. Героїчний епос Нової Доби становлять легенди, перекази, гайдамацькі, опришківські, жовнірські, рекрутські, солдатські, стрілецькі, повстанські пісні тощо.

З'ясовано наявність тотожної для богатирського й козацького епосу «біографічної» епічної схеми та її аналогічне мотивне наповнення. Давньоруське походження билин підтверджують елементи богатирського епосу в українських казках і переказах, обрядових піснях, приповідках, сліди давньоукраїнського колядкового розміру (5+5) у билинах, побутування традиції оповідного билинного вірша в Україні, документальні свідчення тощо.

Закцентовано на необхідності тлумачити усний героїчний епос як структуру, що безперервно змінювалася, розросталася, втрачала одні функції та набувала інших. Відповідно до соціального середовища носіїв, героїчний епос виконував різні соціально-класифікаційні функції: магічно-релігійну, інформаційну, пізнавальну, політичну, пропагандистську та суміжні з ними комунікативну й естетичну, а також функцію соціально-ідентифікаційну.

Зауважено, що усний героїчний епос акумулює дидактичну функцію, семіотичну (особлива ідеологія або модель світу народного героїчного епосу), психологічну (вплив на емоції шляхом зображення надзвичайних подій, екстремальних вчинків, надлюдських можливостей героя у військових та побутових ситуаціях, регуляція думок і почуттів), маскулінну (героїчний епос як суто «чоловічі» твори, що відображають чоловічий тип поведінки та стиль життя), ґендерну (окреслення соціокультурної ролі чоловіків-воїнів у суспільстві), локальну функції (збереження та передавання героїчного епосу в певному напівпрофесійному кобзарському осередку).

Героїчний епос уміщує тотожні для військового середовища всіх часів універсальні коди чи концепти.

Результатом вивчення динаміки традиції українського усного героїчного епосу є укладений сюжетно-мотивний покажчик «старших» дум, де узагальнено 20 сюжетних типів дум та виокремлено такі притаманні українському героїчному епосові інваріантні мотиви, що мають сюжетотворчий потенціал: «ув'язнення козаків», «випробування козаків», «визволення козаків», «повернення козаків», «морська подорож», «смерть козака», «похорони козака», «закони роду», «закони соціуму», «закони січі», «правила бою». Сюжетно-мотивний покажчик засвідчив, що думовий епос відображає систему мислення козацького, а не старцівського середовища, репрезентує художню картину світу козацької спільноти, кодуючи її.

Динаміка сюжетних типів обмежена традицією, що допускає лімітоване варіювання за принципом бінаризму: «провина / покарання», «старший / молодший», «вищий за статусом / нижчий», «козак / джура», «козак / ворог». За бінарним принципом епічні співці добирають героїв («зоо- гідроморфний герой / антропоморфний герой», «чоловік / жінка»); розгортають конфлікти (між старшими / молодшими, вищими / удавано нижчими за статусом тощо); варіанти їхньої розв'язки («язичницька / християнська»); сюжетні ситуації («білі» / «чорні» похорони козака, перемога / поразка в бою, славна / безславна загибель, вірний джура / джура-зрадник) тощо. Протиставлення стають моделлю, яка наповнюється новим змістом, задають ритм і напрям для достовірних описів, утворюють схему розвитку сюжету. На основі синтезу інваріантних моделей сюжетних типів зроблено висновок про маскулінну, гендерну, пізнавально-інформаційну, дидактичну та психологічну функції думових текстів, що слугували засобом демонстрації правильної або неправильної поведінки героя-вояка та її ймовірних наслідків у аналогічних ситуаціях.

У процесі дослідження з'ясовано мотивне наповнення елементарних епічних сюжетів найдавніших дум та укладено їхній структурно-семантичний покажчик. Аналіз матеріалів покажчика засвідчив, що семіотична модель козацького епосу становить притаманну героїчному епосові багатьох народів сталу «біографічну» епічну схему, побудовану на фабулі подорожі героя в «чуже» середовище, серії його випробувань та, за умови дотримання кодексу поведінки, визволення й повернення до «свого» простору. Епічна схема подорожі героя на війну (на бій, у полон) маркує певну стадію в розвитку епосу, що приходить на зміну тотожній схемі подорожі за нареченою й виникла внаслідок трансформації останньої.

Структурно-семантичний покажчик дум засвідчив тотожність прийомів побудови образу «свого» та «чужого» локусу, епічного героя та його антипода за методом віддзеркалення. Зазначені риси дали змогу зробити висновок про циклічність та бінарність як основні прийоми будови сюжетних типів дум. Акцентовано на локальній, а не на часовій природі з'яви текстових варіантів думового епосу.

Висловлено припущення, що героїчний епос успадкував закони кодування інформації від міфу, який мав статус тексту-коду, ідеального зразка, вартого наслідування, ієрархічну систему кодів і допускав багато інтерпретацій. Засобом кодування слугували архетипні образи, а засобом збереження інформації - індивідуальна та колективна пам'ять носіїв епосу.

Унаслідок дослідження доведено, що сюжети різних жанрів усного героїчного епосу творяться за зразком онтологічної опозиції «хаос - космос», яка має статус універсальної моделі. Час в українському усному героїчному епосі циклічний, кожен цикл становить «коло вічного повернення», починається й закінчується символікою хаосу та виражає міфологічну ідею руху від абсолютного початку до есхатологічного кінця світу з його подальшим відродженням на новому парадигматичному рівні. Що нижче місце на парадигматичній осі посідає певний цикл, то менша сила тяжіння між етапами світотворення, світоустрою та катастрофи в його моделі, які відповідають фазам відкріплення, випробувань та смерті чи повернення додому епічного героя.

На основі структурно-типологічного аналізу окреслено вже трансформовані елементи давньої міфологічної схеми в козацькому епосі, який засновувався не на міфологічних, а на історичних джерелах, розвивався в умовах державотворення й мав тенденцію до деміфологізації, однак зберіг колажні риси міфопоетичної свідомості. Попри розповідь про історичне минуле, уведення географічних назв та імен історичних діячів, достовірність оповіді в козацькому епосі частково підпорядкована міфологічній схемі. Так, цикли мандрівки героя передають горизонтальний відцентровий і доцентровий рух, що утворює коло і спрямований на досягнення вихідної усталеності, стабільності. Завдання героя - підтримувати стан космічного, причому кожен виїзд на бій маркований як відцентровий, а повернення - як доцентровий рух, мета якого - зберігати космологічну будову держави. Динамічний вертикальний рух у героїчному епосі активізується лише в екстремальних ситуаціях у разі переходу героя від життя до смерті й навпаки, а горизонтальний є органічним складником розгортання хронологічних подій.

У процесі динаміки структурної парадигми епосу мандрівка героя в «інший» світ набуває ознак горизонтального виміру. Привнесення сакрального в профанний світ та сакралізація профанного простору наповнює героїчний концепт новим змістом. Героїзм зі сфери божественного переходить до сфери людського, його не здобувають ціною смерті, а навчаються й використовують за життя. Герої-посередники між двома світами (казкові герої-богатирі, наділені магічними здібностями або чарівними помічниками, культурні герої, що борються з чудовиськами потойбічного світу заради здобуття нареченої, матеріальних благ та облаштування життя людей, богатирі-котигорошки) трансформуються в козаків-характерників, що воюють з історичними ворогами за незалежність своєї держави.

Міфологічна модель світу стає зразком для опису тіла героя-богатиря, а кодова опозиція «хаос - космос» спонукає до пошуку цих стихій у героєві й інтерпретується як опозиції «сила - розум», «голова - тіло» тощо.

Фольклорна картина світу українського козацтва християнізована, але побудована за давньою міфологічною моделлю процесу ініціації. «Біографія» епічного героя-козака зберігає рудименти попередніх стадій розвитку епосу й містить сепаративну, лімінальну стадії та стадію включення в нове середовище за моделлю «відкріплення - межа - реінкарнація (повернення)».

Сепаративна стадія «біографії» епічного героя-козака охоплює два етапи «переходу»: відхід козака (некрута, новобранця, бурлака) від роду та ритуал прощання запорожця зі світом перед його вступом до монастиря, які ототожнені з відходом в «інший світ». Смерть козака-воїна маркує недовершеність ініціації.

Бій або поєдинок героя із супротивником - маркер лімінальної стадії, результатом якої є або перемога, або смерть воїна. Під час посвячення герой переживає ритуальну смерть, перетворюється на безпристрасну космічну силу і згодом відроджується в нову особистість, у момент прикріплення до нового сакрального центру отримує новий статус. Життя в новому статусі асоціюється зі вступом на Січ, у монастир, прилученням до роду, одруженням із могилою тощо. У козацькому епосі ініціанти проходять випробування на вірність Вітчизні, вірі, нації. Сигналом зміни статусу є мотив перевдягання, зміни імені, зречення власної історії. У роботі зазначено, що усний героїчний епос фіксує язичницькі мотиви відродження, пов'язані з матеріальним достатком, силою, владою, та християнські, ототожнені з духовним просвітленням.

Під впливом християнства розуміння героїчного якісно змінюється. Героїка духовного полягає у відмові від свого, кревного заради станового чи загальнолюдського. На зміну подвигу тіла - язичницькій смерті-метаморфозі - приходять часи духовного подвигу в мучеництві. Невільницькі думи подають приклади подвигу терпіння, самоутвердження героїв через випробування, самозаглиблення й пошуки Божественного в собі. При цьому в невільницьких думах зберігається й модель повернення з полону зі здобиччю й у трофейному одязі. Епічні образи-персонажі билин, козацьких пісень та дум нерідко є носіями елементів язичницького та християнського світоглядів водночас.

Осмислення традиції українського усного героїчного епосу як відкритої динамічної системи зі стадіальними та циклічними етапними змінами має неабиякі дослідницькі перспективи не лише на рівні системи усного героїчного епосу, а й в аспекті окремих жанрів, що на мотивному рівні безпосередньо або опосередковано входять до його складу. Нелінійний спосіб динаміки героїчного епосу вможливлює його творче й багатозначне прочитання. Такий підхід може бути науково рентабельним для аналізу інших видів та жанрів українського фольклору. Сюжетно-мотивний і структурно-семантичний покажчики «старших» дум потенційно слугують підґрунтям для укладання аналогічних покажчиків із метою глибшого вивчення кожного жанру усного героїчного епосу, формування загального сюжетно-мотивного й структурно-семантичного покажчиків національного героїчного епосу, для компаративних досліджень та аналізу мотивного фонду слов'янського й світового героїчного епосу.

ОСНОВНІ положення дисертації представлено в публікаціях

1. Ярмоленко Н. Український усний героїчний епос: динаміка традиції : монографія. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Інститут філології. - Черкаси : Вид. Чабаненко Ю. А. , 2010. - 552 с.

(22 др. арк.)

Рецензії: Киченко О. Епічна традиція в історичному висвітленні [Ярмоленко Н. М. Український усний героїчний епос: динаміка традиції : монографія. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут філології, 2010. - 552 с.] / О. Киченко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2010. - С. 156-158. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 188). (0, 1 др. арк.)

2. Ярмоленко Н. Билина як жанр героїчного епосу Київської Русі / Н. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2008. -

С. 153-157. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 138). (0, 3 др. арк.)

3. Ярмоленко Н. Ведичні мотиви слов'янського фольклору / Н. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2004. -

С. 119-127. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 57). (0, 3 др. арк.)

4. Ярмоленко Н. Героїчний епос у річищі радянської прогресивної концепції / Н. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2009. - С. 142-148. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 168). (0, 4 др. арк.)

5. Ярмоленко Н. Думи про боротьбу із турецько-татарськими загарбниками та про турецьку неволю : сюжетно-мотивний покажчик / Н. Ярмоленко // Література. Фольклор. Проблеми поетики. - К. : Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2010. - Вип. 30. Присвячений дослідженню творчої спадщини Л. Ф. Дунаєвської. - С. 475-486. (0, 7 др. арк.)

6. Ярмоленко Н. Концепція героїчного епосу в фольклористичних розвідках І. Я. Франка / Н. Ярмоленко // Літературознавчі студії. - К. : Київський університет, 2006. - Вип. 18. - С. 337-340. (0, 4 др. арк.)

7. Ярмоленко Н. Концепція чужого як непізнаного в українському фольклорі / Н. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2002. - С. 191-203. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 31). (0, 3др. арк.)

8. Ярмоленко Н. Методологія вивчення героїчного епосу в фольклористичній спадщині І. Я. Франка / Н. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2006. - С. 139-148. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 95.). (0, 4 др. арк.)

9. Ярмоленко Н. Міфологічні сюжети українських різдвяних пісень / Н. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2004. - С. 133-144. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 58). (0, 8 др. арк.)

10. Ярмоленко Н. Мотиви билин Київської Русі в козацькому та баладному епосі / Н. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2002. - С. 115-126. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 36).

(0,5 др. арк.)

11. Ярмоленко Н. Опозиції «автор - виконавець» та «варіант - інваріант» в українському героїчному епосі / Н. Ярмоленко // Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / відп. ред. Г. Ф. Семенюк. - К. : Київський університет, 2008. - Вип. 19. - С. 57-59. (0,4 др. арк.)

12. Ярмоленко Н. Питання походження дуалізму в зарубіжних етнологічних концепціях ХІХ - ХХ ст. / Н. Ярмоленко // Науковий часопис національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. - К., 2008. - С. 2 -29. (Серія 6 : Історичні науки ; вип. 6). ( 0,4 др. арк.).

13. Ярмоленко Н. Системні ознаки героїчного епосу / Н. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2009. - С. 185-192. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 159). ( 0, 3 др. арк.).

14. Ярмоленко Н. М. Бінарні опозиції в українському героїчному епосі / Н. М. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2007. - С. 121-126. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 118). (0,5 др. арк.).

15. Ярмоленко Н. М. Від міфічних опозиційних концептів до епічних: синтагматична вісь / Н. М. Ярмоленко // Літературознавчі студії. - К. : Київський університет, 2009. - Вип. 24. - С. 464-468. (0, 3 др. арк.)

16. Ярмоленко Н. М. Дві концепції динаміки українського героїчного епосу в фольклористиці ХІХ -ХХ ст. / Н. М. Ярмоленко // Літературознавчі студії. - К. : Київський університет, 2008. - Вип. 21., Ч. 2. - С. 315-320.

(0,3 др. арк.)

17. Ярмоленко Н. М. Динаміка героїчного епосу українців : компаративний аналіз / Н. М. Ярмоленко // Актуальні проблеми слов'янської філології «Лінгвістика і літературознавство»: міжвузівський збірник наукових статей. - К. : Освіта України, 2008. - Вип. ХVI. - С. 109-114. (0,4 др. арк.)

18. Ярмоленко Н. М. Динаміка зачину як структурного макрокомпоненту тексту дум / Н. М. Ярмоленко // Література. Фольклор. Проблеми поетики / упорядник Л. Т. Шурко. - К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - Вип. 29. - С. 102-108. (0,4 др. арк.)

19. Ярмоленко Н. М. Колгоспна дійсність як система та її відображення у фольклорі Центральної України / Н. М. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2005. - С. 145-157. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 67). (0,5 др. арк.)

20. Ярмоленко Н. М. Колізія «хаос-космос» як основа епічного конфлікту (на матеріалі архаїчного епосу) / Н. М. Ярмоленко // Філологічні семінари. Теорія літератури у вищій школі. - К. : Київський університет, 2008. - Вип. 11. Присвячується науковому керівнику семінару професору Наєнку Михайлу Кузьмовичу з нагоди 70-ліття. - С. 114-121. (0,5 др. арк.)

21. Ярмоленко Н. М. «...На землі ти - коротку мить» (огляд фольклористичних праць Лідії Дунаєвської 70-90-х років) / Н. М. Ярмоленко // Література. Фольклор. Проблеми поетики / упорядник Л. Т. Шурко. - К. : Київський університет, 2008. - Вип. 30. Присвячений дослідженню творчої спадщини Л. Ф. Дунаєвської. - С. 44-49. (0,7 др. арк.)

22. Ярмоленко Н. М. Радянська вульгарно-соціологічна концепція героїчного епосу та її наслідки у фольклористиці / Н. М. Ярмоленко // Літературознавчі студії. - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Вип. 20. - С. 274-278. (0,3 др. арк.)

23. Ярмоленко Н. М. Статика та динаміка героїчного епосу як системи / Н. М. Ярмоленко // Літературознавчі студії. - К. : Київський університет, 2007. - Вип. 19. - С. 272-275. (0,3 др. арк.)

24. Ярмоленко Н. М. Українські «морські» думи: динаміка традиції в художньому осмисленні / Н. М. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2010. - С. 119-126. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 178). (0,4 др. арк.)

25. Ярмоленко Н. М. Українські «степові» думи: структура елементарних епічних сюжетів / Н. М. Ярмоленко // Література. Фольклор. Проблеми поетики. - К. : Київський університет, 2009. - Вип. 32. -С. 473-485. (0,7 др. арк.)

26. Ярмоленко Н. М. Фольклорний текст як система та перспективи його філологічного аналізу / Н. М. Ярмоленко // Вісник Черкаського університету. - Черкаси, 2007. - С. 139-147. - (Серія : Філологічні науки ; вип. 107). (0,4 др. арк.)

Додаткові публікації за темою дисертації

1. Ярмоленко Н. Героїчний епос як мікромодель фольклору : структура та динаміка / Н. Ярмоленко // Українська література в контексті світової: теоретичний, методичний і перекладацький аспекти : збірник праць Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Черкаси, 2007. -С. 184-194. (0,5 др. арк.)

2. Ярмоленко Н. Козацькі пісні у записах М. Максимовича / Н. Ярмоленко // Збірник праць Всеукраїнських Максимовичівських читань. - Черкаси : Вид. від ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2005. (0,4 др. арк.)

3. Ярмоленко Н. Парадигматична модель міфологічної опозиції «хаос - космос» / Н. Ярмоленко // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія : збірник наукових праць. - Черкаси : Брама, 2008. - Вип. 7. - С. 70-77. (0,4 др. арк.)

4. Ярмоленко Н. Реалізація кодової структури хаосу в космогонічних та антропогонічних міфах / Н. Ярмоленко // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія : наукові записки кафедри української літератури та компаративістики. - Черкаси : Брама, 2004. - Вип. 3. -С. 97-113. (0,6 др. арк.)

5. Ярмоленко Н. Регресивна та прогресивна тенденції в історіографії епосу / Н. Ярмоленко // Українська філологія : Теоретичні та методичні аспекти вивчення : збірник праць науково-практичних читань до 85-річчя Г. Р. Передрій. - Черкаси, 2010. - С. 296-311. (0,4 др. арк.)

6. Ярмоленко Н. Сучасні записи ліричних пісень, зібраних І. С. Нечуєм-Левицьким : динаміка традиції / Н. Ярмоленко // Іван Нечуй-Левицький: постать і творчість : збірник праць Всеукраїнської наукової конференції. - Черкаси, 2008. - С. 406-414. (0,4 др. арк.)

7. Ярмоленко Н. Сюжети сербського героїчного епосу в перекладах М. Старицького / Н. Ярмоленко // Михайло Старицький : Постать і творчість : збірник праць Всеукраїнської наукової конференції. - Черкаси : Брама, 2004. (0,2 др. арк.)

8. Ярмоленко Н. М. Динаміка героїчного епосу в концепції фольклористів ХІХ - початку ХХ століття / Н. М. Ярмоленко // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія : збірник наукових праць.- Черкаси : Брама, 2007. - Вип. 6. - С. 105-116. (0,6 др. арк.)

9. Ярмоленко Н. М. Народна сміхова культура та художнє мислення Т. Г. Шевченка (міфологічний аспект) / Н. М. Ярмоленко // Тарас Шевченко і народна культура : збірник праць Міжнародної (35-ї) наукової шевченківської конференції (20-22 квітня 2004 року). - Том 1. - Черкаси, 2004. - С. 135-148 (0,5др. арк.)

10. Ярмоленко Н. М. Народна творчість часів колективізації на Україні / Н. М. Ярмоленко // Українське літературно-мистецьке відродження

20-х років ХХ століття: питання стилю, проблематики, поетики, мови : збірник праць Всеукраїнської наукової конференції. - Черкаси : Брама-Україна, 2005. - С. 261-268. (0,3др. арк.)

11. Ярмоленко Н. М. Павло Житецький - перший дослідник жанру дум. / Н. М. Ярмоленко // Павло Гнатович Житецький і сучасна українська лінгвістика : збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції. - Черкаси, 2007. - С. 33-40. (0,3 др. арк.)

12. Ярмоленко Н. М. Питання генези українського героїчного епосу у фольклористичних розвідках Івана Франка / Н. М. Ярмоленко // Франківські читання : зб. ст. 150 - річчю з дня народження Івана Яковича Франка присвячується. - Черкаси : Видавництво ЧНУ, 2007. - С. 63-69. (0,3 др. арк.)

13. Ярмоленко Н. М. Тотемні першопредки і вираження концепції життєвого устрою праукраїнців у героїчному епосі / Н. М. Ярмоленко // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія : наукові записки кафедри української літератури та компаративістики. Вип. 2. - Черкаси : Брама, 2003. - С. 121-128. (0,3др. арк.)

14. Ярмоленко Н. М. Філософське осмислення народної поезій в науковій спадщині Михайла Максимовича / Н. М. Ярмоленко // Збірник праць Других Максимовичівських читань. - Черкаси, 2010. - С. 63-71. (0,3 др. арк.)

АНОТАЦІЯ

Ярмоленко Н. М. Український усний героїчний епос: динаміка структурної парадигми. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.01.07 - фольклористика. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню традиції та динаміки українського усного героїчного епосу як стадіальної, циклічної та парадигматичної системи. На матеріалі епічної та ліро-епічної традиції (казок, переказів, билин, дум, історичних, козацьких, рекрутських пісень тощо) реструктуровано стадії розвитку та з'ясовано сутнісні ознаки національного героїчного епосу й доведено, що усний епос кожної наступної стадії виникав як заперечення попередньої.

Уперше в українській фольклористиці укладено сюжетно-мотивний та структурно-семантичний покажчики дум раннього козацького періоду, виокремлено інваріантні мотиви, що мають сюжетотворчий потенціал, доведено, що модель козацького епосу становить сталу «біографічну» схему.

Досліджено парадигматичну природу й динаміку концепту героїчного, з'ясовано онтологічну сутність та продемонстровано історичну динаміку психології епічного героя, осмислено й конкретизовано питання героїчної смерті, героїчного вчинку, схарактеризовано символіку тіла та виокремлено основні віхи «біографії» епічного героя.

Ключові слова: український усний героїчний епос, епічна традиція, билина, дума, козацький епос, парадигма, динаміка, міфологічна модель, епічний герой, концепт героїчного.

АННОТАЦИЯ

Ярмоленко Н. Н. Украинский устный героический эпос: динамика структурной парадигмы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.07. - фольклористика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, 2011.

Диссертация посвящена исследованию традиции и динамики украинского устного героического эпоса. Героический эпос рассматривается как стадиальная, циклическая и парадигматическая система, содержащая сказочно-мифологические и исторические «мужские» устные произведения эпических певцов и воинов о борьбе, конфликтах, вооруженных столкновениях мифологической, архаической, исторической эпохи, пронизанные идеалами военно-патриотического и религиозного героизма времен племенной консолидации, освободительных войн, образования государств, традиционными мужскими ментальными и эмоциональными поведенческими стереотипами. На материале украинской эпической и лиро-эпической традиции (героических сказок, преданий, былин, дум, исторических, казацких, рекрутских песен и т. д.) реструктуированы основные стадии развития украинского эпоса: мифологическая, архаическая (дружинная), классическая (богатырская), историческая (казацкая) и Нового Времени (солдатская). Выявлены и проанализированы основные признаки национального эпоса: героизм, достоверность изображения, нарративность, формульность. Исследовано параллельное развитие в устном героическом эпосе двух тематических веток: общественной (военной) и бытовой.

Впервые в украинской фольклористике подвергается анализу единство эпической системы и закономерности изменения ее парадигмы, когда последующий этап развития возникает не как продолжение, а как преодоление предыдущего. Представлены украинские корни былин Киевской Руси, исследуется проблема трансформации в богатырском эпосе идеалов архаического, а в думах - богатырского эпоса. Определена многофункциональность украинского устного героического эпоса, его семиотическая, психологическая, маскулинная, гендерная специфика, доказано локальное и профессиональное происхождение украинских дум.

Диссертация содержит развернутое исследование отечественного казацкого эпоса в контексте западноевропейской рыцарской идеологии и этнокультурной христианской традиции. Думы и казацкие песни воспевают национальные и религиозные ценности украинцев: защиту национальных святынь и границ, рыцарскую отвагу в борьбе с иноверцами, христианское терпение в плену.

Впервые в украинской фольклористике составлено сюжетно-мотивный и структурно-семантический указатели дум раннего казацкого периода, выделено 20 семантических инвариантных сюжетных типов, а также инвариантные мотивы, которые имеют сюжетотворческий потенциал. Сюжетно-мотивный указатель свидетельствует, что думы отображают систему мышления казачества, а не нищенской среды, воспроизводят картину мира казацкого объединения, кодируют его профессиональные военные знания, законы общения со «своими» и «чужими», правила проведения обрядов, неписаный моральный кодекс поведения воина. В результате анализа структурно-семантического указателя определено, что моделью казацкого эпоса является известная в эпосе многих народов традиционная «биографическая» схема, построенная на фабуле путешествия героя на войну, его испытаниях в «чужом» мире, смерти или плена как закреплении в этой среде, возвращения в «свою» среду в результате победы.

Систематизированы мифологические концепты, изучена их трансформация. Исследован онтологический статус мифологической парадигмы, которая является универсальной моделью героического эпоса, образцом для описания эпического героя как божества в момент метаморфозы, мага, посредника между космосом и хаосом, частей тела богатыря, богатырской «биографии». Детально анализируется концепт героического, прослеживается динамика истолкования героического деяния от языческого превращения тела героя в космос к христианскому пониманию героического подвига как мученичества, самоотверженности и самопожертвования во имя человечества.

В результате комплексного исследования украинского устного героического эпоса как открытой динамической системы доказано, что первопричину его динамики составляют связанные с мифопоэтическим сознанием моделирующие противоречия, которые постоянно наполняются новым историческим смыслом.

Ключевые слова: украинский устный героический эпос, эпическая традиция, былина, дума, казацкий эпос, парадигма, динамика, мифологическая модель, эпический герой, концепт героического.

SUMMARY

Yarmolenko N.N. Ukrainian Oral Heroic Epos: Dynamics of its Structural Paradigm. - Manuscript.

The thesis for Doctorate degree of Philology, specializing in Folkloristics 10.01.07. - Taras Shevchenko National University of Kyiv, 2011

The thesis is a research paper concurrently studying the tradition and dynamics of Ukrainian oral heroic epos as a phased, cyclical and paradigmatic system. Based on Ukrainian epic and lyric-epic tradition (heroic fairy tales, legends, epic poems, Dumas, historical songs, as well as Cossack and recruit songs), the author reconstructed the stages of development; singled out the basic characteristics of the national heroic epos; and discovered that every new stage of the development of the oral epos arose in opposition to the one that preceded it, not as a continuation of a previous stage.

The author is a pioneer researcher to compile the index of plots and motives, as well as the structural-semantic index of the Dumas of the early Cossack period; to identify the invariant motives, which have a plot-creative potential; and to discover, that the model of a Cossack epos is a traditional «biographic» scheme.

This research is an attempt to uncover paradigmatic nature of heroic concept and to trace its dynamics; also to study the ontological character of a main hero's psychology and to describe its modifications throughout history. The issues of the death of a hero and heroic deeds were specified and deeply analyzed. The author observed symbolism of a human's body, and singled out the key «biographical» characteristics of an epic hero.