Розвиток української лірики на Закарпатті 20-30-х років ХХ століття (проблематика та жанрово-стильові пошуки)

Лірика молодого автора хронологічно й географічно чітко окреслена. Це передусім події кінця 30-х років у Карпатській Україні, яка в І. Ірлявського асоціюється з великою соборною Україною. Характерною рисою поетичного слова митця є те, що він сприймає порив молодого покоління до волі як безперервний процес в історичному потоці України. Для нього "мідяні копита козацьких коней" і сучасне йому життя - це віхи української державності, невпинний державотворчий процес, відтворений у міфологічному континуумі. Поет часто робить екскурси в історію рідної країни, екстраполюючи її на сучасність. З поезій автора Україна постає як міф, як певна ідея, мрія, що сугестується фольклором, літературними образами, перегукується з подібними образами в інших представників празької школи.

Однією з головних у ліриці І. Ірлявського є проблема вибору, майстерно розроблена у вірші-роздумі "На роздоріжжі". Припускаємо, що цей твір написаний під впливом відомого в 20-40-х роках вірша О. Стефановича "Ілля Муромець на роздоріжжі". Образ билинного богатиря приваблював митців багатством асоціацій, множинністю вибору. Межова ситуація, в якій протягом століть перебувала Україна, стала темою багатьох творів міжвоєнного періоду. І. Ірлявський, відштовхнувшись від фольклорного протосюжету та відомого літературного твору, створив свою оригінальну версію легенди про Іллю Муромця. На повсякчасну присутність міфологічного персонажа в історичному українському просторі вказують темпоральні епітети: "далекий ліс", "далекі чорні очі", метафора "застиг в галопі білогривий кінь", прийом трикрапок, що символізує переключення епох.

Громадянська проблематика, яка домінує в першій збірці поета "Голос Срібної Землі"(1938), виявляє схильність І. Ірлявського до публіцистичних жанрів: поетичного маніфесту, заклику, присвяти ("Привіт "Молодому життю", "Великий Чин", "Карпатська Січ", "Голос Срібної Землі").

За своїм світовідчуванням і стилем І. Ірлявський є неоромантиком. В атмосфері національно-культурного піднесення в літературі західноукраїнського регіону 20-30-х років посилюються неоромантичні тенденції: туга за високими ідеалами, порив до мети, неприйняття реалій сьогодення і віра у швидку можливість побудови омріяного світу за законами досконалості й гармонії. Таким світом для поетів-"пражан" стала Україна.

І. Ірлявський належить до того типу митців, з віршів яких легко прочитується біографія. Наступна збірка поета "Моя весна" (1940) уже намічає всі ключові образи, мотиви, які знайдуть свій вияв у його подальших творах. Це і порив на Схід, у простір, далечінь, і проблема вибору життєвого шляху, і антитеза "місто-село".

Збірка "Вересень" (1941) має всі прикмети ліричної поеми: складається з окремих ліричних фрагментів-віршів із композиційно завершеною структурою, котрі поєднані авторським задумом, біографічною єдністю суб'єкта (спомини минулих літ, сучасне життя, мрії про майбутнє). У жанровому аспекті в поемі переважають пейзажні замальовки, реалістичні описи селянських буднів, є вкраплення жанру молитви, вірша-портрета, вірша-заповіту, а вся збірка створена в жанровому модусі елегії. У поетичній моделі світу І. Ірлявського використано міфологічну календарно-обрядову символіку: рецепцію буднів і свят дитинства подано через зміну пір року. Вічний колообіг річних циклів накладається на колообіг селянського життя. Календарний річний цикл у ліричній поемі представлений повністю, але перевага віддана осені.

У художньому просторі "Вересня" основне смислове навантаження мають спогади дитинства, ключові образи дороги, пісні, батьківської хати, міста, села. Хронотоп дороги у тексті поеми включає реальний і символічний зміст. Реальна дорога - це шлях у майбутнє, що веде із села до міста. Це горизонтальна вісь поетичної світобудови ("далека колія"; "битий шлях"; "мій шлях, що вів від хати без перерви, лягав гладкий, незаболочений"; "шлях у незнану далечінь"). Дорога символічна, уявна, що веде спогадами у минуле, в Різдво, Великдень, батьківську хату, до материних заповітів, рідних нив, - це духовна вертикальна вісь поетичного світу.

Є підстави вважати, що великий вплив на поезію І. Ірлявського мали історіософські праці О.Ольжича. Вчений високо підносив роль українців в освоєнні дикого степу. Архетип степу в І. Ірлявського часто постає як межовий простір, що віддзеркалює волелюбність національного характеру, героїчну вдачу українців. Степ у творах поета постає як порубіжжя між Космосом і Хаосом: "Гриміли війни громами в степах, вирізьблювали нам обличчя хмуре"; "Тут розбивались лицарські полки і гинули навали дикі степу, щоб потім виросли сини палкі Хмельницького й Мазепи". Феномен українського степу розробляли в своїх творах неокласик М. Зеров, "пражани" Ю. Дараган, Є. Маланюк, О. Лятуринська та ін.

Світовідчування І. Ірлявського тісно пов'язане з селом, селянською психікою. Його патріотична лірика має ту особливість, що картини бою, походу сміливого лицарства часто передані через символіку хліборобської праці, з поєднанням архетипу орача і воїна, що загалом притаманне українській літературі, починаючи зі "Слова о полку Ігоревім": " А пісню ту зродив козацький лицар, що довго землю у ярмі орав"; "що орач наш нездоланий вийде, а ворожа не ступить нога";

Крім фольклорних та літературних традицій, на І. Ірлявського сильний вплив мала Біблія, особливо символіка Нового Заповіту. Безперечно, Святим Письмом навіяні й такі "хліборобські" образи: "Несу поему рідної землі і бачу - будуть жнива"; "Не в женців - їх нема на покосах, - краплі поту, як брості. Не в женців... сіяч бо в поході". Крім І. Ірлявського, глибоку трансформацію біблійної легенди лірика поета відбивала настрої і поривання молоді краю доби державотворчих змагань.

У Висновках зроблено загальні підсумки дослідження. З'ясовано, що настрої національного відродження, державницькі процеси 20-30-х років, звернення до народної мови, культури стимулювали появу на Закарпатті цілої плеяди молодих поетів, котрі своєю творчістю піднесли лірику краю до загальноукраїнського рівня.

На початку 20-х років в краї панівне місце посів фольклорний романтизм. Визначальною особливістю ліричної поезії 30-х років стало те, що в її художньому світі з'явилися різні стильові тенденції. Першим поетом, чия лірика органічно виросла із стихії народної творчості, був В. Ґренджа-Донський. За своїми образно-стильовими ознаками його поезія сягає доби українського романтизму ХІХ ст.

У 30-х роках в українську літературу Закарпаття прийшли поети, творчість яких міцно вписала здобутки регіонального письменства в загальноукраїнський контекст: імпресіоніст Ю. Боршош-Кум'ятський, лірики яскраво символістичного обдарування Зореслав, Ф. Потушняк, неокласицист І. Колос та неоромантик І. Ірлявський, що належали до празької школи.

Лірика Закарпаття досліджуваного періоду була представлена такими жанровими модифікаціями, як пісня, балада, дума, елегія, романс, вірш-роздум, поезія-лист (В.Ґренджа-Донський); містерія, імпресіоністичний пейзажний малюнок (Ю. Боршош-Кум'ятський); молитва, лірична замальовка, філософська медитація (Зореслав, Ф. Потушняк); сонет (Зореслав, І. Колос, І. Ірлявський); дистих, октава (І. Колос); пейзажний вірш, лірична поема (І. Ірлявський). Загальні настрої національного піднесення, мрії про соборну українську державу виявляли і схильність поетів-закарпатців до публіцистичних жанрів: поетичного заклику, маніфесту, присвяти, послання.

20-30-ті роки виявилися найбільш продуктивними в плані формування жанрово-стильових тенденцій у закарпатоукраїнській ліриці. Поезія краю за міжвоєнне двадцятиліття пройшла еволюцію від фольклорного романтизму до найновіших модерних течій: імпресіонізму, символізму, неоромантизму та неокласицизму.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Творчість І. Колоса та празька школа української поезії // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства (Збірник наукових праць). - Ужгород, 1999. - С. 32-38.

2. Збірка І. Ірлявського "Вересень" як лірична поема // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства (Збірник наукових праць). - Вип.2. - Ужгород, 2000. - С. 310-316.

3. Фольклорні мотиви поезії Василя Ґренджі-Донського // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства (Збірник наукових праць). - Вип.3. - Ужгород, 2000. - С. 310-316.

4. Основні тенденції літературного руху 20-30-х років на Закарпатті // Проблеми вітчизняної і зарубіжної історії з найдавніших часів до наших днів (Ювілейний збірник на пошану доктора істор. наук, проф. Василя Івановича Худанича). - Carpatica - Карпатика. Вип. 14. - Ужгород, 2002. - С. 145-154.

5. Образ Христа в ліриці поетів Закарпаття 20-30 рр. ХХ ст. // Біблія і українська література. - Вип. 2. - Чернівці: Рута, 2000. - С. 52-55.

6. Поетика модернізму в ліриці Ф. Потушняка // Поетика художнього тексту. Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. - Київ-Херсон, 1996. - С. 251-253.

7. Своєрідність релігійної лірики Зореслава // Науковий вісник Ужгородського університету. Філологія: Вип. 3. - Ужгород, 1998. - С.83-86.

8. Автор і ліричний герой у поезії І. Ірлявського // Закарпаття в складі Чехословаччини: Проблеми відродження і національного розвитку. - Ужгород, 1999. - С. 211-217.

9. Своєрідність ранніх збірок Ф. Потушняка // Ювілейний збірник на честь 70-річчя від дня народження проф. Петра Лизанця. - Ужгород, 2000. - С. 266

10. Творчість І. Колоса в періодиці 30-х років ХХ ст. // Науковий збірник Товариства "Просвіта" в Ужгороді. - Ужгород, 2000. - С. 195-199.

Размещено на Allbest.ru