Епістолярна проза А. Чехова та ідейно-художні пошуки письменника 80-х–90-х рр. ХІХ – початку ХХ ст.

Аналіз приватних листів А.Чехова доводить, що роль письменника не обмежувалась служінням художньому слову. Чеховські епістоли засвідчують активну участь прозаїка в осмисленні суспільних процесів в Росії останніх десятиріч ХІХ-початку ХХ ст. Епістолярна спадщина прозаїка також дає уявлення про своєрідність його філософських умонастроїв, що ґрунтувалися на запереченні раціоцентризму. Дослідження епістолярної прози А.Чехова, її основних мотивів у порівнянні зі світоглядними позиціями в культурфілософській есеїстиці А. Камю та А. Мальро виявило екзистенційний трагізм А. Чехова, визнання письменником „алогічності” життя, що відбилося в зверненні до проблем самотності, взаємного непорозуміння, плинності часу.

Розгляд ідейно-естетичних поглядів А. Чехова в контексті філософських роздумів М. Бердяєва дозволив довести значущість для адресанта внутрішньої субстанції особистості, пріоритет особистісної свідомості, розкрити оригінальну „філософію творчості” письменника. Проблеми творчості розглядались письменником у сукупності з проблемами культури й особистості. Усвідомлюючи непізнаність реальності, прозаїк намагався утвердити культурний людський сенс життя. Підґрунтям та найважливішою умовою культуротворчого процесу А. Чехов, як і М. Бердяєв, вважав свободу. Обох мислителів також об'єднувало передчуття нових форм життя і мистецтва, розуміння необхідності для людства „вищих і віддалених цілей”.

Листи А. Чехова опосередковано відбили трансформацію філософської думки періоду порубіжжя ХІХ-ХХ ст. від позитивізму до персоналізму; репрезентували зміни у світогляді та психології особистості, які відбувались у напрямі наступної переорієнтації: від залежності, нормативної моралі - до свободи, від універсально-загального - до індивідуального. Письменник розглядав життя як активне творче становлення, не сумісне з жорсткими раціональними законами, а людину як діяча, що переборює трагізм свого існування, створюючи ціннісні змісти в процесі розвитку культури.

Досліджені кореспонденції мають не лише історіографічне значення. Зміни жанрово-стилістичних норм у межах епістолярної прози письменника демонструють її нову естетичну якість. Листи письменника - унікальний приклад зближення з художньою літературою, що зумовлено особливостями розглянутих текстів (надзвичайний заряд художності, руйнування традиційної структури епістоли, розмаїття жанрових різновидів, наявність „образу автора”, глибокий підтекст, поєднання пізнавального й естетичного начал, культурно-естетична цінність, індивідуальність стилю).

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Фідкевич О. Образ України в епістолярії А.Чехова // Київська старовина. - 2004. - № 4. - С. 79-85.

2. Фидкевич Е.Л. Явление интертекстуальности в письмах А. Чехова // Вісник Київського славістичного університету. - К.: КСУ, 2005. - № 22. - С. 87-95.

3. Фидкевич Е.Л. Эпистолярная литературная критика А. Чехова // Вісник Київського славістичного університету. - К.: КСУ, 2005. - № 25. - С. 72-80.

4. Фидкевич Е.Л. Жанрово-стилистические модификации частных корреспонденций А. Чехова // Русская литература. Исследования: Сб. науч. тр. - К.: Логос, 2006. - Вып. VІІІ. - С. 153-164.

5. Фидкевич Е.Л. Отражение проблемы „Россия и Запад” в эпистолярной прозе А.Чехова // Актуальні проблеми слов'янознавства. Зб. наук. праць: У 2-х ч. - Ч. І. - Київ: КСУ, 2004. - С. 70-77.

6. Фидкевич Е.Л. Категория „творчество” и модусы ее осмысления в эпистолярной прозе А. Чехова. А. Чехов и Н. Бердяев // Русский язык, литература, культура в школе и вузе. - К.: УАПРЯЛ, 2005. - С. 19-25.

7. Фидкевич Е.Л. Эпистолярная литература как средство раскрытия своеобразия идейно-эстетических взглядов писателя // Русский язык и литература: Проблемы изучения и преподавания в школах и высших учебных заведениях Украины: Сб. науч. тр. - К., 2005. - С. 117-120.

Размещено на Allbest.ru