Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона

Великою була також популярність поеми Байрона “Мазепа” в образотворчому мистецтві, в живописі та графіці. Не вдаючись тут до розгорнутого огляду, вкажу лише на одне, але дуже промовисте явище. У французькому романтичному живописі створена ціла низка творів на мотиви із байронівської поеми і в сумі майже всі її епізоди знайшли живописне відбиття. Причому авторами цих творів є найвідоміші французькі живописці-романтики: Теодор Жеріко, Ежен Делякруа, Орае Верне, Луї Буланже, Ашіл Деверіа. Йдучи за сюжетом поеми, назвемо твори майстрів французького романтичного живопису: “Мазепа і Карл XII” Деверіа, “Мазепа освідчується в коханні” Ш. Жаколена, “Страждання Мазепи” й “Мазепа з вовками” Буланже, “Мазепа, переслідуваний вовками" і “Мазепа й табун диких коней” Верне, “Мазепа. Переправа вплав через Дніпро” Жеріко, “Мазепа, вплав через Дніпро” Делякруа, “Козаки знаходять Мазепу” Т. Шассеріо, “Мазепа в козацькій хаті” Деверіа. До мотивів із “Мазепи” Байрона зверталися також німецькі, польські та інші майстри образотворчого мистецтва.

Широко й розмаїте поема Байрона відгукнулася в музиці. Насамперед тут слід згадати симфонічну поему Ференца Ліста, де великий угорський композитор, йдучи від Байрона, романтизує образ Мазепи, надаючи йому патетичного звучання. У свій час була популярною кантата “Мазепа” французького композитора П. Пуже. У середині XIX ст. в Італії з'явилися дві опери, Ф. Кампані й К. Педротті, за мотивами байронівської поеми. За підрахунками французького вченого Ж.А. Муйессо, в Європі за період від 1837 по 1925 рік з'явилося більше двадцяти музичних творів на мазепинські мотиви, на які надихнула поема Байрона. Це ще одне свідчення того незвичайного резонансу, що його викликав уславлений твір англійського поета-романтика в європейській художній культурі, посівши в ній визначне місце.

Висновки

Ліричне забарвлення поезії Байрона, переважання в ній суб'єктивного аспекту - це наслідок нерозривної єдності особистості і творчості поета. Вона виникла, можна сказати, всупереч волі автора, який в своїх творах марно намагався втекти від самого себе. Він бажав єдності всього свого реального життя з ідеєю, яку він втілив у поезії - ідеєю опору, стоїцизму, захисту знедолених.

Іншими словами, Байрон не думав про те, щоб творчість виражала його особистість - це було неминуче (іноді навіть шкодило поету). Він хотів, щоб саме життя його було втіленням кращих шляхетніших сторін його творчості.

Байрон хотів бути всім тим, про що писав - “витией, воином, государственным деятелем - Леонидом, Вашингтоном, Боливаром”.

Поет завжди був максималістом, завжди ставив великі вимоги до себе і оточуючих, до власної поезії. Завжди був невдоволений і завжди осуджував себе з точки зору немислимо високих критеріїв.

Найвищим критерієм справжнього, щирого героя для Байрона була відповідність життя та ідеї. Звідси брало початок і його презирство до тих, хто жив тільки в світі абстракції, займався тільки однією поезією. Це презирство було не тільки наслідком аристократичної пози (хоча Байрон довго вважав професійні літературні заняття неприйнятними для пера Англії).

Байрону завжди подобались письменники, які були також людьми справи та практично здійснювали свої принципи. Данте, Мільтон, Руссо, Поп захоплювали Байрона участю в політичній і літературній боротьбі свого часу, і возвеличує він, перш за все, саме їх суспільний темперамент, що не дозволяв задовольнятися тільки поезією. Однієї творчості, на думку Байрона, для людини мало. Все життя він рвався до діяльності, яка була б гідна його сил, перетворювала б ідеї його творів, надавала б єдності його життєвій і естетичній позиції.

Навіть сьогодні не можна не захоплюватись байронівськими пристрасними героями: революціонерами, скептиками, насмішниками, людьми “резкого, охлаждённого ума” і почуттів, живих, страждаючих, незважаючи на втрату ілюзій, гордих, непокірних, відважних, що здатні відстоювати свою правоту і чесність, як і сам автор. І сьогодні актуальні та потрібні суспільству герої Байрона - великодушні, щедрі, чуйні, неодмінно готові допомогти тим, хто страждає, слабким, герої, що здатні до самопожертви заради інших. Глибина та сила героїв Байрона залишається надзвичайно приваблюючою та до кінця недосяжною, як сам Всесвіт.

Література

1. Byron, George Gordon (Lord) Poetical Works. - London: Oxford University Press, 1975, - 345 с.

2. Байрон Дж. Г. Вибпрані твори. Під ред. Ю.М. Кондратова. - К., 1979. - 566 с.

3. Байрон Дж. Г. Избранное - М: Рипол Классик, 1999 г., - 832 с.

4. Веселовский А. Джордж Гордон Байрон. - М., 1987, - 388 с.

5. Вяземский А. Избранное. - М., 1991., - 258

6. Григорьев А.А. О правде и искренности в искустве. - М., 1964, - 258с.

7. Дьяконова Л.Я. Лирическая поэзия Байрона. - М.: Наука, 1975. - 278 с.

8. Елистратова А.А. Джордж Гордон Байрон. - М., 1972. - 230 с.

9. Жирмунський В. Байрон і Пушкін. - Л., 1978, - 298 с.

10. Жуковський В. Листи. - М., 1969, - 346 с.

11. Клименко Е.И. Байрон. Язык и стиль. - М., 1960, - 242 с.

12. Пушкин А.С. Полное собрание сочинений, т. Х - M., 1976, - 648 с.

13. Розанов М. Джордж Байрон. - М., 1988, - 258 с.

14. Рилeeв К. Собрание сочинений. - М., 1978, - 768 с.

15. Шеллі Передмова до драми «Еллада», - М., 1964, - 179 с.

Размещено на Allbest.ru