Поетика світомислення Уласа Самчука

Зображення масштабної картини світу в потужному просторово-часовому континуумі, тяжіння до монументального (епопейного) бачення-мислення, епічне багатоголосся (взаємопереплетення голосів в наративній структурі), новаторський підхід до проблеми визначення української та світової екзистенції спричиняють метанаративну (співмасштабну всій історії) природу романного циклу “Ost”.

Якщо у “Волині” і “Морозовому хуторі” риторика мовчання, що органічна онтології тиші, у найвищій мірі відтворює всеєдність світопереживання, відповідає екзистенційній потребі гармонійно узгодженої “внутрішньої” людини (Матвія Довбенка, Григора Мороза), то в романі “Темнота” вона, навпаки, передає внутрішню (мовчазну) боротьбу людини з собою. Риторика замовчаної правди, поглиблюючись ніцшеанським імперативом (замовчувані правди стають отруйними), розкривається найбільшою мірою в історичному контексті.

ВИСНОВКИ

У висновках підсумовано й узагальнено основні результати дослідження поетики Уласа Самчука.

Наголошено на тому, що справдешнє авторське світомислення завше репрезентує нову концепцію сотворення людини та моделі світу. Уласові Самчукові вдалося не лише створити свій альтернативно-візійний світ поза буттєвими межами догматичної літератури, а й “пересотворити” (Б.Криса) його з лейтмотивом вічності через пізнання людиною Божественної Істини. Власне, його художня філософія у період переривності національно-літературної субстанції промовисто засвідчує спадкоємний зв'язок з медієвістичною традицією, стає тією символічною ланкою, яка естетично продовжує ґенетично-духовний код української літератури, прилучає національний міф “вічного повернення” до перманентно-духовного відродження і, так би мовити, гармонізує сучасну вічність.

Осягнення ж поетики індивідуалістичного світообразу так чи інакше пов'язане з творчим даром митця його реципієнтові - відбуттям у художньому тексті естетичного переживання синтезу світовідчування, надто коли йдеться про виявлені у ньому вітально-онтологічні чи архетипічні пласти. Феномен такого переживання легко вловлюється на благодатному ґрунті художньої картини світу Уласа Самчука, що, як засвідчує текстуальний аналіз, є органічним виявом синтезу глибоко національного світовідчуття та модерної філософсько-естетичної думки Європи, унікальною спробою художньо гармонізувати світ у дивовижному поєднанні Логоса і Духа. Таким чином, знівельовується симптоматична дискусійність про першість логіки перед риторикою: Самчукова художня рефлексія поєднує гносеологічну енциклопедичність й онтологічну глибинність. Ця особливість послідовно простежується у віталістичній та екзистенційній парадиґмах художнього мислення, у просторовій моделі світу і риториці тексту.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Концепція віталізму в романі “На твердій землі” у контексті творчості Уласа Самчука // Наукові записки. Серія: Літературознавство. - Тернопіль: ТДПУ, 2000. - Вип. VІ. - С. 97-107.

2. Філософія творчості Уласа Самчука // Філологічні студії. Науковий часопис. - Луцьк: Планета, 2002. - №1. - С. 184-191.

3. Трилогія “Ост” Уласа Самчука: особливості художнього простору // Наукові записки. Серія: Літературознавство. - Тернопіль: ТДПУ, 2002. - Вип. ХІ. - С. 65-80.

АНОТАЦІЯ

Плетенчук Н.С. Поетика світомислення Уласа Самчука. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Прикарпатський університет імені В.Стефаника. - Івано-Франківск, 2002.

У дисертації вперше досліджується творчість Уласа Самчука як філософсько-аналітичне явище з погляду “синтези мислення”. Основну увагу звернено на іманентно-онтологічний та архетипічний виміри переживання світу у тексті. Поетика світомислення досліджується через призму художньо-філософської концепції віталізму, екзистенційної парадиґми та есхатологічного прочитання Самчукового інтертексту. У процесі мікроаналізу художня рецепція віталізму конкретизується на трьох виокремлених рівнях: етично-релігійному, раціонально-праґматичному та інтуїтивному (власне берґсонівському). На основі різноманітних художніх структур розглянуто формування масштабної картини світу, головна конститутивна особливість якої полягає у хрестоподібній структурованості і адекватно відбиває просторово-синтетичне відчуття світу і відчуття тексту. Природа риторики пізнається у процесі еволюції епічного бачення і виявлення іманентних форм художнього викладу на рівні герменевтики тексту. Метанаративний дискурс стає власне специфічним модусом осягнення поетики світомислення Уласа Самчука.

Ключові слова: художньо-філософський синтез, просторовість, картина світу, поетика, світопереживання, риторика, онтологія, інтертекст, герменевтика.

АННОТАЦИЯ

Плетенчук Н.С. Поэтика миромышления Уласа Самчука. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Прикарпатский университет имени В.Стефаника. - Ивано-Франковск, 2002.

Диссертация посвящена комплексному исследованию проблемы поэтики миромышления Уласа Самчука. Актуальность темы диссертации вытекает из необходимости изучения имманентно-онтологических основ интертекста писателя, исходя из особенностей его художественно-философского мировоззрения.

В работе впервые осуществляется попытка нового концептуально-аналитического подхода к философиии творчества У.Самчука. В процессе анализа прослеживается “синтез мышления” писателя в разноплановых рефлексионно-аспектных регистрах: идейно-организационнном (принцип уравновешенного сосуществования муровских контраверсий и эстетик); историософско-геополитическом (принцип “внепартийности”); художественно-философском (неразрывность жизненной философии и художественного философствования, синтез восточного и западного миропонимания); стилевом (эклектика разных стилей) и т.п.

Поэтика миромышления исследуется через призму художественно-философской концепции витализма, экзистенцийной парадигмы и эсхатологического прочтения интертекста У.Самчука. В процессе микроанализа художественная рецепция витализма конкретизируется на отдельных уровнях: этически-религиозном; рационально-прагматическом и интуитивистском (бергсоновском).

Осмысление программно-философских основ, воплощенных в муровском дискурсе и в контексте новаторских тенденций ОУП “Слово”, выявление разных по своей природе типов художественного мышления на основе анализа произведений пражского (“Марія”, “Волинь”), “дипивского” и канадского периодов творчества (“Ост”, “Чого не гоїть огонь”, “На твердій землі”) дают возможность сформировать целостное научное представление об индивидуальной “гипотезе бытия” У.Самчука, его самобытной картине мира и в перспективе расширить методологический спектр в оценке многопланового идейно-эстетического комплекса писателя, в частности на уровне пространственной модели мира и риторики текста.

Новый подход к исследованию творчества У.Самчука под углом зрения “спациализированной” поэтики инициирует одновременно и герменевтическое прочтение текста, и, благодаря тому что текст через категорию пространственности выходит за свои пределы, - метатекстуальной его дискурсивности.

Панспациальность как один из наиболее характерных признаков художественной системы Самчука конституирует особенную коррелятивность ее сущности - естественное (автобиографическое) пространство является формирирующим фактором спонтанного саморазвертывания и целостного саморазвития текста. Так постепенно возникает крестообразная пространственная модель мира, основная особенность которой заключается в ее мифопоэтической (космогонической) ориентированности: она отражает украинский образ мира через архетипно-антропоспациальную структуру. Мир бесконечного и вечного становится возможным только благодаря тому, что человеческий дух осваивает просторы. Таким образом, феномен духовной жизни (в сакральном поле первоначального макротопоса) есть специфическим модусом художественного мышления У.Самчука.

Проведенный интертекстуальный анализ показывает, что крестообразная картина мира соответствует философско-эстетическим принципам писателя - стремлению синтезировать автентическое (вертикальная ось: небо - родственный круг - земля) и западноевропейское пространственное мировоззрение с доминированием в нем рационально-позитивистского начала.

Задекларированная диссертантом проблемная ориентированность на отход от объективистского снобизма к неклассически-ирреальному постижению миромышления Самчука проявляется и на уровне слова. Наиболее соответствующим становится здесь “метод” понимания, который основывается одновременно на двух моментах - имманентной интертекстуальности и дивинации. Расширение пределов понимания текста детерминировано геопространственной раскованностью, которая порождает слово, и закодированным в нем ощущением мира. Контекстуальное прочтение нарратива Самчука дает основание говорить об интуитивном ощущении автором художественной формы, которая адекватна созданному им образу мира. Об этом свидетельствует органичная манера художественного изложения, обусловленная непосредственным переживанием мира в слове.

Единство и целостность такого переживания достигается благодаря непрерывности символически-автобиографической нарративной цепи, которая проявляет свои признаки через трансформацию, художественную эволюцию эпического видения - от импульсивно-рефлектирующего новеллистического монологизма, выраженного “потоком сознания”, и красноречивой знаковости микрообраза (детали-символа), персонально-интимного присутствия в волынском архитексте, эпического многоголосия к онтологической риторике молчания и провиденциалисткого “всезнания” автора в метанаррации.

Ключевые слова: художественно-философский синтез, пространственность, картина мира, поэтика, миропереживание, риторика, онтология, интертекст, герменевтика.

SUMMARY

Pletenchuk N.S. Ulas Samchuk's poetics of world perception. - Manuscript.

Dissertation for a candidate's degree in philology by speciality 10.01.01 - Ukrainian Literature. - Precarpathian Vasyl Stefanyk University. - Ivano-Frankivsk, 2002.

In the thesis for the first time Ulas Samchuk's creative activity is studied as a philosophic-analytical phenomenon from the point of “synthesis of thinking”. Main attention is paid to the immanent-ontological and archetypical measurements of experiencing world in the text. The poetics of world perception is researched through the prism of artistic-philosophical concept of vitalism, existential paradigm and eshatological reading of Samchuk's intertext. In the process of microanalysis the artistic perception of vitalism is concretized at three singled out levels: ethic-religious, rational-pragmatic and intuitive (Bergson's proper). On the basis of various artistic structures it is studied the formation of scale world picture, which principal constitutive feature is crosswise structure and adequately reflects the spacious-synthetic sensitivity of the world and text. The nature of rhetoric becomes known in the process of epic understanding evolution and revealing of immanent forms of artistic statement at the level of text hermeneutic. Metanarrative discourse becomes exactly a specific modus of Ulas Samchuk's world perception poetics' comprehension.

Key words: artistic-philosophical synthesis, world outlook, poetics, world experiencing, rhetoric, spaciousness, ontology, intertext, hermeneutic.

Размещено на Allbest.ru