О.С. Пушкін в естетичних концепціях російських символістів

У російському вірші до А.Бєлого використовувались статистичні підрахунки для атрибуції і датування віршованих творів, але йому належить помітна заслуга у перетворенні віршознавства в справжню науку.

Не вдаючись до аналізу віршознавчої концепції А.Бєлого, яка ще чекає на глибоке вивчення, слід звернути увагу на те,що і в спеціальних працях із віршознавства А.Бєлий звертається до творчості О.Пушкіна як до вершинного досягнення російської поезії.

Обравши одним з критеріїв оцінки поетичного твору ритмічне багатство, створивши цілу теорію про "ритмічні фігури", А.Бєлий прагне визначити зв'язок між ритмом і смислом, що відбиває його найважливішу естетичну вимогу - єдності форми і змісту. Більшість сучасних дослідників справедливо вважають, що значення теорії "ритмічних фігур" є надто перебільшеним, тому що у формуванні таких фігур велику роль відіграє і фактор випадковості, але при всьому тому уявлення автора теорії про первинність і примат ритму над метром стало справжнім відкриттям для тогочасного російського віршознавства..

Аналіз вірша О.С.Пушкіна А.Бєлим привертає увагу не узагальненнями, а повнотою розкриття багатства формальної майстерності поета. Необхідно відзначити, що аргументація А.Бєлого в усіх його наступних дослідженнях з експериментальної естетики базувалася найперше і найбільше саме на творчості Пушкіна.

У праці "Поэзия слова" (1922) А.Бєлий звертається до проблеми живописного відтворення природи як однієї з чудових рис поетики Пушкіна, Тютчева, Баратинського. У статті "Священные цвета" (1903) він уже робив спробу інтерпретації міфолого-символічного тлумачення кольору.

Розпочинаючи дослідження проблеми живописного сприйняття природи в поезії Пушкіна, Тютчева і Баратинського, А.Бєлий свою роботу мислить як роботу попередню. Він підраховує у творах згаданих авторів слова, що оформляють образи неба, сонця, повітря, води. Відкинувши далі спільні для трьох поетів слова про ці явища природи, він аналізує ті з них, які характеризують своєрідність кожного з поетів, їх індивідуальний підхід до зображення природи.

В інтерпретації пушкінського образу "місяця" А.Бєлим бачимо прагнення автора здійснити ідею синтезу двох міфологічних систем: біблійну (яка виражається в антиноміях добро-зло, світло-пітьма, Бог-Сатаніїл) і давньогрецьку (місяць співвідноситься з образом хтонічно-демонічного доолімпійського божества, яке зв'язує два світи - живий і мертвий).

Не випадково А.Бєлий порівнює пушкінський погляд на природу з тим, що він називає Аполлоновим покровом, якому притаманне ще й магічне, пророче начало. Проникаючи в глибини всесвіту, Пушкін осягає його найпотаємніші секрети, не втрачаючи при цьому цільності його сприйняття. А.Бєлий відзначає це як найбільшу заслугу геніального поета: "Цілісне оволодіння природою у Пушкіна" Белый А. Поэзия слова. - Пг., 1922.- С.17.. Така цілісність не властива ні Тютчеву, ні Баратинському, тому що там, де вчиться Пушкін, там Тютчев і Баратинський "лякаються", "темні мови природи" ними не вивчені, а для А.Бєлого "пізнання випливає уже з назви", оскільки назва вже є творчість.

У праці "Поэзия слова" А.Бєлий висловлює переконання, що символістському ідеалу художника, про якого критик неодноразово говорив у працях "Символизм", "Луг зеленый, "Арабески", ідеалу, котрий поєднує в собі геніальність художника і геніальність людини, образу художника-мудреця якнайкраще відповідає саме Пушкін, який досягнув цього завдяки систематичним завоюванням і у відтворенні, і у пізнанні світу.

Дослідження "Ритм как диалектика и "Медный всадник" (1929) присвячено проблемам віршування й аналізу поеми Пушкіна "Медный всадник" у світлі запропонованої А.Бєлим нової концепції віршування.

Думка сучасників про цю працю А.Бєлого була досить невтішною, якщо не цілком негативною, і такою залишалася до недавнього часу. Мабуть, тільки з 80-х років починається вивчення творчості А.Бєлого на основі об'єктивної оцінки його внеску у вітчизняну науку, в тому числі й у віршування. Тільки тепер забута праця Бєлого включається до наукового вжитку і стає предметом спостережень провідних російських літературознавців Див.: Гончаров Б.П. А.Белый - стиховед // Филологические науки. - 1980, №5; Гаспаров М.Л. Белый - стиховед и Белый - стихотворец // Андрей Белый. Проблемы Творчества. - М., 1988 та інші. .

Прагнення А.Бєлого якомога точніше відтворити всі ритміко-смислові нюанси змісту поеми викликали необхідність виділення ним трьох ритмологічних ліній, які тільки у співвідношенні й дають повне уявлення про цей зміст. Запропоновані графіки таких кривих дозволяють констатувати саме їх співвідношення. Серед них крива "А" являє собою "географічну карту цілого", тобто демонструє співвідношення частин поеми - вступу, першої і другої частини, і побудована на сумарності рядкових відношень цих частин; крива "Б", яка побудована на 22 уривках, - "крива ракурсу, або ландшафт з висоти пташиного польоту", за виразом А.Бєлого, - наочний вияв цілого співвідношення частин, в ній найчіткіше відтворено образ ритму поеми. Побіжний розгляд форми кривої "Б" дозволяє зробити деякі висновки. Так, при розподілі рівнів з'ясовується, що мінімуми падають на зосереджено -акцентовану тему "імператорської влади"; максимуми пов'язані з особистим життям Євгенія: 2,7 - життя Євгенія до повені, 2,8 - Євгеній на Сенатській Площі, 3,1 - він довідується про долю Параші, 3,2 - божевілля, 3,5 - "жахливе прояснення свідомості". Аналіз же кривої "Б", доводить, що "тема поеми середньою линиєю (на 2,6) розрізана на 2 теми: тему верху і тему низу" Белый А. Ритм как диалектика и "Медный всадник". - Пг., 1929. - С.178..

Вказуючи на взаємодію двох тем, А.Бєлий звертається до музичної термінології; дві теми розвиваються подібно до сонатної форми, в якій контрапунктує співвідношення рівнів. Темою, якою починається поема він називає тему низу або темою тези, другу тему, яка з'являється далі, - темою верху, Євгенія або антитезою. Синтезом стають взаємодія і співвідношення верхніх рівнів з нижніми і навпаки. Такі основні риси кривої "Б". Складність і багатогранність аспектів дослідження, розглянутих ним, багато в чому пояснює картину запропонованої інтерпретації поеми Пушкіна, і, найголовніше, дає уявлення про основний принцип, який покладено в основу цієї інтерпретації - діалектику тем, образів і думок в їх живій взаємодії.

Криву "В" А.Бєлий називає "реалістичною кривою", оскільки в основу її обчислення він брав граматичний принцип підпорядкування. При такому поділі у А.Бєлого і вийшло 55 уривків, в той час як у Пушкіна в поемі їх, відокремлених червоними рядками, 23. Такий дрібний поділ дозволяє авторові праці помітити ті найтонші нюанси, які дають можливість до кінця збагнути глибокий зміст поеми.

Аналіз ритмологічних кривих змісту поеми Пушкіна "Медный всадник" дозволяє зробити той висновок, що А.Бєлий у своєму дослідженні пропонує дві різні інтерпретації твору. Перша, яка базується на осмисленні кривих ритму поеми, становить реальне і точне відбиття її ідейного змісту. Друга інтерпретація спирається на попередньо сформульовану концепцію критика про внутрішній духовний стан Пушкіна і характер його стосунків із представниками царської влади і самого царя. На думку А.Бєлого, це найважливіші чинники, які не тільки впливають на зміст твору, а й підсвідомо внесені поетом у твір. Ця друга інтерпретація становить безсумнівний науковий інтерес, але не щодо розуміння справжнього ідейного змісту "Медного всадника", а лише як приклад тонкого дослідження психології творчості.

Наявність в одному дослідженні фактично двох інтерпретацій твору - досить характерна для А.Бєлого ситуація. Такого роду плюралістичність справедливо характеризується дослідниками як “панметодологізм” А.Бєлого.

Висновки

1. Дослідження перших естетичних програм символістів дозволяє стверджувати, що осмислення особистості й творчості Пушкіна йшло паралельно з процесом становлення естетики символізму і під впливом цього процесу. Водночас осмислення особистості і творчості поета вплинуло на формування естетики символізму і відбилось у багатьох найважливіших положеннях символістської концепції мистецтва.

Основною причиною, яка спонукала символістів звернутися до Пушкіна, був потяг до гармонії. У Д.Мережковського це виражалось у вічному пошуку синтезу добра і зла, язичества і християнства, а в А.Бєлого - у прагненні досягнути калокагатії - нероздільної єдності Добра і Краси.

2. В оцінці Д.Мережковським особистості й творчості Пушкіна його справедливо охарактеризовано як одного з найвидатніших представників не тільки російської, а й світової літератури.

3. Концепція творчості Пушкіна, запропонована Д.Мережковським, в подальшому лягла в основу не тільки більшості символістських інтерпретацій поета, а й стала тим організуючим ядром, навколо якого концентрувалися найважливіші загальні положення естетики російського символізму. Саме в Пушкіні символісти вбачали істинний ідеал поета, який явив світові приклад всеєдності і гармонії язичества і християнства, пропорційності стихійного почуття і розуму. Життя і смерть осмислювалися Пушкіним в мудрій відповідності краси неодухотвореної природи і краси одухотвореного життя людини.

4. Найважливіші положення пушкінських творчих принципів були сприйняті символістами як "священні заповіти". Це безкорисливість літературної творчості, високий її моральний зміст, який полягає в цілковитій щирості і непідкупній правдивості художника; це ставлення до великих попередників - " фантастичною любов,ю треба їх любити"; це принцип свободи художньої творчості, що дає право без будь-яких кон'юктурних міркувань, за власним вибором, породженим власним моральним відчуттям і розумінням прекрасного, створювати твір, котрий найповніше і найглибше виражає погляд художника на світ і людину.

Сутність художньої творчості розумілася і Пушкіним, і представниками символізму як неподільність краси і моралі.

5. Пушкінський філософський підхід до історії, його увага і повага до національної історії теж були сприйняті символістами як святі заповіти. Цим пояснюється увага символістів до кризових моментів у вітчизняній історії, які розкривають найважливіші риси національного характеру і здатні резонувати в часі.

Символісти бачили своє завдання в тому, щоб утвердити історичну справедливість, і довести, що суспільна самосвідомість досягнула рівня розуміння дійсної ролі такого явища, як Пушкін, вона була відбиттям взаємодії народу і генія.

6. Своє намагання повернути сучасній поезії втрачені після Пушкіна художній авторитет і позиції символісти з повним правом вважають "пушкінським". Цим вони пояснюють співвіднесення пушкінської традиції з поетичним досвідом літератури рубежу століть.

7. Наступним кроком у розумінні "таємниці Пушкіна", здійсненим символістами, було дослідження поетики пушкінської творчості. Найбільш глибокими щодо цього були праці А.Бєлого, в яких він прагнув метод "суб'єктивного підходу" замінити "точним науковим аналізом" і в першу чергу поставити на наукову основу дослідження пушкінського вірша. Розпочата ним у книзі статтей "Символизм" спроба створити теоретичну базу для майбутніх синтетичних узагальнень реалізувалася в обгрунтованні методу статистичного дослідження вірша. Досліджуючи поетику пейзажної лірики Пушкіна, Баратинського і Тютчева, теоретик младосимволізму в статті "Поэзия слова" робить висновок, згідно з яким поет, проникаючи в глибини буття, розкриваючи його найзаповітніші таємниці, "цілісно оволодіває природою", не розриваючи загальних зв'язків людини і Всесвіту.

8. Дослідження проблеми "О.С.Пушкін в естетичних концепціях російских символістів" дозволяє побачити суперечності в естетичній теорії символістів та їхній художній практиці. Так, неодноразово і наполегливо виступаючи за пушкінську ясність і простоту в мистецтві взагалі, словесному мистецтві зокрема, символісти далеко не завжди втілювали в життя цю вимогу. Здебільшого те, що виходило з-під їх пера (тут мова йде про художню творчість символистів), було зорієнтовано на вузьке коло читачів, мало в тій чи іншій мірі елітний характер.

9. Дальше поглиблене вивчення оцінок символістською естетикою спадщини Пушкіна сприятиме прирощенню знань як про саму цю естетику, так і про особистість і творчість великого російського поета.

Основні положення дисертації викладені в публікаціях

1. Пушкин и русский символизм. - Одесса., Маяк, 1998. - 202 с.(10,7 др.а.).

Интерпретация Д. Мережковским героического начала в творчестве А.С.Пушкина. // Наука і сучасність. Сб. наук. праць НПУ імені М.П.Драгоманова. К.: 1999.- Ч. 2. - С. 230-243. (0,8 др.а.).

А.Белый о поэме А.Пушкина "Медный всадник" // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. - Ізмаїл., 1999. - Вип. 6. -С. 137-158. (0,8 др.а.).

А.Белый о поэтике пейзажной лирики XIX века. // Метода. - К., 1999. - Вип.5. - С. 77-87. (0,5 др.а.).

"Младосимволисты" о Пушкине // Перспективи. - Одеса., 1999.- № 5-6. С.12-18. (0,4 др.а.).

Из истории символистской пушкинистики // Перспективи. - Одеса., 1998. - № 3-4. С. 37-43. (0,5 др.а.)

Д.Мережковский о проблемах, выражающих социально-культурный смысл литературы и искусства (К вопросу об эстетических корнях русского символизма) // Науковий вісник Ізмаїльского державного педагогічного ін-ту. - Ізмаїл., 1998. - Вип. 3. - С. 37-46. У співавторстві з Лебеденко М.О. (С.44-45). (0,4 др.а.).

Владимир Соловьев о проблеме нравственной ответственности человека // Творчість Володимира Соловйова в контексті культури срібного віку - Дрогобич., 1998. - С. 174-181. (0,5 др.а.).

Интерпретация Д.Мережковским христианской концепции личности.// Человек и общество: история, традиция и новаторство. -Севастополь., 1994. -С. 37-41. (0,3 др.а.).

Анализ художественного текста. // Министерство народного образования Украины. - Переяслав-Хмельницкий., 1992. - С.33-41. (0,4 др.а.).

Литературное завещание Александра Блока // Пушкин в Бессарабии. - Измаильский государственный педагогический институт. - Измаил., 1990. - С. 48-50. (0,2 др.а.).

Традиции лермонтовской иронии в поєме А.Блока "Возмездие". //Актуальные вопросы современного лермонтоведения. - Киев УМК ВО, 1989. - С. 86-87. (0,2 др.а.).

Анализ поэтического текста. // Министерство народного образования УССР. - Переяслав-Хмельницкий., 1989. - С.26-55. (0,6 др.а.).

Пушкин и Гоголь // Вопросы биографии и творчества А.С.Пушкина. - ОГУ им. И.И.Мечникова. - Одесса., 1987. - С. 31-33. (0,2 др.а.).

Своеобразие сатиры А.Блока в стихотворном цикле "Жизнь моего приятеля". // Вопросы русской литературы. - Львов., 1986. Вып. 1 (47). - С. 88-94.

Додаткові публікації

Гоголевские традиции в циклах А.Блока "Пляски смерти" и "Жизнь моего приятеля". // Гоголевские чтения, посвященные 175-летию со дня рождения Н.В.Гоголя. - Полтава, 1984. - С.57-60. (0,3 др.а.).

На вимогу часу. // Трибуна лектора. - 1986, № 9. - С. 61-67. (0,5 др.а.).

Организация научно-исследовательской работы студентов по литературоведческим дисциплинам. - Переяслав-Хмельницкий, 1988. - 91 с. У співавторстві з Мільошиним Ю.О.(С. 24-45). (1 др.а.).

Гоголевские сатирические традиции в творчестве А.Блока.//Творчество Н.В.Гоголя и современность. - Нежин, 1989. - С. 33-35.(0,2 др.а.).

Вопрсы нравственного бытия человека в публицистике Карамзина.// Человек, бытие, культура. - Киев - Переяслав-Хмельницкий, 1991. - С.119-120. (0,2 др.а.).

Анотація

Лебеденко Н.П. О.С.Пушкін в естетичних концепціях російських символістів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.01.02 - російська література. - Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 1999.

У дисертації досліджуються оцінки теоретиками російського символізму Д.Мережковським і А.Бєлим особистості та творчості О.С.Пушкіна. Проаналізовано естетичні концепції російських символістів, у яких розвиваються найважливіші положення пушкінських художніх принципів. По-новому осмислюються символістські критерії мистецтва, національні корені естетики російського символізму.

Ключові слова: символізм, символ, універсалізм, гармонія, містицизм, традиція, ідеал, художник-пророк.

Summаry

Lebedenko N.P. A.S.Pushkin in the aesthetic conception of the Russian symbolists.

The dissertation for the competition of Doctor's Degree in Philology, speciality 10.01.02 - Russian literature. T.G.Shevchenko Institute of Literature at the Ukrainian NAS.

The thesis expounds the results of the aesthetic estimation investigation given by the Russian symbolism theorists D.Merezhkovsky and A.Bely to the personality and literary activities of Pushkin. It gives the analysis of the Russian symbolists aesthetics conceptions containing the development of Pushkin's main art principles. The art symbolistic criteria are given a new meaning. The national roots of the Russian symbolism aesthetic are under analysis.

The keywords: symbolism, symbol, universalism, harmony, mysticism, tradition, ideal, an artist-prophet.

Аннотация

Лебеденко Н.П. А.С.Пушкин в эстетических концепциях русских символистов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. - Институт литературы им. Т.Г.Шевченко НАН Украины, Київ, 1999.

В диссертации изложены результаты исследования эстетических оценок русскими символистами личности и творчества А.С.Пушкина. В работе раскрываются причины обращения символистов к литературно-критическому и эстетическому наследию великого русского поэта. Это позволяет не только выявить национальные истоки эстетики русского символизма, но и определить ее основные принципы, сформировавшиеся под воздействием своеобразно интерпретированных пушкинских художественных начал.

Исследование концепций пушкинского творчества, рассматриваемого символистами в контексте мирового литературного процесса, дало возможность сделать вывод: формирование эстетики русского символизма и осмысление символистами личности и творчества А.С.Пушкина шли параллельно и были тесно взаимосвязаны и взаимообусловлены.

Бесспорной заслугой символистов является оценка А.С.Пушкина как поэта мирового уровня, явившего пример всеединства и гармонии.

В работе по-новому оценена роль теоретика и одного из основоположников символизма Д.С.Мережковского; концепция пушкинского творчества, предложенная Д.С.Мережковским, легла в основу большинства символистских интерпретаций поэта.

Осмыслены оценки пушкинского творчества, в первую очередь его эстетических воззрений, русскими символистами Д.Мережковским и А.Белым, что позволило определить роль символистов в развитии русской пушкинистики.

Освещен вопрос о соотнесении классической традиции с первыми эстетическими опытами модернизма, к которым и относится творчество русских символистов.

Исследование их эстетических взглядов позволяет сделать вывод, что в своих теоретических изысканиях они разрабатывали проблемы народности, правдивости и социальной значимости искусства. Вслед за Пушкиным символисты отстаивали и принцип свободы художественного творчества, интепретируемого как условие достижения наибольшей полноты и глубины объективного отражения мира и человека.

В работе отмечена близость художественного мышления символистов, утверждавших принцип теургизма искусства, пушкинской концепции художественного творчества, включающей в себя идею пророческой роли художника. Пушкинское утверждение свободы самовыражения художника включало и положение о свободе от догматических канонов формы, которая в художественном произведении, по утверждению поэта, определяется его содержанием. Это положение получило развитие у Мережковского в его теории символа, согласно которой символ - связующее звено между миром людей и миром идей: посредством интуитивного познания художник приобщается к этому высшему миру. В результате такого сверхчувственного познания мира художник способен формировать и развивать этические нормы, что, в свою очередь, предоставляет ему возможность создавать новые художественные формы.

Положение Мережковского о гармоничности пушкинского творчества, синтезировавшего в себе аполлоничность и дионисизм, получило дальнейшее развитие в работах А.Белого. Исследуя поэтику пейзажной лирики Пушкина, теоретик "младосимволизма" заключает: поэт, проникая в самые глубины бытия, "целостно овладевает природой", не разрывая при этом всеобщих связей человека и мироздания.

Исследование "метода научного подхода" к поэтике пушкинских произведений, используемого А.Белым, позволяет говорить о существенном воздействии этого метода на развитие теории стихосложения, разработку приемов научной атрибуции, изучение языка и стиля писателей.

Ключевые слова: символизм, символ, универсализм, гармония, мистицизм, традиция, идеал, художник-пророк.

Размещено на Allbest.ru