Проза Ярослава Івашкевича міжвоєнного періоду: топіка і функціональність польсько-українського пограниччя

Саме Італія (а найбільше Сицилія) - в умовах втрати української батьківщини - стане для Івашкевича символічним простором пограниччя, а образи України та Італії просто взаємонакладатимуться. Через те в циклі "Італійських оповідань" Івашкевича головним структуротворчим елементом є спогад про "малу вітчизну", Україну. У його прозі помітна криптополеміка з концепцією пам'яті М. Пруста: Івашкевич заперечував можливості пам'яті відродити втрачену реальність. В оповіданні "Венеціанське мереживо ІІ" спогад про українську молодість в образі жінки, Зосі, стає ніби вторинним щодо часу нарації текстом, первинним для якого виступає італійська автотематична рефлексія я-оповідача. Україна в "Італійських оповіданнях" виконує функцію "глибинної структури". Так, в оповіданні "Voci di Roma" (1938) образ України несподівано "відкривається" героєві на одному з римських цвинтарів. Ефект присутності України в італійській дійсності, який так допомагав заповнювати екзистенційну пустку proto-parol'ів автора, був часом такий сильний, що заступав собою реальність, і у взаємонакладанні емпіричних вражень і роботи пам'яті виглядав як такий, що має більше підстав для існування, ніж безпосередньо відчутна реальність. Особливо яскраво це видно в оповіданні "Анна Грацці", яке підтверджує також тезу про те, що основною функцією, яку виконують спогади про Україну для рефлективних Івашкевичевих героїв, є терапевтична.

На відміну від інших представників "української школи" ХХ ст. (В. Одоєвського, Л. Бучковського, Ю. Стрийковського), емоційно насичена, кольорова, яскрава, міфологізована візія пограниччя в Івашкевича була позбавлена проблем етнічної конфліктності, яка не входила в його розуміння "малої батьківщини". Так само письменник обходить увагою актуальну на початку ХХ ст. проблему формування української нації, оскільки вона тією чи іншою мірою дотикалася питань українсько-польської національної ворожнечі. У великому епічному полотні "Честь і слава" Івашкевич показує зникнення цілого світу польської кресової шляхти на Україні більше як стихійне лихо, ніж як наслідок історичних катаклізмів. Письменникові йшлося передусім про показ занепаду шляхетських домів, безповоротної втрати колишнього світу кресового польського поміщицтва, в якому виховувався й сам Івашкевич. Для Івашкевича той втрачений світ означав перш за все неповторну культуру, яка відходила у безвість разом із її носіями, тому своїм першочерговим завданням як письменника вважав зберегти ту культуру в художньому слові. Як позитивні, патріотичні, так і негативні псевдоморальні, консервативні риси цього світу показує Івашкевич у двох пізніх творах "Червнева ніч" і "Заруддя", дія яких відбувається на Україні ХІХ ст. Національно-політична проблематика "Заруддя", пов'язана з "Золотою грамотою" (утопічною ідеєю польської шляхти здобути підтримку українського народу), має підігрувати тут загальному настрою повісті - показу екзистенційної нудьги головного героя, Юзефа Дуніна, а його доля і спосіб життя, у свою чергу, - образу всеохопної поразки - історичної, побутової, екзистенційної - польської шляхти на пограниччі, яка жила лише в сні про свою колишню потужність.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дослідження. Наголошується на тому, що "українську" прозу Івашкевича необхідно розглядати в контексті культурологічної категорії Кресів - феномена, що проявляється в символічній та сублімованій формі й означає певний стан свідомості, специфічну візію світу українсько-польського пограниччя. Функціональність пограниччя у творчості Івашкевича еволюціонувала від образу Кресів як безпосередньої даності в "київський" період - до України як предмета спогаду про "малу вітчизну" (від середини 20-х рр.). Для першого періоду характерне "поетичне" стилізування в дусі "Молодої Польщі", створення екзотичного й міфологізованого образу пограниччя та інтерпретація його топіки в руслі поетики "української школи", в яку органічно вписувались ідейно-естетичні шукання молодого письменника - свідка модернізаційних інновацій у філософії та естетиці початку ХХ ст. Боротьба світоглядів проявилася тут у конфліктному зіставленні естетства як штучності та віталістичної енергії українського діонісійства. Другий період позначений сакралізацією українського пейзажу, який стає носієм психологічної, терапевтичної, культурологічної функцій і неіснуючого вже світу цінностей кресової шляхти, втіленням якого стає топос польського поміщицького двору. Ностальгійна тональність, евфемізація польсько-українських міжетнічних взаємин обумовили те, що український географічний і культурний простір у прозі Івашкевича стає тереном співіснування різних культурних традицій, який населяють не нації, а своєрідна кресова спільнота - прообраз ідеальної середземноморсько-європейської цивілізації, яка будує своє життя на основі взаєморозуміння і толерантності.

РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Znaczeniu "ukraiсskiego okresu їycia" w twуrczoњci Jarosіawa Iwaszkiewicza // Актуальні проблеми слов'янської філології. - К.: "Знання", 2000. - 181-186.

2. Специфіка креації простору в романі Ярослава Івашкевича "Місяць сходить" // Київські полоністичні студії. Ярослав Івашкевич і Україна: Зб. наук. праць. - К., 2001. - Т. 3. - С. 109-120.

3. Функції образу України в історичних творах Ярослава Івашкевича // Київські полоністичні студії. Ярослав Івашкевич і Україна: Зб. наук. праць. - К., 2001. - Т. 3. - С. 374-380.

4. Specyfice i znaczeniu czasoprzestrzenі w opowiadaniu Jaroslawa Iwaszkiewicza "Mіyn nad Lutyni№" // Актуальні проблеми слов'янської філології. - К.: "Знання України", 2001. - 290-296.

5. "Втеча до Баґдада" Ярослава Івашкевича: міф і "кресовість" // Київські полоністичні студії. Романтизм: між Україною та Польщею: Зб. наук. праць. - К., 2003. - Т. 5. - С. 425-442.

6. Креси - польсько-українське пограниччя // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України. Збірник наукових праць. - Симферополь, 2003. - С. 134-139.

7. Funkcje obrazu Ukrainy w utworach Jarosіawa Iwaszkiewicza // Rocznik Wschodni. - Rzeszуw - Krakуw, 2003. - S. 294-300.

АНОТАЦІЯ

Сухомлинов О.М. Проза Ярослава Івашкевича міжвоєнного періоду: топіка і функціональність польсько-українського пограниччя. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 01. 03 - література слов'янських народів. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2004.

У дисертації розглядаються біографічні передумови та еволюція образу пограниччя в прозі Ярослава Івашкевича міжвоєнного періоду в контексті теоретичної та культурно-історичної проблематики Кресів. Простежуються відмінності у сприйнятті пограниччя як безпосередньої реальності в "київський" та як предмета спогаду про "малу вітчизну" в пізніші періоди. Висвітлюються питання поетики, часопростору, ідейно-естетична проблематика таких творів, як "Утеча до Баґдада", "Осіння учта", "Зенобія. Пальмура", "Місяць сходить", "Червоні щити", "Італійські оповідання". Пограниччя постає в них як унікальний сакралізований топос, територія мирного співіснування різних культурних традицій, ідеалізований осередок середземноморсько-європейської цивілізації, наділений від природи вітальною діонісійською енергетикою.

Ключові слова: література польсько-українського пограниччя, Україна, Креси, топос, діонісійство, мала вітчизна, художній простір.

SUMMARY

Sukhomlynov O.M. Prose by Jarosіaw Iwaszkiewicz of the "Between Wars" Period: the Commonplaces and Functionality of the Polish-Ukrainian Borderland. - Manuscript.

Thesis for Ph.D. in Philology, specialization 10.01.03 - Literature of Slavic peoples. - Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2004.

The thesis investigates the biographical prerequisites and evolution of the image of Polish-Ukrainian borderland in prose by Jarosіaw Iwaszkiewicz of the period between wars in the context of theoretical, cultural and historical problems of "Kresy" (borders). The differences between the reception of borderland as the immediate reality in "kyivan" - and as the object of recollection of the "small home land" in the later periods are traced. It analyses the poetics, chronotopos, ideological and aesthetical problems of such works as "Escape for Baghdad", "Autumn Fun", "Zenobia. Palmura", "Moonrise", "The Red Shields", "Italian Tales". The borderland is represented there as unique sacralized topos, the territory of peaceful co-existence of different cultural traditions, idealized prototype of the europian-mediterranean civilization, which has been provided with vital Dionysian energy by nature.

Key-words: Polish-Ukrainian borderland literature, Ukraine, Kresy, commonplace, dionysian, small home land, space of fiction.

АННОТАЦИЯ

Сухомлинов А.Н. Проза Ярослава Ивашкевича межвоенного периода: топика и функциональность польско-украинского пограничья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.03 - литература славянских народов. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2004.

Диссертация является первым монографическим исследованием "украинской" прозы Ярослава Ивашкевича в контексте культурологической категории Кресов, т.е. польско-украинского пограничья. В работе представлен детальный анализ как существа термина "Кресы", так и истории этого явления, из литературных традиций которого вырастал мир прозы Ивашкевича. Литература пограничья была тесно связана с созиданием "идеологической родины" поляков, а её составной частью было понятие "малой отчизны", пространственные и психологические атрибуты которой (пейзаж, интерьер, стадии "социализации" человека) становятся формой исторической и культурной памяти. Поэтому для кресовых писателей характерна сакрализация пограничного ландшафта, особенно топосов украинской пространственной "иконосферы" (степь, курган, отдаленные хутора, слепые лирники).

Автобиографическая основа прозы Ивашкевича на украинскую тематику - это далекие Кресы, где писатель воспитывался, учился и работал до 1918 г. - Кальник, Елисаветград и Киев. Наиболее веское влияние на мировоззрение Ивашкевича оказали семья Шимановских, оригинальный быт и традиции шляхетских дворов (где писатель познакомился также с украинской народной культурой) и полифоническая интеллектуальная атмосфера Киева, в которой доминировали русские и польские культурные влияния.

Восприятие пограничья в творчестве Я. Ивашкевича эволюционировало от образа Кресов как непосредственной данности в "киевский" период - к Украине как предмету воспоминания о "малой родине" (со средины 20-х годов). Анализу каждого из этих периодов посвящены соответственно третий и четвертый разделы диссертации.

Для первого периода характерны "поэтические" стилизации в духе "Молодой Польши", создание экзотического и мифологизированного образа пограничья в русле поэтики "украинской школы", а также влияния модернистских философских и эстетических идей, которыми писатель живо интересовался. Борьба мировоззрений, нашедшая свое воплощение и в прозе Я. Ивашкевича, проявлялась здесь в конфликтном сопоставлении эстетства, формализма как искусственности, конвенциональности, мертвотности литературного языка - и виталистической энергии дионисийского творчества, которая ассоциировалась с духом пограничной украинской земли, ее природным, культурным ландшафтом и коренными обитателями (рассказ "Осенний пир"). В повести "Зенобия. Пальмура", действие которой происходит в Киеве начала ХХ века, звучит мотив "убийства" эстетического "прекрасного", противостоящего здесь "грязи" земного, и поэтому живого, дионисийского творческого начала. Победу "философии жизни" символизирует в конце произведения образ киевской весны.

Во втором периоде пограничье становится для Ивашкевича ценностью в себе, украинский ландшафт, в особенности пейзаж, сакрализуется, становится носителем психологической, терапевтической и культурологической функций. Важной проблемой для писателя было также сохранение в художественном слове ценностей несуществующего уже мира кресовой шляхты, символическим воплощением которого является топос польской помещичьей усадьбы. В наиболее "украинском" романе Ивашкевича "Луна восходит" "личностное" пространство "малой родины" героя - прообраза самого автора - включает в себя как ностальгический образ уходящего в небытие мира кресовой шляхты, так и неразрывно связанные с ним элементы украинской культуры, народного быта, и, конечно, пейзажей, которые можно назвать "психопейзажами" духовной жизни персонажа.

В историческом романе "Красные щиты" пограничье является пространством личного опыта, индивидуального переживания героя и рассказчика, топосом, рассматриваемым с точки зрения ностальгической дистанции. Кресы становятся воплощением византийской софийности и эстетической утонченности, противопоставляясь в такой ипостаси "темноте" средневековой Европы.

Польско-украинское пограничье в прозе Я. Ивашкевича представляет собой уникальный сакрализированный топос, территорию мирного сосуществования различных культурных традиций и народов, составляющих вместе идеальный прообраз средиземноморско-европейской цивилизации.

Ключевые слова: литература польско-украинского пограничья, Украина, Кресы, топос, дионисийство, малая родина, художественное пространство.

Размещено на Allbest.ru