Віршування Івана Франка в контексті української версифікації ХІХ — поч. ХХ століття

Серед силабо-тонічних творів звично превалює ямб -- 32 тексти. Монометричні ямби представлені такими розмірами: Я4, Я5, Я6. Вони складають 43% від усієї силабо-тоніки періоду. Решта припадає на різностоповики. До врегульованих різностоповиків віднесено 6 творів. Апробовані розміри -- Я5353 та Я5565, нові -- Я5556, Я6565, Я642465. Удвічі більше поезій мають ознаки неврегульованості (Я3-6, Я5-6, Я6-5). Хореїчним творам властиві розміри Х3, Х4, Х5. У дослідженні розглянуто імітаційний Х5, який, за спостереженнями дисертанта, відрізняється від літературного активним використанням 9 та 10 ритмічних форм (з пірихієм у І і ІІІ стопах та з пірихієм у І і IV стопах).

Трискладовими метрами поет написав 10 віршів. Дактиль представлений лише 3-стоповиками, амфібрахій -- 3-стоповиками і 4-стоповиками. Для половини амфібрахічних творів характерна змінність ритму. Чотири анапестичні твори також характеризуються появою “інометричних” і “неметричних” рядків з великою кількістю позасхемних наголосів. Для них властива помітна метрична непрогнозованість. Уявлення про впорядковану різнорозмірну будову викликає лише твір-строфа “Ті, що крізь помилки до правди добиваються…” (Я6Х4Я52).

Для 22% творів характерна народнопісенна складочисельність. Поет використав 8-складовик, 12-складовий вірш, 13-складовик, 14-складовий вірш та комбінації різноскладових силабічних рядків. Поліметричними у дослідженні вважаються поезії “Парламентарний чортик”, “З великої війни”, “Два столівники”.

У поезії І.Франка останнього періоду однозначно переважають строфічні і римовані твори. Процент і строфічних, і римованих творів досить значний: 93 і 88. Строфічні твори розподіляються так: монострофічні -- 67%, різнострофічні та написані періодами -- 26%. Твори з системним римуванням становлять 69%, з несистемним -- 19%. У порівнянні з попереднім десятиліттям строфічна непослідовність зростає більше, ніж утричі, римова -- майже вдвічі. Поет використав двовірш, терцет, катрен, п'ятивірш, шестивірш, восьмивірш та терцину.

У віршованих творах домінують точні рими (96%). Кількість приблизних та неточних рим однакова: по 2%. Порівняно з попереднім десятиліттям спостерігаємо зменшення частки різнограматичних рим: 28%. Кількість дієслівних рим залишається на рівні попереднього десятиліття (26%).

Ознаками Франкового вірша останнього періоду творчості є зростання частки силабічного віршування і зменшення хореїчних розмірів, помітне збільшення неврегульованих різностоповиків, значно більша, ніж у попередні періоди, метрична, строфічна і римова непослідовність.

Автор дослідження зауважує, що чимало з розглянутих текстів могли бути лише чернетками, опрацювати які поет уже не встиг.

Шостий розділ дослідження -- “Феномен вірша І.Франка. Майстерність і новаторство поета” -- присвячений з'ясуванню типологічних ознак Франкових форм та розв'язанню питання про його майстерність і новаторство.

У першому підрозділі подано синхронічний огляд Франкового віршування. Основу версифікації поета становить силабо-тоніка. Ця форма характерна для 85% творів. Найбільше поезій складено ямбом: 381 (46%). Найчастіше І.Франко вдавався до Я5. Перевага ямбічного п'ятистоповика пояснюється схильністю поета до канонізованих форм: сонета, октави, терцини. Я5 щодо наголошеності стоп, був чотирьох видів: а) з сильними І, ІІ і V стопами (23,5%), б) з висхідним ритмом (38,5%), в) зі спадним ритмом 37,5%, г) з поєднанням обох ритмічних тенденцій (0,37%). У перше десятиліття (1871-1879) однозначно домінували п'ятистоповики зі спадним (німецьким або англійським) ритмом (62,5%) Але вже від наступного періоду Я5 з висхідним ритмом захоплює першість. Частка рядків з позасхемними наголосами у Я5 еволюціонувала від 9% у першому періоді творчості до 4,8% у четвертому, середня їх кількість -- 6,5%. Повнонаголошені рядки Я5 становили 22,5% (від 30% у І періоді до 15% у IV-му).

Другим за частотою використання ямбічним розміром був Я4. Ямбічним чотиристоповиком поет склав 9,3% творів. У І.Франка переважав Я4 з “архаїчним” ритмом -- 60,52%. Ямбічні структури з “архаїчним” ритмом домінували над конструкціями з ритмом “традиційним” упродовж трьох перших десятиліть творчості. Тільки у 1900-1910 роках співвідношення між ними змінюється: 40% проти 60%. Середня кількість рядків з позасхемними наголосами у Я4 становить 6%. Кількість повнонаголошених рядків -- 33,2%.

Значно меншою, у порівнянні з Я5 та Я4, була частка шестистоповика -- 2,5%. І.Франко розробляв два види Я6: з симетричним двочленним ритмом та несиметричним тричленним ритмом. Структури з симетричним ритмом панували у перші періоди творчості, у 1890 -- 1899 роках вони вже поступалися несиметричним конструкціям. Загальне ж співвідношення між двома видами шестистоповика у І.Франка таке: 50% і 50%. Середня кількість повнонаголошених рядків у творах, написаних Я6, становить 24%.

Тристоповий ямб був характерний для окремих поезій ІІ, ІІІ і ІV періодів творчості. Середня кількість рядків з позасхемними наголосами у ямбічних тристоповиках становить 5,15%, процент повнонаголошених рядків -- 38.

Частка Я8ц мінімальна серед ямбів (0,12%). Основні ритмічні характеристики цього розміру такі: рядків з позасхемними наголосами -- 14,9%, повнонаголошених -- 6,3%.

Урегульованими ямбічними різностоповиками написано 6,3% творів. Частка неврегульованих ямбічних різностоповиків удвічі менша: 3%.

У руслі хореїчного метра поет написав 16,6% творів. Серед хореїчних розмірів домінує Х4. Він характерний для 11,5% творів. Поет розробляв два види Х4: з “архаїзаторським” ритмом (53,7%) та з “традиційним” (46,3%). Кількість рядків з позасхемними наголосами у хореїчних творах становить 5%.

Другим за кількістю звертань хореїчним розміром був Х5. Цей розмір характерний для 2% поезій. І.Франко вдавався переважно до структур з традиційною ритмічною тенденцією (сильні ІІ, ІІІ, V етапи) та з висхідним ритмом. Процент рядків з позасхемними наголосами -- 6,6.

Частка тристопового хорея незначна -- 7 творів (0,8%). Х3 у поета -- це обов'язково структура з висхідним ритмом.

Х6ц та Х8ц фігурують тільки в окремі періоди творчості і в сумі своїй становлять один відсоток від усіх творів. Для них характерна різноритмовість піввіршів. Ще меншою є частка врегульованих та неврегульованих хореїчних різностоповиків: 1% і 0,24%. Вони теж з'являються в окремі періоди.

Серед трискладових метрів у поета домінує амфібрахій. Цим метром написано 8,4% поезій. Найчастіше І.Франко вдавався до тристопового амфібрахія. Амф3 характерний для 2,4% творів. У поезіях, написаних Амф3, було 11,2% рядків з позасхемними наголосами та 1% з атонаціями.

2,2% поезій мали схему Амф4. В них зафіксовано 12% рядків з позасхемними наголосами.

Частка Амф2 становить тільки 0,7%. Більше творів було написано врегульованими та неврегульованими амфібрахічними різностоповиками: 2,3% та 1%.

На другій серед трискладовиків позиції перебував анапест. Цей метр характерний для 6,3% творів. Серед анапестичних розмірів виділялися Ан3 (2,1%), Ан2 (1,4%), Ан4 (1,2%). Процент рядків з позасхемними наголосами у творах з цими розмірами був такий: 21,3, 30, 28. Анапестичні врегульовані та неврегульовані різностоповики становлять тільки 1,3%.

5% віршів мали дактилічний ритм. Серед дактилів однозначно домінує Д4 (2%), для якого характерні 14% рядків з позасхемними наголосами та 18,5% рядків з атонаціями. Твори, написані Д2 і Д3, як і дактиклічні різностоповики, складають 1,5%.

Для 2% творів характерне врегульоване поєднання різнометричних силабо-тонічних рядків.

Серед “несилабо-тонічних” творів поета, які становлять близько 15% від усіх віршованих текстів, найбільшу частку складають силабічні форми народнопісенного походження: 8%. Поет розробляв найрізноманітніші розміри: від семискладовика до сімнадцятискладовика, використовував комбінації різноскладових рядків. Превалює 14-складовий вірш (30% від усіх силабічних конструкцій) у двох варіантах: (8+6)2 та 8686. На другій позиції перебуває 12-складовий вірш, на третій -- 8-складовий. Особливістю Франкової силабіки є те, що у більшості випадків він не прагнув повної хореїзації структури, а, йдучи за фольклорними зразками, залишав акцентну “свободу”.

4,4% становлять силабо-тонічні імітації античних форм (більше -- елегійний дистих, менше -- гекзаметр, ямбічний триметр, алкеєва строфа). Решта припадає на твори, написані дольником (врегульованим і неврегульованим), тактовиком фольклорного походження та верлібром.

Франкові поліметричні конструкції надзвичайно різноманітні. Поет явив і епічну, і ліричну поліметрію, продемонстрував конструкції з провідним розміром (більшість творів) і без нього, дав приклади строфо-римового підкреслення зміни розміру, а також варіювання метрів та їх розмірів у межах монострофічних форм.

89% поетових текстів мають строфічну будову. Строфічні твори превалювали в усі періоди. Поет явив 16 видів строф: від двовірша до шістнадцятивірша. Найчастіше, що типове для всієї української поезії, вдавався він до чотиривірша. Катренна будова характерна для 43,7% Франкових поетичних творів. Особливістю строфіки поета є значна частка канонізованих строфічних форм: сонета, октави, терцини. З 16,17% канонізованих форм 12,34% припадають на сонети (100 творів). Частка терцинних творів (2,46%) та октав (1,35%) була значно меншою. Специфічною ознакою канонізованих строф у поезії І.Франка (особливо у сонетах і терцинах) була наявність значної кількості перенесень, причому не тільки міжрядкових, але й “міжстрофних”.

Крім монострофіки, поет використовував комбінації різнорядкових строф (8,39%), у 3,33% творів вдавався до періодів.

Астрофічна будова характерна для 11% Франкових поетичних творів.

Переважна кількість віршів та поем нашого автора є римованими. Найчастіше І.Франко вдавався до двох форм катренного римування: перехресного (AbAb) та неповного (AbCb). Перша схема римування характерна для 7% творів, друга -- для 6,3%. Цікаво, що використання схеми AbAb (типової в українській поезії) пов'язане у І.Франка з тенденцією до зменшення відповідно до хронології розвитку його поезії.

Франкові рими на 93,5% точні. Процент приблизних рим становить 3,4, неточних -- 3,1. У творах поета превалюють однограматичні рими. Процент різнограматичних рим -- 34,4. Близько чверті однограматичних рим -- дієслівні (24,2%). У 23% творів поет використав бідні чоловічі рими. У 44% поезій І.Франко використав неперіодичне внутрішнє римування.

У другому підрозділі розглядаються віршова майстерність та новаторство поета.

У своїй поетичній творчості І.Франко використав максимально можливу кількість метро-ритмічних та строфо-римових форм. Ця важлива ознака, підкреслювана більшістю дослідників, спростовує тезу про ритмічну “бідність” його поезії.

У роботі розглядається саме та грань майстерності І.Франка, сутність якої полягає у використанні власне віршових елементів для творення “ритмічних візерунків”, що увиразнюють зміст, -- понадсхемні наголоси, зрушення наголосів, зміна характеру цезури, зміна строфічної будови і римування, уведення в монометричний текст іншорозмірного рядка, зміна розмірів, подовження або вкорочення рядка.

У дисертації всі ці засоби проілюстровані багатьма прикладами, узятими із поезій різних періодів творчості І.Франка. Автор роботи зазначає, що не завжди перелічені засоби пов'язані з підкресленням змісту, підсиленням емоції. У більшості випадків понадсхемні наголоси і зрушення наголосів з'являються у поезії автора внаслідок боротьби метра і лексики, а вкорочений рядок часто є звичайною ознакою форми, як, наприклад, у поезії “Побіда”.

Віршове новаторство розуміється як запровадження нової для національної поезії форми або використання нових елементів у вже відомій формі.

На жаль, невідомими читачеві залишилися його дольникові експерименти у поезіях “Пісня сироти” та “Путь життя” . Більше пощастило врегульованим дольникам поета.

Силабо-тонічна імітація алкеєвої строфи у поезії “Душа безсмертна! Жить віковічно їй!” була не тільки формальним одкровенням для сучасників, а й спонукала інших авторів до запровадження цієї форми (В.Самійленко).

Новаторськими стали силабо-тонічні відповідники давньої східної форми рубаї у Франковому вірші-строфі “Ти сто людей поклав у бою...” та давньоіндійського розміру шльоки (сльоки), використаної у поезії “Як промінясто гарний цвіт...”

Незвичною для української поезії була форма вірша “Мамо-природо”, що являла собою поліметричну конструкцію і складалася з неперіодично змінюваних різнорозмірних рядків.

З творчістю І.Франка пов'язують появу силабо-тонічного відповідника й такої античної форми, як ямбічний триметр (“Розмова в лісі”, “Недаром сказано: голодний лях свистить...”).

Нарешті, саме він, незважаючи на певне несприймання “розхитаних” і “вільних” форм, увів в українську поезію вільний вірш, або верлібр (цикл “Вольні вірші”).

Автор “Мойсея” відкрив для себе можливість створення нових форм за допомогою врегульованого чергування різностопних рядків одного метра або взагалі різнометричних рядків.

У 80-ті роки поет дав до десяти таких форм, використавши їх як у багатострофних поезіях, так і у віршах-строфах. Нові розміри, властиві кількастрофним віршам: Амф4 Я2 Амф4 Я2 (“Не винен я тому, що сумно співаю...”), Амф3 Ан3 Амф3 Ан3 (“Вже сонечко знов на лугах...”), Ан3343 (“Не пора”), Амф333 Я2Амф3Я2 (“Три арештантки”), Х4223 (“NN”), Ан2 Х3 Ан2 Х3 (“Чим пісня жива”), Х23443 (“Шумка о.Павликова”).

Вірші-строфи, що характеризувалися незвичним ритмом, мали такі комбінації розмірів: Ан2 Х4 Ан2 Х4 (“Наче віз без коліс...”), Х5 Амф2 Х5 Амф2 (“Мов той пишнобарвний цвіт прекрасний...”), Амф4 Ан3 Амф4 Д3 (“Гадюка вбива своїм зубом затрутим...”), Ан3Амф2Д4Амф2 (“Не вбивати -- се перша з чеснот...”).

У 90-ті роки новими ритмічними формами у багатострофних творах були Ан2323 (“Як не бачу тебе…”), Амф4424 (“Побіда”), Д222332 (“Зразу сварилися…”), у віршах-строфах -- Я4543 (“Щасливий той багач подвійно…”), Я6575 (“Хоч би й мертвою міг гнівливий воскресить…”), Амф3232 (“Хто в першій частині життя…”).

У перше десятиліття нового сторіччя для творчості І.Франка характерна поява таких нових комбінацій розмірів, як Ан2233 (“Кожна кичера в млі...”), Д43553 (“Де не лилися ви в нашій бувальщині...”), Ан3232 (“Мойсей”, “Ходить туча по голій горі...”), Я2 Х343 (“Січовий марш”), Х335335 (“Що за диво!”).

У віршах-строфах 1911-го року “Блаженний той, що дба про душу слуг своїх...” та “Ті, що крізь помилки до правди добиваються...” маємо розміри Я642465 і Я6Х4Я52.

Новим для української поезії було кільцеве римування дактилічних та чоловічих закінчень рядків (a'bba') у поезії “О розстроєна скрипка, розстроєна...”. Такими ж видаються “римові сплети” у двох дев'ятирядкових строфах поезії “Я не лукавила з тобою...”: ААВССDDD та в аналогічних строфах 4-го вірша із циклу “Гадки на межі”: aabb ССDbD.

У десятивіршах поезії “Хорий” поет римує останній рядок строфи з першим рядком наступної, а в тринадцятирядкових строфах вірша “Втомився я. Мов жар, горить все тіло...” зі схемою римування АВВАСDECDXEFF “холостим” є 10-й рядок. Надзвичайно оригінальним є явище розриву останнього слова у рядку слова заради римування.

Нові форми І.Франко запозичав із загальнолюдської скарбниці форм або придумував сам.

Поява нових для української поезії віршових форм у І.Франка часто пов'язана з його перекладацькою практикою. В інших випадках І.Франко безпосередньо використовував ту чи іншу форму з творчості багатьох улюблених авторів або з інонаціонального фольклору.

ВИСНОВКИ

Основною рисою українського віршування ХІХ ст. було паралельне використання силабіки і силабо-тоніки з помітним переважанням складочисельного способу віршотворення.

Контакти української поезії з іншими “силабо-тонічними літературами”, усвідомлення багатьма авторами епігонського характеру “переспівів” з Шевченка підштовхували окремих з них (П.Куліша, М.Старицького та ін.) до використання нової, домінуючої в провідних європейських літературах, форми. Однак кардинальні зрушення в національному віршуванні пов'язані з приходом у вітчизняну літературу І.Франка, з його діяльністю, спрямованою на “силабо-тонізацію” нашої поезії. У руслі силабо-тоніки поет апробував більшість із можливих монорозмірних форм. У межах кожного розміру він розробляв кілька видів ритму, причому в сфері певного виду являв різноманітні ритмічні варіанти.

Помітний сегмент поетової ритміки складають різностоповики. Вони є сферою Франкового експериментаторства. Прилягають до них і твори, для яких характерне неврегульоване поєднання різностопних монометричних рядків.

Меншу частку поетової версифікації становлять наслідування народнопісенних силабічних форм і думового вірша з ритмом тактовика, дольники, верлібри, силабо-тонічні імітації античних розмірів. На відміну від Т.Шевченка Франкові поліметричні форми нечисленні.

Для поезії І.Франка характерний високий рівень віршової майстерності. Він виявляється у надзвичайно широкому діапазоні використаних метро-ритмічних і строфо-римових форм. Майстерність поета полягає й у вмінні за допомогою версифікаційних засобів підкреслити змістовий елемент.

І.Франко є безперечним новатором в українському віршуванні. Він увів в українську поезію значну кількість нових форм, які почерпнув зі світової літературної скарбниці або винайшов сам.

Віршування великого поета не буде вповні усвідомленим без тла, яким є повна картина української версифікації ХІХ століття. Таке дослідження вкрай необхідне у нашій науці про літературу. Очевидною є потреба у написанні розгорнутих досліджень про Франків поетичний синтаксис та про фоніку його віршованих творів. Нарешті, потрібно встановити рівень впливу його віршування на українську поезію ХХ століття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ відображено в таких публікаціях

1. Віршування Івана Франка: Монографія. -- Чернівці: Рута, 2000. -- 308 с. (17 др. арк.).

2. Метрика, строфіка і римування у збірці Івана Франка “Мій Ізмарагд” // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. -- Вип. 34. Слов'янська філологія. -- Чернівці: ЧДУ, 1998. -- С. 31-37 (0,8 др. арк.).

3. Німецькі “freie Rhythmen” і рання поетична творчість І.Франка // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. -- Вип. 68. Германська філологія. -- Чернівці: Рута, 1999. -- С. 3-11 (0,5 др. арк.).

4. “Праведная душе, прийми мою мову…” (Початки української силабо-тоніки та віршування І.Котляревського) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. -- Вип. 52-53. Слов'янська філологія. -- Чернівці: Рута, 1999. -- С. 17-29 (0,8 др. арк.).

5. Про вивчення Франкового віршування // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. -- Ч. 1. -- Львів: Світ, 1999. -- С. 150-156 (0,4 др. арк.).

6. Ямб і хорей у поетичних творах Івана Франка 90-х років // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. -- Вип. 81. Слов'янська філологія. -- Чернівці, 1999. -- С. 3-10 (0,4 др. арк.).

7. Віршова майстерність Івана Франка // Дзвін. -- 2000. -- № 8. -- С.151-156 (0,8 др. арк.).

8. Віршове новаторство Івана Франка та його перекладацька діяльність // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. -- Вип. 85. Германська філологія. -- Чернівці, 2000. -- С. 95-99 (0,4 др. арк.).

9. Віршувальна робітня Франка // Вісник Міжнародного інституту лінгвістики і права (літературознавчі студії). -- Вип. 2. -- К., 2000. -- С. 147-152 (0,4 др. арк.).

10. Віршування І.Франка 1900-1909 рр. (метрика і ритміка) // Питання літературознавства: Науковий збірник. -- Вип. 7(64). -- Чернівці, 2000. -- С. 93-102 (0,6 др. арк.).

11. Віршування Івана Франка (Останній період творчості) // Слово і час. -- 2000. -- № 3. -- С. 49-58 (0,8 др. арк.).

12. Дольник у творчості Івана Франка раннього львівського періоду і поезія Генріха Гейне // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. -- Вип. 72. Германська філологія. -- Чернівці: Рута, 2000. -- С. 74-80 (0,4 др. арк.).

13. Іван Франко про віршову форму // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. -- Вип. 87. Слов'янська філологія. -- Чернівці, 2000. -- С. 3-9 (0,5 др. арк.).

14. Питання віршування у “Граматиках” С.Смаль-Стоцького і В.Сімовича та поезія І.Франка // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки Дрогобицького держ. пед. ун-ту ім.І.Франка. -- Дрогобич: Вимір, 2000. -- С. 198-209 (0,7 др. арк.).

15. Про надсхемні наголоси в поемі Івана Франка “Мойсей” // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Науковий журнал. Філологічні науки. -- Луганськ. -- 2000. -- № 4(24). -- С. 216-221 (0,4 др. арк.).

16. Про форму ранніх сонетів Івана Франка // Українська мова і література. -- 2000. -- № 33. -- С. 10-11 (0,4 др. арк.).

17. Про форму поетичних творів Г.Сковороди // Біблія і культура: Збірник наукових статей. -- Вип. 1. -- Чернівці: Рута, 2000. -- С. 98-103 (0,5 др. арк.).

18. Про особливості віршової форми поезії Івана Франка “Ранок” // Дискурс сучасної історичної романістики: Поетика жанру: Наукові студії. -- К.: ВЦ “Київський університет”, 2000. -- С. 90-103 (0,4 др. арк.).

19. Про ямбічні розміри у поезії Івана Франка 80-х років // Наукові записки Прикарпатського ун-ту: Серія літератури. -- Вип. 7. -- Тернопіль, 2000. -- С. 21-31 (0,5 др. арк.).

20. Строфіка і римування у поезії Івана Франка 80-х років // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. -- Вип. 1., ч.3. -- К.: Лотос, 2000. -- С.193-202 (0,5 др. арк.).

21. Строфіка і римування у поезії Івана Франка 1900-1909 років // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. -- Вип. 83. Слов'янська філологія. -- Чернівці: Рута, 2000. -- С. 3-10 (0,4 др. арк.).

22. Строфіка і римування у ранній львівській поезії Івана Франка // Історико-літературний журнал. -- Одеса: Астропринт, 2000, № 5. -- С. 108-113 (0,5 др. арк.).

23. Трискладові розміри у поезії І.Франка 1875-1879 років // Науковий вісник Ужгородського державного університету. Серія філологічна -- Вип. 4. -- Ужгород, 2000. -- С. 92-96 (0,4 др. арк.).

24. Хореїчні розміри у поезії Івана Франка 80-х років // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Науковий журнал. Філологічні науки. -- Луганськ, 2000, № 5(25). -- С. 21-27 (0,4 др. арк.).

25. Юрій Федькович та Іван Франко: перегук віршової форми // Буковинський журнал. -- 2000. -- Ч.1-2. -- С. 214-219 (0,4 др. арк.).

26. Ямб у поезії І.Франка 1875-1879 років // Питання літературознавства: Науковий збірник. -- Вип. 6(63). -- Чернівці, 2000. -- С. 60-67 (0,5 др. арк.).

АНОТАЦІЇ

Бунчук Б.І. Віршування Івана Франка в контексті української версифікації ХІХ -- поч. ХХ ст. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук із спеціальностей 10.01.06 -- теорія літератури, 10.01.01 -- українська література. Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2001 рік.

Дисертацію присвячено дослідженню віршування І.Франка у зв'язку з особливостями розвитку національної версифікації ХІХ -- початку ХХ століть.

Уперше в українському літературознавстві на основі аналізу всіх творів І.Франка діахронічно (за десятиліттями) та синхронічно розглянуто його віршування у плані метрики, ритміки, строфіки та римування. Частково охарактеризована рима поета. З'ясовано питання про віршову майстерність поета, визначено рівень його новаторства.

Основні результати дослідження використані в курсі “Українська література ХІХ -- поч. ХХ ст.” та спецкурсі “Аналіз ліричного твору”, які читаються у Чернівецькому університеті.

Ключові слова: віршування, метрика, ритміка, строфіка, римування.

Бунчук Б.И. Стихосложение Ивана Франко в контексте украинской версификации ХIX -- нач. ХХ вв. Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени доктора филологических наук по специальности 10.01.06 -- теория литературы, 10.01.01 -- украинская литература. Институт литературы им.Т.Г.Шевченко НАН Украины, Киев, 2001 год.

Диссертация посвящена исследованию стихосложения И.Франко в связи с особенностями развития национальной версификации ХIХ -- начала ХХ веков.

Впервые в украинском литературоведении на основании анализа всех стихотворных произведений И.Франко диахронически (по десятилетиям) и синхронически рассмотрено его стихосложение в плане метрики, ритмики, строфики и рифмовки. Частично характеризуется рифма поэта. Решён вопрос о стиховом мастерстве поэта, определён уровень его новаторства.

Основные результаты исследования использованы в курсе “Украинская литература ХIХ -- нач. ХХ в.” и спецкурсе “Анализ лирического произведения”, читаемых в Черновицком университете.

Ключевые слова: стихосложение, метрика, ритмика, строфика, рифмовка.

Bunchuk B.I. Ivan Franko's versification in the context of the Ukrainian versification of the 19^th and the beginning of the 20^th century. Manuscript. Dissertation for scientific degree of Doctor of Philological Sciences, Specialities 10.01.06 -- Theory of Literature, 10.01.01 -- Ukrainian Literature. Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation is devoted to the study of I.Franko's versification in respect of the development peculiarities of national versification in the 19^th and the beginning of the 20^th century.

For the first time in Ukrainian literary studies I.Franko's versification in respect of meters, rhythmics, strophe and rhyming has been considered both synchronically and diachronically (by decades) on the basis of the analysis of all I.Franko's verse works. It was revealed that the syllabotonics is the basis of the poet's versification; the poet used the majority of all possible monometric forms. Within each metre he developed several types of rhythm having various rhythmic variants.

The considerable segment of the poet's rhythmics constitute diverse foot metres. Monometric diverse foot metres make up 11.5% of all works. Altogether with 2% of diverse metric regulated metres they are the sphere of I.Franko's experimenting. Here should be added 5% of the works which are characterized by non-regulated combination of diverse foot monometric lines.

In comparison with syllabotonic forms the less part of the poet's versification make up the imitation of folk song syllabic forms, Ukrainian duma verse with the tact rhythm, dolnyk, free verse, syllabotonic imitation of ancient metres. Opposite to T.Shevchenko's I.Franko's polimetric forms are not numerous.

Franko's poetry is characterized by the high level of the verse skill. It is manifested in extremely broad range of the usage of metrorhythmic and strophe rhyming forms. Even within already known constructions the poet gave a great number of modification (for example, rhyming in sonnets). The poet's skill is revealed in his ability to emphasize the content element with the help of versification means.

I.Franko is undoubtedly an innovator in Ukrainian versification. He introduced a considerable number of new forms into Ukrainian poetry which he borrowed from the world literary treasure-house or invented them himself.

The work on the metrics, strophe system and rhyming of I.Franko does not elucidate the problem of the poet's versification in general. The need in doing serious research on Franko's poetic syntax and prosody of his verse works is evident. At last it is necessary to establish the level of influence of his versification on the Ukrainian poetry of the 20^th century.

Key words: versification, metrics, rhythmics, strophe system, rhyming.

Размещено на Allbest.ru