Міфопоетика М.Є. Салтикова-Щедріна ("Історія одного міста", "Пани Головльови", "Казки")

Точність і широкий масштаб щедрінського дослідження дали змогу досягти максимальних узагальнень: не тільки сучасність, але й уся національна та навіть світова історія могли бути адекватно описані, проте не за допомогою раціональних моделей, позитивних дискурсів. Результати художніх досліджень знаходили адекватне втілення тільки в метафорах, символах, уособленнях.

Іншими словами, Щедрін створював тексти того типу, який у ХХ столітті буде названо “метаісторичним” - тексти-матриці, що описують та пояснюють події від створення світу до його кінця.

У тій чи іншій мірі всі твори сатирика містять елементи цього міфу, але найбільш значущими для його побудови є ІОМ, ПГ та “Казки”. Саме в цих книжках Щедрін сформулював закони, за якими існує його (наш) світ, зобразив явища космічного масштабу - “Воно”, “Безодня”, “Правда”, “Сумління” - як самостійні сутності. Важливо, що суспільні форми та соціальні тенденції можуть бути описані за допомогою цих понять, але не навпаки. Саме тому й можна виділити особливий міфопоетичний рівень щедрінської творчості. Прихід “воно” не означає початку царювання Миколи І, і прихід Правди у світ (Воскресіння Христове) не є алегорією народного повстання. Але і реакція, і революція є окремими проявами глобальних закономірностей.

Аналіз творів Щедріна показав, що в них відтворені основні риси міфу. Історія є циклічною і наслідує споконвічну модель, простір (в ІОМ та ПГ) поділений на нібито сакральний Центр та периферію, сегментований на окремі локуси, між якими немає нічого; для підтримання ладу необхідно ретельно дотримуватися ритуалів.

Разом з тим кожен текст сатирика являє собою “антиміф”, бо всі міфологічні елементи (релігійні - не завжди) є профанованими й травестованими. Щедрінський космос виявляється хаосом, центр є удаваним, формалізовані ритуали призводять до загибелі світу, а не його оновлення, Місто Земне ніколи не зможе стати Містом Божим, примирення опозицій та вирішення конфліктів неможливі. Тож тільки антиміф може описати антисвіт.

Розгляд текстів під цим кутом зору дозволив виділити основні характеристики міфопоетичного рівня щедрінських текстів. Хаотичність світу, зображеного Щедріним, поєднується з його граничною впорядкованістю. Жодна жива істота (ані людина, ані - у “Казках” - звір) не може вийти за межі системи інакше, ніж ціною власного життя. Примирення суперечностей неможливе: протилежні риси гротескно суміщаються в одному образі, спроби знайти середню ланку (медіатора) між сутностями, які протистоять одна одній, або приречені на невдачу, або погіршують ситуацію.

Необхідна радикальна перебудова людини, суспільства і світу, оскільки будь-які поверхневі зміни система зробить своєю часткою. Але водночас Щедрін заперечує й утопію - побудову соціальної системи, заснованої на незмінних уявленнях про те, який суспільний устрій є найкращим.

Світ має змінитись, але яким чином - невідомо; усі засоби звільнення від влади “примар” є ненадійними. Саме тому, зокрема, добре майбутнє (у “Казках”) не може бути описане інакше, ніж міфологічною мовою: міф позбавляє від тягаря конкретності.

Про те, що міф Щедріна виявився адекватним засобом опису реальності, свідчить розвиток щедрінських традицій у російській літературі ХХ століття. Письменники, від В.Розанова до Т.Толстої, підтвердили, що негативні передбачення сатирика справдилися, а його художній метод залишається дієвим.

Щедрінознавство робить лише перші кроки до створення загальної концепції еволюції міфопоетичного плану творчості сатирика. Здійснений аналіз дозволив глибше зрозуміти підвалини щедрінської сатири та підійти до вирішення глобальної проблеми - реконструкції метасюжету всієї щедрінської творчості.

Основні публікації автора

1. “История села Горюхина” Пушкина и “История одного города” Салтыкова-Щедрина: компаративный аспект. // А.С. Пушкин и проблемы мировой культуры: Русская литература. Исследования: Сб. науч. трудов. - К.: Логос, 1999. - Вып. 1, т. 1. - С. 84-91 (0,3 др. арк.).

2. “Казки” М.Є. Салтикова-Щедріна: спроба міфопоетичного аналізу. // Літературознавчі обрії: Праці молодих учених України. - Вип. 2. - К.: Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України, 2001. - С. 143-149 (0,6 др. арк.).

3. Щедринские традиции в творчестве А. Платонова (“Город Градов”). // Литературоведческий сборник. - Вып. 5/6. - Донецк: ДонГУ, 2001. - С. 176-186 (0,7 др. арк.).

4. Авторский миф в романе М.Е. Салтыкова-Щедрина “Господа Головлевы”. // Пiвденний архiв. Фiлологiчнi науки: Зб. наукових праць. - Вип. XII. - Херсон: Айлант, 2001. - С. 229-233 (0,5 др. арк.).

5. Библейский контекст “Господ Головлевых”. // Русская литература накануне третьего тысячелетия. Итоги развития и проблемы изучения: Русская литература. Исследования: Сб. науч. трудов. - К.: Логос, 2002. - Вып. 3. - С.164-173 (0,5 др. арк.).

6. Iсторiографiя “Iсторiї одного мiста” М.Є.Салтикова-Щедрiна. // Вiсник Київського iнституту “Слов'янський унiверситет”. - Вип.3. Фiлологiя. - К., 1999. - С.191-195 (0,2 др. арк.).

7. Мифология “Истории одного города” М.Е. Салтыкова-Щедрина (Краткий очерк). // Studia Litteraria Polono-Slavica. - Warszawa: Slawistyczny Osrodek Wydawniczy, 2000. - Tom 5. - S. 175-186 (0,8 др. арк.).

8. М.Е. Салтыков-Щедрин в творческом сознании русских писателей XX века. // Мова i культура. - Вип. 4. - Т. IV. - Ч. 2. - К.: Издательский Дом Дмитрия Бураго, 2002. - С. 57-65 (0,7 др. арк.).

Размещено на Allbest.ru