Центральну проблему творчості Т. Стоппарда можна передати через тріаду “життя - смерть - безсмертя”. В контексті п'єси “Винахід любові” концепти, які складають тріаду, відбиваються в синонімічних рядах: “життя - любов”, “смерть - забуття”, “безсмертя - творчість” і “безсмертя - знання”.

Тип головного героя в інтелектуальній драмі Стоппарда проходить еволюцію від беккетівського типажу героя-“клоуна”, героя-псевдоінтелектуала до героя-інтелектуала, мислителя, вченого, творця. Сама доля героя становить певний текст, різновидами якого постають роль із п'єси, міф, біографія, поема. Одним із принципів побудови інтелектуальної драми в цілому та відображення головних дійових осіб зокрема є парадоксальність і двійництво.

Аналіз інтертексту в п'єсі “Розенкранц і Гільденстерн мертві” показує, що, вводячи абсурдистську модель світу в контекст шекспірівського “Гамлета”, Т. Стоппард створює свій варіант на основі беккетівської метафори ситуації людського буття. Герої Стоппарда перебувають у парадоксальному очікуванні смерті. Такою є їхня роль: герої вкинуті у текст, якому вони остаточно підпорядковані, який є для них невідомим і знаходиться поза межами розуміння. Атмосфера безнадійності поглиблюється тим, що персонажам Стоппарда навіть не надається можливості пізнати свою роль. Беккетівській метафорі пустки та безглуздості людського існування надаються нові відтінки, оскільки Стоппард поєднує два положення - екзистенціальну “вкинутість” людини в світ, який вже неможливо змінити, та постструктуралістське сприйняття світу і життя як тексту. Немає нічого, крім шекспірівського тексту, що перейшов у статус екзистенції, й саме в ньому знаходять існування стоппардівські герої.

Розгляд інтертекстуальності у “Винаході любові” дозволяє зробити такий висновок: платонівська концепція Еросу, античні ідеї, літературні сюжети та художні образи, які створені стародавніми авторами, рясно вводяться в п'єсу і становлять її лейтмотиви. В свою чергу, упереджений вікторіанський погляд на них організовує певне протистояння та розкриває головну ідею п'єси. Найголовніша цінність - це людське життя, яке щедро витрачається героями. Перед обличчям вічності стає яснішою відносність всіх “нормативів” та “настанов”. Ця нормативність ще нікого не зробила щасливим, нікому не подовжила життя: смерть однаково забирає і тих, хто встановлює закони, і тих, хто їх виконує, й тих, хто порушує норми та переступає через заборони. Лише талант і мистецтво можуть виправдати “порушників”. Розкриття цієї ідеї досягається шляхом спів- і протиставлення двох “золотих” епох (античної та вікторіанської) та виявлення їхньої схожості й принципової нерівноцінності.

Інтертекстуальність розповсюджується і на такий елемент драматичного твору як ремарка, внаслідок чого ремарка у п'єсах Стоппарда досить часто змінює свою традиційну природу та функції. Ремарка стає одним із засобів розширення семантичного потенціалу драми, демонструючи відносність межі, яка відділяє реальність від гри, правдивість від художньої умовності.

Принцип гри репрезентований у постмодерністській інтелектуальній драмі широко та різноманітно. Аналіз численних проявів мовних ігор (парадоксів, каламбурів, включень у текст іншомовного матеріалу, стильового різнобою тощо) показує, що мовні ігри спрямовані на типове для постмодерністської літератури відбиття амбівалентності зовнішнього світу, де одночасно сполучаються піднесене й низове, трагічне й комічне, серйозне та жартівливе, стародавнє та сучасне. В багатозначності речення, фрази, а подекуди навіть і окремого слова проступає проекція сприйняття світу як тексту, а тексту - як світу, який не можна обмежити однозначною вербальною трактовкою.

Інтелектуальне наповнення п'єси Т. Стоппарда сполучається з театральністю, яка сягає рівня саморефлексії або метатеатральності. Драматургом використовується ціла низка прийомів, аби навмисно відсторонити глядача від театральної дії заради осмислення суті того, що відбувається на сцені - через оголення механізмів і природи театральності (прийом мовчання, прийом “п'єса-у-п'єсі”, парафрастична рефлексія, “децентрація”, гра з глядачем тощо). Все це спрямоване на демонстрацію “нежиттєздатності” сценічного дійства і створює умовну перспективу безпосереднього залучення глядачів до участі в грі, яка уможливлює зняття межі між залом і сценою, а якщо брати ширше - поміж грою та реальністю.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Основні публікації

1. Диалог в пьесах У. Шекспира “Гамлет” и Т. Стоппарда “Розенкранц и Гильденстерн мертвы”: сопоставительный анализ // Літературознавчий збірник. - Вип. 9. - Донецьк: ДонНУ, 2002. - С. 154-177.

2. Поэтика названия интеллектуальной драмы Т. Стоппарда “Изобретение любви” // Мова і культура. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. - Вип. VI. - Т.6. - Ч.2. Художня література в контексті культури. - С. 263-269.

3. Поэтика писательских образов в интеллектуальной драме Т. Стоппарда “Изобретение любви” // Літературознавчий збірник. - Вип. 17-18. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 178-187.

Додаткові публікації

4. Поэтика “классического” в пьесе Т. Стоппарда “The Invention of Love” // Античність - Сучасність (питання філології). - Вип.3. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С.78-95.

5. Миф и биография в интеллектуальной драме Т. Стоппарда 90-х годов // Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 101-113.

6. “Интеллектуальная” драма Т. Стоппарда // Актуальні дослідження іноземних мов і літератур: Матеріали міжвузівської наукової конференції молодих учених (13-14 лютого 2003 р.). - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С. 116-118.

7. Поэтика писательских образов в интеллектуальной драме Т. Стоппарда “The Invention of Love” // Проблемы творческого освоения действительности в литературе Великобритании: Материалы XIII Международной конференции Российской ассоциации преподавателей английской литературы (Москва, 16-21 сентября 2003). - М.: Лит. ин-т им. А.М. Горького, 2003. - С. 68-69.

8. Коммуникативное своеобразие драмы Т. Стоппарда “Розенкранц и Гильденстерн мертвы”: влияние абсурдистской поэтики // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали Другої міжвузівської наукової конференції молодих учених (12-13 лютого 2004 р.). - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 197-198.

9. Своеобразие ремарок в интеллектуальной драме Т. Стоппарда // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали Третьої міжвузівської наукової конференції молодих учених (15-16 лютого 2005 р.). - Донецьк: ДонНУ, 2005. - С. 219-220.

10. Языковые игры в интеллектуальной драме Т. Стоппарда // Матеріали наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов ДонНУ (18-22 квітня 2005 р.) - Донецьк: ДонНУ, 2005. - С. 151-153.

АНОТАЦІЯ

Мармазова Л.Л. Поетика постмодерністської інтелектуальної драми Т. Стоппарда. - Рукопис. - 238 с.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 - Література зарубіжних країн. - Дніпропетровський національний університет. - м. Дніпропетровськ, 2006.

У дисертації розглядається поетика постмодерністської інтелектуальної драми Т. Стоппарда. Подано огляд розвитку інтелектуалізму в європейській художній літературі, початковим етапом якого вважається доба Просвітництва. Встановлено, що постмодерністська драма Стоппарда акумулює ознаки інтелектуалізму новітнього типу. Поетика інтелектуальних драм Т. Стоппарда аналізується у трьох головних аспектах: специфіка картини світу і концепція героя; інтертекстуальність; принцип гри. Всі три аспекти набувають типової постмодерністської та постструктуралістської забарвленості: світ, людська доля, художній твір у контексті драм є Текстом у постструктуралістському розумінні. Знімаються звичні опозиції “життя - смерть”, “гра - реальність”. Стоппард виходить на власну концептуальну тріаду “кохання - забуття - творчість”. У роботі досліджується еволюція героя від блазня-псевдоінтелектуала до мислителя, а його статус визначено як парадоксальний та двоїстий. З'ясовано, що інтертекстуальність присутня не тільки в діалогах, але й у ремарках. Виявлено розгалужену систему лейтмотивів, а також наявні/приховані парадокси, мовну гру, елементи метатеатральності, які свідчать про установку на тотальну гру, де всі рівні - від художньо-естетичних до філософських - висвітлюють прихований трагізм буття.

Ключові слова: Т.Стоппард, постмодернізм, постструктуралізм, інтелектуалізм, мовні ігри, метатеатральність.

SUMMARY

Marmazova L.L. Poetics of T. Stoppard's Postmodernist Intellectual Drama. - Manuscript. - 238 р.

Dissertation for a scientific degree of Candidate of Philological Studies, speciality - 10.01.04. - Literature of Foreign Countries. - Dnepropetrovsk National University, 2006.

The dissertation deals with poetics of T.Stoppard's postmodernist intellectual drama. It outlines the development of intellectualism in the European lliterature starting with the Enlightenment period. It is proved that T.Stoppard's postmodernist drama accumulates the features of the new type of intellectualism. T.Stoppard's intellectual drama is analyzed in three main aspects - the peculiarities of the artistic world and the concept of hero; intertextualism; and the principle of play. All three aspects are of poststructuralist and postmodernist character. The world, the human fate, and an artistic work are shown as types of text in poststructuralist understanding. Traditional oppositions (“life - death”, “play - reality”) are eliminated. The conceptual core of T.Stoppard's intellectual drama is concentrated in the “love - oblivion - eternity” triad. The dissertation shows the paradoxical and double nature of the character, the evolution of the character from the pseudo intellectual clown type to the scholar and the artist. It is illustrated that intertextuality is inherent not only in dialogues, but also in the author's remarks. The developed system of leitmotivs is analyzed. The means of the language play are brought to light; these are explicit and hidden paradox, play on words, nonsense, elements of metatheatricality. They prove aiming at the total play where all levels - from artistic and aesthetic to philosophic ones - disclose the hidden tragic essence of the human existence.

Key words: T.Stoppard, postmodernism, poststructuralism, intellectualism, language play, metatheatricality.

АННОТАЦИЯ

Мармазова Л.Л. Поэтика постмодернистской интеллектуальной драмы Т. Стоппарда. - Рукопись.- 238 с.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04. - Литература зарубежных стран. - Днепропетровский национальный университет. - Днепропетровск, 2006.

В диссертации исследуется поэтика постмодернистской интеллектуальной драмы Т. Стоппарда. Дается обзор развития интеллектуализма в европейской художественной литературе. Отправной точкой в его развитии является эпоха Просвещения, поскольку именно в этот период формируются доминанты художественного интеллектуализма: основу произведения составляет авторская философская концепция; серьезность проблематики соединяется с ироничностью формы, иногда - с карнавальностью; мир воспринимается текстуально. На разных этапах развития литературы интеллектуализм обретает новые черты, оформляются жанры интеллектуального романа, интеллектуальной драмы. В период постмодернизма появляется качественно новый интеллектуализм, где основная установка делается на многоуровневой полисемантичности текста и ведущим становится принцип игры. Анализ поэтики постмодернистской интеллектуальной драмы проводится по трем основным направлениям: определение специфики картины мира и концепции героя, рассмотрение интертекстуальности как поэтологического компонента и проявлений принципа игры. Картина мира в интеллектуальной драме Т. Стоппарда определяется соединением и взаимопроникновением художественно-эстетических, а также философских экзистенциалистских, постструктуралистских и постмодернистских факторов. В пьесах воплощается порождающая абсурд экзистенциальная ситуация одинокого и потерянного человека в чуждом ему мире. Понятие “текст” рассматривается максимально широко (текст-мир, текст - человеческая судьба, текст - художественное произведение, текст-пейзаж). Постмодернистский фактор проявляется в ризомности художественного мира, снятии традиционных оппозиций. Неоплатоническое мировоззрение определяет специфику реализации темы любви. Сложное взаимопроникновение этих факторов образует концептуальную триаду творчества Т. Стоппарда “жизнь - смерть - бессмертие”, модифицирующуюся в пьесах 1990-х гг. в триаду “любовь - забвение - творчество”. Герой в интеллектуальной драме Стоппарда проходит эволюцию от героя-клоуна, героя-псевдоинтеллектуала до героя-мыслителя. Ведущими приемами в формировании образов являются парадоксальность и двойничество. Особое внимание уделяется семантике имен главных действующих лиц. Основными интертекстуальными пластами являются шекспировский, абсурдистский, постмодернистский (пьеса “Розенкранц и Гильденстерн мертвы”); античный, викторианский, библейский (пьеса “Изобретение любви”). Наличие в художественном произведении ссылок на факты и явления других отраслей знаний и видов искусств обозначается как междисциплинарность. В работе рассматриваются лейтмотивы, имеющие интертекстуальную природу (лейтмотив беккетовского ожидания, бездействия, смерти и др. в пьесе “Розенкранц и Гильденстерн мертвы”; лейтмотив “троих в лодке, не считая собаки”; экзистенциалистский лейтмотив в “Изобретении любви”). Интертекстуальность распространяется и на такой элемент драматургического произведения, как ремарка. В беллетризованности ремарки у Т. Стоппарда проявляется следование традициям интеллектуальных драм О. Уайльда, Б. Шоу, Б. Брехта. Особое внимание в работе уделяется постмодернистскому принципу тотальной игры, которая пронизывает все уровни произведения. Этот принцип проявляется и в игре идей и концепций, и в интертекстуальности, и в языке. Важной стороной диссертационной работы становится анализ игровых элементов, которые раскрывают сложный интеллектуальный механизм функционирования игрового модуса. В качестве таких элементов выделяются метатеатральность и языковые игры (каламбуры, парадоксы, нонсенсные структуры). Исследование позволяет сделать вывод о том, что философско-эстетический комплекс, определяющий авторское мировосприятие, преимущественно имплицитен. Он выводится, прежде всего, через вертикальный контекст пьес, который демонстрирует целенаправленную авторскую установку на тотальную игру эпохи постмодерна, активизирующую все художественно-эстетические и философско-интеллектуальные уровни.

Ключевые слова: Т. Стоппард, постмодернизм, постструктурализм, интеллектуализм, языковые игры, метатеатральность.

Размещено на Allbest.ru