У ІІ підрозділі “Мир як ідеал думи в українській літературі пошевченківського часу” аналізується іще практично не відрефлексований факт підлеглості художнього мислення України як ХІХ, так і ХХ віку тим самим закономірностям духовного порядку, що їх явив і заповів грядущим вікам думний канон. Левова частка онтологічно українських творів, присвячених як кривавиці 1918 - 1920 рр., так і подіям Другої світової війни попри заангажованість їхніх авторів різними політичними доктринами, були і залишаються антимілітарними, такими що утверджують ті самі практично життєві цінності, що й спраглі душевної у людях і між людьми злагоди твори безіменних народних геніїв і їхніх пізніших популяризаторів -- бандуристів та лірників. Зрозуміло, що безпосереднього (й вербалізованого) перегуку духовного ладу дум з умонастроями митців пізніших століть стає усе менше й менше; нова українська література -- це й принипово відмінний від уснопоетичного тип художнього письма, образна система якого апелює до свідомості читача куди більш освіченого, а головне -- внутрішньо “вписаного” в світ, де кожне національне лихо давно втратило рідноземну лише прописку. Те саме, але в іншій соціально-просторовій системі мір, стосується і поняття “ворог”, яке, навпаки, “охатнилось”, розвело по різні сторони ідейних барикад сина з батьком і брата з братом. Проте й це, коли уважніше вчитатися у “Чотири шаблі” та “Вершники” Ю.Яновського, доробок Г.Косинки, Т.Осьмачки, В.Барки. М.Стельмаха, А.Дімарова, Григора Тютюнника, М.Вінграновського, Л.Костенко не робить зображувані названими й багатьма іншими письменниками моральні колізії позадосяжними для традиційних потрактувань добра і зла. Більше того, саме органічна розкоріненість у художньому мисленні підрадянської України селянських тільки за назвою, а насправді -- автохтонно народних моральних самовимог та чеснот вирятувала це мислення від повної розчиненості в ортодоксії соцрелістичного штибу. Те саме стосується і розбудженого гаслами поваги до “ленінських норм соціалістичного співжиття” шістдесятництва, яке своїм порідненням з народом, його буттєвими навичками й “філософією” зруйнувало розбудовувану комуністичною ідеологією греблю між духовною героїкою предків і сучасністю..

Актуалізоване здобуттям незалежності повернення України до національно-духовних своїх витоків, нотує у підсумкових своїх судженнях дисертант, є воднораз поверненням рідноземного загалу на багатовіковий шлях до самого себе. Першопочатки цього шляху губляться у фольклорній і пізньоепічній давнині, сполучаються з історичними дорогами народу в часах новіших і, є достатньо підстави вважати, впливать на стратегії духовного нашого самовибору по сьогоднішній день.

Апробація результатів дисертації

1. “Думна героїка. Канон. Література. Онтологія спадковості.” Вид-во “Амадей”, К., 2001р. 10,5 др.арк.

2. “Епічна пам”ять України та незабутні імена” в кн.: “Пам”ятник українському козацтву” (“Українські записи Порфирія Мартиновича”), К. Вид-во КНУ, 2001р.

3. “Історичний епос в науковій оцінці Михайла Драгоманова” ж. Етнічна історія народів Європи. Збірник політичних праць. Випуск 12, УНСЕРВ, 2001, стор. 8-11

4. “До проблеми вивчення фольклорних образів у поезії В.Стуса.” Зб. Література. Фольклор. Проблеми поетики, Вип.7., Київ, Видавничо-поліграфічний центр “Київський Університет”, 2000р., стор.82-87

5. “Українські думи в історико-літ. Та критичній рецензії”, газета “Укр. мова та л-ра”, січень 2002р. №4(260), стор.7-8

6. “До питання змістового визначення дум”, газета “Укр. мова та літ-ра”, лютий 2002, №8(264), стор.8

7. “Михайло Драгоманов - дослідник українських народних дум”, газета “Укр. мова та літ-ра”, лютий 2002, №7(263), стор.5

8. “Пісні та думи в оцінці Сергія Єфремова”, газета “Укр. мова та літ-ра”, №48(256), грудень 2001р.

9. Функціональна специфіка категорії героїчного в билинах і українських історичних піснях та думах, Міжнародний ін-т лінгвістики і права, вісник “Літературознавчі студії”, вип.3 (До 10-ї річниці Незалежності України), К.2001р. стор.182-188

10. Думні ремінісценції в “Сонячних кларнетах” П.Тичини, Міжнародний ін-т лінгвістики і права, 2002р.

11. Природа та родов!д Т.Г.Шевченка. (Полклвенко; Радишевський)

12. Інноваційні духоструми бароко (Одеса)

13. Жанрово-змістова специфіка героїїчних дум (КІІЦА)

14. Народно-поетичний канон і нова українська література (Кам”янець-Подільський).

15. Визнання і шана чесько-словацьких читачів в кн.: “Про Олеся Гончара (Літературно-критичні статті, листи, нариси)”,К., 1978.

16. Радянсько-чехословацькі літературні взаємозв”зки у зб.”Взаємозв”зки літератур соціалістичної співдружності”, вид-во КДУ,К.,1981.

17. Наші сучасники - героїї Олеся Гончара, ж.”Філологічний вісник”, Вид-во КДУ, 1983

18. Національний герой в українських прислів'ях та приказках, “Вісник університету. Філологія,№9,К.,2000.

19. Козацтво в українських прислів”ях і приказках Зб.Література.Фольклор.Проблеми поетики,Вип.8., Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет,2001.

20. До проблеми героїчного в народному епосі та документальних хроніках. “Вісник університету”, Філологія. №11,К.,2001,Стор.77-79.

Размещено на Allbest.ru