Жанрова автентичність кіносценарію як специфічної літературної форми (український досвід)

2. Нікоряк Н. Сценарна специфіка кіноадаптації творів Лесі Українки (на прикладі «Лісової пісні») / Н. В. Нікоряк // Леся Українка і сучасність : зб. наук. праць : у 2 т. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2005. - Т. 2. - С. 525-531 (0,4 друк. арк.).

3. Нікоряк Н.В. Кризовий аспект як генеруюча фаза в жанрології (від літератури до кіносценарію) / Н.В. Нікоряк // Література в контексті кризової доби : вибрані тези доповідей // Питання літературознавства : наук. зб. / гол. ред. О.В. Червінська. - Чернівці : Рута, 2005. - Вип. 13 (70). - С. 173-175 (0,11 друк. арк.).

4. Нікоряк Н. Жанрова адаптація літературного тексту Лесі Українки до умов кіномистецтва / Н. В. Нікоряк // Науковий вісник : зб. наук. праць. - Чернівці : Рута, 2006. - Вип. 276-277: Слов'янська філологія. - С. 93-97 (0,3 друк. арк.).

5. Нікоряк Н. Рецептивні ресурси кіносценарію О. Довженка «Земля» / Наталія Нікоряк // Питання літературознавства : наук. зб. / гол. ред. О.В. Червінська. - Чернівці : Рута, 2009. - Вип. 77. - С. 295-303 (0,44 друк. арк.).

6. Нікоряк Н. Конверсійні засади кінорецепції за класичним зразком: специфіка кінотексту В. Бортка «Тарас Бульба» / Наталія Нікоряк // Питання літературознавства : наук. зб. / гол. ред. О. В. Червінська. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2009. - Вип. 78. - С. 3-13 (0,6 друк. арк.).

7. Нікоряк Н.В. Конверсія образності літературного тексту у кінотекст: твір М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» в аспекті парадигми «життя/смерть» / Н. В. Нікоряк // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія літературознавство. - Харків : ППВ «Нове слово», 2010. - Вип. 2 (62). - Ч.1. - С. 57-65 (0,53 друк. арк.).

8. Нікоряк Н. Кінорецепція тропеїчної природи «звукової» символіки твору М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» / Наталія Нікоряк // Питання літературознавства : наук. зб. / гол. ред. О. В. Червінська. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. - Вип. 80. - С. 237-245 (0,5 друк. арк.).

9. Нікоряк Н. Генологічні версії кіносценарію як літературного тексту / Наталія Нікоряк // Питання літературознавства : наук. зб. / гол. ред. О. В. Червінська. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. - Вип. 81. - С. 84-94 (0,6 друк. арк.).

10. Нікоряк Н. В. Домінантні чинники інтертекстуальності сценарію як оригінальної жанрової форми / Н. В. Нікоряк // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Серія літературознавство. - Харків : ППВ «Нове слово», 2011. - Вип. 1 (65). - Ч.1. - С. 152-163 (0,7 друк. арк.).

Анотація

Нікоряк Н. В. Жанрова автентичність кіносценарію як специфічної літературної форми (український досвід). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.06 - теорія літератури. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2011.

Розглядається еволюційна генеза кіносценарію як функціонально автентичної жанрової форми, аргументується її відкритість для наукової полеміки, артикулюється невизначеність меж у генологічній площині. Автономізація жанру кіносценарію підтверджується принциповою спрямованістю на особливий тип рецепції (постать «читач-глядач»). Простежується історія й теорія виокремлення кіносценарію як жанрової парадигми від часів німого та звукового періоду кіно. За ключову особливість кіносценарного літературного тексту визнається те, що він увібрав і деформував окремі складники епічних та драматичних форм.

Важливим етапом дослідження генетичної історії кіносценарію є аналіз конверсії літературного тексту в кінотекст (на зразках класичних текстів М. Гоголя, Лесі Українки, І. Франка, М. Коцюбинського). Він показав, що наслідком цієї процедури («мультимедійний переклад»), яка завершується суттєвим перетворенням класичного джерела в новий автономний текст, стало формування традиції написання для кіно автентичного літературного твору, незалежного від літератури, як джерела сюжетики.

Окремо розглянуто сучасні українські зразки кіносценарних текстів, що дало можливість зробити перші теоретичні висновки щодо нової жанрової форми. Зокрема, найбільш значущими первнями, що доводять оригінальну жанрову автентичність кіносценарію, визнано архітектонічно-композиційний (монтаж, часопростір) і наративний рівні, специфіку персоносфери, інтертекстуальні та інтермедіальні чинники. Запропонований теоретичний дискурс про кіносценарій завершено спостереженням про типологічну наближеність кіносценарного тексту до постмодерністського письма з висновком про те, що, тоді як постмодерністське письмо є, насамперед, носієм специфічної стилістики, кіносценарій автономізується за жанровими параметрами і в цьому аспекті розрахований на більш тривалий час існування.

Ключові слова: кіносценарій, мультимедійний переклад, жанровий метаморфізм, конверсія, літературне першоджерело, монтаж, персоносфера, інтертекстуальність, жанрова автентичність.

Аннотация

Никоряк Н.В. Жанровая аутентичность киносценария как специфической литературной формы (украинский опыт). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.06 - теория литературы. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2011.

В теории жанров, которая рассматривает динамику и взаимодействие жанровых форм в литературном процессе, существует одна трудность: вовремя зафиксировать появление нового жанрового образования в контексте традиционных жанровых парадигм и дать его описание. В ХХ веке на фоне бурного научно-технического прогресса динамика художественной литературы отличалась чрезвычайно интенсивным воздействием на нее фактора мультимедийности. Это стало важнейшим поводом для рождения не идентифицированной пока литературной формы, порожденной взаимодействием литературы и кино.

В диссертации прослеживается эволюция киносценария в качестве аутентично функционирующей литературной жанровой формы, подчеркивается аморфность терминологических границ указанного феномена в параметрах жанрологии, аргументируется открытость проблемы в поле научного дискурса. В роботе активно используется методика рецептивной поэтики. Автономность киносценария как литературного жанра подтверждается принципиальной установкой на особый тип рецепции (фигура «читатель-зритель», которая является новой модификацией категории «реципиент»). В представленной работе отслеживается история и теория обособления киносценария в качестве новой жанровой парадигмы, начиная от эпохи немого и звукового периодов кино. Ключевой особенностью киносценарного литературного текста явилась способность вобрать и деформировать в своей эволюционной практике отдельные элементы эпических и драматических форм.

При изучении генетической истории киносценария принципиальным этапом явилось изучение таких значимых переходных моментов, как жанровый метаморфизм, жанровый скачок и т.д. В работе они проанализированы в аспекте конверсии литературного текста в кинотекст. Наиболее презентативными образцами стали такие классические тексты, как «Тарас Бульба» Н. Гоголя, «Лісова пісня» Леси Украинки, «Украдене щастя» И. Франко, «Тіні забутих предків» М. Коцюбинского. Анализ показал, что процедура конверсии («мультимедийный перевод») завершается существенной переработкой классического источника в автономный текст, что и закладывает новую практику создания кинотекста, независимого от литературы как фонда апробированной сюжетики. Этот этап определяется как наиболее важный в автономизации новой литературной формы.

Наглядным материалом для теории киносценария являются аутентичные украинские киносценарные тексты последнего десятилетия: «Сто тисяч за кохання» В. Трубая, «Візит до папи, або Львівські канікули» Ю. Боднарюк, «Останній забій» О. Росича, «Дума про трьох братів» Я. Горбач, «Портрет» В. Мицька. Важнейшими уровнями, подтверждающими жанровую аутентичность и подлинную оригинальность новой литературной формы, стали наблюдения над архитектонично-композиционными и стилистическими особенностями в таких ракурсах, как монтаж, хронотоп, жанровая специфика персоносферы и пр. Необходимыми для теоретического дискурса являются наблюдения о функциональной значимости интертекстуальности, которая в данном случае весьма специфично ориентируется на рецепцию читателя-зрителя и определяется ею. Отсюда вытекает и особая роль интермедиальных компонентов в адекватном прочтении киносценарного текста. Работа завершается сравнительным анализом киносценария и постмодернистского письма - форм, которые, на первый взгляд, стилистически дублируют друг друга. Однако следует констатировать лишь типологическое сходство между ними, поскольку постмодернистский текст выражает стилистику новейшего литературно-эстетического направления, в то время как киносценарная литературная форма определяется жанровыми параметрами и в этом смысле рассчитана на более длительное существование как новая жанровая матрица.

Ключевые слова: киносценарий, мультимедийный перевод, жанровый метаморфизм, конверсия, литературный первоисточник, монтаж, персоносфера, интертекстуальность, жанровая аутентичность.

Summary

Nikoryak N.V. Genre authenticity of the screenplay as a specific literary form (Ukrainian experience). - Manuscript.

Thesis for а scientific degree of Candidate of Philology. Speciality 10.01.06 - Theory of Literature. - Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University - Chernivtsi, 2011.

The evolutionary genesis of the screenplay as an authentic genre form is examined. The vagueness of the screenplay margins is articulated in the genological plane. The developmental autonomy of the screenplay is proved by the fundamental orientation to the peculiar type of reception (“reader-viewer”). The history and theory of the separation of the screenplay as a genre paradigm from the period of silent films and sound films is traced. In its genesis the screenplay has absorbed and deformed the separate components of both prose and drama. This fact is a key peculiarity of the literary text of the screenplay.

The analysis of the conversion of the literary text into the text of the screenplay (on the examples of the texts by M. Gogol, Lesya Ukrayinka, I. Franko, M. Kotsyubynsky) is an important stage of the screenplay genetic history investigation. The multimedia translation leads to the transformation of the literary sourse into a new autonomous text. As a result the independent from the literature as a source of a plot authentic literary text is written specially for the cinema.

The prominent Ukrainian screenplays that gave us possibility to make the first conclusions about the new genre forms are examined separately. The most important features that prove the original genre authenticity of a screenplay are architectonically-compositional (editing, chronotope) and narrative levels, system of personages peculiarity, intertextual and intermedial features. Speaking about the typological proximity of the screenplay to the postmodern text the author comes to a conclusion that the postmodern text is a carrier of the special stylistics while the screenplay becomes autonomous due to its genre parameters, thus in this sense it exists longer.

Key words: screenplay, multimedia translation, genre metamorphism, conversion, literary origin, editing, system of personages, intertextuality, genre authenticity.

Размещено на Allbest.ru